Міжнародний маркетинг

Размещено на http://allbest.ru

1. До елементів міжнародного маркетингового комплексу (підкомплексів) відносяться:

1. Товар,

2. Ціноутворення.

3. Просування.

4. Комунікації.

Зміст кожного підкомплексу наведений у табл. 1.

Таблиця 1.Зміст міжнародних маркетингових підкомплексів

В процесі розробки міжнародного товарного підкомплексу менеджер з маркетингу приймає наступні рішення:

Рішення щодо присутності товару на зарубіжному ринку:

- виведення товару на ринок (час, сегмент, елементи товару, обсяги реалізації, прибутковість),

- підтримка присутності товару на ринку (адаптація, модернізація, використання елементів завершеного товару, бренд-менеджмент, обсяги реалізації, прибутковість),

- елімінування - виведення товару з ринку (час, період виведення, замінники).

Рішення щодо присутності фірми (сукупності товарів) на зарубіжному ринку:

- формування товарного асортименту (старий, адаптований, новий товар), стадії життєвого циклу товарів, обсяги реалізації, прибутковість,

- управління наявним товарним асортиментом (взаємодоповнюваність товарів, пропозиції за номенклатурними позиціями, обсяги реалізації, прибутковість товарів і товарних груп),

- елімінування - виведення товарів/товарних груп з ринку (які товари/товарні групи, коли, послідовність виведення, фінансові аспекти виведення).

Рішення за маркетинговими елементами товарів:

- якщо товар вперше виводиться на зарубіжний ринок (торговельна марка, дизайн, якість, специфічні характеристики, пакування);

- якщо виведення товару на ринок вже завершене (сервіс, гарантії, доставка, монтаж, кредит).

Далі відбувається формування міжнародної товарної стратегії, яке проводиться в кілька етапів, на кожному з яких маркетологи повинні:

1. Визначити наявність попиту на товар по окремих зарубіжних ринках.

2. Визначити ємність ринку по країнах, враховуючи стадію життєвого циклу товару, середовищні чинники.

3. Проаналізувати напрями необхідної адаптації товару (торговельної марки, сервісу тощо) для формування певної стратегії.

4. Визначити власні конкурентні переваги та необхідні ресурси для реалізації товарної стратегії.

5. Розглянути та оцінити альтернативні стратегії.

6. Проаналізувати ступінь необхідної конкурентоспроможності продукції по маркетингових елементах товару.

7. Сформулювати конкретні заходи щодо товару (товарного асортименту).

8. Розробити збалансовану за асортиментом товарну стратегію.

В процесі розробки міжнародного цінового підкомплексу менеджер з маркетингу приймає наступні рішення щодо цінової стратегії фірми на зовнішніх ринках:

- Мета ціноутворення.

- Взаємозв'язок цін на товари в межах номенклатури виробництва.

- Знижки (частота, розмір, умови надання).

- Співвідношення цін з цінами конкурентів.

- Пріоритетний метод або їх сукупність при встановленні цін на нові товари.

- Цінова стратегія стосовно співвідношення показників „ціна - якість”.

- Цінова стратегія залежно від мети фірми на зарубіжному ринку.

- Інструменти адаптації цін (єдині або гнучкі ціни, округлені або не округлені).

Формування міжнародної цінової стратегії відбувається в такій послідовності:

1. Визначаються цілі фірми на зарубіжних ринках і цілі ціноутворення.

2. Проводиться аналіз цінових стратегій конкурентів та рівень їх цін.

3. Досліджуються параметри ринку (цільовий сегмент, залежність «ціна -- якість») та визначається їх відповідність власним стратегічним цілям.

4. Розробляються інструменти адаптації ціни.

5. Визначаються власні ресурси можливого зниження ціни (межа прибутковості).

6. Розробляються та розглядаються альтернативні цінові стратегії.

7. Формулюється цінова стратегія.

В процесі розробки міжнародного підкомплексу розподілу менеджер з маркетингу приймає наступні рішення:

Щодо каналів розподілу:

- конфігурація каналу (прямий, непрямий),

- система розподілу (інтенсивна, селективна, ексклюзивна),

- орган розподілу (роздрібна мережа, оптова мережа, дилери/дистриб'ютори, агенти).

Щодо логістики:

- транспорт,

- зберігання,

- сервіс,

- порядок виконання замовлення.

В процесі розробки міжнародного підкомплексу просування менеджер з маркетингу приймає рішення щодо:

- Формування мети просування по зарубіжних ринках.

- Оцінки можливості застосування окремих елементів комплексу просування на зарубіжних ринках.

- Визначення пріоритетних елементів комплексу просування по зарубіжних ринках залежно від типу покупця, типу товару, стадії життєвого циклу останнього, середовищних умов.

- Формування складу та співвідношення елементів комплексу просування (залежно від попередніх рішень).

- Оцінки можливостей стандартизації комплексу просування по зарубіжних ринках.

Вибору методу складання і розрахунку калькуляції витрат на просування:

- метод «згори донизу» -- розподільчий підхід;

- метод «знизу вгору» -- кумулятивний підхід.

Формування стратегії щодо міжнародних маркетингових комунікацій (просування) відбувається в такій послідовності:

- Визначаються можливості комунікації.

- Проводиться аналіз наявності ресурсів маркетингової комунікації.

- Чітко встановлюються цілі комунікації за принципом продукт-ринок.

- Розроблюються та оцінюються альтернативні стратегії.

- Формуються специфічні завдання маркетингової комунікації.

- Розробляється збалансований комплекс просування.

Проводиться оцінка комплексу просування перед його запуском за такими питаннями:

- чи трансформовані цілі просування у дійові маркетингові повідомлення (заходи)?

- чи вірно визначена цільова аудиторія?

- чи вірно спрямований комплекс просування?

- якою мірою вплив кожного з елементів сприятиме досягненню визначених цілей?

2. Види торгових бар'єрів, які необхідно враховувати фірмі при організації робіт із закордонними партнерами

Найчастіше в умовах розвинених ринкових відносин застосовуються такі інструменти, за допомогою яких держава, впливаючи на збільшення або зменшення прибутку від зовнішньої торгівлі, змушує господарюючі суб'єкти приймати рішення в цій галузі у відповідності з цілями державної політики.

Торговельні бар'єри поділяються на економічні і адміністративні, валютно-фінансові. Зокрема, до бар'єрів економічного характеру відносяться антидемпінгові міри (антидемпінгове мито), компенсаційні. До бар'єрів адміністративного характеру можна віднести ембарго - заборона імпорту (прямий чи непрямий заборона), кількісні обмеження, ліцензування. Валютно-фінансові методи проявляються у валютному контролі. Одним із заходів валютного контролю є введення множинних валютних курсів, коли обмін валюти для оплати різних товарів здійснюється за різними курсами, в результаті стримується імпорт тих товарів, оплата яких вимагає обміну валюти по самому невигідному курсу. У цілому інструменти торгової політики діляться на тарифи (tariffs) і нетарифні бар'єри (nontariff barriers). Класичним і основним інструментом зовнішньоторговельної політики є митні тарифи. Митний тариф (customs tariff) - залежно від контексту може визначатися як: - Систематизований перелік ставок митних мит, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон; - Інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком; - Конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввозі визначеного товару на митну територію країни.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок митних мит, які використовуються для цілей оподатковування ввезених або товарів, що вивозяться. Мито - (customs duty)-обов'язковий внесок, стягнутий митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Мита виконують три основні функції: - Фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини державного бюджету; - Протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортних мит; - Балансуючу, яка відноситься до експортних мит, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижче мірових.

За способом стягнення класифікуються:

- Адвалерні-нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

- Специфічні-нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару;

- Комбіновані-сполучать обидва названих видів митного оподаткування. По об'єкту оподаткування:

- Імпортні-на імпортні товари для захисту національних виробників;

- Експортні-на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовуються вкрай рідко і мають на меті скоротити експорт і поповнити бюджет;

- Транзитні - накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни. За характером:

- Сезонні-застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру;

- Антидемпінгові-застосовуються у разі ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів;

- Компенсаційні - накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо їхній імпорт завдає шкоди національним виробникам таких товаров.

За походженням:

- Автономні - вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни;

- Конвенційні (договірні) - встановлювані на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди;

- Преференційні - мають більш низькі ставки в порівнянні зазвичай чинним митним тарифом. За типами ставок:

- Постійні-митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин;

- Змінні-ставки якого можуть змінюватися у встановлених органаммі державної влади випадках. За способом обчислення:

- Номінальні - тарифні ставки, зазначені в митному тарифі;

- Ефективні - реальний рівень митних мит на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товаров.4

Нетарифні бар'єри поділяються на групи: Кількісні обмеження

- (quantitative restrictions) - адміністративна форма нетарифного регуліровнаія торгового регулювання торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту. Квота - кількісна нетарифних міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю на певний проміжок часу. Квоти класифікуються на: - експортні-вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку; - імпортні-вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну політику інших держав; - глобальні-встановлюються на імпорт або експорт визначеного товару на визначений період часу для забезпечення необхідного рівня внутрішнього споживання споживання; - індивідуальні-встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар; - сезонні квоти - встановлюються на імпорт сільськогосподарської продукції на певну пору року. У міжнародній практиці також використовуються тарифні квоти, за якими імпорт товарів у межах встановлених обсягів здійснюється без справляння митних зборів, при перевищенні квоти імпортер виплачує більш високі мита. Контингентування-обмеження державою номенклатури («контингенту») товарів у межах встановлених імпортних або експортних квот у вартісному або натуральному виразі на певний період часу. Контингентування безпосередньо пов'язано з ліцензуванням, оскільки видача квот супроводжується наданням відповідної ліцензії. Ліцензування (licensing) - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу. Форми ліцензіі: - разова ліцензія-письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввезення чи вивезення, що видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції; - генеральна ліцензія-дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод; - глобальна ліцензія-дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

-автоматична ліцензія-дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера чи імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом. Добровільне обмеження експорту (voluntary export restraint-VER) - кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або, принаймні, не розширювати обсяг експорту, прийнятому в рамках офіційного міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. Існує кілька сотень видів прихованого протекціонізму, за допомогою якого країни можуть в односторонньому порядку обмежувати імпорт або експорт. У їх числі: -Технічні бар'єри - вимоги про дотримання національних стандартів, про одержання сертифікатів якості імпортної продукції, про специфічну упакування і маркування товарів, про дотримання певних санітарно-гігієнічних норм, включаючи заходи з охорони навколишнього середовища, про дотримання ускладнених митних формальностей і вимог законів про захист споживачів і багато інших.

-Внутрішні податки і збори, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

-Політика в рамках державних закупівель - прихований метод, що вимагає від державних органів і підприємств купувати певні товари тільки у національних фірм, навіть незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожче імпортних.

-Вимога про утримання місцевих компонентів - прихований метод торгової політики держави, законодавчо встановлює частку кінцевого продукту, яка повинна бути зроблена національними виробниками, якщо такий продукт призначається для продажу на внутрішньому ринку. Финансові методи торгової політики передбачають дискримінацію проти іноземних компаній на користь національних виробників і експортеров4. Найбільш поширеними фінансовими методами є: Субсидія

- грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і непряму дискримінацію імпорту. Субсидії діляться на:

-Прямі-безпосередні виплати експортеру після здійснення їм експортної операції на суму різниці його витрат і отриманого ним доходу, це дотації виробнику при його виході на зовнішній ринок.

-Непрямі - приховане дотування експортерів через надання пільг зі сплати податків, пільгові умови страхування, позик за ставкою нижче ринкової, повернення імпортних мит і пр.

-Внутрішня субсидія - найбільш замаскований фінансовий метод торгової та дискримінаційної торговельної політики проти імпорту, що передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, що конкурують з імпортними.

- Експортна субсидія - фінансовий нетарифний метод торгової політики, що передбачає бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку, і форсувати тим самим експорт. Принципова відмінність між імпортним тарифом і субсидуванням експорту полягає в тому, що імпортний тариф приводить до підвищення внутрішньої ціни на імпортні товари, в той час як експортна субсидія приводить до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів. Але може бути і така ситуація, коли імпортний тариф приводить до падіння внутрішньої ціни на імпортний товар у разі сильного падіння його відносної ціни на світовому ринку в результаті введення тарифу, ка застосування експортної субсидії може призвести до падіння внутрішньої ціни на експортний товар через надмірне падіння його відносної ціни на світовому ринку. Така ситуація іменується як парадокс Метцлера. Експортне кредитування-метод фінансової нетарифної зовнішньоторговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними фірмами. Експортне кредитування може мати форму6: - субсидованих кредитів національним експортерам-кредитів, які видаються державними банками під ставку відсотка нижче ринкової; - державних кредитів іноземним імпортерам при обов'язковій умові закупівлі товарів тільки у фірм країни, що представила такий кредит (зв'язаний кредит); - страхування експортних ризиків національних експортерів, які включає комерційні ризики (нездатність імпортера сплатити постачання) і політичні ризики (несподівані дії уряду, що не дозволяють імпортеру виконувати свої зобов'язання перед експортером). Експортні кредити бувають: o короткостроковими-на строк до 1 року, використовуються для кредитування експорту споживчих товарів і сировини; o середньостроковими-на термін від 1 року до 5 років, використовуються для кредитування експорту машин і обладнання; o довгостроковими-на строк понад 5 років, використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів і великих проектів. Демпінг - метод фінансової нетарифної торгової політик, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за цінами нижче собівартості або, принаймні, за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку, тобто демпінг є формою міжнародної цінової діскрімінаціі.7 Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, так і за рахунок державних субсидій. У комерційній практиці може набувати одну з наступних форм:

-Спорадичний демпінг - епізодична продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами.

- Навмисний демпінг (хижацький) - тимчасове умисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

- Постійний демпінг - постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої.

- Зворотний демпінг - завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, зазвичай в результаті непередбачених коливань курсів валют. -Взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром по занижених ценам.

маркетинговий торгівля міжнародний

3. Демпінг у міжнародних економічних відносинах

В основі демпінгу звичайно лежить ринкова ситуація, при якій еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Неекономічні методи регулювання, що включають правові інструменти і передусім торгові договори. Відносини, що виникають у сфері зовнішньої торгівлі та в інших видах зовнішньоекономічних зв'язків, становлять досить велику і важливу сферу міжнародного співробітництва, врегульованого нормами міжнародного права., У міжнародних економічних відносинах вироблені і застосовуються спеціальні або галузеві принципи, дія яких спрямована в першу чергу на формування торговельно -політичних режімов

1. Широке визнання отримали такі спеціальні галузеві принципи: - принцип найбільшого сприяння; - принцип національного режиму; - рінціп преференційного режиму; - принцип свободи транзиту; - принцип гласності зовнішньоторговельного законодавства. Принцип найбільшого сприяння (РНБ) означає в його загальному розумінні право кожного договірної держави на основі взаємності користуватися всіма перевагами, яке яка інша держава надає будь-яким третім державам за узгодженим колу відносин. Принцип національного режиму поряд з РНБ має на увазі надання державою іноземним юридичним і фізичним особам, товарам і послугам режиму, аналогічного тому, яким користуються вітчизняні юридичні та фізичні особи, товари, послуги та т.п.Принцип свободи транзиту включає в себе РНБ і його значущість полягає у забезпеченні стабільного доступу товарів до ринків будь-якої країни і не дискримінаційного доступу всіх суб'єктів до транспортних інфраструктур на рівних найбільш вигідних условіях.Принцип гласності зовнішньоторговельного законодавства є найважливішою нормою, виконання якої дозволяє планувати зовнішньоторговельні операції з урахуванням усіляких перешкод, які можуть з'явитися в зв'язку зі зміною зовнішньоторговельного законодавства (закони, правила, судові рішення та адміністративні розпорядження загального характеру стосовно класифікації або оцінки товарів для митних цілей, ставок мит і інших зборів, заборон) .Принцип преференційного режиму полягає в наданні країнам, що розвиваються переваг щодо доступу їх товарів на ринки розвинених країн. Найбільш поширений режим найбільшого сприяння або режим недискримінації, що надає всім учасникам рівні умови. Фіксація особливостей співпраці конкретних держав, застосування принципів міжнародного економічного права, закріплення зобов'язань у сфері торговельно-політичного регулювання забезпечується за допомогою двосторонніх і багатосторонніх угод. Багатостороннє регулювання здійснюється: - в рамках інтеграційних об'єднань, зокрема Європейського союзу (ЄС) у складі 25 держав; - на основі міжнародних товарних угод і картелів виробників і експортерів (типу ОПЕК); - регулювання міжнародної торгівлі здійснюється спеціалізованими міжнародними організаціями - Світовою організацією торгівлі (СОТ) та Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Митні тарифи мають всі країни світу. Сучасні тарифи уніфіковані на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що істотно полегшує використання тарифів на різних мовах і зіставлення ставок мит на однакові товари. Визначальне значення мають рівень економічного розвитку країни, ступінь обробки товарів та інші чинники.

Чим вище рівень економічного розвитку країни, то нижчі ставки митних зборів. Крім того, країни прагнуть встановити високі мита на трудомісткі вироби, оскільки активна іноземна конкуренція на внутрішньому ринку цих товарів може призвести до закриття підприємств з великою кількістю працівників. У міжнародній практиці склалися два основних напрямки розвитку митного таріфа.

У першому випадку для кожного товару (незалежно від країни походження) встановлюється єдиний розмір ставки. У другому - по одних і тих же товарів у залежності від країни походження встановлюється декілька видів ставок. У цьому випадку ставка тарифу може бути високою і низькою. Висока ставка встановлюється на товари, що поставляються країнами, з якими не укладені торговельні договори та угоди. Низька ставка застосовується до товарів тих країн, яким надано РНБ. Зокрема, країни ЄС застосовують мінімальну ставку до товарів з країн-членів СОТ. При формуванні замкнутих економічних союзів країни можуть встановлювати преференційні ставки, які означають безмитне ввезення товарів. Основою для визначення розміру тарифу є митна вартість товару. Визначення митної вартості проводиться з використанням наступних методів: - за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1); - за ціною угоди з ідентичними товарами (метод 2); - за ціною угоди з однорідними товарами (метод 3); - віднімання вартості (метод 4); - складання вартості (метод 5); - резервний метод (метод 6). Основним методом визначення митної вартості є оцінка за ціною угоди з ввезеними товарами. Причому кожний наступний метод може застосовуватися, якщо не може бути використаний попередній. При першому методі під ціною угоди розуміється як фактично сплачена ціна, так і ціна, що підлягає сплаті за ввезені товари. Основний метод митної оцінки непридатний, якщо комерційні операції здійснюють взаємопов'язані партнери. До них відносяться, зокрема, юридично визнані партнери в підприємстві, учасники угоди, які мають у своїй власності не менше 5% в статутному капіталі іншого учасника, прямо або побічно контролюють один одного, або якщо обох контролює третя особа або вони є близькими родичами. При використанні другого методу як бази для визначення митної вартості приймається ціна угоди з ідентичними товарами. Під ідентичними розуміються товари, однакові у всіх відносинах з оцінюваними товарами за наступними параметрам3: - призначення та характеристики; - якість, наявність товарного знака та репутація на ринку; - країна походження; - виробник. Ціна угоди з ідентичними товарами приймається як бази для визначення митної вартості, якщо товар продається в одну і ту ж країну, ввозиться одночасно або майже одночасно з оцінюваним товаром, на тих же комерційних умовах і в тих же кількостях. Якщо ідентичні товари ввозяться в іншій кількості або на інших комерційних умовах, то ціни коригуються з урахуванням цих відмінностей і митним органом документально підтверджується їх обгрунтованість. Метод оцінки за ціною з однорідними товарами припускає використання в якості бази для визначення митної вартості ціну оборудки з однорідним з товарами, що імпортуються. Під однорідними розуміються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, мають подібні характеристики і складаються із схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті ж функції, що й оцінювані товари, і бути комерційно взаімозаменяемимі3. При визначенні однорідності товарів враховуються їх характеристики, призначення, якість, наявність товарного знака та репутація на ринку, країна походження. Метод оцінки на основі віднімання вартості використовується при виникненні в експортера витрат на території імпортера, та включення цих витрат у контрактну ціну. З ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, витрати на виплату комісійних винагород, на транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи, що виникають на території країни ввезення речей, суми імпортних митних зборів, податків, зборів, що підлягають сплаті в країні імпортера. За базу для визначення митної вартості при використанні методу оцінки на основі додавання вартості приймається ціна, розрахована шляхом додавання витрат виробництва, загальних витрат, пов'язаних з доставкою товару до місця митного оформлення, прибутку, звичайно отримують експортером в результаті поставки таких товарів у цю країну. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена декларантом у результаті послідовного застосування п'яти зазначених методів, вона встановлюється резервним методом з урахуванням світової митної практики. За базу визначення митної вартості не можуть бути використані: - ціна товару на внутрішньому ринку країни-імпортера; - ціна на товари вітчизняного походження; - ціна товару, що поставляється з країни-експортера до третіх країн; - довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна.

Фірмі при організації робіт із закордонними партнерами необхідно враховувати такі види бар'єрів: антидемпінгові міри (антидемпінгове мито), компенсаційні, ембарго - заборона імпорту (прямий чи непрямий заборона), кількісні обмеження, ліцензування.

Література

1. Алексунин В.А. Международный маркетинг: Учеб. Пособие. - М.: Издательский Дом «Дашков и Ко», 2000.

2. Багиев Г.Л., Моисеева Н.К., Никифорова С.В. Международный маркетинг. - СПб: Питер 2001.

3. Каніщенко О.Л. Міжнародний маркетинг: Навч. посібник - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003.

4. Мазаракі А.А. та ін. Міжнародний маркетинг: Підручник / За ред., А.А.Мазаракі. - К.: Київський державний торгово-економічний університет. 2000. -306с.

5. Черномаз П.А. Международный маркетинг: Учеб.-практ. Пособие. - Х.: Консул, 2000.

Размещено на Allbest.ru