Теоретичні аспекти та основні поняття конкурентного середовища

Размещено на http://allbest.ru

Теоретичні аспекти та основні поняття конкурентного середовища

1. Огляд нормативно-законодавчої бази

ринковий економіка конкуренція

Конкуренція існує скрізь і завжди. Конкурують між собою не лише тварини, люди, а й підприємства й країни. До того ж конкуренція такого рівня виражається інакше і несе за собою серйозні наслідки. Деяким підприємствам наявність конкурентного середовища йде на користь, вони покращують результати своєї діяльності і залишаються на ринку з гарною репутацією, а деякі - гинуть під її тиском. Наявність конкуренції передбачено законодавством України і основні її поняття чітко обґрунтовуються Конституцією України і Законами України («Про підприємство», «Про підприємництво», «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Про захист недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції» тощо).

Закон України «Про підприємство» визначив види та організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створив рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон був спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначив їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулював відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими Радами, органами державного управління. Ухвалений 27 березня 1991 р.

Згідно з Господарським кодексом України, підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Стаття 1. Закону України «Про підприємство» сформулювала основне визначення поняття підприємства, а саме, підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. (Абзац другий пункту 1 статті 1 в редакції Законів N 75/95-ВР від 28.02.95, N 725/97-ВР від 16.12.97, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002) Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

Закон України "Про підприємництво" визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Ухвалений 26 лютого 1991 року.

Стаття 1. Закону України «Про підприємництво» зазначає, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством. (Стаття 1 в редакції Закону N 1481-III (1481-14) від 22.02.2000)

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Ухвалений 16 липня 1999 року.

Закон України «Про недобросовісну конкуренцію» визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Стаття 1. Визначення термінів до Закону України «Про захист недобросовісної конкуренції» сформулював таке визначення недобросовісної конкуренції. Це будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. {Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 689-VI (689-17) від 18.12.2008} Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону. {Частина друга статті 1в редакції Закону N 689-VI (689-17) від 18.12.2008}

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Стаття 2. Сфера застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Отже, існування конкуренції на зовнішньому та внутрішньому ринках затверджено в Законах України. Економічно обґрунтовано не лише дозвіл на здорову конкуренцію, а й заборони нездорової та недобросовісної. Але ситуація на ринку показує нам, що далеко не кожне підприємство дотримується законів, хоча і робить це приховано.

Конкурентне середовище є, по суті, необхідним для існування підприємства. Адже тоді, аби залишитись на ринку і продовжувати реалізовувати свою продукцію, підприємство покращує процес виробництва, його ефективність, корисність та якість. Основи конкуренції та правила перебування підприємства на ринку з конкуренцією обґрунтовані в Законах України «Про захист недобросовісної конкуренції» та «Про захист економічної конкуренції». Якщо підприємство дотримуватиметься правил, вказаних в даних законах, то автоматично забезпечить собі майбутнє існування і активний розвиток діяльності.

1.2 Огляд літературних джерел з питань конкуренції

Проблема конкуренції в економічній науці не є новою. Науковці різних країн дослідили такі питання, як поняття конкуренції, форми та методи конкурентної боротьби, механізм конкуренції тощо. Але, поза сумнівом, дослідження конкуренції є актуальним і сьогодні. Це пояснюється тим, що для країн із розвинутою економікою конкурентне середовище є обов'язковою умовою і сутнісною рисою існування. [9; c.136]

Первинною ланкою в системі національного виробництва є підприємство (фірма). Підприємство - це суб'єкт виробничо-господарської діяльності, який на свій ризик здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг, і який зареєстрований у цій якості у встановленому законом порядку. [16; c.57]

Діяльність підприємств дуже різноманітна. Оскільки будь-яке підприємство так чи інакше пов'язане з основними фазами відтворювального циклу -- виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їх споживанням, то можна виділити такі види діяльності підприємства: виробничу, комерційну, фінансову, консалтингову. Кожен з названих видів діяльності підприємства, з одного боку, є відносно самостійним, а з іншого -- вони взаємно переплітаються, доповнюючи один одного. Однак мета і характер діяльності підприємств різні. За цією ознакою всі підприємства та організації можна розподілити на дві групи: комерційні і непідприємницькі (некомерційні). [19; c.78]

Підприємства мають такі ознаки:

- виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарства);

- організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

- фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно визначити напрями економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрями розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку). [17; c.98]

Ринок -- це сукупність відносин між продавцями і покупцями, які обмінюються продукцією спеціалізованої діяльності.

Передумовою виникнення подібного типу відносин є, по-перше, розподіл праці або економічна спеціалізація, внаслідок чого кожний концентрує свої зусилля на створенні якогось одного виду продукту або його частини і тому має потребу в продукції виготовленій іншими; по-друге, забезпечення прав власності на продукцію, тобто переважаючої можливості володіти, використовувати і розпоряджатися нею. [9; c.107]

Англійський економіст XVIII століття Адам Сміт назвав механізм ринку "незримою рукою", що направляє людей до цілей, які зовсім не входили до їх намірів, але вони досягають їх більш діючим способом, ніж тоді, коли вони свідомо прагнуть зробити це. Для функціонування цього механізму необхідна тільки інформація та свобода прийняття рішень. [13; c.214]

Підприємству доводиться боротися за споживача та ресурси з конкурентами. Конкурентне середовище формується не тільки внутрішньогалузевими конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію та реалізують її на тому ж ринку. Суб'єктами конкурентного середовища є фірми, які можуть увійти на ринок, а також ті, які виробляють товари-субститути.

Багато підприємств не приділяють необхідної уваги можливій загрозі з боку нових фірм і тому програють у конкурентній боротьбі саме їм. Про це дуже важливо пам'ятати та завчасно створювати бар'єри на шляху входження на ринок нових виробників. Такими бар'єрами можуть бути глибока спеціалізація у виробництві продукту, зниження витрат, контроль над каналами збуту продукції тощо. [7; c.228]

Економічна конкуренція -- це суперництво, змагання за досягнення найкращих результатів, економічна боротьба між фірмами (підприємцями) за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів. Економічна конкуренція - це суперництво між підприємцями щодо задоволення власних інтересів, пов'язаних із продажем виробленої продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам. [9; c.104]

У ринковій економіці немає адміністративного контролю за виробництвом і споживанням. Функції контролю в такій економіці виконує механізм конкуренції. Конкурентна ринкова система містить стимули і для технічного прогресу. Піонерне застосування технології, яке знижує рівень витрат на виробництво, дає змогу такій прогресивній фірмі отримати додатковий прибуток. Більше того, конкурентна ринкова система створює обставини, що сприяють швидкому розповсюдженню нової технології. Конкуренти повинні слідувати прикладу найбільш прогресивної фірми, інакше їх чекають збитки або навіть банкрутство. [13; c.200]

Особливістю ринкової економіки є те, що в результаті запеклої конкурентної боротьби одні фірми залишаються, а інші зникають (вмирають). В тих випадках, коли виживає лише одна з фірм, вона стає монополістом. Це, в свою чергу, дає можливість експлуатувати покупців за допомогою високих і нічим (крім монополізму) не виправданих цін. Тим самим зникає найголовніша перевага ринкової економіки -- ефективність використання обмежених ресурсів. Адже в умовах монополії кошти покупців не можуть бути ефективно використані. [16; c.310]

Важливим атрибутом конкуренції є свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. За чистого ринку виробникові дуже легко вступити до якоїсь конкретної галузі або полишити її; не існує штучних юридичних або інструкційних перепон, які б не допускали розширення чи скорочення окремих галузей. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Свобода вступу до галузі необхідна, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів. [20; c.417]

Конкурентна ринкова система завжди містить у собі стимули для технічного прогресу. Застосування нової технології, яка знижує витрати виробництва, забезпечує інноваційній фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Зниження витрат виробництва означає для передової фірми отримання економічного прибутку. Передаючи споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження ціни продукту, інноваційна фірма може домогтися значного збільшення збуту і високого економічного прибутку за рахунок конкурентної фірми. [18; c.129]

Конкуренція спонукає фірми впроваджувати нові досягнення в галузі науки і техніки. Нездатність окремих підприємств використовувати найекономнішу технологію виробництва веде до того, що вони вимушені поступитися місцем іншим фірмам, які застосовують найефективніші методи виробництва. [15; c.208]

Види конкуренції:

цінова -- конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

нецінова -- конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

чиста (ідеальна, досконала) -- конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

недосконала -- конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

монополістична -- конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

олігополістична (грец. oligos -- мало) -- конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. [10; c.207]

Конкуруючих виробників, які підкоряються волі ринкової системи, чекає прибуток і зміцнення позицій. На тих, хто порушує закони ринку, чекають збитки і, врешті-решт, -- банкрутство. Для України надзвичайно важливим завданням є втілення в життя принципів ринку, за якими покупець -- це господар, ринок -- їх агент, а підприємство -- їх слуга. [14; c.120]

Умови ринкової економіки різко змінює монополія, яка в широкому розумінні означає ситуацію, коли кількість продавців стає такою малою, що кожен із них уже спроможний вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому і на ціну продукту, що продається. Іншими словами, монопольне становище -- це панівне становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Монополія створює ситуацію, коли вона заміняє собою конкуренцію: продавці можуть впливати на ринок або маніпулювати на ньому цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому. Своєю здатністю регулювати загальний обсяг пропозиції монополії можуть штучно обмежувати обсяг продукції і тим самим встановлювати на неї вищі ціни, а нерідко -- стійкий економічний прибуток. Ціни і прибуток, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інтересам споживачів. Монополісти не керуються волею суспільства, так як це роблять конкуруючі продавці. [12; c.148]

Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене високим рівнем конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

Навіть за умови забезпечення правової основи для ринкових інститутів і захисту конкуренції все ще існує необхідність у виконанні урядом ряду інших економічних функцій, які має виконувати уряд. Адже ринковій системі в її чистому вигляді властиві погрішності та недоліки, які змушують уряд стимулювати і модифікувати функціонування ринку. [11; c.98]

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, які виробляють однорідну продукцію (наприклад, пшеницю або жито), і кожна із них настільки мала порівняно з усією галуззю, що її виробничі рішення зовсім не впливають на ринкову ціну і Новостворені фірми можуть легко приєднуватися до галузі; якщо передбачають можливість отримання прибутку, а вже діючі підприємства можуть залишатися в справі навіть якщо вони починають втрачати певну частину доходів. [12; c.115]

Вагомий внесок у дослідження сутності та проявів конкуренції зробили такі зарубіжні вчені, як М. Портер, А. Сміт, К. Макконелл, С. Брю, Ф. Хаєк, Й. Шумпетер, які розробили фундаментальні положення теорії економічної конкуренції. Проблеми конкуренції також досліджували такі українські та російські фахівці як: Г.Азоєв, Р.Грецький, П. Пуцентейло, Ю.Хвесик, Ю.Юданов та інші.

Вперше поняття конкуренції як суперництво сформулював А.Сміт. Саме він визначив, що головний принцип конкуренції це принцип «невидимої руки», яка смикаючи за потрібні ниточки витісняє з ринку фірми, що зайняті виробництвом непотрібної продукції [7; с.53].

К.Р. Макконелл та С.Л. Брю вважають, що конкуренція - це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців будь-якого конкретного продукту або ресурсу та можливість продавців і покупців вільно виступати на тих чи інших ринках або залишати їх. [9; с.123]

Зовсім інший підхід до визначення конкуренції знаходимо у Й. Шумпетера, який визначив конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

У своїй книзі «Міжнародна конкуренція» М. Портер відзначає, що конкуренція -- динамічний процес, що розвивається, безупинно мінливий ландшафт, на якому з'являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові сегменти.

Г.Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети.

А. Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція -- боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на недоступних сегментах ринку.

Крім закордонних науковців, питанню визначення сутності конкуренції присвятили свої праці багато вітчизняних дослідників. Так, на думку В.А. Рибінцевої, конкуренція - це така ситуація на ринку, коли кожний із багато численних економічних суб'єктів прагне до того, щоб за допомогою коштів, якими він розпоряджається, досягти в процесі обміну максимально можливого ефекту в свою користь [13; с.218].

Спробу узагальнення поняття «конкуренція» можна знайти в Законі України «Про захист економічної конкуренції»: «економічна конкуренція - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку» [6; с.4].

Важлива роль у розвитку сучасної конкуренції належить антимонопольному комітету, метою діяльності якого згідно Закону України «Про антимонопольний комітет» є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій [12; с.115].

Отже, підприємство в економічному аспекті -- це основна ланка народного господарства, яка у взаємодії з іншими підприємствами забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює процес відтворення на основі принципів господарського розрахунку з метою привласнення прибутку.

Сучасна ринкова економіка -- це змішана економіка, в якій виробництво розвивається під впливом власних ринкових сил, які скеровують підприємницьку активність виробників, але держава регулює цей процес, установлює правову структуру бізнесу і контролює її дотримання, здійснює різні соціальні й політичні програми.

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримуватися також певних етичних норм поведінки суб'єктів господарювання на будь-якому ринку, які включатимуть правила поведінки в бізнесі.

Особливе місце у ринковій економіці посідає конкуренція, що виступає як антипод монополії. Свобода вибору, що реалізується через намагання кожного отримати особистий грошовий дохід, є ґрунтом для конкуренції, або економічного змагання, як суттєвої властивості ринку. Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурсу.

Конкуренція, як було доведено багатьма економістами, є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення

Конкуренція є невід'ємною складовою ринку, феномен якої зацікавив науковців ще в минулому сторіччі і з часом інтерес до цієї економічної категорії значно зріс; в сучасних умовах конкуренцію слід розглядати з точки зору її трьох найважливіших сторін: конкуренція - фундаментальна умова розвитку соціально-економічного господарства; конкуренція - суперництво між виступаючими на ринку виробниками за найбільш вигідні умови виробництва та збуту продукції заради отримання прибутку; конкуренція - елемент зовнішнього оточення підприємства.

Сучасний етап розвитку економіки України супроводжується низкою невирішених проблем, серед яких найбільш важливою для більшості вітчизняних підприємств є проблема досягнення й збереження сталих конкурентних позицій. Ефективне вирішення даної проблеми лежить у розробці й реалізації конкурентної стратегії, яка є інструментом досягнення бажаних позицій підприємства на ринку. Обираючи таку стратегію, необхідно враховувати ступінь нестабільності та впливу факторів зовнішнього середовища на підприємство, позицію конкурентів на ринку, стан конкурентного середовища, в якому функціонує підприємство.

Головною метою для підприємства в плані конкуренції є забезпечення сталої конкурентної позиції підприємства у конкурентному середовищі шляхом вибору відповідної конкурентної стратегії з урахуванням стану зовнішнього середовища, що позитивно впливає на кінцеві фінансово-економічні показники діяльності підприємства.

На основі детального аналізу зовнішнього середовища, виходячи з власних можливостей, підприємство для правильного вибору відповідної конкурентної стратегії визначає можливий набір стратегічних альтернатив, вибір яких пропонується здійснювати шляхом оцінки відповідності кожної стратегії поставленим стратегічним цілям і оцінки наслідків і ризиків при реалізації даної стратегії. Та конкурентна стратегія, яка відповідно до стану зовнішнього середовища при всій сприятливій кон'юнктурі ринку буде приносити найбільші результати за найменших ризиків і для її реалізації у підприємства наявні всі необхідні ресурси й можливості, є оптимальною. Конкурентна стратегія - це інструмент досягнення бажаних конкурентних позицій підприємства.

Размещено на Allbest.ru