Організація та технологія продажу товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Свіжі овочі та фрукти

Рослинна їжа відіграє важливу роль в житті людини. Плоди та овочі є джерелом вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів, особливо вітаміну С. Велике значення в харчуванні мають різні смакові і ароматичні речовини, що містяться в плодах і овочах. Вони значно поліпшують смак їжі, що сприяє кращому її засвоєнню.

Більшість плодів і овочів не може довго зберігатися у свіжому вигляді. Псуються вони в результаті впливу на них ферментів і мікробів. Тривале зберігання плодів і овочів можливо тільки з допомогою сушіння. У той же час при сушіння в більшій чи меншій мірі змінюються вихідні властивості свіжої сировини, внаслідок чого продукти переробки овочів набувають нових властивостей. Змінюються органолептичні властивості і харчова цінність як за рахунок часткового руйнування речовин сировини, так і застосовуваних добавок (кислот, спецій та ін) а так само утворення нових (кислот і ін.) Асортимент перероблених овочів великий і постійно змінюється. Удосконалення асортименту буде відбуватися шляхом збільшення частки сушених плодів і овочів і овочів сублімаційного сушіння ...

Шкіряне взуття

Взуття - це виріб, назначений для запобігання ніг від зовнішніх впливів і несучий утилітарні й естетичні функції.

Взуттєва промисловість є механізованої галуззю, у ній застосовуються навіть напівавтоматичні машини. Про стан промисловості судять за величиною виробництва на душу населення. Так, остаточно 80-х рр. нашій країні вироблялося більше трьох пар взуття на людину. Зараз ринку переважає взуття імпортного виробництва, а наші підприємства ще, на жаль, не заявили про себе як фірмові виробники взуття. Більшість взуття - близько 75 % - випускається з натуральних шкір, іншу кількість посідає тканина, штучні і синтетичні шкіри, інші матеріали. Підошви у взутті переважають синтетичні, і лише 8 % взуття випускається на шкіряній підошві.

Вироби зі шкіри є товарами постійного попиту, які багато важать для задоволення потреб людини. Мотиви придбання виробів із шкіри різняться можуть трактуватися як утилітарні, естетичні, професійні, за рівнем престижності, традиційні.

асортимент овоч торгівля зберігання

1. Організація та технологія продажу свіжих овочів та фруктів

1.1 Характеристика асортименту овочі

Овочі можна класифікувати за різними критеріями, такими як біологічна класифікація, класифікація за частинами рослин, що споживаються, за періодом вирощування, за кольором, за походженням.

За частинами рослин, що споживаються

Як вже вказувалося, овочами можуть бути різні частини рослин. Нижче наведені деякі приклади з величезного числа овочів:

· Суцвіття

брокколі, цвітна капуста, артишок, каперси

· Насіння

кукурудза, горох, боби

· Листя

капуста, шпинат, ендивій, салат, цибуля порей, шніт

· Бруньки

брюсельська капуста

· Черешки листя

селера, ревінь (інколи вважається фруктом)

· Стебла, зазвичай молоді

спаржа, , Кольрабі, бамбук, імбир

· Бульби, підземні пагони

картопля, солодка картопля, топінамбур, ямс

· Цілі рослини

соя, люцерна

· Коренеплоди

морква, пастернак, буряк, редис, турнепс, лопух, дайкон

· Цибулини

цибуля, часник, шалот

· Плоди

помідор, огірок, ківано, кабачок, гарбуз, перець, баклажан, фізаліс, окра, плід хлібного дерева, авокадо а також:

· зелені стручки бобових

квасоля, горох, соя

· Плодові тіла грибів.

За життєвим циклом

Овочі можна також класифікувати за періодом розвитку рослин:

· Однорічні

помідор, огірок, гарбуз, кабачок, квасоля, горох

· Дворічні рослини

морква, пастернак, буряк, цибуля,

· Багаторічні

ревінь, спаржа

За походженням

· китайський (гірська частина Центрального та Західного Китаю з прилеглими низинними районами), звідки походять цибуля-батун, пекінська капуста, ревінь, східна редька;

· індійський (Індія, Пакистан, М'янма) -- деякі форми огірків, баклажанів, індійського салату;

· середньоазійський (Афганістан, Західний Тянь-Шань та північно-західна частина Індії) -- часник, диня, морква, шпинат, редиска та ін.;

· близькосхідний (Мала Азія, Закавказзя, Іран, гірська частина Туркменії) -- салат, цибуля-порей, цибуля-ріпка (вторинний центр), петрушка (вторинний центр);

· середземноморський (узбережжя Середземного моря в Європі і Африці) -- буряки столові, більшість видів капусти, каротинові сорти моркви, петрушка, цибуля-ріпка і цибуля-порей, часник (вторинний центр), селера, пастернак, кріп, спаржа, салат, артишок, ревінь, щавель, горох;

· абіссінський (Ефіопія) -- цибуля-шалот, горох, боби;

· центрально-американський (Південна Мексика і Центральна Америка з Антильськими островами) -- квасоля, перець, кукурудза, мускатні гарбузи;

· південноамериканський (Перу, Еквадор, Болівія) -- помідори, великоплідні гарбузи.

За пігментами

Різноманітне забарвлення овочів зумовлене присутністю в них пігментів (барвників). Зелений колір листків рослин обумовлений наявністю зелених пігментів хлорофілу. Завдяки вмісту пігменту хлорофілу щавель, шпинат, салат, зелений горошок мають зелений колір. Під час теплової обробки органічні кислоти клітинного соку вступають у реакцію з хлорофілом, утворюючи нову сполуку бурого кольору. Тому зелені овочі рекомендується варити при бурхливому кипінні у відкритому посуді, при цьому кислоти разом з парою води вивітрюються і колір овочів не змінюється. Колір залежить від рН, і змінюється на оливково-зелений в кислому середовищі, та на яскраво-зелений у лужному. Зелені овочі в основному містять вітаміни A, C, комплексу B, E і K, та мінерали такі як кальцій та залізо.

Жовтий/помаранчевий колір мають фрукти та овочі через присутність каротиноїдів, який також змінюється при готування їжі або зміні рН. Ці овочі багаті на каротин, речовину, що сприяє утворенню вітаміну А.

Червоне/синє забарвлення деяких овочів і фруктів (наприклад, ожина та капуста червоноголова) пов'язане з наявністю антоціанів, які також чутливі до змін рН. При нейтральному рН -- пігменти фіолетові, при кислому рН -- червоні, і при лужному рН -- сині. Ці пігменти розчинні у воді.

Класифікація фруктів:

- зерняткові фрукти - яблука, груші, айва та інші.

- кісточкові фрукти - абрикоси, сливи, вишні, персики та інші;

- цитрусові фрукти - апельсини, лимони, мандарини, грейпфрути та інші;

- субтропічні і тропічні фрукти - інжир, гранат, манго, ананас, банан, авокадо та інші;

- ягоди - смородина, агрус, виноград, журавлина, брусниця та інші.

Норма споживання фруктів - 106 кг на людину в рік.

- В окрему групу виділяють субтропічні і тропічні фрукти.

Ягоди поділяються на: справжні, несправжні, складні.

Горіхоплідні фрукти мають в якості їстівну частину - ядро (насіння), що міститься в сухій дерев'яній шкарлупи. В залежності від характеру формування і будови плоду поділяються на 2 групи: несправжні, справжні.

До субтропічних і тропічних плодів відносять: цитрусові (мандарини, апельсини, лимони, грейпфрути). Гранати; інжир; хурму; фініки; банани; ананаси. Ці фрукти об'єднані не за будовою, а за природно-кліматичною зоною вирощування.

Кожна група фруктів має багато помологічних, а виноград - ампелографічних сортів.

Помологічний сорт - це визначена форма культурної рослини із всіма присутніми їй природними властивостями і господарсько цінними ознаками, яка розмножується вегетативним способом і вирощується у визначених природних умовах.

Сорти плодових і овочевих культур, які рекомендуються для виробничого вирощування в даній області називаються районованими. Районовані сорти за степеню значимості можуть поділятися на 2 групи. До 1 групи відносяться сорти високої харчової цінності, гарного зовнішнього вигляду, які добре транспортуються і зберігаються. Такі сорти мають більш високу вартість.

1.2 Вимоги щодо якості

Товарна якість плодів і овочів -- це сукупність властивостей і показників, які регламентуються нормативними документами. До таких нормативних документів відносяться: Державні стандарти України (ДСТУ); а також технічні умови.

Якість плодоовочевої продукції в нашій країні регламентується вказаними документами. У вказаних категоріях стандартів висвітлюються дві групи показників якості: визначаючі і специфічні.

До визначаючих віднесені: зовнішній вигляд, смак і запах, одиничний показник -- розмір та допускається відхилення таблиця

Таблиця №1 Номенклатура визначаючих і специфічних показників якості овочів і плодів

Показники якості	Підгрупи та види овочів і плодів
Визначають:
Зовнішній вигляд:	Всі підгрупи і види
форма
забарвлення
стан поверхні
цілісність
Смак і запах	Більшість підгруп і видів
Розмір	Теж, за виключенням дрібноплідних яблук, аличі, ягід (крім суниці), кизилу
Допустимі відхилення:
по формі	Картопля, морква, яблука
по забарвленню	Яблука
за вмістом пошкоджених екземплярів: механічно сіль-госп шкідниками	Більшість підгруп і видів
Хворобами: фізіологічними	Яблука, груші, картопля, цитрусові
Мікробіологічними	Картопля, яблука, абрикос
Специфічні:
Внутрішня будова	Столові буряки, огірки, баклажани
Зрілість	Насіннячкові, кісточкові, суниця, дині, смородина, аґрус, банани, помідори.
Консистенція	Банани, ананаси
Проростання	Вегетативні овочі
Стан морфологічних елементів:
плодоніжки	Насіннячкові, кісточкові (черешня)
шийки і денця	Цибуля ріпчаста, часник
довжина бадилля	Цибуля ріпчаста
довжина черешків	Коренеплоди
щільність, зачистка головки	Качанні капустяні овочі
стан грона	Виноград
Неприпустимі відхилення:
Мікробіологічні хвороби визначних видів	Всі види
біологічні (кліщі, нематоди)	Цибуля ріпчаста, часник
механічні (роздавлювання)	Більшість видів
фізіологічні хвороби	Більшість видів

Зовнішній вигляд - найбільш значний визначальний показник якості більшості плодоовочевої продукції. Одиничні показники, що входять у його склад, за ступенем значущості приблизно однакові.

Форма - характерний показник якості, який властивий визначальному сорту і регламентується у відповідних стандартах. Для споживання у свіжому вигляді і для переробки краще проста форма. Для переробки небажана складна форма плодів і овочів з нерівною поверхнею. Наприклад, у бульб повинні бути поверхневі або неглибоко сидячі вічка, що покращує їх механізовану очистку і зменшує кількість лушпайок при ручній очистці. Глибокі впадини у плодоніжки і чашечки насіннячкових плодів також важко мити та чистити.

Забарвлення овочів і плодів різноманітне і також притаманне відповідному сорту. Воно є однією з ознак ступеня стиглості достигаючих плодів і плодових овочів. Забарвлення повинно бути рівним по всій поверхні, а нерівномірне забарвлення може свідчити про несприятливі умови вирощування, недостачу освітлення, робить плоди мало привабливими. Для продуктів переробки важливо також, щоб забарвлення мало змінювалось при технологічних операціях і зберіганні готового продукту.

Стан поверхні характеризується чистотою, відсутністю забрудненості землею, отрутохімікатами, зволоження, пошкоджень механічних і шкідниками, хворобами.

Цілісність (непошкодженість) овочів і плодів -- важлива умова віднесення їх до вищої товарної якості. Цілісність може бути не порушена внаслідок механічних і біологічних пошкоджень на різних етапах технологічного циклу від вирощування до споживача. Цей показник впливає на збереженість овочів і плодів, в тому числі й їх харчову цінність.

Смак і запах. Ці показники встановлюються для більшості овочів і плодів, при цьому передбачається відсутність сторонніх запахів і присмаку.

Розмір - один із основних показників якості, який нормується для більшості підгруп і видів овочів та плодів. У стандартах в якості середнього вимірювання прийнято у більшості видів плодів і овочів визначати найбільший поперечний діаметр, у огірків поряд із діаметром -- довжину плоду, масу у качанні горіхів, а для окремих видів (коренеплоди моркви та буряка) як діапазонні (мм або см, не більше і не менше). У межах, характерних для виду чи сорту овочів і плодів розміри розрізняють дрібні, середні і крупні екземпляри, які мають різну харчову цінність і збереженість.

Відхилення, які допускаються -- введені в стандарти для всіх підгруп і видів плодоовочевої продукції, але нормування одиничних показників має свою специфіку для конкретних плодів чи овочів.

Відхилення, які допускаються по формі -- передбачаються для картоплі у вигляді зростань, для моркви -- потворності і розгалуженості.

Відхилення, які допускаються по забарвленню, нормуються для окремих видів ягід як недостатнє і невластиве забарвлення. Невластиве забарвлення може появлятись не тільки через недозрівання, але і внаслідок виникнення фізіологічних, біологічних, мікробіологічних і механічних пошкоджень (опіки, позеленіння картоплі тощо).

Відхилення, що допускаються, за вмістом механічно пошкоджених екземплярів, які встановлюються в стандартах, відрізняються лише видами і характером механічних пошкоджень. У деяких видів нормується сумарний вміст механічно пошкоджених екземплярів, а в деяких вказується вид, характер пошкодження і розмір. Конкретно буде висвітлено нижче при характеристиці якості конкретних овочів і плодів.

Відхилення, що допускаються, за вмістом екземплярів з пошкодженнями сіль-госп шкідниками встановлюються для багатьох підгруп та видів овочів і плодів з указанням виду шкідника. Ці види пошкоджень відносяться до біологічних дефектів.

Відхилення, що допускаються, за вмістом екземплярів з фізіологічними захворюваннями обмежено допускаються у багатьох видах плодів і овочів. До них, наприклад, відносяться слабе в'ялення без ознак морщиності у коренеплодів, загар і підшкіркова плямистість, коричнева плямистість у цитрусових тощо.

Відхилення, що допускаються, за вмістом екземплярів з мікробіологічними захворюваннями, обмежено допускаються у картоплі (парша, оспароз), яблук і груш (парша), абрикосів і персиків (червона плямистість).

Всі перелічені допуски погіршують якість партії, харчові, технологічні, кулінарні властивості та збереженість плодоовочевої продукції.

Специфічні показники доповнюють оцінку якості і враховують індивідуальні особливості виду, зокрема його анатомічну морфологічну будову або фізіологічний стан (ступінь стиглості).

Консистенція визначається механічними елементами рослинних тканин, а також їх соковитістю. У плодових овочів сформованість тканин поряд із забарвленням м'якоті і покривних тканин слугує показником стиглості. В огірків, баклажанів, патисонів, кабачків важлива незрілість насіння, відсутність внутрішніх пустот, у буряків -- однорідність тканин за кольором і ледве помітні або зовсім непомітні світлі кільця. При дегустаціях м'якоть оцінюється як груба, щільна, зерниста, соковита, борошниста тощо. Для характеристики консистенції використовують і об'єктивні методи досліджень за допомогою пенетрометра та інших приладів для визначення густоти та механічної щільності тканин.

Зрілість характеризує фізіологічний стан рослинного організму, є комплексним показником і пов'язаний з консистенцією тканин кольором шкірки та м'якоті. Для окремих видів плодів і овочів встановлюється градація ступеня зрілості, допускається від знімальної до споживної і не допускаються для реалізації незрілі плоди. У помідорів відрізняють градацію ступеня зрілості за забарвленням: зелена, молочна, рожева і червона, які по стандарту допускаються заготовляти, а реалізовувати тільки рожеві та червоні плоди. У бананів і ананасів ступінь зрілості визначається не лише по забарвленню шкірки, а і за консистенцією м'якоті. Поява мацерації м'якоті свідчить про споживну зрілість плодів, а розм'якшення консистенції -- про їх перезрівання.

Стан морфологічних елементів. Ці показники характеризують ознаки овочів і плодів, пов'язаних з їх якістю та збереженістю. До таких відносяться наявність і стан плодоніжки, який регламентується стандартами для всіх насіннячкових, деяких кісточкових і цитрусових плодів, суниці, журавлини, плодових овочів (крім кавуна). В стандарті регламентується наявність цілої або зламаної плодоніжки, а також її відсутність, але без розриву м'якоті, що призведе до погіршення збереженості.

Стан шийки і денця. Стандартом установлюється у ріпчастій цибулі і часнику. Шийка повинна бути висушена, у стрілкуючому часнику стрілка і у нестрілкуючого листя -- визначальної довжини. Денце цибулини повинно бути сухим, рівним, без корінців або з сухими корінцями.

Довжина пера -- ознака проростання ріпчастої цибулі, яка згідно стандарту допускається після зберігання з 1-го травня до 1-го серпня.

Довжина черешків -- нормується у коренеплодів (не більше 2 см).

Щільність і зачистка головок капусти -- показники, що характеризують сформованість головок і характер зачистки верхніх покривних листків. Для гарної збереженості потрібно головки пізніх сортів зачистити до щільно облягаючих листків, обрізаючи розеточні. Чим щільніша головка, тим менше повітря між листками, тим менше випаровується вологи, уповільнюються витрати поживних речовин на дихання і підвищується збереженість капусти.

До неприпустимих відхилень плодів і овочів відносяться критичні дефекти: мікробіологічні і фізіологічні хвороби, біологічні і крупні механічні пошкодження.

1.3 Упакування та маркування

Насіннячкові плоди сортують на помологічні і товарні сорти, калібрують на невеликі, середні і дрібні. За домовленістю сторін плоди можуть не сортувати і не калібрувати.

У ящики дощаті упаковують насіннячкові плоди (ГОСТ 17812-72, ГОСТ 13339-84, ГОСТ 21133-87): яблука і айву масою нетто до 25 кг, груші -- до 12 кг. Використовують також ящики картонні (ТУ-13-730801 -715-85) масою нетто до 16 кг, з гофрованого картону (ТУ-63-057-50-83) масою нетто до 18 кг, полімерні (ТУ-111-18-3-84) масою нетто до 17 і до 20 кг, а також ящикові піддони (контейнери) для пакування яблук (СП-5-0, 45-1, СП-5-0, 45-2) масою нетто до 350 кг.

Кісточкові плоди сортують за помологічними сортами, зокрема абрикоси, персики, вишні, черешні, сливи, аличу, крупноплідну, крім цього поділяють на товарні сорти, персики калібрують. За домовленістю сторін кісточкові плоди можуть не сортувати і не калібрувати.

Укладають кісточкові плоди у дощаті ящики масою нетто 9--11 кг та у полімерні ящики масою нетто до 12 кг.

Ягоди укладають у дощаті ящики, ящики з гофрованого картону масою нетто до 10 кг, у полімерні ящики масою нетто від 8 до 14 кг, ящики-лотки масою нетто від б до 8 кг. Для суниці і малини також використовують козубеньки масою нетто 2--2,5 кг.

Цитрусові плоди. Кожний вид цитрусових плодів калібрують за розмірами на три групи (категорії), укладають у дощаті ящики масою нетто до 25 кг, у армовані ящики масою нетто до 10 кг (мандарини) і до 20 кг (лимони, апельсини), у ящики з гофрованого картону і полімерні масою нетто до 16 кг, у імпортні ящики різної місткості.

Горіхи волоські у шкаралупі упаковують у трьохшарові паперові мішки масою нетто до ЗО кг, тканинні мішки і ящики масою нетто до 50 кг. Очищене ядро і мигдаль упаковують у картонні і фанерні ящики масою нетто до 20 кг.

Вимоги до пакування кожного виду плодів зазначені у стандартах.

Банани укладають у ящики гронами. Використовують ящики фанерні, картонні або коробки з гофрованого картону різної місткості, частіше масою нетто до 20 кг.

Ананаси укладають в один ряд султаном догори у ящики фанерні, картонні масою нетто 16--18 кг.

Картоплю пізню для перевезення, зберігання і продажу в роздрібній торговельній мережі завантажують у ящикові піддони масою нетто 445--550 кг, тару обладнання (КОП-250, КОП-300, УК 1-Т-2Г) масою нетто 250--350 кг, у мішки тканинні і сітчасті масою нетто до 50 кг. Картоплю ранню і пізню завантажують також у ящики дощаті масою нетто до 18 і до 35 кг, полімерні масою нетто 20--25 кг, у тканинні, сітчасті, паперові або полімерні мішки з плівки масою нетто 2, 3, 5 кг.

Коренеплоди заванатажують у ящики дощаті масою нетто до 25 кг і до 35 кг, полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг і у ящикові піддони масою нетто залежно від виду від 350 до 390 кг.

Білоголову і червоноголову капусту завантажують у ящикові піддони масою нетто до 260 кг, у ящики дощаті масою нетто 26--ЗО кг і полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг.

Цвітну капусту укладають у ящики дощаті масою нетто до 35 кг і полімерні масою нетто до 20 кг.

Цибулю ріпчасту завантажують у ящикові піддони масою нетто до 280 кг, у ящики дощаті масою нетто до 18 і до ЗО кг і полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг, у сітчасті масою 7--25 кг і полімерні мішки масою нетто до ЗО кг, а також фасують масою нетто 0,5; 1,0; 2,0 кг.

Часник укладають у дощаті ящики масою нетто до 13, до 23 і до ЗО кг і полімерні масою нетто від 10 до 16 кг, фасують у сітчасті мішки, пакети з плівки масою нетто не більше 0,5 кг.

Огірки укладають у дощаті ящики масою нетто до 20, до ЗО і до 35 кг і полімерні масою нетто до 20 кг і до 25 кг, у тканинні, сітчасті, полімерні мішки, або пакети масою нетто до 1,5 кг.

Томати упаковують у дощаті ящики масою нетто до 8 і до 10 кг, полімерні масою нетто до 12 кг, з гофрованого картону масою нетто до 15 кг, фасують у мішки сітчасті, полімерні і пакети масою нетто до 1,5 кг.

Кавуни укладають у ящикові піддони масою нетто до 580 кг, дині -- у ящикові піддони масою нетто до 350 кг і у ящики дощаті масою нетто до 35 кг.

Кабачки і баклажани завантажують у ящикові піддони масою нетто до 350 кг, у ящики дощаті масою нетто до 35 і до 50 кг і полімерні масою нетто до 12 і до 18 кг.

Салат, шпинат, щавель фасують у поліетиленові пакети масою до 200 г і складають у дощаті ящики масою нетто до 10 кг або у полімерні ящики масою нетто 5,5--7 кг.

Зберігання фруктів і овочів

Близько 60% усіх витрат фруктів і овочів в процесі їх товароруху припадає на зберігання. Причинами цього є низька якість продукції, недостатня матеріально-технічна база зберігання, повільне втілення прогресивних технологій, відсутність матеріального зацікавлення і механізму його стимулювання.

Зменшенню втрат фруктоовочевої продукції на всіх етапах товароруху і особливо під час зберігання сприятиме перехід до ринкових відносин, зміна форми власності, приватизація підприємств, господарств, конкурентні умови на внутрішньому і зовнішньому ринку товарів тощо.

1.4 Приймання та підготовка до продажу

Більша частина товарів надходить у роздрібну мережу непід-готовленою до відпуску у великогабаритній тарі й навалом, розсипом і т. п. Це потребує відповідної підготовки їх до продажу. Підготовка товарів до продажу має важливе значення для раціональної організації технологічного процесу у магазині, впровадження прогресивних форм продажу, підвищення культури торговельного обслуговування туристів і підвищення ефективності роботи магазину.

Технологічний процес підготовки товарів до продажу полягає у приведенні виробів у товарний вигляд і переміщення їх до місця продажу.

Технологічні операції з підготовки товарів до продажу класифікують на загальні, характерні для всіх товарів, наприклад, розпакування, сортування, маркірування, придання товарного вигляду, укладання у контейнери, візок до подачі у торговельну залу сортування та специфічні характерні тільки для окремих товарів (дозування, фасування, перевірка у дії, комплектування та ін.).

Розпакування полягає у звільненні товарів від тари, у якій вони потрапляють від постачальника. Розкривають тару спеціальним інструментом. При цьому необхідно зберегти якість товару, а також тару, щоб забезпечити її багаторазове використання.

Сортування полягає у групуванні виробів за розміром, фасоном, сортом, ціною та іншими асортиментними ознаками. Це необхідно для прийняття товарів за кількістю, так і для наступного зберігання у магазині.

Надання товарного вигляду полягає у очищенні від пилу, прасуванні, видалення мастила, знищення втраченого першопочат-кового вигляду верхнього ряду продовольчих товарів, усунення дрібних дефектів.

Фасування (бакалійних, гастрономічних товарів, кондитерських товарів, овочів, фруктів), нарізання, розрубка м'яса.

Дозування це операція, яка забезпечує надходження до упаковки необхідної кількості товару.

Комплектування подарункових наборів (галантерейних, парфумерних, сервізних виробів)

1.5 Продаж

Робоче місце продавця повинне бути належним чином обладнане (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладення і збереження запасів товарів і т.п.

Одне торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному метрові, при продажі продукції із транспортного засобу, причепа, візка, у тому числі ручного, у контейнерах, кіосках, наметах і т.п. -- двом повним або неповним квадратним метрам займаної площі.

Місця для продажу продукції із транспортних засобів виділяються на спеціально обладнаних і розмічених площадках, що не створює небезпеки для покупців.

Продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюється в окремих зонах цих площадок відповідно до затвердженої адміністрації ринку схемою дислокації торговельних місць на ринку. У відведених місцях торгівлі пересування транспортних засобів дозволяється тільки до початку торгівлі і після її завершення.

Використання транспортних стоянок для продажу товарів не допускається.

На торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється табличка з указівкою назви, місцезнаходження і номери телефону суб'єкта підприємницької діяльності, що організували торгівлю, прізвища, імені і по батькові продавця і розміщається копія ліцензії у випадку здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

На торговельному місці продавця (фізичної особи -- суб'єкта

підприємницької діяльності) установлюється табличка з указівкою його прізвища, імені і по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності і назви органа, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщається копія патенту по фіксованому розмірі податку або копія свідчення про сплату єдиного податку і копія ліцензії у випадку здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

У випадку заняття торговельного місця на умовах оренди на робочому місці продавця повинна бути копія укладеного з адміністрацією ринку угоди про оренду, а на умовах суборенди -- копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

За право заняття торговельного місця на ринку стягується ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.

Продавцям (фізичним особам, що не є суб'єктами підприємницької діяльності) забороняється використовувати власний санітарний і спеціальний одяг, торговельний інвентар і засоби вимірювальної техніки.

Продавці (суб'єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій санітарний або інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної техніки.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються продавцями на ринку, повинні бути в справному стані, мати перевірочне клеймо територіального органу Держстандарту України і проходити періодичну перевірку у встановленому порядку.

Продавці повинні дотримуватися Правил користування засобами вимірювальної техніки в сфері торгівлі, громадського харчування і надання послуг

1.6 Зберігання товарів

Овочі та фрукти, призначені для зберігання в свіжому вигляді, слід збирати в стадії технічної стиглості, тобто коли вони вже накопичили необхідні цінні поживні речовини, але все ще не придатні для споживання.

Збирають їх вранці, після того як підніметься роса, але до настання спекотних годин дня. Плоди, зібрані в жаркі години дня, втрачають частину аромату і швидше псуються.

Пошкоджені, побиті, захворілі, недорозвинені та неправильної форми плоди вилучають ще під час збирання, а призначені для зберігання укладають в ящики, при необхідності огортаючи папером.

Не всі види і сорти овочів і фруктів підлягають тривалому зберіганню. Чим щільніша їх тканина і шкірка, тим важче в них проникають мікроорганізми, а значить, вони зберігаються довше. Восковий наліт на поверхні фруктів і овочів більш тривалий час зберігає їх свіжими, так як перешкоджає випаровуванню з них вологи.

Приміщення, в якому зберігаються овочі та фрукти, має бути добре ізольованим від зовнішнього середовища. У ньому слід підтримувати температуру між 8 і 0 °C, а вологість - між 80 і 90%. У нього не повинні попадати сонячні промені. У таких умовах пригнічуються біохімічні та фізіологічні процеси і розвиток гнильних мікроорганізмів. У приміщенні повинна бути хороша вентиляція, за допомогою якої регулювали б обмін повітря, температуру і вологість. Якщо приміщення вологе, необхідно його провітрювати, якщо сухе - зволожувати, зрошуючи підлогу водою або підвішуючи в декількох місцях мокрі ганчірки.

Якщо температура в приміщенні підвищилася, потрібно провітрювати в холодні години доби, а якщо знизилася - в найтепліші години дня.

Перед тим, як внести продукти на зберігання, приміщення слід ґрунтовно прибрати та продезинфікувати, побіливши розчином мідного купоросу (2-3%) та вапна та спалити по 50 г сірки на кожен кубічний метр простору. Під час окурювання (фумігації) приміщення потрібно протягом доби тримати щільно закритим. Подібну дезінфекцію з використанням сірки під час зберігання продуктів необхідно проводити кожні 10 днів.

2. Організація та технологія продажу шкіряного взуття

2.1 Характеристика асортименту

Асортимент шкіряного взуття різноманітний і складний. Він постійно змінюється під впливом моди, внаслідок чого з'являються нові види і конструкції виробів, застосуються нові матеріали.

Головним завданням для торговельних працівників при формуванні асортименту є всебічне і повне задоволення попиту населення в різноманітному взутті. При цьому повинні враховуватися потреби всіх статевовікових груп споживачів для різних умов експлуатації.

Асортимент взуття, особливо за сезонами носіння, повинен складатися з урахуванням замінності шкіряного взуття гумовим і валяним виходячи з особливостей кліматичних умов району. Замовлення на взуття слід складати на основі вивчення й аналізу потреб усіх груп населення у певних видах і різновидах, розмірах і повнотах тощо. За цільовим призначенням взуття поділяють на побутове, спортивне, спеціальне, ортопедичне і профілактичне.

Побутове взуття. Асортимент побутового взуття групується за цільовим призначенням, способом виготовлення, видами і різновидами, статевовіковим призначенням, розмірами і повнотами, фасонами і моделями, матеріалом верху і його кольором, матеріалом підошви і методом кріплення, висотою каблука.

Цільове призначення і спосіб виготовлення. За цільовим призначенням побутове взуття поділяють на взуття для вуличного носіння та в різних приміщеннях. Взуття для вуличного за сезонами носіння поділяють на зимове (утеплене), літнє та весняно-осіннє (демісезонне).

Особлива роль відводиться зимовому взуттю в середніх широтах і північних областях, оскільки тут воно експлуатується до шести і більше місяців на рік. Таке взуття повинно мати високі теплозахисні властивості, тому для верху широко використовують натуральні шкіри, вовняні і напіввовняні тканини, неткані матеріали, деякі види штучних і синтетичних шкір, фетр, хутро; для підошви здебільшого застосовують гуму пористої структури, поліуретан, шкіру, повсть. Взуття має утеплену підкладку і вкладні устілки, воно закриває не тільки стопу, а й гомілку.

Літнє взуття виготовляють полегшеної конструюй!, часто з відкритими носковою і п'ятковою частинами, з окремими ремінцями, наявністю перфорацій і просічок. Нерідко воно буває без підкладки. Для верху, крім шкіри, широко використовують текстильні, штучні і синтетичні матеріали; для підошви - шкіру і шкіроподібну гуму. Літнє взуття не повинне перешкоджати теплообміну ноги з оточуючим середовищем.

Взуття весняно-осіннього призначення повинне мати достатні вологозахист властивості. Тому його виготовляють з верхом із натуральних, штучних і синтетичних матеріалів на підошвах з гуми, поліуретану, термопластичних еластомерів. Текстильні матеріали для верху застосовувати недоцільно, оскільки вони пропускають вологу.

За характером виконання побутове шкіряне взуття поділяють на повсякденне і модельне (тільки чоловіче і жіноче). До художньо-естетичних показників модельного взуття ставляться підвищені вимоги. На зовнішні деталі верху модельного взуття використовують матеріали з індексом "модельне" і шкіри хромового дублення, гладкі, у тому числі й еластичні, з натуральною лицьовою поверхнею, лаковані шкіри, замша, велюр, нубук, а також шкіри і тканини нових видів і оздоблення. Крім того, за згодою споживача на зовнішні деталі можна застосовувати штучні і синтетичні шкіри.

Види 1 різновиди взуття. Вид взуття, від якого залежить ступінь закритості стопи і гомілки людини, визначається конструкцією заготовки, тобто формою і розмірами деталей верху. Розрізняють такі основні види взуття, як чоботи, черевики, напівчеревики, туфлі.

Чоботи - взуття з халявками, що доходять до колінного суглоба, а іноді й вище, виготовлено із заднім зовнішнім ременем або прошвою, жорстким підноском або без нього (з юхти). Вони можуть бути без підкладки або з футором і піднарядом; з піднарядом без фу-тора; з футором без піднаряду. Наявність підкладки визначається товщиною зовнішніх деталей верху. Чоботи мають кілька різновидів.

Ічиги -- національне взуття, що складається з юхтових передів і халявок, на підошві з юхти виворітного методу кріплення.

Взуття користується попитом у країнах Середньої Азії. В Якутії таким взуттям є торбаси, що мають вигляд панчохи з м'яких оленячих шкір з м'якою вшивною підошвою. У Грузії і Дагестані випускають ногавиці- вовняні шкарпетки, підшиті сап'яном.

Унти - хутряні чоботи з союзками і задниками з юхти або хромового виростка на повстяній підошві, призначені для північних областей. Чобітки і напівчобітки відрізняються від чобіт наявністю різноманітних оздоблень і прикрас. Випускаються без застібок або із застібками "блискавка"; на шнурівках, пряжках тощо, з різною висотою халяв, на низькому, середньому і високому підборах, а зимового призначення - на утепленій підкладці. До зимових чобітків відносять „адрески", призначені для прогулянок і відпочинку. їх виготовляють із утеплених матеріалів у поєднанні з водонепроникною тканиною типу „болонья", на підошвах із гуми і поліуретану. Таке взуття водостійке, легке, гнучке і дуже зручне для носіння в сніжну та вологу погоду.

Черевики - взуття з борцями, що закривають кісточки. Закріплюються на нозі шнурівкою, гумовою тасьмою, пряжками, ґудзиками, застібками „блискавка" тощо. Союзки в черевиках можуть бути настрочені на берці (звичайний крій) або з берцями, настроченими на союзки (ускладнений крій), мати відрізний носок, поздовжній шов або овальну вставку (типу мокасин). Рідше випускають черевики з крученою союзкою. Основна підкладка в черевиках - з текстильних матеріалів. Черевики з юхти з настроченими або цілими берцями, клапаном, шкіряними штаферками, задніми зовнішніми або внутрішніми ремінцями за прейскурантом відносяться до напівчобіт.

Напівчеревики -- взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками. Підкладка - шкіряна або зі штучних матеріалів у п'ятково-геленковій частині і текстильна в носково-пучковій частині. Випускаються із суцільною шкіряною підкладкою або безпідкладкові.

Сандалети -.літні напівчеревики, заготовка верху яких має різноманітні за формою і розмірами перфораційні отвори (або складається з ремінців). їх випускають з наскрізною шкіряною підкладкою в п'ятково-геленковій частині, з жорсткими задниками або з відкритою п'ятковою частиною.

Туфлі - взуття, верх якого не повністю закриває тильний бік стопи (верх закриває устілку менше ніж на 0,5 довжини, а в напівчеревиках навпаки).

Туфлі випускаються різноманітних конструкцій з різними прикрасами, застібками, на каблуках різної висоти. Найпоширенішими є туфлі-човники; туфлі, закриті шнурівкою; літні туфлі без задників, із закритими і відкритими носками; туфлі з верхом із окремих ремінців тощо. На конструкцію заготовок туфель значною мірою впливає мода. їх випускають як з підкладкою, так і без неї. Існують ряд різновидів туфель:

Туфлі хатні (кімнатні) - звичайні з різною висотою береш., відкриті, без п'яткової частини, без оздоблень або з різними прикрасами.

Пантомімі - туфлі, що складаються лише з союзки, яка закриває ділянку плесно-фалангового сполучення стопи.

Опанки - різновид жіночих літніх туфель бортового методу кріплення.

Чув'яки - легкі літні туфлі з верхом зі шкіри, жорсткими задниками, м'якими і жорсткими підносками, вкладною устілкою з текстильних матеріалів, каблуком висотою не більше 5 мм або набійкою. Жіночі, дівочі та шкільні (для дівчат) туфлі типу „чув'як" випускають і без підкладки.,

Спортивні туфлі - спрощеної конструкції, виготовляють без підкладки, проміжних деталей верху і низу, набійки або каблука. Для них обов'язковою є наявність блочків із шнурівкою або гумового тасьмою на підйомі для щільного закріплення на нозі.

Дорожні туфлі - легке взуття без жорстких задинок і підносків з м'якою устілкою.

Сандалі - взуття без підкладки, жорсткого підноска й устілки, із суцільною союзкою, що має перфорацію, відрізною задинкою, одним або двома ремінцями (фігурного крою), сандального методу кріплення. Ремінець застібають на пряжку.

Черевики, напівчеревики, туфлі полегшених конструкцій, сандалі, чув'яки, пінетки, дорожні, спортивні і лікарняні туфлі відносять до легкого взуття.

За статевовіковим призначенням взуття поділяють на групи: пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне для дівчат і хлопчиків, дівоче, хлопчаче, жіноче і чоловіче.

Пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне, дівоче і хлопчаче взуття іноді називають дитячим.

Пінетки -- взуття (черевики і туфлі) для дітей ясельного віку з верхом зі шкір хромового дублення і текстильних матеріалів, на підошві з м'яких шкір виворітного методу кріплення. Вони повинні бути максимально легкими і м'якими, зручними та легко закріплюватися на нозі.

Гусарики - взуття для дітей до двох років (чобітки, черевики, напівчеревики, туфлі). їх виготовляють з трохи піднятою п'ятковою частиною, жорстким підноском, задником і геленком. Взуття повинне міцно закріплюватися на нозі, тобто його конструкція має сприяти нормальному розвитку стопи й одночасно запобігати її деформації! Гусарики випускають з верхом зі шкір хромового дублення, тканин, нетканих матеріалів, трикотажного полотна і фетру на підошві з натуральної шкіри і повсті.

Дошкільне взуття для дітей у віці від двох до семи років випускається різних видів. Воно повинне мати внутрішній стійкий задник і надійно закріплюватися на нозі, літнє взуття може мати відкриту носкову або (та) п'яткову частину. Взуття для дівчат і хлопчиків виготовляють на одних і тих самих копилах, але в асортименті для дівчат переважають туфлі зі шнурівкою, черезпідйомними ремінцями та іншими видами застібок. Верх дошкільного взуття виготовляють із різноманітних матеріалів, крім штучних і синтетичних шкір.

2.2 Приймання,зберігання та підготовка до продажу

Під час приймання товарів по кількості слід керуватися інструкцією П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю". Приймання товарів у магазині здійснює матеріально-відповідальна особа. Під час приймання товару в тарі перевіряють її цілісність і приймають товар за кількістю тарних місць, тобто перераховують ящики, коробки тощо. Під час приймання товарів за кількістю зі складу магазину звіряють фактичну кількість отриманого товару з даними супровідного документа, якою є накладна.

Перевіряють вміст кожної коробки звіряючи наявність товару з його кількістю і ціною вказаними в накладній. Після цього виконують таксування накладної, для чого перемножують кількість товару на ціну однієї його одиниці, і перевіряють відповідність суми яку отримують при таксуванні, сумі вказаній в накладній. Якщо розходжень немає ставлять підпис на накладній, підтверджуючи цим приймання товару. Якщо під час приймання була виявлена нестача, надлишки, повідомляють про це завідуючого магазином .

Взуття перевіряють особливими лекалами і лійками повністю, попарно за товарним знаком - артикул, розмір, повнота, сорт, ціна. Перевіряють також маркування коробок.

Маркування, умови зберігання , вимоги до якості.

Маркування взуття передбачає наявність інформації:

Найменування підприємства-виготівника, його адреси, товарного знаку, артикула, розміру, повноти,сорту, позначення нормативного документа.Маркувальні дані розміщують безпосередньо на товарі.В окремих випадках допускається їх розміщення на ярликах або інших деталях кожної півпари.На індивідуальній упаковці кожної пари взуття зазначається дата випуску.

На ходовій поверхні взуття кожної півпари шкіряного взуття вказують його розмір і повноту, ана підкладці у верхній частині взуття проставляють:розмір, повноту,артикул, фасон, дату випуску, номер стандарту,сорт.Товарний знак(марку підприємства) наносять на вкладені устілки, напівустілки, підпятники.

Взуття зберігають в сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі + 15+20 С і відносній вологості повітря 50-70%.

При зберіганні коробки і ящики з взуттям розміщують на відстані не менше 0 2м від стін і підлоги; 0 5м від електричних ламп; 1м - від приладів опалення.Взуття в коробках складають на стелажах на висоту не більше восьми рядів, а без коробок - не більше пяти рядів з прокладкою із картону між рядами.Взуття без коробок укладають каблучною частиною однієї півпари на гомілкову частину іншої.Шкіряне взуття забороняється зберігати навалом.Розпаковане взуття потрібно оберігати від дії прямих сонячних променів.

Основними умовами дотримання яких забезпечує належне зберігання товарує:

- температура повітря;

- відносна вологість повітря;

- належні освітлення і вентиляція;

- захист товарів від прямих сонячних променів;

- виконання санітарно-гігієнічних заходів;

- потрібно берегти товари від гризунів і молі.

Вимоги до якості взуття.

По якості взуття перевіряють так: беруть пару взуття носками від себе, а підошвами вниз і зєднують півпари внутрішніми сторонами .Натискають великим пальцем на носки, перевіряють їх пружність, щільність шкіри, правильність і симетричність розташування деталей.Нахиляють півпари носком вниз і оглядають висоту задників, правильність положення задніх швів, щільність прилягання каблуків до підошви і відповідність кольору каблука кольору заготівки.Розвертають півпари, зєднавши їх задниками, перевіряють порність взуття за висотою берців і задників а також за висотою каблука.Оглядають бокову, зовнішню поверхню взуття, звернувши увагу на якість швів, щільність прилягання підошви до верху взуття. Повертають півпари вниз задниками, підошвою догори і перевіряють правильність кріплення підошви, насадки каблука, маркування розміру на підошві. Повертають півпару підошвами одну до одної в вертикальному положенні носками догори і перевіряють парність підошв за довжиною, товщиною і шириною. Тоді оглядають зовнішню бокову поверхню, якість строчки, перевіряють пружність взуття в геленочній частині, для чого беруть вправу руку задню частину півпари, а в ліву передню, і згинають підошву , перевіряючи її гнучкість і міцність кріплення з деталями верху. І перевіряють правильність і чіткість маркування на внутрішніх деталях взуття (артикул, розмір, номер стандарту, сорт).Після цього опускають праву руку всередину півпари і перевіряють внутрішню поверхню взуття ,з'ясовують відсутність бугрів, цвяхів, зморщок .

Коли все це перевірено викладають взуття на робоче місце.

Підготовка шкіряного взуття до подачі на робоче місце.

Більшість товарів які надійшли в магазин треба підготувати до продажу, бо значна частина їх в тарі отже, могла пом'ятися, запилитися, тобто втратити свій первісний товарний вигляд. Попередня підготовка вивільняє працівників під час продажу товарів, внаслідок чого зменшуються затрати часу покупців і товарні втрати, підвищується продуктивність праці продавців, збільшується товарооборот і пропускна спроможність магазину.

Під час підготовки товару до продажі поліпшують його зовнішній вигляд, а це сприяє підвищенню культури торгівлі.

Підготовка товарів до продажу включає такі основні операції:

1. Розпакування - вивільнення товару від зовнішньої тари в якій його привезли. Основна вимога до розпакування - зберегти якість товарів, тари і упаковки.

2. сортування - групування виробів за асортиментними ознаками, тобто за розмірами, фасонами, цінами, а також перевірка відповідності ціни, сортності, позначених на маркуванні і в супровідних документах.

3. Надання товарного вигляду - очищення від пилу, прасування, усунення дрібних дефектів.

4. Маркування - прикріплення до товару товарного ярлика з назвою товару, артикулом, сортом, розміром і ціною. Ярлики до товару прикріплюють, навішують, пришивають на зворотному боці ярлика завідуючий секцією своїм підписом засвідчує правильність ціни. Крім ярликів, товари повинні мати цінники.

Спочатку розкривають тару та розпаковують взуття. Розсортовують взуття за розмірами, видом, фасонами цінами. Перевіряють наявність маркування на взутті. Перевіряють відповідність взуття розміру, повноті. Перевіряють парність взуття. Очищають його від пилу і викладають на робочому місці.

Взуття від пилу чистять щіткою або сухою суконною ганчіркою, перевіряють на парність, усувають дрібні дефекти. Вироби з велюру, замші чистять жорсткою щіткою, а заяложені місця - м'якою гумовою.

Коли всі ці операції виконані взуття викладають на робоче місце.

2.3 Розміщення та викладка

В торговельному залі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах з похилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, штангами, стендами, полицями - корзинами, полицями-касетами тощо.

Взуття розміщують за такими ознаками: за характером пошиву (модельне, масового виробництва); за видом( туфлі, черевики ,чоботи тощо); за розміром і повнотою; за матеріалом виготовлення; за статево-віковими ознаками та ознаками сезонності.

При самообслуговуванні для кожного розміру взуття відводиться визначне місце.

Взуття розміщують на обладнанні у торговельному залі. Для зразків виставляють кілка пар взуття на гірках без коробок. Виставляють кілька пар взуття кожного виду і розміру. Для розміщення сезонного взуття і новинок відводять найбільш помітне місце в торговельному залі. Взуття яке користується попитом, розміщують ближче до свого робочого місця.

Розміщення товарів - це система виставлення їх на окремих ділянках у зоні обслуговування за різними ознаками, властивими певним виробам.

Обов'язкове правило розміщення товарів при самообслуговуванні - постійність місця. У систему розміщення товарів можна вносити певні зміни аби вони були виправдані.

Товари найбільшого попиту, дорогі і дрібні за розмірами встановлюють ближче до продавця.

Товари тривалого вибору і складного асортименту розміщують у тих частинах торгового залу, де немає основного потоку покупців. Нові і моловідомі товари на які треба звернути увагу викладають на верхніх полицях. Товари які часто поповнюють, громіздкі і важкі розміщують у низу ближче до приміщень зберігання, споріднені, взаємозамінюючі і супутні - поряд.

Запаси товару можна умовно поділити на робочі, виставочні і резервні.

Робочий запас - призначений для безпосереднього відпускання покупцям.

Виставочний запас - призначений для демонстрування товарів покупцям.

Резервний запас - призначений для поповнення робочого запасу. Його тримають у приміщеннях для зберігання товарів.

Основою розміщення є групування товарів за однаковим споживчим призначенням.

Викладення товарів - це спосіб демонстрування й укладання окремих їх видів, завдяки застосуванню якого можна показати весь асортимент і водночас кожний його вид. Викладення товарів може бути товарне і декоративне. Для викладення використовують внутрішньо магазинні вітрини, стенди, і інше.

Взуття викладають на полицях або кронштейнах парами, за видами, розмірами, матеріалом верху та за сезоном. Викладають його з урахуванням артикулів і номерів. Супутні товари (шнурки, устілки, набійки) викладають на окремі гірки.

2.4 Продаж

На взуття гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону:

- зимового асортименту - з 15 листопада до15 березня;

- весняно-осіннього асортименту - з 15 березня до 15 травня; з 15 вересня до 15 листопада;

- літнього асортименту - з 15 травня до 15 вересня.

Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення касового чека, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює. Стосовно товарів на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред'явити вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців. При виявленні недоліків протягом гарантійного терміну споживач має право на:

- безкоштовне усунення недоліків або відшкодування витрат на їх усунення;

- заміну на аналогічний товар належної якості;

- зменшення купівельної ціни;

- замінну на такий же товар іншої моделі з урахуванням купівельної ціни.

Продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості і задовольнити вимоги споживача. Споживач має право обміняти непродовольчий товар неналежної якості на аналогічний, якщо товар не підійшов за кольором, розміром протягом 14 днів, не враховуючи дня купівлі. Обмін товару проводиться якщо він не був у користуванні і збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, ярлики а також товарний чи касовий чек.

При продажі товару з гарантійним терміном використання продавець зобов'язаний зробити відмітку в технічному паспорті чи в гарантійному талоні, вказавши: № магазину, назву виробу, його серійний номер, термін гарантії, дата продажу, ставлять свій підпис, і печатку магазину.

Обслуговування покупців.

Беруть праву півпару взуття у праву руку, опустивши носок , цим дають можливість покупцю оглянути перед півпари. Повертають півпару носком праворуч для показу внутрішньої сторони півпари.Повертають півпару носком ліворуч для показу зовнішньої сторони півпари.Дають покупцю в руки для огляду одну із півпар.

Якщо взуття на середньому чи високому каблуці тоді беруть півпару взуття за підошву, вказівним пальцем підтримуючи каблук,опустивши носок вниз, піднявши задник, дають покупцю в руки для огляду одну із півпар.

Показуючи взуття , дають консультацію про його властивості, матеріал, з якого воно виготовлено, моду, ціну, якість, виробника, засоби догляду, та умови зберігання. Пропонують покупцю взуття середньої вартості, стежать за його реакцією, залежно від неї пропонують дорожче чи дешевше взуття.

Консультація має бути вичерпною, короткою та переконливою. Також нагадують покупцю про те, що він має право впродовж 14 днів у цьому магазині обміняти якісне взуття, яке не підійшло за розміром, повнотою, кольором, на інше ,при наявності касового чека.