Ідентифікація і фальсифікація непродовольчих товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Види ідентифікації непродовольчих товарів

2. Попередження фальсифікації непродовольчих товарів

3. Ідентифікація і фальсифікація фотоапаратів

4. Ідентифікація натуральної шкіри

5. Ідентифікація і фальсифікація хутряних товарів

Список використаної літератури



1. Види ідентифікації непродовольчих товарів

Ідентифікація продукції - встановлення відповідності конкретної продукції зразком і (чи) її опису.

Відповідність - дотримання встановлених вимог до продукції, процесу чи послузі.

Опис продукції - набір ознак, параметрів, показників й виконання вимог, характеризуючих продукцію, встановлених у документах.

Результат ідентифікації - висновок відповідності (не відповідність) конкретної продукції зразком і (чи) її опису.

Розрізняють декілька тисяч видів діяльності з оцінці відповідності якості товарів: оцінка якості, контроль якості і сертифікація чи декларування відповідності.

Процедура ідентифікації проводиться лише за проведення обов'язкової сертифікації, що регламентується Правилами сертифікації системи ГОСТ , і навіть при управлінні якістю

Об'єктами ідентифікації є продукція, послуги, цінні папери (гроші, акції, векселі та інших.), інформація, робоча сила та інші об'єкти комерційної діяльності.

Залежно від призначення розрізняють такі види ідентифікації:

Асортиментна ідентифікація товарів - встановлення тотожності і/або дійсності найбільш істотним ознаками асортиментних характеристик.

Цей вид ідентифікації призначений задля встановлення приналежності конкретних товарів до визначеної класифікаційної групи: групі, підгрупі, виду, підвиду і/або найменуванням (торговій марці та її модифікаціям).

Залежно від такої приналежності можна виділити такі підвиди асортиментної ідентифікації: групова, видова, країни походження, марочна.

Групова - встановлення тотожності що оцінюється товару з товарами однорідної групи і/або підгруп. ідентифікують найчастіше показники функціонального призначення, а продовольчих товарів і навіть показники хімічного складу.

Видова -ознаками можуть ставитися домінуючі речовини, властиві конкретно їй і/або підвиду.

Країни походження товару - встановлення його приналежність до товарів, виробленим у певній країні. Ознаками можуть бути реквізити товаросупровідні документи і/або маркування товару, але у окремих випадках й інші відомості можуть бути фальсифіковані.

Марочна - встановлення дійсності товару певної торгової марки і/або її модифікацій. Тут застосовують специфічні ознаки, характерних лише для товарів конкретної торговельної марки й жодного певного виготовлювача.

Квалиметрична ідентифікація товарів - визначення тотожності їх споживчих властивостей і показників якості установленим вимогам нормативних документів, і/або з описів, і/або зразків.

Крім абсолютних значень показників якості, при ідентифікації встановлюють, і відносні значення за шкалою інтервалів (відповідність - невідповідність) чи відносин (рівень якості).

Залежно від критеріїв розрізняють такі підвиди квалиметричної ідентифікації:

компонентна,

рецептурна,

конструкційна,

технологічна,

категорійна,

комплектна.

- Компонентна - встановлення відповідності фактичного переліку інгредієнтів чи комплектуючих виробів певному переліку, зазначеному на маркуванню чи експлуатаційних документах.

- Рецептурна - встановлення відповідності фактичного й жодного певного рецептурного і/або хімічного складу.

- Конструкционна - встановлення тотожності конструктивних особливостей товарів вимогам, регламентуючих в технологічних інструкціях чи інших документах чи описах.

- Технологічна - встановлення відповідності показників якості, значення яких залежить від дотримання вимог, які регламентуються технологічними інструкціями і/або іншими технологічними документами.

- Категорійна - встановлення відповідності дійсних значень показників якості вимогам, що ставляться до товарів певної градації якості, і навіть даними про цю градації на маркуванню.

- Комплектна - встановлення відповідності комплектного переліку комплектуючих виробів, вказаних у експлуатаційних документах і/або у вкладишах, і навіть приналежності окремих комплектуючих виробів до конкретного комплекту.

Інформаційна ідентифікація - встановлення достовірності товарної інформації, яка вказана у товаросупровідних документах, і/або на маркуванні, і/або інших носіях інформації.

- Партіонна ідентифікація - діяльність із інформаційного забезпечення встановлення приналежності одиничних примірників товарів чи сукупних пакувальних одиниць до визначеної товарної партії.

- Ідентифікація упаковки - встановлення відповідності упаковки вимогам безпеки і сумісності, які висуваються нормативними документами, і навіть даними, зазначених у супровідних документах.

- Ідентифікація маркування - встановлення достовірності відомостей, вказаних у маркуванню, й визначення відповідності інформацією товаросупровідної документації, і навіть зовнішнім виглядом товару.

- Ідентифікація товаросупровідних документів- встановлення дійсності цих документів і достовірності вказаних у них відомостей.

- Ідентифікація засобів (ЗМІ) та інших друкованих джерел - встановлення достовірності відомостей, вказаних у них, про основні характеристики товарів.

Методи ідентифікації поділяються на три розділи: інформаційно-аналітичні, органолептичні, вимірювальні.

Інформаційно-аналітичні методи- методи ідентифікації, засновані на аналізі товарної інформації і/або результатів випробувань із застосуванням органолептичних і вимірювальних методів.

Залежно від використовуваних засобів поділяються на різновиди: документальні, маркіровочні і аналітико-інформаційні, які мають різну сферу застосування й закони використовуються різними етапами процедури ідентифікації.

- Документальний метод грунтується на аналізі товарної інформації, котра міститься в супровідних документах

- Маркіровочний метод виходить з аналізу товарної інформації, наведеної у маркуванні.

- Аналітико-інформаційний метод грунтується на аналізі результатів випробувань органолептичними і вимірювальним методами, і навіть попереднього аналізу товарної інформації і маркування.

>Органолептичні методи засновані на визначенні таких характеристик продукції, як зовнішній вигляд, колір, смак, запах, консистенція та інших., з допомогою органів чуттів (сенсорів).

>Вимірювальні методи (лабораторні) - це методи визначення значень показників при ідентифікаційній експертизі з допомогою технічних засобів виміру.

Багато методів є комбінованими: фізико-хімічні, біофізичні і біохімічні.

- Фізичні методи - визначення фізичних і хімічних показників якості з допомогою засобів вимірювання (заходів, фізичних приладів, вимірювальних установок та інших.);

- Хімічні і біохімічні методи - визначення хімічних показників з допомогою стандартних речовин, зразків, вимірювальних приладів та установок

- Мікробіологічні - визначення ступеня наявності мікроорганізмів, наявності деяких забруднюючих речовин тощо.

- Товарознавчо-технологічна - для ідентифікації з метою визначення ступеня придатності сировини під час використання тій чи іншій технологій і т.п.

Показники ідентифікації повинні прагнути бути об'єктивними і залежними від суб'єктивних даних випробувача (його компетентності, професіоналізму, врахування інтересів виготовлювача чи продавця та ін.), і навіть умов проведення випробувань.

2. Попередження фальсифікації непродовольчих товарів

Фальсифікація (від лат. falsifico - підробляю) - це дії, що спрямовані на обман споживача підробкою товару з корисною метою. Фальсифікація може розглядатися як дії, спрямовані на погіршення споживчих властивостей товару чи на зменшення його кількості під час збереження найбільш характерних, але неістотних для його використання за призначенням властивостей.

Для припинення незаконної діяльності фальсифікаторів необхідно розробити комплекс заходів запобіжного і карного характеру (рис.).

Заходи попередження фальсифікації поділяються на :

запобіжні;

карні;

До запобіжних відносять:

соціальні(підготовка спеціалістів їх інформаційне забезпечення,розробка методів ідентифікації і виявлення фальсифікації)

адміністративні(вдосконалення роботи і створення нових органів контролю,підсилення державного контролю,створення органів незалежної експертизи,визначення порядку простежуваності, знищення шкідливих і переробки безпечних фальсифікованих товарів).

До карних відносяться:

правоохоронні органи(розробка і виконання законодавчих актів, розробка нормативних документів)

Запобіжні заходи можуть бути соціальними та адміністративними, їхня мета -- профілактика правопорушень, пов'язаних з обманом споживачів за допомогою різних видів фальсифікації товарів.

Запобіжні соціальні заходи засновані на підготовці висококваліфікованих компетентних фахівців-товарознавців, експертів, підвищенні їхнього інформаційного забезпечення, що є дієвим засобом щодо запобігання надходження в торгівлю, громадське харчування а в остаточному підсумку і споживачу фальсифікованих товарів. Саме через це в навчальні плани підготовки зазначених фахівців введена спеціальна дисципліна "Ідентифікація і фальсифікація товарів".

Поряд з підготовкою фахівців не менш важливим профілактичним заходом є інформування споживачів про можливі способи і засоби фальсифікації, а також методи її виявлення в конкретних товарах.

Сьогодні ряд засобів масової інформації публікують матеріали зданої проблеми, але найчастіше роблять це не фахівці-товарознавці, експерти, технологи, а люди далекі від цієї проблеми. У результаті з'являється не інформація, а дезінформація.

До профілактичних адміністративних заходів належить створення органів незалежної експертизи, що дозволить проводити ідентифікацію товарів завжди, коли у покупця товару з'являється сумнів у його асортиментній належності і якості.

3. Ідентифікація і фальсифікація фотоапаратів

Техніко-експлуатаційні властивості фотоапаратів залежать від використаних світлочутливих матеріалів, розміру та кількості отриманих кадрів, типу об'єктиву і його параметрів, типу затвору, діапазону витримки і точності їх показників, наявності і автоматизації знімального процесу тощо.

Експлуатаційні показники якості фотоапаратів: міцність кріплення всіх вузлів, відсутність зазорів, пилонепроникність, повна світло захищеність камери, відсутність механічних пошкоджень (подряпин, плям), деформації корпусу, відсутність в об'єктиві мошок, бульбашок, свиней, слідів розклеювання лінз (волосяні тріщини) тощо.

Ідентифікація фотоапаратів відбувається за загальними вузлами і блоками, які завжди присутні у такій апаратурі, а серед них виявити ті, що є джерелами ідентифікаційних ознак. До таких вузлів і блоків відносяться, по-перше, фотоелектричні матриці (ФЕМ) і, по-друге, аналогово-цифрові перетворювачі (АЦП). Пояснюється це тим, що в цих вузлах і блоках завжди є погрішності, зумовлені технологічними особливостями їх виготовлення, які призводять до виникнення відхилень від ідеалу. При цьому погрішності кожного окремого вузла носять суто індивідуальний характер, і, отже, виникаючі спотворення ідеального зображення також будуть суто індивідуальні, повторювані і стійкі. Іншими словами, виникаючі спотворення можуть служити ідентифікаційними ознаками, що відповідають вимогам теорії криміналістичної ідентифікації.

Розглянемо конструкцію ФЕМ. Вона складається з окремих ізольованих один від одного фотоелементів. Зазвичай матриця містить мільйони таких елементів. Величина струму, що виникає в кожному окремому елементі, пропорційна рівню світлового потоку, що падає на цей елемент в процесі експозиції. Якщо уявити, що матриця еквівалентна окремому кадру на фотоплівці в аналоговому фотоапараті, то фактично в матриці відбувається дискретизація зображення в площині носія. Після закінчення експозиції амплітудно-імпульсний сигнал кожного окремого елементу матриці (пікселя) прочитується АЦП і перетворюється в цифровий код, що відповідає рівню освітленості цього пікселя. Спотворення в цифровому зображенні виникають через те, що світлочутливість кожного пікселя може відхилятися від відповідного номінального значення в межах поля допусків. А ці поля допусків (їх значення залежить від класу апаратури) можуть доходити до того, що певна кількість пікселів в матриці взагалі не має світлочутливості (т.з. “дірки”). Розташування і кількість цих ``дірок” для кожної матриці також суто індивідуальні. Це було встановлено в процесі експериментальних досліджень, проведених на великому обсязі фактичного матеріалу. ІІри цьому також було встановлено, що найбільш відповідним математичним апаратом для виділення і обробки цих спотворень є вейвлет-перетворення з подальшим мультимасштабним аналізом, як похідному від вейвлет-перетворень. Опис проведених експериментів, отримані результати і виводи, як і питання вибору і застосування математичного апарату, зокрема, конкретних типів вейвлетів і розроблених для цього алгоритмів обробки, є предметом окремих статей і тут не розглядаються.

Що стосується погрішностей, які вносяться АЦП, то раніше було показано у ряді робіт, що і для їх виділення і обробки найбільш прийнятним є той же математичний апарат.

Розробка методів і засобів представлення результатів вимірів у формі, що задовольняє вимогам адекватності, наочності і простоти їх сприйняття. Тут автори скористалися вже відпрацьованими методами, використаними в програмі ідентифікації цифрової апаратури звукозапису (ЦАЗЗ) “Фрактал'', впровадженої у практику експертних установ нашої країни.

Основні рішення були знайдені в процесі відпрацювання і впровадження в експертну практику все тієї ж програми “Фрактал”. Практично автори скористалися наявними напрацюваннями, ввівши, на відміну від ідентифікації ЦАЗЗ, автоматичний вибір програмою оптимального значення фрактального масштабу. Ця можливість з'явилася у зв'язку тим, що на відміну від ЦАЗЗ, у цифровій фотоапаратурі (ЦФА) значно більша кількість індивідуальних особливостей, зумовлених наявністю ФЕМ, яка містить мільйони елементів, із суто індивідуальним розташуванням у ній елементів з “дірками”. Для ідентифікаційних досліджень на експертизу необхідно представити ЦФА, на якій робився запис досліджуваних зображень. Експерт має зробити експериментальний (зразковий) запис (чи записи) і порівняти їх з досліджуваними записами. Зрозуміло, що порівнюються записи, збережені на носіях або в пам'яті апаратури в електронному вигляді. '

Основна відмінність методики проведення експертизи ЦФА полягає в тому, що при проведенні експертизи цифрових фотоапаратів необхідно зробити не менше 15 зразкових знімків, тоді як при експертизі ЦАЗЗ досить зробити дві або три зразкові фонограми. На зразкових фотознімках програма в автоматичному режимі за мінімумом помилки І роду знаходить оптимальне значення коефіцієнта фрактального масштабу, а потім порівнює з досліджуваним зображенням. Якщо запис кольоровий, то дослідження проводяться за трьома кольорами окремо (червоний, зелений, синій) за максимумом і мінімумом вейвлст-екстремумів. Таким чином, кожний кольоровий кадр може піддаватися 6 видам різних перевірок.

4. Ідентифікація натуральної шкіри

Натуральну шкіру виробляють зі шкір овець, кіз, оленів, лосів, свиней, телят та інших тварин. Вичинка шкір - це сукупність механічних та фізико-хімічних операцій, які поділяються на підготовчі процеси, дублення та оздоблення.

Дублення - це основний процес вичинки шкіри. Для дублення використовують різні органічні та неорганічні речовини, які мають дубильні властивості. Залежно від виду дубильної речовини розрізняють такі основні методи дублення:

- хромове - водними розчинами солей хрому;

- алюмінієве - розчинами солей алюмінію;

- червоне - екстрактами кори дубу;

- жирове - жирами, які містять жирні органічні кислоти.

Використовують також синтетичні дубильні речовини (синтани) та композиції декількох дубильних речовин. В процесі дублення виникає хімічний зв'язок дубильної речовини з колагеном білку - основної речовини шкіряної тканини (дерми), завдяки чому білок втрачає здібність розкладатися (гнити). Крім того, завдяки дубленню шкіра стає більш міцною та пружною, стійкою до дії води, хімічних реагентів.

Найбільш поширеним для одежних шкір є хромове дублення, яке надає шкірі красивий зовнішній вигляд, блиск, гладкість, міцність, пружність. На зрізі така шкіра має блакитно-зелений колір.

Червоне дублення збільшує жорсткість шкірі, зріз шкіри має червоно-бурий колір.

Жирове дублення дає можливість випускати м'які, пористі та пластичні шкіри, стійкі до вологих обробок та дії води.

Шкіра складається з двох шарів: лицевого та бахтарм'яного. Природний малюнок лицевого шару називають мерією. За характером мерії, тобто за малюнком мікроскопічних складочок шкіри, наявністю та формою слідів волосяних сумок, спеціалісти розрізняють шкіри різних тварин.

Оздоблювальні операції вичинки поліпшують зовнішній вигляд шкіри та надають їй необхідні властивості. Це такі операції, як:

- стругання бахтарм'яного шару з метою вирівнювання товщини;

- нейтралізація хромових шкір слабкими лужними розчинами;

- барабанне фарбування шкіри;

- жирування водними емульсіями жирів до змісту жиру 7-10%;

- розводка (розрівнювання) та сушка шкіри на рамі або на склі;

- витягування зволоженої шкіри на витягувальній машині;

- покривне фарбування - нанесення на лицеву поверхню казеїнових, нітроцелюлозних або акрилових плівок;

- лощіння шкіри роликами машини для розтирання фарби та надання їй блиску;

- пресування за допомогою нагрітої плити (температура 70-80°С, тиск 0,55-0,85 МПа) для ущільнення та поліпшення зовнішнього вигляду.

В процесі оздоблення може виконуватися тиснення шкіри, нанесення (нарізання) штучної мерії, шліфування.

Залежно від характеру оздоблення лицевої поверхні натуральні шкіри поділяють на такі види:

- гладкі - з природною мерією;

- нарізні - з нарізною мерією, яка нанесена на лицеву поверхню шкіри за допомогою спеціально нагрітої плити;

- тиснені - з рельєфним художнім тисненням з лицевої поверхні;

- ворсові - з ворсовою поверхнею, яку отримують шліфуванням.

Асортимент натуральної шкіри для пошиття одягу достатньо різноманітний. Це в основному гладкі шкіри хромового методу дублення, а також ворсові шкіри жирового дублення, які вичиняють зі шкір овець, кіз, телят, свиней, оленів, лосів.

Натуральні шкіри для пошиття одягу за оздобленням та оформленням повинні відповідати сучасному напрямку моди. Шкіра повинна мати однакову товщину по всій поверхні, бути повністю продубльованою, рівномірно прожированою, еластичною, міцною, гладкою (без зморшок та складок), не мати пошкоджень. Фарбування шкіри повинно бути стійким до тертя (мокрого та сухого) та прасування при температурі до 80°С. Для зберігання м'якості шкіра повинна містити приблизно 16% вологи.

При ідентифікації можна виділити наступні етапи:

розгляд та аналіз документів;

зовнішній огляд та органолептичне дослідження;

лабораторне випробовування (аналіз) проб та зразків.

Лабораторні випробування відрізняються більшою вірогідністю і об'єктивністю, але якщо для ідентифікації експерту достатньо аналізу документів, зовнішнього огляду та органолептичного дослідження, то лабораторні випробування (аналізи) можуть не проводитись.

Відомий спосіб розпізнавання натуральної шкіри шляхом її спалювання, оскільки натуральна шкіра - це єдиний матеріал, який не горить, а тліє, проте даний спосіб характеризується низькою точністю, так як сучасна штучна шкіра обвуглюється так само, як і натуральна. Вже винайдений склад, що надає штучної шкірі запах натуральної шкіри.

Відомий спосіб розпізнавання натуральної шкіри шляхом аналізу структури матеріалу за допомогою мікроскопа, який визначає характер волокон. Особливості мікроскопічної структури дають можливість встановити приналежність зразка до шкіроподібних матеріалів або до натуральної шкіри. Недоліком способу є його низька точність.

Відомий спосіб ідентифікації натуральної шкіри за допомогою пристрою неруйнівного контролю, який полягає в тому, що випробуваний зразок піддають вібраційним навантаженням і за показаннями вібродатчика визначають фізико-механічні властивості досліджуваного зразка. Недоліками способу є його обмежені функціональні можливості.

Найбільш найближчим до цього способу - прототипом, є спосіб розпізнавання натуральної шкіри і шкіроподібних матеріалів за допомогою органолептичного аналізу зразків. Органолептичний аналіз заснований на вивченні зовнішніх характерних особливостей шкіри. Наприклад, при контакті випробовуваного зразка з внутрішньою поверхнею долоні людини натуральна шкіра нагрівається, починає передавати долоні тепло і дає приємне тепле відчуття, в той час як штучна шкіра злегка зволожить долоню, буде віддавати холодком і на ній після зняття руки залишиться невелика «отпотелость». При контакті з водою натуральна шкіра вбирає вологу і темніє в місці контакту з краплею води, а штучна - залишається без змін. Краї натуральної шкіри більш округлі і більш товсті, ніж у шкіроподібних матеріалів, а виворіт ворсистий. Натуральна шкіра має специфічний запах, властивий тільки їй. На основі органолептичного аналізу становлять висновок про приналежність зразка до шкіроподібних матеріалів або до натуральної шкіри. Недоліком способу є його низька точність, оскільки сучасні технології дозволяють отримувати шкіроподібний матеріал, ефективно імітує по основних органолептичними показниками натуральну шкіру.

5. Ідентифікація і фальсифікація хутряних товарів

Ідентифікація хутра є одним з найскладніших видів експертного товарознавчого дослідження, яка в більшості своїй проводиться органолептично. ідентифікація фальсифікація хутро непродовольчий

На сьогоднішній день фальсифікація хутра придбала вельми поширений характер. За даними статистики кожен третій виріб з хутра є підробленим. Технології вичинки хутра настільки зробили крок вперед , що при відповідній вичинці за дорогі види хутра ( норки ) можна видати хутро більш дешевого звіра - куниці, кролика, кішки , бабака, бобра , нутрії.

Підробку під норку неспеціалісту відрізнити практично неможливо. Зустрічаються імітації, які не завжди можливо правильно ідентифікувати органолептичним методом.

З метою отримання об'єктивних значень ( характеристик) показників якості при проведенні експертизи пушно-хутряних товарів використовується наступні основні інструментальні методи і прилади.

Вимірювальний (лабораторний, інструментальний ) метод.

Різновидами вимірювального методу є механічні, фізичні , хімічні і біологічні методи.

Механічні методи використовують для кількісної оцінки міцності та деформаційних властивостей пушно-хутрового напівфабрикату : розривної міцності і деформованості шкірної тканини шкурок , стиранням волосяного покриву і т. д. Як правило, застосування механічних методів супроводжується руйнуванням зразків.

Фізичні методи застосовують для кількісної оцінки показників фізичних властивостей напівфабрикату, пов'язаних з його якістю. Наприклад, за допомогою термометрії визначають температуру зварювання кожевой тканини; мікроскопії - гістологічне будова кожевой тканини і волоса ; хромотографії - амінокислотний склад колагену і кератину.

Безпека шкурок вичинених характеризують комплексом показників хімічної безпеки , які повинні відповідати нормованих показниками хімічного складу : вміст вологи , жирових речовин , дубильних речовин , величину рН водної витяжки та ін.

Органолептичний метод. При проведенні експертизи хутряних товарів органолептичний метод застосовують у випадках :

- ідентифікації найменування виробів щодо маркування та пакування ;

- встановлення виду ( призначення) і різновиди виробів;

- ідентифікації виду хутра , тотожність шкурок характерними ознаками , властивим даному виду продукції відповідно до нормативної , технічної документацією ;

- виявлення вад виробів і ступеня їх допустимості.

Довжину волосся вимірюють від їх підстави до кінчиків в природному стані. Довжина волосся (в мм) хутряних напівфабрикатів визначається за допомогою металевої лінійки з ціною поділки 1,0 мм, У кожній пробі вимірюється довжина і товщина остьових і пухових волосся , проби волосся відбираються методом вищіп в області огузка.

Густоту волосяного покриву визначають підрахунком волосся на одиниці площі шкурки (зазвичай на 1 см2). Неодноразово робилися спроби розробки способів неруйнуючої оцінки густоти волосяного покриву. Дані прилади дозволяють отримувати кількісну оцінку густоти без руйнування шкурки , проте не дають можливості порівнювати між собою різні види хутра , тому що на одержуваний показник впливає товщина волосини , його звивистість , ступінь забруднення , зваляність волосяного покриву. Метод оцінки густоти волосяного покриву з поглинання інфрачервоного випромінювання, що випускається шкіровою тканиною шкурки , дає непряму оцінку кількості волосся.

Товщина волосся в гранях (в мікронах) визначається за допомогою окулярного гвинтового мікрометра з точністю 0,01 мм. Товщину шкірної тканини визначають за допомогою мікрометричного гвинта , або толвщемера.

Розмір площі шкурок встановлюють множенням довжини (від міжочима до кореня хвоста) на її охоплення (тобто подвоєну ширину ) в її середній частині , також з боку шкірної тканини.

М'якість ( ніжність ) волосяного покриву хутряних напівфабрикатів оцінюють органолептично - промацують пальцями , мнуть , згинають і пр. М'якість встановлюється за коефіцієнтом м'якості : відношення товщини остьового волосся в гранях ( в мікронах ) до їх довжини ( в мм).

Форма волоса і характер звивистості визначаються під стереоскопічним мікроскопом для остьового і пухового волосся.

Колір нативного волосся встановлюється візуально неозброєним оком. Колір волосся хутряних напівфабрикатів ідентифікується з вимогами відповідних нормативних документів для кожного виду напівфабрикату.

Світлостійкість пофарбованого волосяного покриву хутряних шкурок визначають на апараті « Ксенотест - 150 » (ФРН).

Маркість визначають на приладі ПОМ-5 за допомогою тертя волосяного покриву або шкірної тканини (для шубної овчини, з якої виготовляють одяг шкірною тканиною вгору) про аркуш білого паперу , що обертається з частотою 150 з " -1 за годинниковою стрілкою і проти. Чим вище маркість, тим більше пляма на папері в результаті тертя. Маркість визначають у балах шляхом порівняння з еталоном.

Температуру зварювання шкірної тканини визначають на спеціальному приладі. При його відсутності користуються звичайним термометром зі шкалою до 100 ° С.

Теплозахисні властивості хутра визначають за показником сумарного теплового опору (Rсумм. , м2 х К / Вт) , що визначається за принципом регулярного охолодження ( по швидкості охолодження нагрітого сердечника, ізольованого від повітряного потоку випробовуваним хутром) на спеціальному приладі (бікалоріметрі).

Повноцінна ідентифікація хутра з метою виявлення його фальсифікації можлива лише в лабораторних умовах методами мікроскопічних досліджень. Так, дослідження кутикули і серцевини волосся хутряних напівфабрикатів проводиться за допомогою світлового мікроскопа в лабораторних умовах кафедри товарознавства та експертизи товарів.

Хутряний напівфабрикат, як і хутряні вироби в цілому, включені до переліку товарів, що підлягають декларуванню відповідності. Декларування відповідності необхідно для визначення відповідності показникам, встановленим стандартами на кожен вид шкурок або виробу. Необхідною умовою декларування є відповідність об'єкта вимогам технічних регламентів ( для товарів дитячого асортименту) , стандартів станом волосяного покриву і допускаються порокам волосяного покриву і шкірної тканини.



Список використаної літератури

1. Беднарчук М.С., Шумський О.В. Товарознавство. Непродовольчі товари: меблі. Підручник.-Львів: «Магнолія 2006»,2009.-424с.

2. Глушкова, Т. Г. Товарознавство товарів культурно-побутового призначення : Опорний конспект лекцій / Т. Г. Глушкова. - К : КНТЕУ, 2003. - 166с.

3. Жук Ю.Т. та ін. Теоретичні основи товарознавства. Навчальний посібник.-К.:НМЦ «Укоопосвіта»,2000.-336 с.

4. Эткин Я.С. Товароведение пушно-мехового сырья и готовой продукции. - М.: Легпромбытиздат, 2003. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru