Маркетинг на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Контрольна робота

з дисципліни "Маркетинг"

План

1. Коротко опишіть зв'язок видів маркетингу та попиту

2. Опишіть процес внутрішнього стратегічного планування на підприємстві

3. Назвіть та охарактеризуйте фактори, які впливають на проведення маркетингових досліджень

4. Опишіть як визначається потенціал та місткість ринку підприємства

5. Що характеризують технічні показники конкурентоспроможності?

6. Опишіть, як встановлюють ціну на товар на основі торгів та аукціонів

7. Перерахуйте функції впливу на вибір каналів розподілу товарів

8. Назвіть відомі вам види магазинів роздрібної торгівлі

9. Назвіть та охарактеризуйте канали розповсюдження реклами

Список використаної літератури

1. Коротко опишіть зв'язок видів маркетингу та попиту

маркетинг ринок конкурентоспроможність ціна

В залежності від характеру попиту маркетинг може бути:

- конверсійний;

- стимулюючий;

- розвиваючий;

- ремаркетинг;

- синхромаркетинг;

- підтримуючий;

- демаркетинг;

- протидіючий.

Конверсійний маркетинг пов'язаний з наявністю негативного попиту. Негативний попит - це така ситуація, при якій усі чи велика частина потенційних покупців відкидають даний товар чи послугу (наприклад, вегетаріанці - м'ясо). Задачею управління маркетингом при негативному попиті є розробка такого плану маркетингу, що буде сприяти зародженню попиту на відповідні товари (послуги).

Стимулюючий маркетинг пов'язаний з наявністю товарів і послуг, на які немає попиту через повну байдужність чи не зацікавленості споживачів. План стимулюючого маркетингу повинен враховувати причини такої байдужності (наприклад, покупець не знає можливостей даного товару) і визначити заходи що до його подолання.

Розвиваючий маркетинг пов'язаний з попитом, що формується, на товари (послуги). Його використовують у ситуаціях, коли має місце потенційний попит(споживач відчуває потребу в придбанні якоїсь речі, що, однак, ще не існує у формі конкретного товару). Управління даним видом маркетингу спрямоване на перетворення потенційного попиту в реальний.

Ремаркетинг. На усі види товарів у визначений період їх життєвого циклу знижується попит. Ціль ремаркетинга полягає в пожвавленні попиту за допомогою нових можливостей маркетингу, наприклад, продовження життєвого циклу товару чи послуги шляхом додавання йому нових ринкових властивостей.

Синхромаркетинг використовують в умовах нестійкого попиту (наприклад, товари сезонного споживання, транспорт протягом робочого дня) для стабілізації збуту і зведення до мінімуму коливань попиту.

Підтримуючий маркетинг використовується, коли рівень і структура попиту на товари (послуги) цілком відповідають рівню і структурі пропозиції. У цьому випадку необхідно проводити продуману політику (не допускати, наприклад, щоб ціни були вище цін, пропонованих конкурентами), цілеспрямовано здійснювати рекламну роботу, стимулювати в потрібному напрямку збутову діяльність, здійснювати контроль за витратами виробництва і маркетингу.

Коли попит на товар (послуги) надмірно перевищує пропозицію, застосовується демаркетинг. Щоб у споживача не створилося негативного уявлення про можливості фірми задовольнити запити споживачів, проводиться підвищення цін, згортання рекламної роботи і т.д. Одночасно приймаються заходи для збільшення випуску продукції, що користується надмірно високим попитом (розширення виробничих площ, продаж ліцензій на виробництво даної продукції іншій фірмі і т.д.).

Протидіючий маркетинг використовується для зниження попиту, що з погляду суспільства, споживача розцінюється як ірраціональний (наприклад, спиртні напої, тютюнові вироби). Якщо демаркетинг спрямований на скорочення попиту на доброякісний товар, то протидіючий маркетинг -- на зменшення чи навіть припинення випуску небажаного, шкідливого товару.

Виділяють також види маркетингу, що володіють специфічними особливостями:

- банківський і фінансовий маркетинг;

- маркетинг послуг;

- маркетинг туристичного бізнесу й ін.

2. Опишіть процес внутрішнього стратегічного планування на підприємстві

Для забезпечення успішного процесу стратегічного планування необхідно:

- чітко усвідомлювати цілі діяльності підприємства;

- враховувати зовнішні та внутрішні фактори та оцінювати їх вплив на діяльність підприємства;

- брати до уваги політику підприємства, рахуватись з досвідом працівників, домагатися згоди між групами маркетингу.

Процес внутрішнього стратегічного планування включає такі елементи:

- плановий горизонт;

- визначення цілей діяльності підприємства;

- довгострокова політика;

- аналіз зовнішнього середовища;

- аналіз внутрішніх можливостей підприємства;

- визначення функціональних стратегій;

- оперативні функціональні плани.

1. Плановий горизонт - це вибір періоду планування. Оскільки розробка стратегії передбачає довгострокове планування, то більшість підприємств складає довгострокові плани на період не менше 3 років. Вибір планового горизонту залежить від низки факторів, серед яких тип організації, рівень, на якому здійснюється планування і т.ін.

2. Визначення цілей діяльності підприємства. Цілі підприємства - це майбутній стан його розвитку. Чітке визначення цілей передбачає опис товарів, ринків, а також кількісних показників у конкретні періоди часу, тобто частки підприємства на кожному ринку, величину обсягу продажу, розміри прибутків.

3. Довгострокова політика є стратегією для досягнення перспективних цілей. Процес вироблення довгострокової стратегії включає аналіз зовнішніх факторів - "погляд навколо", а також внутрішніх - "погляд усередину".

4. Аналіз зовнішньої системи. На цьому етапі вивчаються основні фактори зовнішнього середовища, включаючи дії конкурентів, зміни їхньої продуктової, ринкової, технологічної політики, а також дії покупців, держави, постачальників, банків. Аналіз їхніх взаємозв'язків, напрямків розвитку дає можливість підприємству виявити загальноекономічні тенденції, які в майбутньому впливатимуть на виконання плану.

5. Аналіз внутрішніх можливостей підприємства. Дається оцінка сильних сторін підприємства (наприклад, стійкі позиції на ринку, науково-технічний потенціал, високий рівень підготовки працівників, низька вартість устаткування), а також слабких (апатія працівників, низький асортимент, модернізація устаткування). Отже, аналіз спрямовується на визначення можливостей і обмежень, які впливатимуть на досягнення цілей.

6. Визначення функціональних стратегій. На основі довгострокових планів формулюються функціональні стратегії для кожного відділу маркетингу у сферах виробництва, кадрів, закупівлі сировини, матеріалів.

7. Оперативні функціональні плани. Будь-яка стратегія втілюється у функціональні плани підприємства, які доводяться до кожного підрозділу. Ці плани включають цільові показники за кожний рік, а також шляхи досягнення цих показників.

3. Назвіть та охарактеризуйте фактори, які впливають на проведення маркетингових досліджень

До чинників середовища, що впливають на досліджувану проблему, відносять: інформацію про минулий стан справ та прогнози на майбутнє компанії та сфери; ресурси і обмеження; мету особи, яка ухвалює рішення; поведінку покупців; законодавче і економічне середовище; маркетингові і технологічні навики персоналу компанії.

Колишня інформація та прогнози

Колишня інформація та прогнози тенденцій щодо продажів, ринкової частки, прибутковості, технології, населення, демографії та стилю життя дають змогу зрозуміти підоснову проблеми маркетингового дослідження. Цей тип аналізу повинен бути проведений на рівні галузі та компанії. Наприклад, якщо продаж компанії знизився, але в рамках усієї сфери збільшився, проблеми дуже відрізнятимуться, ніж коли продаж по галузі також знизився. У першому випадку проблеми, очевидно, стосуються безпосередньо компанії.

Інформація про минуле і прогнози корисні у виявленні потенційних можливостей і проблем компанії.

Ресурси та обмеження

Щоб сформулювати проблему маркетингового дослідження відповідного масштабу, необхідно враховувати, чи є в компанії ресурси, такі як гроші і дослідницькі навики, та обмеження -- витрати і час. У багатьох випадках межі проблеми маркетингового дослідження, можливо, повинні бути скорочені, щоб відповідати бюджетним обмеженням.

Поведінка покупців

Поведінка покупців - це основний чинник зовнішнього середовища. В більшості випадків на проблему можна вийти шляхом прогнозування реакції покупців на певні дії компанії. Розуміння поведінки покупців допомагає проникнути в суть маркетингової проблеми. До числа аналізованих чинників поведінки покупців входять:

- кількість і географічно розміщення покупців, а також тих, хто не купує продукт;

-демографічні й психологічні характеристики;

- характеристики споживання продукту;

- реакція споживачів на рекламу і просування;

- чутливість до ціни;

- прихильність до компанії;

- переваги споживачів;

- поведінка покупців;

- основа знань, необхідних для розуміння і прогнозування реакцій споживачів, заснованих на специфічних характеристиках особистості.

Законодавче середовище

Законодавче середовище включає державну політику, закони, державні органи, контактні групи, які впливають і регулюють діяльність різних компаній. Серед законів важливе місце займають норми права, що регулюють відносини у зв'язку з патентами, торговими марками, торгові угоди, податки і тарифи.

Державні закони впливають на кожен елемент комплексу маркетингу загалом. Вивчення законодавчого середовища може відіграти важливу роль у визначенні проблеми маркетингового дослідження.

Економічне середовище

Окрім законодавчого, є ще й інший важливий компонент зовнішнього середовища -- економічне середовище. Його чинники включають: купівельну спроможність, валовий дохід, чистий дохід, дискреційний дохід, ціни, заощадження, доступність кредиту і загальні економічні умови.

Загальний стан економіки (швидке та повільне зростання, спад або стагфляція) впливає на готовність споживачів і фірм купувати продукт.

Таким чином, економічне середовище може мати важливе значення для з'ясування проблем маркетингового дослідження.

4. Опишіть як визначається потенціал та місткість ринку підприємства

Перш ніж вийти на ринок з певним товаром, підприємство повинне оцінити потенціал ринку, що визначають як прогнозну сукупність виробничих і споживчих сил, які обумовлюють попит і пропозицію. Виділяють виробничий і споживчий потенціали.

Перший визначає можливість виробити і поставити на ринок певний обсяг товару, другий - можливість ринку поглинути (купити, спожити) певну кількість продуктів і послуг.

Виробничий потенціал ринку можна визначити залежністю:

Q - виробничий потенціал ринку, тобто обсяг товарів, який може бути вироблений і запропонований протягом певного періоду часу в натуральних показниках;

Ni - група підприємств, які виробляють цей товар, шт.;

Мi - потужність підприємства, або середня потужність за групою підприємств, одиниць;

ki - коефіцієнт завантаженості виробничих потужностей;

Pi- повна потреба в ресурсах для виконання виробничої програми, шт.;

Ei - еластичність попиту на сировину і готову продукцію;

gi - внутрішнє виробниче споживання в натуральних показниках;

gк - частина продукції, яку можуть виготовити конкуренти в натуральних показниках, шт.;

п - число підприсмств-виробників цього товару.

Однією з головних задач дослідження обраного ринку є визначення його місткості.

Місткість ринку - це обсяг реалізованих товарів (у грошовому вираженні) протягом визначеного терміну, визначається кількістю споживачів, середньою купівельною спроможністю та схильністю купити даний товар.

Або місткість ринку - це можливі обсяги продажу товарів покупцям, які мають потребу в них, виявляють інтерес до товарів підприємства:

де Gi - місткість ринку в грошовому вираженні, грн;

NП - кількість потенційних споживачів, осіб;

NТ - кількість товару, купленого одним потенційним споживачем, шт.;

ЦT - середня ціна товару, грн.

Аналогічно визначається місткість реального ринку Gр - це можливі обсяги продажу товарів покупцям, які мають змогу купити продукцію підприємства:

де Nр - кількість реальних покупців, осіб.

Крім того, визначають місткість цільового ринку - можливі обсяги продажу товарів реальним покупцям, яких обслуговує на ринку це підприємство.

Окрім визначення показника місткості ринку, на практиці визначають показник частки ринку.

Частка ринку - це відношення обсягів продажу конкретного товару (в натуральному або вартісному вираженні) до потенційної місткості ринку.

Частка ринку визначається залежністю:

де Чр - частка ринку підприємства, у вартісних показниках;

Qр - обсяги реалізації цього товару, шт.;

Gi - місткість ринку у вартісних показниках, грн.

5. Що характеризують технічні показники конкурентоспроможності?

До технічних показників, які використовують при аналізі конкурентоспроможності товарів, належать:

1) класифікаційні параметри;

2) нормативні (відповідність нормам, стандарту);

3) суб'єктивні (фізіологічні, гігієнічні, відповідність товару всім властивостям людини);

4) конструктивні;

б) естетичні (рівень оглядового образу).

6. Опишіть, як встановлюють ціну на товар на основі торгів та аукціонів

Аукціон. Цей метод установлення ціни базується на визначенні попиту на певну продукцію. Аукціон можна проводити в кількох формах:

1. Звичайний аукціон, коли виграє той покупець, який у відкритому змаганні запропонував найвищу ціну.

2. Такзваний "Veiling" (зворотний аукціон), який проходить ніби згори вниз.

Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу. Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов'язаний із великою невизначеністю і напруженням, оскільки жоден із покупців не знає, на якому рівні ціни зголоситься інший і придбає товар. 3. Аукціон "наосліп". За такого типу аукціону всі учасники пропонують на спеціальних бланках власну ціну, не знаючи при цьому думки іншого. Товар отримує той, хто назве найбільшу ціну. Інколи таким методом встановлюють початкову ціну для звичайного аукціону.

Метод установлення ціни на підставі торгів. Це ще один своєрідний метод конкурентного ціноутворення, Покупець (замовник) оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо. Одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із виробником (продавцем), який пропонує найвигідніші умови. Для організації торгів замовник створює тендерний комітет, який готує документацію, проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції -- оферти, надані учасниками торгів. Торги можуть бути відкриті або закриті. Відкриті торги проводять, якзвичайно, для порівняно нескладних проектів, у здійсненні яких захоче взяти участь багато фірм. Умови проведення конкурсів публікують у пресі.

7. Перерахуйте функції впливу на вибір каналів розподілу товарів

Найважливішими функціями та аргументами, які впливають на вибір каналів товароруху та розподілу, є такі.

По-перше, комплексне дослідження споживачів та їх характеристик, розмір середньої покупки, факторів, що впливають на поведінку покупців.

По-друге, необхідно оцінити потенціал самого виробника, а саме цілі (прибуток, збут), ефективність виробництва та управління (рівень спеціалізації, ефективність прийняття управлінських рішень).

Потрете, важливо розібратися в характеристиках товару та послуг, з якими підприємство може виходити на ринок, оцінити можливості виготовлення, обсяги виробництва, ціну товару.

По-четверте, необхідно врахувати, що ідентичні товари або схожі цілі ставлять перед собою і підприємства-конкуренти. Тому, щоб почуватися на ринку впевнено, слід орієнтуватися в характеристиці конкурентного середовища (кількість, асортимент, концепція).

По-п'яте, перед тим як остаточно визначитись у виборі каналів товароруху, необхідно з'ясувати своє ставлення до таких сторін ринкової діяльності, доступність, правові аспекти та можливі зміни в ньому тощо.

Отримавши вичерпні відповіді на поставлені запитання, підприємство має змогу прийняти зважене рішення щодо вибору каналу збуту.

8. Назвіть відомі вам види магазинів роздрібної торгівлі

Магазини, що існують у більшості країн світу, можна розділити на вісім тилів:

1. Спеціалізовані магазини. Пропонують вузький перелік товарів з широким асортиментом у рамках даного переліку: одяг і взуття, прикраси, спортивні товари, меблі, квіти, книги. Спеціалізовані магазини можна класифікувати за ступенем вузькості товарної лінії. Наприклад, магазин, що торгує одягом, є звичайним спеціалізованим магазином; що торгує чоловічим одягом - вузькоспеціалізованим, а той, що торгує лише чоловічими костюмами - суперспеціалізованим. Деякі фахівці вважають, що в майбутньому саме останні зростатимуть найшвидше завдяки перевагам, які дає вузька спеціалізація і можливість максимального

2. Універмаги. Пропонують декілька різновидів товарів (звичайно це одяг, меблі, інші товари для дому). Кожен тип товару продається в своєму відділі, яким управляють фахівці з торгівлі (мерчандайзери). Універмаги - це відносно великі підприємства, що мають нижчі (порівняно із звичайними магазинами) торгові націнки.

3. Супермаркети. Площа супермаркетів складає від 400 до 2,5 тис. м², вони торгують будь-якими товарами і мають у своєму розпорядженні асортимент ходових товарів загального призначення. Основна форма торгівлі в супермаркетах - самообслуговування. Головне завдання - задовольнити основні потреби людини в їжі, а також у деяких товарах і послугах для дому. Незважаючи на жорстку конкуренцію з боку інших супермагазинів і дискаунтів, саме до супермаркетів люди найчастіше ходять за покупками.

4. Невеликі магазинчики. Це невеликі торговельні заклади, торгова площа яких менша від 120 м², що розташовані поблизу житлових кварталів міст, відкриті допізна, працюють без вихідних. У них представлений обмежений асортимент товарів з високою швидкістю обороту. Невеликий асортимент примушує власників підвищувати торгову націнку, проте подовжений час роботи, наявність товарів повсякденного попиту і зручне розташування дозволяють задовольнити важливі потреби покупців, які готові платити за це.

5. Магазини, що торгують за зниженими цінами (дискаунти). Вони пропонують стандартний асортимент товарів за нижчими цінами, оскільки мають можливість встановлювати меншу частку прибутку за рахунок великого обороту. До дискаунтів належать тільки магазини, що постійно торгують за зниженими цінами (епізодичне проведення розпродажів або наявність "спеціальних" пропозицій ще не дозволяє віднести магазин до цієї категорії). Дискаунти можуть мати як широкий асортимент, так і спеціалізований (спортивні, електротехнічні, книжкові та ін.).

6. Магазин "викидних цін". Такі магазини купують і продають товари за нижчими цінами, ніж звичайні магазини. Вони мають досить широкий асортимент високоякісної продукції, придбаної за зниженими цінами у виробників або інших роздрібних торговців (звичайно це непродані залишки, надмірні товари та ін.). Магазини "викидних цін" можна поділити на три групи:

1) фірмові магазини - належать і управляються фірмами-виробниками. Як правило, в них продається надмірна або не-затребувана продукція цих фірм, а також різні нестандартні товари. Такі магазини все частіше об'єднуються в торгові центри, в яких зосереджені десятки, а то і сотні фірмових відділень. Ціни в них інколи складають 50% від ціни в звичайних роздрібних магазинах;

2) незалежні магазини - належать приватним підприємцям або є підрозділами великих роздрібних корпорацій. Продають обмежений асортимент фірмових продуктів харчування, побутової техніки, одягу та всього іншого із значними знижками своїм членам, які платять щорічний внесок;

3) оптові/складські клуби - найчастіше обслуговують невеликі компанії та людей, що працюють в урядових та інших не-комерційних організаціях. Оптові клуби (бази) є великими приміщеннями, що нагадують склади, з мінімальними накладними витратами і невеликим асортиментом. Низькі ціни (на 20-40% нижчі, ніж у дискаунтах) обумовлені тим, що товари отримуються на торгах, а зниження накладних витрат забезпечується мінімізацією робочої сили (в основному складські робітники). Такі клуби не займаються доставкою товарів додому і не приймають кредитні картки.

7. Супермагазини (суперстори). В середньому такі магазини мають 3-5 тис. м2 торгової площі і традиційно направлені на задоволення потреб людей у постійних покупках продуктів харчування і інших товарів. Як правило, вони пропонують також послуги пралень, хімчисток, ремонт взуття і ін. Останніми роками спостерігається поява супермагазинів, які насправді є гігантськими спеціалізованими магазинами, так званими "вбивцями" в своїй товарній категорії (вбивця категорій - це роздрібний торговець, що спеціалізується в одній категорії товарів). До супермагазинів також належать:

1) комбіновані магазини - є варіантом супермаркету у сфері лікарських препаратів. Магазин, в якому комбінуються продуктові та лікарські відділи, в середньому розташовується на 6 тис. м² торгової площі;

2) гіпермаркети - займають від 10 до 25 тис. м² і об'єднують в собі принципи супермаркету, магазину знижених цін і оптової торгівлі. Асортимент товарів, представлених в таких підприємствах роздрібної торгівлі, виходить за рамки товарів, що купуються щоденно, включає меблі, велику та дрібну побутову техніку, одяг і багато іншого. Найчастіше товар розташовується на примітивному прилавку, що вимагає мінімум зусиль з перенесення і транспортування з боку торгуючого персоналу. Покупцям, які погоджуються самостійно відвезти великі предмети з магазину, надається знижка. Перший такий гіпермаркет з'явився у Франції. Ця форма роздрібної торгівлі досить популярна в Європі.

8. Виставкові зали пропонують широкий асортимент фірмових товарів, що добре продаються, з високою марочною премією, на які, проте, встановлюються знижені ціни. До них належать ювелірні вироби, фотоапарати, сумки, дрібна побутова техніка, іграшки, спортивні товари. Покупці вивчають зразки і замовляють виставлені або представлені в каталогах товари, а потім забирають їх у відповідному відділі магазину. Такі підприємства роздрібної торгівлі з метою підтримки низьких цін заробляють на скороченні витрат і прибутків, що дозволяє підтримувати обсяг продажів на високому рівні.

З точки зору форм власності і контролю виділяють наступні типи магазинів роздрібної торгівлі:

1. Корпоративні мережі магазинів - два або більше магазинів, які мають одного власника і єдиний централізований контролюючий орган, що здійснюють закупівлі товарів і пропонують схожий асортимент продукції. Корпоративні мережі охоплюють всі форми торгівлі, проте найчастіше вони об'єднують такі роздрібні підприємства, як універмаги і спеціалізовані магазини. Великий обсяг товарообігу дозволяє їм здійснювати закупівлі у великих обсягах і зі значними знижками. Такі компанії можуть дозволити собі найняти фахівців з ціноутворення, просування, комерційного планування, контролю над запасами, прогнозування продажів,

2. Добровільні мережі - є групою незалежних роздрібних підприємств, організованою компанією, що займається оптовою торгівлею. Група створюється з метою збільшення обсягів закупівель і торгівлі.

3. Роздрібні кооперативи - складаються з незалежних роздрібних торговців, що створюють центральну закупівельну організацію і спільно проводять заходи щодо стимулювання продажів.

4. Споживні кооперативи - це фірми роздрібної торгівлі, що належать своїм покупцям. Споживчі кооперативи організуються окремими общинами або іншими групами людей, які відчувають, що місцеві роздрібні торговці не обслуговують їх на належному рівні (завищені ціни, товари поганої якості). Люди на спільні гроші відкривають власний магазин, самі вибирають його керівництво і визначають політику роботи. У такому магазині можуть бути встановлені низькі або "нормальні" ціни, але в останньому випадку члени кооперативу одержують відсоток від продажів (дивіденд) залежно від того, на яку суму самі здійснюють покупки.

5. Франчайзингові організації - є договірним партнерством між компанією, що надає франшизу (виробник, оптовий торговець або сервісна фірма), і тим, хто користується нею (незалежний підприємець, що набуває права володіння і використання одного або декількох об'єктів франчайзингової системи). Франчайзингові організації засновані, як правило, на якомусь унікальному товарі, послузі або методі ведення бізнесу, на торговій марці або патенті. Найбільшого поширення франчайзинг набув у сфері:

* швидкого харчування;

* серед магазинів, що торгують відеопродукцією;

* центрів здоров'я/омолоджування;

* перукарень;

* компаній прокату автомобілів;

* мотелів;

* туристичних агентств;

* агентств нерухомості тощо.

6. Торговельні конгломерати. Вони є корпорацією довільної форми, яка об'єднує декілька різних форм і напрямів роздрібної торгівлі.

9. Назвіть та охарактеризуйте канали розповсюдження реклами

Рекламна інформація може поширюватись різними каналами, основними серед яких можна виділити такі:

- прямий (поштою);

- через пресу;

- у вигляді друкованої інформації;

- екранна реклама;

- реклама на транспорті;

- реклама на місці продажу;

- зовнішня реклама.

Кожному з цих каналів властиві специфічні переваги та обмеження.

1. Головним засобом реклами е газети. їх переваги загальновідомі: оперативність, охоплення місцевого ринку. Щодо обмежень, то вони пов'язані з невисокою якістю відтворення, порівняно невеликою аудиторією, нетривалістю існування.

2. Друге місце за популярністю займає телебачення, в якому поєднується зображення, звук, рух, високий ступінь привернення уваги, широта охоплення, безпосередній чуттєвий вплив. Водночас телебаченню властива висока вартість, перевантаженість рекламою, миттєвість рекламного контакту.

3. Третє місце за популярністю належить прямому каналу.

Наведемо очевидні переваги прямої реклами:

- пряму рекламу можна зорієнтувати на конкретних осіб, конкретний ринок;

- прямій рекламі можна надати особистий характер, аж до абсолютної конфіденційності;

- пряма реклама - це індивідуальне звернення одного рекламодавця, не конкуруюче з жодною іншою рекламою, ні з редакційними матеріалами;

- пряма реклама не обмежується місцем і форматом.

4. Бути самим собою.

5. Звернення до журналів обіцяє високу якість відтворення, високу вибірковість, достовірність, престижність, тривалість існування, значну кількість "вторинних читачів". Слабкими сторонами журнальних звернень є велика тривалість у часі між появою реклами та місцем покупки.

6. Зовнішня реклама приваблює своєю гнучкістю, високою частотою вторинних контактів, помірною вартістю, порівняно невеликою конкуренцією, обмеженістю творчої різноманітності.

При визначенні часу виходу реклами необхідно брати до уваги те, скільки разів і в який період року це оголошення буде показане споживачеві. Не треба доводити споживача до роздратування своєю настирливістю.

Список використаної літератури

1. Маркетинг - Турченюк М.О., Швець М.Д. - Рівне: НУВГП, 2010 - 293с.

2. Гірченко Т.Д., Дубовик О.В. Маркетинг: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2007. -- 255 с.

3. Інфраструктура товарного ринку - Бєлявцев М.І.

4. Маркетинг турпродукту - Мунін Г.Б.

5. Інфраструктура товарного ринку - Шубін О.О.

Размещено на Allbest.ru