Комерційна діяльність, роздрібна торгівля та види оптових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Характеристика показників ефективності комерційної діяльності

2. Процес формування попиту в роздрібній торгівлі

3. Характеристика видів оптових підприємств

Список використаних джерел



1. Характеристика показників ефективності комерційної діяльності

Комерційна діяльність здійснюється за взаємодії трьох визначальних чинників:

· робочої сили,

· засобів праці

· предметів праці.

Співвідношення результатів комерційної діяльності з використовуваними для цього засобами виробництва і робочої сили протягом певного проміжку часу називається ефективністю комерційної діяльності. комерційний попит роздрібний торгівля

Види ефективності комерційної діяльності виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) комерційної діяльності. Насамперед, результат (ефект) буває економічним або соціальним.

Вимірювання ефективності комерційної діяльності насамперед методологічно пов'язане з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій ефективності комерційної діяльності - це якісна і характерна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно охарактеризувати суть ефективності як категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва - від підприємства до народного господарства в цілому.

Показники ефективності комерційної діяльності

Під час формування системи показників ефективності комерційної діяльності бажано дотримуватися єдиних принципів, які повинні використовуватися в кількісному вимірюванні ефективності народного господарства в цілому та інших видів діяльності.

До них можна віднести:

· забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності;

· відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів та витрат;

· можливість застосування показників ефективності в управлінні підприємством, прийнятті рішень та виконанні різних операцій;

· використання системи показників для виявлення резервів підвищення результативності всіх видів діяльності.

Систему показників ефективності комерційної діяльності фірми, що побудована на вищезгаданих показниках та принципах, можна подати так:

· інтегральний показник ефективності комерційної діяльності - це такий показник, який дає загальну оцінку результативності суб'єкта комерційної діяльності за певний період (сукупних ресурсів);

· узагальнюючі показники вимірюють ефективність виконання окремих видів діяльності: функціональної (суто торговельної), господарської та соціальної;

· специфічні показники використовуються для всебічної оцінки рівня і динаміки ефективності окремих комерційних операцій, витрат, по-тужностей, устаткування, видів матеріальних ресурсів. Ці показники є також результативними, оскільки визначаються співвідношенням ефекту до витрат чи ресурсів, що його забезпечують.

Для того, щоб торгове підприємство успішно функціонувало працювало, необхідно провести глибокий аналіз його комерційної діяльності в залежності від ринкового середовища, яке постійно змінюється. Це дозволить зробити підприємство стійко прибутковим і конкурентоспроможним, забезпечити його розвиток, передбачувати майбутнє..

Проводячи систематичний і глибокий аналіз комерційної діяльності, можна:

· швидко, якісно і професійно оцінювати результативність комерційної роботи як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів;

· точно і своєчасно знаходити і враховувати чинники, що впливають на прибуток, який отримується по конкретних видах товарів і послугах, що надаються;

· визначати витрати на торгову діяльність (витрати обігу) і тенденції їх зміни, що необхідно для визначення ціни продажу і розрахунку рентабельності;

· знаходити оптимальні шляхи вирішення комерційних проблем торгового підприємства і отримання достатнього прибутку в найближчій і віддаленій перспективі.

Найважливішим показником ефективності роботи торгового (комерційного) підприємства є прибуток, в якому відбиваються результати всієї торгової діяльності підприємства - обсяг реалізованої продукції, її склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень витрат, наявність непродуктивних витрат і втрат і т.д.

Від розміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків та ін.Прибуток торгового підприємства вираховується як різниця між всіма її прибутками і витратами. У торгівлі розрізняють прибуток від реалізації товарів (операційний прибуток) і чистий, або балансовий, прибуток.

Операційний прибуток - це різниця між торговими надбавками (націнками) і витратами обігу.

Балансовий прибуток розраховується з урахуванням так званих інших планованих і непланованих прибутків і витрат.

До планованих витрат відносять податки, що сплачуються до бюджету; до непланованих витрат - штрафи, пені і неустойки, сплачені за порушення договірних зобов'язань, збитки від списання безнадійних боргів та інші втрати, які зменшують операційний прибуток.

Для характеристики економічної ефективності торгового підприємства, а також з метою проведення порівняльного аналізу необхідно знати не тільки абсолютну величину прибутку, але й його рівень. Рівень прибутку характеризує рентабельність торгових організацій

Одним з якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу ("витрати по здійсненню комерційної діяльності).

Витрати обігу - це виражені в грошовій формі витрати на здійснення торгової діяльності. Ці витрати можуть бути пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу, тобто з виконанням торгівлею додаткових функцій (витрати на перевезення, зберігання, фасування, упаковку товарів та ін.). Такого роду витрати називаються додатковими витратами.

Іншою важливою умовою ефективності комерційної діяльності торгового підприємства є швидкість обігу товарів, що виражається в показнику товарооборотності.

Товарооборотність - це швидкість обігу товарів або час, протягом якого реалізовуються товарні запаси. Прискорення товарооборотності є основним критерієм оцінки роботи комерційної організації, оскільки означає скорочення часу перебування товарів у сфері обігу, а значить, більш швидкий оборот грошових коштів і меншу потребу в них для здійснення торгових процесів.

Оборотність товарів характеризує якість управління комерційними процесами, стан справ з товарною масою і товарними запасами.

Прискорення часу обігу товарів має велике економічне значення як для окремої торгової організації, так і для всієї торгівлі загалом.

Допоміжними показниками швидкості обігу товарів є такі показники, як роздрібний товарооборот на 1 м² торгової площі і оптово-складський оборот на 1 м² (1 м³) складської площі, які мають органічний зв'язок зі швидкістю обігу товарів та ефективністю використання основних коштів торгової організації.

Порівнюючи фактичні показники товарообороту на 1 м² торгової або складської площі з оптимальними (нормативними), можна зробити висновок про ефективність використання торгової (складської) площі магазину або складу. Однак, кожний із розглянутих вище показників ефективності комерційної діяльності, взятий нарізно, недостатньо повно враховує і характеризує ефективність торгової організації (підприємства) загалом.

Кінцевим результатом діяльності торгового підприємства є вартість реалізованих товарів і послуг. Тому ефективність комерційної діяльності торгового підприємства може бути виражена узагальнюючим показником, що розраховується як відношення вартості реалізованих товарів і послуг до витрат на їх реалізацію.

В той же час для більш повної оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства можливе використання такого узагальнюючого показника, при розрахунку якого зіставляються результати діяльності підприємства з усіма затраченими коштами, включаючи вкладення коштів в основні та оборотні фонди.

Торгове підприємство незалежно від своїх масштабів і профілю діяльності повинно займатися внутрішнім плануванням. Планування має на увазі визначення цілей підприємства на певну перспективу, знаходження і аналіз способів їх реалізації і ресурсного забезпечення.

Планування визначається тими завданнями, які ставить перед собою підприємство на перспективу. Відповідно до цього планування може бути довгостроковим, середньостроковим і короткостроковим. Довгостроковий план, як правило, охоплює трирічний або п'ятирічний періоди, він розробляється керівництвом організації і містить її головні стратегічні цілі на перспективу.

Середньостроковий план містить цілком конкретні цілі і кількісні характеристики. Середньострокові плани складаються в основному на дворічний період. Короткострокове планування - це поточне оперативне планування; воно може визначати завдання підприємства на рік, півроку і т.д.

Найважливішими цілями, які переслідуються при плануванні комерційної діяльності підприємства, як правило, є визначення обсягу продажу товарної маси, розрахунок прибутку і частки на ринку

2. Процес формування попиту в роздрібній торгівлі

Попит - це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності. По суті, саме з цим поняттям повсякденно має справу підприємець, розвязуючи тактичні й оперативні маркетингові завдання.

В понятті попиту можна виділити два аспекти:

· ідеальне бажання споживача придбати даний товар в звязку з тим, що він має субєктивну корисність для даного покупця;

· реальну можливість купити даний товар, тобто наявність грошей.

На величину попиту впливають:

· кількість покупців;

· грошові доходи;

· оцінка перспектив майбутніх доходів;

· мода;

· реклама та ін. [5, с. 67].

Основне призначення досліджень попиту на товари в роздрібній торговій мережі - забезпечення маркетингового менеджера всією інформацією, необхідною йому для виконання своїх функціональних обовязків у процесі управління маркетингом, а саме: аналізу, розробки маркетингових стратегій, планування, контролю й регулювання маркетингової діяльності.

Мета досліджень виявлення можливостей фірми посісти конкурентні позиції на ринку, знизити ризик і ступінь невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності.

Завдання дослідженя попиту можуть бути найрізноманітнішими. Насамперед, це знаходження потенційних покупців, вивчення їхніх потреб, існуючого і майбутнього попиту на товар для вибору цільових ринків, тобто ринків, на яких фірма може реалізувати свої цілі.

Після того як ринок обрано, потрібно проводити поточні спостереження за його станом для того, щоб вчасно реагувати на зміни, що відбуваються. Вивчення ринку необхідно і для прогнозування довгострокових тенденцій його розвитку. Складений прогноз повинен бути базою для постановки цілей, розробки стратегії і планування діяльності фірми.

Особливої гостроти набуває дослідження ринку тоді, коли підприємство має намір почати розробку, виробництво й впровадження на ринок нових товарів.

Результативність та ефективність маркетингових досліджень залежить від дотримання низки вимог:

· По-перше, ці дослідження повинні мати комплексний та систематичний, а не випадковий характер.

· По-друге, під час їх здійснення треба дотримуватися наукового підходу, заснованого на обєктивності й точності.

· По-третє, дослідження повинні проводитися відповідно до принципів чесної конкуренції,

· По-четверте, маркетингові дослідження повинні бути старанно сплановані і складатися з комплексу послідовних дій (етапів).

Незважаючи на те, що в кожному конкретному випадку структура дослідження буде індивідуальною, можна говорити, принаймні, про пять обовязкових етапів:

· визначення цілей і завдань дослідження;

· добір джерел інформації;

· збирання інформації;

· аналіз зібраної інформації;

· звіт про результати дослідження.

В більшості випадків цілі та завдання вивчення попиту товарів в роздрібній торгівельній мережі полягають у:

· визначення найбільш перспективних і найбільш популярних товарів в мережі роздрібного торгівельного підприємства;

· вирішення питання про подальше товаропостачання в роздрібну торгівельну мережу, товарів, що не користуються попитом;

· визначення побажань та зауважень клієнтів роздрібного торгівельного підприємства;

· збільшення обороту продукції та доходу від продажу товарів роздрібної торгівельної мережі [1, с. 87].

Формування попиту споживчих товарів в родрібній торгівлі є складним процесом, який здійснюється з урахуванням дії цілого ряду факторів. Ці фактори поділяються на загальні та специфічні.

До загальних факторів відносять споживчий попит та виробництво товарів.

Специфічними факторами являються тип і розмір магазину, технічні характеристики, умови товаропостачання, чисельність і склад населеня, яке обслуговується, транспортні умови, наявність інших торгових підприємств в зоні діяльності даного магазину.

Споживчий попит є основним фактором, який впливає на формування асортименту, який направлено на максимальне задоволення попиту населення і разом з цим - на активний вплив на попит в сторону його розширення. Формування асортименту і споживчий попит в своєму розвитку взаємозвязані. Суттєві зміни в попиті повинні відбиватися в сформованому асортименті.

При сформуванні асортименту продовольчих товарів, слід враховувати деякі особливості попиту на продукти харчування. Попиту на продовольчі товари, в порівнянні з попитом на непродовольчі товари, притаманна висока степінь стійкості, а в окремих випадках - консервативність. Споживач звикає до конкретних видів продукції, тому важлив досягнути стабільнсті в формуванні асортименту таких товарів, забезпечуючи їх безперебійний продаж [4, с. 112].

При формуванні в магазині асортименту продовольчих товарів, необхідно враховувати фактор взаємної заміни. У випадку відсутності у продажі потрібного товару покупець, як правило, не відкладає покупку, а буде шукати йому заміну. Крім цього на продовольчі товари попит є комплексним, тобто при здійсненні покупки покупець купляє, доповнюючи один до одного товари.

На попит також впливають фактори соціального та економічного характеру:

· розміри грошових доходів населення, його чисельність,

· соціальний, професійний і віковий склад;

· рівень роздрібних цін і їх співвідошення;

· діяльність підприєств громадського харчування;

· обєм завозу продуктів тваринництва і рослинництва з інших регіонів;

· географічні і кліматичні особливості проживання населення;

· національні і історичні особливості праці та побуту населення.

На формування асортимету впливає також характер попиту. Розрізняють попит:

· стійкий,

· альтернативний

· імпульсивний.

Суттєвим фактором формування асортименту являється ціна товару. Покупець обовязково визначає для себе граничну ціну, або діапазон цін в границях якого він збирається заплатити за покупку. Тому одним із критеріїв раціонального формування асортименту товарів в магазині є забезпечення співставлення товарів з різною ціною [2, с. 62].

Формування асортименту товарів в магазинах з урахуванням вище перерахованих основних факторів, дозволяє забезпечити задоволення споживчого попиту, підвищення економічної ефективності підприємства і рівня торгового обслуговування населення.

Від складу і своєчасного оновлення асортименту товарів в магазинах, в значній мірі, залежить степінь задоволення попиту, витрати потреб населення, які повязані з покупкою товарів, кількісні та якісні показники господарської діяльності роздрібних торгових підприємств.

Відсутність в магазинах окремих товарів, їх вузький, нестабільний або невідповідаючий запитам покупців асортимент, породжують незадоволений попит, збільшуючи витрати часу населення на пошук необхідних товарів, негативно відбивається на економічній ефективності підприємства.

Тому при формуванні асортименту товарів важливою вимогою являється максимальне задоволення попиту покупців при мінімальних витратах часу на здійснення покупки і забезпечення ефективної роботи торгових підприємств [3, с. 117].

3. Характеристика видів оптових підприємств

Підприємства оптової торгівлі можна класифікувати за такими ознаками:

· функціональним рівнем;

· організаційно-правовою формою;

· формою власності і належністю;

· місцем і роллю в товаропросуванні;

· їх товарною спеціалізацією (рис. 3.1).

· Функціональний рівень масштабів діяльності (зон впливу) оптових торговельних підприємств за значенням розподіляє їх на три основні групи:

· оптові підприємства національного;

· оптові підприємства міжрегіонального (регіонального);

· оптові підприємства локального значення (масштабу).

Оптові підприємства національного значення -- це найбільш потужні за обсягами діяльності або провідні в конкретному сегменті товарного ринку суб'єкти оптової торгівлі, що здійснюють оптові операції купівлі-продажу практично в усіх регіонах держави. Саме ці підприємства формують основу вітчизняної підгалузі оптової торгівлі, забезпечують організаційно-методичні засади діяльності інших господарських формувань оптової підгалузі.

Оптові підприємства міжрегіонального і регіонального рівня порівняно загальнонаціональних характеризуються суттєво меншими масштабами обігу і значно вужчими зонами впливу. Такі суб'єкти оптової торгівлі зорієнтовані на обслуговування виробничих і торговельних (оптових та роздрібних) підприємств кількох суміжних областей (адміністративних районів), поєднаних у територіально-економічному аспекті. Водночас ці підприємства гуртової торгівлі намагаються максимально розширити зону свого впливу і з цією метою активно співпрацюють як з національними, так і локальними оптовими формуваннями.

Оптові підприємства локального значення -- це переважно невеликі за обсягами оптового обороту склади, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товарні склади районних споживчих товариств) або невеликої кількості асоційованих членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних торговельних підприємств).

У розрізі організаційно-правових форм суб'єкти оптової торгівлі в ринкових умовах характеризуються широкою різноманітністю.

Зокрема, у практиці оптової торгівлі сьогодні зустрічаються акціонерні товариства відкритого і закритого типів; асоціації роздрібних, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; структурні підрозділи промислово-торговельних і промислово-торговельно-фінансових концернів, холдингів; товариства з обмеженою та повною відповідальністю; малі і приватні підприємства тощо. Основною підставою для кваліфікації організаційно-правової форми конкретного оптового підприємства є засновницькі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності в місцевих органах влади.

Рис. 3.1. Класифікація оптових торговельних підприємств



За формою власності розрізняють:

· приватні,

· колективні,

· кооперативні,

· державні

· змішані оптові торговельні підприємства.

При цьому характер власності встановлюється за частками статутного капіталу, внесеного кожним власником у створення і розвиток даного оптового підприємства. У тому разі, коли інвестований капітал повністю належить суб'єктові (суб'єктам) однієї форми власності, таке оптове підприємство теж належить до тієї ж форми власності; об'єднання ж коштів і матеріальних засобів суб'єктів різних форм власності переводить його у розряд господарських формувань зі змішаною формою власності -- державно-комунальною, державно-громадською, державно-приватною, кооперативно-приватною та інших.

За своїм місцем у процесі товаропросування оптові торговельні підприємства поділяються на:

· вихідні,

· торговельно-закупівельні

· торговельні,

Тоді як за роллю у цьому ж процесі -- на виробничо-торговельно-сервісні, виробничо-торговельні, постачальницько-збутові, оптово-торговельні, оптово-роздрібні.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства також зосереджуються в місцях концентрації виробничих підприємств, спеціалізованих на виготовленні товарів широкого вжитку. Вони концентрують у себе доволі широкий асортимент з метою дальшого проведення міжрегіональних поставок у регіони, що відрізняються переважно аграрною спеціалізацією, тобто меншою мірою забезпечені виробництвом непродовольчих споживчих товарів.

Найчисленнішу групу оптових торговельних підприємств становлять торговельні склади і бази.

Такі підприємства рівномірно розосереджуються в місцях розселення споживачів і орієнтовані на закупівлю товарів від товаровиробників, інших посередників для постачання адаптованих до потреб роздрібної торговельної мережі товарних партій.

Відповідно до ролі в процесі товаропросування і зв'язку зі сферами виробництва та обміну оптові торговельні підприємства, тісно пов'язані з галузями промисловості (вихідні і торговельно-закупівельні), поділяються також на:

· виробничо-торговельно-сервісні,

· виробничо-торговельні

· постачальницько-збутові.

Локальні гуртові суб'єкти, що більшою мірою співпрацюють із роздрібними торговцями, найчастіше виконують роль оптово-торговельних і оптово-роздрібних.

За загальною товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяються на:

· універсальні,

· спеціалізовані

· змішані,

А за функціональною -- на консигнаційні, комісійні, дилерські, дистриб'юторам, агентські, брокерські, маклерські.

У товарно-асортиментному аспекті універсальними вважаються оптові підприємства, що здійснюють сукупність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асортиментом продовольчих або непродовольчих товарів.

У функціональному змісті універсальними переважно є дистриб'юторські оптові формування, що оперують широким асортиментом товарів, придбаних від багатьох товаровиробників.

До спеціалізованих відносять підприємства оптової торгівлі, що оперують товарним асортиментом у межах однієї-двох товарних груп. Переважна більшість консигнаторів, комісіонерів, дилерів на оптовому ринку, власне, і мають чітко виражену товарну спеціалізацію, адже співпрацюють з одним товаровиробником або обслуговують одну промислову групу, об'єднану спільним товарним знаком, брендом.

Деяка частина оптових формувань, найчастіше брокери, маклери, передбачають роботу зі змішаним асортиментом як продовольчих, так і непродовольчих товарів. Основною вимогою до них є обов'язкове дотримання вимог роздільного зберігання товарних партій, правил товарного сусідства і санітарно-гігієнічних норм у процесі виконання технологічних операцій.



Список використаних джерел

1. Виноградська А.М., Жидков А.М. Маркетинг знаряддя керівництва підприємства у конкурентній боротьбі на товарному ринку. Зб. наук. праць. Маркетинг: стан і основні напрямки розвитку. КДТЕУ, Київ, 2007

2. Панкратов Ф.Г. Коммерческая деятельность. М.: Информационно внедренческий центр Маркетинг, 2006.

3. Мазаракі А.А., Карсєкін В.І., Воронова В.М., Дорошенко В.І. Територіальна організація внутрішньої торгівлі України., Київ, КТЕУ, 2002.

4. Каніщенко Л.А., Притуляк Н.М. Маркетинг у системі інноваційної діяльності. Зб. наук. праць. Маркетинг: стан і основні напрямки розвитку. КДТЕУ, Київ, 2007.

5. Башина О.Э., Белявский И.К. Статистика коммерческой деятельности. М.: Финстатинформ, 2006.

6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. -- 212 с.

7. Мізюк Б. М. Системне управління. -- Львів, Видавництво ЛКА, 2004. -- 388 с.

Размещено на Allbest.ru