Структурні елементи громадської думки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки ,молоді та спорту України

Академія муніципального управління

Доповідь

На тему: “Структурні елементи громадської думки”

Виконала:

Студентка групи соц-41

Факультету менеджменту

Янчук Яна

Вступ

Головне призначення громадської думки полягає в тому, що воно виступає в ролі регулятора відносин між людьми в масштабі всього суспільства. Регулювання суспільних відносин - основна функція громадської думки. Сутність її полягає в тому, що громадська думка виробляє і прищеплює членам суспільства окремі норми громадських відносин. Причому громадська думка виявляє себе не тільки як регулятор між окремими людьми, але і між особистістю і колективом, колективом і суспільством, а також між суспільством і особистістю.

Механізм регулятивної функції ґрунтується на методі громадського впливу, який у міру соціального розвитку все у великій мірі перетворюється в основний метод регулювання життєдіяльності суспільства. У міру розвитку та вдосконалення суспільної думки, у міру того, як воно доходить до суспільства в цілому і починає впливати на нього регулятивна функція громадської думки починає проявляти себе як функція виховання. Вона є необхідною в силу важливої ролі і широкої участі у створенні і затвердженні між людьми «виховання відносин». Головне ж призначення цієї функції громадської думки - виховання в кожної особистості почуття високої відповідальності за свої справи і вчинки перед суспільством, проникнення в саму сутність людини, надання йому допомоги.

1. Структурні елементи і функції громадської думки

Ще Г.Ф. Гегель вивчав феномен громадської думки. Він виділив у ньому цілий ряд структурних елементів: перший - умова існування громадської думки, другий - об'єкт (зміст) громадської думки, третій - носій громадської думки, четвертий - характер судження, що виступає в якості громадської думки, п'ятий - співвідношення «загальних» і « особливих »думок, поєднання і протилежність у громадській думці істини і брехні.

Громадська думка відображає реальний стан суспільної свідомості, інтереси, настрої і почуття класів в соціальних групах суспільства. У суспільній думці проявляється конкретний стан суспільної свідомості в той чи інший історичний відрізок часу. Воно концентрує увагу на певних сторонах, процесах буття. Зміст громадської думки - показник глибини відображення, пізнання цих процесів, вираження їх оцінки з точки зору інтересів соціальної групи, класу, народу в цілому.

Громадська думка і суспільна свідомість перебувають у складних зв'язках і відносинах. Суспільна свідомість, як вважають багато вчених, - це сукупність теорій, ідей, поглядів, що відображають реальне суспільне буття, історичний процес. Вони породжені певними матеріальними умовами життя людей. Структура суспільної свідомості надзвичайно складна.

Присутність у суспільному житті такого явища, як громадська думка ставить питання про його соціальної ролі та функції, які воно виконує.

Функції громадської думки можна поділити на головні і похідні від них. Так само їх розрізняють залежно від характеру взаємодії думки тих чи інших соціальних інститутів та окремих осіб, в першу чергу від характеру впливу перших на друге, від змісту висловлюваного думки, від його форми.

У міру розвитку та вдосконалення суспільної думки, у міру того, як воно доходить до суспільства в цілому і починає впливати на нього регулятивна функція громадської думки починає проявляти себе як функція виховання. Вона є необхідною в силу важливої ролі і широкої участі у створенні і затвердженні між людьми «виховання відносин». Головне ж призначення цієї функції громадської думки - виховання в кожної особистості почуття високої відповідальності за свої справи і вчинки перед суспільством, проникнення в саму сутність людини, надання йому допомоги. Виховна функція формує в людині почуття моральної відповідальності. Найважливішою умовою для досягнення виховного ефекту від прояву громадської думки виступає громадська природа індивіда і безперервний процес соціалізації.

За допомогою функції виховання громадської думки можна впливати на людину, тобто показувати йому його недоліки. Громадська думка, що виросли з досвіду соціальної практики - універсальний засіб виховання членів суспільства. громадський думка свідомість суспільний

Універсальність громадської думки полягає в тому, що воно здійснює свої функції, як у періоди особливої актуальності, потреби в ньому, коли, наприклад, виникає необхідність спеціально мобілізувати загальна думка для схвалення або засудження вчинків членів суспільства, так і в періоди, коли саме думка «мовчить», не діє відкрито, а поволі спостерігає за моральним виглядом, справами і вчинками людей. Іншими словами, особливість функціонування громадської думки полягає в тому, що воно «працює без перерв», здійснюючи моральний постійний контроль за поведінкою членів суспільства, станом їх життєвих позицій, станом їх життєвих позицій, за подіями, фактами та явищами соціальної дійсності.

Регулятивна і виховна функції активно взаємодіють, взаємопроникають, доповнюють один одного, і все частіше виступають як єдина регулятивно - виховна функція громадської думки. Вона відрізняється різноманіттям способів і форм свого прояву, що обумовлено збільшеними потребами духовного життя суспільства і соціальній практиці, постійним вдосконаленням умов для прояву творчої активності та самореалізації народних мас.

Громадська думка народу оцінює й аналізує, контролює і консультує, виробляє пропозиції та приписи, іншими словами, виконує значний обсяг дуже потрібної для суспільства праці.

Почнемо з того, що залежно від характеру впливу думки мас на різні соціальні інститути, прийнято виділяти контрольну, консультативну та директивну функції громадської думки.

Сутність контрольної (у більш широкому сенсі - експресивної) функції «полягає в тому, що народна думка, що зацікавило його питання практично завжди займає певну позицію і прагнути до того, щоб їй відповідала відповідна діяльність офіційних організацій і осіб»

«Ця особливість надає даному феномену характер сили стоїть над інститутами влади, що оцінює і контролює діяльність інститутів та лідерів партій, держави».

Сенс консультативної функції полягає в тому, що в разі необхідності громадська думка може дати консультацію, пораду щодо способів вирішення тих чи інших соціальних, економічних, політичних, ідеологічних, міждержавних проблем. Ця думка буде справедливою лише в тому випадку, якщо інститути влади зацікавлені в таких радах. Прислухаючись до таких порад, політичні лідери, групи, клани змушені коректувати рішення, методи управління.

Але потрібно зауважити, що «вироблення слушної поради, конструктивної пропозиції вимагає від суб'єкта громадської думки певних здібностей, і, перш за все вміння аналізувати явища соціальної дійсності, програмувати соціальні відносини і процеси, з ланцюжка окремих фактів вибудовувати модель суспільного розвитку».

Що стосується директивної (розпорядчої) функції громадської думки, то про її прояві можна говорити в тому випадку, коли результатом функціонування громадських суджень виступають рішення, що стосуються різних сторін життєдіяльності суспільства і мають строго заданий характер. Це означає, що «громадськість виносить рішення по тих чи інших питань проблем соціального життя, які мають імперативний характер, наприклад, волевиявлення народу під час виборів, референдумів.

Народ в даному випадку не тільки дає мандат довіри тому чи іншому лідерові, а й висловлює свою думку. Імперативні висловлювання займають в політиці далеко не останнє місце ».

Яку б з функцій громадської думки ми не взяли б: експресивну, консультативну, директивну і т.д. їх прояву практично завжди передує оцінка об'єкта, на який спрямована увага. Ця оцінка може бути як позитивною, так і негативною, а часом просто нейтральною, але обов'язково буде присутній в громадських судженнях. У зв'язку, з чим буде правильно виділити ще декілька функцій громадської думки.

Таким чином, найпершою функцією з похідних потрібно назвати оцінюючу функцію або оцінюючу думку, тому що дана функція є однією з найпоширеніших. У її компетенцію входить вираження певного ставлення до тих чи інших фактів, подій, проблем, процесів соціальної дійсності.

В оцінюючій думку більше емоцій, ніж аналітичних висновків. Але неправильно говорити про громадські судження, які виконують цю функцію, як про найменш змістовної з усіх тих, що можуть виходити від народу. Дійсно, найчастіше, результатом оцінюючої діяльності громадської думки вступають скупі «так» чи «ні», «за» чи «проти», «добре» чи «погано». Однак не завжди скупі за формою вираження можуть бути такими і за змістом. За простими висловами можуть ховатися справжні переживання народу, його величезний соціальний досвід, мудрість, активна життєва позиція і т. д. Але не потрібно абсолютизувати змістовність оціночного думки. По-перше, тому що ще не всі народні висловлювання адекватно відображають реальні факти, події і випливають із правильного усвідомлення масами своїх корінних інтересів. По-друге, немає потреби громадській думці «так» чи «ні,« за »чи« проти »розгортати в змістовному плані. Не потрібно підкріплювати аналітичними та конструктивними міркуваннями. Тут все залежить від об'єкта громадської думки, масштабності проблеми, запропонованої йому для оцінки.

Також потрібно звернути увагу на інформаційну функцію громадської думки, тому що з кожним роком розширюється інформаційна база вироблення і прийняття рішень, і з кожним роком зростає потреба у включенні до неї відомостей, що виходять від широких мас. Своєрідність цієї функції визначається тим, що громадська думка акумулює в собі різні види соціальної інформації - політичну, економічну, ідеологічну, психологічну та іншу, причому таку інформацію, яка пов'язана з живим досвідом населення, А головне - самі різні шляхи і способи їх дозволу.

Регулярність звернення до громадської думки, як інформаційному джерелу підвищує управлінську цінність прийнятих рішень, а, крім того, активізує саме громадська думка, стимулює процеси його формування, виникнення і функціонування.

Аналізуючи функціональні можливості громадської думки, можна помітити, що нерідко значимість його суджень виходить далеко за межі суспільства, в умовах якого воно функціонує, набуваючи тим самим міжнародне, зовнішньополітичне звучання. Це відбувається в тому випадку, коли об'єктом суспільної уваги стають питання життєво важливі не тільки для народу даної країни, а й для народів інших країн, всього людства. В першу чергу такий особливістю відрізняється громадську думку з питань мирного співіснування держав, взаємного економічного і культурного співробітництва, дотримання елементарних прав людини, охорони навколишнього середовища і т. д. Отже, залежно від масштабності, і політичного характеру проблеми громадська думка може виконувати як внутрішньополітичну функцію, так і зовнішньополітичну функцію.

Перша знаходить свій прояв з питань, які показують інтерес для даної країни, друга ж служить основою для становлення, розвитку і прояву міждержавної світової громадської думки. Найчастіше громадське судження, що має зовнішньополітичний характер, контролює стан міжнародної атмосфери, стоїть на сторожі світового, поступального розвитку людської цивілізації.

Використані джерела

1. Танчин I.3.- Соціологія.

2.Антіпов К.В., Баженов Ю.К. Паблік рілейшнз.

Размещено на Allbest.ru