Матеріали взуттєвого виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

МАТЕРІАЛИ ВЗУТТЄВОГО ВИРОБНИЦТВА

для студентів спеціальності 5.050301

"Товарознавство та комерційна діяльність"

План

1. Натуральні шкіри: види сировини, виробництво, характеристика асортименту.

2. Штучні і синтетичні взуттєві матеріали: загальні поняття й асортимент.

Самостійна робота

1.Процеси й операції шкіряного виробництва (підготовчі, дублення, опряджування).

2. Текстильні взуттєві матеріали.

3. Властивості взуттєвих матеріалів.

1. Натуральні шкіри: види сировини, виробництво, характеристика асортименту

У комплексі „ Одяг, взуття та предмети особистого вжитку” значне місце належіть взуттю, найважливішою функцією якого є захист стопи людини від дії різних чинників зовнішнього середовища - ударів, нерівностей ґрунту, низьких і високих температур, вологи, пилу, бруду тощо. Важко переоцінити й естетичну функцію, особливо нарядного модельного взуття.

Для виготовлення взуття використовують:

· натуральні, штучні і синтетичні шкіри;

· пористі, непористі і шкіроподібні гуми;

· пластичні маси (поліуретани, ПВХ і капрон);

· текстильні матеріали;

· різноманітні види картонів;

· декоративні (оздоблювальні) матеріали;

· фурнітура тощо.

Натуральна шкіра - взуттєвий матеріал, виготовлений зі шкіряної сировини в процесі підготовчих операцій, дублення й обробки. За своїми гігієнічними, естетичними, технологічними властивостями і надійністю натуральна шкіра є основним матеріалом, що використовується у взуттєвому виробництві. Вона має високу паропроникність, гігроскопічність, стійка до стирання, багаторазових згинів, дії поту, бруду і пилу. Натуральна шкіра еластична, має приємний гриф і широку кольорову гаму.

Для виготовлення верху і низу взуття здебільшого використовують шкіри великої рогатої худоби, свинячі, кінські, козячі та овечі шкіри. В окремих випадках використовують шкури буйволів, биків, оленів, верблюдів, морських звірів, рептилій та інших тварин.

Шкіряну сировину залежно від виду тварин і маси шкури у парному стані (не законсервованому) поділяють на:

· Дрібну ( належать шкури телят, верблюденят, лошат масою до 10 кг у парному стані, а також незалежно від маси шкіри кіз і овець, козуль, кабарги тощо);

· Велику ( належать шкури тварин, крім свинячих, масою понад 10 кг у парному стані);

· Свинячу належать шкури домашніх і диких свиней, кабанів, кнурів. Залежно від площі в парному стані розрізняють дрібну - від 30 до 70 дм² , середню - від 70 до 120 і велику - понад 120 дм² );

· Шкури оленя ( поділяють за площею на дрібну - до 100 дм² , велику - понад 100 дм² );

· Шкури морського звіра (це шкури моржів, тюленів, китів тощо).

Найпоширенішими видами дрібної шкіряної сировини є:

· Опойок - шкури телят, що не призвичаїлися до рослинної їжі віком 1 місяць;

· Виросток - шкури телят, що призвичаїлися до рослинної їжі та змінюють первинний волосяний покрив у процесі линяння, віком до 1 року;

· Жеребок - шкури лошат масою до 5 кг включено у парному стані;

· Виметка - шкура молодняку коней масою від 5 до 10 кг;

· Овчина - шкури курдючних, грубошерстих каракульних і смушкових овець незалежно від розміру;

· Козлина - шкури кіз.

Основними видами великої шкіряної сировини є:

· Напівшкурок - шкури телиць або бичків масою від 10 до 13 кг включно в парному стані;

· Бичок - шкури бичків та бичків-кастратів масою від 13 до 17 кг включно у парному стані;

натуральна шкіра взуттєві матеріали

· Яловиця - шкури корів, нетелів і телиць масою понад 13 кг у парному стані;

· Бичина - шкури биків кастрованих у ранньому віці масою 17 - 25 кг, понад 25 кг (важки) у парному стані;

· Бугай - шкури не кастрованих биків, для яких характерна груба мерія, масою до 12 кг( легка) , понад 12 кг (важка);

· Кінські - шкури доросли коней масою від 10 до 17 кг (легки), понад 17 кг (важки) у парному стані;ї

· Кінська передина - передня частина кінської шкури, від якої відокремлено задню частину (хаз), масою до 12 кг(легка), понад 12 кг (важка);

· Кінський хаз - задня частина кінської шкіри разом із ногами, від якої відокремлено передню частину, масою до 5 кг (легка), понад 5 кг (важка);

· Верблюдів - шкури верблюдів масою у парному стані від 10 до 17 кг (легкі), від 17 до 25 (середні), понад 25 кг(важки).

Загальні поняття про будову шкіри і технологію обробки шкір

Шкура, знята з тварин, складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та підшкірно- жирової клітчатки.

Епідерміс складається з клітин різної форми, що видаляється. Після видалення лишається малюнок - мерія.

Дерма - шкіродаючий шар, складається із волокон білків, в основному, колагенових.

Підшкірно - жировий шар - не шкіродаючий, видаляється.

Технологічні операції виробництва шкіри поділяються на:

1. підготовчі;

2. дублення;

3. заключні операції.

Підготовчі операції

· відмокання - проводять у воді, виділяють бруд, консервуючи речовини;

· зоління - розщепляють волокна дерми гашеним вапном;

· знезолювання - амонійними солями видаляють залишки вапна;

· міздріння - видаляють підшкірно-жировий шар на міздрільних машинах;

· згінка шерсті - на спеціальних машинах видаляють епідерміс з волоссям або тільки волосся.

· розпилювання - голину підвищеної маси розпилюють (піддають двоїнню). Ця операція дозволяє збільшувати випуск шкір з однієї й тієї самої кількості сировини;

· пікелювання - обробка сірчаною або соляною кислотою з кухонною сіллю при хромовому дубленні для рівномірного розподілу дубильної речовини по всій товщині шкіри.

· солювання - проводять сульфатом амонію для шкір комбінованого дублення і шевро з тією ж метою, що й нікелювання.

Після підготовчих операцій одержують голлє, що ще не придатне для виробництва шкіри, швидко висихає і намокає.

Дублення

Дублення - це обробка голля дубильними речовинами, які з'єднуються з білками дерми і перетворюють голлє в шкіру.

Види дублення:

· Хромове дублення - проводиться основними комплексними солями тривалентного хрому. Шкіра в розрізі сіро - блакитного або сіро-зеленого кольору, м'яка, добре розтягується, еластична, міцна, з високими гігієнічними властивостями, з високою температурою зварювання, але з низькою водостійкістю і низьким коефіцієнтом тертя. Хромове дублення застосовують при виготовленні шкіри для верху взуття, одягові - галантерейних і підкладкових шкір;

· Алюмінієве дублення - проводиться основними солями тривалентного алюмінію з додаванням у ванну солі, борошна, яєчного жовтка. В розрізі шкіри алюмінієвого дублення білого кольору, з високими гігієнічними властивостями, м'яка, розтяжна, але має низьку водостійкість. Цим способом дублення виготовляють шкіру для рукавичок, одягу, особливо вишуканого взуття. Шкіра легко фарбується в будь-які кольори;

· Синтанне дублення - проводиться відходами газів, нафти, вугілля. В розрізі шкіри мають білий колір, вони мають високу водо-термостійкість. Шкіри застосовують для виготовлення низу взуття;

· Жирове дублення - застосовують для отримання одного виду шкіри - замші. Проводять дублення жирами з ненасиченими жирними кислотами морських тварин і риб (тюленячий і трісковий).В розрізі таки шкіри мають жовтий колір, вони визначаються значною м'якістю, розтягуваністю, високою повітро- і паропроникністю, водостійкістю;

· Рослинне дублення (танідне) - проводиться рослинними танідами (корою і деревиною дубу, каштану, корою ялини та верби). Шкіри мають жовтувато-червоний або бурувато коричневий колір. Вони відрізняються щільністю, підвищеною товщиною, пониженою водопроникністю та вологоємністю. Танідне дублення широко застосовується для виготовлення шкір для низу взуття, юхти, технічних і шорно-сідельних шкір.

Заключні операції

Післядубильні процеси й обробка проводиться з метою надання шкірі необхідних фізіко- механічних властивостей і відповідного зовнішнього вигляду. У процесі обробки остаточно формуються необхідні механічні властивості (м'якість, еластичність, водостійкість, щільність, колір, блиск, гладкість поверхні, рельєфність малюнка тощо). Процеси обробки відіграють велику, якщо не найважливішу роль у розширенні й оновленні асортименту шкір. Особливо важливими є операції:

· Фарбування - окуночне, покривне казеїнове (має високи гігієнічні властивості, низьку водостійкість) і акрилове (має високи технологічні властивості, але неостаточна стійкість до низької і високої температур);

· Лакового покриття - шкіра має високі естетичні, але низки гігієнічні властивості;

· Жирування - підвищує м`якість, зносостійкість і водостійкість шкіри. Для жирування застосовують різні тваринні жири і рослинні олії, продукти переробки нафти тощо;

· Лощіння - надання шкірі блиску після лакового покриття тисненням на машині з блискучими плитами;

· Пресування - проводиться замість лощіння після акрилового покриття. Це механічна обробка шкір з допомогою пресів. Застосовується для вирівнювання твердої шкіри, ущільнення лицьового шару, формування покриття і підвищення його адгезії;

· Нарізка мерії - проводиться на шкірах з штучним лицевим покриттям шляхом пресування нагрітими металевими плитами з вигравіруваними малюнками або зняттям лицьового шару шкіри, шліфуванням, піддублюванням і покриттям покривною плівкою з тисненням. Так обробляються шкіри великої рогатої худоби, свинячі шкіри з дефектами; свинячі шкіри після такої обробки називають -ОЛ, -ДОЛ (облагороджені);

· Флор-антік - нанесення на шкіри контрастних кольорів;

· Прокатування - для шкір для низу взуття є їх кінцевою обробною операцією, завдяки якій вирівнюється поверхня шкіри, підвищується жорсткість і щільність, збільшується міцність, надається блиск, зменшується намокання і промокання. При помірному прокатуванні підвищується зносостійкість шкіри;

· Наповнення - важливе для шкір, що використовуються для низу взуття це: обробка глюкозою, сульфатом натрію, магнію, що збільшує товщину, площу шкір. Різновид наповнення - імпретування латексами і смолами; особливо це важливо для свинячих шкур.

Класифікація і характеристика асортименту натуральних шкір для верху взуття

Для виготовлення верху взуття використовуються:

· Юхтові натуральні шкіри;

· Хромові натуральні шкіри;

Юхтові натуральні шкіри.

За призначенням юхту поділяють на взуттєву та сандальну. Шкіра юхта комбінованого дублення. За сировиною поділяється на яловичу, кінську та свинячу.

· Взуттєва юхта - має високу зносостійкість, водотривкість, міцність, довговічність, вміст жирових речовин до 28%, чорного кольору використовується для виготовлення робочого і спеціального взуття.

· Сандальна юхта - менш водотривка, вміст жирових речовин до 15%, коричневого кольору, використовується для сандалій.

Хромові натуральні шкіри

· Опойок хромовий - з телят віком 1 місяць. Є одним з кращих матеріалів верху взуття. Його площа становить 45 - 100 дм² . Шкіра має гладку лицьову поверхню, гарну мерію, еластична, міцна, але швидко намокає і пропускає вологу. З опойка виготовляють жіноче модельне взуття;

· Виросток хромовий - виготовляють із шкур більш дорослих тварин (до 1 року). Його площа становить 90 - 120 дм² .За зовнішнім виглядом і властивостями він нагадує опойок, проте рисунок мереї більший, а лицьовий шар не такий ніжний. Тонкий виросток (0,7 - 0,9 мм) застосовують для жіночого та дитячого взуття, товстий ( понад 1,2мм) - для чобіт, чоловічих черевиків;

· Напівшкурок хромовий - з телят віком півтора року. Відрізняється від виростка великою масою ( до 13 кг) і площею (120 -130 дм² ). За еластичністю, м'якістю і зовнішнім виглядом шкіра , виготовлена з напівшкурка, поступається виростку й опойку. Напівшкурок

· характеризується підвищено. Кількістю лицьових дефектів прижиттєвого походження. З нього виготовляють чоловіче, жіноче і частково дитяче утеплене взуття;

· Бичок, яловиця, бичина - шкіри дорослої ВРХ хромового дублення. Шкіра товста, міцна, гігієнічна, груба. Площа шкір становить 180 - 200 дм² . товщина нерівномірна за площею. Шкіри бичків порівняно з яловицею нещільні, мають товстий вороток з наявністю ворсистості. Використовують для виготовлення верху чоловічого та жіночого утепленого взуття. Іноді використовують для виготовлення верзу без підкладкового взуття.

· Шевро - шкіра з кіз віком один місяць, з малюнком лицьового шару у вигляді рибної лузги. Еластична, тонка, добре формується, м'яка; використовують для виготовлення модельного взуття;

· Козлина хромова - з дорослих кіз; більш товста шкіра з чітко вираженим малюнком лицьового шару. Може мати дефекти, в такому випадку лицевий шар - штучний. Залежно від якості може застосуватися для модельного і масового взуття;

· Шеврет - виготовлюється зі шкіри овець (віком 1 місяць), які не використовуються для хутряної і шубної овчини. Шкіра тонка, еластична, має низьку міцність. Використовується для виготовлення легкого літнього домашнього взуття. Шеврет зміцнений використовується для виготовлення взуття масового пошиву;

· Кінські шкіри - менш щільні і міцні ніж напівшкурок. За лицьовою поверхнею схожа на шевро. Виготовлюється повсякденне чоловіче і жіноче взуття;

· Свинячі шкіри - жорсткі, водопроникні, не стійки до багаторазового згинання, із характерними слідами щетини. Для покращення зовнішнього вигляду нарізають мерію або наносять штучну плівку, тиснуть на плитах (облагораживають). Свиняча шкіра -ОЛ, -ДОЛ використовується для пошиву масового літнього взуття;

· Велюр - шкіри ВРХ, шліфовані з бахтармяного боку, мають ворсову поверхню. Характеризуються високою еластичністю, розтяжністю, малою міцністю, швидко намокає, забруднюється, не тримає форму;

· Нубук - шкіри ВРХ, свинячі, шліфовані з лицьового боку, який має незначні дефекти. Звичайно він натурального кольору або пофарбований у світлі відтінки, має високи гігієнічні і механічні властивості. З велюру і нубуку виготовляють верх нарядного взуття, а також повсякденне, літне і домашнє взуття;

· Замша - шкіра жирового дублення лосів, оленів, овець, кіз тощо. Шкіра має густий рівний шовковистий ворс, гарна, м'яка, гігієнічна, водостійка. Використовується для модельного взуття;

· Лакова шкіра - хромові шкіри різних тварин, які в основному мають дефекти, що покриваються лаковою плівкою. Для утворення поверхневого шару шкір використовують поліуретанові плівки, які дають гарну, дуже блискучу плівку з високою термо - і морозостійкістю. Шкіри мають високи механічні властивості, розтягуваністю і гнучкість, але і низькі гігієнічні властивості. Еластичні шкіри використовують для верху модельного взуття та халяв елегантних жіночих чобітків, а з підвищеною товщиною - для верху без підкладкового взуття.

Характеристика асортименту натуральних шкір для низу взуття

Для виготовлення низу взуття використовуються жорсткі, щільні шкури ВРХ, свиней і кінських хазів комбінованих методів дублення. Таки шкури використовують для виготовлення підошов, устілок, рантів, задників.

Шкіряні підошви через недостатню водо - і зносостійкість, обмеженість ресурсів сировини використовуються переважно для модельного, дитячого і домашнього взуття. Залежно від товщини (від 2,6 - до 5 мм та більше) шкіри поділяють на шість категорій з інтервалами 5 мм.

Шкіри для низу взуття ниткових і клейових методів кріплення еластичніші, ніж для цвяхових і гвинтових методів кріплення. Основна маса шкір виготовлюється зі шкур ВРХ. На підошви використовуються чапраки, а на устілки - воротки і поли. Підложки, платформи, підошви домашнього і дитячого взуття можуть виготовлятися з воротків і пол.

Свинячі шкіри використовують для внутрішніх і проміжних деталей та підошов взуття, яке використовується лише за сухих умов.

Шкіри для рантів виготовляють з чапраків шкур ВРХ комбінованих методів дублення з фарбованою і нефарбованою лицьовою поверхнею, з мінімальним числом дефектів на лицьовому боці.

2. Штучні і синтетичні взуттєві матеріали: загальні поняття й асортимент.

Для виготовлення взуттєвих товарів застосовують різноманітні матеріали, які замінюють шкіру. До 90 - 95% сучасного взуття може виготовлюватися на підошві з гуми або інших полімерних матеріалів. Значна частка сучасного взуття має устілки, задники й інші деталі з картонів.

Підошви і каблуки з гуми або пластичних мас мають високу зносостійкість, водонепроникність та інші корисні властивості.

Полімерні матеріали, а саме латекс натурального каучуку, почали застосовувати для надання взуттю і тканинам водотривкості ще в ХІ ст. і Південній Америці. До Європи каучук привіз Колумб 500 років тому, але його не вміли використовувати. У 1818 р. Шарль Макінтош запропонував розчинити каучук у продуктах перегонки нафти і просочувати розчином тканини для плащів, які проіснували майже 150 років.

У 1832 р. почали виготовляти взуття з тканини, просоченої розчином каучуку, і підошвою з листового каучуку.

У середині ХІХ ст.( відкриття Гудійра і Генкока - вулканізації) почали застосовувати калоші, які носили тільки генерали, завдяки обмеженості ресурсів натурального каучуку.

Першими спробами створення штучної шкіри було просочування тканин білками з наступним дубленням, просочування повсті і фетру розчинами каучуку і смол.

Розвиток промисловості штучних матеріалів розпочався на початку 30 -х років після будівництва перших заводів синтетичного каучуку.

У повоєнні роки для виготовлення шкірозамінників застосовують полівінілхлорид і волокнисті основи, розширяється асортимент, покращуються властивості. В 1953 році таки матеріали отримали назву штучних шкір.

У 1955 р. вчені американської корпорації „Дюпон” синтезували на основі поліуретану новий матеріал під назвою „корфам” і в 1961 році розпочали його широкий випуск.

Сучасний асортимент штучних матеріалів включає тисячі видів і різновидів, які розподіляються за різними ознаками.

Штучні матеріали для низу взуття мають перевагу перед натуральною шкірою за такими показниками, як теплопровідність, водостійкість, стійкість до хімічних реагентів, надійність.

Усі штучні матеріали випускаються в кольоровій гамі, з гладкою, ворсовою або тисненою лицьовою поверхнями, що імітують мерію натуральних шкір, фактуру тканин (джинсову, рогожку), натуральний корок, соломку, шкіру рептилій, малюнки друку.

Штучні матеріали за способом виготовлення розподіляються на:

· Взуттєві гуми;

· М`які штучні шкіри;

· Синтетичні шкіри;

· Картони;

· Пластмаси;

· Полімерні плівкові матеріали

М`які штучні шкіри розподіляються за призначенням на:

· Взуттєві;

· Галантерейні;

· Одягові;

· Оббивні;

· Декоративно - господарські;

· Технічні;

· Палітурні;

· Облицювальні тощо.

За основою виготовлення штучні матеріали поділяються на:

· Тканні;

· Неткані волокнисті;

· Неткані прошиті;

· Трикотажні;

· Синтетичні;

· Паперові;

· На основі шкіряних волокон;

· На основі рослинних волокон;

· Без волокнистої основи тощо.

За основними видами полімерів та інших плівкоутворюючих і клейових речовин:

· Полівінілхлоридні;

· З синтетичного каучуку;

· Поліамідні;

· На основі синтетичного латексу;

· Поліуретанові;

· Нитроцелюлозні;

· Полівенілацетатні;

· Бітумні;

· Каніфольні тощо

Взуттєві гуми

Гума є складною багатокомпонентною системою, основою якої є вулканізований каучук і різні домішки. Рецептури гум розробляються з урахуванням вимог до виробів. З гуми виготовлюються підошви, каблуки, набійки, підметки та інші деталі низу взуття.

Синтетичний каучук бутадієновий стійкий до теплового старіння, має високі технологічні властивості, але низьку морозостійкість.

Синтетичний каучук стирольний - стійкий до окислення, має високу зносостійкість.

Синтетичний каучук нітрильний - має високу масло і бензостійкість, зносостійкість.

Синтетичний бутилкаучук - стійкий до кислот, лугів, має високу морозостійкість.

Гума непориста (монолітна) - має високу водостійкість, стійкість до багаторазового згину, але низки гігієнічні властивості. Використовується для взуття масового пошиву.

Шкіроподібна гума - має високу твердість, зносостійкість, формостійкість, низки гігієнічні властивості, низку морозостійкість. Може бути волокнистої структури з додаванням волокон тканин і навіть шкіри. Використовують для підошов модельного взуття, взуття масового пошиву літнього і весняно - осіннього асортименту.

Транспорентна гума і стіронит виробляються відповідно з натурального і синтетичного стирольного каучуку (85%) з додаванням білої сажі. Обидві гуми стійки до стирання, гнучкі, мають високі амортизаційні властивості, морозостійкі. Транспорентна гума - світло -коричневого кольору, в тонких шарах просвічується, а гума стіронит не просвічується і має чорний колір. Підошва з цих гум виробляється рифленою. Використовується для взуття зимового і осіннього асортименту.

Картони

Картони - це волокна, просочені клеєм або латексом.

Устілочний картон - із рослинних волокон, просочених каніфольним клеєм. Використовується для устілок взуття клеєного метода кріплення.

Шкіряно-целюлозний картон - 40% рослинного волокна і 60%- шкіряного; просочується каніфольним клеєм. Використовується для устілок і задників.

Штучний устілочний напіввал - складається з 30% волокон шкір хромового дублення і 70% - червонодубних шкір, проклеюється синтетичним латексом одношарового відливу. Відрізняється міцністю; використовується для устілок і платформ.

Устілочний целюлозний матеріал - 100% целюлоза. Має високі гігієнічні властивості. Використовується для устілок взуття клеєного методу кріплення.

Таксон - целюлоза, просочена натуральним або синтетичним каучуком. Має високі гігієнічні і експлуатаційні властивості. Використовується для устілок, задників, підносків.

Штучні шкіри

Штучна шкіра - шкіроподібний матеріал, що імітує натуральну шкіру і відповідає її споживним властивостям. Процес виготовлення менш трудомісткий, ніж з натуральної шкіри, і може здійснюватися машинами автоматичної і напівавтоматичної дії. Їх випускають у вигляді готових деталей і вузлів, що значно спрощує технологічну схему виготовлення, дозволяє економно використовувати сировину.

Штучні шкіри являють собою основу (текстильну, трикотажну, неткану), на яку наносять полімерне покриття з обробкою. Залежно від виду матеріалу покриття розрізняють штучні шкіри з каучуковим, полівенілхлоридним, поліуретановим покриттям.

Еластоштучшкіри.

Кирза - тришарова бавовняна тканина з наскрізним просочуванням розчином синтетичного каучуку або латексними сумішами. На лицьовий поверхні кирзи помітний чіткий рисунок тиснення під взуттєву юхту. Із взуттєвої кирзи виготовляють халяви робочих і солдатських чобіт, берця робочих черевиків.

Кирголін - на основі ворсовї бавовняної тканини вельветон. Покриття наноситься на ворсовий бік натягнутої тканини з розрахунком, що ворс буде пронизувати покриття для підвищення гігієнічності. Лицьову поверхню шліфують і наносять емульсійне покриття. Застосовується для халяв чобітків.

Еластошкіра - Т підкладкова (футор) - виготовляється просочуванням футорної байки з двобічним начосом розчинами каучуків або латексами, вулканізується і шліфується для отримання оксамитової поверхні. Просочування тканин підвищує міцність, опір стиранню і осипанню країв вирубаних деталей, які використовуються без загрібання деталей.

Вінілштучшкіри.

Шарголін - тришарова бавовняно поліефірна кирза з однобічним покриттям пластикатом ПВХ, еластична, морозостійка, низькі гігієнічні властивості. Застосовується для халяв утеплених чобіт.

Юхтин - грубо суконна тканина з ПВХ покриттям для халяв утеплених чобіт.

Штучна замша - має нанесений ворс з віскозного волокна, який приклеюється до ПВХ покриття спеціальними смолами. Використовується до домашнього, літнього і весняно осіннього взуття і оздоблення. Шкіра м`яка, з шерехатим лицьовим покриттям, не міцна, має низки гігієнічні властивості.

Вінілштучшкіра-Т лакова - з монолітним і пористо монолітним покриттям на різних щільних тканинах. Має блискучу поверхню і низки гігієнічні властивості. Призначена для верху літнього і весняно-осіннього взуття.

Амідштучшкіри

Амідштучшкіра - НТ „Ністру” - має пористу структуру. Призначена для підкладки й устілок.

Нітроштучшкіри

Виготовляються на основі різних тканин з покриттям розчином нітроцелюлози з мінеральними наповнювачами. Мають додаткове покриття з термопластичних сополімерів.

Синтетичні шкіри

Синтетичними шкірами - називаються матеріали, які, на відміну від штучних шкір, мають розгладжену мікропористу структуру, сформовану з розчинів поліуретану методом коагуляції. Шкури мають високу розтягуваність, еластичність, гладку поверхню, що за будовою і зовнішнім виглядом нагадують натуральну шкіру, високу міцність. Синтетичні шкіри за основою можуть бути:

· одноосновними - на нетканій голкопробивний основі з суміші синтетичних волокон;

· двоосновними - з додатковим проміжним шаром з тонкої тканини;

· без основними

За характером поверхні синтетичні шкіри імітують натуральну шкіру і поділяються на:

· гладкі;

· тиснені;

· лакові;

· замшеві;

· велюрові різних кольорів.

Література

1. Кушнір М.К., Тихонова Н.П. Товарознавство непродовольчих товарів. Товарознавство взуттєвих товарів. - К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2001, с. 46 - 135;

2. Войнаш Л.Г., Байдакова Л.І. та ін. Товарознавстов непродовольчих товарів. Частина 2. - К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004, с. 271 - 334;

3. Справочник товароведа непродовольственных товаров. В 3 т. - Москва: Экономика, 1990, т.3, с. 288 - 306;

4. Барченкова В.И. Основи товароведения непродовольственных товаров. - Москва: Экономика, 1991, с.205- 210;

5. Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект, частина 2, с. 121 - 124.

Размещено на Allbest.ru