Маркетингова стратегія підприємств в галузі ресурсозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.7

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ В ГАЛУЗІ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

Спеціальність 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РУБАН ЛІНА ОЛЕГІВНА

Харків 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат економічних наук, доцент Коршунов Володимир Ілліч Харківський державний економічний університет, доцент кафедри бухгалтерського обліку

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Перерва Петро Григорович Харківський державний політехнічний університет, професор кафедри економіки та організації машинобудування

кандидат економічних наук, доцент Скоков Борис Григорович Харківська державна академія міського господарства, доцент кафедри обліку та аудиту

Провідна установа

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра економіки та менеджменту, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “ 26 ” жовтня 2000 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “ 25 ” вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

маркетингова стратегія ресурсозбереження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Основною особливістю української економічної дійсності з початку 90-х років є високий темп падіння обсягів виробництва при зниженні науково-технічного потенціалу та падінні ВВП. Ці процеси супроводжуються постійним зростанням енергоємності та матеріаломісткості продукції в усіх галузях економіки. Так, українська машинобудівна продукція в середньому на 20-25% важче зарубіжних аналогів, а витрати на експлуатацію набагато вищі, що робить її неконкурентоспроможною на світовому ринку. В зв'язку з цим практично неможливим стає процес інтеграції економіки України в економічну систему промислово розвинених країн.

Вихід з кризового стану, в якому опинилась більшість підприємств України, можливий за рахунок опанування сучасних систем управління, що відповідають ринковим відносинам. Зарубіжний досвід у цій сфері показує, що ринкова організація управління виробництвом функціонує більш ефективно на основі маркетингових принципів управління, які відповідають концепції стратегічного маркетингу. На думку автора, необхідно ці принципи поширити і на сферу управління матеріальними ресурсами.

Актуальність теми. Проблемам ефективного управління та використання матеріальних ресурсів присвячені роботи Д.М. Бабушкіна, Є.К. Євдокимова, А.Ю. Єгорова, С.А. Куліша, Е. Мате, А.Д. Огієнка, Б.К. Плоткіна, В.Г. Слєпухіна, Г.А. Соколовської, Л.І. Цигичко. Однак практичний досвід показує, що зостається невирішеною проблема адаптації процесу управління матеріальними ресурсами до ринкових умов функціонування підприємств. Водночас широко відомі з питань маркетингу роботи В.Г. Герасимчука, Є.П. Голубкова, Ф. Котлера, І.І. Кретова, Е. Маккарті, Дж Пілдіча, П.Г. Перерви, І.П. Продіуса, В.С. Хруцького відображують поступове розширення сфери застосування маркетингових принципів в управлінні підприємством. На сучасному етапі розвитку маркетингу управління матеріальними ресурсами розглядається як одна з його функцій.

Але дослідження комплексу проблем, пов'язаних із використанням маркетингових принципів в управлінні матеріальними ресурсами не можна вважати завершеним. Існує необхідність конкретизації суті маркетингової стратегії управління матеріальними ресурсами, розробки методичних підходів до використання маркетингових принципів у матеріально-технічному забезпеченні, нормуванні витрат матеріалів, мотивації ресурсозбереження на підприємстві.

Актуальність зазначених проблем у перехідній економіці, їх недостатня розробка, теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми дослідження, його мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота погоджується з основними напрямами наукових досліджень, які проводились у межах робіт за темою “Питання удосконалення планування і обліку маркетингових витрат” (номер державної реєстрації 0198U007647).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є дальший розвиток теоретичних основ і методичних положень відносно використання маркетингових принципів в управлінні матеріальними ресурсами підприємства, розробка практичних рекомендацій з удосконалення управління матеріальними ресурсами підприємства на основі маркетингової стратегії.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

проаналізовано процес споживання матеріально-сировинних ресурсів на рівні економіки України в цілому, її галузей та окремих підприємств;

визначено суть управління матеріальними ресурсами на основі концепції маркетингу;

досліджено роль маркетингових служб в управлінні матеріальними ресурсами на підприємстві;

досліджено роль логістичних методів в управлінні матеріальними ресурсами підприємства на основі маркетингової стратегії;

вирішено задачу вибору постачальника матеріальних ресурсів, який найбільш повно задовольняє вимоги замовника;

удосконалено систему нормативів витрат матеріалів в умовах реалізації маркетингової стратегії підприємства;

досліджено процес мотивації зниження матеріаломісткості продукції на основі стратегії маркетингу.

Об'єкт дослідження - процеси управління матеріальними ресурсами на підприємстві.

Предмет дослідження - маркетингова стратегія підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і закордонних спеціалістів у сфері управління матеріальними ресурсами та в сфері маркетингу.

В процесі дослідження застосовувались методи економіко-статистичного аналізу, зокрема: метод аналізу і синтезу - для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; порівняння - для зіставлення фактичних даних звітного року з даними за попередні роки; середніх і відносних величин - для визначення матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції, питомої ваги матеріальних витрат у собівартості продукції, рівня прогресивності норм витрат матеріалів, ступеня використання резервів зниження матеріальних витрат; графічний - для наочного зображення динаміки ВВП, обсягів виробництва, капіталовкладень, динаміки матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції, динаміки енергоємності матеріальних витрат у машинобудуванні; монографічний - для детального вивчення стану ресурсозбереження в Україні, визначення основних ознак маркетингової стратегії управління підприємством та суті маркетингової стратегії управління матеріальними ресурсами; рядів динаміки - для характеристики зміни у часі показників досліджуваного питання; групування - для встановлення залежності інтегральної оцінки постачальника матеріальних ресурсів від факторів якості, ціни та умов поставки й оплати матеріальних ресурсів, що поставляються; експертних оцінок - для визначення вагомості факторів, які впливають на вибір постачальника матеріальних ресурсів; економіко-математичні - для побудови моделі складання плану мотиваційних заходів.

Інформаційною базою дослідження стала облікова та статистична звітність Харківського обласного управління статистики, дані річних звітів і статистична звітність машинобудівних підприємств м. Харкова, наукові роботи вчених-економістів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

обґрунтовано доцільність переходу до управління матеріальними ресурсами на основі маркетингової стратегії підприємства, що дозволяє пов'язати процес споживання матеріальних ресурсів з цілями функціонування підприємства на ринку;

сформульовано і теоретично обґрунтовано суть маркетингової стратегії управління матеріальними ресурсами на пiдприємствi, що дозволяє визначити особливості використання маркетингових принципів в управлінні матеріальними ресурсами;

вперше введено функцію матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) до складу функцій маркетингу, що надає можливість координувати дії матеріально-технічного забезпечення та маркетингу з метою ефективного використання матеріальних ресурсів;

отримала подальший розвиток інтегральна оцінка постачальників матеріальних ресурсiв для визначення того з них, який найбільш повно задовольняє вимоги замовника матерiалiв щодо їхніх якiсних характеристик, цiн та умов постачання й оплати;

розроблено методичні рекомендації щодо використання граничних нормативів витрачання матеріальних ресурсів пiдприємства, що дозволяє управляти процесом нормування в межах здійснення конкретної маркетингової стратегії;

вдосконалено систему мотивацiї зниження матерiаломiсткостi продукцiї за умови реалiзацiї маркетингової стратегiї, що надає можливість ефективніше управляти процесом мотивації ресурсозбереження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволить здійснювати узгодження управління матеріальними ресурсами з виробленою підприємством маркетинговою стратегією і таким чином оптимізувати процес ресурсоспоживання на підприємстві.

Запропоновані у дисертації висновки та рекомендації були прийняті до впровадження у ХВО “Завод ім. В.О. Малишева” (довідка), ЗАТ “Південкабель” (довідка).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві [1,2,6,7,8]: запропоновано форму економіко-математичної моделі для оптимізації матеріаломісткості; здійснено узгодження нормування витрачання матеріалів з маркетинговою стратегією підприємства; сформульовано суть поняття “маркетингова стратегія управління матеріальними ресурсами”; запропоновано ввести функцію МТЗ до складу функцій маркетингу; розроблено методику інтегральної оцінки постачальників матеріальних ресурсів; розроблено методику вдосконалювання системи мотивацiї зниження мате-рiаломiсткостi продукцiї за умови реалiзацiї маркетингової стратегiї.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, оприлюднено на Другій міжнародній науково-практичній конференції молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 1997 р.), на Третій науково-практичній конференції “Сучасні проблеми виробництва” (Харків, 1998 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових статей, в яких відображено загальний зміст дисертації (з них одна монографія та 8 статей у наукових журналах і збірниках, визнаних ВАК України фаховими з економіки, в матеріалах і тезах конференцій). Загальний обсяг - 3,43 ум.-друк. арк., особисто автору належить 1,96 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 127 найменувань, двох додатків. Робота викладена на 148 сторінках машинописного тексту, містить 24 таблиці, 20 рисунків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено предмет і об'єкт, відображено наукову новизну одержаних результатів і розроблених рекомендацій.

У першому розділі - “Аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємствах” - розглянуто проблеми ресурсозбереження в економіці України.

В роботі проведено аналіз матеріальних витрат на виробництво продукції на рівні економіки в цілому, на рівні галузей економіки та окремих підприємств.

Аналіз динаміки енергоємності матеріальних витрат промисловості в цілому та машинобудування колишнього СРСР за період 1965-1990 рр. дозволив зробити висновок про відсутність тенденції до розвитку машинобудування в напрямку заощадження ресурсів і відсутність змін у якості та глибині переробки вихідної сировини.

Отже, зростання матеріаломісткості промислової продукції, яке спостерігається зараз, пов'язане не тільки з кризовими явищами в українській економіці, а й з тим, що на протязі останніх кількох десятиліть не спостерігалась чітко виявлена тенденція до її зниження. Це свідчить про відсутність достатньо відпрацьованого ефективного механізму і досвіду роботи підприємств у галузі економії матеріальних витрат.

Аналіз матеріальних витрат, проведений по групі машинобудівних підприємств м. Харкова, показує, що характерними особливостями діяльності цих підприємств є такі:

зростання матеріаломісткості продукції в середньому на 15-20% щороку;

порушення процесу матеріально-технічного забезпечення, що призводить до дефіциту матеріальних ресурсів.

Всі резерви економії матеріальних ресурсів можна умовно розділити на два види. До першого виду відносяться такі приховані можливості оптимізації матеріальних витрат суспільного виробництва, реалізація яких можлива лише за певних умов. Найбільш вагомим чинником у цьому відношенні є структурна перебудова народного господарства на виробництво менш матеріаломісткої, більш надійної, якісної та більш довговічної в експлуатації продукції. До другого виду резервів - можливості зменшення втрат та відходів сировини, матеріалів, енергії, що виникають через недосконалість технології їхнього виробництва й використання, а також відходів промислового і виробничого споживання. Основною особливістю цього виду резервів економії є те, що утворення відходів та втрат визначається безпосередньо технологічними особливостями сучасного виробництва, а також сфери обігу та споживання. Їхні обсяги можуть бути підраховані з допомогою відповідних питомих показників матеріаломісткості та відходоутворення.

Для виявлення суті ефективного використання матеріальних ресурсів важливе значення має та обставина, що уведення в дію резервів економії матеріальних ресурсів другого виду на сьогодні, можливо, буде мати більший, але далеко не вирішальний у перспективі вплив на можливі масштаби економії. Тому ефективне використання матеріальних ресурсів в широкому розумінні - це безперервний процес раціоналізації використання ресурсного потенціалу країни, що дозволить вирішити дві проблеми:

перетворення економії матеріальних ресурсів на основне джерело задоволення зростаючих потреб господарського комплексу та задоволення на базі наявної сукупності ресурсів максимуму суспільних потреб, що зростають і якісно змінюються;

збереження ресурсного потенціалу для використання в наступних циклах відтворення.

Висновок про методологію оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів: аналізуючи ефективність ресурсоспоживання, не слід обмежуватись рамками мінімізації використаних ресурсів при виготовленні конкретного виробу тим чи іншим підприємством і навіть рамками галузі. Це широка, багаторівнева проблема, яка потребує комплексного підходу як при аналізі, так і при управлінні нею. Сам процес ресурсозбереження, а отже, і методи оцінки його ефективності повинні бути органічно вбудовані як у процес виробництва (проектування, виготовлення), так і в процес обігу (розподіл, транспортування, зберігання, продаж) та споживання (експлуатація, ремонт, утилізація), тобто відповідати класичній схемі розширеного відтворення.

Проведений аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємств, у процесі якого досліджувались структура витрат обігу, структура витрат, пов'язаних із завезенням матеріальних ресурсів, структура собівартості перевезень, показав, що матеріальні витрати мають значну питому вагу в структурі витрат на перевезення.

Конструкційна матеріаломісткість української машинобудівної продукції (розрахована на одиницю провідного параметра) на 20-25% вища, ніж у кращих закордонних зразків. У середньому українська техніка на 15-20% важче за закордонні аналоги і споживає на 14-16% більше енергії. Причина цього, на думку автора, полягає у використанні закордонними фірмами маркетингових принципів управління, що забезпечує орієнтацію на задоволення потреб споживачів з мінімальними витратами ресурсів. Тому для підвищення ефективності управління процесом споживання матеріальних ресурсів доцільно використовувати маркетингову стратегію підприємства. Це дозволить запобігти витратам матеріальних ресурсів на виробництво продукції.

У другому розділі - “Управління матеріальними ресурсами підприємства на основі концепції маркетингу” - розглянуто сутність маркетингової стратегії управління підприємством, концепцію управління матеріальними ресурсами підприємства на основі стратегії маркетингу, роль маркетингових служб в управлінні матеріально-технічним забезпеченням підприємства; розкрито сутність маркетингової стратегії управління підприємством і доведено необхідність переходу українських підприємств до управління на основі стратегії маркетингу.

Спад виробництва продукції машинобудування, що не припиняється, пов'язаний з низьким ступенем адаптивності внутріфірмового механізму управління до змін у зовнішньому середовищі. Вихід з кризового стану, в якому знаходиться більшість машинобудівних підприємств України, можливий завдяки насамперед негайному, але зваженому переходу до сучасних систем управління, що відповідають ринковим відносинам.

Вивчення закордонного досвіду в даній сфері показує, що ринкова організація управління виробництвом реалізується через маркетингові принципи, які знаходять вираження в концепції стратегічного маркетингу. Стратегічний маркетинг у науковому середовищі розглядається як складова стратегічного менеджменту (концепція стратегічного управління з орієнтацією на ринок або концепція ринкового управління підприємством) і трактується як система стратегічного управління виробничо-збутовою діяльністю фірми, спрямованого на максимізацію прибутку за допомогою врахування ринкових умов та активного впливу на них. При цьому центральним моментом маркетингової діяльності підприємства стає вибір певної стратегії поведінки на ринку, тобто стратегії маркетингу.

Відомо, що інтереси того чи іншого підприємства-виробника при вирішенні тих чи інших проблем можуть співпадати або не співпадати з суспільними інтересами. У зв'язку з цим останнім часом з'явилась і набула розвитку концепція так званого соціально-етичного маркетингу. Основу концепції соціально-етичного маркетингу складають три елементи: інтереси підприємства, інтереси покупця, інтереси суспільства. Реалізація цієї концепції передбачає збалансованість прибутку підприємства, потреб покупців та інтересів суспільства. Такий підхід доцільно застосувати і до вирішення проблем ресурсозбереження. Поєднання інтересів держави та підприємства на основі маркетингу повинно бути покладено в основу системи управління матеріальними ресурсами в умовах ринку.

В дисертації показано, що формуванню різних керуючих впливів в єдину систему управління сприяє маркетинг, основні принципи якого безпосередньо впливають на ефективність використання матеріальних ресурсів. За допомогою маркетингових досліджень слід вивчати ринкові умови рівноваги та збалансованості, розробляти стратегію і тактику поведінки підприємства на ринку матеріальних ресурсів, регулюючи тим самим пропорції придбання ресурсів та збуту готової продукції.

З точки зору оптимізації ресурсозбереження маркетинг відіграє двояку роль: по-перше, регулюючи збут готової продукції, він прискорює оборотність матеріально-технічних і товарних запасів; по-друге, дозволяє налаштовувати виробничу програму на випуск продукції з такими якісними параметрами, в тому обсязі та номенклатурі, які відповідають попиту на неї. Таким чином, маркетинг, регулюючи баланс попиту й пропозиції, коригує і баланс матеріальних витрат підприємства.

На думку автора, маркетингова стратегія управління матеріальними ресурсами полягає в такому:

узгодження структури виробництва продукції з певними якісними параметрами з реальною потребою в ній;

випуск продукції в обсязі та структурі, що відповідають попиту на неї (відсутні витрати на виготовлення морально застарілої, низькорентабельної в експлуатації продукції).

У роботі показано, що процес ресурсоспоживання на підприємстві слід розглядати як результат взаємодії зовнішнього і внутрішнього середовища цього підприємства. В такій взаємодії можна виділити три рівні.

Перший рівень відносин пов'язує три ланки: державу - підприємство - господарські ланки підприємства. Цей рівень відображує раціональний розподіл та ефективне використання матеріальних ресурсів, ритмічність виробництва. Реалізується він через систему управління виробництвом і стимулювання його учасників.

Другий рівень відносин будується за основними стадіями створення виробу та в найбільшій мірі відбиває ефективність використання матеріальних ресурсів шляхом застосування економічних видів матеріалів, їхніх замінників, маловідходних технологічних процесів, а також прогресивність виробів з точки зору їхньої конструкційної і технологічної матеріаломісткості тощо.

Третій рівень відносин формується з відносин між підприємствами-постачальниками, виробниками та споживачами продукції. В умовах ринку ці відносини існують на базі економічної самостійності і реалізуються через оптову торгівлю, прямі економічні зв'язки, оновлені форми матеріально-технічного забезпечення.

Всі ці групи відносин органічно взаємообумовлені та взаємопов'язані, хоч безпосередня економія матеріальних ресурсів досягається лише у виробництві. Сполучною ланкою між цими групами відносин є маркетинг як метод господарювання, що з'єднує та замикає логічний ланцюг “виробництво - споживання - виробництво”.

За сучасних умов функції матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства полягають в координації попиту та пропозиції на конкретний товар за умови мінімізації витрат, а також у підтриманні на певному рівні відносин фірми з постачальниками та клієнтами. Таким чином, до функцій МТЗ відноситься не тільки управління рухом сировини, що надходить, та виготовленої продукції, яка відвантажується споживачам, а й управління потоками інформації, що супроводжують рух матеріальних потоків. Тому МТЗ не тільки пов'язане з маркетингом, а й виступає частиною системи маркетингу підприємства.

В роботі проведено аналіз існуючих організаційних структур управління маркетингом і матеріально-технічним забезпеченням підприємств на Україні та за кордоном. На цій основі запропоновано включити функцію МТЗ до складу функцій маркетингу, що, на думку автора, дасть можливість координувати дії МТЗ і маркетингу з метою більш ефективного використання матеріальних ресурсів.

У третьому розділі - “Шляхи зниження матеріаломісткості продукції в умовах реалізації стратегії маркетингу” - розглянуто основні організаційно-маркетингові аспекти зниження матеріаломісткості продукції.

В роботі зазначено, що зараз в Україні формування ринкового середовища знаходиться на початковій стадії. Найбільш ефективні ланки інфраструктури оптового ринку ще залишаються слаборозвиненими.

За цих обставин з'явились широкі можливості для застосування сучасних логістичних методів удосконалення матеріалопотоків та використання наявних резервів економії витрат, які, на думку спеціалістів, дозволять знизити рівень запасів на 30-50% та скоротити час руху товарів і ресурсів на 25-45%.

Мета логістики - доставка продукції точно в строк при мінімальних витратах на постачання, зберігання, виробництво, упаковування, збут, транспорт, завдяки чому значно поліпшуються умови функціонування всієї економіки. Логістика тісно пов'язана з маркетингом. Якщо розглядати це питання відносно руху матеріального потоку, то маркетинг теоретично готує “грунт” для безперешкодного просування, а логістика практично доводить матеріальний потік до споживача. Тому доцільно саме логістичні методи управління матеріальними потоками покласти в основу управління матеріальними ресурсами підприємств на основі маркетингової стратегії.

Рекомендується створювати регіональні постачальницько-збутові організації, які б переймали на себе керівництво та координацію діяльності підприємств щодо поточного та перспективного планування постачання, брали б участь у розробці планів виробництва, визначаючи рівень їхньої збалансованості з наявністю ресурсів і виявляючи вузькі місця.

Для вирішення основної задачі закупівельної компанії, тобто вибору підприємства-постачальника, яке найбільш повно задовольняє вимоги замовника відносно матеріально-сировинних ресурсів, що поставляються, з точки зору їхньої якості, ціни та умов поставок, пропонується скористатися методикою інтегральної оцінки постачальників, яка складається з кількох етапів.

На першому етапі визначаються комплексні показники якості матеріалів, що пропонуються постачальниками:

,

де - комплексний показник якості матеріалу i-го постачальника;

a_ij - бальна оцінка j-го якісного показника для i-го постачальника;

б_j - вагомість j-го якісного показника;

i - індекс постачальника ( i=1,2,3…n );

j - індекс якісного показника ( j=1,2,3…m ).

Другим етапом оцінки постачальника є співставлення цін споживання запропонованих постачальниками матеріальних ресурсів, що розраховуються як сума ціни придбання та вартості обробки матеріалу.

На третьому етапі визначається якісно-ціновий рівень запропонованих матеріалів () як відношення комплексного показника якості до ціни споживання та зводиться до бального вигляду.

Четвертий етап передбачає визначення рівня сервісних послуг постачальників () як суми добутків бальних оцінок сервісних показників на їхню вагомість.

На п'ятому етапі провадиться інтегральна оцінка кожного постачальника матеріальних ресурсів:



де - інтегральна оцінка i-го постачальника матеріальних ресурсів;

- вагомість якісно-цінових факторів оцінки постачальника;

- вагомість сервісних факторів.

Очевидно, що доцільно обрати того постачальника матеріально-сировинних ресурсів, який одержав найбільшу інтегральну оцінку.

Важливою умовою збереження матеріальних ресурсів виступає нормування їхніх витрат. В дисертації зроблено акцент на особливостях сучасного змісту цього процесу, обумовлених новими принципами господарювання.

Для повного використання достоїнств нормативного методу в сучасних умовах існуючу систему норм та нормативів витрат сировини і матеріалів необхідно доповнити граничними нормами й нормативами. В залежності від маркетингової стратегії підприємства на даному етапі як граничні значення можуть виступати норми, що відображають: передові світові досягнення техніки, технології та організації виробництва; кращі досягнення вітчизняних підприємств; досягнення безпосередніх конкурентів даного підприємства на конкретному ринку.

Порівняння фактично досягнутих результатів з граничними значеннями буде визначати міру прогресивності, ефективності матеріальних витрат. У формалізованому вигляді такі співвідношення можна подати таким чином:



,

де - рівень прогресивності норм витрат;

- фактичні витрати матеріалів за діючими нормами;

- витрати матеріалів за граничними нормами;

- потенціально можлива економія.

Резерви зниження матеріальних витрат як можливості, що не використовуються, неповно чи неоптимально використовуються, визначаються різницею між фактичним рівнем та граничним значенням матеріальних витрат. Показник ступеня використання матеріальних витрат у загальному вигляді можна подати таким чином:

де - ступінь використання резервів зниження матеріальних витрат;

- відповідно, фактична та потенціально можлива (гранична) економія матеріальних витрат;

- відповідно, базисний, фактичний і граничний рівні матеріальних витрат.

При оцінці ефективності споживання матеріалів необхідно брати до уваги, що при наближенні норм витрачання до свого граничного рівня скорочується розмір можливої економії матеріалів з одночасним ускладненням умов використання резервів, тобто досягти високого рівня використання резервів досить складно.

Перелічені обставини повинні враховуватись при оцінці ефективності використання матеріалів. Цього можна досягти, якщо здійснювати її за допомогою інтегрального показника, що враховує рівень прогресивності норм витрачання та ступінь використання резервів зниження матеріальних витрат. Цей показник (Е_М) пропонується розраховувати таким чином:

Процес підвищення ефективності використання матеріалів характеризується зниженням Н_ПР (Н_ПР ®) та підвищенням В_М (В_М ®). Тобто можна сказати, що співвідношення повинно наближатися до 1. Це означає, що чим ближче Е_М до 1, тим краще використовуються матеріали при виробництві продукції.

Економічний зміст цих показників полягає в тому, що вони дають кількісну характеристику досягнень у використанні матеріалів порівняно з можливим рівнем при сучасній техніці, технології та організації виробництва, які враховуються в граничних нормативах.

Яким би не був техніко-економічний рівень виробництва, оцінювати результати виробничо-господарської діяльності слід порівняно з тим прогресивним рівнем, що може бути досягнутий при оснащенні виробництва сучасним устаткуванням та при відповідній організації виробництва.

При такому підході до визначення ефективності матеріалоспоживання норматив водночас наділяється двома функціями: перша полягає в економічній оцінці процесу використання матеріалів, друга - в регулюванні цього процесу. Така подвійність не дає можливості нормативу одного виду виконувати ці функції в повній мірі. Для усунення цієї вади необхідне розмежування функцій між двома видами нормативів, що і досягається методом граничних нормативів. У цьому випадку оціночна функція покладається на граничні нормативи, а регулююча - на діючі нормативи.

Важливою умовою зниження матеріальних витрат є його мотивація. В роботі пропонується досліджувати процес мотивації за трьома напрямками:

мотивація постачальників за підтримання господарських зв'язків на вигідному для підприємства-виробника рівні (ціна, якісні характеристики матеріально-сировинних ресурсів, що поставляються, періодичність поставок, розмір партії поставки тощо);

мотивація служб самого підприємства-виробника та окремих його робітників за раціональне використання матеріальних ресурсів;

мотивація споживачів (у межах концепції соціально-етичного маркетингу) за споживання продуктів, вироблених з використанням нових, нетрадиційних матеріалів, зокрема штучних, синтетичних, які дозволяють економити природні ресурси.

Слід зауважити, що залежно від того, на якому етапі життєвого циклу знаходиться продукція, цілі мотивації та ефективність мотиваційних заходів щодо зниження матеріаломісткості продукції будуть різними. Значний вплив на матеріаломісткість виробів справляють рішення, що приймаються на початкових стадіях проектування (складання технічного завдання, ескізного проекту). Згідно з даними ряду підприємств вже до завершення ескізного проекту визначається до 75% вартості нового виробу, хоча загальні витрати складають лише близько 5%. Можливість заощадити на вартості різко скорочується на етапах проектування та виготовлення дослідного зразка (близько 20%). При серійному виробництві, коли загальні витрати досягають максимуму, можливість зниження вартості скорочується до 5%.

Отже, аналіз та дослідження процесу мотивації зниження матеріальних витрат доцільно проводити за етапами життєвого циклу виробу (табл. 1).

Рівень мотивації може бути визначений шляхом ділення кількості грошей, направлених на мотивацію кожного об'єкта системи на кожному етапі життєвого циклу товару, на обсяг загальних витрат на мотивацію.

ВИСНОВКИ

1. Зростання матеріаломісткості промислової продукції, що спостерігається зараз, пов'язане не тільки з кризовими явищами в українській економіці, а й з тим, що протягом останніх кількох десятиліть не спостерігалась чітко виявлена тенденція до її зниження. Це свідчить про відсутність достатньо відпрацьованого ефективного механізму і досвіду роботи підприємств у галузі економії матеріальних витрат.

2. Маркетингові служби досліджених підприємств знаходяться на початкових стадіях розвитку і не беруть участі у процесі управління матеріальними ресурсами, тому робітники служб МТЗ самостійно проводять маркетингові дослідження ринку матеріальних ресурсів. Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок включення до складу функцій маркетингу функцій МТЗ.

3. Маркетингова стратегія управління матеріальними ресурсами полягає в такому:

узгодження структури виробництва продукції з певними якісними параметрами з реальною потребою у ній;

випуск продукції в обсязі та структурі, що відповідають попиту на неї (відсутні витрати на виготовлення морально застарілої, низькорентабельної в експлуатації продукції).

4. Тісний зв'язок з маркетингом має логістика. Якщо розглядати це питання відносно руху матеріального потоку, то маркетинг теоретично готує “грунт” для його безперешкодного просування, а логістика практично або фізично доводить матеріальний потік до споживача. Тому застосування логістичних методів повинно стати одною з умов реалізації маркетингової стратегії управління матеріальними ресурсами.

5. Вартісні показники матеріаломісткості продукції тісно пов'язані з цінами на матеріали, а отже, із взаємовідносинами з постачальниками. Крім цього, на процес ресурсоспоживання впливає рівень стабільності поставок, надійність постачальників. Цю проблему слід вирішувати за допомогою методики інтегральної оцінки постачальників матеріальних ресурсів.

6. Нормування витрачання матеріалів повинно не тільки стимулювати економію матеріальних ресурсів, а й служити реалізації маркетингової стратегії підприємства на даному етапі. Це може бути досягнуто в результаті застосування системи граничних нормативів у практиці нормування витрачання матеріалів на підприємстві.

7. Успіх заходів, спрямованих на економію матеріалів, залежить від зацікавленості в цьому всіх учасників комунікацій, тобто постачальників, служб підприємства-виробника та споживачів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пасичник И.Ю., Рубан Л.О., Таможский О.В. Управление материалоемкостью продукции // Эффективный менеджмент. - Харьков: АО "Бизнес Информ", 1996. - С. 116 - 118.

2. Коршунов В.И., Рубан Л.О. Управление материальными ресурсами на основе предельных нормативов // Приднiпровський науковий вiсник. - 1997. - №31(42). - серпень. - С. 13 - 19.

3. Рубан Л.О. Современные аспекты управления материальными ресурсами на предприятиях // Приднiпровський науковий вiсник. - 1997. -№29(40). - С. 26 - 29.

4. Рубан Л.О. Мотивация снижения материальных затрат в системе маркетинга // Приднiпровський науковий вiсник. - 1998. - №74(141). -серпень. - С. 22 - 25.

5. Рубан Л.О. Оптимизация процесса выбора поставщиков материальных ресурсов как фактор снижения материальных затрат // Приднiпровський науковий вiсник. - 1998. - №74(141). - серпень. - С. 34 - 38.

6. Рубан Л.О., Гаркуша Н.В. Управление материальными ресурсами предприятия на основе стратегии маркетинга // Зб. наук. статей “Економіка”.- 1998.- №1.- С.132 - 135.

7. Коршунов В.И., Коршунова И.А., Рубан Л.О., Аванесян А.Д. Управление материальными ресурсами предприятия на основе концепции маркетинга // Маркетинг и вопросы управления конкурентоспособностью и материалоемкостью продукции: [Монография / В.И. Коршунов, В.И. Савченко, И.Ю. Па-сичник и др.]; Под ред. В.И. Коршунова.- Х.: Основа, 1999.- С. 80 - 103.

8. Коршунов В.И., Рубан Л.О. Методология реализации концепции маркетинга в области ресурсосбережения // Маркетинг и вопросы управления конкурентоспособностью и материалоемкостью продукции: [Монография / В.И. Коршунов, В.И. Савченко, И.Ю. Пасичник и др.]; Под ред. В.И. Коршунова.- Х.: Основа, 1999.- С. 104 - 133.

9. Рубан Л.О. Мотивация снижения материальных затрат // Вісник ХДЕУ.- 1999.- №4(12).- С.102 - 103.

10. Рубан Л.О. Проблемы ресурсосбережения в экономике Украины в переходных условиях // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. праць.- Вип.28. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2000.- С. 63 - 67.

11. Рубан Л.О. Управленческие аспекты организации труда и уровень материалоемкости продукции // Сб. докл. Второй междунар. научно-практич. конф. молодых экономистов “Современные проблемы развития производства”, 27 -28 мая 1997 г. - Харьков: АО “Бизнес Информ”, 1997. - С. 178 - 179.



АНОТАЦІЇ

Рубан Л.О. Маркетингова стратегія підприємств в галузі ресурсозбереження. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата економiчних наук за спецiальнiстю 08.06.02 - пiдприємництво, менеджмент i маркетинг. - Харкiвський державний економiчний унiверситет, Харкiв, 2000.

Дисертацiю присвячено пошуку шляхiв ефективного використання маркетингових принципiв управління матерiальними ресурсами. Визначено суть маркетингової стратегії управління матеріальними ресурсами підприємства. Запропоновано методику вибору постачальника матерiальних ресурсiв, який найбільш повно задовольняє вимоги замовника щодо якiсних характеристик, цiни матерiалу та умов його поставки й оплати. Розроблено рекомендації щодо використання граничних нормативiв витрачання матерiалiв, які дозволяють пов'язати нормування з маркетинговою стратегiєю пiдприємства. Запропоновано методичний пiдхiд до мотивацiї економiї матерiальних ресурсiв.

Ключовi слова: матерiальнi ресурси, маркетингова стратегiя управлiння пiдприємством, маркетингова стратегiя управлiння матерiальними ресурсами пiдприємства, мотивацiя.

Ruban L.O. Marketing enterprises strategy in resources economy domain. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree by speciality 08.06.02 - business undertaking, management and marketing. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2000.

Dissertation sacred to ways search of effective use of marketing management principles the sinews of war. Is definite a gist of marketing management strategy the sinews of war of enterprise. Is offered a supplier selection methods of the sinews of war, which most brim-full satisfies the customer requirements to qualitative descriptions, to price of materials and to conditions of his delivery and payment. Are worked up the recommendations on use of maximum materials expense rates, which allow binding up rate setting with marketing strategy of enterprise. Is offered methodical approach to motivation of economy of material resources.

Key words: material resources, marketing strategy of management of enterprise, marketing strategy of management of material resources, motivation.

Рубан Л.О. Маркетинговая стратегия предприятий в области ресурсосбережения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена поиску путей эффективного использования маркетинговых принципов в управлении материальными ресурсами.

В работе проведен анализ материальных затрат на производство промышленной продукции на уровне экономики в целом, на уровне отраслей народного хозяйства и на уровне отдельных предприятий. Исследования показали, что имеется тенденция роста материалоемкости продукции на всех трех уровнях.

Анализируя эффективность ресурсопотребления, не следует ограничиваться рамками минимизации используемых ресурсов при изготовлении конкретного изделия тем или иным предприятием и даже рамками отдельной отрасли. Это многоуровневая проблема, требующая комплексного подхода как при анализе, так и при управлении ею. Сам процесс ресурсосбережения должен быть органически встроен как в процесс производства, так и в процесс обращения и потребления, то есть соответствовать классической схеме расширенного воспроизводства.

В работе раскрыта сущность маркетинговой стратегии управления предприятием, доказана необходимость перехода украинских предприятий к управлению на основе стратегии маркетинга.

Непрекращающийся спад производства продукции машиностроения тесно связан с низкой степенью адаптивности внутрифирменного механизма управления к изменениям во внешней среде. Выход из кризисного состояния, в котором находится большинство машиностроительных предприятий Украины, видится, прежде всего, в переходе к современным системам управления, соответствующим рыночным отношениям, в частности к управлению на основе стратегии маркетинга.

Ввиду отсутствия в экономической литературе единого мнения относительно роли маркетинговой стратегии предприятия в сфере ресурсосбережения, в работе сформулировано понятие маркетинговой стратегии управления материальными ресурсами предприятия.

В диссертации проведен анализ существующих организационных структур управления маркетингом на Украине и за рубежом и на этой основе предложена структура, позволяющая организовать управление материальными ресурсами на основе маркетинговой стратегии.

В условиях формирования на Украине рыночной среды появились широкие возможности для применения логистических методов управления материалопотоками. В этой связи в работе рассмотрены виды и функции логистики, разработаны рекомендации по применению логистических методов в управлении материально-техническим обеспечением предприятий.

Основной задачей закупочной компании является выбор предприятия-поставщика. В рамках решения этой задачи в работе предложена методика выбора поставщика материальных ресурсов, наиболее полно удовлетворяющего требованиям заказчика к качественным характеристикам, цене материала, условиям его поставки и оплаты.

Важным условием сбережения материальных ресурсов выступает нормирование их расхода. В диссертации сделан акцент на отличительных особенностях современного содержания процесса нормирования, обусловленных новыми принципами хозяйствования. Разработана система предельных нормативов расхода материалов, позволяющая увязать нормирование с маркетинговой стратегией предприятия.

В работе рассмотрены основные направления мотивации снижения материальных затрат, предложен подход к исследованию мотивации экономии материальных ресурсов по этапам жизненного цикла изделия.

Ключевые слова: материальные ресурсы, маркетинговая стратегия управления предприятием, маркетинговая стратегия управления материальными ресурсами предприятия, мотивация.

Размещено на Allbest.ru