Маркетингова товарна політика підприємства: зміст, структура, особливості (на прикладі ВАТ "Рівне-льон")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький економічний університет

Фінансово-економічний коледж

Кафедра маркетингу і менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

Спеціальності 5.050113 «Комерційна діяльність»

з дисципліни

«Комерційна діяльність організації»

на тему

«Маркетингова товарна політика підприємства: зміст, структура, особливості» (на прикладі ВАТ «Рівне-льон»)

м. Хмельницький

Зміст

Вступ

І. Характеристика ВАТ «Рівне-Льон»

1.1 Організаційна структура підприємства

1.2 Основні техніко-економічні показники ВАТ «Рівне-Льон»

1.3 Загальна характеристика ВАТ «Рівне-Льон».

II. Аналіз господарської діяльності ВАТ «Рівне-льон»

2.1 Сутність маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне-льон».

2.2 Методика визначення конкурентоспроможності товару на ВАТ «Рівне - льон»

III. Заходи покращення маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне-льон»

3.1 Вдосконалення маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне-льон»

Додатки

Висновок

Використана література

Вступ

Сучасна економічна наука знає багато визначень маркетингу. Переважна більшість із них пов'язує з маркетингом свідому, цілеспрямовану діяльність, що з різною мірою деталізації відображає трансформацію взаємовідносин і взаємодії виробництва та ринку. Найбільш відоме наукове визначення, сформульоване американською асоціацією маркетингу: процес планування та управління розробкою товарів і послуг, ціновою політикою, збутом і просуванням товарів до покупців для досягнення такої різноманітності благ, яка уможливлює задоволення потреб окремих осіб і організацій. Для сформованої та стабільної економіки таке визначення маркетингу є точним і майже вичерпним. За наших умов із маркетингом здебільшого ототожнюють управління виробничо-збутовою діяльністю зорієнтованого на ринок підприємства. Таке спрощення, як свідчить світовий досвід, є допустимим у перехідний період, коли ринок товарів і послуг лише формується. Однак і за таких специфічних умов маркетингова діяльність має забезпечити:

1). надійну, вірогідну та своєчасну інформацію про ринок, структуру й динаміку попиту, смаки й побажання покупців та про інші зовнішні фактори, що впливають на діяльність підприємства;

2). створення такого товару (асортименту), який має вищий рейтинг і конкурентоспроможність, ніж його аналоги в інших фірмах;

3). цілеспрямований вплив на споживачів, на попит, на ринок для досягнення максимальної контрольованості сфери реалізації.

Головним змістом маркетингової діяльності є цільова орієнтація та комплексність. Саме на цьому базуються всі головні поняття сучасного маркетингу. Ключовим є «комплекс маркетингу» (маркетинг-мікс), тобто комплекс засобів впливу на споживачів цільового ринку з метою викликати бажану зворотну реакцію. У сучасній літературі в понятті «маркетинговий комплекс» часто поєднують такі складові: товар (product), ціна (price), місце (place), стимулювання продажу (promotion), хоч кожен із цих елементів має комплексний і багаторівневий характер.

Наприклад, з категорією «товар», що є предметом курсу, пов'язують такий напрямок діяльності підприємства, як товарна політика -- комплексна діяльність з оптимізації асортименту, створення й виробництва нових товарів, модифікації товарів, припинення випуску продукції, що не має попиту. До товарної політики належать також питання розробки упаковки, товарного знака та найменування товарів, їхньої якості, кількості, дизайну й відповідності цільовому ринку. У сучасній ринковій економіці успішна товарна політика, динамізм і гнучкість виробництва, спрямованого на задоволення конкретних потреб покупців, є однією із головних умов ефективної виробничо-комерційної діяльності підприємства. Стрижнем цієї політики є концепція створення товарів ринкової новизни. Допоможе вивчити перелічені питання пропонований навчально-методичний посібник. Варто застерегти його майбутніх читачів, що навчальну дисципліну «Маркетингова товарна політика» треба вивчати тільки в безпосередньому зв'язку з основними методологічними та організаційно-економічними положеннями теорії маркетингу, менеджменту, макро- і мікроекономіки, а також з іншими дисциплінами, важливими для підготовки фахівців із маркетингу.

І. Характеристика ВАТ «Рівне-Льон»

1.1 Організаційна структура підприємства

В 11-му розділі статуту підприємства «Персонал відкритого акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» визначається основна термінологія та принципи керування персоналом підприємством. Зазначається, що персонал товариства складають працівники, прийняті на роботу по трудовим договорам або контрактам. Питання найму та звільнення, форми оплати праці, а також матеріального заохочення персоналу товариства вирішуються Генеральним директором. У товаристві укладається колективний договір, згідно діючого законодавства України, який попередньо обговорюється персоналом підприємства.

Форми, системи та розмір оплати праці працівників визначаються при заключенні з ними трудових договорів (контрактів) у відповідності з законодавством України з урахуванням фонду оплати праці та трудового вкладу кожного працівника, а також штатним розкладом та колективною угодою. Тривалість та розпорядок робочого часу на заводі, порядок надання вихідних днів, а також порядок надання та тривалість відпустки, включаючи додаткові, а також інші умови праці, визначаються чинним законодавством України та колективним договором. Також працівники товариства підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню у порядку та на умовах, встановлених законодавством України.

В організації управління виділяють різноманітні типи зв'язків:

- вертикальні (з'єднують ієрархічні рівні в організації та її частинах);

- горизонтальні (з'єднують рівні по положенню в ієрархії чи по статусу частини організації);

- лінійні зв'язки (відносини, в яких начальник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими);

- формальні (зв'язки координації, регульовані установленими урегульованими або прийнятими в організації цілями);

- неформальні (з'являються за відсутності формальних, або коли останні не виконують своєї функціональної ролі).

Характеризуючи організаційну структуру управління підприємством, можна визначити 5 елементів організації його управління, що визначаються департаментами: фінансовий, комерційний, якості та екології, виробничий та технічний, а також департамент по персоналу. На чолі кожного з них стоять певні керівні особи, підзвітні Генеральному директору (Додаток 1).

Фінансовий департамент включає 13 осіб. Керівною посадою тут виступає Головний бухгалтер, на момент відсутності якого, виконуючим обов'язки є Заступник головного бухгалтера. Їм підпорядковуються 9 бухгалтерів та 2 економісти загального профілю.

Комерційний департамент включає 11 осіб. Керівну посаду тут обіймає Комерційний директор, якому підпорядковуються 2 менеджера з підготовки сировини, 6 спеціалістів з постачання сировиною, 1 спеціаліст з насінництва та агротехнології. Окремою ланкою виступає Відділ продажу. Тут працюють 2 спеціалісти, які за нормативними документами підпорядковуються Комерційному директору. Фактично вони виконують функції Відділу міжнародних економічних відносин і прямо підпорядковуються Генеральному директору. У майбутньому на підприємстві у зв'язку з розширенням зовнішньоекономічних зв'язків планується відокремити Відділ продажу у окрему ланку. Він буде напряму підпорядковуватися Генеральному директору.

Департамент якості і екології включає 20 осіб. Менеджер з якості та екології тут виступає фактичним керівником відділу. Йому підпорядковуються 4 спеціалісти Відділу екологічного контролю, 1 Керівник лабораторій та 14 його підлеглих.

Виробничий та Технічний департаменти зведені в один, який включає 206 осіб. Керівну посаду тут обіймає Директор з виробництва. Йому прямо підзвітні Інженер з техніки безпеки, Начальник основного виробництва, Начальник допоміжного виробництва та Менеджер з підготовки виробництва. Подальша організаційна структура підприємства включає 132 робітники основного виробництва, 18 осіб у котельні, 18 осіб обслуговують очисні споруди, та 10 холодильно-компресорні станції та теплопункт, 2 працівники у Інженерному відділі, 5 у Відділі закупівлі запасних частин, та 16 осіб обслуговують автотранспортну дільницю.

Департамент персоналу включає 33 особи. З них 21 працівник у Соціальному відділі, 4 у Відділі людських ресурсів, 2 особи обслуговують Юридичний відділ, 5 осіб у Департаменті інформації та зв'язку. Всі вони є підзвітними Директору з персоналу і адміністрації.

Загалом на підприємстві працює 284 особи. Така організаційна структура була прийнята Спостережною радою ВАТ «Рівне-льон» 15.04.2004.

В організаційній структурі управлінням підприємством можна виділити декілька рівнів. По-перше, як і в будь-якому акціонерному підприємстві, в ВАТ «Рівне льон» найвищий рівень займає Рада Акціонерів, де збираються всі акціонери підприємства, і на якій вирішуються найголовніші питання. На таких зборах обирається Спостережна Рада строком на 2 роки, яка функціонує у періоди між засіданнями Ради Акціонерів і має право вирішувати майже всі питання виключаючи тільки такі, що торкаються зміни форми власності, зміни статуту і т.д. Спостережна Рада обирає Генерального директора, що виступає керівником підприємства і діє в межах своїх повноважень. Він є підзвітним тільки Спостережній раді.

Наступним рівнем є рівень відділів. На підприємстві функціонує 5 відділів, що включають в себе підрозділи та окремі посади. На чолі кожного з відділів стоїть директор і сукупність директорів формує ще один рівень управління. Кожен з п'ятьох директорів є підзвітним Генеральному директору і керує працівниками цих департаментів в межах своїх повноважень .

Згідно з структурою підприємства можна визначити ще один рівень керування: рівень начальників підрозділів. Сюди входять начальники цехів, начальники лабораторій, Замісник головного бухгалтера, менеджери та інші посади, які тим чи іншим чином відповідають за свій підрозділ.

Слід зазначити, що на підприємстві жорсткий рівень централізації управління. Централізація - концентрація прав прийняття, вирішення, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією. Централізація є реакцією організованої системи, що спрямована на запобігання втрати та пошкодження інформативного потоку під час передачі її через усю кількість рівнів керування. Вона полегшує розуміння цілі керування та забезпечує сильне керівництво. Отже, кожна посадова особа має свої права і обов'язки і звітує своєму безпосередньому начальнику. Вся ієрархія управління від працівників до менеджерів, до директорів, до Головного директора прямує до найвищого органу - Ради Акціонерів, де і визначаються основні положення та фактичний шлях розвитку заводу на деякий період часу.

Як видно із схеми структури управління товариством , на ВАТ «Рівне льон» існує 5 департаментів, і на чолі кожного стоїть певний керівник, який здійснює керування опираючись на свої права та обов'язки. Спробуємо дати їх стислу характеристику.

Головний Бухгалтер

Згідно з посадовими інструкціями, де визначено основні функції та обов'язки ,головний бухгалтер повинен у межах своєї компетенції здійснювати керування фінансами підприємства, здійснюючи загальне керування, нести особисту відповідальність за роботу бухгалтерії, організовувати і забезпечувати ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно законодавства України, здійснювати контроль відносно повноти і своєчасності оплати податків, обов'язкових платежів в бюджети всіх рівнів, здійснювати керування оборотними засобами підприємства та проводити аналіз фінансового стану підприємства.

Комерційний директор

Комерційний директор підпорядковується генеральному директору. Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних вимог: освіта має бути вища інженерно-економічна або технічна та стаж роботи - не менше 5 років.

Комерційний директор здійснює керівництво роботою по постачанню сировини та збуту продукції, організовує транспортування сировини та готової продукції, укладає та підписує договори на поставку пивоварного ячменю із сільськими господарствами, фермерствами та фермерами, селянськими спілками тощо, здійснює контроль за виконанням плану реалізації продукції. Також особа на цій посаді повинна керувати розробленням та впровадженням заходів щодо зниження витрат, пов`язаних з транспортуванням сировини та продукції.Менеджер з якості та екології

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних умов: освіта - повна вища відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи по спеціальності не менше трьох років, знання іноземної мови.

Менеджер з якості та екології здійснює вивчення причини, що викликають погіршення якості продукції, організацію та контроль за впровадженням заходів з їх усунення, ідентифікація процесів, які необхідні для системи управління якістю та системи управління навколишнім середовищем, визначення послідовності та взаємозв`язку цих процесів, Організація роботи по спостереженню, вимірюванню та аналізу цих процесів, впровадження дій, які необхідні для досягнення запланованих результатів та безперервного вдосконалення цих процесів.

Директор по виробництву

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних умов: освіта - повна базова вища відповідного напрямку роботи, стаж роботи на керівних посадах не менше 3 років.

Директор по виробництву визначає технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації комплексних програм з усіх напрямів удосконалення, реструктуризації, реконструкції і технічного переозброєння виробництва, його спеціалізації та кооперування, забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високого рівня якості продукції в процесі її виробництва, організує впровадження у виробництво засобів комплексної механізації та автоматизації технологічних процесів, контролю і випробувань високопродуктивного спеціалізованого устаткування, розроблення нормативів трудомісткості виробів і норм витрат матеріалів на їх виготовлення, послідовного здійснення режиму економії та здійснює контроль за додержанням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, вимог органів державного нагляду за охороною праці, природоохоронних, санітарних та інших органів.

Директор по персоналу, адміністрації та соціальних питань

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних вимог: освіта - вища відповідного напрямку роботи та стаж роботи на керівних посадах не менше 3 років.

Директор по персоналу, адміністрації та соціальних питань організує роботу щодо забезпечення підприємства кадрами різних професійних груп, розроблює і впроваджує заходи щодо постійного підвищення професійно-кваліфікаційного рівнів працівників відповідно до змін в економічній, соціальній, технологічній та технічній ситуації на підприємстві, організує роботи з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, професійного просування працівників, створення їм необхідних умов праці, побуту і відпочинку, організує технічний, господарський та санітарний нагляд за експлуатацією житлового фонду, виробничих, побутових приміщень, території, організує розроблення та контролює реалізацію планів капітальних та поточних ремонтів побутових приміщень, своєчасне і якісне їх проведення, вживає заходів щодо забезпечення охорони підприємства, додержання перепускного режиму.

1.2 Основні техніко-економічні показники ВАТ «Рівне-Льон»

Діяльність ВАТ «Рівне льон» за останні три роки характеризується наступними техніко-економічними показниками.

Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «Рівне льон» за 2004 - 2006 рр. показані в(табл.1)

Узагальнюючий висновок аналізу даної таблиці можна зробити такий - протягом останніх трьох років на підприємстві склалася позитивна тенденція розвитку, про що свідчать як абсолютні прирости, так і темпи зростання майже всіх показників:

Ш обсяг виробництва зріс на 9,1 тис. тон (16,52%) у 2005 році у порівнянні з 2004 р., і на 3,2 тис. тон (4,98%) у 2006 році в порівнянні з 2005 роком. Загалом за цей період величина фізичного обсягу виробництва зросла на 12,3 тис. тон (22,32%), що в грошовому еквіваленті складає 12799,4 тис. грн. (14,48%);

Ш обсяг реалізації продукції зріс на 1351 тис. грн. (1,57%) у 2005 році, і на 13107 тис. грн. (15,04%) у 2006 році. Загалом за цей період зростання реалізації продукції відбулося на 14458 тис. грн. (16,85%);

Ш чисельність працюючих постійно зменшувалася спочатку на 54 працівника (14,14%) у 2005 році, а потім ще на 19 чоловік (5,79%) у 2006 році;

Ш фонд заробітної плати зріс у 2006 році на 544,6 тис. грн (14,3%) порівняно з 2005 р. (хоча у 2005 році відбулося його зменшення на 250,2 тис. грн. (6,17%));

Ш оскільки чисельність працівників зменшилась загалом на 73 працівника (19,11%), а фонд заробітної плати зріс на 294,4 тис. грн. (7,26%), то це зумовило підвищення середньомісячної заробітної плати на 85 грн. (10,89%) у 2005 році, та на 207 грн. (21,41%) у 2006 році. Загалом середньомісячна заробітна плата на підприємстві у період з 2004 по 2006 роки зросла на 292 грн., що складає 34,63%, тобто зростання відбулося майже у півтора рази;

Ш зростання продуктивності праці одного робітника склало 128 грн. (64,97%) у 2005 році та 12,6 грн. (3,88%) у 2006 році. Загалом зростання відбулося на 140,6 грн. (71,37%);

Ш якщо у 2004 році підприємство мало збитки розміром 14,646 тис. грн., то до 2006 році воно вийшло з стану збитковості і збільшило прибутки до 8417,2 тис. грн. Загалом приріст чистого прибутку складає 57,47%, тобто в півтора рази;

Ш якщо у 2004 році прибуток на одного працюючого складав 69280 грн., то до 2006 року підприємство збільшило цей показник до 74060 грн. (106,9%);

Ш за період 2004 - 2006 рр. Підприємство змогло підняти рівень рентабельності з -17% до +8%. Зростання відбулося на 49,18%;

Ш вартість основних виробничих фондів зросла на 650 тис. грн. (2,84%) у 2005 році, та на 150 тис. грн. (0,64%) у 2006 році.;

Ш Збільшення вартості основних виробничих фондів у цей період призвело до збільшення показників фондовіддачі, фондоозброєності та зменшення показника фондомісткості. Так фондовіддача зросла на 0,6 грн. (10,61%), фондомісткість зменшилась на 9,59%, фондоозброєність зросла на 16,72 грн. (27,95%). Зростання фондовіддачі на таку велику суму пояснюється тим, що чисельність працівників також зменшилась на досить значну величину (19,11%).

Таким є висновок по фінансово-економічній діяльності ВАТ «Рівне льон» у період за 2004 - 2006 рр. Сукупність всіх позитивних факторів, що впливають на виробничий процес дали в результаті значне зростання обсягів виробництва, і як наслідок - загальне фінансове піднесення, збільшення розмірів середньомісячної заробітної плати тощо.

Не менш важливим фактором впливу на зміну обсягів виробництва є динаміка обсягів та виробництва продукції. Як видно з таблиці показник товарної продукції в порівняльних цінах зростає загалом на 12799,6 тис. грн. (14,48%), але у 2005 році він спочатку зменшується на 1869,3 тис. грн. (2,11%), а потім збільшується у 2006 році на 14668,9 тис. грн. (16,95%). Це можна пояснити нестабільністю ринкових цін та тимчасовим зниженням якості продукції, внаслідок чого занижується ціна на неї.

Що ж стосується показника реалізації продукції, то він характеризується постійним зростанням спочатку на 1351 тис. грн. (1,57%) у 2005 році, а потім на 13107 тис. грн. (15,04%) у 2006 році. Варто відмітити той факт, що спочатку підприємство виробляло менше ніж реалізовувало, внаслідок чого продукція застоювалась, втрачаючи свою якість та ціну, та з 2006 року на підприємстві різко піднявся рівень реалізації продукції, про що свідчать показники.

1.3 Загальна характеристика ВАТ «Рівне-Льон»

У 1995 році орендне підприємство «Рівне-льон» перетворилося у відкрите акціонерне товариство, яке стало його законним правонаступником. Згідно з статутом ВАТ «Рівне-льон» від 1996 року: метою діяльності товариства є отримання прибутку від виробничо-комерційної діяльності на принципах самоокупності, самофінансування та повного госпрозрахунку. Предметами діяльності товариства є: виробництво та реалізація льону та інших товарів.Згідно статуту товариство має право самостійно здійснювати зовнішньо-економічну діяльність, у відповідності до законодавства України. Товариство має право створювати свої філії, представництва, дочірні підприємства за межами України, а також приймати участь у створенні підприємств із змішаними капіталами, як на території України, так і за її межами. Товариство здійснює наступні види зовнішньоекономічної діяльності:

Ш експорт та імпорт товарів, капіталів;

Ш виробничу, учбову та іншу кооперацію з іноземними суб'єктами господарської діяльності, організацію навчання та підготовки спеціалістів на комерційній основі у відповідності до закону України «Про освіту»;

Ш спільну підприємницьку діяльність, включаючи створення спільних підприємств різних видів та форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

Ш підприємницька діяльність на території України, пов'язана з виданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

Ш організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, здійснюємих на комерційній основі, з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

Ш організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

Ш товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

Товариство має право відкривати валютні рахунки в уповноважених банках як на території України, так і за її межами у відповідності з діючим законодавством та розпоряджатися коштами, які знаходяться на цих рахунках.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників. Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей.. Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура.

Види діяльності: Промисловiсть, переробна промисловiсть, легка промисловiсть, текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробiв з хутра, виробництво iнших текстильних тканин, операцiї з нерухомим майном, оренда, надання послуг пiдприємцям.

Характеристика аналізу й досліджень маркетингової діяльності ВАТ «Рівне-Льон» (табл.2)

За даними таблиці можна зробити висновок, що діяльність підприємства за останні 2 роки покращилась, оскільки збільшились обсяги виробництва продукції на 1,7 млн.грн, і обсяг збуту на 4,3 млн.грн., приємно відзначити підвищення рентабельності на 0,2 %.

II. Аналіз господарської діяльності ВАТ «Рівне-льон»

2.1 Сутність маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне-льон».

Маркетингова товарна політика - це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.

Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегій упаковування, маркування, обслуговування товарів.

Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси (дослідницькі, науково-технічні, виробничі, збутові) нині та на майбутнє. Структуру маркетингової товарної політики показано на табл.3

Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів (послуг). Це створення нових товарів, які дадуть змогу фірмі:

· здійснити прорив на ринок,

· перемогти конкурентів,

· зберегти й розширити свій ринок,

· збільшити доходи й прибуток.

У ринкових умовах завжди виграє той, хто атакує. Тому розробка товарів завжди в центрі уваги будь-якого підприємця.

Обслуговування - це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу.

Елімінування - це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання - оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірми на виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, з доходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому.

Одним з елементів товарної політики є створення служби сервісу для клієнтів. При налагодженні служби сервісу діячеві ринку необхідно прийняти три рішення:

· які послуги включати в рамки сервісу;

· який рівень сервісу запропонувати;

· в якій формі запропонувати послуги клієнтам.

Послуги сервісу включаються до списку звичайно після вивчення думки покупців і складаються із забезпечення: надійності постачань, оперативності надання, можливості одержання технічної консультації, надання знижок, після продажне обслуговування та ін.

Рішення про рівень сервісу приймаються фірмою після вивчення думки клієнтів.

Сервісне обслуговування розглядається як знаряддя проти конкуренції. У зв'язку з цим багато фірм створюють відділи, що вивчають зауваження й скарги клієнтів, розробляють питання технічного обслуговування та інформації.

Сукупність усіх продуктів підприємця називається програмою. У промисловості використовується термін виробнича програма, у торгівлі - асортимент.

Товар - усе, що може задовольнити нестаток або потребу й пропонується ринкові з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи, організації, ідеї).

Товарна одиниця - відособлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду й інших атрибутів (наприклад, губна помада - товар, а тюбик - одиниця товару).

Товар можна розглядати з позиції трьох рівнів:

1. Товар за задумом - це та основна ідея товару, той зиск, який отримує споживач у результаті купівлі та споживання товару.

2. Товар у реальному виконанні - реально створений товар з характерною для нього сукупністю властивостей, функцій, упаковки, марки, дизайну, ціни.

3. Товар з підкріпленням - це ті додаткові послуги й зиски, які отримує споживач у процесі купівлі й споживання саме цього товару.

Товар за задумом перетворюється на товар у реальному виконанні. Товар у реальному виконанні має п'ять характеристик:

1. рівень якості,

2. набір властивостей,

3. специфічне оформлення,

4. марочну назву,

5. специфічне упакування.

Товар з підкріпленням означає особисту увагу до покупця, доставку на будинок, гарантію повернення грошей тощо.

Важливу роль у товарній політиці відіграє управління асортиментом, головною метою якого є його оптимізація. У процесі оптимізації здійснюється вплив на основні характеристики асортименту: широта, насиченість, глибина та гармонійність.

Широта - це кількість асортиментних груп.

Насиченість - загальна кількість усіх запропонованих товарів.

Глибина - кількість позицій в кожній асортиментній групі.

Гармонійність - характеризує ступінь однорідності асортименту відносно до вподобань кінцевих споживачів, торговельних посередників, каналів розподілу, характеру виробничого процесу тощо.

Оптимізація асортименту - безперервний процес реалізації товарної політики. Оптимізований асортимент, як правило, включає товари, що знаходяться на різних стадіях ЖЦ.

Суть асортиментної політики:

· визначення наборів товарних груп (видів, підвидів, марок),

· оптимальне співвідношення базових моделей та їх модифікацій,

· встановлення співвідношення присутності на ринку товарів, що знаходяться на різних стадіях ЖЦТ.

2.2 Методика визначення конкурентоспроможності товару на ВАТ «Рівне-льон»

Конкурентоспроможність товару -- це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку на одиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту.

У свою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартості його споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).

Конкурентоспроможність товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу.

Найпоширенішими є такі методи оцінювання конкуренто-спроможності товарів.

Метод групових експертиз, тобто аналітична оцінка конкурентоспроможності товарів висококваліфікованими фахівцями. Цей метод є особливо результативним щодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічного призначення.

Опитування споживачів під час виставок, ярмарок, презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначити конкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслити напрямки їх удосконалення.

Результати оцінки конкурентоспроможності товарів за цими двома методами можна оформити у вигляді таблиць (табл. 4).

Вагомість характеристик -- коефіцієнти, які визначають пріоритетність (значення) тієї чи іншої характеристики. Сума коефіцієнтів має дорівнювати одиниці.

Значення характеристики -- оцінки відповідних характеристик, що їх виставляють експерти чи споживачі (наприклад за п'ятибальною шкалою).

Оцінка конкурентоспроможності на підставі технічних та економічних параметрів товарів проводиться за алгоритмом, показаним на рис. 31. При цьому одиничні (Qi) та групові (Ir) параметричні індекси розраховуються за формулами

де рі -- і-й параметр товару,

р100 -- аналогічний параметр гіпотетичного виробу (такого, що повністю на цей час задовольняє конкретну групу споживачів).

,

де ai -- вага (значення) і-го параметра.

Інтегральний показник конкурентоспроможності (к) може бути розрахований за формулою:

,

де та -- групові параметричні індекси, розраховані відповідно за групами технічних і економічних показників.

Аналогічні розрахунки для товарів-аналогів уможливлюють порівнювання одержаних значень інтегральних показників конкурентоспроможності і визначення найконкурентоспроможнішого товару.

Аналіз конкурентних можливостей підприємства

ВАТ "Рівне-Льон. Замовниками продукції ВАТ "Рівне-Льон" є промислові, транспортні, сільськогосподарські підприємства.

Основними конкурентами підприємства є ТОВ "Акватон", ВАТ «Газотрон».

Аналіз конкурентних можливостей ВАТ «Рівне-Льон»

Відповідно:

А - ВАТ «Рівне-Льон»,

Б - ВАТ «Газотрон».,

В - ТОВ "Акватон".

Отже за даними, отриманими згідно таблиці, можна зробити висновок, що головним стратегічним конкурентом для ВАТ «Рівне-Льон» є ВАТ „Газотрон”, проте вищий рейтинг цього підприємства лише в обсязі оборотних коштів. Перше місце ТОВ «Акватон» серед таких показників , як амортизація, короткострокова та довгострокова заборгованість, відрахування у фонди, а також витрати виробництва не вплинуло на загальний рейтинг фірми. Тому найбільш конкурентоспроможним є ВАТ «Рівне-Льон» з різницею в 4 бали.

Аналіз конкурентоспроможності продукції

Перш ніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить скрупульозно вивчають середовище підприємства, зокрема конкурентне . Після оцінювання конку рентного середовища, приступають до діагностики конкурентоздатності підприємства. Але це можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції - це успіх підприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язував ти проблему конкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аж до старіння.

Основними складовими конкурентоспроможності товару є:

Комплекс його властивостей, що приваблюють споживача:

а) якість,

б) технічний рівень,

в) дизайн, тара і ін.

Ціна товару і витрати споживача на його експлуатацію.

Стан даного ринку, його вимоги, переваги споживачів.

Відмінність товару за властивостями від аналогічного, що виробляють конкуренти.

Час і місце продажу.

Конкурентоспроможність продукції, на наш погляд, - це її переваги на ринку, що забезпечуються привабливими для споживача властивостями, низькою порівняно ціною та експлуатаційними витрата ми, оптимальним поєднанням параметрів ціна-якість, відповідністю умовам даного254 ринку, часу продаж і перевагам споживача, а також відмінністю в кращу сторону її основних характеристик від аналогічних у

Конкурентоспроможність продукції можна і потрібно оцінювати кількісно.

Формула конкурентоспроможності продукції

В загальному вигляді конкурентоспроможність продукції (Кп) прямо пропорційна якості (Я) і обернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:

Кп = Я/Ц

Параметри кількісних показників конкурентоспроможності

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції розраховують в розрізі наступних параметрів:

1. Технічні параметри - включають такі показники:

а) призначення товару;

б) надійність;

в) довговічність;

г) естетичні характеристики (дизайн);

д) ергономічні характеристики.

2. Економічні параметри - ціна споживання, яка включає витрати споживача на придбання, а також на використання виробу впродовж усього періоду його споживання. Економічний параметр - ціна споживання (Цсп)- включає в себе такі економічні показники: Ц1 - ціна придбання; Ц2 - витрати на транспортування; Ц3 - витрати на монтаж та наладку; Ц4 - ви трати на експлуатацію; Ц5 - витрати на ремонти; Ц6 - витрати на техобслуговування; Ц7 - витрати на навчання персоналу; Ц8 - податки; Ц9 - страхові витрати і т.д. Формула ціни споживання:

Цсп = Ц1+Ц2+Ц3+Ц4+Ц5+Ц6+Ц7+Ц8+Ц9+ Цn

Ціна споживання (Цсп), як бачимо, більша ціни придбання (Ц1):

Цсп > Ц1.

А тому чим нижча ціна споживання (Цсп), тим вища конкурентоспроможність продукції (Кп).

3. Нормативні параметри - це діючі на даному ринку:

а) технічні умови;

б) стандарти;

в) норми.

Причому, нормативні параметри можуть мати лише два значення: нуль якщо товар не відповідає нормативним пара метрам, що діють на даному ринку чи в країні і одиниця -якщо відповідає.

Щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність продук ції треба щоб виробник використовував ті ж параметри, що і споживач.

Перш ніж розраховувати кількісні показники конкуренто спроможності продукції, потрібно відібрати товар-аналог, або товар-зразок, з яким і будемо порівнювати параметри нашого товару. При відборі товару-зразка враховують:

а) щоб порівнювані товари були з однієї фази життєвого циклу,

б) щоб вони були з одного і того ж класу,

в) орієнтовані на одну і ту ж групу споживачів

г) зразок має бути найширше представленим на ринку.

Конкурентоспроможність продукції визначається шляхом порівняння техніко-економічних параметрів ви робу з відповідними параметрами товару-зразка.

При цьому розраховують наступні кількісні показники конкурентоспроможності продукції:

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції

Одиничні - характеризують рівень конкурентоспроможності по одному з параметрів і розраховуються шляхом відношення значення будь-якого технічного чи економічного пара метру виробу підприємства до значення аналогічного пара метру товару-зразка.

Групові - об'єднують одиничні показники і характеризують рівень конкурентоспроможності за однією групою показників: економічних, технічних, нормативних.

Інтегральний показник конкурентоспроможності продукції (Кі) - дає числову характеристику конкурентоспроможності товару і визначається на основі групових показників:

а) технічних (ГПт);

б) нормативних (ГПн);

в) економічних (Цсп).

Звідси формула інтегрального показника конкуренто спроможності продукції:

Кі = ГПн (ГПт / Цеп)

Якщо Кі > 1, то товар перевершує за конкурентоспроможністю зразок, якщо Кі < 1 - поступається, а коли Кі = 1 - на одному рівні.

Аналіз конкурентоспроможності продукції проводять, як правило, експерти, використовуючи експертні оцінки. Але виконати цю роботу можна і силами спеціалістів підприємства, при високій їх підготовці.

Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції:

Диференціальний - базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності продукції (технічних та економічних). За ними важко судити про конкурентоспроможність продукції однозначно.

Комплексний - базується на використанні групових та інтегральних показників.

Змішаний - базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а) найважливіші показники використовуються як одиничні, б) інші одиничні показники об'єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник, в) на основі отриманих групових та одиничних показників і оцінюють конкурентоспроможність продукції.

Процес оцінювання конкурентоспроможності продукції показано на схемі (додаток Ж). Оскільки конкурентоспроможність в умовах ринку слід розглядати як основну умову отримання прибутку і успішної діяльності підприємства в цілому, остільки конкурентоспроможністю слід навчитися управляти.

конкурентоспроможність товар маркетинговий організаційний

III. Заходи покращення маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне - льон»

3.1 Вдосконалення маркетингової товарної політики ВАТ «Рівне-льон».

Відсутність товарної політики веде до нестійкості структури асортименту із-за впливу випадкових або текучих факторів, втрати контролю над конкурентоспроможністю і комерційною ефективністю товарів. Поточні рішення, що приймаються керівником в таких випадках, базуються, виключно на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, який враховує довгострокові інтереси.

Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й служить для керівництва підприємства свого роду орієнтиром загальної направленості дій, що складе основу для прийняття оптимальних рішень.

Метою даного дослідження є формування такої товарної політики на ВАТ «Рівне-льон», яка повинна більше концентрувати увагу на потребах споживачів, а саме: розширення асортименту продукції, підвищення якості продукції, не підвищуючи ціни на неї, покращення рекламної діяльності підприємства, шляхом ефективнішого і інтенсивнішого рекламування товарів. Здійснення заходів, які будуть підвищувати продажі товарів, таких, як безкоштовна доставка продукції, пропонування відстрочок по платежам провіреним клієнтам, здійснення цінових знижок клієнтам за купівлю великої партії товару, подарунки та інші стимулюючі заходи, які дають підприємству переваги над конкурентними фірмами.

ВАТ «Рівне-льон», може покращити своє становище, якщо буде впроваджувати нову продукцію, новітню технологію виробництва, та нове устаткування. Також для покращення товарної політики необхідно створити сайт в Інтернеті для споживачів, де вони можуть дізнатися детальніше про перелік продукції підприємства, її якість, ціни, запропонувати власні рецепти на консервну продукцію; залишити свої відгуки та побажання стосовно підприємства та його продукції; дізнатися про умови поставки товарів та місця продажу.

Вдосконалення товарної політики ВАТ «Рівне - льон» включає комплекс здійснення певних заходів:

- алгоритм проектування логістичних рішень в збуті, який ґрунтується на досягненні компромісу між ефективністю виробництва та рівнем виконання замовлень і виявлення окремих цільових протиріч між бажанням оптимального задоволення потреб клієнтів і мінімізацією витрат;

- обґрунтування необхідності переходу підприємства із збутової орієнтації на маркетингову, тому що підприємства з маркетинговою орієнтацією є більш ефективними та надійними, а також швидше реагує на зміни кон'юнктури ринку;

- удосконалення планування збуту, в основі якого покладені не виробничі завдання підприємства, а портфель замовлень споживачів. При цьому саме планування здійснюється як ітеративний процес послідовного наближення бажаного результату з реальними можливостями підприємства.

- впорядкування структури управління підприємством, здійснення заходів з метою стимулювання працівників та створення нових відділів по розробці та удосконаленню товарного асортименту.

Таким чином, впровадження запропонованих заходів дозволить:

- підвищити ступінь конкурентоздатності як окремого виду продукції, так і підприємства в цілому;

- проводити збір та обробку інформації про ринок, споживачів, конкурентів, та конкуруючу аналогічну продукцію;

- контролювати ситуацію на ринку;

- збільшити долю задоволення споживчого ринку на вироби підприємства.

У сучасних умовах посилюється вплив інформаційної технології на відносини по формуванню товарної стратегії підприємства. Одним із значних наслідків постійного притоку інформації є її вплив на те, як створюються та доповнюються економічні цінності. Традиційно кожне підприємство функціонує в конкретному ринковому місці, де й знаходить своїх споживачів. Однак, перспектива буде у підприємстві ВАТ «Рівне-льон» тільки тоді, коли воно функціонуватиме у ринковому просторі та буде пропонувати товари та послуги, які відповідають запитам тих споживачів, які саме в ньому проживають. Нажаль, українські підприємства цього не забезпечують. Однак сучасний етап розвитку ринкових відносин вимагає при виборі стратегії підприємствам орієнтуватися саме на потреби споживачів. Тобто, на перше місце виходять маркетингові дослідження, маркетингові цілі, які повинні сприйматися як загально управлінські. Таким чином, на підприємствах необхідно формувати адаптивні структурні підрозділи, які поєднують різних спеціалістів. Відносини із споживачами повинні бути постійною домінантою. Формування цих відносин у необхідному напрямку дозволить підприємствам використовувати нові можливості.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби та мінливої ринкової ситуації підприємстві ВАТ «Рівне-льон» необхідно виробляти довгострокову стратегію поведінки, яка б сприяла адаптуванню до змін запитів та змін позицій споживачів, зростання конкуренції тощо. В основі розробки такої поведінки лежить інформаційне забезпечення.

Підприємства, які націлені на розвиток своїх ринкових можливостей, повинні у всіх управлінських рішеннях по формуванню товарної політики, всього комплексу заходів стосовно реалізації своєї діяльності базуватися спираючись на результати дослідження потреб споживачів, ринкових та маркетингових можливостей.

Під інформаційним забезпеченням слід розуміти сукупність взаємопов”язаних організаційних, політичних, правових, соціально-економічних, виробничих процесів, направлених на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян та суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій.

На мою думку, маркетингові дослідження необхідні для одержання достовірної первинної інформації, що дозволяє, по-перше, знизити ризик прийняття управлінських рішень; по-друге, виявити можливості підприємства зайняти конкурентні позиції на конкретному ринку; по-третє, приймати оптимальні рішення що стосуються розвитку підприємства або ринку з врахуванням запитів споживачів.

Додатки

Таблиця 1

№з/п	Показник	Рік	Темпи зростання, %
		2004	2005	2006
					ланц.	баз.	ланц.	баз.
					2005	2005	2006	2006
1	Об'єм виробництва, тис. тон	55,1	64,2	67,4	116,52	116,52	104,98	122,32
2	Об'єм виробництва, тис. грн	88402,6	86533	101202	97,89	97,89	116,95	114,48
3	Об'єм реалізації, тис. грн	85800	87151	100258	101,57	101,57	115,04	116,85
4	Чисельність працюючих, чол., в т. ч.: робітників	382	328	309	85,86	85,86	94,21	80,89
5	Фонд заробітної плати, всього, тис. грн, в т. ч.: робітників	4057,5	3807,3	4351,9	93,83	93,83	114,30	107,26
6	Середньомісячна заробітна плата, всього, грн., в т. ч.: робітників	872	967	1174	110,89	110,89	121,41	134,63
7	Продуктивність праці одного робітника, тис. грн:	197	325	337,6	164,97	164,97	103,88	171,37
8	Собівартість річного випуску продукції, тис. грн	82482,6	71849	88819	87,11	87,11	123,62	107,68
9	Витрати на 1 грн об'єму реалізації	0,96	0,82	0,89	85,76	85,76	107,46	92,15
10	Балансовий прибуток, тис. грн	26463,2	19303	22883,4	72,94	72,94	118,55	86,47
11	Чистий прибуток, тис. грн	-14646	1885,7	8417,2	112,88	112,88	446,37	157,47
12	Прибуток на одного працюючого, тис. грн	69,28	58,85	74,06	84,95	84,95	125,84	106,90
13	Рентабельність, %	-17	2	8	112,68	112,68	388,01	149,18
14	Вартість основних виробничих фондів, тис. грн	22850	23500	23650	102,84	102,84	100,64	103,50
15	Фондовіддача, грн	3,87	3,68	4,28	95,18	95,18	116,21	110,61
16	Фондомісткість, грн	0,26	0,27	0,23	105,07	105,07	86,05	90,41
17	Фондоозброєність, грн	59,82	71,65	76,54	119,78	119,78	106,83	127,95

Таблиця 2

№ з/п	Показники та характеристики діяльності підприємства	За роками
		2008	2009
1	Юридичний статус	АТ
2	Форма власності	Колективна
3	Спеціалізація	Електротехнічне обладнання
4	Обсяг виробництва, млн. грн.	98,4	100,1
5	Обсяг збуту, млн. грн.	70,6	74,3
6	Активи підприємства, млн. грн.	192,4	191,6
7	Рентабельність, %	1,7	1,9
8	Амортизаційні витрати, млн. грн.	14,4	12,7
9	Банківська заборгованість, млн. грн.	85,5	67,4
10	Обсяг капіталовкладень, млн.. грн.	27,3	24,1
11	Відрахування у обов'язкові та благодійницькі фонди, млн.. грн.	13,2	12,9
12	Середні витрати виробництва, млн.. грн.	59,6	50,6
13	Розмір оборотних коштів, млн.. грн.	25,8	26,1
14	Рівень конкурентоспроможності продукції, част.один.	0,87	0,90
15	Технічний рівень виробництва, част.один.	0,76	0,81
16	Технічний рівень продукції, част.один.	0,72	0,79
17	Оцінка організації служби маркетингу, балів	2	2
18	Ринки збуту продукції	СНД, Афганістан, В'єтнам, Китай, Індія, Ірак, Іран, Сірія, Лівія, Йемен, Куба, Болгарія, Пакистан, Алжир та ін.
19	Обслуговуючі банки	Аваль, Приватбанк
20	Юридична адреса	33016,м.Рівне,вул..Фабрична 12

Таблиця 3

Таблиця 4

Характеристика товарів	Значення характеристик	Вагомість характеристик	Значення конкурентоспроможності
	А	Б	В		А2 ? 6	Б3 ? 7	В4 ? 8
1	2	3	4	5	6	7	8
				1.0	SА	SБ	SВ

Таблиця 5

Економічні показники	Одиниці виміру	Конкуруючі фірми
		А	Б	В
1. Обсяг виробництва	млн.грн.	1	2	3
2. Обсяг збуту	млн.грн.	1	2	3
3. Активи фірми	млн.грн.	1	2	3
4. Чистий прибуток	млн.грн.	1	2	3
5. Амортизація	млн.грн.	3	2	1
6. Довгострокова заборгованість	млн.грн.	2	3	1
7. Короткострокова заборгованість	млн.грн.	2	3	1
8. Обсяги капіталовкладень	млн.грн.	1	2	3
9. Відрахування у фонди	млн.грн.	3	2	1
10. Середні витрати виробництва	млн.грн.	3	2	1
11. Оборотні кошти	млн.грн.	2	1	3
12. Конкурентоспроможність товару	доля один.	1	2	3
13. Технічний рівень виробництва	доля один.	1	2	3
14. Технічний рівень продукції	доля один.	1	2	3
15. Оцінка організаційної структури	місце-бал	4	2	4
Рейтинг фірми	бали	27	31	36
Місце	-	1	2	3

Висновок

Можна зробити висновок, що головним стратегічним конкурентом для ВАТ «Рівне-Льон» є ВАТ „ Газотрон ”, проте вищий рейтинг цього підприємства лише в обсязі оборотних коштів. Перше місце ТОВ «Акватон» серед таких показників , як амортизація, короткострокова та довгострокова заборгованість, відрахування у фонди, а також витрати виробництва не вплинуло на загальний рейтинг фірми. Тому найбільш конкурентоспроможним є ВАТ «Рівне-Льон» з різницею в 4 бали.

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура.