Главная Коллекция "Otherreferats" Маркетинг, реклама и торговля Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств

Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств

Формування господарських зв’язків суб’єктів господарювання, їх види та структура. Види договорів, методи закупівлі товарів. Аналіз комерційної діяльності ФОП Федоренко, магазин "Марічка". Пропозиції з оптимізації формування господарських зв’язків.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2013
Размер файла 878,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Теоретичні основи формування господарських зв'язків суб'єктів господарювання
  • 1.1 Господарські зв'язки, їх види та структура
  • 1.2 Види господарських договорів
  • 1.3 Методи закупівлі товарів
  • 2. Аналіз комерційної діяльності ФОП Федоренко, магазин "Марічка"
  • 2.1 Організаційно-правова характеристика підприємства
  • 2.2 Аналіз основних економічних показників підприємства
  • 2.3 Аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємства
  • 2.4 Аналіз товарообігу підприємства
  • 3. Пропозиції з оптимізації формування господарських зв'язків підприємства
  • 3.1 Удосконалення рекламної діяльності

Вступ

Торгівлю можна назвати барометром економічного розвитку держав. Вона забезпечує надходження до бюджету значної частини коштів, сприяє зміцненню фінансової системи, є необхідною умовою розвитку виробництва.

Комерційна робота в торгівлі - це діяльність підприємства, спрямована на рішення особливого комплексу задач. Вивчення процесів їхньої реалізації - важливий елемент оперативного дослідження на рівні торгового підприємства і регіону.

Основними учасниками комерційної діяльності є не тільки підприємницькі структури, але і споживачі (участь яких у лімітно-розподільчій економіці було незначним). Це твердження засноване на тім, що для підприємців найважливішим фактором при укладанні угод є доход (економічна вигода), а для споживачів вигодою є потрібний йому товар (послуга), якщо він задовольняє його потреби (споживчі інтереси). Споживач - не пасивний покупець, а повноправний учасник комерційної діяльності, її регулятор. Таким чином, найважливішим суб'єктом ділових відносин між постачальниками товарів і роздрібною ланкою є саме споживач.

Тому комплекс задач комерційної діяльності суб'єктів споживчого ринку ми розглядаємо через задоволення потреб населення. Споживач, реалізуючи свої інтереси, впливає на поводження підприємців на ринку при укладанні угод, виборі сегмента ринку, організації збуту і продажу товарів, формуванні асортиментної, цінової політики.

Демократизація торгівлі і воля підприємництва відродили підприємливість, індивідуальну і колективну ініціативу, матеріальну і моральну зацікавленість працівників торгівлі, що активізувало їхню діяльність на споживчому ринку. Зараз підприємства самі вирішують господарські питання, здійснюють більш вигідні угоди, що сприяє підвищенню їхньої прибутковості. Змінився характер господарських взаємин торгівлі з іншими суб'єктами інфраструктури ринку на основі сполучення інтересів підприємства і територій.

Для підвищення соціального рівня торгового обслуговування торгово-оперативні працівники магазинів повинні приділяти особливу увагу стійкості асортименту. З одного боку, цей показник істотно впливає на показник рівня обслуговування, а з іншого боку - свідчить про ритмічність постачань. Стійкість асортименту - орієнтир для покупця.

Тому, на сьогодення вивчення всіх аспектів, пов'язаних з механізмом діяльності торгових підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів є однією з головних цілей для майбутнього працівника торгівлі.

1. Теоретичні основи формування господарських зв'язків суб'єктів господарювання

1.1 Господарські зв'язки, їх види та структура

У процесі виконання своєї важливої функції - доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання - підприємства торгівлі вступають у господарські зв'язки з іншими суб'єктами ринку: промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, торговельно-посередницькими структурами, транспортними організаціями тощо.

Під господарськими зв'язками суб'єктів ринку розуміють систему економічних відносин розподілу, обміну і споживання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання.

Об'єктивною основою господарських зв'язків є суспільний розподіл праці і товарний характер виробництва. В умовах ринкової економіки характерною рисою господарських зв'язків незалежно від їх форм і різновидів є те, що вони будуються на засадах пріоритетності економічних інтересів сторін. Додержання цього принципу сприяє створенню економічної заінтересованості сторін у встановленні найбільш ефективних господарських зв'язків з метою зниження витрат виробництва й обігу, одержання на цій основі найбільшого прибутку кожним учасником ринкового обороту. З цієї причини основними категоріями господарських зв'язків є ціна, вартість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв'язки набувають форму товарних відносин комерційного характеру. Отже, головною суттю системи господарських зв'язків є принцип обов'язкової взаємної вигоди всіх суб'єктів ринкового обороту, що беруть участь у цих зв'язках. Ніхто, крім безпосередніх учасників - юридичних і фізичних осіб, що ведуть комерційну діяльність, не може встановлювати ці зв'язки і впливати на них з метою одержання своєї вигоди.

господарський зв'язок закупівля товар

На формування господарських зв'язків впливають економічний механізм розвитку суспільства, масштаби суспільного виробництва, складність його галузевої структури, процес поглиблення спеціалізації і кооперування в промисловості, кількість і якість виробленої і споживаної в суспільстві продукції. Від формування господарських зв'язків, їх структури й організації багато в чому залежать економічні показники сфери обігу, такі як обсяг оптової реалізації, витрати обігу, доходи торгово-посередницьких організацій.

В умовах переходу до ринку в Україні виникла значна кількість торгово-посередницьких структур, що обслуговують господарський оборот підприємств, фірм і компаній. Тому значно загострилася проблема раціональної організації господарських зв'язків між постачальниками і споживачами товарів народного споживання. При цьому слід виходити з того, що:

по-перше, господарські зв'язки повинні бути економічно обґрунтованими їх учасниками, а не спиратися, як це було в умовах авторитарного господарювання, на встановлювані зверху плани прикріплення постачальників до споживачів, систему нарядів і рознарядок, яка для одних підприємств виявлялася вигідною, а іншим приносила значні втрати через свою нераціональність і дорожнечу;

по-друге, зв'язки повинні встановлюватись і реалізовуватися безпосередньо учасниками ринкового обороту виходячи з їхніх економічних інтересів;

по-третє, держава має виступати в них як учасник лише в тій частині, що зв'язана з виконанням державних замовлень, рішенням цільових комплексних програм, в яких вона виступає як замовник, створенням і використанням державних запасів і резервів тощо. У цих випадках держава виступає не тільки як замовник, але і як учасник у господарському обороті з відшкодування витрат на виконання її замовлень;

по-четверте, має бути значно посилена роль держави в регулюванні і контролі за діяльністю всіх учасників ринкового обороту, у створенні їм надійної економічної і правової захищеності;

по-п'яте, безпосереднім учасником господарських зв'язків має стати страхова система у зв'язку з неминучістю підвищених ризиків при здійсненні комерційної діяльності і необхідністю надійного їх страхування.

Різноманітність товарного асортименту і зумовлені цією обставиною особливості виробництва, транспортування, реалізації і споживання товарів визначають систему і структуру господарських зв'язків.

Система господарських зв'язків - це впорядкована сукупність господарських зв'язків суб'єктів ринку, притаманна певному рівневі розвитку виробничих і ринкових відносин, що склались у суспільстві на певному етапі його розвитку. Вона відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні ефективності народного господарства. Виробництво може тільки тоді безперервно розвиватися, коли його продукція вчасно реалізується і витрати матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва відшкодовуються. Реалізуючи товари споживачам, торгівля відшкодовує витрати суспільної праці на їх виробництво і створює умови для відновлення нового циклу виробництва. Однак для народного господарства важливий не всякий збут виробництвом товарної маси, а тільки той, який здійснюється з найменшими затратами коштів на її доведення до споживачів. Вирішення ж цього завдання можливе лише за умови встановлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринкової взаємодії.

1.2 Види господарських договорів

Різноманітність господарської діяльності обумовлює існування широкого кола господарських договорів. Кожному господарському договору властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їхнього (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських договорів, основою яких є їхні юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські договори за кількома критеріями.

За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони - постачальник і покупець - ст.265 ГК). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач - особа, уповноважена на одержання вантажу (ст.307 ГК).

Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють два різновиди господарських договорів:

- господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням {плановані договори). Ці господарські договори визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці державного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою (див. Закон України від 22 грудня 1995 р. "Про поставки продукції для державних потреб");

- господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін (на основі вільного волевиявлення сторін), юридично виражених істотними умовами договорів {регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору. Консенсуальні договори - це такі господарські договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього договору у формулярах або інших стандартних формах. Другій стороні залишається або прийняти їх у цілому, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо). Друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів (в ч.2 ст.628 ЦК такі договори названі змішаними). Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво - поставка, підряд, майновий найм.

За регулятивними функціями розрізняють:

попередні й основні господарські договори. Попередній до говір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський до говір ("договір про договір") на умовах, передбачених попереднім договором. Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта). Попередній договір містить умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору;

генеральні й поточні господарські договори. Перший укладається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів.

Їх систему дає Господарський кодекс як основний закон про господарські договори (розділ VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання" - Глави 30-33). Слід мати на увазі, що деякі види господарських договорів не увійшли до ГК, а регулюються нормами Цивільного кодексу, який систематизує господарські договори разом із цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські договори на передачу майна у власність (господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.

1.3 Методи закупівлі товарів

У сучасних умовах основною формою оптових закупівель товарів є оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків.

Під прямими договірними зв'язками розуміють безпосередні комерційні відносини між підприємствами-виробниками товарів та послуг і їх споживачами (роздрібними торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування тощо).

Формування ринкових відносин привело до суттєвого збільшення надходження товарів у роздрібні торговельні підприємства безпосередньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення їх надходження від оптових баз та інших комерційних посередників. Це пояснюється тим, що дана форма оптових закупівель має низку переваг над іншими формами оптових закупівель:

підприємства роздрібної торгівлі мають можливість отримувати більше доходів за рахунок закупівлі товарів у виробників за більш низькими цінами, оскільки кожний посередник на покриття своїх витрат і отримання прибутку на закупівельну ціну робить свою надбавку;

збільшується кількість джерел закупівель товарів і з'являється можливість їх вибору;

скорочуються шляхи і терміни доставки товарів, прискорюється товарообіг;

з'являється можливість оперативного впливу на виробника з метою розширення й оновлення асортименту і підвищення якості товарів;

знижується ступінь комерційного ризику;

зберігається стабільний рівень цін на реалізовану продукцію.

Слід зауважити, що виробникам товарів значно вигідніше встановлювати господарські зв'язки з оптовими підприємствами. Оптові підприємства характеризуються значними обсягами товарообігу і, маючи у своєму розпорядженні необхідні складські площі для приймання і зберігання товарів, закуповують великі партії товарів. Це дозволяє товаровиробникам зосереджувати свою увагу на виробництві товарів, а не на організації їх збуту.

Роздрібні ж підприємства характеризуються великою чисельністю, розосередженістю по території, незначними обсягами закупівель товарів, що значно ускладнює процес збуту готової продукції при їх виході на прямі зв'язки. Крім того, виробники зацікавлені поставляти одержувачам товари в обсязі не нижче від мінімальних норм відвантаження і з необхідною частотою. Інколи ці норми дорівнюють, а то й перевищують місячний товарообіг малих і навіть середніх роздрібних торгових підприємств. При скороченні частоти постачань і одночасному збільшенні розмірів партій, що поставляються, у цих підприємств виникають труднощі з розміщенням товарів на зберігання, що призводить до невиправданого вилучення з обігу коштів, і як наслідок, до звуження асортименту товарів у магазинах.

Прямі договірні зв'язки підприємств торгівлі з виробничими підприємствами є найбільш раціональними (а інколи і єдино можливими щодо швидкопсувних товарів) при поставках більшості продовольчих товарів, які не потребують відповідного підсортування на складах оптових баз. За певних умов прямі зв'язки ефективні і при поставках деяких непродовольчих товарів простого асортименту.

Установлюючи прямі договірні зв'язки з підприємствами промисловості, підприємства торгівлі повинні передбачати можливість формування широкого асортименту товарів і забезпечення завезення товарів з необхідною частотою. Формування торгового асортименту, як правило, потребує укладання договорів з великою кількістю постачальників, які спеціалізуються на випуску певних товарів, призводить до розпорошення поставок і зменшення частоти завезення товарів кожного з них. Тому в кожному конкретному випадку необхідно передбачати Можливість переходу на прямі зв'язки.

Можливість установлення прямих комерційних зв'язків визначається для кожної товарної групи (чи товару). Для цього попередньо по окремих групах розраховують мінімальний товарообіг, за якого з'являється можливість закупівель товарів на основі прямих зв'язків, за формулою

Враховуючи те, що однойменні товари можуть надходити віл кількох постачальників, а обсяги поставок від різних постачальників завжди будуть різними, треба стежити, щоб рішення про можливість налагодження прямих зв'язків приймалося лише за умови збереження нерівності

Зміст і характер прямих договірних зв'язків регулюється підписаними цими суб'єктами договорами.

Однією з основних форм закупівлі товарів складного асортименту на тривалий період є оптові ярмарки.

Оптовий ярмарок - це форма організації оптового торгу, основним призначенням якого є забезпечення безпосередніх комерційних переговорів між постачальниками і оптовими покупцями з метою остаточного узгодження й підписання текстів договорів поставки в асортименті, узгодженому на основі конкретних зразків, каталогів, проспектів тощо.

Останнім часом значного поширення набули близькі до оптових ярмарків виставки - ринкові заходи з обмеженим часом проведення, де виставляються експонати, адресовані переважно звичайним відвідувачам (не спеціалістам) з метою пропаганди товарної продукції чи послуг і сприяння їх збуту.

Оскільки принципи організації ярмарків та виставок однакові, і цілі дуже схожі, то вони можуть проводитися одночасно (виставки-ярмарки).

Характерними рисами ярмаркової торгівлі є:

оптова реалізація товарів за наявними зразками;

періодичність проведення торгів;

попереднє встановлення строків і місця проведення ярмарку;

одночасна і масова участь у ярмарку продавців і покупців.

За складом учасників (територіальною ознакою) ярмарки і виставки можуть бути міжнародні, міжрегіональні і регіональні.

За товарним профілем ярмарки і виставки поділяються на спеціалізовані, на яких відбуваються показ і торгівля певними видами продукції тієї чи іншої окремої галузі, і універсальні, на яких реалізуються товари різних галузей як промислового, так і агропромислового комплексу.

За галузевою ознакою ярмарки поділяються на галузеві (на яких відбувається торгівля товарами однієї якої-небудь галузі) і міжгалузеві (охоплюють багатогалузеву продукцію).

За тривалістю і способом проведення виставки також поділяються на короткотривалі, пересувні та постійно діючі.

Предметом діяльності ярмарку є надання комплексу послуг учасникам щодо укладення торгових угод, налагодження ділових контактів, упорядкування процесу оптової торгівлі, аналізу і підготовки кон'юнктурної інформації, організації реклами.

При організації ярмаркової торгівлі варто виділити три найважливіших етапи: підготовчий, безпосереднього торгу і кінцевий.

Підготовчий етап включає ухвалення рішення і підготовку наказу про проведення ярмарку. Рішення щодо проведення ярмарків (виставок) приймається організаторами разом з місцевими органами виконавчої влади. У наказі щодо проведення ярмарку вказуються терміни проведення, порядок і умови участі, а також призначаються відповідальні за проведення цих заходів. На цьому етапі створюється дирекція (ярмарковий комітет), яка здійснює загальне керівництво роботою ярмарку. Дирекція вирішує питання з оперативного керівництва роботою ярмарку (виставки), визначає порядок її роботи і здійснює контроль за роботою підлеглих служб щодо завезення зразків, їх складування, зберігання. У підпорядкуванні дирекції перебувають численні ярмаркові служби: технічні, юридичні, медичні, правові, транспортні, фінансові, рекламно-інформаційні і видавничі, служби сервісу тощо.

На підготовчому етапі розробляється положення про проведення ярмарку, розсилаються листи потенційним учасникам з повною інформацією про умови участі в ярмарку, готуються різноманітні рекламні матеріали: запрошення, рекламні буклети, картки гостей і т.п.

Запрошення потенційним учасникам ярмарку, його Організатори надсилають не пізніше ніж за 30 днів до початку роботи. У разі зміни дати проведення ярмарку про це повідомляються учасники не пізніше ніж за 10 днів до встановленого раніше строку. У запрошенні зазначаються: місце та час проведення, вид і товарний профіль ярмарку, вартість участі у ярмарку із зазначенням вартості кожного виду послуг, що надаватимуться, та інші умови. Повідомлення про проведення ярмарку подається також у засобах масової інформації.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які передбачають взяти участь у ярмарку, повинні за 15 днів до відкриття ярмарку зробити реєстраційний внесок і оформити заявку на участь, що включає докладну інформацію про клієнта ярмарку, його реквізити, вимоги до розміщення експозиції і т.д.

Перепусткою на ярмарок є запрошення-повідомлення, а посвідченням на право укладання договорів від імені свого підприємства - спеціальна довіреність за підписом керівника, засвідчена печаткою.

Завданнями комерційних структур торгівлі на етапі підготовки до участи в ярмарку є:

поглиблене вивченні попиту споживачів на товари номенклатури ярмарку;

визначення обсягів потреби в товарах номенклатури ярмарку;

розробка на цій основі замовлень потенційним постачальникам;

розробка проектів текстів договорів.

Безпосередній торг має на меті забезпечити сторонам умови для узгодження і підписання текстів договорів. У ярмарковій експозиції на виставкових стендах виставляються зразки товарів, які повинні мати ярлики із зареєстрованими найменуваннями товарів, даними щодо стандартів, основних умов реалізації. Узгодження асортименту товарів з потенційними покупцями здійснюється за зразками, моделями товарів, конференційними картами тощо. Тут же влаштовуються робочі місця для проведення переговорів з потенційними покупцями щодо конкретних умов договорів постачання, ініціаторами укладення яких можуть виступати як продавці, так і покупці. Робота комерційних структур на ярмарку завершується укладенням договорів постачання. Якщо ж участь у ярмарку не завершилася укладенням договору, її можна вважати початком інтенсивних ділових контактів з потенційними постачальниками. Цілеспрямована обробка даних про ярмарок, що закінчився, повинна сприяти досягненню заданої раніше мети - укладенню угоди купівлі-продажу товару. Тому на ярмарку обов'язково сторонами має бути визначено, в які терміни і яким способом слід закріплювати налагоджені на ярмарку зв'язки.

Кінцевий етап у роботі ярмарку зводиться до складання звітності, підбиття підсумків з зазначенням позитивних та негативних моментів у роботі ярмарку.

В умовах переходу економіки України від командно-адміністративних до ринкових методів управління виникла об'єктивна потреба формування в країні нових торговельно-посередницьких структур, до яких відносяться і біржі.

Товарна біржа - це ринкова установа некомерційного типу, що функціонує як елемент інфраструктури оптового ринку для обслуговування його потреб у забезпеченні обороту великими партіями товарів (сировини) способом регулярного проведення особливим чином організованого торгу.

Біржа не ставить за мету отримання прибутку, а служить місцем ведення біржового торгу, місцем створення і надання широкого кола організаційних, комерційних і інформаційних послуг учасникам оптового ринку. Сама біржа не виступає стороною контрактів, а лише сприяє створенню сприятливих умов для здійснення біржових операцій на принципах:

вільної конкуренції,

рівноправності учасників,

вільного ціноутворення;

публічного проведення торгів.

Головною метою товарних бірж є проведення вільних торгів, продажу й укладання контрактів і господарських договорів купівлі-продажу товарів за ринковими цінами.

Біржі створюються для організації оптового ринку, на якому торгівля здійснюється за встановленими біржею правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться у заздалегідь установленому місці й у визначений час.

Основними функціями товарних бірж є:

концентрація попиту і пропозиції в єдиному широковідомому і загальнодоступному місці;

поєднання великої кількості продавців і покупців у просторі і часі;

установлення максимально об'єктивних цін на товари під впливом попиту і пропозиції;

мінімізація комерційного ризику для суб'єктів торгівлі при здійсненні угод;

здійснення стандартизації якісних параметрів товарів та змісту контрактів;

вирішення суперечок, пов'язаних із внутрішньо-біржовими контрактами й оборудками;

створення і надання різноманітних послуг усім заінтересованим суб'єктам бізнесу.

Торгівля на біржах здійснюється стандартними партіями товарів - лотами (стандартними кількісними операційними мірами обсягу біржового товару), адаптованими для зберігання і транспортування товарних партій, які кратні корисному об'єму транспортних засобів (вагон, контейнер). Біржові товари стандартизується за основними якісними характеристиками (вологість, вміст жиру, засміченість, густина тощо) для кожного товарного найменування і мають бути швидко-замінними (здатними до заміни на аналогічні або схожі).

На відміну від зарубіжних бірж, які обслуговують зовнішні ринки і торгують обмеженим асортиментом товарів (близько 70 товарів, на частку яких припадає 30 % міжнародної торгівлі), вітчизняні біржі обслуговують тільки внутрішній ринок, і торгівля на них здійснюється всіма товарами виробничого призначення і народного споживання

На біржах можуть укладатися угоди:

з купівлі-продажу реального товару з негайною поставкою (наприклад спот, кеш);

з купівлі-продажу реального товару з відстроченим терміном поставки (форвардні угоди);

ф'ючерсні угоди - з купівлі-продажу стандартних контрактів, тобто угоди з продажу ще не виробленого товару;

опціонні угоди - угоди з купівлі-продажу права на майбутню купівлю-продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні) брокери. Брокерська контора - це самостійна юридична особа або структурний підрозділ певного господарського суб'єкта, що виконує комерційно-посередницькі функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала право "брокерського місця". Фізична особа, що володіє відповідною кваліфікацією і придбала на даній товарній біржі брокерське місце, діє як самостійний, незалежний брокер. Брокерські контори створюються членами біржі.

Брокерські контори і самостійні брокери від свого імені або від імені клієнта і за власний кошт (кошт клієнта) виступають контрагентами під час укладання оборудок в процесі біржових торгів, ведуть інші види господарської діяльності, пов'язаної із біржовою торгівлею.

Для закупівлі товарів на біржі торговельні підприємства повинні укласти з брокерського конторою (незалежним брокером) договір на брокерське обслуговування, згідно з яким підприємство (клієнт) може доручити брокерській конторі (брокеру) здійснювати закупівлю товарів від імені та за рахунок клієнта (на основі угоди-доручення і разової довіреності) та надавати клієнту інформаційні послуги, пов'язані з придбанням товарів. Відповідно до договору на брокерське обслуговування клієнт може дати брокеру такі види доручень щодо закупівлі товарів: "купити товар за поточною біржовою ціною", "купити товар за ціною не вище від обумовленої", "купити товар, коли ціна на нього досягне певного значення". Вид доручення та інші умови щодо закупівлі товару вказуються в угоді-дорученні (рис. 1). Вид доручення може бути оперативно змінений клієнтом телефонограмою, яка підлягає обов'язковій реєстрації кожною стороною. Клієнт також має право в угоді-дорученні як додаткову умову надати брокеру право купівлі товару в меншій кількості, ніж зазначено в угоді.

Клієнт направляє брокеру угоду-доручення, підписану з його сторони, а також надає гарантії своєї платоспроможності (оригінал банківської гарантії на оплату товару або довідку про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта, завірену банком календарною датою, що передує даті надання доручення), довіреності на право укладання угоди з купівлі товару, яка необхідна під час укладання угоди від імені клієнта.

Брокер, отримавши доручення, зобов'язаний негайно розпочати роботу щодо його виконання. Виконавши доручення, брокер зобов'язаний у триденний термін надати звіт з документами, отриманими від контрагента, включаючи оформлений примірник укладеного договору купівлі-продажу товару.

Рис. 1 Угода-доручення брокеру

Після отримання звіту брокера клієнт зобов'язаний в триденний термін сплатити брокерові винагороду за виконане доручення та вартість реєстрації угоди на біржі, а також виконати всі свої обов'язки, які випливають з укладеної угоди. Слід зауважити, що брокер не несе відповідальності перед клієнтом за невиконання укладеної ним угоди третьою особою. Спори щодо виконання сторонами угоди своїх обов'язків вирішуються в узвичаєному порядку. Крім того, у разі невиконання клієнтом своїх обов'язків за укладеною угодою брокер має право публічно повідомити про це учасників біржової торгівлі

Якщо клієнт має заперечення до звіту, він зобов'язаний в десятиденний термін з моменту отримання звіту повідомити про них брокера. В іншому разі звіт вважається прийнятим клієнтом.

Сума винагороди брокера визначається в процентах від суми угоди. Якщо брокер за дорученням "купити товар за ціною не вище від обумовленої" купив товар за ціною нижчою, ніж передбачено в дорученні клієнта, останній крім винагороди, визначеної в процентах від суми угоди, сплачує брокеру додаткову винагороду, встановлену у відсотках до суми економії, одержаної в результаті зниження ціни. За надання інформаційних послуг клієнт сплачує брокеру додаткову винагороду, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо після закінчення терміну дії угоди-доручення брокер не виконав доручення з незалежних від нього причин, він ставить до відома про це клієнта, який у три* денний термін з моменту отримання повідомлення зобов'язаний відшкодувати брокеру збитки за виконання доручення.

У разі ухилення від оплати або прострочення оплати брокерської винагороди та послуг біржі клієнт сплачує брокеру обумовлений штраф, який може бути стягнено в безакцептному порядку в 2-місячний термін з моменту виникнення права вимоги.

Виконанням наказу клієнта - укладенням оборудки - робота брокерської контори не закінчується. її працівники під контролем співробітників біржі організовують своєчасне і повне виконання умов оборудки: дотримання строків постачання товарів; забезпечення транспортування і страхування вантажів; своєчасне проведення розрахунків між контрагентами і здійснення оплати брокерських послуг.

2. Аналіз комерційної діяльності ФОП Федоренко, магазин "Марічка"

2.1 Організаційно-правова характеристика підприємства

ПП Федоренко було створено в 2001 році. Підприємство має приватну власність, посвідченням чого є свідоцтво (прикладається) №002620 про державну реєстрацію ФОБ Федоренко Інни Володимирівни, ідентифікаційний номер 2399216783, 72044, Запорізька обл., Михайлівський район, с. Старобогданівка, вул. Миру, буд. 216.

На балансі підприємства є продуктова база, що включає в себе: торгове приміщення площею 98 квадратних метрів, складські приміщення площею 165 квадратних метрів.

Магазин "Марічка" має також в своєму розпорядженні вантажівку для перевезення великих вантажів.

Відповідальним за якістю обслуговування клієнтів на підприємстві є головний директор підприємства - Федоренко І. В.

Предметом діяльності є:

· Проведення торгових операцій з продовольчими та непродовольчими товарами

· Виконання послуг з доставки товарів до дому споживачів

· Послуги вантажоперевезення.

Засновником магазину "Марічка" є фізична особа.

Головна мета підприємницької діяльності є отримання доходу. Дохід є джерело розвитку підприємства в цілому.

Інвестиційну діяльність підприємство не веде.

Відповідно до статуту підприємства, виходячи з цілей і предмету його діяльності, власником підприємства встановлюється (визначається) його структура та штатна чисельність, що оформляються спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розклад підприємства, що передбачає його посадовий і чисельний склад.

Штатним розкладом є документ, що визначає склад працівників підприємства з вказівкою їх посад і посадових окладів.

Таблиця 1. - Штатний розклад торговельного підприємства

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), голови правління, начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних підрозділах; головні спеціалісти (головний економіст, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники відповідно до вищеперелічених посад.

Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітниками вважаються працівники, що безпосередньо зайняті у технологічному процесі створення готової продукції, виконання робіт, надання послуг, а також ремонтом засобів праці та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

Таблиця 2. - Характеристика персоналу підприємства

Аналіз таблиці 2. - "Характеристика персоналу підприємства", показує що рух персоналу не відбувається.

Таблиця 3, діаграма 1. - Аналіз персоналу за рівнем освіти

Аналіз таблиці 3. - "Аналіз персоналу за рівнем освіти", показав, що більшість працівників має вищу освіту.

2.2 Аналіз основних економічних показників підприємства

Таблиця 4. - Економічна оцінка діяльності підприємства

Таблиця 5. - Основні показники фінансово-господарської діяльності

підприємства.

Таблиця 6. - Аналіз рівня й суми відносної економії (перевитрати) витрат обігу

2.3 Аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємства

Таблиця 7. - Інформація про динаміку основних засобів по первинній вартості

Таблиця 8. - Характеристика приміщень, м

Для оцінки ефективності використання торговельної площі використовуються такі показники:

1. Пропускна спосібність магазину;

2. Розмір прибутку на 1 м2;

3. Ефективність використання торговельної площі.

Установча площа - це площа торговельного залу, яка використовується для встановлення на ній торгово-технологічного устаткування.

Норма становить: 0,27-0,35

Демонстраційна площа - площа всіх елементів торгово-технологічного обладнання яка використовується для викладки товарів.

Значення коефіцієнта площі залежить від способу продажів:

· Через прилавок - 0,33-0,45

· Самообслуговування - 0,65-0,75

Співвідношення торгівельної площі до загальної - 0,7%

Магазин "Марічка", магазин продажів через прилавок, площа торгівельного залу складає - 98 м2, склад 15 м2, побутові приміщення 10 м2.

Таблиця 9. Види обладнання в магазині

Проаналізуємо використання торговельної площі магазину:

Кторг=

Де, Sт. з - площа торгового залу, м2,Sзаг. - загальна площа, м2.

Кторг= = 0,8

Висновок: цей коефіцієнт показує яку частину загальної площі магазину займає торгівельна площа. Оптимальним значенням цього коефіцієнта складає 0,7, на підставі цього можна зробити висновок, що площа будівлі магазину перевищено, тому було збудовано окремий склад площею 150 м2.

Показником раціонального розміщення обладнання є коефіцієнт установчої площі.

Установча площа - це площа для устаткування і для великогабаритних

товарів, що розташовуються на підлозі.

Визначаємо нормативну установчу площу для магазину:

Sу. н =

Ку== 0,05

Кд=0,42

2.4 Аналіз товарообігу підприємства

Таблиця 10. - Інформація про динаміку, асортимент і структуру товарообігу

Ритмічність розвитку товарообігу розглянемо в таблиці 11.

Таблиця 11. - Ритмічність розвитку товарообігу

Аналіз таблиці 11, показав, що товарообіг за попередній період за рік зрос на 6,03%. Найбільше відхилення спостерігається в Жовтні - 122%, найменше в Лютому - 99%.

Таблиця 12. - Інформація про частку кожного кварталу в річному товарообігу

Аналіз таблиці 12 показав, що товарообіг не залежить від сезонних коливань.

Таблиця 13. - Товарний баланс підприємства

Таблиця 14. - товарний баланс в розрізі товарних груп і товарів

Таблиця 15. - Інформація про ефективність використання товарних ресурсів

Таблиця 16. - Інформація про динаміку надходження товарів

Таблиця 17. - Інформація про товарні запаси в асортименті на 2011 рік.

3. Пропозиції з оптимізації формування господарських зв'язків підприємства

3.1 Удосконалення рекламної діяльності

Вимоги споживачів постійно зростають як до продуктів харчування, так і до непродовольчих товарів, а отже ринок постійно розвиваються, удосконалюються технології виробництва, зростає кількість виробників, а отже посилюється конкуренція. Товар, який я обрав для удосконалення рекламної діяльності є будівельні матеріали магазину "Марічка", тому що попит на цей товар зростає, а реклама допоможе привернути увагу покупців саме до магазину "Марічка", що підвищить її конкутентоспроможність серед конкурентів які знаходяться в тому ж самому селі. Саме тому рекламна діяльність на ринку будівельних матеріалів все більше набирає актуальності, тому що, щоб вижити на ринку, необхідно донести до споживача інформацію про товар і стимулювати придбати саме його.

Організація ефективної рекламної діяльності припускає наявність інтегрованого комплексу засобів та заходів, що використовуються підприємством для досягнення комунікаційних цілей підприємства. З розвитком економіки потреби і вимоги споживачів до товарів також зростають. І для більшого задоволення потреб, що виникли у споживачів, вже мало працювати тільки з посередниками. Тому що споживачам тепер мало лише придбати товар. Тепер підвищення продажу будівельних товарів не можливе без надання додаткових послуг та інформації про підприємство і його товар. Одним із засобів досягнення даної мети підприємства є реклама. В Україні на ринку будівельних матеріалів, на відміну від інших засобів маркетингових комунікацій, рекламна діяльність розвинена недостатньо. Вона представлена лише короткочасною рекламою з використанням лише одного або двох рекламних інструментів. Це пов'язано як з помилковою думкою більшості фірм-виробників будівельних матеріалів у неефективності реклами на даному ринку (з чим вони все більше погоджуються, організовуючи неправильно свою рекламну діяльність), так і з недостатністю теоретичних та методичних розробок з організації рекламної діяльності в даній галузі.

В сучасних умовах ринку для підвищення власної конкурентоспроможності в боротьбі за споживачів з метою поширення інформації про товар (послугу), формування позитивного іміджу фірми/товару актуальним стало використання маркетингових комунікацій.

Маркетингові комунікації - це засоби, за допомогою яких фірми намагаються інформувати, переконувати й нагадувати споживачам безпосередньо чи побічно, про свої товари та торгові марки [1].

Одне з центральних місць в системі маркетингових комунікацій займає реклама. Реклама є невід'ємною умовою розвитку конкуренції, оскільки несе в собі певну інформацію і виступає орієнтиром для споживачів. Вона інформує споживача про різноманітність ринку товарів і послуг. Реклама, крім інформативності, несе в собі звернення до почуттів споживача. Тобто вона сама по собі не формує потребу, а інформує про предмети, які здатні задовольнити ті чи інші потреби, тим самим стимулюючи її. Реклама робить виклик конкурентам, який змушує підприємство удосконалювати свій товар, підвищувати власну конкурентоспроможність.

Розглянемо детальніше поняття реклами в маркетинговій діяльності підприємства.

Саме слово реклама походить від латинського "рекламо" - викрикувати, кричати. А термін рекламні комунікації (англ. advertisingcommunications) походить від латинського слова "advertere" - спрямувати, зосередити (увагу, зусилля).

Таблиця 18. Підходи до визначення реклами

Джерело

Визначення

Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/ / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996. - №1. - ст.1 із змінами та доповненнями. [11]

Інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару"

Федеральний закон РФ "О рекламе" от 18.07.1995 № 108 - ФЗ [12]

Поширювана в будь-якій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація про юридичну чи фізичну особу, товар, ідею чи подію (рекламна інформація), яка призначена для невизначеного кола осіб і покликана формувати та підтримати інтерес до них і сприяти реалізації товарів, ідей і подій

Уэллс У., Бернет Дж., Мориарти С. У 98 Реклама: принципы и практика: Пер. с англ. - СПб.: Издательство "Питер", 1999. - 736 с. [2]

Оплачувана, не персоналізована комунікація, яка здійснюється ідентифікованим спонсором і яка використовує засоби масової інформації з метою схилити (до чогось) або вплинути (якось) на аудиторію"

Котлер Ф. Маркетинговий менеджмент: Підручник/ Ф. Котлер, К.Л. Келлер, А.Ф. Павленко та ін. - К.: Видавництво "Хімджест", 2008. - 720с. [1]

Будь-яка оплачувана відомим замовником форма неособистого представлення і просування ідей, товарів та послуг"

Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с французского. - СПб.: Наука, 1996. - XV+589 с. [3]

Засіб комунікації, що дозволяє фірмі передати повідомлення потенційним покупцям, прямий контакт з якими не встановлено"

Арманд Дейян. Реклама/Пер. с фр. Мазо В.; Общ. ред.В.С. Загашвили. - 5-е изд., испр. - М: Изд. Группа "Прогресс": Универс, 1993. - 175, [1 с. - (Деловая Франция [4]

Платне, односпрямоване і неособисте звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв'язку, які агітують на користь будь-якого товару, марки, фірми (якої-небудь справи, кандидата, влади)

Бове, Кортленд Л. Современная реклама/ [Пер. с англ.: Д.В. Вакин и др.]; Общ. ред. О.А. Феованова; Предисл. М.А. Назарушкина. Авт. указ. на обл. - Библиогр.: с.662-669. [5]

Неперсоніфікована передача інформації, яка зазвичай оплачується і має характер переконання про продукцію, послуги чи ідеї відомими рекламодавцями через різноманітні носії"

Росситер, Джон Р. Реклама и продвижение товаров/ Росситер, Джон Р., Перси, Ларри; [Пер. с англ.: М. Бугаев и др.; Под общ. ред. Л.А. Волковой] - 2-е изд. - СПб и др.: Питер, 2001. - 651с. [7]

Реклама (від латинського слова reclamo - викрикувати, англомовного advertising - рекламування) - неособиста комерційна форма розповсюдження інформації про властивості корисних і потрібних споживачам товарів і послуг

Сулягин Ю.А., Петров В.В. Реклама. - Учебник. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2003 г. - 383с. [13]

Непряма форма переконання, що базується на інформаційному описі переваг продуктів. Задача - створити у споживачів позитивне враження про продукт і "зосередити їх думки" на здійсненні покупки

Отже, беручи до уваги всі перелічені підходи до визначення поняття "реклама" численних авторів, під рекламою слід розуміти неособисту, платну форму комунікацій, що здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв'язку від імені відомого замовника з метою інформування, формування позитивного іміджу фірми/торгової марки/товару чи послуги та стимулювання до здійснення покупки.

Проте головною метою реклами все ж залишається реалізація економічного інтересу виробника (продаж товару і отримання максимально можливого прибутку).

Ринок будівельних матеріалів не є виключенням. Тут переслідуються аналогічні цілі. Тому важливість реклами для ринку будівельних матеріалів стрімко зростає. Адже, ринок продовжує розвиватися і споживачам вже мало просто придбати товар. Вони прагнуть отримати професійну консультацію, ряд інших додаткових послуг, отримати індивідуальний дизайн. Вітчизняні виробники будівельних матеріалів звикли працювати через посередника. Проте в такій схемі співпраці виробники ніколи не зможуть задовольнити сучасні вимоги ринку. Адже не маючи прямого контакту з кінцевими споживачами важко дізнатись про їхні смаки, побажання, уподобання, потреби, що постійно змінюються. На сучасному ринку будівельних матеріалів присутня дуже велика кількість виробників, торгових марок, як вітчизняних, так і закордонних. Споживачеві все важче стає визначитися з вибором будівельних матеріалів. Саме реклама зможе в цьому допомогти.

Проте не кожна реклама приносить позитивні результати і дозволяє досягти компанії як комунікаційних, так і загальних цілей. Частіше всього керівники компаній, використовують рекламу в своїй діяльності тому, що більшість компаній так працюють. І не розуміючи справжнього ефекту від реклами, частіше всього компанія виводить на ринок рекламу, що не приносить позитивних результатів через наявність непрофесійності при її розробці.

Поряд з цим визначають такі основні причини складності формування та неефективності стратегій на вітчизняних підприємствах:

1. Відсутність навичок і прагнення стратегічно планувати;

2. Захоплення цілями, а не засобами їх досягнення (розроблення плану досягнення кожної цілі із встановленням конкретних дат та відповідальних осіб);

3. Переоцінка можливостей підприємства, впевненість у збереженні переваг на ринку (відсутність прогресу у діяльності призводить до втрати ринкових позицій);

4. Недостатнє врахування потреб споживачів (часто пріоритет надається товару, а не потребам, які він задовольняє);

5. Політизація компанії (інтереси різних груп у компанії часто суперечать один одному і не дають можливості діяти згуртовано);

6. Використання чужого досвіду, рекомендацій без адаптації до умов підприємства.

На даний момент магазин "Марічка" для реклами будівельних матеріалів використовував лише напис на складі з продукцією, що не дає бажаних результатів.

Уточнення споживчих мотивацій

При визначенні споживчих мотивацій, було виявлено, що майже половина респондентів не пам'ятає ні торгової марки, ні країни виробника будівельних матеріалів, які купували.

Більшість респондентів асоціює вітчизняних виробників з низькою ціною, поганою якістю, вузьким асортиментом. При цьому 13% споживачів надають перевагу вітчизняним виробникам будівельних матеріалів, обираючи товар через низьку ціну.

При виборі будівельних матеріалів за низькою ціною для 60% споживачів важлива міцність та дизайн (10%). Поряд з цим, обираючи матеріали середньої ціни споживачі звертають увагу на такі характеристики, як дизайн (60%) та рівність (10%).

З перелічених характеристик будівельних матеріалів найбільш важливими для споживачів є ціна та дизайн.

Отже, підсумовуючи, можна зробити наступні висновки:

При визначенні споживчих мотивацій було виявлено, що більшість споживачів при купівлі будівельних матеріалів не звертають увагу на назву ТМ чи виробника, і лише інколи запам'ятовують країну-виробника. При цьому у більшості виникають негативні асоціації з матеріалами вітчизняного виробництва. При виборі будівельних матеріалів споживачі звертають увагу на ціну, дизайн, міцність та рівність товару. Найбільшим стимулом для купівлі будівельних матеріалів при виборі стануть знижки на товар.

Таким чином результати дослідження показують, що рекламна кампанія магазину "Марічка" виявилася неефективною (як і більшості компаній в цій галузі, що допускають ті ж помилки при організації рекламної діяльності) і потрібна розробка нової рекламної кампанії, з урахуванням всіх попередніх недоліків і вимог споживачів.

Отже, магазину "Марічка" необхідно змінити рекламний образ та рекламне звернення. Так як було вже сказано, що минула реклама все ж привертає увагу, але споживачі не розуміють, який саме товар рекламується. Рекламне зображення повинне асоціюватися у споживачів з будівельними матеріалами а також формувати високий рівень запам'ятовуваності.

Суть рекламного звернення має полягати в інформуванні споживачів про будівельні матеріали магазину "Марічка" В рекламі необхідно підкреслити переваги будівельних матеріалів. При цьому як в ролі рекламного лозунгу можна використати наступний: "Побудуй свій стиль - будівельні матеріали "Марічка" від класики до авангарду".

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены