Особливості міжнародного маркетингу

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1. Особливості маркетингу в країнах з ринковою економікою

2. Особливості маркетингу в США

3. Особливості маркетингу в Японії

Висновок

Список використаної літератури

міжнародний маркетинг світовий

Вступ

В основі поняття «маркетинг» (англ. marketing) лежить термін «ринок» (англ. market). Це поняття в найбільш загальному виді припускає ринкову діяльність. Під маркетингом розуміється такий вид ринкової діяльності, при якому виробником використовується системний підхід і програмно-цільовий метод вирішення господарських проблем, а ринок, його вимоги і характер реакції-є критерієм ефективності діяльності. Важливе місце в ринкових відносинах належить маркетингу саме у сфері виробничого і торговельного бізнесу, оскільки тут стоїть питання реалізації товару (продукції) та послуг. Успішна маркетингова діяльність у цих сфера дає змогу отримувати високі результати. Маркетингова діяльність саме у цих галузях повинна забезпечити:

надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структурі і динаміці конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.

В основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів маркетингу, лежить девіз: робити тільки те, що вимагають ринок, покупець. Вихідним моментом, що лежить в основі маркетингу, виступає ідея людських нестатків, потреб, запитів. Звідси сутність маркетингу гранично коротко перебуває в наступному: варто робити тільки те, що безумовно знайде збут, а не намагатися нав'язати покупцю «неузгоджену» попередньо з ринком продукцію. Із сутності маркетингу випливають основні принципи, що включають :націленість на досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності. Ефективна реалізація товару на ринку в намічених кількостях означає, по суті, оволодіння його визначеної долі відповідно до довгострокової мети, наміченої підприємством. Концентрацію дослідницьких, виробничих і збутових зусиль на вирішальних напрямках маркетингової діяльності. Спрямованість підприємства не на короткочасний, а на довгостроковий результат маркетингової роботи. Це вимагає особливої уваги до прогнозних досліджень, розробки на основі їхніх результатів товарів ринкової новизни, що забезпечують високоприбуткову господарську діяльність. Застосування в єдності і взаємозв'язку стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них.

Методи маркетингової діяльності полягають у тому, що проводяться:

аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовищ, у якому входить не тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні й інші умови. Аналіз дозволяє виявити чинники, що сприяють комерційному успіху або перешкоджають йому. У підсумку аналізу формується банк даних для оцінки навколишнього середовища і її можливостей;

аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і інших характеристик людей, що приймають вирішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому змісті цього поняття і процесів придбання ними як нашого,так і конкуруючих товарів;

вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і/або модернізації старих, включаючи їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д. Застарілі, що не дають розрахункового прибутку товари наймаються з виробництва і ринку.

планування товарорух і збуту, включаючи створення, при необхідності, що відповідають власних збутових мереж із складами і магазинами або агентських мереж;

забезпечення формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів («паблик рилейшнз») і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і конкретних продавців;

забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на товари, що поставляються, визначенні «технології» використання цін, кредитів, знижок і задоволення технічних і соціальних норм реґіону, у якому збувається продукція, що означає обов'язок забезпечити належну безпеку використання товару і захисти навколишнього Середовища, відповідність морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару;

Керування маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових вирішень.Якщо на початку XX ст. виробники та торговці витрачали гроші на просування товару до споживача за допомогою реклами, то у другій половині XX ст. значного поширення набули заходи зі стимулювання продажу товарів. Є дані, що річний обсяг витрат на стимулювання продажу становить 125 млрд доларів. За рік витрати на стимулювання зростають на 12% проти збільшення витрат на рекламу лише на 7,6%. Таке швидке зростання є результатом кількох факторів. По-перше, стимулювання продажу є ефективним інструментом збільшення обсягів продажу товарів; по-друге, у зв'язку зі зростанням конкуренції з'являються все нові товари однакового призначення і майже однакових характеристик, тому стимулювання продажу кожної конкретної марки дає змогу покупцям якось орієнтуватися в цьому морі товарів; по-третє, ефективність рекламних заходів знизилась у зв'язку зі зростанням вартості послуг, надзвичайних навантажень на засоби інформації та правових обмежень і, по-четверте, роздрібні торговці вимагають від виробників усе нових і нових підходів до стимулювання продажу товарів.

Стимулювати - значить посилити дію. Стимулювання продажу має вдихнути життя в товар, щоб успішно його продати (без продажу покупцеві та наступного використання товар є мертвим). Утім, деякі маркетологи під терміном «стимулювання» розуміють товаропросування. Навіть теорія маркетингу, визначивши його складові через «4 р», об'єднала в одному «р» (promotion) стимулювання і рекламу. У зв'язку з цим деякі спеціалісти вважають виправданим застосування тотожного англомовного терміна «sales promotion», що саме й означає стимулювання, просування продажу.

Стимулювання продажу має епізодичний характер та становить кінцеву складову рекламування. У деяких країнах навіть витрати на стимулювання входять до складу рекламного бюджету.

Сучасне стимулювання продажу товарів можна визначити як сукупність прийомів, котрі застосовуються протягом усього життєвого циклу товару до трьох учасників ринку (споживача, оптового та роздрібного торговця і власного торгового (збутового) персоналу з метою максимального (нехай і короткочасного) збільшення кількості нових покупців.

Ці три напрямки є кільцями одного ланцюжка «виробник - споживач». Їхня

Ефективність впливає на ефектність усього процесу продажу так само, як і товар.

До переваг стимулювання продажу товарів спеціалісти відносять:

* більш швидкий вплив на попит, як порівняти з рекламою;

* забезпечення постійного пошуку нових ідей з урахуванням еволюції ринку та змін у менталітеті покупців;

* ефективніше забезпечення гармонічного просування товару на ринок проти інших форм комунікативної діяльності.

Щоб стати гарантом успіху виробника в його просуванні на ринку, заходи стимулювання продажу мають відповідати специфіці товару і засобів комунікації(передовсім реклами). Дослідження зарубіжних спеціалістів доводять, що споживач віддає перевагу таким формам стимулювання, як безкоштовні зразки, додаткова кількість товару без оплати, продаж за зниженими цінами, знижки з ціни за повторної купівлі тощо. Взагалі, заход зі стимулювання продажу тоді завойовують споживача, коли вони дають негайний виграш, економію чи вигоду.

Отже, метою стимулювання споживача є збільшення кількості покупців та кількості товару, придбаного одним покупцем. Проміжну позицію між виробником та споживачем займають посередники. Вони виконують регулюючу функцію. Посередниками можуть бути і дистриб'ютори, які самі намагатимуться найбільше продати, а тому самі стимулюватимуть споживачів.

1.Особливості маркетингу в країнах з ринковою економікою

Оскільки національний (внутрішній) маркетинг виник і розвивався раніше міжнародного, використовувані в ньому стратегії, принципи, методики характерні і для міжнародного маркетингу. Разом з тим при виході на міжнародний ринок фірма вже не може обмежуватися застосуванням тільки освоєних нею раніше маркетингових інструментів, навіть за умови певної їх видозміни. Принципово нова ситуація, більш різнорідна зовнішнє середовище, зростання числа визначальних чинників приводять до виникнення специфічних сфер міжнародної діяльності фірми (управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності, міжнародний фінансовий менеджмент, міжнародне торгове право і т. п.). При виході на міжнародний ринок фірма стикається з незнайомими, що змінюються залежно від особливостей даної країни різними умовами діяльності. Це приводить до наступних наслідків:

¦ збільшення потреби в інформаційному забезпеченні діяльності фірми;

¦ підвищення вимог до координації різних сфер діяльності фірми та узгодженості дій різних її підрозділів;

¦ зростання ступеня загального ризику, поява додаткових видів ризиків у діяльності фірми.

Таким чином, міжнародний маркетинг являє собою самостійну галузь діяльності фірми при виході її на зовнішні ринки, яку можна визначити наступним чином.

Міжнародний маркетинг -- система планування, реалізації, контролю та аналізу заходів по впливу на багатонаціональну ринкове середовище і пристосування до її умов на фірмі, яка здійснює свою діяльність більш ніж в одній країні.

Більш коротко та узагальнено міжнародний маркетинг можна визначити як комплекс заходів фірми по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності за межами своєї країни.

Активну роль у розвитку міжнародного маркетингу, його теорії, методики та практики грають не тільки фірми, що займаються маркетинговою діяльністю, але й спеціалізовані міжнародні організації. Найбільш значимі і відомі з них -- Європейське товариство з вивчення громадської думки і маркетингу (ECOMAR), Міжнародна федерація маркетингу (IMF). Міжнародний статус має, по суті, і вже згадувана Американська асоціація маркетингу (AMA), що сформувалася в 1932 р. і нараховує в даний час більше 25 тис. членів з числа представників адміністрацій транснаціональних корпорацій (ТНК), викладачів і наукових працівників. Слід зазначити, що в період піку впровадження маркетингу в 60-70-ті роки маркетингова діяльність фірм поширювалася, як правило, і на внутрішні і на зовнішні ринки. Однак найбільш широко і ефективно вона використовувалася саме у зовнішньоекономічній діяльності, що, крім інших результатів, сприяло активному географічному поширенню маркетингу, розробці нових теоретичних і практичних аспектів міжнародного маркетингу. Розвиток міжнародного маркетингу в різних країнах, крім єдиної загальної спрямованості, мало в різних країнах свої особливості. Одна справа -- маркетинг в США, де в умовах щодо стабільного політи- чеського та економічного розвитку маркетинг став комплексним засобом рішення довгострокових комерційних завдань. Зовсім інша справа -- маркетинг в Німеччині, Японії, нових індустріальних країнах, де кілька потужних хвиль розвитку попиту періодично відсували в бік необхідність займатися маркетингом. І зовсім вже інша ситуація там, де в умовах формування ринкової економіки механізм створюваного маркетингу деформувався під впливом тіньової економіки, корупції та інших негативних явищ. В останні роки в сфері міжнародних економічних відносин відбувалася послідовна трансформація змісту міжнародного маркетингу. Процес інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки викликав глибокі зміни на світовому ринку. Багато фірм і підприємства, які ще десять років тому цілком впевнено почували себе в межах національних кордонів, зіткнулися зі зростаючою конкуренцією і були змушені шукати нові каталізатори зростання своєї активності на зовнішніх ринках.

У розвитку міжнародного маркетингу можна виділити три основних етапи:

Традиційний маркетинг -- звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність перед покупцем тільки до моменту поставки і, як правило, не цікавиться подальшою долею проданого товару.

Експортний маркетинг. Експортер займається систематичним вивченням цільового зарубіжного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог, що змінюються цього ринку.

Міжнародний маркетинг. Експортер глибоко досліджує ринок і використовує для цього широкий набір маркетингових засобів.

Міжнародний маркетинг поширюється не лише на суто торгові операції, але і на інші сфери зовнішньоекономічних зв'язків: створення спільних і дочірніх підприємств, науково-технічний обмін, передачу чи- ценз і ноу-хау, надання транспортних, страхових, туристичних та інших послуг; міжнародні орендні операції.

Сучасну модель міжнародного маркетингу можна умовно назвати виробничо-інвестиційної (на відміну від колишньої -- торгово-посередницької). Вона зазнала якісні зміни, піднялася на більш високий рівень. Міжнародний маркетинг тепер все частіше розглядається не лише як міжнаціональний або муль-тінаціональний, але і як глобальний. Такі всесвітньо відомі американські фірми, як "Coca-Cola", IBM, "Procter & Gamble" та інші, досягли нинішнього рівня своєї могутності перш за все тому, що вийшли на світовий ринок і успішно освоїли його, зокрема, за рахунок використання міжнародного маркетингу. Кожен національний ринок завжди обмежений кількістю населення, попитом і доходами. Тому всі розвинені країни та їх найбільші компанії шукають нові ринки. При виході на зовнішній ринок і роботи на ньому фірма стикається з принципово новою ситуацією і помітним збільшенням числа факторів, що впливають на прийняття рішень. Відповідно до концепції міжнародного маркетингу основне значення в бізнесі набуває довгострокова рентабельність. В цьому контексті метою міжнародного маркетингу національних фірм є досягнення сталих ринкових позицій та отримання прибутку в умовах жорстко конкуруючих міжнародних ринків.

Цілі міжнародного маркетингу конкретної фірми перш за все грунтуються на результатах аналізу середовища діяльності та пов'язаних з нею ризиків (в подальших розділах ці фактори розглядаються більш докладно). Конкретні цілі діяльності на світовому ринку можна визначити наступними характеристиками:

¦ географічної областю, для якої встановлюється, дана мета (регіон, країна або група країн);

¦ тимчасовими термінами досягнення мети;

¦ кількісної характеристикою бажаного фірмою стану;

¦ змістом (що саме досягається в ході міжнародної діяльності?).

Власне цілі міжнародного маркетингу можна розділити на наступні дві групи. Економічні цілі:

¦ забезпечення цільової частки ринку (кількісні або вартісні характеристики збуту продукції фірми по відношенню до загальної місткості ринку за певний період);

¦ забезпечення виходу на нові ринки;

¦ одержання максимального прибутку;

¦ нарощування обсягів збуту;

¦ збільшення ступеня участі на вже освоєних ринках.

Психографічним цілі (вплив на купівельну поведінку):

¦ підвищення ступеня поінформованості місцевого населення про товари і послуги фірми;

¦ формування у споживачів позитивного іміджу та прихильності до товарів і послуг фірми;

¦ підвищення ступеня задоволеності при використанні придбаних товарів;

¦ стимулювання рішень про покупку товарів. Посилення взаємозалежності і взаємозумовленості окремих національних ринків привело до того, що ринки вже не сприймаються як окремі одиниці, а все більш постають як єдиний, глобальний ринок. У рамках складається виробничо-інвестиційної моделі взаємодії в світовому господарстві мова йде не просто про просування на світовий ринок окремих товарів і послуг, а про існування на ринку окремим структурним блоком. Тому, як зазначає відомий швейцарський маркетолог Р. Дамара, "міжнародний маркетинг являє собою щось більше, ніж маркетинг експортної продукції або просто продаж національних товарів за кордоном. Між ними існує функціональний відмінність".

Сучасний міжнародний маркетинг -- це система, що забезпечує стратегічне взаємодія фірми з світогосподарської сферою для вирішення її власних завдань. Навіть якщо російське підприємство працює тільки на вітчизняному ринку і в найближчій перспективі не збирається здійснювати міжнародні операції, йому необхідно приймати до уваги міжнародний рівень конкурентоспроможності та розглядати міжнародну конкуренцію хоча б у відношенні з іноземними фірмами, що працюють або прагнуть проникнути на вітчизняний ринок. За підрахунками деяких спеціалістів, нині в економічно розвинутих країнах більша частина коштів на стимулювання витрачається на заохочення оптових та роздрібних торговців (63%), а не споживачів (37%). І це зрозуміло, оскільки заходи стимулюючого характеру можуть переконати торговців (оптових та роздрібних) торгувати даною маркою, виділити їй належне місце на полицях своїх магазинів та демонстраційних залів, витратити кошти на рекламування її. Задля цього виробники погоджуються на значні поступки, надають торговцям можливість повернути залишки товару тощо.

Торговий посередник також є продавцем, але дещо своєрідним. Так само як і виробник, торговий посередник має на меті отримання прибутку за пропонування покупцеві товарів, які йому потрібні. Однак тут інтереси виробника й посередника не збігаються. Виробник прагне продати свій товар будь-кому. Торговий посередник має групу «своїх» покупців (тобто тих, хто користується його послугами) і вибирає товар, виходячи з інтересів саме цих покупців. Якщо товар не відповідає цим інтересам, посередник може відмовитися від нього. Він вільний у виборі тих виробників, пропозиції яких відповідають його цілям, або тих, хто може гарантувати йому певний рівень рентабельності. Відтак великого значення набувають стимулюючі акції виробників.

Сукупний попит

Модель економічного кругообігу дає загальне уявлення про економічну рівновагу. Тому вона не може відповісти на питання, яким чином ринковий механізм забезпечує цю рівновагу. Щоб відповісти на це запитання потрібно уявити все виробництво товарів та послуг як один сукупний товар, тобто як реальний ВВП (національний продукт) і розглянути такі категорії, як сукупний попит і сукупна пропозиція.

Сукупний попит (СПо) - це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроміжних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукупним попитом і сукупними витратами можна виразити формулою:

Спо*Ц=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ,

де Ц - середня ціна на товари та послуги.

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

зміни цінни ресурсів(ресурсовихцін);

зміни в продуктивності ресурсів;

зміни податків з підприємств та субсидій.

Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво.Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) та матеріальні ресурси (сировина. матеріали, паливо тощо). Збільшення продуктивності ресурсів означає. що за наявного обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію.

Сукупний попит - сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.

Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді економічна рівновага є рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр.

Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.1.6). На цьому графіку крива СПо1 - це початкова крива сукупного попиту і крива СПр1 - початкова короткострокова крива сукупної пропозиції (Прg - довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1). Точка Т1 є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1 і СПо2 і одночасно точкою довгостроковї рівноваги як результат перетину кривих СПо1, СПр1 і СПрg. Отже, в точці Т1 має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості. Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр1) скупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо1), а його крива переміститься вліво з положення СПо2, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т2, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки. при незмінному сукупному попиті (СПо1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр1), а її крива переміститься в положення СПр2, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т3, що теж порушить довгострокову рівновагу. Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О2). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну. то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції(О3).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму. коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо-СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. З метою аналізу механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги.

Припустимо, що після певного короткострокового відрізка часу зарплата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо. тобто в положення СПр2. Світовий досвід показує, що більш ефективним варіантом подолання стагфляції і відновлення подвійної рівноваги може були лише політика. спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути введення тимчасового державного контролю за цінами і зарплатою; зниження податків з підприємств і скорочення бюджетних витрат; стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залучення іноземних інвестицій в національну економіку тощо.

2. Особливості маркетингу в США

Виникнувши в США на рубежі XIX і XX ст. як один з напрямків економічних досліджень і управлінської практики, маркетинг розглядався в тісному зв'язку з ринковою економікою капіталістичної в якості одного з найважливіших елементів. Тим часом, інструменти маркетингу дозволяють йому в будь-якій економічній ситуації виконувати функцію соціального орієнтування сфери виробництва, послуг. У цьому сенсі маркетинг відповідав природі соціалістичної економіки.

Це підтверджується тим, що методи і прийоми, схожі на застосовувані в маркетингу, використовувалися і в нашій країні при управлінні економікою (при атестації якості продукції, диференціації та перегляди цін, розробці планів і схем розміщення і розвитку галузі та підприємств, складанні виробничих програм, обгрунтуванні проектування капітального будівництва, в науково-технічних розробках і т.п.). Але була відсутня цілісна і гнучка система з методичної опрацюванням і погодженням усіх її елементів. Таку систему і відповідний інструментарій дав господарській практиці західний маркетинг.

Часто вважають, що маркетинг може функціонувати лише при насиченому ринку. Це справедливо, коли бачити в маркетингу тільки знаряддя конкурентної боротьби. Однак, маркетингова діяльність за будь-якої ступеня насичення ринку здатна коригувати поведінку споживачів і виробників до їх взаємній вигоді. Спрямованість, структура і велика частина методів маркетингу мають більш загальний характер і цілком прийнятні для російської економіки.

Адаптацію західного маркетингу до російських умов можна виконати більш успішно, якщо в повній мірі оволодіти вже досягнутим високим рівнем розвитку цієї галузі знань і розглядати маркетинг не тільки як ретельно продуману специфічну діяльність, але і як філософію керівництва.

3. Особливості маркетингу в Японії

Японська специфіка маркетингу - у тісному контакті зі споживачами та у винахідливості щодо методів ведення бізнесу. Ключові ознаки сучасного макетингу:

*ініціатива;

*швидкість;

*задоволеність споживача.

Остання - це базова ознака всієї маркетингової теорії, відповідно, дві інші - це необхідність. Тобто сучасний маркетинг повинен базуватися на швидкому, гнучкому плануванні ініціатив, в центрі котрих завжди повинен бути клієнт.

Таким чином можна виділити три основних принципи маркетингу:

- безпосередній пріоритет споживача - людина є як головним трудовим ресурсом для країни так і об'єктом, задоволення потреб якого є основною ціллю в маркетингу, при цьому до кожного використовуєть- ся індивідуальний підхід направлений на встанов- лення довготривалих взаємовідносин; - інформаційні технології, які забезпечують швид- кість, прозорість, ініціативність та використання най- новітніших технологій за допомогою яких компанія отримує інформацію щодо клієнтів при допомозі концепцій CRM; - творчість та підприємницький дух в прийнятті ,маркетингових рішень. Американські маркетологи збирають данні, японські ж намагаються передбачити тенденції майбутнього. Дослідження націлені

більш на реального споживача ніж на потенційного.Для компанії важливо знати думку покупця, якийвже спробував товар. Японці не витрачають кошти

на передпродажні дослідження, а розширюють асортимент і вчаться на реальному ринковому досвіді.

Маркетинг для японців - це частина бізнесу, яку вони використовують як само собою зрозуміле.Маркетинг в Японії. Менше ніж за сорок років Японія перетворилася з країни, що розвивається на лідера світового експорту у сфері транспортних засобів та НТП.

Уявіть, ця невелика країна, не маючи значних природних ресурсів, зі зруйнованою економікою,після Другої Світової Війни змогла створити u1074 власну філософію маркетингу та досягти таких значних результатів.

Японський маркетинг це цілісність відчуттів виробника та споживача та задоволення бажань останнього на такому рівні, як сам виробник задовольняв би свої власні бажання. Тактичний підхід до його реалізації служіння споживачеві через товари та сервіс. Цікаво, що маркетологи не питають у споживачів,які товари вони бажали б мати, а ведуть за собою

клієнта створюючи новий продукт. Спеціалісти постійно проводять маркетингові дослідження, знають потреби споживача, крім того, можуть спрогнозувати їх на майбутній період, створюючи новий унікальний товар, від якого споживач не захоче відмовитись. Вони довели, що важливо не тільки знати, чого бажає споживач сьогодні, а зрозуміти, чого він забажає завтра.

Японська бізнес-мудрість очевидна: залиш клієнта задоволеним, будь йому вдячним та чесним з партнерами, а прибуток прийде в нагороду за працю. Прибуток, не є ціллю, він виникає в результаті виконання місії. Тоді як в традиційному маркетингу - прибуток є ціль, а задоволення споживачів - інструмент її досягнення.Система Шинго або, якщо точніше, - дана філософія виробничого менеджменту отримала назву начесть одного з розробників знаменитої системи «точно в термін» фірми Тойота Шигео Шинго. Цей вчений надзвичайно популярний в своїй рідній країні, де він навіть нагороджений званням «Містер Покращення», але в останні роки його ідеї широко розповсюдилися і на Заході.

Більше всього уваги надається двом основним аспектам системи Шинго. Перший з них полягає в тому, як можна добитися значного скорочення часу налагодження обладнання з допомогою так названих процедур однохвилинної заміни штампа (Single Minute Exchanges of Die -

SMED). Другий аспект, який і є предметом обговорення, заключається в контролі джерела (або поставщика) і використання системи poka-yoke для досягнення рівня «нуль-дефектів».

Найпростіший прикладом системи poka-yoke- це використання фотоелементів, встановлених над ящи- ком з визначеними деталями. Коли до робітника посту- пає виріб, він тягнеться до ящика, щоб взяти необхідну деталь і його рука перетинає світловий промінь.

Висновок

Роль маркетингу в ринковій економіці з погляду макроекономіки дає змогу формувати потреби кінцевих споживачів, сприяє ефективнішому використанню ресурсів економіки завдяки прискоренню товарообігу та зменшенню товарних запасів, наявності маркетингової інформації про розміщення ресурсів.

З погляду мікроекономіки маркетинг створює умови, які сприяють пристосуванню підприємництв до вимог ринку. Щоб визначити роль маркетингу на підприємстві, можна провести анологію з будовою людського тіла.Якщо дослідження та розробки порівняти з людським мозком, технологічне виробництво з хребтом, а збут - з тілом, то маркетинг можна назвати вітамінами чи гормонами, які проходять через усі ці ділянки, активно впливаючи на них та підживлюючи їх енергію.

Від запровадження маркетингових підходів у підприємницьку діяьлність виграє і споживач - завдяки зменшенню ризику щодо придбання товарів, розширенню асортименту й доступності товарів, підвищенню їх якості розширенню кола послуг,гнучкійціновій політиці.

Список використаної літератури:

Погорєло К.М. Маркетинг: Підручник. - К., 2000.

Основи маркетингової діяльності. - Харків, 2001.

Маркетингові дослідження. - К., 2001.

Маркетинг у торгівлі. - К., 2002.

Размещено на www.allbest.