Аналіз стану ринку та визначення ринкових перспектив підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз стану ринку та визначення ринкових перспектив підприємства

1. Аналіз стану споживача

Основна проблема дослідження поведінки споживачів полягає в тому, щоб визначити, яке поєднання благ приносить їм максимальне задоволення потреб в умовах існуючих бюджетних обмежень. Побудова функції попиту визначеної групи споживачів продукції здійснюється у межах кардиналістського підходу до вивчення поведінки споживача. Згідно цього підходу переваги споживача описуються за допомогою функції корисності:

, (1.1)

тобто:

Дана функція показує залежність корисності отримуваної споживачем від використання певної кількості товарів, виду A, B та C.

Споживач намагається максимізувати сукупну корисність, перебуваючи у бюджетних обмеженнях, які описуються наступним бюджетним рівнянням:

(1.2)

де:

- M - розмір бюджету споживача;

- P_i - ціна товару i-го виду;

- Q_i - об'єм покупок i-го товарів виду.

Тобто маємо бюджетне рівняння виду:

 (1.3)

Задача максимілізації корисності за наявних бюджетних обмежень формулюється через побудову функції корисності Лагранжа:

, (1.4)

де - коефіцієнт граничної корисності грошей.

Побудувавши функцію Лагранжа, визначаємо умови її максимізації за допомогою часткових похідних ; ; , кожну з яких дорівнюємо нулю. Таким чином одержуємо систему N рівнянь виду:

(1.5)

Розділивши рівняння почергово одне на інше, одержуємо співвідношення цін та обсягів споживання всіх товарів.



M=PQ+PQ+PQ - бюджетне рівняння, підставимо в нього отримані значення:

Підставивши обсяги витрат на товари в бюджетне рівняння, мі одержали залежність споживання кожного товару від бюджету споживача та цін, тобто, фактично, можна визначити функцію попиту на визначений товар B, Q=f (M; P):

Отримана залежність характеризує попит на товар B, що залежить від розміру бюджету споживача й ціни даного товару, і не залежить від попиту на інші товари, оскільки функція попиту не містить параметрів, що відносяться до інших товарів. Це значить, що дані товари незалежні, а залежність кількості споживаного товару від його ціни є зворотною. Залежність, що ми знайшли, характеризує об'єм споживання товарів, що максимізує загальну корисність.

У даній курсовій роботі аналізується попит групи споживачів, виділеної за розміром доходу. Тому знайдена функція - це функція ринкового попиту всієї групи, а не окремого споживача у її складі.

2. Аналіз ринку

Ринкова рівновага - це такий стан ринку, при якому об'єм ринкового попиту збігається з об'ємом ринковим пропозиції, при певній ринковій ціні. Функція ринкового попиту разом з функцією ринкової пропозиції дозволяє визначити параметри ринкової рівноваги. Функція ринкової пропозиції має вигляд:

S=-7+8P (2.1)

Знайдемо функцію ринкового попиту, підставивши значення бюджету (М=210 гр. од.) у знайдену функцію попиту на товар B:

(2.2)

Далі дорівнявши функції попиту та пропозиції, визначимо рівноважну ринкову ціну:

- рівноважна ціна (Р₀).

- не підходить по умові задачі, тому що при даному розв'язанні задачі не має економічного змісту.

Підставивши значення рівноважної ціни у функцію попиту або пропозиції, отримаємо значення рівноважного обсягу продажів продукції на ринку за даною ціною.

Підставимо у функцію попиту:

Підставимо у функцію пропозиції:

Отже, рівноважна ціна - 4,34 (гр. од.), рівноважний обсяг - 27,65 (тов. од.).

Визначивши рівноважну ціну, розрахуємо допоміжні значення попиту та пропозиції. При цьому врахуємо значення кроку, що складає 0,1 від рівноважної ціни.

Рівноважна ціна дорівнює 4,34 (гр. од.), тому крок буде становити 0,1*4,340,43.

Візьмемо по п'ять значень ціни убік збільшення й зменшення із кроком 0,43 гр. од.:

Підставимо отримані результати у відповідні функції попиту (2.2) і пропозиції (2.1), визначимо додаткові значення попиту та пропозиції:

D₁==54,79 S₁=-7+8*2,19=10,52;

D₂==45,80 S₂=-7+8*2,62=13,96;

D₃==39,34 S₃ =-7+8*3,05=17,4;

D₄==34,48 S₄=-7+8*3,48=20,84;

D₅==30,69 S₅ =-7+8*3,91=24,28;

D₆==27,65 S₆ =-7+8*4,34=27,72;

D₇==25,16 S₇ =-7+8*4,77=31,16;

D₈==23,08 S₈ =-7+8*5,2=34,6;

D₉==21,31 S₉ =-7+8*5,63=38,04;

D₁₀==19,80 S₁₀ =-7+8*6,06=41,48;

D₁₁==18,49 S₁₁ =-7+8*6,49=44,92.

Отримані результати представлені в таблиці (2.1).

Таблиця 2.1 - Кількісні значення попиту та пропозиції за розрахованими цінами

Ціна, Р	2,19	2,62	3,05	3,48	3,91	4,34	4,77	5,2	5,63	6,06	6,49
Попит, D	54,79	45,80	39,34	34,48	30,69	27,65	25,16	23,08	21,31	19,80	18,49
Пропозиція, S	10,52	13,96	17,4	20,84	24,28	27,72	31,16	34,6	38,04	41,48	44,92

Таким чином, у даній таблиці представлені результати, по яких можна судити про те, що на ринку діють закони попиту та пропозиції. Так при збільшенні ціни на даний вид продукції попит зменшується, відповідно пропозиція зростає.

Після того як на ринку зміниться ціна даного виду продукції, буде порушене ринкова рівновага, що у свою чергу приведе до змін об'ємів попиту та пропозиції. Вплив такого роду оцінюється коефіцієнтами цінової еластичності, які відображають кількісну реакцію попиту та пропозиції при зміні ціни на 1%. При розрахунку коефіцієнта можуть ураховуватися багато додаткових характеристик попиту та пропозиції, наприклад, характер споживаного товару, очікування виробника. Зміна ринкової ціни дуже впливає на рівень пропозиції.

Розрахунок коефіцієнтів цінової еластичності здійснюється по формулах:

; (2.3)

. (2.4)

Зазначеним способом розраховуються коефіцієнти еластичності. Для цього використовуємо дані, взяті з таблиці (2.1).

1) Е=:=-0,84

2) E=:=1,67

3) Е=:=-0,86

4) E=:=1,5

5) Е=:=-0,88

6) =:=1,4

7) Е=:=-0,89

8) E=:=1,34

9) Е=:=-0,9

10) E=:=1,29

11) Е=:=-0,91

12) E=:=1,25

13) Е=:=-0,92

14) E=:=1,22

15) Е=:=-0,92

16) E=:=1,2

17) Е=:=-0,93

18) E=:=1,18

19) Е=:=-0,93

20) E=:=1,17

Отримані результати представлені в таблиці (2.2).

Таблиця 2.2 - Коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції в розрахованих цінових інтервалах

Цінові інтервали (Pn-Pn-1)	2,19- 2,62	2,62- 3,05	3,05- 3,48	3,48- 3,91	3,91- 4,34	4,34- 4,77	4,77- 5,2	5,2- 5,63	5,63- 6,06	6,06- 6,49
Коефіцієнт еластичності попиту, EDp	-0,84	-0,86	-0,88	-0,89	-0,9	-0,91	-0,92	-0.92	-0.93	-0.93
Коефіцієнт еластичності пропозиції, ESp	1,67	1,5	1,4	1,34	1,29	1,25	1,22	1,2	1,18	1,71

При значенні модуля E_Dp більше 1, попит еластичний. Це свідчить про активну реакцію споживача на зміну ціни товару. Якщо на товарному ринку високо еластичний попит, то бажання підприємця змінити ціну, обмежені, тому що різке збільшення ціни приводить до не менш різкого зменшення попиту на нього, після цього спостерігається зниження загального доходу підприємця.

Якщо модуль E_Dp менше одиниці, то попит на даний товар називається нееластичним, що й спостерігається на даному ринку (табл. 2.2). Такий попит формується на товари першої необхідності, лікарські препарати й товари, об'єм покупок яких визначається не їхніми цінами, а необхідністю. Цим користуються виробники, вони встановлюють підвищені ціни, при цьому не побоюючись різкого й значного зниження попиту. При державному регулюванні економіки дана обставина враховується, тому ціни товарів нееластичного попиту обмежуються.

При значенні модуля E_Dp рівному 1, попит перебуває на, так званому, граничному положенні. Такий показник свідчить про те, що підприємству необхідно змінювати або цінову політику, або технологію виробництва.

Знак '-' при коефіцієнті E_Dp свідчить про те, що збільшення ціни товару веде до зменшення величини попиту на нього. Це говорить про те, що рух ціни й пропозиції різнонаправлені.

Еластичність пропозиції розглянемо в трьох часових інтервалах - довгому, короткого й миттєвому, - тому що для розуміння еластичності пропозиції важливе значення має фактор часу.

У миттєвому інтервалі збільшення об'єму пропозиції неможливо, тому що неможливо нарощування об'ємів використання факторів виробництва. Продавець може лише підстроїтися під зміну ринкових цін. Еластичність пропозиції, таким чином, дорівнює нулю (E_Sp=0), тобто пропозиція є абсолютно нееластичною. Крива пропозиції строго вертикальна.

У короткому часовому інтервалі збільшення обсягу виробництва можливо за рахунок нарощування використання змінних ресурсів, обмеженого незмінними розмірами капіталу. Величина пропозиції змінюється на менший відсоток, ніж ціна, коли еластичність менше одиниці (E_Sp<1). Пропозиція є нееластичною.

У довгому часовому інтервалі можливості розширення виробництва не обмежені. У випадку, коли величина пропозиції змінюється на більший відсоток, ніж ціна, пропозиція є еластичною (E_Sp>1), що й спостерігається на даному ринку (табл. 2.2). У цій ситуації ціна й пропозиція змінюються в одному напрямку, тобто при зменшенні ціни пропозиція також зменшується й навпаки.

За даними таблиці (2.1) побудуємо криві попиту та пропозиції (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Криві попиту та пропозиції

На всій даній ділянці графіку пропозиції, яка відповідає ціновому інтервалу (від 2,19 гр. од. до 6,49 гр. од), пропозиція є еластичною, тобто величина пропозиції збільшується на більший відсоток, ніж ціна, оскільки коефіцієнт еластичності більше одиниці .

На всій ділянці кривої попиту, яка відповідає ціновому інтервалу (від 2,19 гр. од. до 6,49 гр. од), попит є нееластичним, оскільки коефіцієнт еластичності на даному ціновому інтервалі менше одиниці.

Переваги споживача, розміри його бюджету й здійснюваний ним вибір визначають величину індивідуального попиту, тобто кількість товару, що споживач згоден купити за певною ціною. При цьому висока корисність товару й невеликий його запас в економіці формують готовність споживача заплатити за нього відносно високу ціну. З іншого боку, збільшення споживання товару робить кожну наступну його одиницю менш корисною для споживача. В результаті чого ціна, яку згоден заплатити споживач, знижується. Ці обставини формують криву попиту.

Однак ціна даного товару формується на ринку не тільки під впливом попиту, але й під впливом пропозиції. Збільшення об'єму випуску продукції спричиняє зростання сукупних витрат, отже, виробник, що прагне компенсувати ці витрати, встановлює все більш високі ціни. Отже, об'єм пропозиції показує, за якими цінами згоден продавати товар виробники при тих або інших сукупних об'ємах продажів.

Нам потрібно визначити вигоду (надлишок) споживача й продавця. Для розрахунку кількісних значень надлишків скористаємося графічним методом.

Ситуацію, що склалася на ринку представимо на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 - Графічне представлення вихідної ринкової ситуації

Розмір надлишку споживача відповідає площі фігури ABP₀, надлишку виробника - площі трикутника P₀BC, а загальний виграш ринку дорівнює сумі площ цих двох фігур.

Попередньо визначена функція попиту має графік, що не є лінією, а отже фігура ABP₀ є криволінійною. Тому розрахунок площі цієї фігури виконаємо за правилами розрахунку площі криволінійної фігури на інтервалі від рівноважної ціни до десятикратного значення цієї ціни.

10P=43,4

Виграш виробника розраховується як площа трикутника Р₀ВС (W₂):

C=0,875; P₀=4,34

P₀C=4,34-0,875=3,465

P₀B=27,65

Загальний виграш ринку складається з виграшу споживача й виграшу продавця (W):

W=W₁+W₂=273,85+47,9=321,75 (гр. од.)

Далі визначимо ознаки, за якими виділяються відповідні надлишки.

Інтегральна різниця між ціною, яку згоден сплатити покупець за дану одиницю товару, та ціною, встановленою ринком, - це надлишок споживача. Інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку являє собою надлишок продавця.

Надлишок споживача - це інтегральна різниця між ціною, котру згоден сплатити покупець за дану одиницю товару, та ціною, встановленою ринком. Тобто ціна попиту на товар (A) визначається граничною корисністю кожної одиниці товару, а рівноважна ринкова ціна товару - взаємодією попиту та пропозиції. В результаті цієї взаємодії товар продається по ринковій ціні (Р₀). Тому споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити. Цей виграш дорівнює площі трикутника АЕР₀. Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту. Введена державою політика податків і дотацій, а також державне регулювання цін впливає на величину надлишку споживача.

Рисунок 2.3 - Надлишки споживача та виробника

Надлишок виробника - це інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку. Знання граничних витрат (МС) дозволяє визначити виграш виробника. Справа в тому, що мінімальна ціна, за якою фірма може без втрат продавати одиницю продукції, не повинна бути нижча граничних витрат (приріст затрат, пов'язаний з виробництвом кожної наступної одиниці продукції). Будь-яке перевищення ринкової ціни одиниці продукції над її МС буде означати ріст прибутку фірми. Таким чином, надлишок споживача ще можна визначити як величину перевищення ціни реалізації (ринкової ціни) над граничними витратами виробництва. Такий надлишок фірма отримує від кожної реалізованої одиниці товару за ринковою ціною (Р₀), що перевищує граничні витрати (МС) виробництва даної одиниці. Таким чином, реалізуючи об'єм товару (Q₀) (при різних МС на кожну одиницю продукції від 0 до Q₀) по Р₀, фірма отримує виграш, що дорівнює площі АЕВ.

Сума надлишків продавця та покупця називається надлишком або вигодою ринку, а об'єм продажів від 0 до (Q₀) вважається ефективним сектором ринку; при наявності тільки виграшу однієї зі сторін (продавця чи покупця) сектор ринку вважається неефективним (об'єм продажів, що перевищує (Q₀). Роздивляючись ці сектори, можна зробити висновок, що виробник має стимул працювати в ефективному секторі, оскільки саме в ньому фірма отримує виграш, що дорівнює заштрихованій площі АЕВ. В неефективному секторі у виробника продукції немає стимулу до функціонування, оскільки при обсягах продажів більше (Q₀) виграш ринку відсутній, - більше того, якщо ціна в неефективному секторі буде вища за ціну Р₀, на ринку виникне надлишок тавару, який негативно вплине на положення продавця. Якщо ціна буде нижчою за P₀, на ринку виникне дефіцит товару, який негативно відобразиться на положенні покупців.

Ринкова рівновага знаходиться під впливом безлічі факторів, які діють у різних напрямках і мають різне походження. Це можуть бути як детермінанти попиту або пропозиції, їх комбінації, так і інструменти державного впливу. Тому ринкова рівновага може бути відносно стійкою. Рівноважний стан ринку вважається стійким, якщо, будучи порушеним, відновлюється самостійно, автоматично самим ринком. Якщо ж для відновлення потрібні методи державного регулювання, то стан ринку вважається нестійким. Діагностика здійснюється залежно від часового інтервалу. Існують два принципово різних підходи.

Перший підхід - це метод Вальраса, відповідно до цього методу стабільність рівноваги розглядається в короткому часовому інтервалі. Для діагностики необхідно вибрати по одному значенню ціни вище й нижче рівноважної.

При ціні нижче рівноважної (Р₁=3,91 гр. од.):

D₁=30,69 (тов. од.);

S₁=24,28 (тов. од.).

Через те, що попит більше пропозиції, на ринку спостерігається дефіцит товару:

D₁-S₁=30,69-24,28=6,41 (тов. од.).

Отже, у даній ситуації активну роль грає покупець, що стане пропонувати продавцеві більше високі ціни за рідкий товар, що дозволить збільшити пропозицію товару на ринку. Це, в свою чергу, ліквідує дефіцит і рівновага відновлюється.

Таким чином, у короткому часовому інтервалі в ситуації дефіциту товару основним інструментом відновлення рівноваги є ціни, пропоновані покупцем. Рівень ціни буде зростати до повернення ціни до вихідного рівноважного рівня 4,34 (гр. од.).

При ціні вище рівноважної (Р₂=4,77 гр. од.):

D₂=25,16 (тов. од.);

S₂=31,16 (тов. од.).

При даному рівні ціни на ринку спостерігається надлишок товару:

S₂-D₂=31,16-25,16=6 (тов. од.).

Відповідно, виникає конкуренція між продавцями, які з метою реалізації непроданих запасів продукції знижують ціни. По мірі зниження ціни об'єм попиту буде зростати, а об'єм пропозиції знижуватися доти, поки не відновиться вихідна рівновага. В такій ситуації основним інструментом відновлення рівноваги є ціни, запропоновані виробниками. По мірі зниження ціни об'єм попиту буде зростати, а об'єм пропозиції знижуватися доти, поки не відновиться вихідна рівновага.

Таким чином, у короткому часовому інтервалі основним інструментом відновлення ринкової рівноваги є ціни, запропоновані виробниками (у стані товарного надвиробництва) і покупцями (у стані дефіциту). Рівновага ринку в короткому часовому інтервалі стійка.

Рисунок 2.4 - Графічне представлення метода Вальраса у короткому часовому інтервалі

Другий підхід - це метод Маршала. В довгому часовому інтервалі головним фактором, визначаючим стан ринку є кількість продукції на ринку, яка в свою чергу визначається об'ємом її виробництва.

Для діагностики необхідно вибрати по одному значенню ціни вище й нижче рівноважної. Використовуючи функцію пропозиції (2.1), визначаємо об'єм пропозиції, що є можливим при даних рівнях цін.

При ціні вище рівноважної (Р₁=4,77 гр. од.) спочатку визначаємо об'єм пропозиції товару на ринку, тобто: Q_S=-7+8P=-7+38,16=31,16 (тов. од).

Далі визначається ціна, яку згодні платити покупці при наявності запасу даного товару на ринку:



Рисунок 2.5 - Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу (підвищення ціни)

Очевидно, що ціна виробника P₁= 4,77 (гр. од.) вища за ціну споживача P_D= 3,85 (гр. од.), що ліквідує стимул до розширення виробництва продавцем. Продавець скорочує виробництво, товар стає все більш цінним для споживача, ціна виробника падає, ціна споживача зростає, - рівновага відновлюється. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.

При ціні нижче рівноважної (Р₂=3,91 гр. од.) (див. рис. 2.6) також спочатку визначаємо об'єм пропозиції товару на ринку, тобто Q_S=-7+8P=-7+31,28=24,28 (тов. од). Цей обсяг пропозиції споживачі згодні придбати за ціною:

Очевидно, що P_D = 4,94 (гр. од.) більша ніж ціна P₂ = 3,91 (гр. од.), тобто у виробника існує стимул до розширення виробництва. Збільшення виробництва сприймається споживачем як зниження цінності товару. Споживач погоджується сплачувати меншу ціну і ринок повертається у стан рівноваги. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.



Рисунок 2.6 - Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу (зниження ціни)

В обох випадках ринкова рівновага є стійкою.

Відповідно до підходу Маршалла основну роль у довгому часовому інтервалі відіграє об'єм пропозиції товару на ринку. Якщо по яким-небудь причинах ринкова ціна товару змінилася, виробник коректує об'єм випуску продукції відповідно до зміни ціни. Даний об'єм товару на ринку споживач згоден придбати по більших або менших цінах, що формує або знищує стимул збільшення об'єму випуску виробника. Відповідно до зміни поведінки виробника, ринкова рівновага може відновитися або не відновитися.

Два розглянутих варіанти діагностики стійкості ринкової рівноваги приводять до однакового результату тільки у випадку позитивного нахилу кривої пропозиції й негативного нахилу кривої попиту. Коли ці криві не знаходяться у своїх «нормальних» положеннях, оцінки стійкості рівноважних становищ ринку по Вальрасу й Маршаллу не збігаються.

Розбіжності між Л. Вальрасом і А. Маршаллом при описі механізму функціонування ринку виникає з того, що, на думку першого, ринкові ціни дуже гнучкі й миттєво реагують на будь-які зміни кон'юнктури, а на думку другого, ціни не досить гнучкі, і в результаті при виникненні диспропорції між попитом та пропозицією об'єм ринкових угод швидше реагують на цю диспропорцію, ніж ціни. Облік цих розбіжностей дозволив використовувати обидві ці моделі, однак, процес встановлення рівноваги в короткому періоді краще описується за допомогою підходу Вальраса, а в довгому - за допомогою Маршалла.

Аналіз стійкості рівноваги стає можливим лише в тому випадку, якщо ринкова рівновага порушена під впливом певного зовнішнього фактору. До числа таких факторів відносяться:

1) зміна ринкових параметрів;

2) встановлення державою граничних рівнів цін;

3) встановлення розмірів податків і дотацій;

4) встановлення імпортного мита;

5) здійснення імпорту продукції, виробленої й в середині країни й т.д.

Аналіз зміни стану ринку базується на виявленні закономірностей динаміки попиту та пропозиції під впливом різних детермінант, ступені їхньої чутливості до зміни значенню діючих факторів. Але стан ринку визначається сукупністю зовнішніх факторів, таких як ступінь і інструменти державного впливу на ринок, обмеження, що накладаються нестачею ресурсів, інформації.

Наслідки зміни ринкової ситуації оцінюється на основі виявлення характеру діючих факторів з урахуванням особливостей різних часових інтервалів. Важливим елементом аналізу є диференціація наслідків зміни ринкових умов для продавця й покупця, а також визначення ступеня пристосовуваності їх до мінливих умов функціонування.

Можливі наступні варіанти зміни ринкових умов:

- зміна параметрів функцій попиту та пропозиції;

- державне регулювання ринку.

Зміна параметрів попиту та пропозиції під впливом власне ринкових факторів приводить до переміщення кривих у системі координат і до зміни їхньої форми.

До детермінант попиту відносять:

- ринкову ціну товару (при підвищенні ціни на даний товар, попит на нього знизиться);

- кількість покупців на ринку (якщо на ринку кількість покупців певного товару зросте, то попит на даний товар збільшиться);

- смаки й переваги покупців (виходячи зі смаків і переваг, споживач вибирає той або інший товар, формуючи попит на нього);

- доходи споживачів (рівень доходу впливає на об'єм споживаних благ);

- рівень цін на сполучені товари (при покупці якого-небудь товару споживач звертає увагу на сполучені товари й визначає, який з них переважніше).

До детермінант пропозиції відносяться:

- ринкова ціна товару (при підвищенні ціни товар рівень пропозиції зростає);

- кількість продавців даного товару на ринку (більша кількість виробників здатна запропонувати більшу кількість товару);

- рівень податків і дотацій (залежно від рівня податків виробник вирішує, який об'єм продажів йому буде вигідний);

- ціни на економічні ресурси (зміна ціни на економічні ресурси звичайно викликає зміну ціни на кінцевий продукт, а це, у свою чергу, викликає зміну попиту й, відповідно, пропозиції товару);

- ціни на сполучені товари (встановлюючи ціни на свою продукцію, виробник враховує ціну сполучених товарів).

Ціновою детермінантою є рівень ціни на товар. Вона викликає зміну вигляду кривих попиту та пропозиції. Інші детермінанти - нецінові. При їхній зміні відбувається переміщення кривих попиту та пропозиції в системі координат.

Результатом впливу зміни детермінант попиту та пропозиції може бути встановлення нового ринкового рівноважного стану або його руйнування у випадку, коли рівновага не може встановитися.

При державному регулюванні ринку держава може встановлювати «підлогу» і «стелю» цін, надавати дотації, уводити потоварний податок.

Установлення «підлоги» ціни (нижньої межі) на рівні, що перевищує рівноважну ціну Р₀.

Рисунок 2.7 - Встановлення «підлоги» цін

Застосовується як міра захисту виробника товару. Приводить до утворення надлишку товару в розмірі (QS-QD), не реалізованого на ринку без додаткового втручання держави. Зазначене втручання може виражатися в:

- закупівлях зайвої продукції за встановленою ціною (витрати держави складуть P·(QS-QD));

- установленні дотацій на кожну одиницю продукції, продану понад QD (витрати складуть (P-PS)·(QS-QD)). Таким чином, установлення «підлоги» ціни спричиняє такі зміни ринкових умов, які вимагають додаткового регулюючого впливу держави.

Застосовується як міра захисту споживача товару нееластичного попиту. Приводить до утворення дефіциту в розмірі (QD-QS). Але при даному об'ємі пропозиції QS ціна попиту PD вище встановленого «стелі» Р, в результаті чого формується «чорний ринок» даного товару, характеристиками якого є вихідна крива попиту D і крива пропозиції «чорного ринку» SD, що має вигляд ломаної.



Рисунок 2.8 - Встановлення «стелі» цін

Вертикальний відрізок кривої SD показує процес повернення ринку до рівноважної ціни P0 при об'ємі продажів QS; висхідний відрізок - формування природної кривої в нових умовах. Рівновага встановлюється при ціні Р1>P0>P (ціна враховує ризик продавця) і об'ємі продажів Q*<Q0. Таким чином, встановлення «стелі» ціни може мати ефект, протилежний очікуваному: замість зниження ринкової ціни спостерігається її зріст.

Введення дотацій рівносильне тому, що держава бере на себе частину витрат на виробництво даного виду продукції (рис. 2.9). Введення дотацій Н переміщає криву пропозиції з положення S₀ у положення SH. При цьому розмір надлишку споживача продукції зростає на величину P₀BCPC, продавця - на величину P₀BAPA, сума дотацій, виплачена державою, визначається як PAACPC, а трикутник АВС характеризує чисті втрати суспільства від введення дотацій.

Потоварний податок - це податок на кожну споживану одиницю продукції, що стягується зі споживача залежно від об'ємів придбаних товарів. Цей податок є частиною ціни реалізованих товарів, їхнє збільшення безпосередньо збільшує ціну.

Введення потоварного податку відбивається як на покупці товару, оскільки підвищує рівень ціни, так і на його продавці, тому що підвищення ціни веде до скорочення об'єму продажів.



Рисунок 2.9 - Наслідки введення дотацій

Визначивши абсолютний розмір потоварного податку як 10% рівноважної ціни, оцінимо наслідки введення податку для конкретного ринку. Для цього необхідно скористатися як аналітичним, так і графічним методами дослідження.

Використовуючи аналітичний метод, можна визначити нову, модифіковану ринкову ціну, яка виникла в результаті введення податку у розмірі Т:

(2.4)

де (2.5)

T=0,1*P₀=0,434

Виберемо значення еластичностей з інтервалу 4,34-4,77 тому що при введенні потоварного податку в розмірі 10% очікується підвищення ціни в цих межах.

Модифікована ціна визначається по формулі (2.4):

P_мод=4,34+0,25=4,59 (гр. од.).

Далі визначимо нові обсяги ринкового попиту та пропозиції:

При визначенні нового обсягу пропозиції, слід пам'ятати про кількісну різницю між ціною, за якою купує товар покупець, і ціною, яку одержує продавець за кожну одиницю товару після сплати податку, тобто:

Розміри змін обсягів попиту та пропозиції складають:

Тобто обсяги попиту та пропозиції на товар B після введення податку зменшилися на 1,532 одиниць товару у порівнянні з попередніми.

Обсяги надходжень до державного бюджету, які виникли у результаті введення потоварного податку складають:

1. Сплата податку споживачем:

2. Сплата податку продавцем:

Тобто обсяг податкових надходжень до державного бюджету складає:

6,53+4,81 =11,34 (гр. од.)

Отже, потоварний податок більше перекладається на покупців, це пояснюється тим, що в нашому випадку попит нееластичний, а пропозиція являється еластичною.

За допомогою графічного метода також можна визначити обсяги надходжень до державного бюджету, які виникли у результаті введення потоварного податку (рис 2.10)

Податкова сплата споживача відповідає площі прямокутника KLEP_0.

Рисунок 2.10 - Реакція ринку на введення по товарного податку

Податкова сплата виробника відповідає площі прямокутника P₀EMN

Тобто обсяг податкових надходжень до державного бюджету відповідає площі прямокутника KLMN і чисельно складає:6,53+4,81 = 11,34 (гр. од.)

3. Визначення ринкових перспектив

поведінка споживач вальрас ринковий

Використовуючи функцію індивідуальної пропозиції виробника, визначається його положення до і після введення потоварного податку.

Для цього в першу чергу необхідно визначити мінімальну ринкову ціну, що забезпечить виробнику нормальний прибуток, при існуванні якої підприємець зможе втриматись в даному виді бізнесу.

Відомо, що мінімальна ринкова ціна в умовах ринку довершеної конкуренції дорівнює мінімальним середнім валовим витратам (АТСmin), що, в свою чергу, при мінімальних значеннях дорівнюють граничним витратам (МС). Тому задача зводиться до того, що треба знайти обсяг виробництва, який мінімізує середні валові витрати, і визначити його мінімальний розмір.

Функція середніх витрат буде визначена за допомогою функції валових витрат (2Q³-4Q²+6,5Q), пам'ятаючи про те, що:

(3.1)

Обсяг випуску Q, що дозволяє мінімізувати середні валові витрати, знаходиться як звичайний екстремум функції АТС, тобто через визначення першої похідної функції АТС і прирівнюванні її нулю:

Значення обсягу виробництва підставляємо в функцію середніх витрат.

ATC_min=2Q³-4Q²+6,5Q=2-4+6,5=4,5

P=ATC_min=4,5 (гр. од.)

Рівень цього показника відповідає мінімальному рівню ринкової ціни, що забезпечує виробнику нормальний прибуток.

Далі порівняємо рівень ціни, що забезпечує підприємству нормальний прибуток (Pmin= 4,5 гр. од.) з рівнями рівноважних цін на ринку товару B до і після введення податку. До введення податку рівноважна ціна становила: P₀ = 4,34 (гр. од); після введення P_T = 4,59 (гр. од), при чому за кожну одиницю товару після сплати податку продавець одержує: P_T - T = 4,156 (гр. од.). З розрахунків видно, що ціна ринкової рівноваги (P₀) менше ціни, що забезпечує підприємству одержання нормального прибутку (Pmin). Після введення потоварного податку виробник несе ще більші збитки, тому можна з упевненістю сказати, що йому не вигідно залишатися на даному ринку.

Висновки

В даній курсовій роботі досліджувався ринок товару B. Цей товар є нейтральним відносно інших товарів, які купує споживач, а, отже, обсяг його споживання залежить тільки від рівня його ціни і не залежить від обсягів споживання та цін інших товарів. Попит на цей товар за різних цін може бути, як еластичним, так і нееластичним, тобто і ціна, і потреби споживача можуть вплинути на його обсяг.

Ринок товару B знаходиться у стані рівноваги, яка э стійкою як у короткому, так і у довгому інтервалі. У цьому стані спостерігається наявність сукупного виграшу ринку. Введення потоварного податку на товар B призводить до зменшення обсягів попиту та пропозиції, але на ринку все ж встановлюються нові параметри ринкової рівноваги. Також дія податку спричинює загальні витрати суспільства, які значно перевищують обсяг податкових надходжень до бюджету. Це формує несприятливу ситуацію для розвитку ринку та суспільства в цілому.

Аналіз ринку показав, що функціонування підприємства є вигідним, так як виробник отримує економічний прибуток. Можливість отримувати економічний прибуток буде сприяти входженню нових підприємств на даний ринок, що призводитиме до збільшення обсягу виробництва. Стимул до входження нових підприємств зникне тоді, коли виробники ринку почнуть отримувати тільки нормальний прибуток.

Перелік джерел

1. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Микроэкономика. - СПб.: Питер. 2003.

2. Конохова З.П. Микроэкономика. Методическое пособие для студентов заочной формы обучения. - Харьков: ХГПУ.1999.

3. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. - М.:НОРМА.2001.

4. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Мікроекономіка». - Харків: НТУ «ХПІ». 2003.

Размещено на Allbest.ru