2. З метою підвищення продуктивності були проведені випробування в проблемній лабораторії високопродуктивних методів обробки при Експериментальному науково-дослідницькому студентському інституті (ЕНДСІ) кафедри Технології машинобудування верстатів та інструментів факультету ТеСЕТ Сумського Державного університету, які призвели до висновку, що можливо використовувати цільну кінцеву фрезу з бистроріжучої сталі Р6М5 ГОСТ 17025-71 діаметром 22мм , яка має 3 зуби та працюючою при таких режимах різання: S=250 об/хв, n=0,03 мм/зуб. Обробки буде виконуватись за один прохід.

Розрахуємо машинний час:

Т_мр=(10+99,94+140,7+113,29+14+134,79+159,85+225,03)мм/22.5мм/хв=39.9 хв.

Т_мб=245,25мм/1000мм/хв= 0,25 хв.

?Т_м=14,96+0,25=40.14 хв.

Виходячи з середнього значення періоду стійкості кінцевої фрези 80 хв., можна зробити висновок, що на обробку одного пазу необхідно 39.9?1=39.9 хв. та відповідно жодної переточки фрези не треба.

3. Також пропонується використання кінцевої фрези іноземного виробника фірми GUHRING з твердого сплаву, діаметром 22мм, яка має 4 зуби та працює при таких рекомендованих режимах різання: n=600 об/хв, f_z =0,073 мм/зуб, S =175,2 мм/хв. Обробка буде здійснюватися за один прохід.

Розрахуємо машинний час:

Т_мр=(10+99,94+140,7+113,29+14+134,79+159,85+225,03)мм/175,2мм/хв=5,1 хв.

Т_мб=245,25мм/1000мм/хв= 0,25 хв.

?Т_м=5,1+0,25=5,35 хв.

Виходячи з середнього значення періоду стійкості кінцевої фрези 200 хв., можна зробити висновок, що на обробку одного пазу необхідно 5,1?1=5,1 хв. та відповідно жодної переточки фрези не треба. А за обробку всього апарату направляючого 5,1?6пазів = 30,6 хв. також немає необхідності переточувати фрезу, що дуже суттєво прискорює процес обробки.

Розрахунок економічної ефективності використання того чи іншого інструменту чи обладнання дуже важливий для будь якого підприємства. Метою досліду було визначити, яку фрезу доцільніше використовувати для саме такого виду обробки (див. 3.2)

3.2 цінова політика підприємства

Для здійснення ефективної виробничої діяльності підприємству перш за все належить вирішити, яких цілей воно прагне досягти при реалізації конкретного товару.

Виділяють три основні цілі цінової політики підприємства:

* забезпечення збуту продукції (виживання);

* максимізації прибутку;

* утримання ринку.

З існуючих трьох основних цілей ціноутворення, з яких може вибирати фірма (засновані на збуті, на прибутку, на існуючому стані), для розглянутого підприємства бажаніша ціль максимізації прибутку. Також керівництво підприємства зацікавлено в стабільності та збереженні сприятливого клімату для своєї діяльності.

Аналіз цінових ризиків

В процесі своєї діяльності ЕНДСІ може зіткнутися з наступними ризиками.

Комерційний ризик пов'язаний з реалізацією продукції (послуг), закупівлею сировини, матеріалів і т.д. і може мати місце в разі зменшення планових обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обертання, втрат продукції в процесі обертання.

Ризик зменшення фінансової стійкості - зумовлений нераціональною структурою капіталу підприємства, підвищеною частиною позикових коштів, що в умовах падіння попиту на продукцію і зниження рентабельності діяльності може призвести до фінансової кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

Ризик неплатоспроможності - це ймовірність того, що підприємство через недостатній обсяг ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк з своїми кредиторами. Цей ризик не менш небезпечний, оскільки в разі, коли технічна неплатоспроможність є не епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

Інфляційний ризик - це ризик зменшення реальної вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв'язку зі зростанням рівня інфляції.

Процентний ризик - це ймовірність втрат через зміну відсоткової ставки (кредитної і депозитної) на фінансовому ринку.

Інвестиційний ризик - це ймовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу.

Кредитний ризик виникає в підприємства в разі надання покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування загрози його повного або часткового неповернення.

Незалежно від виду здійснюваних підприємством фінансово-господарських операцій може мати місце ризик упущеної вигоди. Цей ризик пов'язаний з можливим виникненням непрямих збитків або недоотриманням прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських заходів.

Дія перерахованих ризиків може бути обмежена:

* регулярним аналізом ринкової ситуації;

* розробкою ефективної реклами;

* аналізом дій конкурентів;

* суворим контролем руху грошових і інших активів;

* розпиленням ризиків: страхування, вкладення частини коштів у державні цінні папери.

Основні ризики будуть компенсовані запроектованими заходами.

Вибір стратегії ціноутворення

Стратегія ціноутворення - це вибір підприємством певної динаміки вихідної ціни товару, спрямованої на отримання найбільшого прибутку в рамках планованого періоду.

Стратегією ціноутворення обрана стратегія забезпечення заданого обсягу продажів, коли заради утримання довгострокової позиції на ринку і збільшення обсягів реалізації можна поступитися часткою прибутку. Позитивною вважається ситуація, коли продукція одночасно має і якісні переваги перед продукцією конкурентів. У цьому випадку після завоювання певної частки ринку можна з часом і дещо збільшити ціни. Крайньою формою такої політики є "виключає" ціноутворення, коли ціна на продукцію встановлюється настільки низькою, що призводить до відходу з ринку частини конкурентів.

Стратегія ціноутворення ЕНДСІ орієнтована на уникнення спаду у збуті та мінімізацію впливу таких зовнішніх сил, як конкурентів та учасники каналів збуту. Із усіляких методів переважніше встановлення ціни на основі цінності товару, тобто основний чинник ціноутворення - не витрати, а купівельна спроможність. Але, безумовно, необхідне покриття початкових і поточних витрат. Передбачається також широке використання цінових прийомів впливу. З урахуванням динаміки цін і рівня інфляції роздрібні ціни будуть змінюватися.

ЕНДСІ відпускає свою продукцію споживачам на умови 100% оплати за товар, але в рідкісних випадках може надати їм деякі знижки:

- часткова оплата (90% - передоплата, 10% - оплата за фактом поставки продукції споживачеві);

- оплата з відстрочкою платежу надійним постійним клієнтам;

- при купівлі продукції на складах в інших регіонах через торгових агентів надається знижка - доставка в межах району області, в якій знаходиться склад.

На даному підприємстві застосовуються такі основні методи розрахунку базової ціни, які використовуються як ізольовано, так і в різних комбінаціях один з одним:

1. Метод маржинальних витрат передбачає збільшення змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції на відсоток, що покриває витрати і забезпечує достатню норму прибутку. Забезпечуються більш широкі можливості ціноутворення: повне покриття постійних витрат і максимізація прибутку.

2. Методи маркетингових оцінок. Підприємство намагається з'ясувати ціну, за якою покупець безумовно бере товар. Ціни орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності товару, а не на задоволення потреби підприємства у фінансових ресурсах для покриття витрат.

3. Метод на основі аналізу беззбитковості й одержання цільового прибутку грунтується на розрахунку точки беззбитковості. Точка беззбитковості - точка перетину кривої загальної виручки і кривої загальних витрат, у якої обсяг прибутку підприємства дорівнює нулю, це фінансовий межа, при якому підприємство покриває свої витрати, але прибуток ще не отримує.

Встановлення кінцевої ціни.

Правильне встановлення ціни на реалізовану продукцію впливає на результати прибутку від діяльності організації. Ціна надає прямий вплив на величину обсягу продажів, оскільки більш висока ціна може привести до падіння попиту, і навпаки, більш низька ціна, відповідно, може призвести до збільшення обсягу продажів.

При аналізі ціноутворення необхідно враховувати:

- собівартість послуг,

- ціни конкурентів на аналогічні послуги,

- ціну, яка визначається попитом на дану послугу.

Проводити цінову політику слід з урахуванням того, щоб ціна на продукцію не перевищила рівень цін, що забезпечують цю продукцію на конкурентоспроможному рівні. Прийняття рішень в області ціноутворення має важливе значення для маркетингової стратегії підприємства. Ціна багато в чому залежить від стану ринку, наявності конкурентів на ринку та рівня витрат обігу, які виступають своєрідним обмежувачем в ціноутворенні.

Розглянемо формування ціни та доцільність використання того чи іншого інструменту.

Розрахунок економічної ефективності використання того чи іншого інструменту чи обладнання дуже важливий для будь якого підприємства. Метою досліду було визначити, яку фрезу доцільніше використовувати для саме такого виду обробки.

Розглянемо економічну ефективність кожної фрези окремо.

1 Фреза Guhring 3677:

- Вартість інструменту P_и - 1020 грн;

- Вартість обробки деталі Р_д - 200 грн;

- Витрати на заробітну платню Р_з - 15,60 грн/год.

Режими різання для даної фрези:

S = 140 мм/хв, n = 1000 об/хв.

Розрахуємо час обробки одного аппарату:

(3.2)

де l - довжина шляху фрези на одній деталі, мм;

S - робоча подача, мм/хв.

(3.3)

де l_п - довжина одного пазу, мм.



Даною фрезою було оброблено 4 апарати до значного зношування фрези.

(3.4)

де T - час обробки всіх деталей, хв.

Розрахуємо вартість виконаної роботи:

(3.5)

29,7 (грн)

Розрахуємо загальну вартість обробки деталей:

(3.6)

Розрахуємо ефективність використання даного інструменту:



(3.7)

Виходячи з отриманих результатів видно, що даний інструмент використовувати не доцільно, так як витрачені кошти не перевищують доходи.

2 Фреза Guhring 5506:

- Вартість інструменту P_и - 1122 грн;

- Вартість обробки деталі Р_д - 200 грн;

- Витрати на заробітну платню Р_з - 15,60 грн/год.

Режими різання для даної фрези:

S = 110 мм/хв, n = 800 об/хв.

Розрахуємо час обробки одного аппарату:

даною фрезою було оброблено 6 деталей до значного зносу фрези.

Розрахуємо вартість виконаної роботи:

(грн)



Розрахуємо загальну вартість обробки деталей:

Розрахуємо ефективність використання даного інструменту:

Виходячи з отриманих результатів видно, що даний інструмент використовувати не доцільно, бо доходи не значно перевищують витрати.

3 Фреза Guhring 5735:

- Вартість інструменту P_и - 1224 грн;

- Вартість обробки деталі Р_д - 200 грн;

- Вартість на заробітну платню Р_з - 15,60 грн/год.

Режими різання для даної фрези:

S = 160 мм/хв, n = 1000 об/хв.

Розрахуємо час обробки одного аппарату:

даною фрезою було оброблено 15 деталей до значного зносу фрези.



Розрахуємо вартість виконаної роботи:

(грн)

Розрахуємо загальну вартість обробки деталей:

Розрахуємо ефективність використання даного інструменту:

Виходячи з отриманих результатів видно, що даний інструмент використовувати доцільно, бо доходи значно перевищують витрати.

4 Фреза ГОСТ 17025-71:

- Вартість інструменту P_и - 16 грн;

- Вартість обробки деталі Р_д - 200 грн;

- Витрати на заробітну платню Р_з - 15,60 грн/год.

Режими різання для даної фрези:

S = 100 мм/хв, n = 630 об/хв.

Розрахуємо час обробки одного аппарату:

даною фрезою було оброблено 1 апарат до значного зносу фрези.



При обробці даним інструментом необхідно 3 переточки фрези на які йде додатковий час 20 хв.

Розрахуємо вартість виконаної роботи:

(грн)

Розрахуємо загальну вартість обробки деталей:

Розрахуємо ефективність використання даного інструменту:

Виходячи з отриманих результатів видно, що даний інструмент використовувати доцільно, бо доходи перевищують витрати.

Але якщо даним інструментом обробляти 15 деталей, то доход буде складати 2526 грн., що у 1,5 рази більше від самого вигідного інструменту, але часу на це буде потрібно 900 хв, що в 2,4 рази більше. Це дозволяє зробити висновок, що використання фрези Guhring 5735 вигідніше, ніж фрези ГОСТ 17025-71.

3.3 політика збуту

Маркетингова політика розподілу - комплекс заходів і відповідних операцій, спрямованих на ефективне планування, організацію, регулювання та контроль доставки продукції і послуг споживачам з метою задоволення їх потреб і отримання прибутку.

Завдання маркетингової політики розподілу охоплюють такі пріоритети:

логістичні:

створення інтегрованої системи регулювання та контролю за товарним рухом і потоками, що його супроводжують (фінансовими, інформаційними тощо), яка забезпечувала б своєчасність, високу якість постачання і необхідну кількість продукції споживачам;

формування системи закупівель сировини, матеріалів тощо;

визначення технології фізичного переміщення товарів;

координація і організація товароруху (обробка замовлень, упакування, комплектація, консервування, складування, створення необхідних товарно-матеріальних запасів та їх підтримання, отримання і відвантаження товарів, транспортування продукції);

розроблення способів управління рухом товарів;

організація передпродажного і післяпродажного обслуговування;

виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни та ін.;

дистрибутивні:

дослідження, формування, обґрунтування й ефективне функціонування каналів розподілу і товароруху;

встановлення збалансованості між потребами і можливостями закупівлі і виробництва;

вибір методів, каналів і структури розподілу, формування систем товароруху;

аналіз форм і методів роботи посередників у каналах;

вибір і ведення політики розподілення в умовах конкуренції;

визначення стратегії переміщення товарів;

планування процесу реалізації продукції та ін.;

збутові:

організація діяльності у каналі збуту;

узгодження політики продажу товарів кінцевим споживачам з політикою їх виробництва;

організація роботи з кінцевими споживачами та ін.

Визначені пріоритети забезпечують вирішення таких трьох проблем:

проектування та реалізація фізичного розподілу продукції;

обґрунтування та формування каналів розподілу;

організація та координація роботи у каналі збуту та з кінцевими споживачами продукції.

Маркетингова політика розподілу та збутова політика підприємства: основні заходи та елементи

Маркетингова політика розподілу є більш широким поняттям, ніж збутова політика. Так, під збутовою політикою розуміють сукупність збутових стратегій (позиціювання товару, стратегії охоплення ринку та ін.) та комплекс заходів, рішень та дій виробника, спрямованих на кінцевих споживачів продукції.

Розроблення заходів політики збуту та розподілу передбачає:

1 Визначення цілей збутової і розподільчої політики: проникнення на новий ринок, збільшення обсягів реалізації та його розширення, пошук нових учасників каналу, оптимізація системи товароруху тощо. При чому вони повинні відповідати цілям маркетингової стратегії.

2 Визначення стратегії збуту і розподілу, в тому числі ринку та його меж, кінцевих споживачів, методів збуту тощо.

3 Вибір системи розподілу: одноканальна чи багатоканальна; традиційна, горизонтальна чи вертикальна. Визначення типів каналів розподілу і кількості їх рівнів, тобто, які типи посередників слід застосовувати і якою повинна бути схема їх взаємодії, виходячи з умов забезпечення цілей політик збуту та розподілу. Розподіл функцій між учасниками каналів, розгляд альтернативних варіантів структури.

4 Визначення ширини каналів - кількості учасників на кожному рівні каналу розподілу. Його можна визначити шляхом ділення річного обсягу реалізації продукції через канал на кількість продукції, яку може реалізувати за цей період один учасник каналу.

5 Вибір конкретних учасників каналів розподілу, тобто визначення того, які фірми оптової торгівлі, магазини та ін. будуть задіяні у розподілі товару, з огляду на їх можливості, репутацію, фінансовий стан тощо. Ухвалення рішення про доцільність надання їм виняткового чи переважного права продажу. Переконання кандидатів стати учасниками системи розподілу. Мотивація учасників.

6 Організація збуту товарів (документальне оформлення операцій).

7 Визначення методів управління каналами розподілу.

Таким чином, збутова політика підприємства спрямована на формування взаємовідносин з кінцевими споживачами, а маркетингова політика розподілу - з учасниками каналу розподілу.

Збутову політику підприємства та політику розподілу доцільно орієнтувати на:

отримання прибутку у поточному періоді і на перспективу;

максимальне задоволення платоспроможного попиту споживачів;

довгострокову ринкову стійкість підприємства та конкурентоспроможність його продукції;

створення позитивного іміджу на ринку та його суспільне визнання і т.п.

Розподільча та збутова політики підприємства залежать від внутрішніх та зовнішніх умов функціонування і повинна відповідати його бізнес-концепції (конкурентні позиції, місце на ринку і т.д.), а також орієнтирам діяльності. Тому підприємство повинне перебудовувати свою діяльність швидше та ефективніше, ніж конкуренти, враховуючи інтереси, пов'язані зі збереженням та підвищенням добробуту як підприємства, так і споживачів та суспільства в цілому. Збутова і розподільча політика повинні бути базою для розроблення виробничо-технологічної, постачальницької, інноваційної та фінансової політик.

Основними складовими елементами маркетингової політики розподілу є:

стратегії розподілу;

товарорух;

канали розподілу.

Для більшості ринків фізична чи психологічна відстань між виробником та кінцевими споживачами така, що ефективне узгодження попиту та пропозиції потребує наявності посередників. Необхідність збутової мережі обумовлена нездатністю виробника прийняти на себе всі обов'язки та функції, що пов'язані з вимогами вільного обміну відповідно очікуванням потенційних споживачів. Звернення до посередників означає для підприємства втрату контролю над певними елементами процесу комерціалізації. Для підприємств вибір збутової мережі, тобто каналів розподілу, є стратегічним рішенням, яке повинно бути сумісним не тільки з очікуваннями у цільовому сегменті, але і з власними цілями суб'єктів господарювання. Основними причинами, що обумовлюють використання посередників, є, по-перше, те, що організація процесу товароруху потребує наявності певних фінансових ресурсів, по-друге, створення оптимальної системи товароруху передбачає наявність відповідних знань і досвіду у сфері кон'юнктури ринку свого товару, методів торгівлі і розподілу. Посередники ж за допомогою власних контактів, досвіду і спеціалізації дають можливість забезпечити широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.

За таких умов актуальним постає завдання пошуку та вибору каналів (прямих, непрямих чи комбінованих), за допомогою яких продукція надходить до кінцевого споживача. Від вирішення саме цієї проблеми вибору оптимального каналу збуту суттєво залежить подальша господарська діяльність підприємства. Тому важливим є вивчення видів каналів збуту, виявлення їх переваг та недоліків для підприємства та удосконалення критеріїв вибору збутового каналу.

Взагалі, існуючі канали товароруху передбачають використання трьох основних методів збуту:

- прямого, чи безпосереднього, коли виробник продукції вступає у безпосередні відносини із споживачами та не вдається до послуг незалежних посередників;

- непрямого, коли для організації збуту своїх товарів виробник використовує послуги різного типу незалежних посередників;

- комбінованого, чи змішаного, коли посередницькою ланкою виступають організації зі змішаним капіталом, який включає кошти як підприємства-виробника, так і іншої, незалежної компанії.

Просування послуг на ринок ЕНДСІ відбувається шляхом безпосереднього (прямий) контакту між підприємством та клієнтом, а також через торгових агентів фірм-посередників.

Прямий метод продаж має свої особливості та переваги, оскільки дає можливість зберегти повний контроль за веденням торгівельних операцій. Проте вважати його найбільш ефективним, оскільки він дає економію коштів на оплату послуг посередників та передбачає безпосередній контакт із споживачем, недоцільно. Дослідження показують, що посередницька ланка збутової діяльності фірми у більшості випадків, навпаки, підвищує ефективність збутових операцій, оскільки високий професіоналізм посередника у збутовій та комерційній сферах дозволяє прискорити окупність витрат та оборотність коштів за рахунок крупномасштабних, універсальних та спеціалізованих операцій, створює зручності для кінцевих покупців, економить час. Навіть якщо підприємства мають у розпорядженні достатньо коштів для створення власної збутової мережі, у багатьох випадках вони віддають перевагу послугам незалежних посередників, а існуючі кошти вкладають у прибуткові виробництва.



3.4 Політика комунікацій

Протягом останнього десятиліття відбувається глобалізація світових ринків збуту, посилюється їх динаміка. Внаслідок цього активізуються ринки маркетингових комунікацій, що відображається як у збільшенні кількості відповідних агенцій, так і коштів, що витрачаються на комунікації зі споживачем. Надзвичайно швидко розвивається ринок маркетингових комунікацій і в Україні, що фактично сформувався тільки у 1991 р.

Розглянемо структуру сучасних маркетингових комунікацій (рис.3.7).

Рисунок 3.7 - Різноманітність сучасний маркетингових комунікацій

В останні роки відбулися істотні зміни у структурі світових ринків маркетингових комунікацій, що швидко адаптуються до підвищення потреб споживачів, змін технологій, появи нової інформації. Традиційна пряма або медіа-реклама поступово втрачає позиції на користь засобів, що забезпечують ефективніший діалог зі споживачем. Перший тип засобів комунікацій ще називають засобами ATL (above the line). Вони реалізуються шляхом використання основних засобів масової інформації: телебачення, радіо, газет тощо і передбачають виділення певного обсягу витрат на рекламу, відповідно до наявних на ринку цін.

Другий же тип засобів - немедійні засоби, і межі їх чітко не визначені. До них зокрема відносять засоби BTL (below the line), що реалізуються методами інтерактивного і стимулюючого маркетингу, поштової розсилки, використанням баз даних і оплачуються як частку від загального бюджету на маркетингові комунікації.

Завдяки використанню сучасних передових технологій та впровадженню комп'ютеризованого регулювання, контролю технологічних процесів, постійно забезпечується високий рівень якості продукції.

Підприємство прагне підкреслити високу якість та економічність вироблених деталей.

У даній маркетинговій програмі однією із найважливіших комунікаційних цілей, які поставило перед собою підприємство є підвищення рівня поінформованості населення.

З комунікаційних цілей у ході планування рекламної компанії випливають й ринкові цілі. Так, найважливішою метою є розвиток попиту, здійснення чого неможливо без заходів щодо постійного інформування цільової аудиторії про наявність вітчизняного (виробника), що пропонує гідний продукт за гідну ціну.

3.4.1 Завдання рекламної кампанії

Завданням рекламної кампанії є підвищення попиту на виготовлення деталей, зокрема на апарат-напрявляючі, які виготовляються з економією часу та матеріалу ЕНДСІ. Також у результаті проведення рекламної кампанії планується збільшити частку ринку, яку в даний момент займає підприємство. Час проведення рекламної кампанії - ІІ квартал 2011 року.

Поширення рекламної кампанії - Сумський р-н, зокрема в м. Суми.

Стратегія рекламної кампанії буде спрямована на зростання обсягів продажу шляхом залучення нових покупців та споживачів, які раніше користувалися аналогічною продукцією підприємств-конкурентів.



3.4.2 Вибір цільової аудиторії

Деталі, що виготовляються на ЕНДСІ, широко використовуються в машинобудуванні. Отже. Основною цільовою аудиторією є компанії та заводи, які займаються виробленням, транспортуванням або продажем деталей машин. Для приваблення клієнтів у ЕНДСІ постійно розробляються нові методи обробки деталей, вдосконалення вже відомих способів та методів обробки.

Так, наприклад, було запропоновано для ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" обробку апарат-направляючих з нержавіючої сталі 20Х13 закордонними твердосплавними фрезами (раніше застосовувалися фрези за ГОСТ 5582-75). Такий підхід дозволив скоротити час та зменшити витрати.

Економія часу та коштів, призводить до значного збільшення продуктивності. Дані дослідження показали, що працездатність фрез іноземного виробника набагато більше, ніж фрез, які використовуються на безлічі українських підприємств. Виходячи з середнього значення періоду стійкості на обробку однієї деталі, апарату направляючого, необхідно дуже мало часу всього 30 хвилин, що в 20 разів швидше від часу при використанні вітчизняних фрез та старих технологій обробки.

З точи зору економіки доход від використання фрез іноземного виробника значно збільшується при зменшенні часу на обробку та збільшення об'єму партії.

3.4.3 Визначення тактики реклами

З комунікаційних цілей у ході планування рекламної компанії випливають й ринкові цілі. Так, найважливішою метою є розвиток попиту, здійснення чого неможливо без заходів щодо постійного інформування цільової аудиторії про наявність вітчизняного (виробника), що пропонує гідний продукт за гідну ціну.

В ході даної роботи було розроблено рекламну стратегію для ЕНДСІ.

Для розроблення рекламної стратегії необхідно врахувати:

ь концепцію звернення до споживачів;

ь вид впливу на споживачів;

ь вибір каналів та засобів передачі звернення;

ь розробка та інформаційне наповнення корпоративного Інтернет-сайту.

ЕНДСІ прагне саме розвинути попит, адже він завоював вже певне ім'я, серед споживачів, як підприємство що надає якісний товар за доступну ціну. Однак, все ж таки потенційні можливості підприємства виявляються значно більшими, ніж наявний попит, що ще раз підтверджує необхідність ведення активної рекламної кампанії підприємства.

Отже, при проведенні рекламної кампанії для інформування споживачів будуть використані наступні рекламні засоби:

· друкована рекламна продукція (каталоги, буклети);

· реклама в друкованих виданнях (реклама в спеціалізованих журналах, довідниках);

· інтернет-реклама (інтернет-сайт);

· також як пріоритетний напрям - участь у спеціалізованих виставках. На даний момент участь у виставках є економічно необґрунтованою.

Рекламу на телебаченні та радіо використовувати недоцільно.

Отже, запропоновані рекламні заходи дозволять підприємству підвищити обсяг продажу деталей та складових машин.

В процесі роботи було розроблено рекламне звернення до споживачів (див. Додаток ).

У даному зверненні використані емоційний та раціональний вплив на споживачів.

У подальшому планується розробка сайту ЕНДСІ, що буде мати функції інтернет-магазину (інтернет-каталог виробів зі складнооброблюваних матеріалів, перелік можливих видів робіт та ін.)



3.4.4 Розроблення бюджету рекламної кампанії

Для планування коштів на рекламні заходи ЕНДСІ передбачається Метод цільового бюджету на основі мети та завдань.

1. Друкована рекламна продукція.

Таблиця 3.8 - Буклети

Формат	Папір	Тираж, шт.	Вартість, грн.
А5	135 г/м2	200	600

Загальна сума витрат 600 грн.

2. Інформація про рекламу в журналах див. табл. 3.9

Табл. 3.9 - Реклама в друкованих виданнях

Журнал	місто	Вартість, грн.	Кількість оголошень	Витрати, грн.
Компресорне та енергетичне машинобудування	Суми	100	6	600
Світ техніки та технологій	Харків	100	6	600
Обладнання та інструмент для професіоналів	Харків	1530	4	6120
Новтехпром	Харків	380	6	380*6=2280
Загальна сума витрат, грн.				9600

3. Витрати на сувенірну рекламу (табл. 3.10)

Таблиця 3.10 - Витрати на сувенірну рекламу

Вид реклами	Кількість	Вартість за 1шт., грн..	Вартість за нанесення реклами на 1 шт., грн..	Загальна сума
Авторучки	200	3	1,28	856

Загальний бюджет рекламної кампанії:



ЗБ=600+9600+856=11056 (грн)

Реклама у друкованих виданнях буде виходити щомісяця (1р/міс), окрім реклами у "Обладнання та інструмент для професіоналів", яка буде виходити у липні, серпні, жовтні та листопаді.

Буклети - перша неділя липня, жовтня та листопада.

Авторучки у вигляді сувенірної продукції будуть даруватися замовникам протягом кожної останньої неділі місяця.

3.4.5 Оцінка ефективності рекламної кампанії

Метод визначення економічної ефективності реклами ґрунтується на зіставленні додаткового валового доходу, одержаного в результаті використання реклами, і витрат, пов'язаних з її здійсненням. За даним методом спочатку визначається додатковий товарообіг, одержаний в результаті проведення рекламних заходів, потім обчислюється додатковий прибуток від суми обчисленого додаткового товарообігу. Економічна ефективність реклами виражається різницею між сумою додаткового прибутку і витратами на рекламу.

Для проведення розрахунків наведемо в табл.3 обсяг продажів у 2010 та 2011рр. за I квартали (табл. 3.11)

Таблиця 3.11 - Рівень продажу деталей у дорекламний та післярекламний періоди

Період часу	Обсяг продажу до проведення рекламної кампанії (2010р.), грн.	Обсяг продажу після проведення рекламної кампанії (2011р.), грн.	Додатковий товарообіг
Січень	28 474	52 505	24031
Лютий	86 678	90 907	4229
Березень	76 150	83 767	7617
Всього	191 302	227 179	35 877

Проведемо розрахунки.



Додатковий товарообіг визначається за формулою:

,

Де Тд - додатковий товарообіг, грн..;

Тс - середній товарообіг до проведення рекламної кампанії, грн..;

П - приріст середнього товарообігу за рекламний та після рекламний періоди, %;

Д - кількість днів у рекламний та післярекламний періоди.

Розрахуємо приріст товарообігу за рекламний та післярекламний періоди у %.

.

Розрахуємо додатковий товарообіг:

Таким чином, після проведення розрахунків встановлено, що товарообіг за рекламний і післярекламний період зріс на 18,75%, або на 35869,13 грн., що можна вважати позитивним результатом рекламної кампанії.

Розрахуємо економічний ефект від рекламної кампанії:

,

Де Е - економічний ефект від рекламної кампанії, грн..;

Вр - витрати на рекламу, грн..;

Вд - додаткові витрати на зростання товарообігу, грн..

Додаткові витрати на зростання товарообігу становлять 10% додаткового товарообігу.

Отже, економічний ефект становить:

грн.

Економічний ефект від проведення реклами позитивний, отже, рекламна кампанія є ефективною.

Розрахуємо рентабельність реклами (РР):

(324%)

Висновок: рекламні заходи проведені ефективно, прибуток підприємства збільшився, рентабельність дорівнює 324%. Витрати сукупних рекламних заходів у даному випадку на одного потенційного споживача дорівнює витратам на друковану рекламу (9600 грн).

У подальшому планується розробка власного сайту та розмістити рекламу на інтернет-порталах : http://nelikvidov.net/prices/

http://compressormarket.ru/index.php?module=board&action=type&id=1

http://www.ukrrosmetall.com.ua/magazine/issue/21

http://feeds3.waste.com.ua/index.php?page=reclama

3.5 висновки

Маркетинг - один з найбільш потужних інструментів, що використовуються різними організаціями в боротьбі за виживання і процвітання на ринку.

Комплекс маркетингу (4р) - сукупність контрольованих факторів, спрямованих на виникнення передбачуваних та бажаних реакцій певного сегмента ринку. Тобто, це ті заходи, які здатна здійснити та чи інша компанія з метою просування свого товару на ринку. В комплекс маркетингу входить чотири основні групи (4Р): товар, ціна, методи поширення і просування.

Товар - це набір виробів та послуг, які фірма пропонує цільовому ринку. Ціна - грошова сума, яку споживачі повинні сплатити для отримання товару.

Розповсюдження - різноманітна діяльність, завдяки якій товар стає доступним для цільових споживачів.

Просування - всіляка діяльність фірми по розповсюдженню відомостей про переваги свого товару і переконанню цільових споживачів купувати його.

Маркетингові комунікації - це процес обміну інформацією між фірмою та іншими суб'єктами маркетингової діяльності з метою представлення та вдосконалення діяльності фірми і її товарів.

Основна мета комунікаційної політики - просування фірми і її товарів, тобто поширення повідомлень, що створюють лояльність споживачів і суспільства до фірми, інформують, що переконують або нагадують про її діяльність або товари. Основними елементами маркетингових комунікацій є реклама, стимулювання збуту, прямий маркетинг, стосунки з громадськістю, упаковка, заходи щодо стимулювання роздрібної торгівлі, організація спеціальних заходів, сувеніри, промислові виставки, інші заплановані і незаплановані звернення



Розділ 4. Охорона праці

4.1 Характеристика приміщення

Об'єктом дослідження в розділі "Охорона праці" приймаємо приміщення, яке використовується для виконання дипломної роботи - аудиторію кафедри ТМВІ Сумського державного університету №118, яка також є науково-дослідною лабораторією.

Досліджуване приміщення знаходиться на першому поверсі "Інженерного" корпусу. Загальна площа приміщення становить 36м², висота - 3,5 м. приміщення має два вікна. Кількість працівників - 4 людини. Таким чином, на одного співробітника приходиться площа, яка дорівнює 36/4=9 м². Згідно зі СНіП 2.09.04 - 87 на кожного співробітника, який працює в приміщеннях управління чи аудиторіях, повинно приходитися не менше 4 м² робочої площі. За даними підрахунками - приміщення придатне для забезпечення нормальних робочих умов для співробітників.

В приміщенні знаходиться 4 письмових стола, 2 комп'ютери, модернізований растровий електронний мікроскоп РЕМ 100У, різноманітні малогабаритні прибори (мікроскоп, профілометр, кругломір та ін.)

Напруга джерела живлення комп'ютерів та інших приборів 220 В.

За небезпечністю ураження електричним струмом лабораторія відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки .

На рисунку 4.1 наведено план досліджуваного приміщення.

4.2 Аналіз стану охорони праці

Проаналізуємо основні небезпечні фактори приміщення. Згідно з ГОСТ 12.0.003 - 74, для офісних приміщень такими факторами є:

- Небезпека ураження електричним струмом. В даному приміщенні використовується стандартна електрична мережа с напругою 220 В. крім того, є електромережа напругою 380 В, але вона не використовується. Тому небезпека ураження струмом існує. Для її попередження використовують заземлення приборів, всі розетки прикриті кришками для попередження контакту з електромережею. Всі електромережа надійно ізольована. Тому небезпека даного фактору зведена до мінімуму.

- Небезпека отримання термічних опіків. Робота в приміщенні передбачає використання рідкого азоту для обслуговування мікроскопу (температура рідкого азоту - 180⁰C). Ця речовина може викликати серйозні опіки при контакті зі шкірою. Тому при роботі з ним використовуються спеціальні ЗІЗ. Персонал, що працює з рідким азотом, ознайомлений повною мірою з властивостями речовини та правилами його використання.

- Небезпека виникнення пожежі. В даному приміщенні використовується багато електроприборів, які можуть при поламці стати джерелом займання. Крім того, існує небезпека замикання електромережі.

- Підвищений рівень шуму - відсутній, рівень шуму не перевищує норму.

- Відхилення від санітарно-гігієнічних норм. Для аналізу даного фактору слід провести наступні розрахунки:

А) достатність природного освітлення;

Б) достатність штучного освітлення;

В) достатність вентиляції;

Г) стан підлоги та спосіб прибирання;

Д) забезпеченість працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.

Розглянемо кожен з вказаних пунктів окремо.

Достатність природного освітлення. Щоб проаналізувати даний фактор необхідно порівняти фактичне значення природного освітлення з нормативними. Нормативне значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового пояса, в якому знаходиться Україна, визначається у відсотках за формулою:



(4.1)

де - нормативне значення КПО для IV світлового пояса. Згідно зі СНіП II-4-79 = 1,5 %.

m - коефіцієнт світлового клімату. Для України m = 0,9.

с - коефіцієнт сонячності. Так як вікна розташовані на пн.-сході, то с = 1.

%.

Рисунок 4.1 - План досліджуваного приміщення

Фактичне значення КПО:



(4.2)

де Sв - площа всіх вікон приміщення. В приміщенні знаходиться два 1,8х2,2 м, площа яких 2*(1,8*2,2) = 7,92 (). Sh - площа підлоги приміщення. Для даного приміщення площа підлоги складає 6*6 = 36 ().

- загальний коефіцієнт світлопропускання віконного прорізу. Приймаємо = 0,4. r1 - коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішньої поверхні приміщення. Для визначення цього коефіцієнту необхідно знайти наступні параметри:

- відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 5/3,2 = 1,56;

- відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 5/6 = 0,83;

- середній коефіцієнт відбиття від стелі, стін та підлоги. Так як приміщення є світлим, зі світлими меблями, то приймаємо р_сз = 0,5;

- відношення довжини приміщення до його глибини: 6/6 = 1.

Таким чином, за таких параметрів, враховуючи, що освітлення бокове одностороннє, приймаємо коефіцієнт r1 = 3,3.

- світлова характеристика вікна. Для визначення даної величини використовуємо характеристики приміщення, розраховані раніше. Таким чино, дискретним методом отримуємо, що світлова характеристика дорівнює 15,05.

Кбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон, які розташовані напроти інших будівель. Оскільки напроти вікон немає високих споруджень, то приймаємо Кбуд = 1.

Кз - коефіцієнт запасу. Згідно рекомендацій Кз приймаємо в межах 1,3 ? 1,5. Приймаємо Кз = 1,4 (середнє значення).



%

Так, фактичне значення КПО нормативного (0,504 < 1,35), природне освітлення в приміщенні недостатнє. Тому необхідно прийняти міри для підвищення рівня освітлення. Основна міра - використання штучного освітлення. Крім того, можна освітлювати меблі, проте це суттєвого не вплине.

Ефективність природного освітлення

Для оцінки ефективності штучного освітлення необхідно порівняти значення фактичного та нормованого (по СНіП II-4-79) значень освітлення.

Згідно СНіП II-4-79 нормування освітлення для адміністративних приміщень при загальному освітленні = 300 (Лк) - при використанні люмінесцентних ламп і 200 (Лк) - при використанні ламп накалювання.

В даному приміщенні для освітлення використовується 6 люмінісцентних ламп (ЛД 80), потужністю 80 Вт кожна. Кількість ламп в світильнику - дві. Система освітлення - загальна. Тому нормоване освітлення складає не менше 300 Лк.

Фактичне значення штучного освітлення розраховується за формулою:

(4.3)

де Fл - світловий потік лампи (Лм). Для ламп ЛД 80 Fл складає 4070 (Лм).

- коефіцієнт використання світлового потоку. Для адміністративних приміщень цей коефіцієнт приймається в межах 0,4?0,6. Приймаємо = 0,5 (середнє значення).

N - кількість світильників. N = 6 (штуки).

n - кількість ламп в світильнику n = 2 (штуки).

S - площа приміщення. S = 36 .

К - коефіцієнт запасу. Дана величина приймається в діапазоні значень 1,5?2. Приймаємо К = 1,75 (середнє значення).

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, 1,1.

(Люкс).

Оскільки фактичне значення штучного освітлення перевищує допустиме значення (352,4 > 300), то можна сказати, що штучне освітлення в приміщенні ефективне та є достатнім для забезпечення нормальних умов праці.

Ефективність природної вентиляції

Об'єм приміщення складає V = 6*6*3,5 = 126 ().

Об'єм приміщення, що припадає на одного співробітника складає:V1 = 126/4 = 31,5 (). Згідно СНіП 2.09.04-87, якщо об`єм, що припадає на одного співробітника, більше 20 (), то необхідний повітряобмін повинен бути не менше L' = 20 /час. Необхідний повітряобмін в приміщенні:

(4.4)

де n - кількість працівників в приміщенні. За умовою n = 4 людини.

/час

Фактичний повітряобмін в приміщенні забезпечується за допомогою природної вентиляції як неорганізовано - через зазори у віконних пройомах, так і організовано - через віконну фрамугу.

Фактичне значення повітрообміну розраховується за формулою:



(4.5)

де µ - коефіцієнт втрати повітря. Дана величина приймається в діапазоні: 0,4?0,6. Приймаємо µ = 0,5 (середнє значення).

F - площа фрамуги. F = 1,5*0,4 = 0,6 .

V - швидкість виходу повітря через фрамугу. Розраховується за формулою:

(4.6)

де g - прискорення вільного. G = 9,8 ().

Н2 - тепловий тиск. Розраховується за формулою:

(4.7)

де г_вн и г_с - відповідно об`ємна маса повітря всередині та ззовні приміщення ().

Об'ємна маса повітря розраховується за формулою:

(4.8)

де РБ - барометричний тиск (мм.рт.ст.). Приймаємо РБ = 750 (мм.рт.ст.). Т - температура повітря (°К). для теплого періоду року температура в приміщенні складає t = 28 °С или Т = 311 °К; для холодного періоду рока - t = 17 °С або Т = 290 °К. Температура ззовні складає t = 24 °С або Т = 297 °К; для холодного періоду року - t = -11 °С або Т = 262 °К.



Рисунок 4.2 - Схема розрахунку природної вентиляції

- висота від площини рівних тисків до центра фрамуги. Дану величину можна розрахувати, використовуючи наступні залежності:

(4.9)

(4.10)

де Sдв - площа дверей. Sдв = 2*1,5 = 3 ().

h - висота між центральними верхніми і нижніми прорізями (фрамуги та дверей). Складає 1,1 (м).

Використаємо отримані залежності та складемо рівняння:

(м/с).

(м/с).

(м/с).

(м/с).

(/час).

(/час).

Таким чином, природна вентиляція є неефективною, оскільки фактичне значення повітрообміну набагато перевищують нормативні. В зимовий час такий обмін може привести до переохолодження приміщення, а, як наслідок, і працівників, що працюють в ньому. Тому для зниження фактичних значень повітрообміну можно запропонувати нормоване провітрювання приміщень.

Стан підлоги та спосіб прибирання

Дане приміщення має бетонну підлогу, яка здатна витримувати великі навантаження, що створюються тиском великих мас (наприклад, обладнанням). Прибирання приміщень включає в себе вологе прибирання кожен день перед початком роботи. Крім того, один раз на тиждень - повне прибирання приміщення, яке заклечається в очищенні від пилу, протиранні вікон і т.п. таким чином, приміщення відповідає санітарним вимогам та забезпечує комфортну роботу персоналу.

Забезпеченість працівників санітарно-побутовими приміщеннями

Дане приміщення передбачає наявність умивальника. Прибиральня розташована на першому поверсі цього ж приміщення. Їдальня знаходиться у сусідньому корпусі. Таким чином, працівники забезпечені в повній мірі санітарно-побутовими приміщеннями.

Протипожежні заходи

Приміщення відноситься за небезпекою виникнення пожежі до категорії В - "пожежонебезпечне", згідно ОНТП 24-86. Це аргументовано роботою з легкозаймистими матеріалами, такими як папір, дерево, деякі реактиви та матеріали для обслуговування обладнання (різноманітні мастила).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання електромережі;

- загорання паперу чи дерева внаслідок халатного відношення;

- розповсюдження вогню із сусідніх аудиторій чи будівель;

- порушення техніки безпеки при роботі обладнання.

Попередити виникнення пожежі можна шляхом:

- розробки та дотримання правил пожежної безпеки;

- проведення лекцій по пожежній безпеці;

- проведення тренувальних заходів. Розробка плану евакуації;

- використання якісної ізоляції для електромережі.

4.3 висновки. Заходи щодо покращення умов праці

При аналізі стану охорони праці ми проаналізували різноманітні параметри та запропонували методи покращення існуючих недоліків.

В цілому для покращення умов праці можна запропонувати наступні заходи:

- проведення вхідних, первинних та щорічних інструктажів;

- ознайомлення персоналу з правилами пожежної безпеки;

- проведення лекцій щодо застосування та використання нових методик роботи;

- використання нових систем вентиляції та освітлення

- використання сучасних протипожежних сигналізації та засобів гасіння пожеж;

- застосування спеціальних приборів для покращення мікроклімату.



Загальні висновки

Маркетингова товарна політика є основою впровадження маркетингової концепції у діяльність підприємства, виходячи з того, що товар - головний інструмент маркетингової діяльності, за допомогою якого підприємство впливає на свого споживача і отримує прибуток. Переважними умовами успішного застосування маркетингової товарної політики є: знаходження і реалізація перспективних ідей товару; своєчасне коригування асортименту відповідно до рівня конкурентоспроможності товарів; вірне позиціонування товарів на ринку; адаптація параметрів товарів до змін у навколишньому середовищі.

Одним із методів підвищення ефективності виводу на ринок товару є проведення рекламних заходів. Основною метою у ході проведення реклами є підвищення іміджу компанії а також доведення до споживачів переліку послуг що надає фірма. Рекламні заходи проведені ефективно, прибуток підприємства збільшився, рентабельність дорівнює 324%.

Економія часу та коштів, призводить до значного збільшення продуктивності. Дані дослідження показали, що працездатність фрез іноземного виробника набагато більше, ніж фрез, які використовуються на безлічі українських підприємств. Виходячи з середнього значення періоду стійкості на обробку однієї деталі, апарату направляючого, необхідно дуже мало часу всього 30 хвилин, що в 20 разів швидше від часу при використанні вітчизняних фрез та старих технологій обробки. З точи зору економіки, доход від використання фрез іноземного виробника значно збільшується при зменшенні часу на обробку та збільшення об'єму партії. Рекламні заходи проведені ефективно, прибуток підприємства збільшився, рентабельність дорівнює 324%. Витрати сукупних рекламних заходів у даному випадку на одного потенційного споживача дорівнює витратам на друковану рекламу.



Список використаних джерел

1. GUHRING Прецизтонный режущий инструмент , прайс-лист №41. Изд. 2009 - ХХХ с.

2. Белявцев М.І., Воробйов Н.М. Маркетинговий менеджмент: Навч. посібник / Під заг. ред. М.І. Белявцева, В.Н. Воробйова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 407 с.

3. Близнюк С.В. Маркетинг в Україні: проблеми становлення та розвитку. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2004. - 400 с.

4. Боготирьова Л.Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник з курсу "Стратегічний менеджмент". - К., 2004. - 312 с.

5. Бондаренко І.В., Дубницький В.И. Сучасний маркетинг (у схемах, малюнках, таблицях, термінологічних поясненнях): Навчальний посібник.- Донецьк: ТОВ "ЮГО-ВОСТОК ЛТД", 2002.-326 с.

6. Василенко В.А., Ткаченко Т.І., Стратегічне управління: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 415 с.

7. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 340с.;

8. Войчак А.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація // Маркетинг в Україні.- №2.- 2005.- С.50-53.

9. Галушка З.І., Комаринський І.Ф. Стратегічний менеджмент: Навч.-методичний посібник. - Чернівці, 2006. - 346 с.

10. Гжиров Р.И. Краткий справочник конструктора. Справочник - Л.:Машиностроение, 1984, - 464 с.

11. Голляк Ю.Б. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності стратегічних галузей Української економіки// Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6 (60).- С. 78-82.

12. Гончарова С.Ю., Отенко І.П. Стратегічне управління: Навч. посібник. - Х.: ХНЕУ, 2004. -308 с.

13. ГОСТ 17025-71 Фрезы концевые с цилиндрическим хвостовиком. Конструкция и размеры. - Взамен ГОСТ 8237-57; введ. 09-06-71. - Москва ; Министерство станкостроительной и инструментальной промышленности СССР.

14. Дибб С, Симкин Л., Брэдли Дж. Практическое руководство по маркетинговому планированию: разработка, внедрение, контроль. - СПб.: ПИТЕР, 2001. - 255 с.;

15. Дьяченко И. Анализ применения современных маркетинговых технологий в продвижении товаров // Маркетинг и реклама. - 2006, №5. - С.46-49;

16. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

17. Ігнатьева І.А. Стратегічний менеджмент: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: Знання України, 2005. - 282 с.

18. Ілляшенко С.М. Маркетинг у прикладах та завданнях: Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Мрія-1", ЛТД, 1998. - 112 с.

19. Ілляшенко С.М. Маркетинг: бакалаврський курс: Навчальний. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. - 975 с.

20. Ілляшенко, С. (2005). маркетингова товарна політика. Суми: ВТД "Університетська книга".

21. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2005. - 400 с.

22. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 237 с.;

23. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 250 с.

24. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент: анализ, планирование, внедрение, контроль. - СПб.: ПИТЕР, 1998. - 888 с.;

25. Крайнев Д.В. Повышение эффективности процесса резания сталей перлитного и аустенитного класса путем использования предварительных пластических деформаций [Текст] - ХХХ с.

26. Куденко Н. Стратегічний маркетинг. - К: КНЕУ, 2006. -152 с.;

27. Маркетинг /Под редакцией проф. Уткина Э.А.-М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем": Издательство ЭКМОС, 1998. - 320 с.

28. Маркетинг: Підручник /В.Руделіус, О.Азарян, О.Виноградов та ін.: Ред.-упор. О.Сидоренко, П.Редько. - К.:Навч.-метод. центр "Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні", 2005. - 473 с.

29. Маркетинг: Учебник: А.Н. Романова , Ю.Ю. Корлюгов, С.А. Красильников и др.; Под ред. А.Н. Романова. М.- Банки и биржи: ЮНИТИ. - 1998. - 420 с.;

30. Методичні вказівки до виконання практичних робіт та курсової роботи з курсу "Маркетингова товарна політика" / Викладач С.М. Ілляшенко. - Суми: Вид-во СумДУ, 2005. -65с.;

31. Мороз Л.А, Чухрай Н.І Маркетинг: Підручник/ за ред.. Л.А.Мороз.- 2-е вид.- Львів: Національний університет "Львівська політехніка", "Інтелект Захід", 2002.-244 с.

32. Общемашиностроительные нормы времени вспомогательного обслуживания рабочего места подгтовительно-заключительного для технического нормирования станочных работ. Изд. 5-е, М.:Машиностроение, 1977, - 428с.

33. П.Р. Родин, Н.С. Равская, А.И. Касьинов Монолитные твердосплавные фрезы, Киев издательство при Киевском государственном университете издательского объединения [Текст], 1985 - ХХХ с..

34. Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 315 с.;

35. Пасічник В.Г., Акіміна О.В. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник.- Київ: Центр навч. літератури .2005.- 112 с.

36. Пирогова Ю.К. Коммуникативные приемы дифференциации брендов // Маркетинг и реклама.-№9.-2005.-с.29-35.