Інформаційні знаки та їхня комунікативна роль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація інформаційних знаків. Дати характеристику та навести приклади експлуатаційних знаків, попереджувальних, екологічних

інформаційний знак імпортний харчовий

Інформаційні знаки (ІЗ) - умовні позначення, призначені для ідентифікації окремих або сукупних характеристик товару. ІЗ наносяться на упаковку, товар і інші носії інформації (ярлики, бирки, експлуатаційні документи). ІЗ властива стислість, промовистість, наочність і швидка розпізнаваність.

Стислість обумовлена тим, що як ІЗ можуть виступати окремі слова, букви, цифри, малюнки й інші символи.

Промовистість і наочність ІЗ визначаються їхньою формою, кольором, сполученням окремих символів, що відповідають визначеним естетичним вимогам споживачів. При цьому деякі фірми, націлені на конкретний сегмент споживачів, намагаються у своїх фірмових знаках враховувати саме їхні інтереси.

Швидка розпізнаваність ІЗ досягається за рахунок застосування звичайних символів, зображення яких найчастіше легко розшифровуються. Легко впізнаються багато товарних знаків, оскільки вони містять найменування виготовлювача, або інші символи з визначеними асоціативними зв'язками. Швидка пізнаваність деяких символів, застосовуваних у ІЗ, базується на їх тривалому застосуванні. ІЗ - це також великий блок інформаційних даних про товар.

Інформаційні знаки поділяються на: товарні, знаки відповідності і якості, попереджувальні, знаки найменування місця походження, розмірні, екологічні, маніпуляційні, штрихове кодування.

Для багатьох непродовольчих товарів велике значення має інформація про правила їхньої експлуатації або способи догляду, поводження з ними, що забезпечує зберігання їхнього функціонального призначення протягом тривалого часу. Для доведення такої інформації до споживача і застосовуються експлуатаційні знаки.

Експлуатаційні знаки - знаки, призначені для інформування споживача про правила експлуатації, способи догляду, монтажу і налагодження споживчих товарів.

Такі знаки наносяться на етикетки, ярлики, бирки, упаковки, контрольні стрічки або безпосередньо на товар. Найбільшого поширення набули міжнародні символи, прийняті для текстильних виробів. Багато експлуатаційних знаків для текстильних виробів настільки наочні, що не потребують особливих пояснень.

Наприклад, на рисунку 1.1 представлений знак прання білизни з кіп'ятінням (а) та знак - можливі всі методи чистки (б).

Рисунок 1.1 - Експлуатаційні знаки

Різновид експлуатаційних знаків - це знаки керування, які можна зустріти на досить складнотехнічних товарах, а також на експлуатаційних документах. Наприклад, на деяких електропрасках різні режими прасування позначають у вигляді однієї, двох і трьох точок із відповідним поясненням у супровідних документах.

На побутових холодильниках і морозильниках кількість зірочок служить інформаційним знаком про діапазони температур, що можливо досягти під час експлуатації холодильника.

У багатьох електропобутових приладах показані стрілками або іншими умовними позначеннями місця вмикання в електромережу, переключення програм, регулювання гучності й іншої інформації.

Попереджувальні знаки -- це знаки, що призначені для забезпечення безпеки споживача і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів шляхом попередження про небезпеку або нанесення даних, що вказують на дію щодо попередження небезпеки.

Попереджувальні знаки поділяються на два види:

· ті, що попереджають про небезпеку;

· ті, що попереджають про дію щодо безпечного використання.

Відповідно до міжнародних вимог з класифікації і маркування небезпечних речовин і матеріалів, розроблених органами ООН і Міжнародною організацією праці (МОП), кожному виду попереджувальних знаків відповідає визначений символ, що складається з літери "К." - для знаків, що попереджають про небезпеку, або "8" - для знаків, що повідомляють про дії для запобігання небезпеки, і двозначного номера-коду, що вказує на конкретну небезпеку, наприклад: Я 12 - надзвичайно небезпечно, К. 34 - викликає опіки.

Попереджувальні знаки доповнюються символічним зображенням небезпеки.

Зазначені інформаційні знаки є частиною попереджувального маркування, що служить для зосередження уваги користувачів небезпечних товарів до їхніх властивостей. Метою попереджувального маркування є інформування про наслідки їхнього шкідливого впливу, наявність даних про способи і засоби захисту, що забезпечують безпечне поводження з небезпечним товаром.

Попереджувальне маркування може містити також інформацію про надання першої допомоги при небажаному контакті з небезпечним товаром, що може завдати шкоди здоров'ю споживача.

Якщо говорити про споживчі товари, то найбільша кількість небезпечних речовин містить група товарів побутової хімії. Для них попереджувальне маркування є обов'язковим. Інші групи продовольчих і непродовольчих товарів також можуть містити окремі небезпечні речовини (наприклад, нікотин у тютюнових виробах, сивушні масла в алкогольних напоях). Але кількість їх не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій, інакше реалізацію цих товарів буде заборонено. Для тютюнових виробів попереджувальне маркування зводиться до напису: "Мінздрав попереджує, що паління небезпечне для здоров'я".

Попереджувальне маркування повинне включати:

· найменування небезпечної речовини, включаючи торгову марку і загальновизнані синоніми;

· серійний номер ООН і класифікаційний шифр речовин;

· символи небезпеки;

· сигнальне слово, що виділяється масним шрифтом і використовуване залежно від ступеня небезпеки:

· "НЕБЕЗПЕЧНО! " - для притягнення уваги до більшого ступеня ризику, що характеризується високою можливістю смерті або важких ушкоджень;

· "ОБЕРЕЖНО!" - для притягнення уваги до середнього ступеня і потенційної погрози ризику нанесення збитку для здоров'я людей і навколишнього середовища.

Символи небезпеки повинні супроводжуватися написами, що характеризують вид небезпеки. Вони виконуються чорним кольором на жовтогарячому або жовтому фоні.

Однією з найактуальніших проблем сучасності є охорона навколишнього середовища і забезпечення безпеки людини. В Україні право людини на здоров'я, навколишнє середовище закріплено в Конституції, законах про охорону навколишнього середовища та захист прав споживачів. Наявність сертифіката відповідності, який гарантує якість товарів, вже не задовольняє суспільство, оскільки необхідно гарантувати не тільки безпеку людини, але й навколишнього середовища.

У різних країнах розроблено спеціальну систему знаків та позначень, яка отримала назву екологічне маркування

Екологічні знаки досить часто зустрічаються на імпортних товарах, але останнім часом деякі транснаціональні знаки стали використовувати і українські виготовлювачі, оскільки в Україні поки ще не розроблено єдині екологічні знаки.

Екологічні знаки - це знаки, які призначені для інформації про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечні засоби їхньої експлуатації, використання або утилізацію.

Група екологічних знаків поділяється на три підгрупи:

- знаки, що інформують про екологічну чистоту товару або безпеку для навколишнього середовища;

- знаки, що інформують про екологічно чисті способи утилізації товарів або упаковування;

- знаки, що інформують про небезпеку продукції для навколишнього середовища.

Перша підгрупа знаків інформує про безпеку продукції або окремих її властивостей для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього середовища. До неї відноситься "Блакитний ангел"(рисунок 1.2), який вперше з'явився в 1978 р. в Німеччині, центральну фігуру якого взято з емблеми ООН з навколишнього середовища. Він є практичним символом екологічно чистого продукту, тільки в Німеччині ним марковано понад 5000 товарів. "Білий лебідь" наноситься на продукцію у скандинавських країнах. Екознак японської асоціації з охорони навколишнього середовища інформує про те, що даний виріб найменше забруднює і руйнує навколишнє середовище. Цим знаком можуть бути марковані будь-які японські товари,, у тому числі аерозолі, у яких відсутні речовини, що руйнують озон. Низка країн застосовує екознак, що інформує про безпеку холодильного устаткування для озонового шару.



Рисунок 1.2 - Екознак «Блакитний ангел»

Поряд з екознаками, які застосовують у міжнародній та національній практиці, окремі фірми створюють власні емблеми екологічної чистоти. І таких символів досить багато.

Основні підходи до екомаркування були розроблені Радою ЄС у 1992р. В ЄС питаннями екологічного маркування займається спеціально створена структура - Міжнародна асоціація по стандартизації.

Екомаркування, рекомендоване Радою ЄС, включає знак, який може бути двох кольорів: і зеленого, і блакитного або нанесений чорним або білим кольором відповідно на білий або чорний фон. Призначенням екомаркування є забезпечення споживачів достовірною інформацією про екологічність придбаного продукту, а також стимулювання виробників відносно дотримання норм та вимог щодо охорони навколишнього середовища. Це екомаркування не поширюється на харчові продукти, напої і лікарські препарати.

Другу підгрупу екознаків призначено для інформації про засоби, що запобігають забрудненню навколишнього середовища. Це можуть бути, наприклад, дані про те, що дану упаковку отримано з вторинної сировини. Екознаки цієї підгрупи можуть містити заклики не забруднювати навколишнє середовище упаковками, здавати їх на повторну переробку або складати в спеціальні сміттєзбиральники.

Знак "ресайклінг", який використовується у США, Німеччині, Великобританії, скандинавських та інших країнах, - для маркування продукції з вторинної сировини, а також продукції, яка може бути перероблена.

Одним із найпоширеніших екознаків, що набули останнім часом характеру транснаціональних, є німецький знак "Зелена крапка". Вперше цей знак одержав поширення у Німеччині після прийняття нового законодавства про утилізацію і повторне використання упаковок. "Зелена крапка" розміщується на упаковці і означає, що:

- на її поширюється гарантія повернення, прийому і повторної переробки маркованого упакувального матеріалу;

- виробник або продавець маркованого товару підписали з фірмою Б8О контракт на використання знака "Зелена крапка" і вносять відповідну ліцензійну плату.

Окремі українські виробники теж почали маркувати свою продукцію знаком "Зелена крапка". Проте за відсутності налагодженої системи повторного використання й утилізації упаковок наявність цього знака на пакуванні не ставить за обов'язок спеціалізованим організаціям приймати і переробляти пакувальні матеріали зі знаком "Зелена точка".

Третя підгрупа містить екологічних знаків, що характеризують небезпеку продукції для навколишнього середовища. До них відносяться деякі попереджувальні символи. Наприклад, у Фінляндії прийняті в 1991 р. правила, відповідно до яких небезпечні для морської флори і фауни речовини, перевезені морським транспортом, повинні бути марковані спеціальним знаком.

Порядок ввезення імпортних харчових продуктів та продуктової сировини в Україну, відповідальність виробників або продавців про забезпечення належної якості товарів

Імпортні харчові продукти та продовольча сировина допускаються на митну територію України за умови виконання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації. Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів встановлює Кабінет Міністрів України.

Контроль за наявністю в контрактах (договорах) показників якості та безпеки здійснюється відповідними органами виконавчої влади, які здійснюють обов'язкову сертифікацію та державну санітарно-гігієнічну експертизу харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів,

Харчові продукти та продовольча сировина, які ввозяться в Україну і перебувають під митним контролем, повинні бути вивезені за межі України, якщо їм було відмовлено у документальному підтвердженні їхньої якості та безпеки.

Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів на митну територію України здійснюється митною службою. Митне оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється лише за наявності:

сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого в державній системі сертифікації органом, уповноваженим Держстандартом;

ветеринарного дозволу на харчові продукти і сировину тваринного походження;

карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження;

маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.

Фізичним особам дозволяється ввозити імпортні харчові продукти для особистого споживання (крім сировини тваринного походження), загальна кількість яких не перевищує норм, Установлених законодавством України, без подання митним органам країни висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи,сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи усіх форм власності, які займаються розробленням, виробництвом, транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані:

мати спеціальну освіту (підготовку);

виробляти, ввозити в Україну, реалізовувати та використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, які відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів щодо цих продуктів, сировини і матеріалів;

реалізовувати та використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали лише за наявності документального підтвердження їхньої якості та безпечності. Виробник (продавець) харчових продуктів та продовольчої сировини зобов'язаний:

постійно перевіряти їхню якість та вживати заходи щодо недопущення реалізації непридатних харчових продуктів, харчових продуктів з вичерпаним строком придатності;

забезпечувати безперешкодний доступ на відповідні об'єкти працівникам, які здійснюють державний контроль і нагляд, для проведення перевірки відповідності виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання харчових продуктів і продовольчої сировини до вимог, норм і правил щодо якості та безпечності цих продуктів і сировини, встановлених нормативними документами, і надавати безоплатно цим працівникам необхідні для виконання їхніх функцій нормативні документи та інші відомості, а також зразки (у кількості, визначеній нормативною документацією) використаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і харчових продуктів, що випускаються;

відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства України про якість та безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини.

Реалізація товарів фізичними та юридичними особами має здійснюватися відповідно до правил торгівлі окремими групами товарів в Україні.

Особи, винні у порушенні вимог, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби вважається винна діяльність (дія або бездіяльність) особи (посадової особи чи громадянина), що призвела до невиконання вимог, які містяться у зазначених документах, і на яку посадовою особою держсанепідслужби, що винесла зазначені документи, покладено відповідальність за їх виконання.

Порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби тягне накладення на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу у таких розмірах:

на громадян -- від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на посадових осіб -- від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посадова особа може бути притягнута до штрафу за порушення санітарного законодавства незалежно від того, чи застосовано до її підприємства фінансову санкцію, чи ні. На іноземців штраф за порушення санітарного законодавства накладається на загальних підставах.

Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку відшкодування підприємствам, установам, організаціям і громадянам збитків, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

Фінансова санкція за порушення санітарного законодавства - це штраф за порушення санітарного законодавства, який накладається посадовою особою органів, установі закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України на підприємство, підприємця, установу або організацію, які порушили санітарне законодавство.

До порушників застосовуються такі фінансові санкції:

Передача замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам державних санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (надалі - санітарних норм) тягне накладення на порушника (розробника цієї документації) штрафу у розмірі 25 відсотків вартості розробки.

Реалізація продукції, забороненої до випуску і реалізації посадовими особами держсанепідслужби, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції.

Випуск, реалізація продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

Реалізація на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції.

Ухилення від пред'явлення посадовим особам держсанепідслужби продукції, яка підлягає контролю, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Вартість документації та продукції обчислюється за цінами їх реалізації.

Застосування фінансової санкції не заважає притягненню до відповідальності посадових осіб порушника, винних у порушенні санітарного законодавства або у невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби.

Сплата фінансової санкції не звільняє порушника від обов'язку відшкодування підприємствам, установам, організаціям і громадянам збитків, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, діяльність яких пов'язана з вирощуванням та заготівлею тварин, виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і реалізацією тварин, продуктів та сировини тваринного і рослинного походження, з виробництвом та реалізацією засобів захисту тварин, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у вигляді штрафу за:

порушення ветеринарних норм і правил, зоогігієнічних нормативів, крім тих, що передбачені законом, - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення правил щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень - у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

переміщення через державний кордон без обов'язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду вантажів - у розмірі вартості ввезеної продукції;

реалізацію ввезених на територію України продуктів та сировини тваринного походження, кормів для тварин, які не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі вартості реалізованої продукції;

реалізацію на території України засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, незареєстрованих в Україні, - у розмірі вартості реалізованої продукції;

ухилення від пред'явлення або непред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових заходів щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для їх проведення - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м'яса із трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєних хімікатами, утоплених, вимушено дорізаних, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи тощо, - у розмірі вартості виготовлених продуктів;

ухилення від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного і рослинного походження - у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

надання власниками торговельних об'єктів дозволу на реалізацію продуктів тваринного і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію продуктів та сировини тваринного і рослинного походження у місцях, не відведених для цього або таких, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи - у розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини - у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє підприємство від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством. Рішення державних інспекторів ветеринарної медицини про накладання штрафів оформляються постановами.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на господарюючі суб'єкти накладаються стягнення у вигляді штрафу за:

- відмову споживачеві в реалізації його права в разі придбання товару неналежної якості, встановленого пунктом 1 статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів", - у десятикратному розмірі вартості цього товару;

- випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, -у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

- випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги; реалізацію товару, забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом, - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару (виконаної роботи, наданої послуги);

- реалізацію небезпечного товару без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання -- у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару;

- відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

- створення перешкод службовій особі державного органу у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних робіт, надаваних послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць; реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару.



Які документи необхідні для призначення експертизи?

При плануванні проведення товарної експертизи визначають три етапи:

· підготовчий,

· основний,

· заключний.

На підготовчому етапі експертизи готують документи , на підставі яких призначається експертиза:

· заявку на проведення експертизи, яка оформлюється замовником;

· наряд на проведення експертизи.

Заявка на проведення експертизи подається постачальником, одержувачем товарів, транспортною організацією або призначається рішенням арбітражу, який розглядає позов по певній товарній партії.

У заявці мають бути необхідні дані, на підставі яких правильно ідентифікується товар, а також його виробник, постачальник, одержувач, посередник, дати відправки та одержання, номери супроводжувальних документів. Крім того, замовник повинен визначити мету та завдання, які ставляться перед експертом. У заявці зазначаються дата та номер виклику експерта, а також дані про виклик постачальника, об'єм товарної партії та метод дослідження. Якщо при проведенні експертизи потрібно застосувати метод руйнуючого контролю, то в заявці повинна бути згода замовника на руйнування зразка товару в кількості, передбаченій НД. Доцільно, щоб замовник у заявці визначив найбільш зручні для нього дні та години з'явлення експерта, а також дав гарантію та вказав форму оплати усіх витрат на експертизу, включаючи витрати на відрядження, якщо експертиза відбувається в іншому населеному пункті. При безготівковому розрахунку зазначаються банківські реквізити.

Заявка повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером. Підписи завіряються дійсною печаткою. Заявка може бути передана у письмовій чи усній формі. Письмова заявка може бути відіслана з кур'єром, поштою, телеграфом або з використанням засобів електронного зв'язку. Усна заявка передається телефоном як разова заявка із зазначенням конкретної мети завдань експертизи.

Обидві форми заявок можуть використовуватися для всіх видів товарів, але для продуктів, які швидко псуються, доцільніше передавати заявку телефоном, оскільки за такої форми передачі скорочується час між викликом і прибуттям експерта.

Незалежно від форми передачі заявки експерт не повинен розпочинати експертизу, якщо немає письмової заявки чи письмового підтвердження на проведення експертизи, а також коли наявні в них дані недостатні для проведення експертної оцінки. Це пояснюється тим, що на завершальному етапі можуть бути помилки через неправильно передану і сприйняту експертом інформацію, а також конфліктів між замовниками та експертами. У цьому випадку вирішити спір чи передбачити помилки допоможуть дані, зазначені у письмовій заявці.

При проведенні експертизи товарів, призначеній арбітрами або слідчими органами, до заявки мають бути додані рішення чи постанови, у заявці зазначається місце проведення експертизи, її вид (повторна чи комплексна), суб'єкти, які беруть участь в експертизі, стан товару та товарної партії (цілісність, наявність пломб), документи про вилучення проб, акти первинних експертиз, форма оплати і банківські реквізити платника. Заявка реєструється в експертній організації в "Журналі реєстрації документів проведення експертиз" або в комп'ютерній автоматизованій системі з наданням їй порядкового номера.

Другим документом про призначення експертизи є наряд на проведення експертизи. Наряд видається експертові і є документом, який підтверджує право експерта на проведення експертизи. Наряд видається керівником експертної організації, чи його заступником, чи уповноваженою особою. Наряд оформлюється на спеціальному бланкові та підписується керівником експертної організації. Підпис повинен бути завірений печаткою.

У наряді зазначається номер, дата надходження заявки, дата початку експертизи, організація-замовник, її адреса, телефон, прізвище та посада представників, які беруть участь у проведенні експертизи, його постачальник, а також завдання експертові, яке визначається метою та завданням експертизи. Наряду присвоюється номер, відповідний номеру в "Журналі реєстрації заявок".

Заявка та наряд є обов'язковими технічними документами підготовчого періоду. Перед виданням наряду керівництво експертної організації повинно встановити правоздатність проведення експертизи, зважаючи правила та норми, які регламентуються чинним законодавством. Наряд видається тоді, коли є підстави для проведення експертизи. За відсутності таких підстав або недоцільності проведення експертизи (наприклад, вартість експертизи є вищою вартості товару) керівництво експертної організації повинно мотивовано відмовити і наряд не виписувати. Виправлення у заявці та наряді зазвичай не допускаються.

Але, якщо такі все ж виправлення мають місце, то їх слід обумовити певним чином, інакше ці документи вважатимуться недійсними.

Видачею наряду експертна організація підтверджує правоздатність призначення експерта. Для проведення товарної експертизи призначення експерта повинно здійснюватися в строки, погоджені із замовником (щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин). Факт видачі наряду реєструється у журналі або інформація вводиться в комп'ютерну систему. Невиправдана затримка строків призначення експертизи, невиправдана затримка прибуття експертів може призвести до порушення строків прийому товарів за кількістю чи якістю, внаслідок чого результати експертизи будуть відхилені, а замовник понесе великі збитки.

Після закінчення експертизи на зворотному боці наряду проставляються години роботи експерта відповідно до умов оплати за експертні послуги. Зворотний бік завіряється представником замовника. Оформлений таким чином наряд експерт здає в експертну організацію.

Призначення експерта керівництво експертної організації здійснює з урахуванням кваліфікації та компетентності експерта; його незалежності від замовника; наявність у нього достатнього часу для ретельного проведення експертизи.

Призначаючи групи експертів, необхідно зважати на їхній досвід роботи в даній галузі експертизи, знання конкретних товарів, при цьому один з них призначається відповідальним. Якщо експерт не має достатнього досвіду роботи, то спочатку його слід включати в експертні групи з більш досвідченими експертами. Не варто також залучати до проведення самостійної експертизи конкретних товарів експертів, що не є спеціалістами з цих товарів.

На підготовчому етапі може бути проведений за необхідності інструктаж експертів. Особливо необхідний такий інструктаж перед проведенням експертизи товарів органолептичним, комплексним чи іншими експертними методами. При проведенні інструктажу вказуються мета та завдання конкретної експертизи, особливості засобів і методів, що застосовуються. Якщо при проведенні експертизи заповнюються анкети, дегустаційні листки чи інші форми опитування, то слід проінструктувати експертів щодо правильного їхнього заповнення, яке сприятиме уникненню багатьох технічних помилок.

Особливої уваги варто приділити оформленню завершальних результатів експертизи (актів експертизи чи висновків експерта). Нажаль, іноді цю частину усного інструктажу підміняють показом раніше складених актів і висновків. Однак навіть правильно оформлені акти відображають лише результати конкретної експертизи, але вони не призначені для узагальненого аналізу всього різноманіття можливих результатів. Через це усний інструктаж керівника експертної групи чи більш досвідченого експерта з аналізом типових, раніше допущених помилок дуже важливий, особливо для експертів-початківців. Інструктаж не є обов'язковим у підготовчий період. Для досвідчених експертів щоденний інструктаж перед проведенням експертизи з якості почасти і не потрібен. Достатньо періодично проводити такий інструктаж, аналізуючи типові помилки. Проте іноді інструктаж є необхідним, бо без нього можливі грубі огріхи через технічні помилки, незнання експертами конкретного об'єкта тощо. Наприклад, при експертизі нових товарів, визначенні коефіцієнтів вагомості тощо.

На підготовчому етапі визначаються взаємостосунки експерта та замовника експертизи. Експерт, одержавши призначення на проведення експертизи, повинен із замовником погодити дату експертизи.

Замовник експертизи на підготовчому етапі повинен:

- призначити для участі в експертизі своїх представників (не менше двох), компетентних щодо експертизи товарів та уповноважених підписувати констатуючу частину акта експертизи;

- якщо товар підлягає огляду митною чи карантинною службами, то має бути забезпечена присутність представників цих служб, а при необхідності то і присутність представників виробника чи постачальника;

- подати за необхідності зразок-еталон, з яким експерт повинен ознайомитися, перевіривши його оформлення;

- підготувати робоче місце для експерта і необхідні для проведення експертизи засоби (нормативні та технічні документи, устаткування, робочі та перевірені засоби виміру тощо). Підготувати товар на експертизу (наприклад, провести сортування за партіями, а за необхідності - за сортами, розмірами);

- забезпечити вільний доступ до товарів;

- виділити підсобних робітників для здійснення допоміжних операцій, необхідних під час проведення експертної оцінки (переміщення товару, розкриття ящиків, розсортування тощо);

- забезпечити дотримання техніки безпеки при проведенні експертизи та особистої безпеки експерта.

Експерт на підготовчому етапі повинен ознайомитися з нормативними документам (стандартами, ТУ, інструкціями тощо), згідно з якими повинна здійснюватися експертиза.

Особливості і порядок проведення експертизи корпусних меблів

По конструктивно - технологічній ознаці меблі ділять на вбудовану, пересувну, трансформовану, збірну, корпусну, розбірну, нерозбірну, секційну, стелажну, комбіновану і іншу.

Корпусні меблі, що складаються з щитів, бувають рамкові і щитові. Меблі рамкової конструкції збираються з окремих щитів, що є готовими елементами. Вони важчі і матеріаломісткі в порівнянні з рамковими, має плоскі поверхні, що полегшує догляд за ними. Рамкові меблі гігієнічніші.

Корпусні меблі включають шафи різного призначення (для одягу, для книг, для посуду, серванти комбіновані, секційні), тумби і секції, письмові і туалетні столи, трюмо, трельяжі. Тут також розглядаються обідні і журнальні столи, які по конструкції відносяться до гратчастих меблів. Незалежно від призначення корпусні меблі виготовляються щитової конструкції на опорах у вигляді плінтусів, лавки або на підсадних ніжках.

Корпусні меблі, які поставляються в розібраному вигляді, повинні мати інструкцію для складання, схему монтажу і документ про комплектацію.

Кожна деталь повинна мати свій номер та номер виробу і набору (гарнітура). Номери деталей мають відповідати номерам, зазначеним в інструкції із складання, схемі монтажу і документах про комплектацію. До наборів меблів має додаватися інструкція з експлуатації та догляду за меблями. Уся знімна фурнітура меблів має бути впакована в заклеєний пакет чи коробку, укладена в одну із шухляд або прикріплена до однієї з деталей меблів.

Товарна експертиза корпусних меблів - оцінка експертом основоположних характеристик меблів, а також їх змін в процесі руху товару для ухвалення рішень, видачі незалежних і компетентних висновків, які служать кінцевим результатом. При проведенні експертизи можуть оцінюватися всі основоположні характеристики товару: асортиментна, якісна, кількісна, вартісна або лише їх частини.

Експертна оцінка - сукупність операцій по вибору комплексу або одиничних характеристик товарів або інших об'єктів, визначенню їх дійсних значень і підтвердженню експертами відповідності їх встановленим вимогам і товарній інформації. При експертній оцінці вимоги до характеристик корпусних меблів можуть встановлюватися не лише нормативною документацією, але і експертами.

При цьому під товарною інформацією слід розуміти відомості, вказані на маркіровці, в товарно-супровідних документах або інших джерелах інформації.

Товарознавча експертиза - один з найважливіших і обов'язкових видів товарної експертизи. Інші види експертизи доповнюють її і не завжди є обов'язковими. Обов'язковість товарознавчої експертизи обумовлена тим, що в її основі лежить оцінка органолептичних властивостей і основних показників якості, а це наближає товарну експертизу до оцінки товару споживачем.

Товарознавча експертиза включає оцінку всіх основоположних характеристик товару: асортиментну, якісну, кількісну і вартісну. У зв'язку з цим розрізняють наступні види товарознавчої експертизи: кількісна, якісна, експертиза товарів по договорах, асортиментна, документальна і комплексна.

При проведенні експертизи за якістю експерти повинні дотримуватися основних правил, які включають наступні положення:

- перед початком роботи необхідно ознайомиться зі всіма нормативними документами (стандартами на конкретні види меблів, упаковку і маркіровку, методи випробувань);

- якість товарів необхідно визначати відповідно до вимог стандартів, що діють, договорів. При необхідності корпусні меблі можуть оцінюватися шляхом зіставлення із зразками або еталонами;

- для оцінки якості має бути відібрана вибірка або об'єднана проба, розмір якої має бути не менш встановлених норм. - при неоднорідності товарної партії, що включає меблі різної якості, експерт повинен виявити процентний вміст кожної фракції. При виявленні дефектних елементів меблів експерт повинен відібрати зразки товарів з найбільш характерними дефектами і встановити причини їх виникнення;

- при виявленні причин невідповідності якості експерт повинен вказати в акті пакувальних матеріалів меблів (їх цілісність, надійність, достатність) - експерт не повинен проводити експертизу, якщо порушена цілісність товарної партії або пред'явлені знеособлені товари, а також розпаковані або без товарно-супровідних документів.

Складові експертизи: суб'єкт, об'єкт, критерії, методи, процедура і результат.

Суб'єкт експертизи - це експерт або група експертів. Об'єктом експертизи є споживчі властивості меблів корпусних, що виявляються при взаємодії товару із споживачем в процесі експлуатації.

Критерії, використовувані в експертній оцінці, можуть бути загальними і конкретними. Конкретні критерії - реальні вимоги до якості товарів даного вигляду. Ці вимоги визначені нормативно-технічною документацією. Конкретними критеріями можуть служити також базові зразки і базові показники, що характеризують якість зразків, що приймаються за початкових.

Процедура проведення експертизи - це послідовність певних операцій, що виконуються експертами. Основні операції процедури експертизи можна розділити на три етапи: підготовчий (створення експертної групи і формування цілей експертизи); основний (дослідження, що виконуються експертами); завершальний (обробка результатів, їх аналіз, оцінка і оформлення експертного висновку).

Перед початком проведення експертизи розглядають підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи.

На підготовчому етапі експертизи одержують документи про призначення експертизи:

- заяву на проведення експертизи, яка оформлюється замовником;

- наряд на проведення експертизи.

У заявці на проведення експертизи мають бути необхідні дані, на підставі яких правильно ідентифікується товар, а також його виробник, одержувач, дата відправки та одержання, номери супроводжувальних документів. Крім того замовник визначає мету та завдання, які ставляться перед експертом. У заявці зазначаються дата та номер виклику експерта, а також дані про виклик постачальника, об'єм товарної партії та метод дослідження.

Наряд видається експертові і є документом, який підтверджує право на проведення експертизи. Наряд видається керівником експертної організації, чи уповноваженою особою.

У наряді зазначається номер, дата надходження заявки, дата початку експертизи, організація-замовник, її адреса, телефон, прізвище та посада представників, які беруть участь у проведенні експертизи, його постачальник, а також завдання експертові, яке визначається метою та завданням експертизи. Наряду присвоюється номер, відповідний номер в «Журналі реєстрації заявок».

Після закінчення експертизи на зворотному боці наряду проставляються години роботи експерта відповідно до умов оплати за експертні послуги. Зворотний бік завіряється представником замовника. Оформлений таким чином наряд експерт дає в експертну організацію.

Заключний етап - це один із найбільш відповідальних етапів, у якому роблять підсумки всієї раніше проведеної роботи. Метою цього етапу є аналіз і оцінка одержаних результатів, а також їхнє документальне оформлення. Результати експертизи можуть бути оформлені як акт експертизи чи в іншій формі відповідно до записів, зроблених експертом у робочому зошиті під час проведення експертизи.

Результатом експертизи є оформлення письмового висновку, в якому приводиться оцінка споживчих властивостей. Висновок включає ввідну частину, дослідницьку частину і вивід; підписує її експерт. При проведенні експертизи меблів можуть бути виявлені виробничі дефекти різного характеру - явні і приховані:

- явні, які можуть бути встановлені після вивантаження меблів з транспортного засобу (на складі у одержувача товару), а також у споживача;

- приховані, такі, що виявилися в процесі експлуатації виробу у споживача. Оцінка якості меблів проводиться залежно від завдань експертизи: за показниками якості, споживчими властивостями, передбаченими технічними умовами контракту/договору, стандартами .

Корпусні меблі можуть приховувати свої недоліки деякий час, але вони у будь-якому випадку дадуть про себе знати. Наприклад, якщо при виготовленні була використана сира деревина, яка не пройшла спеціальну санітарну обробку, довго такі меблі не прослужать. Різні недоліки можуть ховатися в клейових з'єднаннях, фурнітурі або зовнішній обробці. Такі приховані дефекти неможливо визначити в домашніх умовах, це може виявити лише ретельне дослідження з вживанням різних технічних засобів.

Будь-який предмет меблів при експертизі піддається ретельному і детальному аналізу, для того, щоб виявити відхилення і різні виробничі дефекти. Залежно від завдань, поставлених перед експертом, проводиться органолептичне або інструментальне дослідження. Органолептичне дослідження полягає в оцінці зовнішнього вигляду меблів і якості товару. Висновок створюється на основі даних, отриманих при аналізі відчуттів від органів чуття. Інструментальна експертиза проводиться з різних вимірювальних приладів, в основному цей метод застосовується для виявлення невідповідності розмірам. Експерт також може визначити, чи є дефект виробничим або виник вже в процесі використання. Після того, як предмет експертизи був уважно вивчений, складається експертний висновок, де вказується кваліфікація самого експерта і результати проведеної роботи.

Об'єктивна і незалежна експертиза меблів - це важливий елемент сучасних стосунків між покупцем і продавцем (виробником).



Перелік використаних джерел

1.Закон України «Про захист прав споживачів» від 30 червня 1999 року.

2.Митний кодекс України // Прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 року.

3.Андрейцев В.І. Екологічне право. - Київ: Вентурі, 1996. - 207 с.

4.А.П. Батутіна І.В. Ємченко Експертиза товарів. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 278 с.

5.Дианич М.М., Зелинский О.В., Косарева Н.П., Нагродский Ю.Р., Чечик А.М. Товароведение промышленных товаров (мебель, электробытовые и культтовары, часы),- М.:Экономика, 1981.-256с.

6.Екологічне маркування на упаковці. Інформ. Бюл. З міжнародної стандартизації, 1996.

7.Мережко Н.В. Сертифікація товарів і послуг: Підручник - К.: Київ. Нац..торг. - екон. Ун-т, 2002. - 298 с.

Размещено на Allbest.ru