Фінансові аспекти асортиментної політики підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансові аспекти асортиментної політики підприємства

ЗМІСТ

1. Фінансові аспекти асортиментної політики підприємства 3

2. Система основних показників оцінки фінансового стану підприємства 9

Задача 19

Використана література 20

1. Фінансові аспекти асортиментної політики підприємства

Як видно з багатьох попередніх прикладів, на величину маржинального прибутку (прибутку) значно впливає асортимент, а точніше, структурні зрушення в асортименті продукції. Тому фінансові аспекти асортиментної політики постійно знаходяться в полі зору фінансових менеджерів.

В умовах адміністративно-командної системи підприємства отримували зверху стабільні завдання щодо номенклатури і асортименту продукції яка виготовляється з вказівками кому її постачати. Невиконання плану постачання загрожувало колективу підприємства зниженням фондів економічного стимулювання.

Для цих умов досить добре підходив метод повного розподілу витрат. Він дозволяв підприємствам забезпечувати отримання запланованого прибутку без зайвих зусиль.

Головним критерієм підбору асортименту був показник рентабельності, який розраховувався як відношення прибутку отриманого від конкретного виробу до його собівартості. Цей критерій в умовах, коли підприємства з кінця 80-х років перейшли на самофінансування і почали самі формувати портфель замовлень, призвів до “вимивання” дешевого асортименту. Особливо це було відчутно в галузі легкої промисловості. Таким чином в умовах монополізованої економіки підприємства здобували досить легко великі прибутки.

Але цей підхід зовсім не прийнятний в умовах ринкової економіки з її жорсткою конкуренцією, яку вже до речі відчули більшість галузей народного господарства України. Покладання на критерій рентабельності до повної собівартості продукції при необхідності зміни асортименту може замість збільшення прибутку призвести навіть до збитків. Найбільш доцільно в таких випадках використовувати показник маржинального прибутку і розраховану на його основі рентабельність. Розглянемо цей підхід на прикладі. Припустимо підприємство виробляє три види продукції: А -10 одиниць; Б -5 одиниць; В -7 одиниць. Необхідні дані наведені в таблиці 1

Таблиця 1. Вихідні дані для розрахунку критерію вибору асортименту (грн)

Показники Виріб А Виріб Б Виріб В На обсяг На од. На обсяг На од. На обсяг На од. Сировина і матеріали 240 165 205 Зарплата основ. Робочих 195 145 140 Інші прямі витрати 45 35 115 Постійні витрати 190 19 310 62 350 50 Всього витрат 670 67 655 131 810 116 Прибуток 100 10 60 12 70 10 Рентабельність 15% 9% 8,5% Виручка (ціна) 770 77 715 143 880 126

Як видно з даних таблиці, якщо за критерій приймати рентабельність виробів, то слід віддати перевагу виробу А, а кількість виробів Б і В зменшити.

Тепер спробуємо подивитись на цю ситуацію, керуючись показником маржинального прибутку. Розрахунки зведені в таблицю 2.

Таблиця 2. Розрахунок маржинального прибутку по виробах (грн)

Показники Виріб А Виріб Б Виріб В На обсяг На од. На обсяг На од. На обсяг На од. Виручка 770 715 880 Сировина і матеріали 240 165 205 Зарплата основних робочих 195 145 140 Інші прямі витрати 45 35 115 Всього витрат 480 29 345 74 460 60 Маржинальний прибуток 290 370 420 Рентабельность 60% 107% 91%

Як видно з розрахунків ситуація повністю змінюється, якщо у якості критерію обирається маржинальний прибуток. Найбільш вигідними тепер стають вироби Б і В. Спробуємо перевірити дієвість цього критерію. Припустимо, що керуючись показником маржинального прибутку підприємство зменшило вдвічі кількість виробів А (до 5 одиниць) і збільшило кількість виробів Б і В відповідно до 10 одиниць. Прибуток до зміни асортименту складав: 230 грн. = (100+ 60 + 70) . Зробимо розрахунки після змін асортименту.

Таблиця 3. Розрахунок маржинального прибутку після змін асортименту.

Показники Виріб А (грн.) Виріб Б (грн.) Виріб В (грн.) На обсяг На одиницю На обсяг На одиницю На обсяг На одиницю Виручка Змінні итрати Маржинальний прибуток 385 240 145 77 48 29 1430 690 740 143 69 74 1260 660 600 126 66 60

Прибуток після змін асортименту дорівнює 635 грн.( 145+ 740 +600 -850), тобто зріс у 2,7 рази.

Використання методу маржинального прибутку досить доцільно, коли, враховуючи ринкову кон'юнктуру, підприємство вимушене змінювати ціни, номенклатуру і асортимент продукції.

Дійсно, припустимо, що вже після складання плану виникла необхідність збільшити виробництво одного товару, зменшити іншого і при цьому змінити ціни, внести корективи у витрати виробництва і т.п. При калькулюванні «методом повного розподілу затрат» це потягне перерахунок калькуляцій по всій номенклатурі. Це пояснюється специфікою розрахунку загальної калькуляції, де так звані умовно-постійні витрати розподіляються між виробами тим чи іншим непрямим методом. Але незалежно від методу, який ми застосовуємо, є чітка залежність «поведінки» змінних і умовно-постійних витрат в залежності від змін обсягу виробництва, про що йшла мова у попередніх темах (див. табл.6.1).

Зовсім інша ситуація при використанні методу калькулювання “по величині покриття”. Тут змінні витрати при зміні обсягу виробництва на одиницю продукції залишаються постійними. Не залежить від зміни обсягу виробництва і маржинальний прибуток на одиницю продукції. Це дозволяє розраховувати зміну величини маржинального прибутку від зміни кількості виробленої продукції, причому ріст (зменшення) маржинального прибутку одночасно означає такий же ріст (зменшення) величини прибутку.

Таким чином, не маючи конкретних значень прибутку по окремих виробах можна без перерахунку калькуляцій легко отримати інформацію про те, як зміна кількості тих чи інших видів продукції позначиться на загальній величині маржинального прибутку і прибутку.

Розрахунок здійснюється за формулою:

(1)

де  і  - відповідно приріст (зменшення) маржинального прибутку і прибутку від зміни кількості виробів;

 - маржинальний прибуток на одиницю i-го виробу;

 - приріст (зменшення) i-го виробу;

i=1, 2, 3, …, n - найменування виробів.

На основі цієї базової формули дуже легко вивести декілька формул, які дозволять майже миттєво отримати відповіді на найрізноманітніші варіанти, які можуть виникати виходячи з необхідності врахування змін ринкової кон`юнктури. У випадку, коли одночасно змінюються і кількість виробів і величина маржинального прибутку (за рахунок зміни цін чи змінних витрат), зміни маржинального прибутку по кожному виробу можна розрахувати за наступною формулою:

?МП=?П=( МПі +?МПі )?Nі1-МПі ?Nі (9.2)

де МПі - маржинальний прибуток до проведення змін на одиницю продукції; 

?МПі - зміна маржинального прибутку на одиницю продукції;

Nі -кількість виробів до проведення змін;

Nі 1 - кількість виробів після проведення змін.

Так, наприклад, якщо маржинальний прибуток на один виріб дорівнював 4 грн., а кількість цих виробів - 300 одиниць, то приріст прибутку після збільшення цих виробів до 400 одиниць, а маржинального прибутку до 4,5 грн. буде дорівнювати:

?П= 4,5*350 - 4*300=375грн.

При чому зростання відбулося:

- за рахунок зміни кількості:

?Пn =?Nі*МПі =50*4=200грн.

- за рахунок зміни величини маржинального прибутку:

?Пмд =?МПі*Nі= 0,5* 350=175грн.

Розглянемо дієвість цієї формули на більш широкому прикладі (дані таблиці 4.). Припустимо, що в грудні підприємству вдалося наростити виробництво і продаж виробів А на 100 од.; Б - на 80 од., а виробу В зменшити на 100 од. Зведемо розрахунки в таблицю 4.

Таблиця 4. Розрахунок маржинального прибутку за формулою 2.

Вид продукції Кількість виробів Маржинальний прибуток на од.(грн) Кількість запланованих виробів Зміна кількості виробів Зміна маржинального прибутку (грн) А Б В 4 6 8 1,5 2,0 5,0 600 300 360 100 80 -100 150 160 -500 -190

Таким чином, прибуток підприємства зменшився на 190 грн. і склав:

530-190=340 грн.

Дійсно, якщо раніше маржинальний прибуток дорівнював 3300 грн., то тепер:

700 х 1,5 + 380 х 2+ 260 х 5= 3110грн.,

тобто різниця 190 грн.

Як бачимо з розрахунків збільшення кількості виробів А і Б не компенсувало зниження прибутку від зменшення продажу виробів В на 100 одиниць.

Вказані вище залежності дозволяють проведення різних варіантів розрахунків. Наприклад, щоб підвищити попит на виріб В маркетологи радять знизити ціну з 8 грн. до 6 грн. Як наслідок, маржинальний прибуток по виробу В зменшиться на 2 грн., тобто буде становити 3 грн. Постає питання: яким повинен бути обсяг продажу, щоб зберегти заплановану на грудень місяць величину прибутку по цьому виробу?

(3)

де Nі - кількість і-х виробів до зміни обсягу продажу;

МПі1--маржинальний прибуток на одиницю виробу після зміни ціни.

?Ns1= 5* 360/ 3 - 360=240од.

Тобто, щоб мати запланований раніше прибуток при зменшенні ціни на 2грн. необхідно довести обсяг продажу до 600 од.(360+240).

Або інша ситуація. По виробу Б підприємство прагне збільшити прибуток на 160грн. На скільки необхідно збільшити продаж цих виробів (?N1)?

(4)

?N1= 160/2=80 од.

2. Система основних показників оцінки фінансового стану підприємства

Мета розрахунку показників - характеристика майнового та фінансового стану підприємства, результатів його діяльності за минулий звітний період, а також можливостей розвитку на перспективу.

Не існує єдиної техніки чи виду аналізу, які б були придатні для усіх ситуацій. Тому сукупність показників, які можуть бути використані в конкретному випадку індивідуальна і може змінюватись. Найчастіше при проведенні фінансового аналізу використовують наступні показники:

1. Показники фінансової стійкості підприємства і структури капіталу.

Фінансова стійкість підприємства показує стабільність його діяльності в світі довгострокової перспективи і характеризується співвідношенням власних і запозичених коштів, тому показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, які мають довгострокові вкладення у капіталі фірми. Вони відображують здатність підприємства гасити довгострокову заборгованість. Мова йде про коефіцієнти незалежності, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт заборгованості тощо. Методика розрахунку цих коефіцієнтів відображена в таблиці 5.

Таблиця 5.Методика розрахунку показників фінансової стійкості

Показники фінансової стійкості  Коефіцієнт незалежності Власний капітал Всього госп. Засобів ряд.380 ряд.640 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу Залучений капітал Всього госп. Засобів ряд.480+ ряд.620 ряд.640 Коефіцієнт заборгованості Залучений капітал Власний капітал ряд.480 + ряд.620 ряд.380 Коефіцієнт маневреності власних засобів Власні оборотні засоби Власний капітал ряд.260-ряд.620 ряд.380 Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових засобів Довгострокові зобов'язання Довгострокові зобов'язання + власний капітал ряд.480 ряд.480+ряд.380 Коефіцієнт структури довгострокових вкладень Довгострокові зобов'язання Основні засоби та інші позаоборотні активи ряд.480 ряд.080 Коефіцієнт структури залученого капіталу Довгострокові зобов'язання Залучений капітал ряд.480 ряд.480+ряд.620

Коефіцієнт незалежності (автономності, власності, концентрації власного капіталу).

Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність. Чим вищи значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Рекомендується нижня межа цього показника на рівні 0,6 ( або 60%). Коефіцієнт маневреності власних засобів (власного капіталу).

Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби. Значення показника варіює в залежності від галузевої приналежності підприємства

2.Показники ліквідності та платоспроможності.

Під ліквідністю підприємства розуміють здатність його платити по своїм короткостроковим зобов'язанням. Ліквідним вважається підприємство, яке здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи свої поточні активи. Ліквідність одночасно характеризує платоспроможність підприємства в межах часу, який визначається поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання в продовж звітного періоду. Най більш важливими серед них для фінансового менеджменту є наступні:

· коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

· коефіцієнт термінової ліквідності;

· коефіцієнт абсолютної ліквідності;

· чистий оборотний капітал.

Методика розрахунку цих показників наведена в таблиці 6.

Таблиця 6. Методика розрахунку показників ліквідності

Показники ліквідності та платоспроможності Величина власних оборотних засобів Поточні активи-поточні пасиви ряд.260-ряд.620 Маневреність функціонуючого капіталу Грошові засоби Власні оборотні засоби Ряд.230+ряд.240+ ряд.220 ряд260 Коефіцієнт абсолютної ліквідності Грошові засоби Поточні зобов'язання Ряд.230+ряд.240+ ряд.220 ряд.620 Коефіцієнт термінової ліквідності Грошовi засоби, розрахунки та інші активи Поточні зобов'язання ряд.150-ряд.250 ряд.620 Коефіцієнт загальної ліквідності ( покриття ) Поточні активи Поточні зобов'язання ряд.260 ряд.620 Частка оборотних засобів в активах Поточні активи Всього господарських засобів ряд.260 ряд.280 Частка виробничих запасів в поточних активах Запаси і затрати Поточні активи ряд.100-ряд.140 ряд.260 Частка власних оборотних засобів в покритті запасів Власні оборотні засоби Запаси і затрати ряд.260-ряд.620 ряд.100-ряд.140

Величина власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу).

Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства, тобто активів, що мають оборотність меншу за один рік. Цей показник залежить від структури активів та від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

 Маневреність функціонуючого капіталу (власних оборотних засобів).

Характеризує ту частину власних оборотних засобів, які мають абсолютну ліквідність. Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється в межах від нуля до одиниці. Він може залежати, зокрема, від того, наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).

Являє собою найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства. Показує, яка частина короткострокових позичкових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. В західній літературі рекомендується нижня межа показника на рівні 0,2. Але занадто високе значення цього показника є негативним, оскільки надмірний залишок грошових коштів на рахунках свідчить про їх неефективне використання. Деякі вітчизняні джерела рекомендують верхню межу коефіцієнта абсолютної платоспроможності на рівні 0,35.

 Коефіцієнт термінової ліквідності.

Характеризує частину короткострокових позичкових зобов'язань, які можуть бути погашені не лише за рахунок грошових коштів, а також за рахунок короткострокових цінних паперів та дебіторської заборгованості. В західній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення показника 1. Однак, ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що зумовили його зміни. Так, якщо зростання коефіцієнта термінової ліквідності було пов'язане, в основному, із зростанням дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

 Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття).

Дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів підприємства приходиться на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевершують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Значення показника може значно варіювати по галузях та видах діяльності. Його ріст в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. В західній обліково-аналітичній практиці нижнє значення показника дорівнює 2.

Коефіцієнт покриття запасів і затрат.

Вказує на достатність власних засобів для покриття запасів товарно-матеріальних цінностей і затрат. Оптимальним вважається значення цього показника на рівні 0,5.

2. Показники ділової активності.

Ділова активність визначається результатами і ефективністю поточної основної виробничої діяльності підприємства. Показники ділової активності дозволяють оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби. До цієї групи належать різні показники оборотності. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обертання засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму здійснює безпосередній вплив на платоспроможність підприємства.(див. таблицю 7)

Таблиця 7. Методика розрахунку показників ділової активності

Показники ділової активності Коефіцієнт трансформації Чиста виручка від реалізації продукції Середній підсумок активу балансу ряд.035(ф2) ряд.280(ф1) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Виручка від реалізації продукції Середня дебіторська заборгованість ряд.035(ф2) ряд.160-ряд.200 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості Витрати на виробництво продукції Середня кредиторська заборгованість ряд.040(ф2) ряд.530-ряд.600 Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів Витрати на виробництво продукції Середні виробничі запаси ряд.040(ф2) ряд.100-ряд.140 Коефіцієнт оборотності власного капіталу Виручка від реалізації Середня величина власного капіталу ряд.035 (ф2) ряд.380 (ф1) Коефіцієнт оборотності основних засобів Виручка від Реалізації Середньорічна вартість основних фондів ряд.035 (ф2) (ряд.030п+ряд.030к):2

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації).

Характеризує ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення, тобто показує, скільки разів за рік (чи інший звітний період) здійснюється повний цикл виробництва та обігу, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіює в залежності від галузі, відображаючи особливості виробничого процесу.

 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (засобів в розрахунках).

Коефіцієнт показує, скільки разів в середньому дебіторська заборгованість (або лише рахунки покупців) перетворювались на грошові засоби протягом звітного періоду. Незважаючи на те, що для аналізу даного коефіцієнта не існує іншої бази порівняння, крім середньогалузевих коефіцієнтів, цей показник варто порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє порівнювати умови, на яких інші компанії надають підприємству комерційний кредит, з тими умовами, на яких підприємство надає кредит іншим підприємствам.

 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Показує, скільки підприємству потрібно оборотів для сплати виставлених йому рахунків.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів.

Відображає швидкість реалізації цих запасів. В ході аналізу цього показника необхідно враховувати вплив оцінки матеріально-виробничих запасів, особливо при порівнянні діяльності даного підприємства з конкурентами. Взагалі, чим вищий показник оборотності запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних засобів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим більш стійкий фінансовий стан підприємства. Особливо актуальним є підвищення оборотності і зменшення запасів при наявності значної заборгованості в пасивах підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу. Показує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одиницю власного капіталу, авансованого у виробництво. З фінансової точки зору він характеризує швидкість обороту вкладеного капіталу, з економічної - активність грошових засобів, якими ризикує вкладник. Якщо він надто високий (що означає значне перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом), це викликає збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за якою кредитори приймають більшу участь в бізнесі, ніж власники компанії. В цьому випадку відношення зобов'язань до власного капіталу збільшується, збільшується також ризик кредиторів, і компанія може мати значні ускладнення, викликані зменшенням доходів або загальної тенденції зниження цін. Низький показник вказує на бездіяльність частини власних засобів. В цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних засобів в інше, більш вигідне в даних умовах, джерело доходів. Очевидно, що даний показник пов'язаний з коефіцієнтом оборотності активів і показником фінансової залежності таким чином:



Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача).

Показує, скільки реалізованої продукції припадає на одиницю засобів, вкладених в основні фонди. Підвищення фондовіддачі, окрім збільшення обсягу реалізації продукції, може бути досягнуто як за рахунок відносно невеликої частки основних засобів, так і за рахунок їх більш високого технічного рівня. Зрозуміло, що величина фондовіддачі значно коливається в залежності від особливостей галузі та її капіталомісткості. Однак, загальна закономірність така, що чим вища фондовіддача, тим нижчі витрати звітного періоду. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній обсяг реалізації, або про надто високий рівень вкладень у ці види активів.

4.Показники рентабельності.

Рентабельність укладень в діяльність того чи іншого виду оцінюється кількістю грошових одиниць прибутку, яка приходиться на одну грошову одиницю авансованого капіталу.

Показники рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства. Ці коефіцієнти розраховуються віднесенням прибутку до витрачених засобів, або віднесенням отриманого прибутку до обсягу реалізації продукції. Частіше за все у фінансовому менеджменті використовують коефіцієнти рентабельності всіх активів підприємства, рентабельності реалізації, рентабельності власного капіталу.

Методику розрахунку цих показників видно з таблиці 8.

Таблиця 8. Методика розрахунку показників рентабельності

Показники рентабельності
Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства	Чистий прибуток Середньорічна вартість активів підприємства	ряд.220 (ф2) (ряд.280п+ряд280к):2
Коефіцієнт рентабельності реалізації	Прибуток від реалізації Виручка від реалізації	ряд.100 ряд.035 (ф2)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток Середня величина власного капіталу	ряд.220 (ряд.380п+ряд380к):2

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства (рентабельність активів). Показує, скільки прибутку (НРЕІ) за рік одержано на кожну одиницю засобів, вкладених у підприємство незалежно від джерела залучення цих засобів. Цей показник є одним із найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. При цьому рівень рентабельності порівнюється із середньогалузевим коефіцієнтом.

Коефіцієнт рентабельності реалізації (рентабельність продукції). Розраховується шляхом ділення прибутку на обсяг реалізованої продукції. Розрізняють два показника рентабельності реалізації:

1. З розрахунку валового прибутку від реалізації продукції .

2. З розрахунку чистого прибутку .

Коефіцієнт рентабельності реалізації 1. Показує, скільки валового прибутку міститься в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції. В ньому знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину засобів, яка необхідна для оплати поточних витрат, що виникають в ході виробничо-господарської діяльності, виплати податків і т.д. Динаміка коефіцієнта може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів. В ході аналізу цього показника слід пам'ятати, що на його рівень істотний вплив мають методи обліку матеріально-виробничих запасів.

Коефіцієнт рентабельності реалізації 2. Показує, скільки чистого прибутку (або НРЕІ) міститься в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції. Очевидно, що виконується рівність:



Одержане рівняння вже відомо нам як формула Дюпона.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками у виробництво і порівняти цей показник з можливим отриманням доходу від вкладення цих засобів в інші цінні папери. Він впливає на котирування акцій компаній. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

Очевидно, що виконуються такі рівності:

Три фактори, виділені в останній моделі узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства.

5. Показники ринкової активності.

Характеризують положення підприємства на ринку цінних паперів. Вони розраховуються для тих компаній, акції яких котируються на фондовому ринку.

Коефіцієнти ринкової активності включають різні показники, які характеризують вартість і доходність акцій компанії.

Задача

маржинальний фінансовий капітал ліквідність

Підприємство спеціалізується на виробництві виробів з дерева. Ціна одного квадратного метра вікна складає 120 грн. Витрати на сировину, заробітну плату робітників та інші змінні витрати на одиницю продукції складають 98 грн. також, діяльність підприємства пов'язана з виникненням постійних витрат у сумі 25000 грн.

1. Яка точка беззбитковості?

2. Який запас фінансової міцності при прибутку 2000 грн.

1) Знаходимо точку беззбитковості за формулою

= 25000/(120-98)

N = 1136,36, тобто виручка становитиме 1136,36 * 120 = 136363,2

Отже для того щоб підприємство покрило всі витрати необхідно продавати 1136,36 м2 вікна.

2) Шукаємо яку кількість треба продати щоб отримати прибуток 2000 грн.

= (25000+2000) / (120-98) = 27000 / 22 = 1227,27 м2

Запас фінансової міцності ЗФМ = 1227,27 * 120 - 1136,36*120 = 10909,2

ЗМФ до виручки = 10909,2 / 147272,4 *100% = 7,4 %

Використана література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 1994, 384 с.

2. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1994, 224 с.

3. Ващенко Т.П. Математика финансового менеджмента. - М.: Перспектива, 1996. - 80с.

4. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом. - М.: Финансы и статистика, 1993, 160 с..

5. Финансовое искусство предпринимателя. /Под ред. Стояновой Е.С. - М.: Перспектива, 1992, 67 с.

6. Финансовое планирование деятельности малых предприятий США. - Крокус Интернейшнл, 1991, 162 с.

7. Финансовый менеджмент../Авт. колл. под руководством Стояновой Е.С. - М.: Перспектива, 1993, 268 с.

8. Хелферт Э. Техника финансового анализа. М.:Аудит,ЮНИТИ,1996.

9. А.Д. Шеремет, Р.С. Сейфулин. Методика финансового анализа. - М.: Инфра -М, 1995

Размещено на Allbest.ru