Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Вибір ціни на хлібобулочні вироби

Зміст

1. Оточуюче середовище

2. Цілі ціноутворення, фактори, що впливають на ціноутворення

3. Вибір ціни на хлібобулочні вироби

Використана література

1. Оточуюче середовище

Будь-яка компанія, що прагне заволодіти ринком, повинна усвідомлювати, що вона не в змозі задовольнити всіх без винятку клієнтів. Споживачів надто багато, а їх бажання та потреби часто діаметрально протилежні. Не варто навіть намагатися завоювати одразу весь ринок, розумніше виділити тільки ту його частину, яку саме ця компанія в саме цей період часу і цьому місці здатна ефективно обслужити [18, с. 314]. Тому одним з перших стратегічних рішень, що приймає фірма, повинно стати визначення ринку, на якому вона хоче вести конкурентну боротьбу. Цей вибір свого базового ринку припускає розбиття ринку на частини, що складаються зі споживачів зі схожими потребами та поведінковими чи мотиваційними характеристиками, що створюють для фірми сприятливі маркетингові можливості. Фірма може надати перевагу звертанню до всього ринку чи сфокусуватися на одному чи декількох специфічних сегментах у межах свого базового ринку. Таке розбиття базового ринку звичайно виконується в два етапи. Задача першого етапу, що має назву макросегментація полягає в ідентифікації "ринків товару", в той час як на другому етапі, що має назву мікросегментація, ставиться ціль виявити всередині кожного раніше ідентифікованого ринку "сегменти" споживачів.

Фірми-продуценти, будучи частіше за все інтеграторами системи маркетингових взаємодій з найближчими ринковими партнерами, при рішенні ринкових задач різної масштабності і тривалості повинні враховувати вплив комплексу чинників маркетингового середовища. Розрізняють наступні чинники маркетингового середовища: контрольовані, або внутрішні (ендогенні), і неконтрольовані, або зовнішні (екзогенні). Контрольовані чинники, у свою чергу, діляться на керовані вищим керівництвом фірми і службою маркетингу [2.с.345].

Вище керівництво фірми контролює такі чинники маркетингу:

* розробку загальної мети і корпоративної культури;

* визначення області діяльності фірми;

* оцінку ролі маркетингу в досягненні загальної мети фірми.

Розробка загальної мети і корпоративної культури -- один з основних контрольованих чинників маркетингу, дозволяючий встановити взаємозв'язок систем цінностей і мети фірми.

Керівництво фірми визначає ціннісні орієнтири, об'єднуючи всіх її співробітників, принципи відносин фірми з ринковими партнерами і основні напрями (області) діяльності.

Поняття "область діяльності" охоплює загальний перелік що надаються фірмою товарів і послуг, характеристику функцій, що визначають її положення, а також дії, які фірма збирається зробити.

Керівництво фірми визначає також роль маркетингу, відзначаючи або його важливість, або другорядність, підлеглість іншим видам діяльності фірми. Після встановлення вищим керівництвом фірми своєї мети служба маркетингу розробляє власну систему контрольованих чинників, до яких відносяться вибір цільових ринків, визначення мети маркетингу і типу його організаційної структури, а також постановка контролю маркетингової діяльності. вибір ціна хлібобулочні вироби

Неконтрольованими чинниками маркетингового середовища вважаються ті, якими фірма не може управляти, але які повинна враховувати в процесі планування і реалізації маркетингових заходів. Неконтрольовані чинники маркетингу відрізняються значною рухливістю, створюючи особливі зовнішні умови маркетингової діяльності фірми -- так зване зовнішнє маркетингове середовище [5.с.121].

Похідною зовнішнього маркетингового середовища є мікросередовище, тобто групи фірм (організацій), безпосередньо пов'язані (або мають пряме відношення) із забезпеченням ефективної маркетингової діяльності фірми-виробника. До чинників зовнішнього мікросередовища маркетингу відносяться:

* поведінка покупців на ринку (зміна їх смаків, переваг, реакцій на новий товар, особливостей ухвалення рішень про покупку і ін.);

* поведінка фірм-конкурентів на ринку (особливості їх конкурентної стратегії і тактики);

* відносини фірм з підприємствами кредитно-банківської сфери, істотно впливаючими на комплекс маркетингу, оскільки фірми вирішують поточні і довгострокові проблеми фінансування кожного свого елемента;

* відносини фірми-виробника з каналами розподілу і збуту (постачальниками, збутовими посередниками, оптовою і роздрібною торгівлею). В багатьох галузях економіки склалися міцні взаємостосунки фірм-продуцентів і торгових підприємств і сталі таким же надбанням, як матеріальні і людські ресурси фірм.

Похідною зовнішнього маркетингового середовища є також макросередовище, під яким розуміється комплекс загальних умов організації маркетингової діяльності фірми в конкретному ринковому просторі [1с. 221].

Аналіз зовнішнього макросередовища маркетингу необхідний в процесі пошуку найвигідніших маркетингових контактів фірми-виробника з найближчими партнерами не тільки на освоєних, але і на потенційних сегментах ринку. До чинників зовнішнього макросередовища маркетингу відносяться:

* зміна технології виробництва продукції (надання послуг) з появою нових науково-технічних розробок;

* рівень економічного розвитку країни і регіонів, що впливає на можливості збуту вироблюваних товарів; при цьому дуже важливо враховувати збільшення об'єму валового національного продукту, національного доходу, реальних доходів населення, темпів інфляції і безробіття;

* соціально-культурні умови маркетингової діяльності фірм (статево-вікову структуру населення, демографічну ситуацію в країні, динаміку доходів різних груп населення, рівень їх освіти);

* кліматичні і географічні умови, які необхідно враховувати при ухваленні маркетингових рішень. В умовах розширення масштабів руху в захист навколишнього середовища цей чинник набуває виключно важливе значення;

* політико-правові умови, що є одним з найважливіших неконтрольованих чинників маркетингу. Практично будь-які маркетингові заходи фірми залежать від державного законодавства. Окрім знання правових розпоряджень керівництво фірми і маркетингова служба повинна враховувати загальну політичну обстановку в країні.

З урахуванням взаємодії чинників маркетингового середовища фірми визначають структуру і комплекс маркетингу. Якщо комплекс маркетингу, або маркетинг-мікс, є сукупність елементів, які фірма може використовувати для досягнення поставленої мети і задоволення цільових ринків, то структура маркетингу є конкретним поєднанням його елементів. Традиційно вважалося, що в структуру маркетингу входять чотири основні елементи: розробка товару або послуги (product); вибір варіантів місця виробництва і збуту (place); розробка цільової політики (price); просування товару на ринок (promotion).

Структура маркетингу описувалася формулою "4Р". В кінці 90-х років XX в. компанія "Соні" при запуску нової моделі лазерного програвача використовувала формулу "6Р", додавши до попередньої два елементи -- поточний контроль витрат і результатів (profit) і роботу з персоналом (реrsonal) [5.с.134].

2. Цілі ціноутворення, фактори, що впливають на ціноутворення

Найскладнішими є рішення щодо цінової політики, включаючи визначення загального рівня цін (високі, середні або низькі), реакції фірми-продуцента (або покупців) на ціни конкурентів, оцінку ступеня важливості цінового чинника і взаємовідношення ціни і якості.

Рішення у сфері збутової політики включають вибір каналів збуту (продаж через посередників або безпосередньо споживачу), визначення форми їх контролю і розподіл функцій між суб'єктами розподільно-збутової сіті.

Рішення щодо просування продукції (комунікативні) охоплюють вибір оптимального поєднання інструментів збуту (реклама, персональні продажі, стимулювання збуту), визначення рівня обслуговування споживачів і вибір в цілях реклами засобів масової інформації.

Комплексні маркетингові рішення впливають на рішення у всіх сферах діяльності фірм, представляючи в сукупності єдину систему ухвалення рішень. Рішення, що приймаються фірмою у сфері маркетингу, носять комплексний характер, істотно впливають на визначення цінності процесу ухвалення рішень.

Концепція маркетингу активно застосовується в процесі управління і планування будь-якого вигляду і напряму діяльності фірми, внаслідок чого з'являються інвестиційний маркетинг, пов'язаний з оцінкою капіталовкладень; кадровий маркетинг, вирішальний проблеми оптимального використовування фірмою послуг праці; інноваційний маркетинг, що дозволяє мінімізувати витрати фірми на інновації; фінансовий маркетинг, що дозволяє оптимізувати фінансові активи інвесторів-продавців і інвесторів-покупців.

В даний час спостерігаються істотні зміни взаємодії всіх суб'єктів маркетингової системи із споживачами, що припускає вивчення поведінки потенційних споживачів ще до розгортання виробництва того або іншого товару. Споживач стає безпосереднім учасником відтворювання товарів і послуг. Умовою успішного підприємництва всіх суб'єктів маркетингової системи стає наявність постійної, надійної і ефективної співпраці із споживачами. В цьому випадку концепція маркетингу реалізується як прибуткова діяльність по формуванню, задоволенню попиту споживачів (кінцевих) на товари або послуги. Таким чином забезпечується розвиток взаємовигідного процесу виробництва і обміну товарів для всіх що беруть участь в ньому партнерів.

Визначення мети ціноутворення. Кожному підприємству необхідно визначити мету виготовлення конкретного товару. Якщо підприємство вибрало цільовий ,ринок і здійснило правильне позиціонування, то йому легше (сформувати маркетинговий комплекс і визначити мету цінової політики. Існує кілька основних цілей цінової політики маркетингу:

* забезпечення збуту (виживання);

* максимізація чи збільшення прибутку;

* досягнення та збереження відповідних обсягів товарообігу і (частки ринку, кількості продавців);

* підвищення конкурентоспроможності підприємства й товару.

Визначення попиту. Величину попиту визначають кілька факторів: існуючий рівень цін на товари, економічна ситуація, доходи покупців, їх спеціалізація та поведінка, рівень розвитку техніки та технології. Крім того, товаровиробнику слід ураховувати, що не завжди зниження ціни на товар супроводжуватиметься підвищенням попиту на нього (ефект заміни). Може виникати й ефект доходу, тобто споживачі-підприємства купуватимуть менше товару або й зовсім відмовляться від нього, якщо вирішать, що його якість не відповідає їх вимогам або ж у підприємства постане потреба зменшити обсяги виробництва.

Визначаючи попит на ТВП, підприємство повинно оцінити його при різних цінах і з'ясувати причини його зміни. Також слід ураховувати, що аналіз попиту та пропозиції на товар дає змогу встановити максимальну ціну товару.

Аналіз витрат на виробництво та збут товару. Це один з найважливіших етапів встановлення ціни, оскільки дає змогу встановити мінімально допустиме її значення, яке забезпечить покриття витрат на виробництво та реалізацію продукції (надання послуги) і отримання відповідного прибутку. Ось чому важливо розрахувати всі види витрат підприємства:

* постійні (не змінюються залежно від обсягів випуску чи , продажу продукції: амортизаційні відрахування, орендна плата, страхові внески, відсотки за кредит тощо);

* змінні (змінюються залежно від обсягів виробництва: вартість сировини, матеріалів, транспортування тощо);

* повні (сума постійних і змінних витрат);

* середні (постійні, змінні, повні витрати у розрахунку на одиницю продукції);

* маржинальні (збільшення або зменшення повних витрат за відповідного збільшення або зменшення обсягу виробництва на одиницю продукції).

Аналіз цін конкурентів. Товаровиробник має знати ціни на продукцію конкурентів і відмітні характеристики їх товарів. Для такого аналізу здійснюють порівняльні закупки, користуються каталогами, прейскурантами тощо. У результаті аналізу реальних цін на конкуруючі товари (використовуючи, наприклад, метод Дельфі -- експертний метод встановлення рівня цін) необхідно встановити приблизний рівень ціни.

Вибір методу (методів) ціноутворення. На цьому етапі безпосередньо визначають ціну на товар за допомогою відповідного методу (методів) ціноутворення.

Маркетингова цінова політика має досить широкий арсенал підходів та методів прямого і непрямого розрахунків ціни. Найчастіше використовують такі методи: "витратний", беззбитковості та одержання цільового прибутку, значних переваг (цінностей) товару.

Встановлення остаточної ціни. Вибравши той чи інший метод і врахувавши попередню інформацію, товаровиробник може розрахувати ціну на власний товар. Визначену ціну потрібно перевірити на відповідність цінового образу підприємства ціновій політиці, яку воно здійснює, спрогнозувати реакцію конкурентів на встановлену ціну і лише після цього встановити остаточну ціну.

Ціни і цінова політика -- найважливіші (після товару) елементи маркетингової діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати, а обрана підприємством цінова політика істотно впливає на ефективність діяльності підприємства на ринку.

Роль маркетингової цінової політики в діяльності підприємства суттєво залежить від типу ринку (табл. 1)

Таблиця 1 Особливості ціноутворення на різних типах ринку

Показник	Тип ринку
	Вільна конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія (олігопсонія)	Чиста монополія (монопсонія)
Характер ціноутворення	Вільне, конкурентне	Конкурентне з пріоритетом монополізму в межах ринку диференційованого фірмового продукту	Монополізоване, але зумовлене Взаємною залежністю кількох конкурентів	Монополізоване
Особливість продукту	Однорідний, часто стандартизований	Диференційований, але входить до групи замінників	Може бути однорідний, стандартизований і диференційований	Унікальний, не має Близьких замінників
Кількість підприємств -- агентів ринку	Дуже багато	Багато	Небагато	Одне
Контроль підприємством Ринкової ціни	Не контролюється, узгоджується з ринковою ціною	Контролюється дуже обмежено	Контролюється але з урахуванням реакції конкурентів, можлива змова	Контролюється монополістом
Нецінова конкуренція	Відсутня	Відіграє значну роль	Типова	Головна, має різні форми
Умови входже-ньня в галузь, на ринок умови виходу	Перешкоди відсутні	Відносно легкі	Утруднені або важкі	Блоковані

Найбільшу роль маркетингова цінова політика відіграє на ринку монополістичної конкуренції, де існує широкий діапазон цін і, отже, багато варіантів прийняття рішень щодо їх рівня.

Меншу роль відіграє цінова політика на олігопольному ринку, де товаровиробник орієнтується не так на витрати і споживачів, як на конкурентів, особливо лідерів.

Незначною є роль маркетингової цінової політики на ринку чистої конкуренції, оскільки умови функціонування такого типу ринку (велика кількість покупців і продавців, наявність ринкової ціни) змушують товаровиробника орієнтуватися на динаміку ринкової ціни.

Мінімальною є роль маркетингової цінової політики на ринку чистої монополії, оскільки існує лише один продавець, який і встановлює бажану ціну (за умови, що інше не передбачене законодавством) .

Маркетингова цінова політика поділяється на види залежно від певних критеріїв:

за формою реалізації:

* пряма (безпосередній розрахунок цін та їх регулювання згідно зі зміною ринкової кон'юнктури);

* опосередкована (політика щодо знижок на ціни, умова оплати, поставок тощо); за ступенем гнучкості:

* однієї ціни (ціна стабільна протягом тривалого часу);

* гнучких цін (зміна ціни залежно від зміни кон'юнктури ринку); за видами продукції (послуги):

* нова;

* традиційна.

У процесі управління цінами можуть бути використані такі різновиди цінової політики:

* проникнення -- характеризується порівняно низькими цінами, що уможливлює проникнення фірми на нові ринки, створення достатнього попиту;

* "знімання вершків" -- використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок; характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового продукту;

* престижних цін -- полягає у встановленні високих цін на товари справді високої якості;

* традиційного ціноутворення -- орієнтація на традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію;

* диференціювання цін -- використовується для продажу одного й того самого продукту різним покупцям за різними цінами;

* послідовного проходження за сегментами ринку -- використовується в міру насичення якогось сегмента певним товаром;

* еластичних (гнучких) цін -- передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношень попиту і пропозиції на ринку;

* стабільних цін -- використовується, як правило, для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час;

* поступового зниження цін -- характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продукту;

* виживання -- полягає в політиці виробника будь-що залишитись у бізнесі, а тому товар продають за низькими цінами або навіть зі збитками. Головне -- дочекатися зміни ситуації на кращу.

Цінова політика підприємства може орієнтуватися на витрати, властивості товару (що виробляється), попит, сегменти і конкурентів, а це означає, що ціна використовується як засіб пристосування товару до умов ринку. У свою чергу, постійні зміни ринкових умов сприяли утворенню сукупності методів ціноутворення.

Розрізняють методи прямого і непрямого ціноутворення. До методів прямого розрахунку цін належать такі: визначення ціни з огляду на витрати на виробництво та реалізацію, за умовами конкуренції, за попитом, географічним принципом, узаконеними типовими умовами.

За допомогою цих методів підприємства визначають як початкову (базову) ціну продукції чи послуги (тобто ціну виробництва), так і остаточну ціну з урахуванням знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних та інших компонентів. До методів розрахунку базових цін належать методи повних витрат, вартості виготовлення, граничних (маржинальних) витрат, агрегатний, рентабельності (беззбитковості) і отримання цільового прибутку.

Метод повних витрат є одним з найпоширеніших. До повної суми витрат (постійних і змінних) додається сума, що відповідає середній нормі прибутку по галузі. Завдяки цьому покриваються всі витрати товаровиробника і одержується передбачений прибуток. Основною перевагою такого методу вважається його простота, а недоліками -- невідображення поточного попиту; неврахування споживчих властивостей як нового товару, так і товарів замінників.

З огляду на переваги і недоліки метод повних витрат використовують при встановленні ціни:

* вихідної на принципово нову продукцію, яка не випускалась раніше;

* на дослідні зразки, вироби, які виготовляються за індивідуальними замовленнями;

* на товари, попит на які хронічно перевищує пропозицію, а також у галузях, де переважна більшість підприємств застосовує такий метод.

Необхідно відзначити, що серед факторів конкуренто-здатності важливе місце займають вартісні параметри. На перший погляд здається, що насамперед ціна продажу повинна бути врахована в оцінці конкурентоздатності товару. Але практика показує, що надійніше брати до уваги ціну споживання, що являє собою суму ціни продажу і усіх витрат покупця (користувача) протягом терміну експлуатації (використання) товару. Вони залежать і від рівня якості товару, і від його надійності, і від вартості експлуатації та інших витрат, у той час як ціна продажу далеко не завжди прямо пов'язана з рівнем якості і може бути як завищеною, так і заниженою, що обумовлено ціновою політикою компанії.

Модель ціни споживання готового споживчого виробу може включати: ціну продажу, транспортні витрати, вартість налагодження, вартість упакування і збереження, витрати покупця з навчання персоналу, витрати на відходи у процесі експлуатації, витрати обслуговування, вартість палива (енергії), витрати па ремонт і придбання запасних частин, податки, витрати на утилізацію, вартість страховки. Ціна споживання сировинного товару складається з ціни придбання і ціни утилізації. Ціна придбання включає ціну продажу і накладні витрати, не пов'язані з переробкою сировини. Ціна утилізації включає вартість енергії, допоміжних матеріалів, заробітну плату персоналу, вартість амортизації. Усе більше число фірм при розрахунку ціни починають виходить з цінності своїх товарів. Основним фактором вони вважають не витрати продавця, а сприйняття покупця. Для формування у свідомості споживачів представлення про цінність товару вони використовують маркетингові нецінові прийоми впливу. Ціна в цьому випадку покликана відповідати ціннісної значимості товару.

Фірмі, що користається методом ціноутворення на основі ціннісної значимості товару, необхідно виявити, які ціннісні представлення э у свідомості споживачів про товари конкурентів.

Якщо продавець запросить більше визнаної покупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг би бути. Багато компаній завищують ціни своїх товарів, і ті погано йдуть на ринку. Інші фірми, навпаки, призначають на свої товари занадто низькі ціни. Товари ці прекрасно йдуть на ринку, але приносять фірмі менше прибутку, ніж при ціні, підвищеної до рівня їхньої ціннісної значимості в представленні покупців.

3. Вибір ціни на хлібобулочні вироби

Ціни на продукцію вираховуються на підставі витрат фірми на виробництво і реалізацію продукції (середні витрати + прибуток), політика знижок, торгове кредитування, політика кондицій (визначення умов платежу та поставок). ДП „Івано-Франківський КХП” має всі можливості для прибуткового виробництва. Реалізація програми підприємства передбачає переробити 20000 т жита, 1500 т кукурудзи та 10100 т сировини для комбікормового виробництва. Внаслідок цього передбачається одержати:

Борошна: - пшеничного сортового - житнього обдирного - кукурудзяного обдирного	14400 т 2000 т 330 т
Крупи: - манної - Полтавської № 4 - кукурудзяної	200 т 400 т 1065 т
Комбікормів	10000 т
Висівок	4641 т

Всього по підприємству заплановано виробити продукції на суму 20585,7 тис.грн. і одержати 1831,4 тис.грн. прибутків, що дасть можливість гарантувати стабільну роботу підприємства. Додаток № 3, 4.

Розглянемо як впливають різні цінові фактори на обсяг реалізації продукції.

Для поставленої мети ми будемо розглядати вплив цінових факторів на прикладі реалізації борошна.

Таблиця 2. - Вплив знижок на реалізацію продукції в 2003 році

Найменування продукції	Ціна	Обсяг реалізації, т	Знижка 10%, ціна	Обсяг реалізації
Борошно в/с
Розфасовано 5 кг	7,50	1000	6,75	1200
Розфасовано 10 кг	15,0	2000	13,5	2500
Розфасовано 25 кг	37,5	700	33,75	720
Розфасовано 50 кг	75,0	600	67,5	635
Борошно 1с
Розфасовано 5 кг	7,0	900	6,30	940
Розфасовано 10 кг	14,0	1500	12,6	1935
Розфасовано 25 кг	35,0	850	31,5	930
Розфасовано 50 кг	70,0	650	63,0	730
Борошно 2с
Розфасовано 5 кг	6,0	1200	5,40	1840
Розфасовано 10 кг	12,0	1500	10,80	2210
Розфасовано 25 кг	30,0	730	27,0	815
Розфасовано 50 кг	60,0	650	54,0	720

Таблиця 2.3 - Вплив знижок на реалізацію продукції в 2004 році

Найменування продукції	Ціна	Обсяг реалізації, т	Знижка 10%, ціна	Обсяг реалізації
Борошно в/с
Розфасовано 5 кг	8,63	1680	7,76	2220
Розфасовано 10 кг	17,25	2100	15,55	4625
Розфасовано 25 кг	43,125	1022	38,8	1332
Розфасовано 50 кг	86,25	910	77,63	1174,75
Борошно 1с
Розфасовано 5 кг	8,05	2352	7,25	1739
Розфасовано 10 кг	16,1	2940	14,50	3579,75
Розфасовано 25 кг	40,25	1430,8	36,23	1720,5
Розфасовано 50 кг	80,5	1274	72,45	1350,5

Як видно з наведеної таблиці, в 2004 році ціни на продукцію зросли, що пов'язано з меншим врожаєм, підвищенням пального та інфляційними процесами в державі. Однак, як видно тенденція зростання цін не спричинила зменшення реалізації продукції а навпаки, її зростання, про що свідчить про нееластичність ціни, а також зростанням доходів населення, що в свою чергу призводить до підвищення купівельної їхньої спроможності.

Однак порівняно з 2003 роком надання покупцям знижок у розмірі 10% приводить до порівняно нижчого зростання попиту як в минулому році.

Щодо цін конкурентів то ціни в регіоні майже вирівнялися на рівні які діють на ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”.

Як видно з наведених таблиць найбільшим попитом користується продукція яка розфасована в меншу тару.

В 2004 році ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” не випускав борошно 2 сорту. Це пов'язано з тим що на підприємстві введено в експлуатацію нові млини, які забезпечують вихід продукції першого та вищого сорту, кращої якості.

Таким чином, попит і ціна знаходяться в обернено пропорційній залежності. Однак при підвищенні цін на престижні товари часто спостерігається збільшення попиту, тому що споживачі можуть порахувати більш високу ціну показником більш високої якості При занадто високій ціні попит на престижні товари зменшується. Більшість фірм прагне проводити виміри змін попиту. У залежності від типу ринку застосовуються різні підходи до вимірів. В умовах чистої монополії попит на товар обґрунтований тією ціною, що фірма за нього запитує. Однак в умовах конкуренції крива попиту на товар фірми буде мінятися в залежності від реакції конкурентів на встановлені ціни. Так, розглядаючи діяльність ДП “КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ”, можна зробити вимір зміни попиту на борошно вищого гатунку, що знаходиться в асортименті підприємства. Як видно з рис.2. здебільшого залежність має обернено-пропорційний характер, тобто зі зменшенням ціни борошна попит на нього росте за лінійним законом. Однак при ціні 1,5 гривень попит починає падати тому, що в мотиваційних механізмах покупця спрацьовує недовіра: люди думають, що борошно занадто дешеве, приміром, через порушення умов зберігання або низької якості.Рис.2. Криві попиту на борошно

Порівняємо ціни основних конкурентів на однотипну продукцію.

Таблиця 3 - Ціни на продукцію в порівнянні з конкурентами

Назва товару	ДП “Ів-Фр. КХП”	Вінницький	Хмельницький
2003
Борошно вищий сорт	2,10	2,10	2,10
Борошно 1сорт	2,00	2,00	1,95
Борошно 2 сорт	1,50	1,50	1,45
Крупа манна	2,40	2,45	2,40
Крупа полтавська	1,80	1,80	1,80
2004
Борошно вищий сорт	1,20	1,30	1,25
Борошно 1сорт	1,06	1,10	1,10
Борошно житнє	0,92	1,00	1,05
Крупа кукурядзяна	1,30	1,35	1,40
Висівки пшеничні	0,40	0,50	0,45

Отже як видно ціни конкурентів майже такі ж як в нашого підприємства.

Однак на деякі сорти борошна в конкурентів нижчі ціни.

Так на борошно вищого сорту в Хмельницького КХП у 2003 роках є нижчою на 5 коп., а в 2004 ціна вже зрівнялася з ціною по якій реалізує наше підприємство.

Як видно із наведених даних, Хмельницький КХП, також тримав ціни нижчими і на деякі інші товари. Щодо Вінницького КХП то він практично встановив такі ж ціни як і Івано-Франківських КХП, а на деякі товари і вищі.

Використана література

1. Герасимчук В.Г. Маркетинг: Теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1994 р. - 327 с.

2. Зав`ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху: Маркетинг. - М.: Міжнародні відносини, 1998 р. - 304 с.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К.: Лібра, 1998

4. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб.: Пиитер, 1998

Размещено на Allbest.ru