Цінова стратегія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота з теми:

Цінова стратегія

Вступ

Цінова політика підприємства базується на різних принципах.

1. Забезпечення відповідності напрямів і змісту цінової політики напрямам і змісту економічної політики підприємства загалом. Цінова політика є складовою загальної економічної політики підприємства, тому мета та завдання їх мають бути однакові, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика має доповнювати і конкретизувати економічну політику підприємства з урахуванням насамперед життєвого циклу товару та підприємства.

2. Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, характер зміни цього сегмента та цін, що йому відповідають.

3. Цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів кінцевим споживачам. При різних формах і напрямах реалізації цінової політики потрібно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту), а також якість виробу.

4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Це досягається застосуванням різних знижок з ціни товару для різних споживачів. А це, у свою чергу, дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіки.

5. Розробка цінової політики залежно від якості товару та ступеня його новизни для споживача. Це досягається використанням нових технологій, нового обладнання. Але при цьому слід ураховувати об'єктивні причини, що призвели до збільшення собівартості та витрат виробництва; зазначимо, що загальна тенденція має розвиватися в бік зменшення ціни.

1. Етапи розробки цінової стратегії підприємства

Однією з найважливіших складових загальної політики ціноутворення є розробка та впровадження стратегій ціноутворення. В загальному вигляді це спеціально розроблені заходи із встановлення ціни та моніторингу за ціною певного виробу на визначений час на конкретному підприємстві або виробництві.

Основна мета цінової стратегії - розробка такої системи цін, при якій підприємство отримує максимальні прибутки за мінімальних витрат з урахуванням вимог чинного законодавства і конкурентного середовища.

Вибір певної стратегії ціноутворення залежить від різних чинників, основними з яких є такі:

* державна політика у сфері ціноутворення та напрями її зміни;

* економічна політика підприємства на ринку товарів і послуг;

* етапи життєвого циклу товару;

* ступінь новизни товару;

* кон'юнктура та місткість ринку;

* конкурентне ринкове середовище та місце підприємства в ньому;

* конкурентоспроможність підприємства та товару, який на ньому виробляється;

* реальні витрати підприємства та його прибуток;

* цінність товару для споживача та ставлення до пропозиції конкурентів;

* відмінність сегментів ринку та чинників попиту споживачів;

* характерні особливості споживачів;

* можлива реакція конкурентів на дії підприємства;

* загальна цінова політика підприємства.

Стратегії ціноутворення можна класифікувати за різними ознаками.

І. Залежно від стадії життєвого циклу товару. З урахуванням стадії життєвого циклу товару - народження, розвитку, стабільності, старіння - визначають чинники, що впливають на розробку конкретних заходів підприємства у сфері ціноутворення в різні періоди часу, а також особливості впровадження цих заходів з урахуванням конкурентного середовища і чинного законодавства.

Залежно від ступеня новизни виробу. За цією ознакою виокремлюють стратегії ціноутворення щодо нових товарів і стратегії ціноутворення щодо товарів, які вже існують на ринку. Стратегії першого типу активні, навіть агресивні, вони розраховуються на нетривалий час, але дають змогу отримати за короткий період часу досить великі прибутки або ж завоювати чи збільшити частку підприємства на ринку цих товарів. Стратегії ціноутворення на товари, які вже існують на ринку, передбачають визначення такої поведінки підприємства, яка б дала змогу стабілізувати продаж виробів, одержувати відносно постійні прибутки, а також підтримувати добрі відносини з іншими підприємствами. Однак за допомогою стратегій цього типу потрібно вирішити дві протилежні проблеми. З одного боку, підприємство намагається збільшити обсяги реалізації виробів, які вже існують на ринку. А це можливо насамперед у результаті підвищення якості виробів, що в свою чергу приводить до зростання собівартості продукції та ціни на неї. А з іншого боку, збільшити обсяг виробництва можна за рахунок зменшення ціни на товар, що, як правило, відбувається внаслідок зменшення собівартості, тому що підприємству невигідно зменшувати свій прибуток.

Залежно від якості товару. Всі стратегії умовно можна поділити на три групи, виокремлюючи в кожній з них три рівні:

* група стратегій для товарів високої якості: для 1-го рівня - стратегія преміальних націнок, для 2-го рівня - стратегія глибокого просування на ринок, для 3-го рівня - стратегія підвищеного цінового значення;

* група стратегій для товарів середньої якості: для 1-го рівня - стратегія підвищеної ціни, 2-го рівня - стратегія середнього рівня, для 3-го рівня - стратегія гарної якості;

* група стратегій для товарів низької якості: для 1-го рівня - стратегія пограбування, для 2-го рівня - стратегія показного блиску, для 3-го рівня - стратегія низького ціннісного значення.

При виборі стратегії ціноутворення всі товари поділяються залежно від рівня їх якості. Для цього встановлюються спеціальні лінії якості та діапазон цін. Лінія якості безпосередньо пов'язана з обсягом продажу виробів у визначеному діапазоні цін, де кожна ціна відображає певний рівень якості.

Якщо підприємство-виробник виготовляє кілька моделей різної якості відповідно за різними цінами, то для кожної моделі встановлюється діапазон цін - верхня та нижня межа, а також конкретне значення ціни у межах цього діапазону. Діапазон цін визначається як:

* низький - 0-20 % від кінцевої ціни;

* середній - 21-50 % від кінцевої ціни;

* високий - 51-100 % від кінцевої ціни.

При розробці цінових ліній та діапазону цін повинні враховуватись такі чинники:

* ціни на вироби або моделі мають істотно відрізнятись одна від одної для того, аби споживач міг усвідомити відмінність в якості цих товарів;

* ціни повинні більше відрізнятись у верхньому діапазоні цін, ніж у нижньому, оскільки у верхньому діапазоні цін попит еластичніший, ніж у нижньому;

* співвідношення цін має зберігатись у разі збільшення витрат.

Цих умов потрібно дотримуватись для збереження чіткої різниці між цінами. Однак при встановленні цінових ліній слід дотримуватись певних обмежень:

* різниця між цінами не повинна бути дуже великою;

* зростання витрат може значно вплинути на рівень цін, а це створює певні труднощі для виробників, якщо потрібно підтримувати визначене співвідношення цін;

* застосування різних знижок і різних форм реалізації не повинно порушувати баланс цінових ліній.

Залежно від місця, яке займає підприємство па конкурентному ринку. Стратегії умовно можна поділити на кілька груп відповідно до спрямованості діяльності підприємства - завоювання лідерства на ринку, входження на ринок, збільшення своєї частки на ньому та ін. Навіть якщо підприємство вибирає стратегію ціноутворення, спрямовану на завоювання монопольного становища, то це не означає, що воно може безконтрольно встановлювати та підвищувати ціни, оскільки діють об'єктивні економічні закони ринкової економіки, зокрема закони попиту, пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції та ін. Крім того в будь-який момент можуть з'явитися конкуренти, що застосували нові технології та виробляють нові товари з меншою собівартістю та відповідно за нижчою ціною.

У сучасних умовах розвитку економіки України основною проблемою для багатьох підприємств є дефіцит коштів для подальшого розвитку, тому велике значення має можливість підприємства залучити інвестиції, причому на вигідніших, ніж у конкурентів, умовах. Однак у будь-якому разі монопольне становище підприємства має тимчасовий характер і згодом може перейти у конкурентне.

Залежно від географічного положення підприємства та місця реалізації товарів. Ці стратегії розробляються будь-якими підприємствами, які виробляють продукцію або здійснюють її імпорт-екс-порт. За цією ознакою стратегії можна поділити на кілька видів:

* стратегія, яку застосовує підприємство, що виробляє і реалізує продукцію на місцевому ринку. Як правило, ціна в цьому разі встановлюється нижча порівняно з існуючою на цьому ринку в результаті укладання так званих прямих угод між виробником і роздрібним торговцем, зменшення витрат на транспортування товарів від виробника до продавця, економії на вивченні попиту споживачів і зберіганні товарів та ін.;

* стратегія встановлення відносно єдиної для всіх споживачів ціни за рахунок визначення відносно середніх митних витрат, витрат на транспортування, зберігання та ін. У цьому разі можлива економія на рекламних заходах (при цьому розширюється географія реклами товару, з'являється можливість рекламувати його на території всієї держави). Внаслідок кільцевого завезення виробів підприємство економить на пальному, вантажно-розвантажувальних операціях, витрачає менше часу на завезення товарів та ін.;

* стратегія встановлення зональних та поясних цін. Потенційний продавець поділяє територію, на яку постачає продукцію, на окремі зони, всередині яких встановлюються єдині ціни для всіх споживачів або єдина ціна для окремих категорій споживачів (наприклад, для певних верств населення - пенсіонерів, школярів, студентів, молоді та ін.). Якщо ціна встановлюється за територіальною ознакою, то вона враховує підвищені витрати на транспортування виробів, зберігання їх у віддалених районах споживання, завезення запасів дострокового зберігання та сезонних товарних запасів;

* стратегія встановлення ціни на основі "базисного пункту". Підприємство, яке реалізує свої (або імпортовані) вироби, самостійно визначає якийсь пункт, з якого воно здійснює реалізацію продукції і залежно від відстані постачання до інших пунктів встановлює знижки або надбавки до базової ціни. Вибір конкретної стратегії ціноутворення залежить від загальної економічної стратегії підприємства. Серед основних стратегій можна виокремити такі.

2. Цінова стратегія

ціна стратегія підприємство

Стратегія "збирання вершків". Провідні фірми використовують цю стратегію у таких випадках:

* у разі виходу підприємства на ринок з принципово новими виробами, які не мають аналогів й перебувають на початковій стадії життєвого циклу;

* при формуванні нового ринку споживчих товарів;

* коли попит нееластичний і не залежить від зростання ціни. Зміст стратегії полягає в тому, що підприємство отримує найбільший прибуток за досить короткий час. Ця стратегія здійснюється у разі встановлення виробником монопольної ціни, яка діє доти, поки новий товар не почнуть виробляти конкуренти. Застосування цієї стратегії може бути ефективним у тому разі, коли є певні гарантії, що найближчим часом цей товар не зможе масово з'явитись на ринку. Строк, упродовж якого може діяти ця стратегія, залежить від таких чинників, як висока собівартість виробництва у конкурентів, захист винаходу патентом, відсутність необхідної для виробництва сировини у достатній кількості, труднощі збуту товару, період дії пільг з оподаткування. (Наприклад, у Сполучених Штатах Америки в деяких штатах існує положення, згідно з яким підприємство, що виробляє нову продукцію, аналогів якої в світі немає, в першому періоді виробництва взагалі не сплачує податок на прибуток, у другому періоді - тільки 50 %, у третьому періоді - 75 % і лише через кілька років підприємство сплачує податок у повному обсязі).

Ця стратегія ціноутворення дає змогу продавати товар за високими цінами і отримувати при цьому великі прибутки. З її впровадженням забезпечується швидка окупність коштів, вкладених у виробництво та просування товару на ринок. Як правило, ця стратегія ціноутворення не передбачає зниження ціни, оскільки споживачі можуть сприймати таке зниження як погіршення якості товару.

При застосуванні стратегії "збирання вершків" посередницьке або торговельне підприємство може мати певні вигоди, якщо буде вживати таких заходів:

* сприяти впровадженню нового товару на ринок;

* збільшувати реалізацію та прискорювати обіг коштів;

* визначати попит на цей товар;

* здійснювати рекламні заходи з метою впливу на споживача;

* надавати різні додаткові послуги при реалізації цього виробу;

* знаходити нові сегменти ринку, споживачів та повідомляти про це виробника;

* надавати виробнику пропозиції щодо поліпшення якості товару або зміни конструкції виробів.

Використання цієї стратегії дає змогу підприємству-виробнику швидше оновити виробництво, збільшити обсяг коштів, що спрямовуються на інвестування нової техніки та технології, почати виробляти товар на рівні найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Найчастіше цю стратегію застосовують фірми США.

Стратегія впровадження на ринок. Суть цієї стратегії полягає в установленні низької ціни на товар порівняно з ціною, що є конкурентною й діє на ринку. Це є своєрідною платою за впровадження на ринок нового виробу й дає змогу підприємству збільшити свою частку на ринку. Ця стратегія найприйнятніша для ринків з еластичним попитом споживачів, коли вони дуже чутливо реагують на зміни цін або інші чинники.

Основною метою застосування підприємством цієї стратегії ціноутворення є привертання уваги споживачів до своєї продукції. Встановлення низьких цін дає можливість підприємству вийти на ринок або збільшити свою частку на ньому, стимулює зростання обсягів продажів. Ефекту можна досягти лише тоді, коли є впевненість у тому, що конкуренти не зможуть швидко (у найближчий час) знизити ціни на свої вироби. Підприємство встановлює на свої товари нижчий порівняно з іншими виробниками рівень прибутку на одиницю виробу і внаслідок збільшення обсягів продажу отримує більший дохід. При цьому потрібно зазначити, що у разі продажу великої кількості товарів зменшуються умовно-постійні витрати на одиницю виробу.

При застосуванні цієї стратегії торговельне підприємство отримує додатковий ефект за таких умов:

* має пільги при реалізації товарів певного виробника;

* має можливість вкладати свій капітал з метою отримання в подальшому прибутків;

* бере участь у підприємницькому ризику разом з виробником;

* здійснює цінову рекламу, рекламу якості цього товару, коли зазначаються його переваги порівняно з іншими товарами;

* аналізує ринок цього товару, вивчає попит на нього та його зміни.

Здебільшого цю стратегію застосовують фірми Японії, Південної Кореї та інших азіатських країн.

Стратегія психологічного впливу. Суть її полягає в тому, що підприємство встановлює ціну, яка для споживача психологічно приваблива. Ефект досягається тоді, коли запропонована ціна нижча, ніж у конкурентів, і не становить ціле число. Наприклад, ціна на виріб у конкурентів становить 100 гр. од., тоді виробник може запропонувати таку ціну - 97,7 гр. од. Як свідчить зарубіжний досвід, результат можливий навіть тоді, коли ціна нижча всього лише на 0,2-0,3 гр. од. Практика показує, що наявність у ціні цифри 7 впливає на зростання попиту більше, ніж будь-яка інша цифра.

Використовується ця стратегія щодо виробів, які призначені для швидкого просування на ринку, або для підвищення престижу підприємства-виробника.

У разі застосування підприємством-виробником стратегії психологічного впливу торговельне підприємство може ефективно взаємодіяти з ним у таких питаннях:

* здійснення рекламних заходів;

* оперативне реагування на встановлення ціни на виріб конкурентів;

* вивчення кон'юнктури ринку;

* використання різних засобів прискорення реалізації товарів (виїзна торгівля, торгівля за замовленням, зразками та ін.).

Стратегія лідера ринку, престижна ціна, її основний зміст полягає в тому, що ціна на нові вироби встановлюється з урахуванням ціни підприємства - лідера у галузі або на ринку. Ціна підприємства-виробника може бути вищою або нижчою, ніж ціна компанії-лідера, залежно від того, вища чи нижча якість цього товару порівняно з якістю виробу компанії-лідера.

Ця стратегія найприйнятніша для підприємств, які виробляють невеликі партії товару.

Стратегія престижної ціпи. Ця стратегія використовується у тому разі, коли встановлюється ціна на предмети розкоші або вироби відомих фірм традиційно високої якості. Але за такої стратегії ціноутворення підприємство, яке її застосовує, потрапляє в зону так званої нецінової конкуренції. Тобто воно не знає в повному обсязі смаків та вимог споживачів і має ризик втратити їх. Однак цей ризик виправданий, коли товар підприємства реалізовано, при цьому прибуток більший, ніж звичайно. У разі використання стратегії престижної ціни ефект досягається за таких умов:

* товар має високу якість;

* відсутні аналоги цього товару на ринку;

* пропонується невелика партія цих виробів. Торговельне підприємство також може мати додаткові прибутки, якщо:

* здійснює рекламу цього товару;

* надає додаткові послуги при продажу цих виробів:

* вивчає кон'юнктуру ринку, його окремих сегментів, де цей товар може бути реалізований.

Стратегія плинної спадної ціпи. Визначальними чинниками цієї стратегії є попит та пропозиція: ціна на виріб знижується, якщо пропозиція зростає. При цьому передусім знижується оптова ціна і досить швидко, а роздрібна ціна може тривалий час бути відносно стабільною.

Роль торговельного підприємства у цій стратегії полягає в такому:

* розробка досить точного прогнозу зміни попиту та пропозиції;

* дослідження кон'юнктури ринку на певний час;

* визначення розміру зниження ціни кожного виробу за цей час і передача цієї інформації виробнику;

* оперативне реагування на зростання ціни з урахуванням кон'юнктури ринку;

* організація додаткової реклами цього товару;

* створення ситуацій, які б ускладнили впровадження на ринок принципово нових товарів або економічних виробів конкурентів.

Виробник у разі використання цієї стратегії одержує додатковий прибуток не за рахунок великої ціни, а в результаті збільшення обсягів виробництва та зростання його частки на ринку цього товару. При цьому прибуток зростає внаслідок так званої економії на масштабі виробництва.

Стратегія довгострокової ціпи. Ця стратегія застосовується для виробів масового споживання, при цьому протягом тривалого часу ціна не зазнає значних коливань. Але зниження ціни на ці товари не завжди приводить до зростання збуту. Тому для збільшення прибутку підприємство повинно зменшувати витрати виробництва.

Торговельне підприємство також може отримувати додатковий прибуток за умови зменшення своїх витрат, незначного підвищення або зниження ціни згідно з попитом споживачів, організації продажу цих товарів одночасно з товарами престижних фірм.

Стратегія сегмента ринку. Суть цієї стратегії полягає в тому, що для кожного сегмента ринку визначається свій споживач. Наприклад, заможніші верстви населення прагнуть придбати товар якісніший, комфортніший, вони можуть заплатити більше грошей, ніж споживачі із середніми доходами. При використанні цієї стратегії товар потрібно чітко орієнтувати на певні групи споживачів, які відокремлені одна від одної у соціальному та географічному відношенні.

При застосуванні підприємством-виробником стратегії сегмента ринку роль торговельного підприємства полягає у такому:

* подання допомоги виробнику у визначенні сегмента ринку для цього товару;

* оперативне вивчення змін попиту у певному сегменті ринку;

* здійснення рекламних заходів щодо цього товару;

Стратегія гнучкої ціни. Суть цієї стратегій полягає в постійній зміні ціни залежно від зміни кон'юнктури ринку. Ця стратегія ефективна в таких ситуаціях:

* відбуваються різкі коливання цін за короткий період;

* велика частка у продажу товару припадає на імпорт;

* потрібно протистояти новим конкурентам, які мають намір вийти на даний ринок. Основні умови впровадження цієї стратегії такі:

* скорочення центрального апарату керівництва фірми;

* надання самостійності низовій ланці керівництва та зростання довіри до неї;

* зміна ієрархії керівництва;

* підвищення оперативності керівництва.

Роль торговельного підприємства зростає, коли воно оперативно змінює ціни залежно від кон'юнктури ринку, надає послуги виробнику у просуванні товару на ринок.

Стратегія переважної ціни. Ця стратегія дає змогу виробникам зберігати деякі переваги на ринку над існуючими, а особливо новими конкурентами. В основі цієї стратегії - створення перешкод конкурентам у просуванні на ринок їх товару або намагання зробити невигідним інвестування ними коштів у розвиток виробництва деякого виробу.

Ефект від застосування цієї стратегії досягається за таких умов:

* підприємство відіграє провідну роль на ринку цього товару;

* товар добре відомий споживачу і він віддає йому перевагу.

У цих випадках навіть незначне зниження ціни приводить до того, що конкуренту стає невигідним упровадження на цей ринок. Ця стратегія є стратегією захисту підприємств-виробників.

Торговельне підприємство також може одержати додатковий прибуток, для цього потрібно:

* реалізовувати разом з товаром відомої фірми вироби менш престижних фірм, одержуючи від останніх частину прибутку від реалізації товару;

* надавати додаткові послуги при реалізації товарів;

* скорочувати витрати за рахунок часткового їх покриття виробником.

Стратегія ціни на товари, зняті з виробництва. Важливими умовами для застосування цієї стратегії є наявність на ринку споживачів, яким цей товар потрібен (тобто наявність попиту на нього), збереження попиту на товар навіть у разі раптового припинення виробництва. Наприклад, попит на запасні частини до автомобілів, які вже не виробляються, але які ще експлуатуються. У деяких випадках власники машин згодні заплатити за запасні частини значно вищу ціну, ніж вони коштують.

Торговельне підприємство може мати прибуток внаслідок зміни ціни під впливом попиту та пропозиції, вивчення кон'юнктури ринку на такі товари та оперативного реагування на її зміни.

Стратегія зниженої ціни. Суть цієї стратегії полягає в тому, що на ринку є товари, які доповнюють один одного і які можуть бути реалізовані за звичайними цінами разом із товарами, ціни на які знижено. Основна мета стратегії - спочатку зниженими цінами привернути увагу споживачів до своїх товарів, а згодом реалізовувати їх за звичайними цінами.

Цього можна досягти за допомогою таких методів:

* продаж виробу у кредит;

* передача товару в оренду на тривалий строк за спеціальними пільговими відсотками;

* продаж товару протягом деякого часу (2-3 тижні) за пільговим кредитом, згодом пільга скасовується.

Стратегія договірної ціни. Суть цієї стратегій полягає в тому, що споживачу при придбанні товару надаються додаткові знижки порівняно зі звичайною роздрібною ціною. Наприклад, у разі придбання двох товарів споживач третій товар отримує безплатно. Ця стратегія ціноутворення може застосовуватись як для всіх категорій споживачів, так і для деяких з них. Для цього встановлюється шкала можливих знижок або надбавок для різних ринків або їх сегментів, для часу продажу, модифікацій товарів. Стратегія договірної ціни найефективніша в таких випадках:

* існує чітка межа між ринковими сегментами, між рівнями попиту населення, між групами споживачів, тобто товари диференційовані;

* неможливо реалізувати товари із сегментів з низькими цінами в сегментах з високими цінами;

* конкуренти не можуть реалізувати товари за низькими цінами в тих секторах ринку, де підприємство реалізує товари за високими цінами;

* додаткові витрати на реалізацію товарів відшкодовуються за рахунок збільшення обсягів їх продажу.

Стратегія масових закупівель. Ця стратегія є різновидом стратегії договірної ціни, однак може застосовуватись і як окрема стратегія, її суть полягає в тому, що у разі закупівлі споживачем великої кількості товарів йому може надаватися досить істотна знижка. Це дає змогу збільшити обсяги реалізації товарів, отримати більший прибуток, а також зменшити витрати, пов'язані зі зберіганням і збутом продукції. В окремих випадках підприємство може застосовувати цю стратегія ціноутворення при прийнятті рішення швидко звільнити свої складські приміщення від товарів, які реалізуються дуже повільно.

Стратегія єдиної ціни, її суть полягає в тому, що виробник встановлює єдину ціну для всіх споживачів, які бажали б придбати товар або послугу за аналогічних умов. Ціна може змінюватись залежно від часу, місця придбання товару та його кількості, отриманого сервісу, однак у момент дії ціни всі споживачі мають можливість придбати цей товар або послугу за однаковою ціною. Ця стратегія допомагає закріпити довіру споживачів, її легко застосовувати, бо не потрібно торгуватись, адже для більшості роздрібних продавців ці ціни є правилом і від них не можна відступати.

Стратегія ціноутворення при розпродажі. Така стратегія застосовується підприємствами, які розпродають товари наприкінці сезону реалізації і зацікавлені будь-що позбутися зайвої кількості виробів. При цьому може встановлюватись дуже низька ціна (нижча, ніж у конкурентів, і навіть нижче собівартості та ціни закупівлі). У цьому разі підприємство зазнає витрат, однак вони були б значно вищими, якби товар, що реалізується за низькими цінами, зберігався б на складах підприємства, а потім знищувався.

Стратегія сезонної ціни. Згідно з цією стратегією ціноутворення ціна встановлюється залежно від сезону реалізації, причому це стосується не лише продукції сільськогосподарського виробництва, а й інших товарів (наприклад взуття, одягу тощо). Суть стратегії полягає у встановленні вищих цін у період масової реалізації товарів і поступовому зниженні їх при реалізації не в сезон масового продажу.

Висновки

Встановлення ціни є одним з найважливіших етапів цінової політики підприємства. Однак насамперед потрібно проаналізувати напрями діяльності підприємства та визначити внутрішні й зовнішні чинники, що можуть вплинути на ціну. З цією метою підприємство повинно отримати відповідну інформацію, застосувавши комплексний підхід до її збирання та обробки. Передусім визначається обсяг необхідної інформації, адже через її брак зменшується ефективність аналізу, а отже, рішення прийматимуться несвоєчасно.

Базою для отримання інформації є окремі показники. Однак вони є лише вихідним матеріалом, який потрібно проаналізувати. Збирати такі дані доцільно тільки в разі впевненості, що вони є потенційним джерелом інформації.

Важливо визначити напрями збирання інформації, зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на ціни та формують навколишнє середовище для виробу підприємства. Розглянемо основні напрями.

Здійснюється сегментація ринку, визначається сегмент, на якому реалізується товар, вивчаються вимоги споживачів до товару, ступінь його новизни, географічне положення підприємства, рівень доходів населення, місткість ринку, обсяг реалізації та попит населення, перспективи зміни кон'юнктури ринку, прогнозний обсяг реалізації, здатність задовольняти потреби споживачів, зокрема перспективні, необхідність модифікації виробу залежно від вимог споживачів і розвитку науково-технічного прогресу, характер сприйняття ціни на товар споживачем і реакція ринку на можливі зміни ціни. На основі цієї інформації можна повно охарактеризувати стан ринку, здійснити його сегментацію та визначитися на майбутнє.

Використана література

1. Герасимчук В.Г. Маркетинг: Теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1994 р. - 327 с.

2. Зав`ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху: Маркетинг. - М.: Міжнародні відносини, 1998 р. - 304 с.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К.: Лібра, 1998.

4. Котлер Ф. Маркетинг. - СПб.: Пиитер, 1998.

Размещено на Allbest.ru