Размещено на http://www.allbest.ru/

15

Ринкова характеристика товару

Зміст

Вступ

Ринкова характеристика товару

Висновки

Використана література

Вступ

Що таке товар? Тенісна ракетка «Вільсон», стрижка «Видаль Сессон», концерт «Роллінг стоунс», відпочинок по путівці клуба студентів-медиків, двотонна вантажівка з ґратчастим кузовом, лижі «Хед» і телефонна довідкова служб-все це товари. Ми визначаємо товар у такий спосіб:

* Товар - усе, що може задовольнити нестаток чи потребу і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, чи використання споживання. Це можуть бути фізичні об'єкти, послуги, місця, організації й ідеї. ринковий характеристика товар

Одночасно нам варто дати і визначення товарної одиниці:

Товарна одиниця - відособлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду й інших атрибутів. Наприклад, зубна паста-товар.

При створенні товару розроблювачу потрібно сприймати ідею на трьох рівнях. Основним є рівень товару за задумом, на якому дають відповідь на питання: що в дійсності буде здобувати покупець? Адже, власне кажучи, кожен товар-це укладена в упакування послуга для рішення якоїсь проблеми. Жінка, що купує помаду, не просто здобуває фарбу для губ. І це вже давно усвідомив, скажемо, Чарльз Ревсон, глава фірми «Ревлон, інк.», що заявив якось: «На фабриці ми робимо косметику. У магазині ми продаємо надію». Теодор Левіт відзначив, що «агенти з закупівлі здобувають не свердла діаметром у чверть дюйма, а отвори того ж діаметру». Ну, а видатний продавець Элмер Уілер, мабуть, сказав би так: «Продавайте не біфштекс, а його апетитне шкварчання на сковорідці». Задача діяча ринку - виявити сховані за будь-яким товаром нестатки і продавати не властивості цього товару, а вигоди від нього.

Розроблювачу має перетворити товар за задумом у товар у реальному виконанні. Губна помада, комп'ютери, навчальні семінари і кандидати політичних партій - все це товари в реальному виконанні. Товар у реальному виконанні може володіти п'ятьма характеристиками: рівнем якості, набором властивостей, специфічним оформленням, марочною назвою і специфічним упакуванням.

І нарешті, розроблювач може передбачити надання додаткових послуг і вигод, що складають укупі товар з підкріпленням. Якщо узяти фірму «Эйвон», то її товар з підкріпленням містить у собі і прояв особистої уваги до покупниці, і доставку на будинок, і гарантію повернення грошей і т.п. Успіх корпорації «ІБМ» можна також почасти пояснити розумним підкріпленням її товару в реальному виконань-комп'ютерів.

Ринкова характеристика товару

Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. В найбільш загальному розумінні з ринком зв'язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям "обмін" звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об'єкта з пропонуванням натомість чогось іншого. Тобто ринок -- це система економічних відносин, зв'язків господарських суб'єктів, які приймають рішення самостійно. Отже, ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку.

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій. Тобто інфраструктура ринку товарів та послуг -- це організаційні, матеріальні, й технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються. Це також прийняті схеми і структура товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічного обладнання, засоби організації і обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Ринок засобів виробництва передбачає купівлю і продаж таких факторів виробництва, як земля, праця, капітал. З поняттям "земля" ототожнюють не тільки землю як таку, а й усе, що видобувається з неї та вирощується на ній (нафта, руда, бавовна, цукровий буряк тощо). Праця в широкому розумінні -- це послуги всіх працюючих. Важливим інструментом цього ринку є біржі праці, на яких формується попит і пропонування трудових ресурсів. Головним принципом теорії ринкового господарства вважають розуміння того, що людина працює тим краще, чим очевидніше результати цієї праці впливають на ЇЇ життя і добробут. До капіталу належать засоби виробництва, будівлі, споруди, верстати, обладнання, а також грошові кошти, необхідні для придбання всього названого. Умовно до ринку засобів виробництва можна віднести і підприємницький талант, котрим володіє людина. Світовий досвід свідчить, що такий талант притаманний 5-- 10% працездатного населення.

Фінансовий, або грошовий ринок відбиває попит і пропонування фінансових ресурсів, тобто грошей, акцій та ін. Обов'язковою умовою успішного функціонування фінансового ринку є наявність фондових і валютних бірж.

Усі ринки перебувають у постіному зв'язку, їхня рівновага свідчить про стабільність економіки. Загальна макроекономічна рівновага досягається за рахунок відповідності обсягу продукції на ринку товарів і послуг діючим цінам. На ринку засобів виробництва досягається рівновага між використаними факторами виробництва і витратами на них, а на фінансовому -- рівноважний рівень відсотків на позички. Всі основні види ринків розділяються на різні субринки і ринкові сегменти з допомогою спеціальних уточнюючих термінів (національний ринок, міжнародний ринок тощо). Взагалі поняття "ринок" характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями.

1. Залежно від економічного призначення об'єктів ринкових відносин розрізняють:

* ринок споживчих товарів і послуг, ,

* ринок промислових товарів,

* ринок ноу-хау,

* сировинний ринок,

* ринок цінних паперів та ін.

2. За географічним положенням:

* місцевий,

* національний,

* світовий. ;

3. За ступенем обмеження конкуренції:

* монополістичний, .

* олігополістичний,

* монопсонічний,

* вільний,

* змішаний.

4 За галузями виробництва:

* автомобільний,

* нафтовий,

* комп'ютерний тощо.

5. За характером продажу:

* оптовий,

* роздрібний.

Якщо попит значно перевищує пропонування товару, . -- це ознака так званого ринку продавця, на якому має місце стійкий дефіцит товарів та послуг. Такий ринок відображує диктат продуцента над споживачем щодо цін, асортименту та якості товарів. Він не виконує функції задоволення потреб людей відповідно до їхніх запитів і купівельної спроможності. Переважання пропонування над попитом є характерною ознакою ринку покупця. За таких умов споживач має можливість порівнювати різні товари багатьох виробників, оцінювати відповідність споживчих вартостей своїм бажанням і можливостям. Ринок покупця нині є найбільш поширеним у розвинутих країнах.

Зрозуміло, що наведена вище класифікація ринків не претендує на вичерпність і може бути значно розширена за рахунок інших критеріїв та ознак. Координація незалежних рішень в ринковій економіці здійснюється з допомогою ринкового механізму. Організуючою силою цього механізму є ціни, які виконують функцію сигналів-інформаторів про умови на ринку для виробників і споживачів товарів, тобто виступають генеральним координатором ринкової економіки. Саме через них балансується безліч індивідуальних економічних рішень. Головною регулюючою та контролюючою силою ринкової економіки є конкуренція, її форми і методи залежать від кількісного співвідношення продавців і покупців.

Конкуренція змушує продуцента виробляти саме ті вироби, які бажає придбати споживач, і утримувати ціни на доступному для нього рівні. Щодо окремого товару конкуренція визначається у формі конкурентності ринку. Для кожної фірми конкурентність ринку -- це міра її можливостей впливати на умови реалізації

Сучасна ринкова економіка має свої переваги і вади. До найбільш суттєвих переваг належать:

1) ефективність розподілу ресурсів;

2) можливість плідної діяльності в умовах обмеженого інформаційного забезпечення;

3) гнучкість і висока адаптивність до зміни ринкових умов;

4) оптимальне використання результатів науково-технічної революції;

5) свобода дій споживачів та підприємців;

6) здатність до задоволення різноманітних потреб, постійного поліпшення якості товарів та послуг.

Водночас найбільш очевидними негативними явищами, що притаманні сучасному ринку, можна вважати:

1) відсутність внутрішніх стимулів збереження ресурсів, що не відтворюються;

2) малоефективний механізм охорони довкілля;

3) ігнорування потенційно негативних наслідків окремих господарських рішень;

4) відсутність гарантій права на працю і одержання відповідного доходу, а також гарантованого перерозподілу прибутків (на думку П. Самуельсона, ринкова система постійно відтворює icтотну майнову нерівність):

5) нестабільність розвитку з можливістю рецесійних та інфляційних процесів.

Характерні особливості сучасної ринкової економіки значною мірою є похідними від своєрідної "споживацької" спрямованості нинішнього етапу науково-технічної революції. Через це ринок товарів і послуг характеризується:

1) насиченістю товарами масового виробництва, орієнтуванням на задоволення потреб різноманітних груп покупців;

2) гнучким і високоадаптивним виробництвом, здатним відповідати найрізноманітнішим потребам споживачів (наприклад, щороку на ринок радіоапаратури надходить понад 700 її нових моделей та модифікацій);

3) постійною підтримкою конкурентоспроможності товару внаслідок його модифікування, поліпшення якості і зменшення собівартості.

Водночас сучасний ринок має тенденцію до зміни форм підприємницької діяльності. Поряд з великими корпораціями все більшої уваги в ринковій економіці Заходу набуває малий бізнес. Це пояснюється тим, що діяльність великих підприємств часто вже неспроможна задовольнити широку гаму мінливих людських потреб. Виникають так звані "економічні ніші", тобто напрями суспільного виробництва, до яких у великих підприємств відсутній комерційний інтерес. Малі підприємства виявилися організаційними структурами, які гнучко та мобільно реагують на швидку зміну запитів споживачів, необхідність запровадження нових технологій, забезпечують ефективніше використання творчого потенціалу особистості. У середині 80-х років у США налічувалося 14,5 млн. невеликих фірм, у 80% яких працювало менше 10 працівників. В окремих галузях національної економіки США малі підприємства домінують. Наприклад, вони забезпечують 64% всього обсягу реалізації товарів та послуг в оптовій торгівлі, 73% -- в роздрібній, 57% -- в сфері обслуговування. Значного поширення набула форма специфічного ведення бізнесу - система "франчайзингу". Головна (найчастіше велика або відома) фірма укладає договір з невеликими підприємствами про надання їм права реалізації продукції або послуг з відповідною торговельною маркою.

Договір надає право головній фірмі (франчайзеру) постійно контролювати діяльність своїх операторів щодо якості продукції та надання послуг (наприклад щодекади). Франчайзер може припинити дію контракту, якщо виявить факти порушення вимог стандартів фірми та загрозу своїй репутації. В сучасних умовах найбільшого поширення набули три основні види франчайзингу: товарний, виробничий, діловий. У 1990 р. на умовах франчайзингу в США працювало понад 392 тис. підприємств.

Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного ринку товарів і послуг є всебічний правовий захист інтересів споживачів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. На зміну відомому афоризму "хай покупець буде обачливий" прийшов інший -- "будь обережний, виробнику". Система договірної, а також позадоговірної відповідальності та страхування побудована таким чином, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкодування збитків. Змінився принцип визначення суб'єкта відповідальності за недоброякісний товар. Таким, в першу чергу, вважається не продавець, а безпосередній виробник дефектної продукції. При оцінюванні дефектності виробу першорядним є питання відповідності продукції тим характеристикам, якими споживач керувався, її купуючи. Товар вважається дефектним, якщо його властивості не відповідають тій інформації, яку було отримано від продуцента. Наявність таких розходжень є підставою для судового позову. Новий, ширший підхід до проблеми якості продукції, забезпечення її безпечного використання привів до посилення державного втручання в сферу виробництва: ухвалюються спеціальні законодавчі акти щодо підвищення відповідальності виробників за збитки споживачів недоброякісної продукції; розробляються та публікуються обов'язкові стандарти з вимогами до показників безпечності товарів. Наприклад, Закон про споживання США передбачає, що споживач має "право на безпеку", "право на поінформованість", "право на вибір", "право бути вислуханим". Аналогічні закони діють у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою.

В Україні розпочато широкомасштабну роботу зі створення законодавчих і нормативних актів щодо захисту прав споживачів, якості та сертифікації. Все більше застосовується Закон України "Про захист прав споживачів" у редакції від 15 грудня 1993 p., a також Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10 травня 1993 р. № 46-93.

Хоч і досить умовно, але можна також стверджувати, що в сучасних умовах конкуренція стає регульованою. Це є наслідком посилення поділу праці, підвищення інформованості всіх господарюючих суб'єктів, розвитку міжфірмових коопераційних зв'язків. Водночас, значно посилюється роль держави щодо звуження або розширення конкуренції.

(Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками, що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. В сучасних умовах все більшого значення набувають інші фактори конкурентоспроможності, а саме:

зниження ціни споживання товару;

випуск наукомісткої продукції;

мінімізація термінів поставки товару;

рівень після продажного обслуговування

Сукупність послуг, що зв'язані зі збутом та експлуатацією продукції, стає вирішальним чинником забезпечення конкурентоспроможності за умов посилення боротьби на ринку. Це особливо помітно стосовно численних видів високотехнологічного обладнання, покупці якого постійно порівнюють пропозиції конкурентів, маючи на увазі повну вартість придбання, умови використання, спрацювання та оновлення такого обладнання Завжди матимуть переваги ті фірми, котрі розглядають складні товари як органічне поєднання властивостей виробу і системи його післяпродажного технічного обслуговування, що здійснюється протягом усього періоду експлуатації товару. Зрозуміло, що в такому випадку після продажне обслуговування значно перевершує термін комерційного життя товару. Здійснюючи інтеграцію товарів та послуг, підприємство задовольняє запити споживачів, приводить пропонування у відповідність з мінливим попитом. Отже, нецінові чинники конкурентоспроможності товару починають відігравати все більшу роль, про це, наприклад, свідчить аналіз міжнародних критеріїв конкурентоспроможності товару. Так, наприклад, у Франції до найважливіших нецінових факторів конкурентоспроможності відносять: ступінь новизни товару; якість його виготовлення; наявність матеріальної бази для поширення інформації про товар; дії для стимулювання збуту; можливості пристосування товару до вимог цільового ринку; динамізм збуту і можливість швидкого реагування на ринкові досягнення. Найбільш суттєвими, на думку спеціалістів з маркетингу Паризької торговельно-промислової палати, є якість товару, ступінь його новизни, швидкість реагування на ринкові зміни, можливість встановлення безпосередніх контактів із постачальниками.

Ціна і якість є найважливішими ринковими характеристиками товару для споживача. Проте їх оптимальне співвідношення ще не гарантує ринковий успіх продукції. На оцінку товару і його придбання покупцем впливають властиві людям різноманітні смаки, звички, спосіб мислення. "(Сукупність стійких думок (інколи суто емоційних, а не професійних) і створює імідж товару.

Імідж (англ, image - образ) -- це сформоване і постійно підтримуване стійке уявлення покупців про престижність товару, послуги, торгової марки, фірми та її керівництва. В основу іміджу покладено якісні переваги одного виробу (послуги) щодо іншого. Імідж може бути позитивним і негативним. Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції, сталістю фінансового стану фірми і відповідною рекламою. Дійовим засобом створення сприятливого іміджу є розвиток інформаційних зв'язків фірми з різними верствами населення, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації. За кордоном така діяльність має назву "паблік рілейшнз" або "розповідь для публіки". Вона тісно пов'язана з рекламною роботою, але здійснюється переважно на некомерційних засадах. З допомогою цієї діяльності висвітлюється робота фірми щодо підвищення рівня безпеки продукції для споживачів, запровадження екологічно чистих технологій, турботи про техніку безпеки на виробництві і соціальний добробут працівників, проведення благодійник акцій.

Отже, імідж продукту, марки, фірми -- це позитивне відчуття, що виникає в споживача у зв'язку з найменуванням продукту, марки, підприємства. На думку французьких фахівців, головна особливість іміджу полягає в тому, що він "захоплює" навіть тих, хто нічого не знає про товар і не створив особистого уявлення щодо нього, але перебуває під впливом навколишнього середовища. Іміджу властивий ефект "випромінювання": одна із його складових частин (позитивна або негативна) сприймається так сильно, що вирішує все в цілому. Тому підприємство повинно вивчати свій імідж. Фірма мусить мати інформацію про рівень довіри споживачів до товарів, а також про склад покупців.

Висновки

Отже товар володіє такими ринковими характеристиками як ціна, якість.

Ціна і цінова політика - найважливіші елементи маркетингової діяльності підприємства.

Конкурентоспроможність продукції - багато аспектне поняття та набагато ширше від таких понять, як “якість товару” і “технічний рівень товару”, яке означає відповідність товару ринку, конкретним вимогам споживача не тільки за технічними, економічними та іншими характеристиками.

Дослідження англійських економістів свідчать, що ринкові фактори набагато важливіші, ніж науково-технічні. На їхню думку, розвиток нової техніки є діалоговим процесом взаємодії між виготовлювачами та споживачами продукції. Американські експерти вважають, що 32% комерційних невдач запропонованих новацій є наслідком помилкової оцінки вимог ринку.

Використана література

1. Филипп Котлер «Основы маркетинга», Бизнес-книга, Москва, 1995 г.;

2. С.С. Гаркавенко підручник “Маркетинг”, Київ, Лібра, 1998р.;

3. Герасимчук, учебное пособие «Маркетинг», Киев, Высшая школа, 1994 г.

4. В.Ю. Святненко. Промисловий маркетинг: Навч. Посіб. - К.: МАУП, 2001.- 264 с.:іл

5. Гринев В.Ф. Товарно-инновационная политика предприятия: Учеб. Пособие. - К.: МАУПП, 2004. - 160 с.:іл.

Размещено на Allbest.ru