Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛОГІСТИКИ

Метою багатьох фірм є забезпечення доставки потрібних товарів з мінімально можливими витратами у необхідне місце та у заданий час. На жаль логістична система неспроможна одночасно забезпечити максимально можливий спектр послуг для клієнтів і до мінімуму скоротити витрати, пов'язані з розподілом товару. Це потребує створення умов для зберігання великих товарно-матеріальних запасів, бездоганної системи транспортування, наявності багатьох складів. Усе це зумовлює збільшення витрат, пов'язаних з розподілом.

Орієнтація на зменшення витрат має на меті пошук дешевої системи транспортування, зберігання незначних товарно-матеріальних запасів і наявність невеликої кількості складських споруд. Витрати пов'язані між собою в обернено пропорційній залежності.

керівники експедиційно-транспортної служби у всіх можливих випадках надають перевагу транспортуванню товару залізницею, це зменшує транспортні витрати, однак через меншу швидкість залізничного транспорту капітал тут виявляється зв'язаним довше, платежі з боку клієнтів вчасно не надходять. Окрім того, подібна доставка може змусити споживачів здійснювати закупівлі у конкурентів які пропонують більш стислі строки доставки.

2) Для зведення витрат до мінімуму відділ відвантаження використовує дешеві контейнери, що призводить до численних пошкоджень у дорозі, і викликає незадоволення споживачів.

3) Керівники служби товарних запасів надають перевагу наявно-товарно-матеріальних запасів для скорочення витрат на їх зберігання. Однак при цьому частішають випадки відсутності товару, зростає кількість невиконаних замовлень, збільшується обсяг канцелярської роботи, виникає необхідність виробництва незапланованих партій товару і використання дорогих засобів його прискореної доставки.

Відправна точка створення логістичної системи - вивчення потреб клієнтів та пропозицій конкурентів. Споживачів цікавить: а) своєчасна доставка товару; б) готовність постачальника виконати замовлення; в) обережне поводження з товаром під час вантажно-розвантажувальних робіт; г) готовність постачальника приймати дефектні товари назад та швидко замінювати їх; д) готовність постачальника зберігати товарно-матеріальні запаси на вимогу клієнта.

Фірмі необхідно вивчати порівняльну значущість, що її становлять ті чи інші види споживацьких послуг. Наприклад, для покупців фотокопіювального обладнання велике значення мають строки сервісного ремонту. Саме тому, наприклад, корпорація «Ксерокс» розробила стандарти на надання сервісних і ремонтних послуг, згідно з якими вона зобов'язується привести у робочий стан апарат, що вийшов з ладу, у будь-якій точці континентальної частини Сполучених Штатів Америки протягом 4 годин з моменту одержання замовлення на обслуговування. У відділенні технічного обслуговування корпорації працюють 12000 спеціалістів з ремонту та постачання запасних частин.

При розробці власних стандартів на технічне обслуговування фірма повинна обов'язково враховувати стандарти конкурентів. Як правило, вона має гарантувати клієнтам надання послуг, рівень яких не нижче від тих, що їх пропонують конкуренти. Однак основною метою фірми є забезпечення максимального зростання прибутків, а не кількості продаж. Тому менеджмент фірми заздалегідь замислюється над тим, наскільки організація обслуговування на високому рівні буде витратною, наскільки ефективною. Тому одна категорія фірм пропонує невеликий спектр послуг, але за невисокою шкалою цін. Інша категорія фірм надає більший обсяг послуг, але за ціною, що враховує надбавку на покриття підвищених витрат.

Головним завданням фірми незалежно від цінових та нецінових факторів є визначення мети своєї логістичної системи, якою було б доцільним керуватися в процесі планування. Іноді фірми йдуть ще далі, розроблюючи стандарти для кожного складового елемента системи обслуговування. За стандарти сервісу можна запропонувати такі:

1) протягом 7 днів виконати принаймні 95 % замовлень дилерів на постачання товару;

2) виконати замовлення дилерів з точністю у 99 %;

3) не пізніше ніж через 3 години надати відповідь на запити дилерів про хід виконання їх замовлень;

4) домогтися того, щоб кількість пошкодженого при транспортуванні товару не перевищувала 1 %.

Розробивши комплексну мету логістики, фірма приступає до формування такої системи товароруху, яка забезпечила б досягнення цієї мети з мінімальними витратами. При цьому необхідно відповісти на такі основні запитання: 1) яким чином працювати із замовниками (обробка замовлень); 2) де слід зберігати товарно-матеріальні запаси (складування); 3) який рівень запасу повинен виконувати роль страхового (товарно-матеріальні запаси); 4) яким чином належить проводити процес відвантаження товарів (транспортування). Ці чотири аспекти та їх значущість розглядаються фірмами з маркетингової точки зору.

Досвід свідчить, що логістика має високий потенціал економічної ефективності. Відносно нетривала історія розвитку практичної логістики підтверджує таку думку. Економічний ефект логістики виявляється у високому рівні організації виробництва і, як наслідок, -- в економії матеріальних і грошових ресурсів. Розмір ефекту, в свою чергу, залежить від масштабів поширення логістики. Аналіз, проведений західноєвропейськими вченими, свідчить, що у Західній Європі приблизно 64 % підприємств та фірм у виробничій і комерційній діяльності тією чи іншою мірою приділяють увагу логістичним принципам.

Ефективність логістики конкретизується такими натуральними показниками: 1) рівень запасів, 2) час проходження матеріалів по логістичному ланцюжку, 3) тривалість циклу виконання замовлення, якість та рівень сервісу, 4) партія вантажів, 5) рівень використання виробничих потужностей, 6) маневреність, адаптивність і стабільність роботи. Проблема зменшення рівня запасів при доставці вантажів «точно у строк» є однією з центральних і дуже актуальних проблем логістики. Підраховано, що частка омертвілих капіталів у запасах досягає понад однієї третини, а утримання запасів становить від 20 до 40 % усіх витрат споживача, включаючи витрати на транспортно-складські операції. Доставка вантажів «точно у строк» дає змогу скоротити час виконання замовлення споживача у 2 рази, на 50% знизити рівень запасів і на 50--70 % зменшити тривалість виконання замовлення на підприємстві, що займається виготовленням продукції. Розглянемо дані про ефективність використання логістики на одній з фірм, яка реалізувала принцип доставки вантажів «точно у строк». Це дозволило їй на 60% знизити запаси матеріалів та комплектуючих виробів, на 40 % скоротилися витрати на перевезення вантажів, на 40 % -- витрати на матеріали, на 28 % покращилася якість постачання матеріалів. Якщо прийняти логістичні витрати за 100%, питома вага окремих складових розподіляється таким чином: перевезення на магістральному транспорті -- 28--ЗО--46 %, пакування -- 15--20--25 %, витрати на управління -- 5--10--15 %, інші витрати, включаючи обробку замовлень, -- 5--10--17 %. Наведені структурні показники логістичних витрат, яким притаманна значна розбіжність значень, враховують не тільки особливості організації виробництва та економіки окремих підприємств і фірм, а й різні підходи при групуванні та калькуляції витрат.

Як вже зазначалося, досвід практичного використання логістики є і в Росії. На семінарі з логістики у Москві (1989 р.) було утворено логістичну систему «Ритм».

Єдина міжгалузева технологія перевезень рудо-вугільної сировини об'єднує графік руху поїздів, роботу станцій підприємств-від-правників та одержувачів вантажів, пов'язану з організацією прокладання технологічних маршрутів. Сплата транспортних послуг згідно з технологією «Ритм» має ряд особливостей. Якщо вантажі перевозяться у власних вагонах підприємства (а це потребує при їх обороті загальною мережею залізниць дотримання обмежень з ваги чи швидкості руху), то витрати, які виникають на залізничному транспорті, треба компенсувати за рахунок введення договірних тарифів. Розмір тарифу має покривати додаткові витрати залізниць, але водночас давати економічний ефект від застосування цієї технології. Отже, єдина міжгалузева технологія «Ритм» при суворому дотриманні умов договорів як з боку залізниць, так і з боку споживачів дає змогу скоротити розміри омертвілого капіталу в запасах, знизити потребу в складських приміщеннях, вивільнити матеріальні та трудові ресурси за рахунок ліквідації додаткових перевалок вантажів і підвищення якості зберігання. Наприклад, металурги, які одержують близько 400 млн тонн сировинних продуктів на рік, можуть працювати як через склад, так і з вивантаженням сировини відразу в бункери доменних печей. У такому разі обсяг вантажно-розвантажувальних робіт може бути скорочено у 4 рази, що сприяє збереженню якості сировини. Так, тільки за одне вивантаження і завантаження коксу майже 27 % його стає непридатним для виробництва металу. Таким чином, в основу технології «Ритм» покладено забезпечення ритмічної доставки вантажів, що досягається завдяки взаємопов'язаним графіку руху поїздів і злагодженій роботі станцій та підприємств. Слід зазначити, що міжгалузева система «Ритм» впроваджується на Південній та Південно-Східній залізницях.

Основними витратами логістики є: 1) витрати на транспортування, 2) витрати на подальше складування товарів, 3) витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів, 4) витрати на одержання, відвантаження та пакування товарів, 5) адміністративні витрати та витрати, пов'язані з обробкою замовлень. Статтями витрат заготівельної логістики є також транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання та контроль за надходженням матеріалів. У виробничій та розподільчій логістиці великі витрати головним чином пов'язані зі зберіганням напівфабрикатів та готової продукції, пакуванням та сортуванням товарів, їх реалізацією і транспортуванням, а також з управлінською діяльністю та виконанням ряду інших операцій. В економічній літературі, що висвітлює проблеми логістики, виділяються три види витрат: 1) закупівельні, 2) на утримання запасу, 3) збитки через відсутність продукції. До першої групи належать витрати, пов'язані з оформленням замовлень і договорів, встановленням зв'язків з постачальниками. Сюди ж відносяться транспортні витрати, якщо вартість перевезення не включено до вартості товару, а також витрати, пов'язані зі складуванням та одержанням замовлень. До другої групи належать витрати, що призначені для утримання запасу. Вони визначаються витратами на складське зберігання продукції протягом певного часу і безпосередньо залежать від обсягу вантажу, що складується. До третьої групи відносяться збитки, яких зазнає виробник у разі відсутності продукції. Основні витрати при складуванні пов'язані з виконанням таких видів операцій:

* здійсненням приймання продукції з виробництва;

* складуванням та зберіганням продукції;

* підготовкою продукції до відвантаження (комплектування партії постачання, пакування, маркування);

* доставкою продукції до місця відправки та здачею її транспортній організації для перевезення;

* обліком наявності і руху готової продукції на складі.

Фірма має вирішити питання про необхідну кількість пунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати. Рішення про кількість пунктів зберігання слід приймати, пов'язуючи між собою проблеми рівня сервісу для споживачів і витрат з розподілу.

Велике значення для скорочення часу та витрат обороту має створення на основних транспортних маршрутах великих, технічно оснащених терміналів та складських пунктів, на яких широко застосовуються пакети і піддони, завдяки чому, зокрема, зменшується обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, час та витрати на їх виконання.

Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат залишається актуальною, але за умови оптимального поєднання витрат основного та оборотного капіталу, задіяного у межах ринкової стратегії та прибутку, що приноситься ним. Таким чином, стратегія матеріально-технічного забезпечення компанії має цілком підпорядковуватися ринковій стратегії. Успішна реалізація останньої -- гарант досягнення високого рівня рентабельності фірми.

Справді, технологічна межа резервів виробництва на даному етапі розвитку НТП умовно існує, а ось господарсько-організаційних резервів, тим більше в умовах ринку -- ні. Тому застосування логістики як засобу, що сприяє виявленню і використанню цих резервів, цілком закономірне. У цьому зв'язку заслуговують на увагу відповіді американських менеджерів та господарників на запитання, яким проблемам у розвитку і вдосконаленні транспортно-складського господарства підприємств слід на сьогодні віддати перевагу? Пріоритети щодо цієї проблеми поділилися таким чином: впровадження ЕОМ у транспортно-складське господарство (70 % респондентів), скорочення запасів (60 %), автоматизація транспортних засобів (60 %), інтегрування технології (ЗО %), підвищення компетентності керівників виробничих підрозділів в організації транспортно-складського господарства (ЗО % респондентів).

Відповіді на аналогічні запитання, одержані на підприємствах колишнього СРСР, мають такий вигляд: будівництво нових складів (80% опитаних), механізація ручних робіт (60 %), поліпшення організації праці (50 %), впровадження нової техніки (36 %), впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15 % опитаних). Як бачимо, наведені «рецепти» ліквідації відставання транспортно-складського господарства підприємств від вимог дня з боку американських і радянських спеціалістів докорінно відрізняються. Тому логістика має змінити застарілу психологію у цьому плані.

Для того щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з'ясувати причини, які стримують її практичне застосування. По-перше, це відсутність належного державного підходу до проблем логістики, що виявляється як у відсутності відповідної правової бази, так і у браці спеціалістів і центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза, незавершеність розв'язання питань власності, скорочення обсягів виробництва, інфляція гальмують будь-які починання. По-третє, відсутній комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методика внутрішньовиробничого госпрозрахунку, які застосовуються на практиці, поки що не дають можливості для повної оцінки витрат і результатів на рівні відповідних підрозділів і служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає проведення кардинальних змін у структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства. По-п'яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками у професійній підготовці кадрів. Існує ще багато інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику.

Логістика як наукова дисципліна та практика менеджменту може стати надійним помічником у вдосконаленні діяльності підприємств. З цією метою в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, що в сучасних кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі служби, як жодні інші заходи, спроможні швидко відновити виробничий ритм, подолавши бар'єр у господарських відносинах.

Існуюча нині Система управління матеріальними потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР, необхідно враховувати ряд особливостей. Перша полягає в тому, що територія застосування цих моделей досить велика, і це ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів і транспортно-заготівельних витрат. Друга особливість -- це нерозвинута інфраструктура (засоби транспорту і зв'язку, обладнані склади, пакувальне устаткування). Разом з уповільненням обороту матеріальних об'єктів це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактора послаблюється. Третя особливість полягає у високому ступені концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з іншого -- уповільнює реакцію та гнучкість через зміну потреб клієнтів. Малі підприємства мають велику перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте, універсальне устаткування та інструментарій, а нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість -- високий ступінь концентрації управління, що знижує реакційну спроможність виробництва на змінюваний попит. Концентрація управління має прояв в обмеженій самостійності виробничих і постачальницько-збутових підприємств та організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління. У цьому відношенні малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П'ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється в об'єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, намаганні досягнути максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виготовляються технологічне оснащення, інструмент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість -- це слабка насиченість ринку. Дія цього фактора полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складнощі для постачальницької логістики. Сьома особливість полягає у відсутності резервів виробничих потужностей і має вияв у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків.

Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватися в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики і застосовувати їх на підприємствах та у постачальницько-збутових організаціях.

Список використаної літератури

логістика стандарт затрата товарорух

Неруш Ю.М. Логістика: Учб. для вузов 1999

Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. Навч. посіб. К., КНЕУ, 1997

Залманов М.Е. Сбытовая логистика: учб. пособие по курсу «Логистика» для студентов. Саратов, СГТУ, 1993. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru