Маркетингова діяльність

Точка беззбитковості = Постійні витрати / Вкладений дохід на одиницю продукції;

Вкладений дохід на одиницю продукції = Ціна - Змінні витрати на одиницю продукції;

де постійні і змінні витрати - це витрати, відношувані на собівартість продукції.

Відповідно, розрахований таким чином рівень беззбитковості відображає рівень виробництва, який необхідно забезпечити для відшкодування всіх витрат, що формують собівартість виробництва.

Проте, точка беззбитковості, розрахована по вищенаведеному класичному варіанту, не дає досить повного уявлення про те, який рівень виробництва (продажів) необхідно забезпечувати підприємству, щоб покрити всі необхідні витрати. Адже на практиці підприємство повинне не тільки відшкодовувати витрати по виробництву, але і, наприклад, містити об'єкти соціальної сфери, розраховуватися по кредитах і т.п.

Для того, щоб врахувати необхідність компенсації всіх поточних витрат, вводиться поняття "реальної точки беззбитковості", яка розраховується:

Точка реальної беззбитковості = Всі постійні витрати / (1 - Частка зміннихвитрат;)

Частка змінних витрат = Всі змінні витрати / Об'єм виробництва;

Розрахована таким чином точка беззбитковості відображає рівень виробництва, який необхідно забезпечити, щоб компенсувати все, а не тільки що включаються в бухгалтерську собівартість, необхідні витрати підприємства.

У разі наявних боргових зобов'язання, які потрібно погашати в певні терміни, підприємство повинне забезпечити відповідний об'єм виробництва (продажів) і вхідних грошових потоків. Для обліку необхідності розрахунку за борговими зобов'язаннями вводиться поняття точки боргової беззбитковості.

Точка боргової беззбитковості = Об'єм необхідних платежів / (1 - Частка змінних витрат);

Об'єм необхідних платежів = Постійні витрати + Витрати з прибутку + Поточна частина довга;

Частка змінних витрат = Всі змінні витрати / Об'єм виробництва;

Приведена точка боргової беззбитковості враховує необхідність забезпечення як всіх поточних витрат, так і розрахунку по поточному боргу, т.е якнайповніші відображає необхідний рівень виробництва (продажів).

Реально, при розрахунку необхідного рівня виробництва на підприємстві, інтерес представляє аналіз і зіставлення всіх приведених вище показників беззбитковості - і вироблення, ґрунтуючись на їх аналізі, відповідних управлінських рішень.

3.3.2 Визначення критичної програми випуску

Розмір критичної програми випуску річного об'єму продукції - це мінімальний розмір програми випуску продукції, при якому дохід від продажів рівний витратам виробництва, тобто прибуток рівний нулю.

На підприємстві випускається два види продукції, тому необхідно розрахувати критичну програму випуску для склопакетів і металопластикових виробів.

Аналітично розмір критичної програми розраховують таким чином:

(3.6)

де ГПОІ - річні постійні витрати, грн.;

ЦІ - ціна одного виробу (в даному випадку 1 м2 склопакета або металопластикового виробу), грн.; ПЕІ - змінні витрати, що доводяться на 1 м2 склопакета або металопластикового виробу, грн. Річні постійні витрати визначають відніманням з повної собівартості перших чотирьох видів витрат і множенням цієї різниці на річний об'єм виробництва, тобто:

ГПОИ=(СП-РМ-ПЗПВР-ДЗПР-НЗПР)Nвып, (3.7)

де Nвып - річний об'єм виробництва, а решта позначень та ж, що і у формулі (3.16). Змінні витрати визначаються таким чином:

ПЕИ=РМ+ПЗПВР+ДЗПР+НЗПР (3.8)

Графічно критичну програму виробництва визначають як проекцію перетину двох прямих: річного доходу від реалізації і річних витрат виробництва (див. Рисунок 3.1 і 3.2).

Рисунок 3.1 Визначення критичної програми випуску склопакетів

Рисунок 3.2 Визначення критичної програми випуску металопластикових виробів

3.4 Призначення ціни виробу

В умовах ринкових відносин ціни мають величезне значення. Саме ціни визначають структуру виробництва, надають вирішальну дію на рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси, рівень добробуту населення. Правильна методика встановлення ціни, розумна цінова стратегія складають необхідні компоненти успішної діяльності будь-якого підприємства.

Для ринкових відносин характерні наступні види цін:

1- лімітна ціна на товар як максимально допустима для конструкторів ціна;

2 - ціна, встановлена відповідно до стратегії «зняття вершків» з ринку. Цей вид ціни може бути встановлений на марку нового товару на початку на початку його серійного виробництва;

3 - ціна, встановлена відповідно до стратегії міцного упровадження на ринок. Як правило, ця ціна нижча за ціну конкурентів, незалежно від якості нового для ринку товару;

4 - ступінчасті ціни на товари одного параметричного ряду, в рамках товарного асортименту даного продавця;

5 - ціни лідера ринку;

6 - престижні ціни, тобто дуже високі на товари підвищеної якості;

7 - психологічні ціни;

8 - ціни на додадкові, комплектуючі товари;

9 - скоректовані ціни з урахуванням транспортних витрат, географічних, зональних особливостей умов споживання, знижок.

Існують наступні методи встановлення цін:

1 - на основі витрат і рентабельності товару:

(3.20)

де Ц - ціна товару;

З - собівартість товару;

R - рентабельність товару;

2 - на основі встановлення норми прибутку, що забезпечує беззбитковість підприємства за умови, що витрати виробництва мінімальні:

Ц=С+Пн, (3.21)

де Пн - норматив прибули ;

3 - на основі оцінки експертами якості товару і попиту на нього:

(3.22)

де n - кількість експертів - фахівців в даній області;

Цi - ціна товару, встановлена i-м експертом;

4 - на основі динаміки цін конкурентів відповідно до закону конкуренції і попереднього продажу товару фірми;

5 - на основі закритих торгів;

6 - математико-статистичні методи.

При застосуванні будь-якого методу обов'язкове вивчення ринку, прогнозування розвитку продукції конкурентів, прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва фірми.

ТОВ «НВП ЕНЕРТЕХ» повинна застосовувати стратегію міцного упровадження на ринок. Оскільки, якість її продукції не відома на ринку склопакетів, то фірма повинна привертати споживачів ціною, яка нижча, ніж ціни конкурентів. ТОВ «НВП ЕНЕРТЕХ» доцільне встановити ціну на рівні 77,5 грн. за квадратний метр склопакетів. Враховуючи податок на додану вартість у розмірі 20%, ринкова ціна продукції складе 93 грн. за квадратний метр. Середньоринкова ціна конкурентів складає 96 грн. за одиницю продукції, тобто ТОВ «НВП ЕНЕРТЕХ» встановлює ціни нижче, ніж ціни конкурентів на етапі упровадження і закріплення на ринку. Надалі, при успішній діяльності ділянки можна буде скоректувати ціну з урахуванням якості продукції і займаної частки ринку.

3.5 Розрахунок зниження собівартості продукції

маркетинговий попит стратегія стеклопакет

Собівартість металопластикових виробів знижується за рахунок того, що склопакети передаються у виробництво за цеховою собівартістю, тобто в їх вартість не включаються загальнозаводські і позавиробничі витрати.

Розрахуємо собівартість металопластикового виробу з купувальними склопакетами (старий варіант) і склопакетами власного виготовлення (новий варіант), а також визначимо відсоток зниження собівартості за рахунок використовування останніх.

Собівартість металопластикового виробу розраховується аналогічно собівартості склопакета по формулах

СЦ=РМ+ПЗПВР+ДЗПР+НЗПР+РСЭО+РУУ

(3.9)

СЗ - заводська собівартість, грн.

Витрати на матеріали і комплектуючі на 1 м2 металопластикового вироби приведена в таблиці 1.1.

Основна заробітна платня виробничих робітників розраховується виходячи з трудомісткості робіт (10,45 нормо-годин) і годинної тарифної ставки у розмірі 3,7 грн./час.

Додаткова заробітна платня розраховується по формулі

. (3.10)

де ПЗПВР - пряма заробітна платня виробничих робітників, грн;

Кчас- годинні доплати (10%);

Кдн - денні доплати (12%);

Кмес - місячні доплати (при відпустці 15 днів - 10%.).

Таким чином додаткова заробітна платня складає 3990,02 грн

Нарахування складають 37,5% від повної оплати праці.

З досвіду роботи підприємства відомо, що:

норматив витрат на зміст і експлуатацію устаткування складає 11%;

норматив витрат на управління ділянкою по виготовленню металопластикових виробів складає 200%

від основної заробітної платні виробничих робітників.

Норматив загальнозаводських витрат до організації ділянки по виробництву склопакетів складав 150%, а новий норматив розрахований по формулі:

СЗП=РМ+ПЗПВР+ДЗПР+НЗПР+РСЭО+РУУ+ОЗР+ВПР, (3.11)

де РМ - витрати на матеріали, що комплектують вироби, грн.;

ПЗПВР - основна зарплата виробничих робітників, грн.;

ДЗПР - додаткова зарплата виробничих робітників, грн.;

НЗПР - нарахування на зарплату виробничих робітників, грн.;

РСЕО - витрати на зміст і експлуатацію устаткування, грн.;

РУУ - витрати на управління ділянкою, грн.;

ОЗР - загальнозаводські витрати, грн.;

ВПР - позавиробничі витрати, грн.

. Загальнозаводські витрати визначимо по формулі

(3.12)

від основної заробітної платні всіх виробничих робітників підприємства. Позавиробничі витрати складають 1% від виробничої собівартості металопластикового виробу.

Розрахунок обох варіантів собівартості представлений в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Калькуляція собівартості 1 м2 металопластикового виробу

Найменування статті витрат	Величина затрат, грн.
	Старый вариант	Новый вариант
Витрати на матеріали і комплектуючі (без склопакетів)	194,12	194,12
Витрати на склопакети	56,48	49,15
Основна зарплата виробничих робітників	38,7	38,7
Додаткова зарплата виробничих робітників	12,4	12,4
Витрати на управління ділянкою	77,3	77,3
Цехова собівартість	402,4	398,0
Загальнозаводські витрати	58,00	33,46
Виробнича собівартість	460,36	431,45
Позавиробничі витрати	4,603576	4,314471
Повна собівартість	464,96	435,76

Собівартість металлопластікового виробу за рахунок використовування склопакетів власного виготовлення знизилася на 6,3%.

Річна економія на собівартості буде 46720 грн

3.6 Прогнозування сезонного попиту на склопакети

Попит на металопластикові вироби, а отже і на склопакети схильний до сезонних коливань протягом року. Для ефективного управління виробництвом, організації запасів і реалізації продукції необхідне прогнозування попиту на склопакети протягом року.

Прогнозування - це дослідницький процес, в результаті якого одержують прогноз про стан об'єкту. Прогноз є думкою вірогідності про можливий стан об'єкту або про альтернативні шляхи його досягненнях.

Стратегія прогнозу залежить наявності і показності даних, терміну прогнозу. Швидка реакція на помилки прогнозування надточного прогнозу.

В умовах товарного виробництва потреби трансформуються в попит. Попит на засоби виробництва формується під впливом безлічі чинників: науково-технічний прогрес, темпи зростання об'ємів виробництва, сезонність реалізації продукції.

Потреба в склопакетах визначаться виробництвом металопластикових виробів. Є вибірка даних про реалізацію продукції фірмою «Віраж» по місяцях в перебігу 2006 і 2007 року. Необхідно за цими даними спрогнозувати попит на склопакети по місяцях в плановому періоді.

Відомо, яка кількість склопакета йде на виготовлення 1м2 металопластикового виробу (0,82 м2), тоді можемо визначити яку частку в загальній річній потребі займає місячний попит в склопакетах. Провівши подібний аналіз за даними, одержаними в перебігу двох років, можемо знайти середнє значення, яке і буде прогнозним значенням потреби в склопакетах.

Всі розрахунки приведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Прогнозування попиту на склопакети

	2006 год	2007год	Середня частка попиту в загальному об'ємі
	Випуск виробів з ПВХ, м	Необхідність в стекло пакетах, м	Частка попиту в загальному об'ємі	Випуск виробів з ПВХ, м	Необхідність в стекло пакетах, м	Частка попиту в загальному об'ємі
Січень	42,,68	34,144	2,8	48,5	38,8	3,04	2,93
Лютий	75,66	60,528	5,0	81,48	65,184	5,10	5,05
Березень	104,76	83,808	6,9	108,64	86,912	6,80	6,87
Квітень	137,74	110,192	9,1	135,8	108,64	8,51	8,81
Травень	143,56	114,848	9,5	147,44	117,952	9,23	9,37
Червень	155,2	124,16	10,3	164,9	131,92	10,33	10,30
Липень	166,84	133,472	11,0	168,78	135,024	10,57	10,81
Серпень	174,6	139,68	11,6	180,42	144,336	11,30	11,43
Вересень	161,02	128,816	10,7	166,84	133,472	10,45	10,55
Жовтень	147,44	117,952	9,8	162,96	130,368	10,21	9,98
Листопад	133,86	107,088	8,9	153,26	122,68	9,60	9,23
Грудень	67,9	54,32	4,5	77,6	62,08	4,86	4,68
РАЗОМ	1511,26	1209,008		1596,62	1277,296		100

Одержані дані мають погрішність, що обумовлене малою кількістю спостережень і неврахованими чинниками. Представивши прогнозні значення у вигляді діаграми (див. Рисунок 3.3), можемо побудувати лінію тренда, яка згладить наявні помилки і дозволяє графічно відображати тенденції даних і прогнозувати їх подальшу зміну.

Рисунок 3.3 - Визначення розподілу попиту на склопакети по місяцях

За наявними даними можемо визначити рівняння лінії тренда, яке дозволить визначити величину середньомісячної частки попиту в загальному об'ємі:

у = -0,0138x3 + 0,0496x2 + 1,7253x + 1,426, (3.13)

де у - середньомісячна частка попиту на склопакети, %;

х - номер періоду (місяця).

В результаті маркетингових досліджень відома цільова місткість ринку, виходячи, з якої можна знайти ту кількість склопакетів, яка необхідна виробити в кожному місяці планового періоду.

Таблиця 3.5 Визначення середньомісячного попиту на склопакети

Прогнозируемый период	Прогнозная доля спроса,%	Прогнозируемый спрос, м2
Січень	3,19	107,39
Лютий	4,96	167,26
Березень	6,67	224,88
Квітень	8,23	277,44
Травень	9,56	322,173
Червень	10,57	356,26
Липень	11,19	376,94
Серпень	11,32	381,41
Вересень	10,89	366,88
Жовтень	9,81	330,56
Листопад	8,00	269,66
Грудень	5,38	181,38
Разом	100	3362,24

Прогнозні дані, одержані за допомогою рівняння, є достовірнішим прогнозом, оскільки при їх визначенні були згладжені випадкові відхилення.

За допомогою одержаного рівняння підприємство може визначити попит на склопакети в будь-якому місяці, це дасть можливість ефективніше організувати виробничу діяльність, оптимізувати роботу постачання і складів, що дозволить мінімізувати витрати.

3.7 Управління якістю

Для того, щоб успішно керувати організацією і забезпечувати її функціонування, необхідно направляти і контролювати її діяльність систематично і відкрито. Успіху можна досягти завдяки упровадженню і актуалізації певної системи управління, розробленої для постійного поліпшення показників діяльності, з урахуванням потреб всіх зацікавлених сторін. Управління організацією охоплює управління якістю разом з іншими аспектами управління.

У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної і екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність всіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції. У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІСО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги,которые додають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби. Цей стандарт ввів такі поняття, як "забезпечення якості", "управління якістю", "спіраль якості". Вимоги до якості на міжнародному рівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Перша редакція міжнародних стандартів ІСО серії 9000 вийшла в кінці 80-х років і ознаменувала вихід міжнародної стандартизації на якісно новий рівень. Ці стандарти вторгнулися безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління і встановили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Виник самостійний напрям менеджменту - менеджмент якості. В даний час учені і практики за рубежем зв'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією TQM (total quality management) - загальним (всеосяжним, тотальним) менеджментом якості.

Стандарти ІСО серії 9000 встановили єдиний, визнаний в світі підхід до договірних умов за оцінкою систем якості і одночасно регламентували відносини між виробниками і споживачами продукції. Іншими словами, стандарти ІСО - жорстка орієнтація на споживача. При цьому йдеться про культуру виробництва в .Качество можна представити у вигляді піраміди.



Рисунок 3.7 - Піраміда якості

Нагорі піраміди знаходиться TQM - все охоплюючий, тотальний менеджмент якості, який припускає високу якість всієї роботи для досягнення необхідної якості продукції. Перш за все, це робота, пов'язана із забезпеченням високого організаційно-технічного рівня виробництва, належних умов праці. Якість роботи включає обгрунтованість ухвалюваних управлінських рішень, систему планування. Особливе значення має якість роботи, безпосередньо пов'язаної з випуском продукції (контроль якості технологічних процесів, своєчасне виявлення браку). Якість продукції є складовою і слідством якості роботи. Тут безпосередньо оцінюється якість годної продукції, думка споживача, аналізуються рекламації.

Для подальшого уточнення поняття управління якістю продукції доцільно звернути увагу на трактування поняття продукції і уточнити саме це поняття. Необхідність такого уточнення обумовлена тим, що поняття продукція не зовсім точне навіть в інструктивних матеріалах, діючих в Україні. Так, у формі 2 "Звіт про прибутки і збитки" приведено показник "виручка (нетто) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг...". Але ж товари, роботи і послуги входять в загальне поняття продукція. Продукція - комплексне поняття. Це - результат діяльності фірми, який може бути представлений товарами, продуктами (що мають речовинну форму) і послугами (що не мають речовинної форми). Послуги виробничого характеру (ремонт і т. п.) називають роботами.

Для того, щоб виробити ту або іншу продукцію, виконати роботу, надати послугу, необхідно здійснити цілий ряд операцій, підготовчих робіт. Кінцева якість залежить від якості роботи на кожному етапі.

Формування якості продукції починається на стадії її проектування. Так, у фазі дослідження розробляють технічні і економічні принципи, створюють функціональні зразки (моделі). Після цього створюють основу виробничої документації і дослідний зразок. На стадії конструктивно-технологічних робіт готують упровадження виробу у виробництво.

Якість роботи, як вже наголошувалося, безпосередньо пов'язана із забезпеченням функціонування фірми. Це - якість керівництва і управління (планування, аналіз, контроль). Від якості планування (розробки стратегії, системи планів т. п.) залежить досягнення поставлених цілей і якість фірми.

Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. На перших порах крупного промислового виробництва перевірка якості припускала визначення точності і міцності (точність розмірів, міцність тканини і т. п.).

Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей. Центр тяжкості змістився до комплексної перевірки функціональних здібностей виробу. В умовах масового виробництва якість стала розглядатися не з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості всіх вироблюваних в масовому виробництві виробів.

З розвитком науково-технічного прогресу, слідством якого стала автоматизація виробництва, з'явилися автоматичні пристрої для управління складним устаткуванням і іншими системами. Виникло поняття “надійність”. Таким чином, поняття якості постійно розвивалося і уточнювалося. У зв'язку з необхідністю контролю якості були розроблені методи збору, обробки і аналізу інформації про якість. Фірми, що функціонували в умовах ринкової економіки, прагнули організувати спостереження за якістю в процесі виробництва і споживання. Упор був зроблений на попередження дефектів.

Якість у виробника і споживача - поняття взаємозв'язані. Виробник повинен проявляти турботу про якість протягом всього періоду споживання продукту. Крім того, він повинен забезпечити необхідне після продажне обслуговування. Особливо це важливо для товарів, відмінних складністю експлуатації, програмних продуктів.

Повернемося до уточнення поняття якості. У літературі поняття якості трактується по-різному. Проте основна відмінність в поняттях якості лежить між його розумінням в умовах командно-адміністративної і ринкової економіки.

У командно-адміністративній економіці якість трактується з позиції виробника. У ринковій економіці якість розглядається з позиції споживача.

Якість виробу може виявлятися в процесі споживання.

Поняття якості продукту з позицій його відповідності вимогам споживача склалося саме в умовах ринкової економіки.

Ідея такого підходу до визначення якості продукції належить голландськими ученим Дж. Ван Етінгеру і Дж. Ситтігу. Ними розроблена спеціальна область науки кваліметрія. Кваліметрія - наука про способи вимірювання і квантифікації показників якості. Кваліметрія дозволяє давати кількісні оцінки якісним характеристикам товару. Кваліметрія виходить з того, що якість заздрості від великого числа властивостей даного продукту. Для того, щоб судити про якість продукту недостатньо тільки даних про його властивості. Потрібно враховувати і умови, в яких продукт буде використаний. На думку Дж. Ван Етінгера і Дж. Ситтіга, якість може бути виражене цифровими значеннями, якщо споживач в змозі групувати властивості у порядку їх важливості. Вони вважали, що якість - величина вимірна і, отже, невідповідність продукту вимогам, що пред'являються до нього, може бути виражене через яку-небудь постійну міру, котрий звичайно є гроші.

Разом з тим не можна розглядати якість ізольований з позицій виробника і споживача. Без забезпечення технико-експлуатаційних, експлуатаційних і інших параметрів якості, записаних в технічних умовах (ТУ) не може бути здійснена сертифікація продукції.

Різноманітні фізичні властивості, важливі для оцінки якості, сконцентровані в споживній вартості. Важливими властивостями для оцінки якості є:

- технічний рівень, який відображає матеріалізацію в продукції науково-технічних досягнень;

- естетичний рівень, який характеризується комплексом властивостей, пов'язаних з естетичними відчуттями і поглядами;

- експлуатаційний рівень, пов'язаний з технічною стороною використовування продукції (догляд за виробом, ремонт і т. п.);

- технічна якість, що припускає гармонійну ув'язку передбачуваних і фактичних споживних властивостей в експлуатації виробу (функціональна точність, надійність, тривалість терміну служби).

Переважаюча частина сучасного світового виробництва представлена виробництвом товарів. Тому той або інший виріб, що виготовляється, утілює в собі як споживну вартість, так і вартість.

Отже, якість є комплексним поняттям, що відображає ефективність всіх сторін діяльності фірми.

Поняття якості неодноразово обговорювалося науковою громадськістю і практиками. Велику роль у формуванні сучасного уявлення про якість зіграла Академія проблем якості України.

В результаті діяльності Академії проблем якості сформувалося концептуальне бачення якості як однієї з фундаментальних категорій, що визначають спосіб життя, соціальну і економічну основу для успішного розвитку людини і суспільства. Таке бачення якості представляється достатньо ємким і чіткіше визначає значення підвищення якості, якій присвячений наступний розділ.

Підвищення якості

У міру розвитку економічних реформ в Україні вся більша увага надається якості. В даний час однією з серйозних проблем України для підприємств є створення системи якості, дозволяючої забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із зарубіжними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифікату на цю систему, виданого авторитетним сертифікуючим органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її упровадження. Споживач бажає мати упевненість, що якість продукції, що поставляється, буде стабільною і стійкою.

У теорії і практиці управління якістю виділені дві проблеми: якість продукції і менеджмент якості.

Забезпечення якості вимагає чималих витрат. До недавнього часу основна частка у витратах на якість доводилася на фізичну працю. Але сьогодні висока частка інтелектуальної праці. Проблема якості не може бути розв'язана без участі учених, інженерів, менеджерів. Повинна бути гармонія всіх складових професійного впливу на якість.

Значення якості продукції полягає в тому. що тільки якісна продукція відкриває експортну дорогу на платоспроможні західні ринки. Велику роль в забезпеченні якості продукції Українських виробників і її успішної конкуренції на світових ринках покликані зіграти спеціальні конкурси.

Різного роду конкурси з присудженням їх переможцям почесних нагород широко використовуються в світовій практиці.

Якість є важливим інструментом в боротьбі за ринки збуту. Саме якість забезпечує конкурентоспроможність товару. Воно складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. При цьому конкурентоспроможність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, які можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Слід враховувати, що серед продукції аналогічного призначення більшою конкурентоспроможністю володіє та, яка забезпечує щонайвищий корисний ефект по відношенню до сумарних витрат споживача. Безумовно, підвищення якості зв'язане з витратами. Проте вони окупляться завдяки одержаному прибутку. Заняття лідируючого положення на ринку неможливе без розробки і освоєння нових товарів (модифікованих, поліпшених).

Значення підвищення якості достатньо багатоманітне. Рішення цієї проблеми на мікрорівні важливе і для економіки в цілому, оскільки дозволить встановити нові і прогресивні пропорції між її галузями і усередині галузей. Наприклад, між металургійною промисловістю і машинобудуванням. Забезпечення цих пропорцій може бути забезпечене шляхом вдосконалення технології виробництва машинобудівної продукції і підвищення її економічності. Підвищення ж якості продукції машинобудування має значення для автоматизації виробничих процесів в інших галузях.

Достатньо висока надійність придбаного споживачем устаткування забезпечить пропорційність виробничого процесу, що важливе для запобігання аварійним і позаплановим виходам устаткування з ладу, виникнення “вузьких” місць.

Якщо не надавати серйозної уваги якості, потрібно значні засоби на виправлення дефектів. Набагато більший ефект буде досягнутий шляхом розробки довгострокових програм по запобіганню дефектам.

До недавнього часу вважалося, що якістю повинні займатися спеціальні підрозділи. Перехід до ринкової економіки обумовлює необхідність вивчення досвіду провідних фірм миру по досягненню високої якості. Провідні фірми країн з розвиненою ринковою економікою вважають, що на досягнення якості повинні бути націлені всі служби. Ключову роль в підвищенні якості виконують вимоги споживачів, інформація про несправності, прорахунки і помилки, оцінки споживачів.

Дослідження, проведені у ряді країн, показали, що в компаніях, що мало приділяють уваги якості, до 60% відсотків часу може йти на виправлення браку.

Значення підвищення якості добре ілюстрована на прикладі Японії. Після другої світової війни японські промисловці займалися активно пошуками шляхів підвищення ефективності виробництва і якості продукції. Групи японських керівників вивчали досвід по всьому світу. Вони зустрічалися з керівниками провідних промислових фірм США і Європи. Все раціональне переносилося на національний грунт. Увагу японських керівників привернули такі поняття, як статистичний контроль якості і комплексне управління якістю.

Японські робітники і службовці вивчали нові методи в робочий час. Вивчаючи досвід різних країн, японські керівники звернули увагу на те, що процвітаючі фірми пред'являють високі вимоги до своїх працівників і якості продукції.

У результаті проведених досліджень і виконаних розробок з'явилися так звані” японські стандарти якості”. У Японії виникло нове поняття “культура якості”. Культура якості - комплексне поняття, що включає якість сервісного обслуговування, якість звітної документації, якість виконання виробничих операцій і ін. Японія стала родоначальником нової методології діяльності підприємства і перейшла до тотального контролю якості. Нова система виходь за рамки мікрорівня і включає контроль ринку збуту продукції, аналіз ринкової кон'юнктури, післяпродажне обслуговування. При цьому традиційне управління якістю не усувається, а удосконалюється. Значення ж тотального контролю якості полягає у тому, що він підсилює дію запитів споживачів на якість продукції. Крім того, тотальна якість входить до числа критеріїв оцінки роботи менеджерів. Менеджери компаній відносяться до підвищення якості не як до одного з рядових моментів управління, а віддають йому пріоритетне значення.

Споживачів цікавлять надійність, зручність в експлуатації, довговічність, естетичні властивості продукції.

Встановлено вісім принципів управління якістю, яка щонайвище керівництво може використовувати для поліпшення показників діяльності організації.

орієнтація на замовника.

Організації залежать від своїх замовників і тому повинні розуміти поточні і майбутні потреби замовників, виконувати їх вимоги і прагнути до перевищення їх очікувань.

лідерство.

Керівники встановлюють єдність мети і напрямів діяльності організації. Їм слід створювати і підтримувати таке внутрішнє середовище, в якій працівники можуть бути повністю привернуті до виконання завдань, які стоять перед організацією.

залучення працівників.

Працівники на всіх рівнях складають основу організації, і їх повне залучення надає можливість використовувати їх здібності на користь організації.

процесний підхід.

Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю і пов'язаними з нею ресурсами управляють як процесом.

системний підхід в управлінні.

Ідентифікація, розуміння і управління взаємозв'язаними процесами як системою сприяє організації в результативнішому і ефективнішому досягненні її цілей.

постійне поліпшення.

Постійне поліпшення діяльності організації в цілому слідує вважати незмінною метою організації.

ухвалення рішень на підставі фактів.

Ефективні рішення ухвалюють на підставі аналізу даних і інформації.

взаємовигідні відносини з постачальниками.

Організація і її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні відносини підвищують здатність обох сторін створювати цінності.

Ці вісім принципів управління якістю формують основу стандартів на системи управління якістю, які входять в стандарти серії ISO 9000.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку можливість реалізації продукції визначається в основному її якістю. При цьому успіх продажів на ринку залежить не від того, в якому ступені якість продукції відповідає діючим в країні стандартам і технічним умовам, а від того, наскільки реально його сприймає і оцінює покупець. "Те, що фірма думає про свою продукцію, _ не ще найголовніше, особливо для майбутнього бізнесу або для його успіху, -- говорить відомий американський фахівець у області управління П. Дракер. -- Що споживач думає про свою покупку, в чому він бачить її цінність _ ось що має вирішальне значення, визначає суть бізнесу, його напрями і шанси на успіх".

Звідси виникає необхідність всестороннього вивчення діючих в розвинених країнах світу концепцій і методів діяльності, забезпечуючих високу якість і стабільність продукції з погляду споживача.

Системи управління якістю можуть сприяти організаціям в підвищенні задоволеності замовників. Замовники вимагають продукцію, характеристики якої задовольняють їх потреби і очікування. Ці потреби і очікування оформляють у вигляді технічних умов на продукцію і позначають як вимоги замовників. Вимоги замовників можуть бути відмічені замовником в контракті або визначені безпосередньо організацією. У кожному з цих випадків саме замовник остаточно визначає прийнятність продукції. Зміна потреб і очікувань замовників, а також конкурентний тиск і технічний прогрес вимушують організації постійно удосконалювати свою продукцію і процеси.

Підхід, який базується на застосуванні систем управління якістю, спонукає організації аналізувати вимоги замовників, визначати процеси, які сприяють отриманню продукції, прийнятної для замовника, і забезпечувати постійний контроль цих процесів. Система управління якістю може бути підставою для постійного поліпшення, яке дозволяє збільшити вірогідність підвищення задоволеності замовника і інших зацікавлених сторін. Вона дає організації і її замовникам упевненість в її спроможності поставляти продукцію, яка постійно відповідає вимогам.

У стандартах серії ISO 9000 розмежовують вимоги до систем управління якістю і вимоги до продукції.

У стандарті ISO 9001 встановлені вимоги до систем управління якістю. Вони загальні і застосовні до організацій всіх галузей промисловості або економіки, незалежно від категорії пропонованої продукції.

Стандарт ISO 9001 не встановлює безпосередньо вимог до продукції.

Вимоги до продукції можуть бути встановлені замовниками, або організацією з передбаченням вимог замовників, або регламентами. Вимоги до продукції і, в деяких випадках, пов'язаних з нею процесів можуть бути висловлені, наприклад, в документах технічних вимог, стандартах на продукцію, стандартах на процеси, контрактних угодах і регламентах.

Організація, на якій упроваджується система управління якістю, забезпечує упевненість в можливостях своїх процесів і як своя продукція, створюючи собі підстави для постійного їх поліпшення. Це може сприяти більшій задоволеності замовників і інших зацікавлених сторін, а також успіху організації.

На ТОВ «НВП ЕНЕРТЕХ» ведеться упровадження системи управління якістю.

3.8 Рекомендації по безпеці життєдіяльності і техногенній безпеці

3.8.1 Техногенна безпека

Техногенна безпека - це стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних дій ЧС техногенного характеру.

Надзвичайна ситуація (ЧС) - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійними бідами або іншими небезпечними подіями, які приводять (можуть привести) до загибелі людей, їх поразки і (або) значних матеріальних втрат.

Аварія - це небезпечна подія техногенного походження, яке утворює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування (або іншим пошкодженням) будівель, споруд, технологічного устаткування і транспортних засобів, порушенню виробничого або транспортного процесу або наносить утрату навколишньому середовищу.

Катастрофа - це великомасштабна аварія або інша подія, приводить до важких, трагічних наслідків.

Стихійна біда - це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які по своїй інтенсивності, масштабом розповсюдження і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки і навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації діляться згідно з причинами їх походження на ЧС техногенного, природного, соціально-політичного і військового характеру. Відповідно до територіального розповсюдження, величини соціальних втрат і матеріальних збитків, і об'ємів матеріально-технічних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, ЧС діляться - загальнодержавного, регіонального, місцевого і об'єктного рівня.

По характеру виникнення ЧС техногенного характеру (10000):

- Транспортні аварії і катастрофи (10100);

- ЧС, пов'язані з пожежами і не спровокованими вибухами(10200);

- Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОВ і БОВ (10300);

- Наявність в навколишньому середовищі шкідливих речовин з концентрацією, яка перевищує гранично-допустиму концентрацію (ГДК) (10400);

- Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РВ) (10500);

- Раптове руйнування будівель і споруд (10600);

- Аварії на електроенергетичних системах (10700);

- Аварії на системах життєзабезпечення (10800);

- Аварії на системах зв'язку і комунікації (10900);

- Аварії на очисних спорудах (11000);

- Гідродинамічні аварії (11100),

У наш час народ України страждає від техногенного і соціально-політичного характерів надзвичайних ситуацій.

Тому забезпечення техногенної безпеки є для України актуальною темою.

3.8.2 Перелік надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути на об'єкті проектування

Створення проекту відбувається у виробничому приміщенні (виробнича ділянка), план якого представлений на малюнку 3.4.

Масштаб 1:100



Рисунок 3.8. Помещение производственного участка

3.8.3 Определение возможной величины риска ситуации 10200 (силиконовый герметик - 200 кг)

Функциональная схема устройства аварии на участке, которая может привести к ЧС представлена на рисунке 3.5.

Рисунок 3.9. Функціональна схема пристрою аварії.

Рисунок 3.10. Дерево причин і небезпек

Визначимо вірогідність виникнення ЧСТХ - 10200 (силіконовий герметик - 200 кг) по формулі 3.13:

RЧС гран. конкр. = Pпожара = Робр ХОГС Ч Робр. З (3.13.)

де Робр ХОГС = Робр. пари Ч Доля = (Рразг. СI + Рразг. СII + Рразг. СIII) Ч Доля = ((ДI1 + ДI2 + Рош. перс . СI) + (ДII1 + ДII2 + ДII3 + Рош. перс . СII) + (ДIII1 + ДIII2 + Рош. перс СIII)) Ч Доля = ((10-3 + 10-3 +10-3)+(10-3 + 10-3 +10-3 + 10-3)+ (10-3 + 10-3 +10-3)Ч1=10-2

Робр. З = (ДIV + ДIV2 + Рош. перс СVI) = (10-3 + 10-3 +10-3) = 3Ч10-3.

Підставивши набуті значення у формулу (3.33), одержимо:

Rпожара. = 10-2Ч3Ч10-3 = 3Ч10-5.

Отже, вірогідність виникнення ЧС - 10200 за рік рівна:

RЧС гран. конкр = 3Ч10-5.

Оскільки RЧС гран. конкр = 3Ч10-5, що перевищує прийнятну величину ризику 10-6, то цю ситуацію необхідно досліджувати детально.

3.8.4 Виявлення і оцінка очікуваної пожежної обстановки

Радіус дії зони загальних пожеж знайдемо по формулі (3.14):

, (3.14)

де Q - маса запасів силіконового герметика;

НТ - теплотворна здатність силіконового герметика (НТ = 28,8Ч106 Дж/кг);

Jсв. общ. пож. - густина потоку потужності світлового випромінювання первинної пожежі на зовнішній межі зони окремих пожеж (Jсв. общ. пож = 30000 Вт/м2)

Твиг - час вигоряння силіконового герметика, визначається по формулі (3.15):

, (3.15)

де Нацетона - товщина шару силіконового герметика, який розлитий по розлитий по поверхні (Нацетона = 50 мм);

Vгор. лін. - лінійна швидкість вигоряння «калюжі» силіконового герметика (Vгор. лін = 0,055 мм/с).

Отже,

Підставивши значення у формулу, одержимо:

.

Радіус зони дії окремих пожеж визначимо по формулі (4.35):

, (3.16)

де Jсв. отд. пож. - густина потоку потужності світлового випромінювання первинної пожежі на зовнішній межі зони окремих вторинних пожеж (Jсв. общ. пож = 10000 Вт/м2)

Визначимо радіус калюжі силіконового герметика по формулі (4.36):

; (3.17)

де ? - густина силіконового герметика рівна 800 кг/м3.

Всі набуті значення нанесемо у вигляді спеціальних позначень на картку очікуваної пожежної обстановки.

Картка очікуваної пожежної обстановки, яка може виникнути на території виробничої ділянки, представлена на малюнку

Втрату основних фондів визначимо по формулі:

Загальні втрати визначимо по формулі:

МОБЩ = Nраб. = 4 чіл.

Санітарні втрати рівні:

МСАН = 0,95Ч4 ? 4 чіл.

Рівень ЧС - об'єктовий.

Масштаб 1:100



Рисунок 3.11. Карта очікуваної пожежної обстановки

Перелік рятувальних операцій:

- розробка маршрутів руху і ділянок робіт рятувальників;

- локалізацій гасіння пожеж на маршрутах руху і научастках робіт рятувальників;

- пошук постраждалих і доставка з місць задимлення і загазованості;

надання першої медичної допомоги потерпілим і відправка їх до медичних установ;

- виведення виробничого персоналу в безпечні місця;

- локалізація і гасіння всіх інших пожеж;

- локалізація аварій на комунально-енергетичних і технологічних мережах;

- ремонт або проведення тимчасових комунально-енергетичних мереж, необхідних для виконання рятувальних робіт;

пошук і знищення вибухонебезпечних предметів.

3.8.5 Розробка по запобіганню і мінімізації наслідків ЧС - 10200

Виробнича ділянка повинна бути оснащений вогнегасниками (порошковими або з вуглекислотними). Вся електропроводка повинна бути ізольована металевими кожухами. Також необхідно встановити датчики диму (пожежі), які сигналізуватимуть у разі задимлення приміщення.

Можливе джерело виникнення пожежі (ємність з ацетоном) необхідно оснастити піддоном який утримуватиме рідину від подальшого розповсюдження у разі несанкціонованого витоку горючої речовини. Так само можливо розосередити весь об'єм рідини по приміщенню в місткостях меншого об'єму для зниження вірогідності виникнення пожежі такого масштабу. Проте, кращим варіантом буде розміщення горючої речовини в окремому приміщенні, стіни якого зроблені з вогнетривкої цеглини.

3.8.6 Обґрунтування ефективності і достатності запропонованих заходів

Картка очікуваної пожежної обстановки, яка може виникнути на території виробничої ділянки, після запропонованих заходів представлена на малюнку 3.12.

Рисунок 3.12. Картка очікуваної пожежної обстановки після запропонованих заходів

3.8.7 Локалізації і ліквідація ЧС

Інструкція по охороні праці майстра виробничої ділянки ДСТ 12.3.002-79 (СТ СІВШИ 1728-79):

1. - 5...6 - при виникненні пожежі або спалаху негайно повідомити про це адміністрації підрозділу, де відбувся спалах або пожежа, подзвонити в пожежну охорону і приступити до ліквідації або локалізації спалаху наявними первинними засобами пожежогасінні; скористатися планом евакуації, представленим на малюнку 3.8 і вивести людей з будівлі.

7. - 13 - при опіках надати перші медичні допомоги, не торкатися руками обпаленої поверхні, акуратно звільнити її від одягу. Не слід розкривати міхури, здирати обгорілі шматки одягу. Обпалена особа необхідна закрити стерильною марлею. При важких і обширних опіках постраждалого необхідно загорнути в чисте простирадло або тканину, не роздягаючи його, укрити потепліше, напоїти теплим чаєм і створити спокій до прибуття лікаря.

Масштаб 1:100

Рисунок 4.6. План евакуації.

3.8.8 Безпека життєдіяльності

У даному розділі розглянуті питання аналізу небезпечних і шкідливих виробничих чинників під час роботи і розробка заходів щодо їх усунення або зниження їх впливу на людей, що входять в систему «Ділянка-людина».

Небезпечним називається виробничий чинник, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Якщо ж виробничий чинник приводить до захворювання або зниження працездатності, то його вважають шкідливим (ГОСТ 12 0.002-80).

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

У ГОСТ 12 0.003-74* «ССБТ, Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Класифікація» приводиться класифікація елементів умов праці, виступаючих в ролі небезпечних або шкідливих виробничих чинників. Вони підрозділяються на чотири групи:

- фізичні;

- хімічні;

- біологічні;

- психологічні.

Згодне ГОСТ 12 0.004-74 п. 111

До фізичних відносяться:

- рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого устаткування, вироби, що пересуваються, конструкції, що руйнуються, гірські породи, що обрушуються;

- підвищена запорошена і загазованість повітря робочої зони;

- підвищена або знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів;

- підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвука, інфразвукові коливання;

- підвищений або знижений барометричний тиск і егорезкоє зміна;

- підвищені або знижені вогкість, рухливість, іонізація повітря;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі;

- підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань;

- підвищена напруженість електричного, магнітного полів;

- відсутність або недолік природного світла;

- недостатня освітленість світла;

- підвищена яскравість світла;

- знижена контрастність;

- пряма і відображена блякла;

- підвищена пульсація світлового потоку.

До хімічних відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини підрозділяються на токсичні, дратівливі, дестабілізують, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію. По шляхах проникнення в організм людини вони діляться на проникаючі через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизисті оболонки.

До біологічних відносяться потогінні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, прості) і продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми ( рослини і тварини ).

До психофізіологічних відносяться фізичні (статичні і динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий чинник за природою своєї дії може відноситися одночасно до різних груп.

3.8.9 Розробка заходів щодо запобігання або ослабленню або ослабленню дії небезпечних і шкідливих виробничих чинників

Відповідно до розглянутих в попередньому пункті чинників необхідно розробити заходи по запобіганню або ослабленню дії небезпечних і шкідливих виробничих чинників на персонал працюючий на ділянці.

По фізично небезпечних і шкідливих чинниках:

- підвищена запорошена і загазованість повітря робочої зони.

Підвищена запорошена і загазованість впливає на працездатність і здоров'я працюючого персоналу, тому на ділянці передбачена система вентиляції і очищення повітря, а також можливість провітрювання приміщення.

- підвищена або знижена температура повітря робочої зони.

Підвищена або знижена температура повітря на ділянці може зробити негативний вплив на самопочуття працюючого персоналу і роботу устаткування. Для забезпечення постійність і можливості регулювання температури передбачені система кондиціонування повітря з обігрівачами і охолоджувачами повітря

- підвищений рівень шуму на робочому місці.

Для пониження рівня шуму, стіни будівлі фанеровані звукопоглинальними матеріалами, а стекла мають повітряний прошарок.

- підвищена або знижена вогкість, рухливість повітря в робочій зоні.

Ці чинники усуваються системою кондиціонування і обігріву повітря.

- відсутність або недолік освітленості робочого місця.

Відсутність або недолік освітленості робочого місця утрудняє, а іноді робить і неможливим роботу трудового персоналу. Для усунення цього чинника використовується спільно з природним освітленням і штучним.

- вимоги ергономіки:

Під робочим місцем розуміють частину площі виробничої ділянки, оснащеної устаткуванням, інвентарем і іншими пристроями, необхідними для виробничої діяльності персоналу.

Робоче місце повинне відповідати характеру виконання роботи, призначенню приладу і забезпечувати зручні і безпечні умови праці:

По біологічних чинниках:

патогенні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності.

Для забезпечення безпеки по даному виробничому чиннику потрібно звернути увагу на матеріали, використовувані у виробництві устаткування, які можуть бути схильні до впливу мікроорганізмів. Також необхідно стежити за своїм здоров'ям під час епідемій грипу і ОРЗ.

По психофізичних чинниках:

- фізичні перевантаження (статистичні і динамічні).

Ці чинники для даного виробництва незначні і загрози для безпеки і здоров'я людей не представляють. Необхідно робити невеликі перерви, для того, щоб зняти напруги в організмі.

, (3.18)

.

Согласно стандартам, принимаем следующую люминесцентную лампочку:

Лампа ЛХБ (люминесцентная холодно-белого света) Fл = 6000 Лм и Р = 200Вт. Мощность осветительной установки для помещения буде:

Pуст = Рл·N = 20·200 = 4000Вт.

В ході досліджень було встановлено, що підприємству доцільно організувати ділянку по виготовленню склопакетів, оскільки вони є комплектуючими для металопластикових виробів, на виробництві яких спеціалізується фірма, а також не вимагає значних витрат на освоєння. Всі інвестиційні вкладення в організацію нового виробництва підприємство може здійснити з свого прибутку. Організувавши виробництво, підприємство не залежатиме від постачальників склопакетів, може понизити собівартість металопластикових виробів (на 6,3%), а також одержати додатковий прибуток від реалізації склопакетів (22 256 грн.).

ВИСНОВОК

В ході роботи було проведене маркетингове дослідження діяльності ТОВ «НВП ЕНЕРТЕХ».

Підставою для досліджень за проектом було проведення маркетингових досліджень, в результаті яких було встановлено, що на ринку склопакетів Олександрії і Кіровоградської області є вільна ніша, що становить 20% ринку. За рахунок якості продукції і цінової політики фірма планує її зайняти і частково витіснити конкурентів, тобто цільова місткість підприємства складає 23%.

В ході досліджень було встановлено, що підприємству доцільно організувати ділянку по виготовленню склопакетів, оскільки вони є комплектуючими для металопластикових виробів, на виробництві яких спеціалізується фірма, а також не вимагає значних витрат на освоєння. Всі інвестиційні вкладення в організацію нового виробництва підприємство може здійснити з свого прибутку.

Організувавши виробництво, підприємство не залежатиме від постачальників склопакетів, може понизити собівартість металопластикових виробів (на 6,3%), а також одержати додатковий прибуток від реалізації склопакетів (22 256 грн.).

Аналіз ефекту від організації нового ділянки показав, що підвищується рентабельність і прибутковість підприємства (на 32% і 6% відповідно), збільшується ефективність використовування ресурсів підприємства (на 9%).

Підприємство, організувавши ділянку, не повинне зупинятися на досягнутому, а продовжувати досліджувати ринкові можливості, удосконалювати виробництво і управління, підвищувати якість продукції і застосовувати прогресивні технології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Організація виробництва / Р.А. Фатхутдінов. - Учебник.-М.:Нифра - М, 2001.

2. Основи маркетингу / В.П. Федько, Н.Г. Федько. - Серія «Підручники Фенікса».- Ростов н/Д.:Феникс, 2002.

3. Ринкова економіка: Настільна книга ділової людини / В.М. Петюх. - ДО.: Урожай, 1995.

4. Теорія черг і управління запасами / Ю.И. Рижків.- СПб.: Пітер, 2001.

5. Управління машинобудівними підприємствами: функції, організаційна структура, кадри / О.М. Пархоменко, А.Г. Осиевській. - Навчань. допомога.- Харків. Нац. аерокосміч. ун-т. «Харьк. авіац. ин-т»,2002.

6. Управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками в приладобудуванні / О.М. Пархоменко, В.А. Пильщиків, А.Г. 7. Осиевській, З.В. Говорова, Н.И. Баранова, В.Н. Іванова. - Навчань. допомога.- Харків. «Харьк. авіац. ин-т»,1996.

8. Економічне обгрунтування бізнес-проектів машинобудуванні / Я.В. Сафронов, В.Н. Гавва, В.А. Пильщиків.- Навчань. посібник з курсового проектування для студентів факультету заочного навчання. - Харків: Гос. аерокосмічний ун-т «Харьк. авіац. ін-т», 2000.

9. Економічне проектування виробничого підрозділу підприємства / А.И. Бабуся, В.Д. Кравченко, В.Н. Гавва, Л.Н. Голованова, Я.В. Сафронов.- Навчань. посібник з лаб. практикуму. - Харків: Гос. аерокосмічний ун-т ним. Н.Е. Жуковського «Харьк. авіац. ін-т», 1999. Менеджмент організацій / И.В. Чумаченко, А.Г. Осиевській, А.И. Лисенко, Ю.А. Романенков. - Методичний посібник з дипломного проектування. - Харків. Нац. аерокосміч. ун-т. «Харьк. авіац. ин-т»,2005.