Аквакультурний маркетинг та його роль у функціонуванні рибогосподарських підприємств на ринку

Размещено на http://allbest.ru/

АКВАКУЛЬТУРНИЙ МАРКЕТИНГ ТА ЙОГО РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ

У статті проаналізовано ключові питання маркетингової діяльності в аквакультурному виробництві в умовах ринку. Розглянуто стратегії поведінки на ринку і запропоновано створення маркетингових служб на рибогосподарських підприємствах України. Вперше застосовано поняття “аквакультурний маркетинг”.

In the article the main questions of marketing activity in aquaculture in market economy are analyze. View the field broadly the strategy of behaviors and suggest organizing a marketing subdivision in the fishing enterprises of Ukraine. Pioneer the use of the definition “marketing of aquaculture” in ours investigation.

Ключові слова: аквакультура, маркетинг, прибуток, ринок, рибогосподарське виробництво, технологія, товар, фінансові показники, якість продукції.

Вступ

маркетинговий аквакультурний рибогосподарський ринок

Ринкові перетворення в економіці України зумовили формування багатоукладної системи господарювання і в рибництві, де поряд з державними розвиваються приватні, орендні підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, фермерські господарства. Функціонування таких підприємств, що займаються розведенням, вирощуванням, виловом продукції аквакультури у ринкових умовах, об'єктивно потребує стратегічної орієнтації та перспектив адаптації до постійних змін як у внутрішньому, так і в зовнішньому конкурентному середовищі, здобутті переваг у виробництві якісних, доступних за ціною товарів, а відтак, вивчення, планування, оперативного аналізу та застосування маркетингового забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перетворення, які мали місце під час проведення аграрної реформи, призвели до необхідності розширення досліджень кола питань щодо маркетингової діяльності в агропромисловому комплексі. У науковій літературі висвітлюються теоретичні аспекти маркетингової діяльності, детально розглядаються поняття “маркетинг”, “маркетингова діяльність”.

У межах наукового підходу вчені вивчають можливості маркетингу, аналізують такі явища маркетингового процесу, як інформаційне забезпечення; маркетинговий ситуаційний аналіз; цілепокладання і вироблення стратегії, тобто відбір ринків і їх сегментів, вироблення загальної концепції ринкової поведінки підприємства; розробка комплексу маркетингових заходів, які визначають оперативне маркетингове планування; реалізація стратегії і забезпечення комплексу маркетингу; контроль виконання як оцінка загального просування в заданому напрямі і досягненні конкретних проміжних цілей; коригування рішень і виявлення нових проблем. Світова наука пов'язує з ним імена С. Брю, Ф. Джефкінса, Е. Долана, Ф. Котлера, М. Кезі, Ж. Ламбена, К. Макконела, Д. Стонера. Сучасне бачення проблем розвитку маркетингу, маркетингових досліджень у вітчизняній науковій літературі розкривають М. Андрушко, Т. Дудар, Ю. Іванов, М. Єрмоленко, В. Липчук та ін.

За переконанням О.Ю. Бочко, маркетинг як інструмент ринкової діяльності забезпечує оптимальну швидкість просування сільськогосподарської продукції, за якої співвідносяться найбільш вигідні темпи їх продажу та обігу мінімальних витрат на зберігання запасів, а також збереженні можливості повністю задовольняти споживчий попит [1]. Таким чином, маркетинг виступає у якості прискорювача процесів, що відбуваються в системі “виробництво - обмін - споживання”.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження перспектив впровадження аквакультурного маркетингу для виробництва високоякісної, екологобезпечної і доступної за ціною вітчизняної продукції аквакультури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для вітчизняних підприємств поняття “маркетинг” почало набувати актуальності в кінці 1980-х років, тобто, в так званий період перебудови, коли була зроблена перша спроба організації виробництва з урахуванням попиту на товарних ринках продукції і послуг. Проте, враховуючи централізований характер планової економіки, основні принципи якої зберігались, ринкова орієнтація діяльності державних рибогосподарських підприємств була неможливою. Вивчення потреб ринку в цей період, в обмеженій мірі, торкнулось лише виробництва товарів народного споживання. Крім того, маркетинг помилково сприймався в вузькому розумінні як збутова політика підприємства.

В рамках системного погляду на цю проблему слід зазначити, що між збутом і маркетингом існують істотні відмінності, основні з яких наведені на рис. 1.

Рис. 1. Основні відмінності між збутом і маркетингом

Очевидно, що маркетинг є управлінським процесом, який забезпечує планування діяльності підприємства в сфері виробництва, технології, збуту, фінансів. Якщо проаналізувати діяльність будь-якого рибогосподарського підприємства у сучасному діловому середовищі, то сюди слід також віднести: номенклатуру продукції, що вирощується (жива і свіжа риба), переробка риби (коптіння, консервування, соління), надання послуг (платна риболовля, бази відпочинку); капіталовкладення; систему менеджменту якості (на основі вивчення попиту на продукцію аквакультури, зменшення або збільшення обсягів її виробництва); життєвий циклом продукції, що виробляється (розробка і впровадження нових біотехнологій, ліквідація неефективних ланок в технологічному ланцюгу), використання передових технологій; використання різноманітних каналів розповсюдження продукції на ринку; скорочення часу надходження рибної продукції на ринок (скорочення посередницьких організацій, реклама) та розробка маркетингової концепції розвитку підприємства.

Маркетингова концепція розвитку рибогосподарського підприємства передбачає створення економічного механізму управління, який дозволяє налаштовувати виробничо-реалізаційні процеси на поточний і прогнозований попит на ринках збуту. Теоретичні дослідження та практика діяльності рибогосподарських підприємств підтверджують надзвичайну важливість розробки маркетингової концепції на практиці. Рибогосподарські підприємства вже почали застосовувати елементи маркетингового планування в своїй діяльності й поступово ці елементи набули рис системності, комплексності та обґрунтованості.

Маркетингова концепція розвитку рибогосподарського підприємства об'єднує цілі підприємства, вимоги споживачів і ресурсні потреби виробника продукції і реалізується через цільові групи, інструменти та інфраструктуру. Цільова група маркетингу це сукупність об'єктів, на які направлена маркетингова діяльність підприємства. В ці об'єкти входять споживачі продукції, постачальники ресурсів, торгівля і канали збуту, суб'єкти економіки і фактори, які впливають на господарський процес. Перераховані об'єкти знаходяться поза сферою самого підприємства і належать його маркетинговому мікросередовищу. Окрім мікросередовища в маркетингу виділяють фактори глобального середовища (макросфери). До них відносяться фактори, на які рибогосподарське підприємство не в змозі впливати, проте повинне прогнозувати і враховувати в своїй діяльності: економічна кон'юнктура, соціально-політична, демографічна, правова і економічна ситуація, науково-технічний прогрес, природні фактори.

До складу інструментів маркетингу, з допомогою яких рибогосподарське підприємство впливає на цільові групи обраного ринку, входять продуктово-асортиментна політика, контрактно-цільова політика, дистрибутивна і комунікаційна політика. Комбінацію названих інструментів називають маркетинг-мікс. Саме маркетинг-мікс дозволяє підприємству сформувати комплексну програму маркетингових заходів, направлених на конкретну цільову групу. Можливість розробки і реалізації ефективного маркетинг-міксу залежить від маркетингової інфраструктури рибогосподарського підприємства, тобто його внутрішніх організаційних, технічних і економічних факторів і умов.

Розрізняють стратегічний і оперативний маркетинг. Стратегічний маркетинг включає систематичний і постійний аналіз нестач, потреб і вимог ключових груп споживачів, а також розробку концепції ефективних товарів і послуг, які дозволяють підприємству обслуговувати обрані групи покупців краще, ніж конкуренти. В цьому випадку виробник може забезпечити собі сталу конкурентну перевагу. Роль оперативного маркетингу полягає в забезпеченні збуту, продажу і комунікаційній політиці, направленій на інформування покупців і демонстрацію відмінних якостей свого товару.

Поведінка рибогосподарського підприємства на ринку повинна бути системною і орієнтованою на певні цілі. Для цього розробляється маркетингова стратегія, яка включає принципи поведінки підприємства для забезпечення досягнення цілей підприємницької діяльності в короткостроковому, середньостроковому і довгостроковому періодах. Маркетинг як процес прийняття рішення ґрунтується на специфічній інформації, яку можна класифікувати на такі групи: ринки і ринкова кон'юнктура, методи і форми збуту (торгівлі), саме підприємство. При цьому інформація може бути первинною або вторинною. До первинної маркетингової інформації відносять масиви даних, отримані безпосередньо для конкретної досліджуваної проблеми на основі безпосереднього контакту з джерелами цієї інформації. Вторинна інформація містить дані, зібрані іншими суб'єктами маркетингової діяльності і мають загальний інформаційний характер.

Маркетинг на підприємстві зазвичай поділяється на маркетинг перевиробництва і виробництва або маркетингові дослідження і маркетинг на стадії реалізації, також діяльність з метою створення і стимулювання попиту. Маркетингове дослідження полягає, на наш погляд, у комплексі заходів для отримання заданого обсягу інформації, необхідної рибогосподарському підприємству у зв'язку з даною маркетинговою ситуацією, її обробка, аналіз і підготовка звіту з висновками і рекомендаціями. В загальному вигляді зміст маркетингового дослідження подано на рис. 2.

Рис. 2. Маркетингове дослідження

Незважаючи на наявність здобутків вчених-аграрників, все ще не існує чіткого розуміння механізму, завдяки якому рибогосподарські товаровиробники можуть вижити в умовах, коли держава поступово відходить від таких функцій, як заготівля та збут продукції. Тут найбільш ефективним буде створення самими товаровиробниками засобів, які сприяли б організації маркетингової діяльності на підприємстві, що суттєво підвищить ефективність виробництва продукції аквакультури. Саме тому актуальність введення в науковий обіг поняття “аквакультурний маркетинг” є беззаперечною.

Аквакультурний маркетинг має істотні особливості порівняно із загальним його поняттям. Це визначається особливостями аквакультури як товару, а також залежністю результатів від природно-кліматичних умов, різноманітністю форм власності, організаційних форм господарювання і їх діалектикою, неспівпаданням робочого періоду і періоду виробництва, сезонністю виробництва, зовнішньоекономічними зв'язками, участю державних органів в розвитку галузі. Найважливішими з них є:

- продукція аквакультури є товаром першої необхідності, отже, необхідно постійно, своєчасно, в необхідному обсязі і асортименті, з врахуванням віку, статті, національних традицій, стану здоров'я споживачів задовольняти їх потреби і інтереси. Товар, як правило, швидко псується, тому потрібні оперативність постачання, доцільна упаковка, сервісне і естетичне обслуговування, доступність споживачеві за ціною;

- неспівпадання періоду виробництва (вирощування) товару і періоду виробництва, які традиційно вимірюються за кварталами, півріччям і роками. Наприклад, певну продукцію (личинки) отримують один-два рази в рік, а робочий період триває цілий рік. У зв'язку з цим фахівці з маркетингу повинні вміти прогнозувати діалектику попиту споживачів, добре знати тенденцію його задоволення, ринкову кон'юнктуру, адже від цього залежить ефективність роботи рибогосподарського підприємства. Крім того, така особливість аквакультурного виробництва, як сезонність впливає на форми та методи маркетингу і робить їх відмінними від форм і методів промислового маркетингу;

- форми власності визначають багатоаспектну конкуренцію, якою керує лише попит споживачів і його задоволення. Становище ускладнюється ще й тим, що до України надходить багато продуктів харчування із-за кордону, тому вітчизняне маркетингове забезпечення повинне успішно конкурувати із зарубіжними фірмами-виробниками;

- висока адаптивність, самоорганізація і самоуправління системи аквакультурного маркетингу порівняно з іншими видами маркетингу, що пояснюється особливостями попиту споживачів, конкуренцією на ринку через специфічність та ідентичність товарів, необхідністю швидкого пристосування системи маркетингу до державних та інших директивних рішень, різноманіттям конкурентних організаційно-правових форм;

- низький науковий рівень маркетингової діяльності в рибництві в порівнянні з іншими галузями. До теперішнього часу не сформувалася наука про маркетинг в аквакультурі, а отже, відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо його здійснення;

- виробництво продукції аквакультури (матеріал для розведення риби: личинки, цьоголітки, однорічки, ремонтний молодняк, плідники та товарна риба) взаємопов'язане і визначає обсяг, асортимент, якість продукції і надає маркетингу певну специфіку в процесі його організації та проведення.

Природно, що аквакультурний маркетинг відрізняється від промислового, комерційного, банківського та інших. Він набагато складніший від інших видів маркетингу. Ця складність зумовлена різноманітністю методів і способів його здійснення. Застосування різноманітності таких методів пояснюється великою кількістю і різноманітністю виробленої продукції, її цілеспрямованістю й значимістю для кінцевого споживача [2].

Маркетинг в аквакультурі виявляється в різноманітних формах. Працівник підприємства, враховуючи його незначні розміри як за обсягами, так і за чисельністю, є одночасно менеджером, бухгалтером, економістом, оптовиком, заготівельником, перевізником, постачальником своєї продукції. Для досягнення високої рентабельності просування товару на ринку він повинен узгоджувати дії з маркетинговими підходами [3].

Маркетингова діяльність дозволяє визначити, для кого, що, як і скільки виробляти, тобто відповісти на головні питання економіки.

При аналізі ситуації на ринках продукції аквакультури виявлено, що рибництво має безліч проблем і невирішених завдань. Як правило, ці проблеми є типовими для країн з розвинутою аквакультурою індустрією.

До них відносяться надлишок виробничих потужностей над попитом, необхідність державної підтримки, ціновий демпінг з боку окремих держав.

Таким чином, особливості аквакультурного виробництва пред'являють вимоги до маркетингу в аквакультурі, який також повинен: враховувати фактори глобального середовища або макросередовища; ґрунтуватись на стратегічному маркетингу; володіти виключно широкою обліково-аналітичною інформацією, причому, враховуючи велику конкуренцію на ринках, пріоритет повинен надаватись первинній інформації, оскільки для вітчизняних рибогосподарських підприємств важливим моментом є ноу-хау; досліджувати потенційні можливості підприємства, оскільки для рибогосподарських підприємств даний принцип організації маркетингу особливо важливий внаслідок практичної відсутності державної підтримки. Нині ці підприємства можуть розраховувати лише на власні резерви. Методи маркетингових досліджень повинні бути різноманітними, конфіденційними, науково-обґрунтованими і комплексними.

На підготовчому етапі маркетингового дослідження при визначенні ринкової проблеми, мети і завдань дослідження формулюється широке коло питань. Конкретність предмету дослідження випливає з актуальності завдань, які знаходяться в основі маркетингової діяльності рибогосподарського підприємства. Спектр таких завдань включає вивчення ринку аквакультури за наступними напрямами: дослідження і аналіз основних показників ринку, включаючи сегменти, кон'юнктуру, конкурентне середовище; прогнозування розвитку попиту на певну продукцію аквакультури; вивчення діяльності конкурентів, їх продукції, ринкової стратегії і тактики; моніторинг ринкових цін на аквакультурну продукцію; визначення ключових факторів успіху підприємства перед конкурентами, виділення конкурентних переваг підприємства.

Маркетингове дослідження включає формування продуктової політики для вирішення наступних завдань: розробку пропозицій з оптимізації асортименту продукції; визначення цінової політики підприємства; створення каналів продаж, аналіз і прогноз обсягів і структури продаж. В маркетингові дослідження включається підтримка комунікативних зв'язків з ринком, що містять: участь в різних заходах рибогосподарської галузі, виставки, презентації; формування іміджу підприємства, тобто публікації в засобах масової інформації, спеціальних виданнях.

На етапі збору інформації обираються інструменти і масштаби досліджень, які націлені, перш за все, на прогнозування кон'юнктури ринку і економічної ситуації, тобто на моделювання різноманітних ситуацій в майбутній виробничій діяльності підприємства. При цьому дослідження ґрунтуються на реальних практичних даних і орієнтуються на поточні припущення відносно динаміки розвитку попиту і пропозиції на ринку аквакультури.

Для ефективності вирішення завдань маркетингу необхідно мати інформацію про підприємства-конкуренти, зокрема дані про їх виробничі потужності і основних характеристиках технології, організації процесів виробництва для розробки власної інноваційної політики. Для обробки і оцінки зібраної в ході дослідження інформації використовуються різні інструменти, перш за все, статистичні методи, які включають систематизацію інформації: редагування, подання в табличній формі, вибракування надлишкових даних, статистичний аналіз, економічну інтерпретацію. Результати маркетингових досліджень у формі звітів подаються вищому управлінському персоналу підприємства для вивчення і прийняття рішення з поставлених проблем.

Значимість названих завдань маркетингу для діяльності рибогосподарського підприємства в умовах ринкового середовища робить доцільною концентрацію всіх робіт даного напряму в самостійній службі, тобто централізацію маркетингової діяльності. Виходячи з цього, природні і економічні процеси забезпечують особливі умови для організації служби маркетингу на підприємствах з вирощування аквакультури. Маркетингова діяльність може бути ефективною за умови, якщо нею займаються всі працівники апарату управління, а сприяють їй всі працівники сфери виробництва. Масштаб маркетингової служби повинен відповідати розмірам рибогосподарського підприємства і результатам його роботи.

Висновки

Отже, аквакультурний маркетинг потрібно розглядати не як один з елементів управління підприємством, а як його головну функцію, яка визначає зміст усієї виробничої і економічної діяльності рибогосподарського підприємства. Проведення вказаних заходів допоможе господарствам суттєво поліпшити свої показники, вивести виробництво на якісно новий рівень розвитку, отримати помітну перевагу перед потенційними конкурентами, максимізувати показник прибутку, підвищити ефективність капіталовкладень.

Література

1. Бочко О. Ю. Основні підходи до визначення сутності кооперації в аграрній сфері / О. Ю. Бочко // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2007 : матеріали Третьої міжнар. наук.-практ. конф. - Полтава, 2007. - С. 30-33.

2. Островський П. І. Аграрний маркетинг : навч. посібник / П. І. Островський. - К. : Центр навч. л-ри, 2006. - 224 с.

3. Богерук А. К. Биотехнологии в аквакультуре: теория и практика / А. К. Богерук. - М. : ФГНУ “Росинформагротех”, 2006. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru