Ринок продовольчої продукції: сутність, значення, необхідність ефективного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринок продовольчої продукції: сутність, значення, необхідність ефективного розвитку

У сучасних умовах продовольчий підкомплекс АПК обслуговується цілою системою ринків, у тому числі: ринки провідних видів продукції сільського господарства, переробки та харчової промисловості; ринки відповідних засобів виробництв та послуг; ринок робочої сили; ринок послуг та ін.

Серед багатьох видів ринків найважливішим є продовольчий, продукція якого забезпечує існування людства. Стосовно сучасного стану ринків продовольчої продукції нашої країни необхідно вказати, що практично всі вони відрізняються поступовим підвищенням цін на товари та послуги, недостатньою насиченістю товарними запасами, невідповідністю між попитом та пропозицією за значною кількістю продовольчих товарів.

Проблема ефективного розвитку ринку продовольчої продукції досліджується низкою авторів, важливе місце серед яких займають В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, О.Ю. Єрмаков, М.М. Ільчук, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, М.М. Одинцов, П.Т. Саблук, О.В. Шебаніна, О.М. Шпичак та ін. Проте далеко не всі пов'язані з нею питання є до кінця вивченими. І це стосується навіть самої сутності цього ринку, щодо якої немає єдності в думках вчених. Саме розгляд цього питання і є метою нашої статті.

У класичній політекономії домінувало поняття ринку як місця обміну або географічної території. Пізніше ринок став трактуватися як сукупність актів обміну, які локалізовані просторово та пов'язані з обміном певного товару. У ХХ ст. неокласики, поряд із розумінням ринку як території обміну, розробили концепцію ідеальної форми господарських зв'язків, в якій ринок є механізмом балансування попиту і пропозиції. Поряд із цим в економічній літературі ХХ ст. досить поширеним був підхід, у рамках якого ринок розглядався з погляду суб'єктів ринкових відносин, а також як зв'язок між попитом і пропозицією [1].

Окремі вчені визначають ринок не як фізичне місце, а як механізм, що зводить разом продавців і покупців товарів і послуг. При цьому, як вважають К. Макконелл і С. Брю [2], ринок - це просто механізм або пристосування, що здійснює контакт між покупцями або пред'явниками попиту і продавцями, або постачальниками товару чи послуг.

Одним із перших наукове визначення ринку дав французький економіст Курно: ринок - це будь-який район, де взаємини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися [3, с.89].

За визначенням Ф. Котлера [4], ринок - це «сукупність існуючих і потенційних покупців товарів»; «ринок у розвинутому суспільстві - це не обов'язково якесь фізичне місце, де зустрічаються і здійснюють угоди покупці та продавці».

На погляд Л.В. Балабанової [5] і С.В. Мочерного [6], поняття «ринку» зводиться до характеристики його як сутності економічних взаємовідносин між продавцями і покупцями. На думку В.І. Богачова [7], в економічному відношенні продовольчий ринок - це сфера взаємодії суб'єктів ринку по забезпеченню виробництва і вільного просування продуктів харчування.

В.І. Відяпіна [3] вважає, що ринок - це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм і організацій та державою з приводу купівлі продажу товарів і послуг у сфері обміну, а також механізм реалізації таких відносин відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.

В.М. Ковальчук [8] відзначає, що ринок - це сукупність форм і способів організації співробітництва людей один з одним, яка служить тому, щоб із комерційною метою звести продавців і покупців та дати можливість першим продати, а другим - купити товари.

На погляд С.В. Мочерного, С.А. Єрохіна, Л.О. Канішенко та ін [9], сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівліпродажу товарів та послуг відповідно до законів товарного виробництва. У той час М. Фуко [10] зображує ринок у вигляді механізму інформаційного зворотного зв'язку, який стихійно регулює виробництво відповідно до суспільних потреб через ціни й потік товарів, тобто у вигляді механізму контролю.

Більшість дослідників схиляються до думки, що продовольчий ринок - це територіальна відокремлена соціальноекономічна система взаємодії попиту, ціни та пропозиції або сукупність взаємозалежних процесів організації виробництва, переробки і збуту продовольчих товарів, спрямованих на розвиток товаровиробників і забезпечення продовольчої безпеки регіону. Проте таке тлумачення не повністю розкриває економічний зміст поняття. З огляду на це, продовольчий ринок слід розуміти ще й як складну, відкриту та динамічну сукупність регіональних продуктових ринків [11].

На наш погляд, продовольчий ринок - це система відносин, що в межах визначених територій забезпечує вільний рух необхідних людині аграрної продукції і продовольчих товарів шляхом збалансування попиту та пропозиції на них. Саме на ньому здійснюється взаємодія суб'єктів ринку із забезпечення виробництва і вільного просування продукції безпосередньо до споживачів.

Ринок продовольчих товарів, по суті, є складним механізмом відносин між виробниками, продавцями та споживачами, а також між окремими зонами та регіонами. Саме за допомогою ринку здійснюється легалізація потоків продукції АПК. Як вважає Ю. Коваленко [12], ринок характеризується системною природою і складається з таких підсистем: 1) ринкова інфраструктура; 2) стабілізація і регулювання; 3) координація пропозиції; 4) товаровиробники; 5) платоспроможний попит (системоутворювальний елемент).

Ми підтримуємо думку В.К. Збарського [13], який стверджує, що сутність ринку полягає у його функціях, основними з яких є:

регулювання суспільного виробництва;

адаптація структури виробництва товарів обсягу і структури суспільних потреб регулювання суспільного виробництва;

підтримка прямих та зворотних зв'язків між виробниками продукції та її покупцями;

встановлення ціннісних еквівалентів для обміну продуктів тощо.

При формуванні та забезпеченні ефективного функціонування кожного ринку продовольчої продукції доцільно дотримуватися відповідних принципів, які стосовно аграрної сфери, на думку О.В. Орленко [14], можна поділити на три групи:

загальноекономічні, до яких належать: соціальна орієнтація; системність та комплексність; ефективність; демократизм; саморегулювання; самофінансування; наукоємність; регіональність;

організаційно-технологічні, які включають територіальний поділ праці, ієрархічність та зворотний зв'язок;

специфічні, основними з яких є: історизм; варіантність; пріоритетність; функціональна інтеграція; доцільність і необхідність; суперництво і конкуренція.

На нашу думку, всі ці принципи повною мірою є прийнятними не тільки для аграрної, а й інших видів продукції продовольчого ринку.

Рівновагу на будь-якому ринку визначає взаємодія попиту

і пропозиції, у результаті чого формується рівноважна ціна на продукцію, яка задовольняє і покупців, і продавців. Причому, ринкова пропозиція являє собою сумарний обсяг індивідуальних пропозицій виробників сільськогосподарської продукції.

Головним «завданням» кожного ринку є регулювання попиту, пропозиції і цін на продукцію та наявність конкурентів. Необхідно визнати, що нині нееластичний попит притаманний лише обмеженій кількості населення України, яка має порівняно великі доходи.

Стосовно попиту на сільськогосподарські продукти слід відмітити, що на нього впливають не тільки ціни на них, а і ціла низка інших факторів, серед яких: зміни у структурі населення, його грошових доходах та споживчих перевагах; економічна політика уряду; інфляція; пропозиція продукції на ринку. Оскільки обсяги виробництва (пропозиція) більшості видів сільськогосподарської продукції значною мірою залежать від природно-кліматичних умов кожного року і конкретного регіону, то це призводить до порушення рівноваги на аграрному ринку.

Ми підтримуємо точку зору О.М. Саковської [15], що при визначенні ринкового попиту, наприклад на зерно, слід враховувати, що дана структура включає в себе ринок продовольчого зерна, насіннєвого, фуражного й ринок зерна для промислової переробки та вважається похідним від попиту на кінцеву продукцію споживання.

На думку О.Г. Шпикуляка [16], на даному етапі проблемою розвитку вітчизняних ринків продовольчої продукції є їхня незбалансованість і невідповідність попиту і пропозиції. До головних товарних сегментів, попит на які переважає пропозицію, належать ринки м'яса й молока, а до сегментів, пропозиція на які переважає попит, - ринки зерна, насіння соняшнику, олії, цукру. Відносним рівнем збалансованості характеризується ринок картоплі.

Забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на продовольчому ринку дає можливість суб'єктам господарювання належним чином організовувати свою підприємницьку діяльність у відповідності з головним ринковим принципом: виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється.

Ми підтримуємо думку Ю.Я. Лузана [17] стосовно того, що важливими вивіреними світовою практикою інституціями балансування ліміту попиту і пропозиції на аграрному ринку є побудова системи саморегулівних професійних об'єднань за галузевим (продуктовим) принципом з метою регулювання спірних питань у міжгалузевих і внутрішньогалузевих відносинах, розвиток механізмів державно-приватного партнерства (в тому числі їхня активна участь у питаннях удосконалення системи державної підтримки не тільки сільгоспвиробників, а й споживачів), створення та застосування механізмів квотування обсягів виробництва продукції сільського господарства, організації страхування цінових ризиків, здійснення консервації земель сільськогосподарського призначення, визначення механізмів створення необхідних державних запасів та інтервенційних фондів, квотування експорту й імпорту, інші нетарифні регулятивні заходи, включаючи подолання різних державних обмежень, які не відповідають ринковим принципам і правилам СОТ.

Для забезпечення ефективного розвитку ринку необхідно поєднати в єдине ціле важелі державного регулювання і вільної торгівлі.

Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновки: у тлумаченні категорії «продовольчий ринок» в економічній літературі єдності поки що немає. На наш погляд, він являє собою систему відносин, що в межах визначених територій забезпечує вільний рух необхідних людині аграрної продукції і продовольчих товарів шляхом збалансування попиту та пропозиції на них. Саме на ньому здійснюється взаємодія суб'єктів ринку щодо забезпечення виробництва і вільного просування продукції безпосередньо до споживачів;

ринок продовольчої продукції відрізняється багатогранністю, складається з цілої низки висвітлених у статті підсистем і функцій;

головними завданнями кожного ринку є регулювання та

збалансування попиту, пропозиції та цін на продукцію.

Для забезпечення ефективного розвитку ринку необхідно поєднати в єдине ціле важелі державного регулювання і вільної торгівлі.

ринок продовольчий продукція

Література

1. Кваша С. М. Напрями удосконалення механізмів формування ринкової рівноваги на ринках сільськогосподарської продукції / С. М. Кваша // Економіка АПК. -- 2011. -- № 2. -- С. 161--167.

2. Макконелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконелл, С. Л. Брю, В 2 т. : [Пер. с англ.] -- Таллин, 1993. -- Т. 1. -- 400

3. Общая экономическая теория (политэкономия) : учебник / Под общей ред. акад. В.И. Видяпина и Г.Г. Журавлевой -- М. : ПРОМО-Медиа, 1995. -- 608

4. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Дж. Сандерс, В. Вонч; [пер. с англ., под ред. Ю.Н. Кантуревского]. -- М. ; СПб. ; К. : Вільямс, 2001. -- 944 с.

5. Балабанова Л. В. Маркетинг : підруч. / Л. В. Балабанова. -- Донецьк, 2002. -- 562 с.

6. Основи економічної теорії : підруч. [за ред. проф. С.В. Мочерного] -- Тернопіль : Тарнекс ; Світ, 1993. -- 162 с.

7. Богачев В. И. Особености развития продовольственного рынка в Украине в постиндустриальный период : матер. Десятих річних зборів Всеукр. Конгресу вчених економістів-аграрників [Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період] (Київ, 10-11 квітня, 2008 р.) / В. И. Богачев. -- К. : ННЦ «ІАЕ», 2008. -- С. 329--337.

8. Ковальчук В. М. Загальні основи ринкової економіки / В. М. Ковальчук. -- Тернопіль : Астон, 1994. -- 228 с.

9. Основи економічної теорії / С. В. Мочерний, С. А. Єрохін, Л. О. Каніщенко та ін. [за ред. С.В. Мочерного] -- К. : Академія, 1997. -- 464 с.

10. Формування ринку сої та продуктів її переробки в Україні : монографія / [М. В. Калінчик, М. М. Ільчук, О. В. Бєляєв та ін.]. -- К. : Нічлава, 2007. -- 200 с.

11. Драгомирецька М. І. Регіональні особливості функціонування продовольчих ринків / М. І. Драгомирецька // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. Економічні науки. -- Дніпропетровськ, 2008. -- № 1 (19). -- С. 74--77.

12. Коваленко Ю. С. Наукові засади та основні тенденції формування аграрного ринку в Україні / Ю. С. Коваленко // Економіка АПК. -- 2004. -- № 3. -- С. 19--29.

13. Збарський В. К. Становлення ринку конкурентноспроможної продукції свинарства на Черкащині / В. К. Збарський // Економіка АПК. -- 2011. -- № 6. -- С. 43--47.

14. Орленко О. В. Особливості формування конкурентного механізму споживчого ринку сільськогосподарської продукції / О. В. Орленко // Таврійський науковий вісник. -- 2010. -- № 68. -- С. 196--202.

15. Саковська О. М. Організація та функціонування регіонального ринку зерна / О. М. Саковська // Економіка АПК. -- 2011. -- № 11. -- С. 45--50.

16. Шпикуляк О. Г. Інституції аграрного ринку : монографія / О. Г. Шпикуляк. -- К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2009. -- 480 с.

17. Лузан Ю. Я. Збалансованість попиту та пропозиції на продовольчому ринку України / Ю. Я. Лузан // Економіка АПК. -- 2011. -- № 8. -- С. 27--36.

Размещено на Allbest.ru