Оцінка якості йогурту

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Оцінка якості йогурту"

Виконали:

студенти гр.МСС-09-1

Кордюкова К.О., Рудь С.П., Сенчило М.Г.

Керівник:

Штефан Н.В.

Харків - 2012

Зміст

Вступ

1. Аналіз предметної галузі

2. Постановка задачі

3. Вибір методу дослідження якості виробу

3.1 Огляд методів дослідження якості

3.2 Вибір і обґрунтування методу дослідження якості

Перелік посилань

Вступ

На початку XX століття Ілля Мечников висунув теорію про те, що молочнокислі бактерії сприяють покращенню здоров'я і довголіття [1]. Це було досить давно, але з тих пір продукти з корисними мікроорганізмами набули значної популярності: на сьогоднішній день вибір молочнокислих продуктів в магазинах величезний. Одними з найпопулярніших в цій категорії є йогурти, адже ними звикли ласувати дорослі і діти. Йогурт в Україні споживає понад 40 % населення. У середньому мешканець України споживає до 2,5 кг йогурту за рік, тоді як житель Росії - 3,0 кг, Німеччини - 15кг, Фінляндії - 35 кг за рік [2]. Від інших кисломолочних напоїв вони відрізняються складом корисних мікроорганізмів, більш солодким смаком і різними ароматичними наповнювачами.

Справжній йогурт складається з натурального молока і закваски, що містить культури болгарської палички і термофільного стрептокока, але в різних країнах світу рецептура може відрізнятися. Батьківщиною йогурту вважають Болгарію, за їхніми стандартами продукти, що містять будь-які інші інгредієнти, наприклад, сухе молоко, пектин, цукор, згущувачі, консерванти та інше, не являються йогуртами. Мікрофлору болгарського йогурту вперше дослідив студент медицини Стамен Григоров. В 1905 р. він описав, що вона складається із однієї паличкоподібної і однієї сферичної молочнокислих бактерій. В 1907 році паличкоподібну бактерію назвали Lactobacillus bulgaricus в честь Болгарії. Болгарська влада, вважаючи йогурт одним із своїх національних символів і продуктів, рішуче підійшла до проблеми великої кількості продуктів, що заповнили ринок і називаються «йогуртами». Болгарський комітет по стандартизації і метрології в Міністерстві охорони здоров'я заборонив продуктам компанії Данон та іншим аналогічним продуктам інших компаній називатися йогуртами і ввів суворі вимоги до стандартизації и складу справжнього йогурту.

В СРСР йогурт почали виготовляти з 1920-х років. Він продавався в аптеках, як лікувальний засіб під назвою ягурт. В 1980-ті роки стали виготовляти фруктовий кефір, на який почали клеїти етикетки «фруктовий йогурт». Але дуже скоро ця діяльність була припинена. Український ринок йогуртів почав формуватися закордонними виробниками на початку 1990-х років, так як виробництво цього продукту потребувало значних інвестицій. Тоді вітчизняні виробництва не були готові до випуску йогуртів. У 2007 році в Україні виробництво йогуртів склало близько 165 тис. т. Із них дві третини - питні, а третина так звані в'яжучі або густі йогурти. Питні йогурти є лідерами і по росту обсягу виробництва [2].

На сьогоднішній день покупці готові платити за натуральність і обережно ставляться до продукції, яка містить багато консервантів та емульгаторів. На жаль, не зважаючи на всі зусилля, споживачу не завжди пропонується продукція належної якості. Головною метою виробників є продаж виготовленої продукції, але при цьому вони не бажають нести ніякої відповідальності перед покупцями. Іноді, для того щоб знизити собівартість, виробники можуть використовувати неякісну сировину, чого не можна допускати. Основні вимоги до якості йогуртів містяться в державному стандарті. Відповідно до яких, консистенція йогурту повинна бути однорідна, в міру в'язка, при додаванні стабілізаторів - кремоподібна або желеподібна, при використанні підсолоджувачів смак повинен бути солодкий кисломолочний без сторонніх запахів, крім відповідних використаних ароматизаторів, а колір повинен бути однорідним по всій масі. Важливим мікробіологічним показником є кишкова паличка, яку досить часто під час лабораторних досліджень знаходять у продуктах харчування. У йогурті кишкової палички ні в якому разі не повинно бути! [3]

Зважаючи на все вище сказане було вирішено вибрати саме цей продукт для оцінювання якості. Важливо визначити, наскільки якісні йогурти нам пропонують виробники. Ця тема є актуальною на сьогоднішній день, адже йогурти і взагалі молочна продукція - це легкозасвоювана їжа, яка благотворно впливає на травлення, яку дуже часто споживають хворі люди і діти, а тому вона ні в якому разі не повинна завдавати шкоди здоров'ю.

Метою курсової роботи є огляд та застосування основних моделей керування якістю визначення, набуття навичок у визначенні та оцінюванні показників якості, які є найбільш пріоритетними для споживача у галузі йогуртів, а також закріплення знань, які здобуто під час вивчення дисципліни "Моделі загального управління якістю".

1. Аналіз предметної галузі

Молочна галузь займає важливе місце в економіці будь-якої держави та забезпеченні населення продуктами харчування першої необхідності. Молочні продукти мають важливе значення для забезпечення здоров'я населення. Продукт, створений природою, має в своєму складі практично все, що необхідно організму.

До складу молокопереробного комплексу входить виробництво, заготівля, переробка та реалізація молочної продукції. Молокопереробна галузь включає такі групи виробництва: маслоробна, сироробна, виробництво продукції з незбираного молока (пастеризоване молоко, сметана, кисломолочні продукти тощо) і молококонсервне виробництво.

Виробництво молока та молочних продуктів має свої специфічні господарські та організаційні особливості [4].

1) короткий термін зберігання продукції в сирому вигляді;

2) наявність широкого асортименту продуктів переробки;

3) потреба в кооперації і інтеграції, обумовлена особливостями переробки молока.

У формуванні повного циклу від виробництва молочної сировини до надходження готової продукції споживачам, сільське господарство знаходиться в складному становищі, перш за все, через велику роздробленість виробництва. У більшості випадків попит на кінцеві продукти переробки є більш еластичним на відміну від попиту на молочну сировину. Переробники й закупівельники, практично мають владу на продовольчому ринку, перш за все, у формуванні цінової політики. Виробники ж молока змушені погоджуватися з подібними умовами, що пов'язано з особливостями молочної сировини [5].

Виходячи зі специфіки виробництва молока, можна говорити про ринок молочної продукції у свіжому та переробленому вигляді.

Сегментами ринку молока та молочної продукції є [6]:

1) ринок споживачів - окремі особи, які купують свіжу і перероблену продукцію для задоволення особистих потреб;

2) ринок виробників - покупці свіжої продукції як сировини для переробки, або готової продукції та напівфабрикатів для використання в процесі виробництва в закладах громадського харчування, на підприємствах харчової промисловості для виготовлення інших продуктів харчування (наприклад, кондитерських і хлібобулочних виробів);

3) ринок проміжних продавців - покупці продукції з метою подальшого перепродажу (в основному заклади оптової та роздрібної торгівлі);

4) ринок державних установ - державні організації, які купують продукцію для передачі медичним закладам, дитячим будинкам, військовим частинам та ін.

Фактори, які впливають на формування ринку молока та молочної продукції, можна розділити на дві групи [7]:

1) Фактори внутрішнього середовища:

- кількість поголів'я корів;

- середньоденний удій молока;

- системи технологічного оснащення;

- персонал та ін.

2) Фактори зовнішнього середовища:

- політика держави;

- стан економіки;

- розвиток конкуренції та ін.

Аналіз статистичної інформації дозволяє зробити висновок про те, що, починаючи з 1990 року ринок молока та молочних продуктів України характеризується негативною тенденцією: скороченням поголів'я корів та обсягів виробництва молока, зростанням цін і зниженням споживання молочних продуктів серед населення (табл. 1).

Таблиця 1 - Виробництво, ресурси та обсяги продажу молока в Україні, (1900-2009 рр.) [8]

Можна сказати, що на даний момент галузь перебуває в стані стагнації. Серед основних факторів, що стримують розвиток вітчизняного ринку молока та молочної продукції, слід виділити скорочення поголів'я корів, низьку якість молока-сировини, застарілі технології, невідповідність вітчизняних норм і вимог щодо якості молока європейським [9].

Обсяги виробництва молока в Україні з 1990 року до 2009 року скоротилися більш ніж у два рази (з 24,5 млн. т в 1990 р. до 11,6 млн. т в 2009 році). Основним чинником даної тенденції є зниження виробництва молока на сільськогосподарських підприємствах: з 18,6 млн. т в 1990 році до 2,1 млн. т в 2009 (або на 87%).

Як наслідок основними виробниками молока стали господарства населення, на їх частку в 2009 році припадало приблизно 82%, а в 1990 р. 76% молока виробляли сільськогосподарські підприємства (рис. 1).



Рисунок 1 - Виробництво молока в Україні, тис. т [8]

Чисельність поголів'я корів за 1990-2009 рр. в усіх категоріях господарств скоротилася з 8378 тис. до 2758 тис. голів (або на 67%). Дані зміни відбулися за рахунок великих сільськогосподарських підприємств, в яких чисельність поголів'я за аналізований період скоротилася з 6191 тис. до 605 тис. голів (або на 90,23%). У господарствах населення чисельність корів за даний період скоротилася з 2187 тис. до 2153 тис. голів (або на 1,5%), а по відношенню до 2008 року зросла майже на 5%. У цілому, в 2009 на частку приватних господарств припадало 78% поголів'я корів (рис. 2).

Рисунок 2 - Чисельність поголів'я корів в Україні, тис. голів

У 2008 році з 7,7 тис. підприємств, які тримають молочних корів: 27,3% мали від 1 до 20 корів; 32,5% - від 20 до 100 корів; 36,5% - від 100 до 500 корів, 3,7% - це ферми, які мали 500 і більше корів, з них 31 підприємство має 1000 і більше корів [10].

Дана ситуація здійснює негативний вплив на рентабельність молочного тваринництва, бо молочне стадо в 50-100 корів є економічно неефективним [9].

Серед чинників зростання собівартості молока можна виділити: зростання цін на корми, паливно-мастильні матеріали, електроенергію, обладнання.

Важливою проблемою галузі є низька якість сировини. Так, частка реалізованого сільськогосподарськими підприємствами молока, що в більшості випадків відповідає першому й другому сорту, переробним підприємствам у 2009 році склала 33%. Решта ж 67% молока надходять на переробку від господарств населення, у яких «технологія виробництва», по суті, не може забезпечити високої якості.

Але слід зазначити, що якість молока, що реалізується підприємствам, має тенденцію до підвищення.

Це пов'язано з прагненням одержання більш високої виручки, тому що різниця в цінах між I і II сортом - в межах 10-20%, а між першосортним і несортовим молоком - більше 30% [11].

З 2003 по 2010 рік серед окремих видів молочних продуктів найбільше зростання обсягів виробництва спостерігається серед спредів (зростання на 55%), молока обробленого (зростання на 25%), сирів жирних, включаючи бринзу, і свіжих неферментованих, а також кисломолочних сирів (зростання на 24% і 36% відповідно.) (табл. 2).

Таблиця 2 - Виробництво основних видів молочних продуктів в Україні (2003-2010рр.),тис. т [8]

Аналіз статистичної інформації про обсяги виробництва окремих видів молочних продуктів та обсягів молока, що надходять на переробку, дозволив виявити фальсифікацію молочної продукцію.

У (табл. 3) наведені дані з виробництва окремих видів молочних продуктів. На підставі наведених даних був розрахований об'єм молока, який необхідний для виробництва того чи іншого молочного продукту в залежності від його жирності.

Порівнявши отримані результати про обсяги молока, які необхідні для виробництва того або іншого продукту, з даними офіційної статистики щодо обсягів переробки молока, можна відзначити, що об'єм молока, який необхідно переробити перевищує значення офіційних обсягів переробки (табл. 3).

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що в середньому близько 40% молочних жирів замінюється рослинними (за аналізований період 2003-2009 рр.).

При цьому основна заміна молочних жирів відбувається у продуктах з найбільшою кількістю жирів (тверді сири та вершкове масло).

Таблиця 3 - Аналіз виробництва основних видів молочних продуктів в Україні (2003-2010 рр.), тис. т [8]

Скорочення виробництва молока, зростання цін на молочну продукцію, зниження купівельної спроможності призвело до значного скорочення споживання молочних продуктів. Так, за роки незалежності України споживання молока і молочних продуктів скоротилося майже на 60%. Якщо в 1990 році на одну людину припадало 373 кг/рік молочних продуктів (у перерахунку на молоко), в 1995 році споживання вже становило 244 кг/рік, а в 2009 році - 213 кг/рік. У відповідності з науково обґрунтованими нормами людина повинна споживати 380 кг молока на рік (рис. 3). Для порівняння: середньорічний показник споживання цього продукту у Франції - 440 кг, у Німеччині - 430 кг, у Данії - 380 кг, в Австрії - 370 кг [11].

Ціноутворення на молоко і молочні продукти характеризується сезонністю, так пік зниження цін в Україні відзначається у червні-серпні. Починаючи вже з вересня, у зв'язку зі зменшенням надоїв, ціни ростуть, і досягають свого максимуму в листопаді - грудні. Великий вплив при ціноутворенні на ринку готової молочної продукції здійснюють посередники при закупівлі молока-сировини і реалізації готової продукції. При закупівлі молока посередницькими структурами його закупівельна ціна зростає приблизно на 15-20% [8]. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України «Щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» № 1782-17 від 22.12.2009 р., товаровиробники молока і м'яса перестали отримувати ПДВ від переробників, як результат виробники молока підняли відпускні ціни більш ніж на 40% з метою компенсації втрат від ПДВ [12;13;].

Рисунок 3 - Споживання молочних продуктів в Україні (в перерахунку на молоко) [8]

У 2009 Україна займала одинадцяте місце серед основних світових виробників молока та молочної продукції (обсяг виробництва в 2009 році склав приблизно 12 млн. т). Світовими ж лідерами з виробництва молока в 2009 році стали Індія (112 млн. т), США (85,5 млн.), Китай (43,6 млн. т), Росія (32,8 млн. т). У 2009 році 163,75 тис. т молока було експортовано у вигляді сирів (47%), сухих молочних продуктів (28%) та інших товарів. Якщо в 2004 і 2005 роках Україна могла без шкоди для внутрішнього споживання вивезти близько 2 млн. т молока, то на даний момент надлишки складають не більше 1,3 млн. т на рік. За підрахунками фахівців, якщо виробництво молока в Україні знизиться ще на 10%, то країна з експортера перетвориться на нетто-імпортера молокопродуктів [11].

У структурі експорту близько 50% припадає на ринок Росії, куди Україна експортує сири. Сухі молочні продукти в основному експортуються в такі країни як Сирія, Туреччина, Алжир, Казахстан, Єгипет, країнами-імпортерами казеїну є Німеччина і Польща.

Імпорт молочних продуктів в Україні незначний, а серед основних постачальників виступають білоруські та російські компанії. Так у 2009 році імпорт склав 46,16 тис. т. У зв'язку з ускладненням ситуації на вітчизняному ринку, в 2009 році в Україні з Білорусії був ввезений рекордний обсяг вершкового масла 16,3 тис. тонн, що в структурі експорту (у натуральному вираженні) склало 35%. На частку кисломолочної продукції припало 15% імпорту.

У 2009 році в Україні 11 великих компаній займали 60,2% ринку, на частку ж інших 300 виробників доводилося 39,8% ринку молочної продукції (рис. 4).

Рисунок 4 - Структура ринку цільномолочної продукції в 2009 році в натуральному виразі (за виробниками), % [14]

Слід зазначити, що надалі можна припустити, що буде спостерігатися тенденція до скорочення кількості підприємств і посилення конкуренції на ринку. Вступ України до СОТ відкрив дорогу іноземним виробникам. Великі компанії з іноземним капіталом постійно збільшують контрольовану ними частку ринку, поглинаючи конкурентів. Так французька група «Lactalis» (ТМ «President») вже володіє Миколаївським молочним комбінатом, компанією «Білосвіт Умань» і Павлоградським молочним комбінатом (ТМ «Фанні») [11].

Аналіз інформації про стан ринку молока і молочної продукції дозволяє зробити наступні висновки:

- на даний момент молочна галузь перебуває в стані стагнації. Розвиток вітчизняного ринку молока та молочної продукції стримують такі фактори як скорочення поголів'я корів, низька ефективність селекційної роботи, низька якість сировини, застарілі технології;

- основними виробниками молока є господарства населення, частка їх виробництва в 2009 році становила близько 82%;

- чисельність поголів'я корів за 1990-2009 рр. в усіх категоріях господарств скоротилася на 67%;

- важливою проблемою галузі є низька якість сировини. Частка реалізованого молока першого і другого сорту в 2009 році склала лише 33%;

- споживання молочних продуктів (у перерахунку на молоко) становить 56% від науково обґрунтованих норм;

- у середньому близько 40% молочних жирів замінюється рослинними (за аналізований період 2003-2009 рр.). При цьому основна заміна молочних жирів відбувається у продуктах з найбільшою кількістю жирів (тверді сири та вершкове масло);

- експорт молочної продукції України можна назвати - монозалежність, тому що близько 50% структури експорту припадає на ринок Росії.

За оцінками дослідників в подальшому на ринку молока та молочної продукції будуть спостерігатися наступні тенденції: зміни в структурі виробництва (збільшення частки продукції з високою доданою вартістю, таких як морозиво, йогурти, сири); збільшення концентрації ринку через поглинання дрібних підприємств великими; збільшення вертикальної інтеграції.

З метою поліпшення стану української молочної галузі уряду необхідно впровадити програму розвитку молочних кооперативів, здійснення фінансової підтримки підприємств через механізм кредитування з мінімальними процентними ставками, лізингових операцій для реконструкції та модернізації виробництва, створення системи управління безпекою молочної продукції та оцінки якості.

2. Постановка задачі

якість оцінка йогурт молочний

Дослідивши стан молочної промисловості в Україні, було виявлено позитивні та негативні тенденції цієї промисловості. Беручи до уваги те, що на сучасному етапі розвитку суспільства конкурентоспроможність будь-якого продукту визначається його якістю та співмірністю ціни, вирішено дослідити цю галузь більш детально на прикладі йогурту.

Для того щоб реалізувати відповідне оцінювання якості треба вирішити такі задачі:

- визначення показників якості;

- застосування відповідних методів для визначення пріоритетних показників якості;

- створення шкали оцінок вибраних показників якості;

- вибір методу дослідження якості;

- збирання даних;

- обробка даних;

- оцінювання якості виробу або послуги.

Використовуючи вимоги ДСТУ 4343:2004 [3] та застосовуючи метод “мозкового штурму” визначаємо показники якості. За допомогою методу “мозкового штурму” та діаграми у вигляді дерева визначаємо пріоритетні показники якості.

При створенні шкали оцінок вибраних показників якості застосовується експертний метод.

Розглядаючи та аналізуючи методи дослідження якості, для збирання даних використовуємо анкетування та метод робочої зустрічі.

При обробці результатів знову обираємо експертний метод.

Результатом роботи має бути оцінка якості виробу.

3. Вибір методу дослідження якості виробу

3.1 Огляд методів дослідження якості

На початковому етапі оцінювання якості здійснюється за допомогою процедур самооцінки.

Самооцінка - це вичерпний і систематичний перегляд принципів діяльності компанії й результатів, які досягнуто нею, з урахуванням моделі розвитку бізнесу, що реалізує компанія.

Процес самооцінки дозволяє компанії краще усвідомити свої сильні боки й визначити ті з областей своєї діяльності, удосконалення яких може призвести до просування в бізнесі. Результатом самооцінки є цілеспрямоване планування заходів, строге виконання яких призводить до досягнення реального прогресу.

Необхідно пам'ятати, що який би метод не використовувався, метою проведення самооцінки є безперервне вдосконалення діяльності компанії. За підсумками самооцінки здійснюється планування необхідних заходів і їхнє подальше виконання.

Отже, методами самооцінки є:

Метод моделювання конкурсу припускає підготовку повномасштабного текстового документу обсягом до 75 сторінок на підставі обраної моделі керування якістю. Використання цього методу вимагає наявності команди досвідчених експертів. Для самооцінки одного з підрозділів компанії можна залучати співробітників інших підрозділів або філій цієї ж компанії. У випадку, коли оцінюється компанія в цілому, бажано залучати незалежних експертів з інших компаній. В цілому метод моделювання конкурсу забезпечує всебічний аналіз діяльності компанії й високу точність одержаних результатів.

Метод формулярів дозволяє скоротити загальний обсяг робіт, які пов'язано з самооцінкою, можна за допомогою використання типових формулярів. У верхній частині формуляра наводиться опис складової критерію, трохи нижче - області діяльності, до яких звернений цей критерій. Інша частина сторінки розбивається на розділи, у яких вказуються сильні боки, області діяльності, що вимагають удосконалення, і факти, на підставі яких було зроблено висновки.

Детально пророблений пакет формулярів особливо зручний для аналізу критеріїв з групи «Вживаються зусилля, що». Якщо компанія досить велика й складається з декількох підрозділів, то можна співставити формуляри, які отримано з різних підрозділів, і визначити сильні сторони й сфери, які вимагають вдосконалення, для компанії в цілому. На підставі отриманих результатів поточна стратегія компанії може бути переглянута й розроблений широкомасштабний план заходів щодо вдосконалення діяльності. Описаний метод необхідно застосовувати систематично, домагаючись безперервного вдосконалення діяльності компанії.

Метод матричних діаграм припускає заповнення спеціальної матриці, в якій наводяться результати, що досягнуто компанією з погляду критеріїв обраної моделі керування якістю. За кожний результат нараховується певна кількість балів, зазвичай за шкалою від 0 до 10.

Хоча кожна компанія по-своєму унікальна й зіштовхується з властивими їй одній проблемами, використання матричних діаграм допомагає оцінюванню критерію на практиці й забезпечує простий і швидкий засіб оцінки досягнутого прогресу.

Найбільше метод матричних діаграм підходить для використання невеликими компаніями.

Метод матричних діаграм може застосовуватися на будь-якому рівні компанії, він може здійснюватися або керівництвом компанії, або групою відібраних співробітників з підрозділу, який оцінюють.

Звичайне складання матричної діаграми є одним з чотирьох етапів методу робочої зустрічі, що допомагає керівництву самостійно планувати й здійснювати заходи, які призначені для безперервного вдосконалення діяльності.

Метод робочої зустрічі. Основна перевага методу робочої зустрічі полягає в тому, що він вимагає активної участі керівників підрозділу, який здійснює самооцінку. Керівники відповідають за збирання та надання даних. Зібрана інформація є відправною точкою для ухвалення погодженого рішення. Як показав досвід, для більш ефективної реалізації методу бажано додатково залучати двох досвідчених експертів-консультантів. Найкраще, якщо один з них є співробітником того підрозділу компанії, який здійснює самооцінку, а другий - співробітником іншого підрозділу компанії.

Метод робочої зустрічі містить у собі наступні етапи:

· Навчання.

· Збирання даних.

· Робоча зустріч для підрахунку балів.

· Узгодження дій.

· Аналіз досягнутого прогресу.

Відразу після закінчення робочої зустрічі вважається доцільним переходити до етапу планування дій. Метод припускає, що керівники призначають конкретну дату, коли вони зберуться для узгодження плану дій. Звичайно окремі керівники беруть на себе відповідальність за підготовку рішень з конкретних областей діяльності, що входить у сферу їхньої компетенції, а також готують ряд конкретних пропозицій, які будуть подані на робочій зустрічі за узгодженням плану дій. Необхідно організувати роботу таким чином, щоб аналіз прогресу, якого досягнуто в результаті виконання дій за результатами самооцінки, здійснювався б під час традиційного обговорення справ у компанії, а не виглядав би специфічним заходом. Як і у випадку використання інших методів, метод робочої зустрічі бажано застосовувати систематично.

Метод анкетування. Використання опитувальних аркушів або анкет є ще одним способом самооцінки. Метод анкетування є одним з найменш ресурсномістких, і за наявності розробленого й перевіреного опитувальника самооцінка може бути здійснена досить швидко. Цей метод дуже зручний для визначення думок співробітників компанії. Метод може застосовуватися одночасно з методом робочої зустрічі, забезпечуючи більш збалансовану оцінку ситуації.

У ході застосування деяких глибинних методів самооцінки (таких, наприклад, як метод робочої зустрічі) деякі компанії використовують для збирання даних найпростіші опитувальники, що припускають два варіанти відповіді - «так» або «ні». Деякі компанії для аналізу своїх сильних боків, областей діяльності, що вимагають подальшого вдосконалення, і для складання плану заходів щодо розвитку бізнесу використовують більш складні опитувальники. Такого роду опитувальники припускають цілий список альтернативних відповідей. Існує величезна кількість різноманітних анкет. Вони містять вичерпний список питань, за допомогою яких можна проаналізувати реальний стан справ на підприємстві. Анкети можуть бути взяті з відомих видань з економіки й менеджменту або ж розроблені всередині самої компанії.

Незважаючи на численні переваги, метод має ряд недоліків, з яких можна звернути увагу на такі:

· Захоплення використанням опитувальника може виявитися малоефективним.

· Не всякий співробітник компанії в змозі правильно зрозуміти зміст питань.

· Метод вимагає акуратного цілеспрямованого використання, оскільки його систематичне застосування може підвищити рівень запитів співробітників.

· Аналіз анкет дозволяє зрозуміти, що думають люди, але не поясняє, чому вони дотримуються такої точки зору.

· Не формується список сильних сторін і сфер діяльності, які вимагають подальшого вдосконалення, а точність результатів залежить від якості питань, що задаються.

Метод рівної участі. Цей метод порівняємо з методом моделювання конкурсу з погляду повноти інформації, яка надається, витрат часу й ресурсів. Його відмінною рисою є та обставина, що він забезпечує підрозділу, який здійснює самооцінку, абсолютну свободу в підготовці документів, на підставі яких здійснюється аналіз. В одному з крайніх випадків це може бути просто пакет документів, звітів, графіків тощо, а в іншому - щось на кшталт заявки на участь у конкурсі на здобуття Європейської Премії Якості. Метод припускає активну взаємодію адміністрації підрозділу з досвідченими експертами з числа керуючих, котрі не є співробітниками цього підрозділу. Вони мусять допомогти підрозділу об'єктивно розібратися у своїй діяльності, але при цьому до їхніх обов'язків не входить винесення якого-небудь судження, надання поради або консультації. Комбінування зусиль адміністрації з відвідуванням компанії незалежними експертами, котрі в змозі забезпечити високу точність підрахунку балів і акуратний облік думок, високу ступінь відповідальності підрозділу й всебічне функціональне вивчення ситуації експертами.

Процес самооцінки необхідно систематично повторювати, причому час між повтореннями повинний бути достатнім для внесення необхідних змін. Для досягнення максимальної віддачі, як, і у випадку використання інших методів, необхідно заручитися схваленням вищого керівництва компанії. Це схвалення може бути гарантоване в тому випадку, коли в якості експертів виступають старші керівники, котрі відповідають за різні напрямки діяльності компанії [15].

3.2 Вибір і обґрунтування методу дослідження якості

Ознайомившись з вище переліченими методами дослідження якості, ми вирішили обрати метод робочої зустрічі і анкетування для забезпечення більш збалансованої оцінки ситуації.

Основна перевага методу робочої зустрічі полягає в тому, що він вимагає активної участі керівників підрозділу, які здійснюють самооцінку. Керівники відповідають за збирання та надання даних. Зібрана інформація є відправною точкою для ухвалення погодженого рішення.

Метод анкетування ми обрали, оскільки він один з найменш ресурсномістких, і за наявності розробленого й перевіреного опитувальника самооцінка може бути здійснена досить швидко. Цей метод дуже зручний для визначення думок.

Перелік посилань

1. Справочник потребителя. Тест: йогурт питьевой. [Електрон. ресурс]. Режим доступа: http://test.org.ua/tests/food/215

2. Щербак, О.В. Йогурт: вкусно, полезно, питательно [Текст] / О.В. Щебак // Продукты и ингредиенты. - 2010. - №5. - С. 61

3. Державний стандарт України. ДСТУ 4343:2004. Йогурти. Загальні технічні умови [Текст] / Національний стандарт України. - чинний від 01.10.05. -К.: Держспоживстандарт України, 2005. - 5 с.

4. Васильчак С.В. Особливості функціонування ринку молока і молочної продукції [Текст] / С.В. Васильчак // Науковий вісник НЛТУ України, 2005. - № 15.4. - С.357-362.

5. Шубравська О.В. Розвиток ринку молока і молочної продукції: світові тенденції і вітчизняні перспективи [Текст] / О.В. Шубравська, Т.В. Сокольська // Економіка і прогнозування. - 2008. - № 2. - С. 80-93.

6. Ринок продовольства: проблеми формування і розвитку [Текст] / Під. ред. П.Т. Саблука, В.І. Бойка, М.Г. Лобаса. - К.: Укр. ІНТЕІ, 1993. - 236 с.

7. Тошина, Н.П. Механізм стабілізації ринку і молоко продукції України в умовах обмеженості ресурсів [Текст] / Н.П. Тошина // Наука молода. - 2008.- №4. - С.48-51.

8. Статистичний щорічник України за 2008 рік [Текст] / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. - 568 с.

9. Протасова Л.В. Аналіз виробництва молока та молочних продуктів в Україні [Текст] / Л.В. Протасова // Міжнародний збірник наукових праць. - 2008. - Випуск 1(16). - С. 229-234.

10. Бондаренко В.М. Розвиток ефективного виробництва молока та його промислової переробки в Україні [Текст] / В.М. Бондаренко // Економіка АПК. - 2008. - № 5. - С. 61-64.

Размещено на Allbest.ru