Интернет-трейдинг уперше одержав популярність у середині 90-х років як технологія, що дозволяє спростити й прискорити процес прийому заявок від приватних інвесторів на операції із цінними паперами, а також як надзвичайно прибутковий бізнес. В остаточному підсумку це привело до перегляду ряду економічних моделей і концепцій функціонування світових фінансових ринків у цілому, виникненню принципово нового конкурентного середовища, розробці технологічних стандартів, появі нових гравців, торговельних площадок і фінансових інструментів. Онлайнові технології приспіли саме вчасно й виявилися манною небесною для дисконт-брокерів. Що вийшло в результаті цього симбіозу: модель бізнесу виявилася економічно затребуваною й, більше того, фактично створила новий ринок послуг. Інтернет-трейдинг, як і кожний І-бізнес, росте за рахунок обороту. Заробив самодостатній ланцюжок: чим менше комісія й простіше технологія, тим більше клієнтів, а значить - більше транзакцій, більше прибуток, незважаючи на те, що комісія постійно знижується (у середньому більш ніж в 5 разів з 1994 року). Поруч із брокерами відразу з'явилися постачальники фінансової інформації, почали видаватися нові журнали, книги, проводитися конференції, відкриватися навчальні й консалтингові центри й т.д. Виникла ціла галузь послуг. З іншої сторони, цей бізнес, "розворушивши" нову верству клієнтів, залучив на фондовий ринок масу приватних інвесторів. Попит на фондові деривативи неминуче штовхав котирування нагору, підтримував найвищу ліквідність і привів до розквіту інвестиційної ейфорії. Багато-які аналітики вважають, що цей феномен з'явився основною причиною підйому американського ринку фондових деривативів у цілому за останні роки.

Затребуваність цього сервісу з боку споживачів підтверджує й реакція фондового ринку. Наприклад, іменитий брокерський будинок Charles Schwab ще кілька років назад був аутсайдером. Вчасно вловивши тенденцію й переорієнтувавшись на надання послуг у режимі онлайн, він в 1996 році став провідним Інтернет-брокером у світі. Зараз Charles Schwab обслуговує близько 3,3 млн. інвестиційних рахунків, роблячи порядку 180 тис. транзакцій у день. В 2006 році він зберіг лідируюче положення, але випробував найсильніший тиск із боку молодих й агресивних конкурентів, демпінгуючих на комісії. Як слідство, фондові деривативи Charles Schwab помітно подешевіли за 2006 рік. Незважаючи на це, його капіталізація майже в два рази перевищує аналогічний показник найбільшого (поки оффлайнового) інвестиційного банку Merrill Lynch.

Ряд аналітиків акцентують увагу на спекулятивному характері операцій багатьох приватних інвесторів і вважають, що гроші, що прийшли на ринок в результаті розглянутих процесів, крутяться там чисто "віртуально". На самій справі ці капітали реально працюють на ріст економіки. Наприклад, венчурні hi-tech-компанії (зв'язок, Інтернет, біотехнології й т.п.) одержали реальний механізм запозичення коштів з відкритого ринку, які оперативно вкладаються в розробки й маркетинг.

Відзначимо, що із впровадженням Інтернет-технологій зменшився час прийняття рішень і реакції учасників на ринкову ситуацію. За рахунок різкого росту числа угод (нехай і невеликих по обсязі) збільшилася швидкість обороту капіталу. Зрушення в структурі інвесторів укупі з новими технологіями привели до зміни характеру й динаміки самих ринків. Навіть технічні аналітики повсюдно визнають, що напрацьовані моделі вже не діють.

Зазначені фактори приводять до нових економічних концепцій і моделей бізнесу. Світові фінансові ринки активно переходять до "роздрібної" моделі розвитку, переорієнтовуючи свою інфраструктуру на індивідуального інвестора. Нові принципи організації торгів вимагають розробки нових інструментів і правил їхнього обігу. У США й у Європі різко прискорився процес створення нових торговельних площадок, у тому числі альтернативних торговельних систем (ATS) і мереж електронного зв'язку (ECN), зросла конкуренція між ними.

Тому що Інтернет дозволяє надати клієнтові в одній точці доступу практично необмежений набір інтерактивних сервісів, то й розвиток бізнесу (і Інтернет-трейдингу зокрема) іде на основі принципу "функціональної повноти". Компанії прагнуть об'єднати на своєму сайті настільки повний комплекс послуг - банківських, інвестиційних, страхових, інформаційних, щоб клієнтові не було необхідності звертатися в інші фірми.

Фінансова компанія, що надає такий повномасштабний сервіс, фактично одержує можливість контролювати всі грошові операції клієнта, починаючи від позик на покупку нерухомості й кінчаючи пенсійними схемами. Тому швидкими темпами йдуть процеси інтеграції технологій й бізнесу, різко прискорилося створення альянсів між провайдерами фінансових даних, брокерами, електронними банками, страховими компаніями й т.д.

Наприклад, американський Інтернет-брокер Е*Trade купив в 1999 році за 1,8 млрд. доларів Telebanc Financial. Це заснований ще в 1989 найбільший американський банк, що діє винятково в Мережі. Він був відомий в частковості тим, що завдяки мінімізації накладних витрат міг забезпечувати дуже високу ставку депозиту. Багато брокерів стали партнерами, або власниками ECN і розвивають свої власні ATS, а провідні постачальники фінансової інформації прагнуть включити виконання ордерів у число своїх послуг. Наприклад, провайдер GlobalNet Financial уклав стратегічний альянс із мережею NexTrade, купивши її торговельну платформу й одержавши доступ до всіх її ринків. Тим самим він додав до своїх унікальних інформаційних можливостей послуги по Інтернет-трейдингу. Datek володіє електронною мережею Island й у такий спосіб забезпечує своїм клієнтам можливість торгівлі фондовими деривативами, що котируються на NASDAQ, після закриття офіційної торговельної сесії. E*Trade уклав альянс з ECN Instinet (у якій присутні фондові деривативи NYSE й NASDAQ) з аналогічною метою. У травні 2004 року консорціум з Instinet, Warburg Dillon Read, Morgan Stanley, American Century J. P. Morgan й Archipelago заплатив близько 21 млн. доларів, щоб урятувати мережу TradePoint, що базується в Лондоні, і орієнтовану на роботу з місцевими фондовими деривативами. Ця мережа змогла "відтягнути" на себе в 1998 році лише 1% від обсягу торгів Лондонської фондової біржі (LSE) і втратила 11,5 млн. доларів при доходах лише в 1 млн. доларів. Новий консорціум володіє тепер 54% фондових деривативів цієї мережі й має намір передати туди частину свого потоку ордерів, щоб забезпечити ліквідність. Це цілком можливо, тому що в сукупності через членів консорціуму проходить до 25% обороту LSE. Зміст всіх таких злиттів - не тільки в диверсифікованості діяльності й скороченні накладних витрат (весь сервіс "живе" у Мережі). Інтеграція сервісу приведе до взаємного розширення клієнтської бази кожної з послуг й прискорить розвиток бізнесу в цілому.

З іншого боку, відбувається формування спеціалізованих сервісів, орієнтованих на різні типи інвесторів. Наприклад, середній розмір клієнтського портфеля в Paine Webber становить 1 млн. доларів. Зрозуміло, що така клієнтура має зовсім інші критерії оцінки й вибору контрагента, у всякому разі, не розмір комісійних. Тому керівництво великих інвестиційних банків хоча й розвиває онлайновий сервіс, але розглядає його як додатковий. Цілком можливо, що більше практичним для таких "китів" є не створення власного підрозділу, а покупка одного з Інтернет-брокерів, з усіма його технологіями й клієнтурою.

Приклад роботи: Америка

Обсяг угод, зроблених приватними інвесторами через Інтернет у другому півріччі 2007 року, склав 80% від їхнього загального числа, у порівнянні з 78% в першому. У цілому за 2007 рік ця цифра становить 82%, тоді як ще рік назад перебувала на рівні 70%.

У США за останні два роки із загального числа фондових деривативів, проданих часткою й корпоративним інвесторам, більше 25% пройшло через Інтернет-брокерів. По оцінкам консалтингової компанії Gomez Advisors, до 2009 року у світі буде відкрито 18 млн. інвестиційних рахунків (в 1996 їх було тільки 1,5 млн., в початку 1999 - 5,1 млн.). У цей час уже п'ята частина угод з фондовими деривативами NASDAQ відбувається через Інтернет, і ця частка неухильно росте. Тим часом, середня кількість угод, що доводиться на одну людину, не така вже й велика. По оцінках Forrester Research, для американців воно становить 10 в рік. Середній розмір рахунку - теж невеликий і становить кілька десятків тисяч доларів (багатий інвестор не буде заощаджувати на комісії й зволіє працювати з full-service-брокером).

Інвестиції в бізнес, пов'язаний з наданням брокерських послуг через Інтернет, уважаються надзвичайно привабливими самі по собі. За останні 4 роки ця галузь розширювалася на 20-60% у рік. Фондові деривативи провідних брокерів виросли за цей час в 3-8 разів. Бернард Арно, французький бізнесмен, відомий по створенню й "розкручуванню" ряду всесвітньо відомих торговельних марок (він контролює групу LVMH Moet Hennessy Louis Vuitton, що належать такі бренди, як Hennesy, Christian Dior, Kenzo, і багато інших) робить ставку на Інтернет. Разом зі Статтю Алленом (співвласником і одним із засновників Microsoft) і ТА Associates (однієї з найбільших в світі інвестиційних груп, що спеціалізується на вкладеннях у високі технології) Арно інвестує в Datek. Це самий швидкорозвиваючийся Інтернет-брокер, що має близько 350 тис. клієнтів, управляє активами розміром більше чим 10 млрд. доларів. Наприклад, при покупці клієнтом фондових деривативів з маржинального рахунку в надії на подальший ріст котирувань брокер має право без попередження закрити позиції, якщо залишок грошей на рахунку не покриває виниклий негативний баланс при несподіваному падінні курсу (говорять, що рахунок "не тримає" ринок). Хоча фондові деривативи після цього можуть знову піти в ріст, однак втрата клієнта буде вже непоправна. Як не дивно, причиною послужила "елементарність" сервісу, довгостроковий ріст котирувань і виникла через цього ейфорія: багато-які "домогосподарки" звикли до легкого прибутку й навіть не підозрювали, що ринок може падати. В 1999 року в Америці було порушено близько 40 тисяч позовів до брокерів, в яких клієнти обвинувачували їх у недостатньо чітко сформульованому попередженні про можливі ризики. Хоча дуже мала частина позовів була задоволено, репутація Інтернет-трейдингу була трохи підмочена.

Проте, в 2000 році ситуація виправилася й було зафіксовано безпрецедентний ріст числа угод - на 55%. В Інтернет-брокерів за останній квартал 1999 року було відкрито 1,8 млн. нових рахунків - найвищий результат за всю історію бізнесу. Сукупний обсяг інвестованих коштів виріс на 35% і досяг 900 млрд. доларів. Денний оборот NASDAQ постійно росте й зараз становить майже 2 трлн. доларів.

На початок 2006 року у світі зареєстровано кілька сотень Інтернет-брокерів. Це - як знову створені компанії, що спеціалізуються винятково на онлайнових послугах, так і підрозділу великих інвестиційних банків, класичних брокерських контор і взаємних фондів. Розвиток технологій і здешевлення вартості програмно-апаратних ресурсів привело до того, що по своїх інформаційних можливостях й технічному оснащенню приватні інвестори усе більше наближаються до професійним. В останні 2-3 року з'явився клас так званих дей-трейдерів (day trader), яких тільки в Америці по оцінці Асоціації електронних трейдеров (ЕТА) уже більше 5 тисяч. На відміну від основної маси інвесторів, дей-трейдери витягають прибуток з короткострокової зміни усередині денних котирувань, "скальпуючи" ринок і закриваючи позиції до кінця торговельної сесії.

Day trading - стратегія (метод, принцип) роботи на ринку, заснована на отриманні прибутку протягом торговельної сесії за рахунок спекулятивної гри на малих коливаннях цін на фондові деривативи (опціони, ф'ючерси і т.д.). Трейдери, що працюють на таких коливаннях, роблять "інтра-дей"-операції, тобто закривають позиції наприкінці кожної торговельної сесії, тому їх називають "дей-трейдерами", а фірми, що надають відповідні послуги, - дей-брокерами. Природно, що така стратегія роботи вимагає на порядок більше продуктивних (чим для середнього клієнта Інтернет-брокера, здійснюючого не більше 1-2 угод у день) технічних коштів, що надають доступ до інформації з торговельної площадки в реальному часі, і торговельної системи, що дозволяє миттєво реагувати на зміну ринкової ситуації й виводити угоду на ринок. Доступ до торговельній й інформаційної системам онлайнового брокера звичайно відбувається через стандартний Web-браузер, що не гарантує збереження "стану" при збої системи або обриві з'єднання. У дей-трейдингу використаються Е-DАТ (електронні торговельні системи прямого доступу), що працюють незалежно від браузера, що забезпечує швидкість і надійність. Для ефективної роботи дей-трейдеру потрібні не тільки так називані котирування першого рівня, що відображають лише результат останніх угод на торговельній площадці, але й інформація про те, хто, у якому обсязі й за якою ціною виставляє заявки. Така інформація з біржі NASDAQ отримується, зокрема, у системі NASDAQ Level II. Бізнес приносить прибуток дей-брокеру за рахунок великої кількості клієнтських угод. Клієнт може торгувати як за допомогою встановлення брокера в його ділінговому залі, так і з домашнього комп'ютера після інсталяції спеціального програмного забезпечення. Варто зазначити, що в силу специфіки роботи дей-трейдери ризикують набагато більше, ніж середній клієнт звичайного онлайнового брокера, тому швидше гублять весь свій капітал і вибувають із гри. Ці два фактори змушують дей-брокерів постійно шукати нових клієнтів. Онлайнові брокер відкриває в себе клієнтові інвестиційний субрахунок, виконуючи функції номінального власника його фондових деривативів. Навпроти, щоб забезпечити прямий доступ до ринку й обійти ряд законодавчих обмежень, дей-брокери часто надають клієнтові для торгів свій власний рахунок (природно, всі угоди проходять через шлюз, що відслідковує ліміти). При цьому формально вони не виконують заявок клієнта, а працюють на біржі самі, що дозволяє піти від ряду податків. Ця практика особливо поширена на Филадельфійській фондовій біржі. Таким чином, дей-брокери відрізняються не тільки від full-service-брокерів (тим, що не дають рекомендацій), але й від дисконт-брокерів (тим, що не пасивно виконують заявки, а пропагують дей-трейдинг як спосіб життя, "підштовхують" клієнта до активної торгівлі, пропонуючи йому спекулятивні стратегії й заохочуючи активних трейдерів зниженням комісійних). Зрозуміло, що дей-брокер може працювати тільки в режимі онлайн.

Приклад роботи: Європа

По даним Forrester Research, обсяг європейського ринку послуг Інтернет - трейдингу (включаючи брокерське й інформаційне обслуговування) оцінюється в 8 млрд. євро. Хоча й з деяким запізненням, у Європі активно пішли процеси впровадження Інтернет-технологій у банківській сфері й об'єднання компаній, що надають різні області фінансового бізнесу. Однак в відмінність від Америки, де банки "проґавили" роздрібний сектор інвестиційних послуг і віддали пальму першості онлайновим брокерам, у Європі, можливо, буде реалізований інший сценарій. Справа в тому, що в чинність особливостей банківської системи в Європі так і не встиг прижитися брокерський бізнес, орієнтований на частках інвесторів. Швидше за все, Європа "перескочить" американську модель full-service-брокерів, що надавали індивідуальні послуги за телефоном, і перейде прямо до Інтернет-моделі, заснованої на роздрібних послугах онлайнових брокерів.

З погляду швидкості впровадження нових технологій найбільші зміни у банківсько-інвестиційному секторі ініціюються з боку порівняно невеликих онлайнових брокерів, на яких доводиться основна частина приросту в секторі приватних інвестицій. Тому великі банки намагаються скупити на корені "готових" онлайнових брокерів, або організувати власний сервіс на основі цієї технології.

Досвід Америки показує, що такі можливості приводять до вибухового росту кількості нових гравців. Якщо в 1997 році в Європі було лише 35 дисконтів-брокерів, то зараз - більше 100.

У США покупка фондових деривативів як спосіб мінімізації податків, нагромадження коштів на утворення, росту пенсійних заощаджень, є природною. Наприклад, відкривши так званий individual retirement account (IRA) - персональний пенсійний рахунок, американець може відраховувати на нього щорічно певну суму, виведену з під оподатковування, і провадити будь-які операції по покупці-продажі активів. Прибуток з такого рахунку також не обкладає податком, за умови, що наявні можуть бути зняті тільки після виходу на пенсію. У Європі таких можливостей й, відповідно, стимулу ні, а основними клієнтами Інтернет брокерів є не консервативні "домогосподарки", а молоді спекулянти.

Найбільш розвинений Інтернет-трейдинг у Німеччині, що виглядає "самотньою вершиною" на тлі європейської відсталості в цьому питанні. Конкуренцію Німеччині може скласти тільки Франція, де, незважаючи на досить малу клієнтську базу, обсяг торгівлі в 2006 році склав 70% від німецького, і Швеція, банки якої є найбільш сучасними з погляду Інтернет-технологій. Безумовним лідером по темпах росту як рівня сервісу, так і самого ринку фондових деривативів є скандинавські країни, а саме, Фінляндія й Норвегія. Їхній сумарний внесок не перевищує 5%, однак у чинність загальної "мобілізації" і вибухового розвитку технології WAP, що дозволяє забезпечити доступ до інформації й торгів через мобільний телефон, перспективи досить серйозні. Аутсайдерами по темпах розвитку є Великобританія й Швейцарія. Швидше за все, це багато в чому пов'язане з їхньою системою оподатковування й високою вартістю послуг.

Проте, J. P. Morgan у своїй доповіді "Брокерський бізнес через Інтернет: нестримне зростання" оцінює збільшення кількості рахунків у Європі до 2,5 млн. в 2008 році й до 8 млн. в 2010. Цьому буде сприяти й загальний ріст числа користувачів Інтернет - від 43 млн. до 126 млн. за 2004 - 2008 рр.

Поява й ріст числа дисконтів-брокерів у США була викликана скасуванням обмежень на мінімальний розмір комісії в 1975 році. Двигунами американського ринку онлайнових послуг стали дві обставини: низька ціна і елементарність сервісу ("просто клацни мишкою"). У Європі фактором росту бізнесу стане не технологія сервісу як така, а розширення клієнтської бази й ряд законодавчих і структурних рішень, зокрема передбачувана реформа пенсійної системи, що дозволить залучити наявні нагромадження на ринок.

Відзначимо, що незважаючи на нерозвиненість роздрібного бізнесу в цілому, Європа може похвастатися своїми технологічними успіхами. Європейські біржі створюють найсучасніші електронні системи торгів, опираючись на "західний" досвід й учачись на чужих помилках. Яскравим прикладом є EUREX - дітище німецької термінової біржі DTB (Франкфурт) і швейцарської біржі опціонів і ф'ючерсів SOFFEX. Почавши торги восени 1998 року, до теперішнього часу EUREX стала найбільшим, повністю електронним європейським ринком фінансових деривативів. На ній котируються, зокрема, опціони й ф'ючерси на індекси DAX, S&P500, FTSE, Euro-Stoxx, Nikkei й ін. Клірингова палата й торговельна система EUREX забезпечують децентралізований, стандартизований глобальний доступ до торгів і високу ліквідність, завдяки великому числу учасників ринку. Правда, в основному - інституціональні. Членами цієї біржі вже стали більше 300 найбільших брокерських будинків Європи й США.

Останнім часом стабільно розвивається EASDAQ - розташований в Брюсселі аналог NASDAQ, орієнтований на сектор європейських високотехнологічних компаній. Конкурентом йому може стати NASDAQ Europe - проект створення пан'європейської фондової біржі, що розвиває NASD в кооперації з американським інвестиційним фондом EE-partners, французької венчурною компанією Viventures Capital й японської Softbank.

Практика интернет-трейдингу