Правила проведення ідентифікаційної експертизи, експертизи кількості та якості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правила проведення ідентифікаційної експертизи, експертизи кількості та якості



Експертиза товарів є одним з найважливіших і обов'язкових видів експертизи. Інші види експертизи санітарно-гігієнічна, ветеринарна - доповнюють експертизу товарів і не завжди є обов'язковими. Так ветеринарна експертиза обов'язкова тільки для харчових продуктів тваринного походження, шкіряної та хутрової сировини. Для інших споживчих товарів вона не застосовується.

Обов'язковість експертизи товарів зумовлюється її сутністю, і передусім тим, що в основі її є оцінка органолептичних властивостей і показників, що значною мірою наближає експертизу до оцінки товару споживачами. Крім того, завдяки достоїнствам органолептичного методу визначення показників якості (швидкість, доступність) забезпечується ідентифікація товару, а дійсні значення органолептичних показників дозволяють прямо чи опосередковано оцінювати й інші групи показників (фізико-хімічні та мікробіологічні).

Іноді експертизу товарів зводять виключно до органолептичної оцінки показників якості, але це неправильно. Оцінка органолептичних властивостей і показників лише один із елементів цієї експертизи, хоч і дуже значний. Завдання експертизи товарів набагато більші і містять оцінку всіх основоположних характеристик товару: асортиментної, якісної, кількісної та вартісної. Та при проведенні експертизи конкретних споживчих товарів залежно від мети товарної експертизи, визначеної замовником чи керівництвом експертної організації, може бути вибрана одна, декілька чи весь комплекс основоположних характеристик товару.

Наприклад, при виявленні розходження фактичної кількості товарів із зазначеною в товаросупровідних документах торгова організація може запросити експерта як незалежного суб'єкта для проведення кількісної експертизи.

При експертизі плодоовочевої продукції експерти паралельно визначають кількісну та якісну характеристики всієї товарної партії.

Для окремих груп непродовольчих товарів важливе значення має така кількісна характеристика одиничного екземпляра продукції як комплектність. При проведенні товарознавчої експертизи цих товарів перед експертом може бути поставлене завдання вибіркової перевірки їхньої комплектності.

Товарознавець-експерт комісійного магазину, приймаючи товар на комісію, повинен провести і оцінку всіх основоположних характеристик товару. Результатом такої експертизи буде визначення продажної ціни комісійного товару, якщо власнику речі важко самому оцінити її вартість.

Зараз підприємці нерідко звертаються за допомогою в експертні організації для проведення всебічної експертизи товарів, аж до визначення ціни чи обгрунтованої ціни постачальника. На нашу думку, в майбутньому цей вид експертних послуг буде розширюватися, особливо при значних оптових закупівлях, що дозволить підприємцям зменшити ризик можливих збитків від неправильної оцінки основних характеристик.

Отже, експертиза товарів передбачає оцінку всіх або частини основних характеристик товару. Таким чином, доцільно розглянути особливості їхньої оцінки експертом. У цьому підручнику не передбачається вивчення вартісної оцінки товару, бо це є предметом окремої дисципліни "Ціноутворення".

Класифікація експертизи товарів

Розрізняють такі види експертизи товарів: експертиза якості, кількості, асортиментна, документальна і комплексна. Далі подається коротка характеристика вказаних видів експертизи товарів.

Експертиза кількості - оцінка кількісних характеристик товару експертами при неможливості застосування вимірювальних методів і необхідності підтвердження достовірності результатів вимірювань незалежною стороною.

Метою кількісної експертизи є визначення кількості товару в товарній партії та чи кількісних характеристик їхніх одиничних екземплярів чи комплексних пакувальних одиниць. Найбільш поширена сфера застосування експертизи кількості - приймання товарів кількісно у випадках виникнення незгод між постачальником і одержувачем, при значних розходженнях між кількістю, зазначеною в ТСД, і кількістю, встановленою при вимірюванні у одержувача. Крім того, можна залучати експертів для проведення кількісної характеристики у випадках, коли вимірювання товару звичайними методами є неможливим (наприклад, за його відсутності) або важке і може призвести до його кількісних і якісних змін (наприклад, при перетаруванні для переважування великої товарної партії).

Іноді експертиза кількості необхідна для встановлення вірогідності кількісних втрат товару та причин виникнення. Незважаючи на спільність правової бази, експертиза кількості відрізняється від приймання товарів за кількістю, яке проводиться зацікавленими матеріально відповідальними особами (зав. складами, комірниками та ін.). Завдяки незалежності і об'єктивності експертів результати кількісної експертизи є більш достовірними і мають сприйматися як остаточні обома зацікавленими сторонами: постачальником або одержувачем, якщо у них нема заперечень з цього приводу.

Якщо результати вимірів кількісних характеристик товарних партій та/чи комплексних пакувальних одиниць та/чи одиничних екземплярів товару, вироблених однією із зацікавлених сторін (постачальником або одержувачем), не викликають заперечень у другої зацікавленої сторони, то необхідність у проведенні кількісної експертизи відпадає.

Інша (друга) відмінність експертизи товарів за кількістю експертами та приймання матеріально відповідальними особами полягає у можливості оскарження результатів вимірювань. Якщо приймання за кількістю проведено матеріально відповідальними оформлені відповідні товаросупровідні документи, то товар переходить у власність одержувача і результати приймання є остаточними. Тільки, якщо доведено, що були обставини, за яких не могли відразу виявити відповідність маси чи кількості пакувальних одиниць, відправлену постачальником і установлену одержувачем (наприклад, при втраті накладних чи інших ТСД), приймання за кількістю може бути повторне.

Результати кількісної експертизи можуть бути оскаржені однією із зацікавлених сторін. У цьому випадку назначається повторна чи контрольна експертиза, яка може або підтвердити результати первинної експертизи, або їх спростувати. У останньому випадку нові результати експертизи повинні бути аргументовані.

Правова база проведення кількісної експертизи

При проведенні цього виду експертизи експерти повинні керуватися Цивільним кодексом України, а також можуть користуватися Інструкцією з приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР 15 червня 1965 р. № П-6. Інструкція не скасована, тому є чинним документом в тій частині, яка не суперечить відповідним статтям Цивільного кодексу України.

Правові акти та нормативні документи, які регламентують порядок приймання товарів за якістю, детально розглядають в навчальній дисципліні "Організація та технологія торгівлі", тому в даному підручнику ми розглядаємо лише особливості проведення кількісної експертизи.

При кількісній експертизі імпортних товарів експерт повинен звернути увагу на одиниці виміру товару, оскільки постачальник-імпортер може використати національні одиниці виміру. Наприклад, маса товару може бути виражена в коротких тоннах чи тоннах США. У таких випадках необхідно зробити перерахунок національних одиниць виміру на одиниці виміру Міжнародної системи (СВ). Якщо документи заповнені іноземною мовою, якою не володіє експерт, то слід зробити переклад на українську мову.

При прийманні упакованих вітчизняних та імпортних товарів за кількістю необхідно врахувати, що їхня кількісна характеристика має масу самого товару (нетто) та упаковки (тари), а також кількість пакувальних одиниць. Із-за цього при кількісній експертизі таких товарів визначають масу: брутто, нетто і тари. Маса брутто - сумарна маса товару та упаковки. Маса брутто може визначатися прямим переважуванням усіх пакувальних одиниць, які входять у товарну партію, чи за допомогою розрахунку, наприклад, множенням середньої маси брутто кожної пакувальної одиниці на їхню загальну кількість. Зазначений розрахунковий (обчислювальний) метод дозволяє одержати достовірні результати, якщо кожна пакувальна одиниця має суворо фіксовану масу, однакову для всіх упаковок в партії. Наприклад, печиво чи масло, розфасоване в пачки масою 200 г, суворо визначена кількість пачок, що упаковано в картонні коробки, тому кожна коробка має певну, суворо фіксовану масу.

Отже, масу брутто упакованого товару можна визначити зважуванням усієї товарної партії, або перерахунком пакувальних одиниць з однаковою фіксованою масою, або перерахунку об'єму товару на його об'ємну масу. Неупаковані товари приймаються не за масою брутто, а тільки за масою нетто.

Маса нетто - маса товару без упаковки. Оскільки кінцевому споживачеві часто реалізується товар за масою нетто, то одержувача цікавить передусім кількісна характеристика товару. Через це при експертизі обов'язково встановлюється маса нетто товарної партії, причому ця характеристика властива як неупакованим, так і упакованим товарам. Маса нетто неупакованих товарів визначається тільки зважуванням, а упакованих товарів - найчастіше розрахунком за формулою



Мн = Мб-Му,

де Мн -- маса нетто,

Мб - маса брутто,

Му - маса упаковки.

Прямі методи виміру маси нетто товарних партій упакованого товару (зваженого) пов'язані з великими затратами ручної праці на підрахування та перетарування, через це практично майже не застосовуються.

Проте при розрахунковому методі визначення маси нетто можливі значні випадкові похибки, якщо упаковка не має фіксованої маси. У цьому випадку визначається середня маса упаковки зважуванням певної кількості пустих упаковок (тара разом із пакувальним матеріалом). Кількість упаковок для переважування береться звичайно за кількістю упаковок, які ввійшли у вибірку для визначення якості, але не менше 10 шт. При цьому експерт повинен керуватися правилами відбору проб, регламентованими відповідними стандартами.

Через те, що зважуються не всі упаковки, а лише та частина, яка увійшла до вибірки, вірогідність виникнення випадкових огріхів є великою, надто якщо вибірка буде недостатньою. Таким чином, для зменшення вірогідності грубої похибки (помилки виміру) рекомендується подвоїти кількість тарних одиниць у вибірці, особливо для повторної або контрольної кількісної експертизи. Крім того, доцільно при усередненні віднімати масу упаковок, яка значно відрізняється від маси більшості зважених упаковок. Найкращі результати можуть бути одержані методом математичної обробки результатів багаторазових вимірів за допомогою розрахунку середньоквадратичного відхилення (а) та застосування "трьох сигм". Правило "трьох сигм" показує, що грубою вважається похибка, яка перевищує 3 .

Розрахунок маси нетто значно спрощується, якщо кожна упаковка має фіксовану масу тари, яка проставляється на маркуванні пакувальної одиниці. Ця фіксована маса може бути однаковою чи різною для кожної пакувальної одиниці. У першому випадку маса всієї упаковки обчислюється множенням маси одиничної упаковки на їхню загальну кількість.

Фіксована маса упаковки не завжди гарантує однакову масу нетто кожної упаковки. Якщо одиничні екземпляри товарів, упаковані в тару, різняться неоднорідністю розмірів, відносної густини та маси, то маса нетто продукції в тарі однакових розмірів буде різною. Прикладом можуть бути свіжі плоди та овочі, пакувальні одиниці яких в уніфікованій за розмірами тарі мають значні відхилення за масою нетто (від сотень г до декількох десятків кг).

Визначають масу упаковки за маркуванням одночасно з переважуванням пакувальних одиниць. Найбільш поширений цей спосіб зазначення маси тари для великогабаритної транспортної тари (цистерн, бочок, контейнерів тощо). Для малогабаритної тари найчастіше визначають середню масу тари під час відпускання та/чи приймання товарів за кількістю.

Проводячи кількісну експертизу упакованих товарів, експерт повинен мати уявлення про те, що при транспортуванні та зберіганні маса тари може змінюватися.

Найбільш кількісні зміни характерні для дерев'яної, картонної та паперової тари, найменші - для металевої, скляної та полімерної.

Кількісні зміни дерев'яної, картонної, паперової тари можуть бути викликані такими процесами:

1. зволоженням внаслідок поглинання водяної пари з навколишнього повітря або води з товарів;

2. усиханням за рахунок випаровування води з деревини, картону чи паперу;

3. поглинанням речовин, які входять до складу товарів, в основному жирів.

Оскільки можливі кількісні зміни маси упаковки, необхідно робити переважування дерев'яної та картонної тари, середню масу якої зазначено в товаросупровідних документах або на маркуванні -фіксована маса, для підтвердження вказаної маси або для встановлення нової маси упаковки.

Крім маси брутто, нетто та упаковки, а також кількості пакувальних одиниць, при кількісній експертизі товарів можутьзастосовуватися й інші розмірні характеристики (довжина, об'єм тощо).

Одночасно з кількісною експертизою товарів проводиться оцінка кількості та якості тари. Особливу увагу слід приділяти товарам з пошкодженою упаковкою.

Експертиза товарів із пошкодженою упаковкою

Виявлені в товарній партії товари з пошкодженою упаковкою відділяють від основної партії та оцінюють їхню якість і кількість окремо.

При кількісній експертизі пакувальних одиниць з пошкодженою упаковкою обов'язково визначають масу брутто і тари кожної одиниці. Потім експерт повинен зазначити, як вплинуло пошкодження упаковки на масу нетто і тару, встановити вірогідні причини пошкоджень та їх наслідки.

При документальному оформленні результатів експертизи необхідно виділити частину партії з пошкодженою упаковкою. Експертизу за якістю для товарів з пошкодженою упаковкою також проводять окремо. Якщо партія складається з комплексних пакувальних одиниць, що містять фасовані в споживчу тару товари, то перевіряють кількість одиниць таких упаковок у комплексній упаковці.

- Причинами, які викликають пошкодження упаковки, є недбале поводження з товаром при вантажно-розвантажувальних роботах, неправильне розташування пакувальних одиниць у складах чи транспортних засобах (наприклад, перевищення висоти завантаження, відсутність кріплення при нестійкому штабелі тощо). Крім того, пошкодження упаковки може статися внаслідок навмисного руйнування з метою розкрадання товарів. Отже, причини пошкодження упаковки найчастіше мають суб'єктивний характер і викликані недбалістю чи недобрими намірами. Експерт повинен не просто виявляти ці причини пошкодження упаковки, але й визначати реальні прогнозовані зміни товарів. Наприклад, під час зламування ящиків з товаром можливі кількісні втрати внаслідок розтрушування, випадання частини товару, а також якісні втрати із-за деформації або роздавлювання окремих екземплярів.

Правила проведення експертизи кількості під час приймання товарів

Крім зазначених раніше нормативних документів, які складають правову базу кількісної експертизи, експерт керується нормативними документами (НД) своєї експертної організації (правилами, інструкціями, положеннями), затвердженими керівництвом. Ці НД організації конкретно визначають правила проведення кількісної експертизи під час приймання товарів. В узагальненому вигляді ці правила зводяться до низки норм, яких має дотримуватися експерт.

1. Попереднє ознайомлення з товаросупровідними документами. При цьому експерт повинен звернути увагу на правильність їхнього заповнення. Якщо виявлено виправлення кількісних та якісних показників, дат відправлення, або приймання, або інших відомостей, то експерт повинен обов'язково це зазначити в акті приймання або акті експертизи. Фіксується навіть характер позначок: чи зроблені вони олівцем, чи чорнилом іншого кольору, чи пояснені виправлення і як вони оформлені (наявність підписів, печаток, які підтверджують правильність виправлень).

2. Вимірювання кількісних показників товару за допомогою засобів вимірювання чи переобчислення.Вимірювання може бути суцільним або вибірковим. Суцільне вимірювання застосовується для неупакованих товарів (наприклад, зерно, овочі, які надійшли насипом), а також для упакованих товарів з нефіксованою масою, об'ємом чи довжиною у кожній упаковці. Вибіркове вимірювання використовують для упакованих товарів з однаковою фіксованою масою упаковки. При цьому експерт самостійно визначає розмір вибірки, який повинен бути не менше норм, установлених стандартами, ТУ, договорами купівлі-продажу (постачання) або протоколами згод. Експерт має право значно збільшити розмір вибірки порівняно з встановленими нормами у таких випадках:

1. при значних розходженнях дійсних значень кількісних показників комплексної пакувальної одиниці або одиничного екземпляра товару із зазначеними значеннями на маркуванні, в пакувальному листку та/чи товаросупровідних документах;

2. за наявності в партії пакувальних одиниць з пошкодженою тарою;

3. при виявленні нестачі товарів, яка виникла під час транспортування, зберігання чи реалізації;

4. при установленні значних якісних змін товару (биття, ламання, розчавлення, деформація, мікробіологічне зіпсування, пошкодження гризунами).

Якщо виявлено нестачу, то експерт повинен перевірити наявність товару в кожній упаковці (перерахунком кількості штук або зважуванням), не покладаючись тільки на дані, зазначені в маркуванні або в пакувальному листку. Ці дані можуть бути помилкові. При цьому в акті повинні бути зазначені три показники на кожній упаковці: кількість товару, зазначена на маркуванні, в пакувальному листку та фактично виявлене. Приймаючи непродовольчі товари, експерт повинен зазначити в акті конкретні кількісні, якісні та асортиментні характеристики товару (розмір, фасон, модель) кожної пакувальної одиниці, при цьому зазначаються фактичні дані, а також відомості, зазначені в маркуванні (на етикетці, в ярликах, бирках тощо) та в пакувальних листках. Розміри одягу, взуття тощо повинні вибірково перевірятися обмірюванням окремих виробів.

При вимірюванні кількості упакованих товарів експерт повинен обов'язково звернути увагу на стан упаковки, який оцінюється за зовнішнім виглядом під час зовнішнього огляду, а за необхідності і за станом внутрішніх стін тари, пакувальних матеріалів після розпакування тари. Крім того, звертають увагу на наявність перев'язувального матеріалу, пломб, печаток, а також на можливість вилучення товару без пошкодження тари.

Якщо споживча упаковка товару обладнана спеціальними пристроями, які не дозволяють відновити укупорення після розпакування, то експерт повинен перевірити цілісність цих пристроїв. Якщо напої у скляних пляшках герметично укупорені ковпачками, то необхідно перевірити їхню недоторканість. Герметичність укупорки пляшок визначається їх перевертанням.

На показники кількісної характеристики товару значно можуть вплинути умови та строки транспортування та/чи зберігання товарів. Із-за цього експерт повинен дуже детально охарактеризувати показники кліматичного та санітарно-гігієнічного режимів (температуру, відносну вологість повітря - ВВП, повітрообмін, освітленість, чистоту приміщень, наявність комах та гризунів), а також дотримання правил розташування товарів. За необхідності (та можливості) експерт повинен провести контрольні вимірювання температури і ВВП, користуючись при цьому повіреними засобами вимірів. При неможливості або недоцільності проведення контрольних вимірювань (наприклад, при відключенні холодильної камери після вивантаження товару або при зміні сезону на складі з нерегульованим режимом) експерт може перевірити вимірювальні пристрої, якими вимірювали робітники складу, способами, зазначеними раніше, -для виявлення можливих систематичних огріхів.

При транспортуванні та зберіганні товарів при високій температурі та зниженій ВВП може відбуватися усихання товарів та тари, що викликає підвищене природне зменшення (втрату), яка іноді значно перевищує встановлені норми. Це є однією з причин нестачі товарів. Причому для упакованих товарів експерт повинен не лише визначити масу брутто, але й перелічити кількість комплексних пакувальних одиниць, зазначити їхню цілісність, що дозволяє аргументувати нестачу кількісними втратами через недотримання режиму зберігання.

При високій ВВП товар і тара можуть поглинати водяну пару, внаслідок чого їхня маса збільшується. Варто мати на увазі, що зволоження тари ще не значить обов'язкове зволоження товару, бо на інтенсивність поглинання водяної пари впливає гігроскопічність матеріалів і речовин товару і тари. При зволоженні тари збільшується лише маса брутто в тарі, а маса нетто може знизитися, внаслідок чого буде нестача товару. У кожному випадку експерт повинен відобразити будь-які зміни маси брутто, нетто і тари в акті, навіть якщо є їхнє перебільшення. Це дуже важливо, оскільки при подальшому зберіганні зволожений товар швидше піддається мікробіологічному псуванню і стає непридатним для реалізації.

Іноді експерт може натрапити на таке, що, незважаючи на постійно підтримуваний оптимальний температурно-вологісний режим, товар має підвищену вологість. Пояснити цей факт можна тільки або фальсифікацією даних про режим зберігання, або навмисним зволоженням товару, або його підмоканням при попаданні опадів. Цим прийомом досить часто користуються недобросовісні торгівці цукровим піском, цукром, сухофруктами, тканиною.

Характеризуючи розміщення товару експерт повинен зазначити застосовані способи його складування, дотримання правил товарного сусідства, основаного на принципі поєднання різних товарів, а також установлених норм максимально допущеної висоти завантаження, мінімально допустимих відстаней від стін, охолоджувальних та опалювальних приладів. Особливо варто зазначити, як була розташована товарна партія: чи в одному чи декількох складах (камерах), чи можливе було розкрадання товару із складу (наявність замків, засувів, охоронної сигналізації тощо).

Для партії упакованого товару необхідно зазначити, чи було розпакування тари або перетарування товару. Розпакування тари без експерта перед початком кількісної експертизи може бути іноді підставою для відмови від її проведення. Однак це не є безумовною підставою, оскільки бувають випадки, коли експерт може за непрямими ознаками робити висновок про можливість крадіжки товару із тари (наприклад за повнотою заповнення, збігом фактичної кількості одиничних екземплярів у комплексній пакувальній одиниці з кількістю, зазначеною на маркуванні або в пакувальному листку тощо).

Експертиза якості

експертиза якість товар

Експертиза якості - це оцінка якісних характеристик товару експертами для встановлення відповідності вимогам нормативних документів.

Метою цієї експертизи є визначення якості товарів у товарній партії при здачі-прийманні, або після довгого зберігання, або виявленні прихованих технологічних дефектів під час зберігання, коли звичайні строки пред'явлення претензій постачальнику закінчились. Крім того, експертиза за якістю застосовується при оцінці якості зразків нових товарів перед тим, як їх ставлять на серійне виробництво. Для харчових продуктів або кулінарних виробів цей вид якісної експертизи тільки за органолептичними показниками якості називається дегустацією.

Залежно від призначення якісна експертиза поділяється на п'ять різновидів: приймальна експертиза за якістю, експертиза за комплектністю, експертиза нових товарів, дегустація харчових продуктів та експертиза за договорами.

Приймальна експертиза за якістю - це оцінка якості товарів експертами для підтвердження достовірності результатів під час приймання.

Підставами для проведення приймальної експертизи за якістю є:

- розбіжність між постачальником та одержувачем за результатами приймального контролю, проведеного одержувачем у відсутність постачальника та неможливості його прибуття на повторне приймання;

1. заздалегідь передбачувана чи виявлена при надходженні невідповідність фактичної якості товару документально зазначеним;

2. якщо виявлено пошкодження упаковки (несправність, деформація, розчавлення, биття тощо);

3. за наявності значних якісних втрат під час транспортування або зберігання.

Правова база приймальної експертизи регламентується Цивільним кодексом України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю (затверджена 25 квітня 1966 р. № П-7) та Інструкцією про порядок та строки приймання імпортних товарів за кількістю та якістю, відповідності та призначення рекламаційних актів (затверджена Держарбітражем 15 жовтня 1990 р.).

На відміну від кількісної експертизи при прийманні товарів за якістю використовується нормативна база: стандарти, технічні умови, санітарні та ветеринарні правила та інструкції або кодекси транспортних організацій. Але якщо правова база має узагальнений характер, то нормативна база конкретизована по кожній групі, а іноді і виду товарів.

Правила проведення приймальної експертизи за якістю

Перед початком експертизи доцільно ознайомитися з усіма необхідними нормативними документами: стандартами чи ТУ на конкретні види продукції, упаковку, маркування, методи досліджень.

Для проведення експертизи слід визначити якість товарів, що приймаються, на відповідність вимогам чинних стандартів, ТУ, договорів. За необхідності товари, які приймаються, можуть оцінюватися зіставленням із зразками-еталонами. Вибір показників якості при приймальній експертизі визначається її метою та умовами проведення. Найчастіше експерти обмежуються оцінкою органолептичних показників, в основному зовнішнього вигляду, та частини фізико-хімічних показників (наприклад, маси, довжини, об'єму, відносної густини тощо), використовуючи найпростіші засоби вимірювань. Фізико-хімічні та мікробіологічні показники, для визначення яких потрібні складні методи оцінки якості, під час приймальної експертизи, зазвичай, не застосовуються, оскільки вони потребують тривалого часу. Лише в окремих випадках експерт може рекомендувати визначення таких показників після завершення приймання за якістю.

Для оцінки якості робиться вибірка або об'єднана проба, розмір якої повинен бути не менше встановлених норм. Порядок відбору проб, передбачений стандартами чи ТУ, і повинен беззаперечно дотримуватись експертами. Експертові слід робити відбір зразків (проб) самостійно.

Вибірковий контроль якості, який використовується під час приймальної експертизи, пов'язаний із великою ймовірністю випадкових огріхів при відборі проб, через це норми передбачають мінімально допустимі розміри вибірок або проб. Визначення якості товару в меншій пробі та перенесення результатів на всю товарну партію є дуже грубою помилкою, із-за якої результати проведеної експертизи будуть вважатися недійсними. Навпаки, збільшення розміру вибірки чи проби, що вибирається з товарної партії не є порушенням, оскільки підвищується достовірність одержання даних.

Якщо виявлено неоднорідність товарної партії, що має товари різної градації якості (стандартні, нестандартні, брак, відходи, 1-го чи інших сортів тощо), то експерт повинен виявити відсотковий вміст кожної фракції.

Якщо товари різних категорій якості упаковані в різну тару на яких є відповідне маркування, то працівники складу повинні розташувати партію за цими градаціями. У цьому випадку експерт відбирає проби та оцінює їх для кожної категорії якості окремо.

Виявивши дефектні товари, експерт повинен відібрати зразки товарів із найбільш характерними дефектами та встановити причини їх виникнення. Він також може за необхідності чи на прохання замовника дати рекомендації щодо використання чи знищення дефектної продукції. У акті експертизи слід показати відсотковий зміст продукції з різноманітними чи найбільш характерними дефектами.

Іноді доцільно направити зразки дефектної продукції в дослідну лабораторію для виявлення їхнього виду та причин виникнення, особливо коли експертові важко визначити дефекти.

Іноді для товарів, які довго зберігаються, рекомендується зразки дефектної продукції залишити в одержувача або направити в експертну організацію. При цьому експерт сам повинен відібрати зразки та забезпечити їх відповідними етикетками та/чи актом відбору проб.

Відсутність в актах експертизи даних про характерні види дефектів або неправильне визначення їхнього виду може бути підставою для відхилення акта експертизи, що встановлює невідповідність якості товару.

Особливо важливо правильно зазначити результати приймальної експертизи за якістю, якщо спірні питання, що виникли між постачальником і одержувачем, вирішаються в Державному арбітражі. Неправильно проведена оцінка або неправильно оформлений акт експертизи можуть бути підставою для відмови у пред'явленому позові.

Акт експертизи не повинен мати суперечливих фактів. Експертну оцінку слід проводити окремо по кожній товарній партії, а всередині її - з кожного найменування, артикулу та обов'язково зазначити це в актах.

Підставою для відхилення акта приймальної експертизи може бути необґрунтованість висновків. Наприклад, якщо для товару передбачено приймальні та бракувальні числа, то забракування всієї партії при бракувальному числі, меншому за встановлену норму, є неправильне. При цьому результати експертизи будуть визнані недостовірними, а акт експертизи відхилено.

Якщо виявлено причини невідповідності якості, то експерту слід зазначити в акті про стан тари та пакувальних матеріалів (їхня цілісність, достатність та надійність).

Експерт не повинен проводити приймальну експертизу, якщо порушено цілісність товарної партії (наприклад, частину товару реалізовано) або пред'являються знеособлені товари, а також розпаковані або без товаросупровідних документів.

Експертиза товарів за комплектністю - це оцінка експертом наявності необхідних елементів комплекту та встановлення відповідності даних, зазначених у технічних документах і є однією з різновидів експертизи якості, оскільки цілісність або комплектність -це один з показників якості.

Правовою базою цього різновиду є Цивільний кодекс України.

Підставою для її проведення є особливості товарів, що приймаються, цілісність яких забезпечується наявністю всіх необхідних елементів у комплекті. Крім того, комплектність впливає на функціональне та соціальне призначення товару, його довговічність, ремонтопридатність, ергономічні та естетичні властивості.

Усі комплектуючі елементи поділяються на три групи:

1. ті, що забезпечують функціональне призначення товару, його естетичні властивості;

2. призначені для ремонту товару під час експлуатації (запасні деталі, вузли тощо);

3. ті, які визначають збереженість товарів під час перевезень, зберігання, реалізації.

Комплектуючими елементами першої групи є складові частини самого товару, без яких втрачається його цілісність. Наприклад, болти, шурупи, скло, окремі панелі, фурнітура для збірних меблів, електричні шнури в електропобутових товарах тощо.

Порушенням цілісності є і відсутність окремих предметів або невідповідність їх одному стилю комплекту. Наприклад, коли покупець оплатив меблевий гарнітур, а додому йому привезли комплект меблів, у якому платтяна шафа відрізнялася за кольором і фактурою оздоблюваного матеріалу. Проведена експертиза підтвердила порушення комплектності. Оскільки в магазині шафи, яка б відповідала усьому комплекту не виявилося, то покупцеві повернули гроші та забрали порушений комплект меблів. Порушенням комплектності є і відсутність частини ґудзиків на одязі, шнурків на взутті тощо.

Другу групу комплектуючих виробів показано запасними деталями, вузлами, що забезпечують ремонтопридатність товарів під час експлуатації. Прикладом можуть бути запасні ґудзики, шматочки тканини, додані чи пришиті на зворотному боці одягу. До комплекту автомобіля можуть входити запасні колеса, аптечка водія, пристрої для дрібного ремонту, радіоприймачі.

Третю групу комплектуючих елементів призначено для забезпечення збереженості товарів на різних етапах товаропросування. Насамперед це є упаковка, яка може мати транспортну та/чи споживчу тару, пакувальний і перев'язувальний матеріал, засоби кріплення тощо.

Експертиза товарів за комплектністю застосовується в основному для непродовольчих товарів. Для продовольчих товарів цей різновид експертизи використовується лише для продажу наборів продуктів (наприклад, подарункові набори), під час доставляння продуктів додому, під час торгівлі за комплексними замовленнями. Зважаючи на незначне поширення в продовольчій торгівлі вищезгаданих форм, можна констатувати, що основне застосування експертизи товарів за комплектністю знаходить у непродовольчій торгівлі.

Комплектність непродовольчих товарів зазначається в експлуатаційних документах і/чи в товаротранспортних накладних, посвідченнях якості, а комплектність продовольчих наборів - у пакувальних листках або рахунках. Варто зазначити, що упаковка для харчових продуктів майже завжди є невід'ємною складовою і не розглядається як комплектуючий елемент.

Експертиза якості нових товарів - це оцінка якості товарів за номенклатурою показників, які характеризують ступінь новизни, можливість і доцільність їх реалізації.

Призначення цього різновиду експертизи якості є визначення практичної корисності та показників якості, які можуть створити споживчі переваги.

Правової бази експертиза якості нових товарів немає, а нормативна база нараховує стандарти, ТУ, санітарні та інші правила, що дещо співпадає з приймальною експертизою.

Для експертизи якості нових товарів використовують різноманітні методи оцінки якості: органолептичний, вимірювальний, соціологічний, розрахунковий та експертний, але вирішальне значення має останній. Інші перелічені методи виконують допоміжну роль. Дані, одержані цими методами, впливають на результати експертної оцінки, але остаточне рішення приймають експерти. Експертиза якості нових товарів має процедури та етапи, кінцевим результатом яких є експертний висновок.

Установлення мети експертизи визначає подальші етапи та процедури вибору критеріїв, необхідних і достатніх для проведення оцінки якості нових товарів експертами. Метою експертизи може бути оцінка всієї номенклатури показників якості або лише їхніх частин, наприклад, ступеня новизни.

При установленні мети і на наступних етапах експертизи експерти повинні чітко уявляти, що означає термін "новий товар".

Новий товар - це продукція, яку призначено для реалізації, і яка відрізняється від товарів, що вже є, аналогічного призначення зміненими споживчими властивостями. Отже, поняття терміна передбачає напрям вибору показників якості та методів вивчення нового товару.

Вибір показників якості зумовлюється необхідністю дотримання обов'язкових вимог (безпеки, функціонального призначення), а також визначення ступеня новизни, що і є сутністю експертизи якості нових товарів.

Експерт (або замовник) залежно від мети експертизи може вибрати всю номенклатуру споживчих показників або обмежитися лише обов'язковими показниками та ступенем новизни.

Номенклатура споживчих властивостей та показників детально розглядається в курсі "Теоретичні основи товарознавства товарів", тому матеріал даного підручника розкриває лише ступінь новизни, як один з показників асортименту та одночасно якості нових товарів.

Ступінь новизни характеризується кількісними та якісними змінами споживчих властивостей, які формують та задовольняють нові потреби. Ступінь новизни може виражатися у балах або відсотках. Е.Е. Заседєнець [98] пропонує такі градації: товари незначної новизни (ступінь новизни до 20%), товари нового виду (21-70%) та якісно нові товари (71-100%).

Товари незначної новизни відрізняються несуттєвою модифікацією окремих параметрів, які не покращують споживчі властивості.

Товари нового виду характеризуються істотними змінами параметрів та споживчих властивостей, появою нових додаткових функцій.

Якісно нові - товари з принципово новим перетворенням функцій, технічного принципу дії, які не мають аналогів та прототипів.

Ступінь новизни нових товарів визначається методом балової оцінки, для цього розробляється спеціальна шкала балів для виробу, що вивчається. Крім цього методу, поширені й інші: огляд виробів на оптових ярмарках, виставках-продажах, виставках-дегустаціях; дослідна експлуатація непродовольчих товарів, пробний продаж, анкетне опитування тощо.

Виходячи з цих градацій нових товарів, як критерій можуть бути вибрані показники функціонального та соціального призначення, надійності (безвідмовності, ремонтопридатності, збереження), ергономічні, естетичні та безпеки. Залежно від градації нового товару вибирають і методи вивчення його: порівняльний, прогнозно-аналоговий або безаналоговий, комбінований.

Для товарів, ступінь новизни яких не перевищує 70%, можна використати порівняльний метод, оснований на порівнянні показників якості товарів одного найменування нових та вже відомих. Цей метод поширений і в товарознавстві, і в кваліметрії. Для якісно нових товарів цей метод мало прийнятний, тому для них використовуються зазначені вище методи, які насправді є різновидами порівняльного методу, але на більш високому рівні з використанням елементів прогнозування.

Прогнозно-аналоговий метод заснований на побудові перспективно-прогнозного ряду базових зразків товарів-аналогів та використанні його для порівняльної оцінки якісно нових товарів. Достоїнством методу є його перспективність, а також використання порівняльної оцінки. Недолік методу полягає у труднощах побудови перспективно-прогнозного ряду базових зразків - шкали оцінки, що вимагає пошукових проектних розробок. При цьому експертові доводиться з'ясовувати, як впливають нові споживчі властивості на корисний ефект вжитку, чи виправдані затрати на розробку та виробництво нового товару. Через це важко застосовувати прогнозно-аналоговий метод практично.

Безаналоговий метод - метод, заснований на аналізі процесів споживання різними групами споживачів або процесів проектування.

За цього методу не вимагається порівняння нових товарів з їхніми аналогами. Цінність нових товарів визначається за ступенем задоволення потреб, який виявляється шляхом аналізу процесів споживання. Для цього проводять експеримент з експлуатації або споживання нових товарів в реальних умовах певними групами споживачів. Після певного строку експлуатації проводять опитування споживачів, виявляючи їхні думки, зауваження, претензії до якості товару. Крім цього, досліджується і сам товар (ступінь зносу, ремонтопридатність, зміни естетичних та ергономічних властивостей, безпеки тощо). Виявлені достоїнства та вади нового товару, оцінка його якості після експлуатації, дозволяють оцінити ефективність споживання та доцільність введення новизни у споживчі властивості.

При "проектному" підході експерти аналізують процес проектування з метою виявлення його повноти, досконалості та можливості технологічного втілення. Для цього експерт повинен уважно вивчити основні етапи проектування нової продукції та виявити можливі дефекти чи недосконалість рішень, які приймаються. Крім цього, експерт повинен вивчити передпроектні наукові дослідження, які є з даного питання.

Достоїнством безаналогового .методу є можливість використання його у випадках, коли товар є принципово новим і не має аналогів. Під час аналізу процесів споживання вдається з'ясувати ступінь задоволення передбачуваних потреб.

Вадами методу є трудомісткість, тривалість, складність в підборі найтиповіших груп споживачів, а при проектному підході -вірогідність значних розходжень між проектованим та реальним товаром.

Комбінований метод - метод оцінки, заснований на поєднанні оцінок раніше відомих та нових споживчих властивостей товару, що досліджується. При цьому методі експерти використовують всю доступну їм інформацію про товари-аналоги, про рівень проектних розробок. Оскільки будь-який новий товар має вже відомі, спільні з аналогами властивості, а також набуває і нових властивостей, то при комбінованому методі застосовується поєднання порівняльного методу для вивчення відомих властивостей та проектно-аналогового та/чи безаналового для вивчення нових властивостей. Завдяки цьому, комбінований метод не має багатьох вад раніше зазначених методів і поширений для оцінки товарів з різним ступенем новизни.

Вивчення нового товару проводиться оціненням практичної користі, ступеня новизни, естетичного рівня та визначення умов споживання (експлуатації).

Оцінка практичної користі товару може здійснюватися визначенням показників функціонального та/чи соціального призначення, а також ергономічних властивостей. При цьому використовуються органолептичні, вимірювальні, соціологічні та експертні методи визначення значень показників, але провідним залишається експертний метод.

Для оцінки естетичного рівня виділяється декілька підгруп показників, які мають розглядатися в певній послідовності, що необхідно для забезпечення достовірності експертизи.

Першу підгрупу становить інформаційна виразність форми виробу, яка відбиває культурні норми та естетичні уявлення, які є у суспільстві. Інформаційна виразність досягається за допомогою показника зовнішнього вигляду (оригінальність форми, забарвлення, стан поверхні, цілісність), а також стильової єдності, відповідності моді, інформаційних знаків.

Друга підгрупа показників розкриває єдність формальних і змістовних ознак, виявляє відповідність естетично значущої форми, розмірів виробу, його функції, конструкції, матеріалу тощо, оцінює зручність при користуванні (експлуатації).

Третя підгрупа (цілісність композиції) визначається гармонічною єдністю частин і цілого, органічним взаємозв'язком елементів виробу та погодженістю з ансамблем інших виробів. Показниками третьої підгрупи є характеристики об"ємно-просторової структури, пластичності, впорядкованості графічних та образотворчих елементів, декоративності матеріалів.

Четверта підгрупа показників представлена характеристиками досконалості виробничого виконання виробів, стабільністю збереження його товарного виду під час споживання: акуратністю покриття та оздоби поверхні, чистоти виконання контурів , чіткість виконання фірмових знаків і супроводжувальних документів, стійкість форми щодо пошкоджень. Ці показники побічно впливають на естетичні властивості товарів, але без їхньої характеристики оцінка естетичних властивостей була б неповною. Аналіз естетичних властивостей нових товарів здійснюється експертним методом, а додатково застосовується органолептичний метод. Оцінка естетичних властивостей повинна здійснюватися експертом із позицій споживача, через це на результати оцінки не повинні впливати його особисті смаки та звички.

Кінцевою операцією вивчення товарів є визначення умов їх вжитку, причому споживання розглядається як і використання -одноразове і багаторазове (експлуатація).

Експерти оцінюють результати досліджень експлуатації товарів у виробничих або реальних умовах, визначають термін експлуатації, роблять відповідні корективи. При визначенні умов експлуатації можуть використовуватись порівняльний, проектно-аналоговий та комбінований методи. Метою цієї операції є забезпечення якості товару для споживача, що сприяє позитивному післяреалізаційному ставленню споживача до товару. Завдяки цьому правильність визначення експертами умов споживання нових товарів має важливе значення для споживача та визначає "життєвий" (ринковий) цикл товару.

Передостанній етап експертизи-підбиття підсумків-результатів експертизи.

Результат експертизи - це підсумкова якісна та кількісна оцінка споживчих властивостей товарів, яка зафіксована дещо особливіше. Результати основані на узагальненій думці експертів, яка приймається способами обговорення, голосування чи усереднення кількісних показників (балів, % тощо).

Результати експертизи документально оформляються експертним висновком.

Дегустація харчових продуктів - оцінка органолептичних показників якості, яка проводиться перевіреними на сенсорну чутливість експертами.

Метою дегустації є одержання достовірних результатів під час органолептичної оцінки якості, зниження її суб'єктивності за рахунок високої професіональної компетентності. Однією з умов досягнення професіоналізму є спеціалізація по групах товару, оскільки експерти повинні знати особливості смаку, запаху, зовнішнього вигляду, консистенції та інших органолептичних показників, характерних для товарів однорідних груп, вміти розрізняти незначні нюанси цих показників, характерних для різних найменувань, сортів, торгових марок. Для цього експерт повинен мати гарну смакову та нюхову пам'ять.

Відбір експертів у дегустаційні групи здійснюється перевіркою їх на сенсорну чутливість, уміння розрізняти смак, запах, колір. Крім того, експерт повинен мати попередній досвід органолептичної оцінки товарів вибраної однорідної групи.

Дегустація харчових продуктів проводиться у таких випадках:

1. при експертизі нових товарів;

2. при порівняльній оцінці відомих товарів, при необхідності виявлення якісних змін органолептичних показників;

при визначенні товарних сортів та інших градацій якості.

Результати дегустації можуть бути виражені у вигляді опису окремих показників, а також у балах. У останньому випадку повинна бути розроблена шкала балової оцінки або повинні застосовуватися стандартні шкали. Прикладами такої стандартної шкали балової оцінки є шкали, які використовуються під час оцінювання якості вина, пива, твердого сичужного сиру.

Експертиза товарів за договорами - це оцінка експертом дотримання вимог якості, встановлених договорами.

Експертів можуть запрошувати для проведення товарознавчої експертизи за договорами купівлі-продажу, комісії та зберігання. Найчастіше підставою для такої експертизи є розбіжності між сторонами, які уклали договір.

Найбільш поширений вид договорів - договір купівлі-продажу. Він може укладатися не лише з юридичними особами, але й фізичними, у тому числі із споживачами. Правова база проведення експертизи за договорами купівлі-продажу між юридичними особами співпадає із приймальною експертизою за кількістю та якістю, бо насправді це одні і ті ж види експертизи. Правова база за договором купівлі-продажу, який виник при реалізації товару продавцем покупцеві (споживачеві), базується на законі "Про захист прав споживачів", правилах продажу товарів, в яких регламентовані відповідальність продавця та права споживачів при продажу товарів.

Необхідність у товарознавчій експертизі найчастіше виникає тоді, коли можливості вирішити неузгодженості між продавцем та покупцем вичерпані. При цьому часто перед експертом стоїть складна проблема -- оцінити якість товару, іноді вже після достатнього строку експлуатації, для цього експерт повинен діагностувати не лише дефекти, але і причини їх виникнення, вирішити, чи були ці дефекти при реалізації, чи є вони явні або приховані.

Об'єктивність експерта під час таких експертиз є дуже важливою. Девіз "Покупець має рацію" не повинен братися до уваги та впливати на результати експертизи. Якщо дефект має технологічний характер - явний але не побачений продавцем і покупцем, або прихований, який виявився при зберіганні, то товар або підлягає обміну, або зниженню в ціні, якщо дефекти є не критичними і не впливають на безпеку споживання, або поверненню продавцеві із виплатою його повної вартості.

Якщо дефекти, які викликали погіршення якості, виникли внаслідок порушення встановлених правил експлуатації та/чи умов зберігання, то покупець повинен довести, що всі встановлені правила чи умови ним дотримані. Одним із завдань експерта є оцінка обгрунтованості цих доказів.

Договір комісії укладається між юридичними особами (наприклад, організаціями споживкооперації і сільськогосподарськими організаціями), а також між юридичними та фізичними особами (наприклад в комісійних магазинах)'. При цьому експерт-товарознавець, який приймає товари на комісію, повинен знати, що права та обов'язки перед споживачами виникають у комісіонера (магазина), а не комітента, який здав товар у магазин.

Правова база проведення експертизи за договором комісії представлена Цивільним кодексом України, законом "Про захист прав споживачів" та Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами. У Правилах установлюється порядок прийому товарів на комісію, визначення продажної ціни та розміру комісійної винагороди, зменшення ціни та продаж товарів, прийнятих на комісію, розрахунків комісіонера з комітентом за проданий товар або повернення непроданого товару. Чинність указаних правових актів поширюється на всі організації незалежно від форми власності.

Договір зберігання укладається між юридичними особами або юридичними та фізичними (наприклад, у камерах схову). При цьому одна сторона зобов'язується забезпечувати збереження та повернення товарів, переданих їй на зберігання, а друга оплатити витрати на зберігання.

Необхідність у проведенні товарознавчої експертизи з'являється у випадку виникнення кількісних втрат понад установлені норми або зниження якості, а також за повної втрати товарів.

Для виявлення причин, які викликали підвищені кількісні та якісні втрати при зберіганні, експерт, який проводить експертизу після тривалого зберігання, повинен знати ті процеси, що є найбільш характерними для товарів певної групи, а також фактори, що впливають на інтенсивність цих процесів, а отже, і на розмір втрат. Для багатьох споживчих товарів, якщо їм притаманне природне зменшення, загальним процесом, що викликали це зменшення, є висихання або випарування води. Інші процеси - утруска (розпилення), розливання, звітрення, дихання - характерні тільки для товарів певних груп залежно від їхньої консистенції, складу або біологічної природи.

Кількісні втрати - зменшення маси товарів протягом зберігання чи підготовки до реалізації. Визначити їх можна лише за різницею між вихідною та кінцевою масою, для чого застосовується побічний метод вимірювання цих втрат.

При виникненні кількісних втрат товар не зникає, а змінюється його якісний стан. Недоброякісний товар можна відсортувати і окремо зважити, тобто в цьому випадку застосовується прямий метод вимірювання продукції.

Зниження якості товарів при зберіганні відбувається внаслідок таких процесів: мікробіологічних (загнивання, плісняви, збродження тощо), біологічних (пошкодження комахами, гризунами, птахами), фізичних (биття, деформація, розчавлення тощо), хімічних (корозія металів, прогірклість жирів, вицвітання барвників тощо), фізико-хімічних (старіння матеріалів, білків, полімерів тощо), біохімічних (дихання, фізіологічні захворювання товарів - живих об'єктів).