Основні засоби політичної реклами
Поняття про основні форми здійснення політичної реклами, визначення щодо її вироблення, поширення та споживання. Роль засобів масової інформації. Нейролінгвістичне програмування як засіб політичної реклами, його застосування у проведенні агітації.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.02.2012 |
| Размер файла | 25,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Основні засоби політичної реклами
План
- Вступ 3
- 1. Поняття про основні форми здійснення політичної реклами 5
- а) визначення щодо вироблення, поширення та споживання політичної реклами 5
- б) ЗМІ як суб'єкти політичної реклами 8
- 2. Основні засоби політичної реклами 10
- а) нейролінгвістичне програмування як засіб політичної реклами 10
- б) застосування НЛП у політичній агітації 12
- Висновки 14
- Список використаної літератури 16
Вступ
Перш ніж розглядати засоби політичної реклами, слід зазначити, що за останні 10 років громадяни України були під тиском політичної реклами від виборів до виборів. Сприйняття політичної реклами в останній час сприймається негативно пересічним мешканцем. Однак, мало хто знає, що засоби політичної реклами призвані, перш за все, маніпулювати свідомістю людей задля досягнення цілей того чи іншого кандидата.
Спочатку надамо визначення поняттю „політична реклама”. В Законі
Політична реклама - це будь-які не заборонені законодавством України друковані, усні, звукові і аудіовізуальні види і форми інформаційного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів політичного процесу, сформувати у суспільстві і у свідомості громадян позитивне до них (суб'єктів) ставлення та/або спрямувати поведінку громадян на підтримку суб'єктів політичного процесу, в тому числі на виборах і референдумах.
Не є політичною рекламою інформаційні повідомлення без редакційних коментарів про партійні з'їзди, конференції, збори, про діяльність державних керівників, пов'язану з виконанням ними їхніх посадових обов'язків.
Політична антиреклама - негативна правдива політична реклама.
Політична контрреклама - політична реклама, спрямована на спростування політичної антиреклами або недобросовісної політичної реклами.
Недобросовісна політична реклама - фальсифікована політична реклама, що виробляється і розповсюджується або з використанням фактів, що не відповідають дійсності, або від імені, але без будь-якої згоди відповідного суб'єкта політичного процесу, або у спосіб, коли без відповідного дозволу використовуються символіка і логотипи політичних партій (блоків), засобів масової інформації, прізвища та зображення осіб.
Прихована політична реклама - політична реклама (або контрреклама, антиреклама, недобросовісна політична реклама), визначена Законом, що розповсюджується засобами масової інформації усіх видів і усіх форм власності, включена до новин, репортажів, різноманітних радіо- і телепередач, газетних чи журнальних матеріалів і не позначена рубриками "Політична реклама", "На правах політичної реклами".
Отже, визначення політичної реклами надано.
Мета контрольної роботи - проаналізувати засоби політичної реклами.
1. Поняття про основні форми здійснення політичної реклами
політична реклама інформація агітація
а) визначення щодо вироблення, поширення та споживання політичної реклами
Основною задачею рекламування є визначення мотивацій поведінки людей і відповідний вплив на неї. Таким чином, реклама є властиво потоком інформації, який вибирає свою цільову аудиторію, або, що стало типовим для сучасної культури, формує власну цільову аудиторію, і створює у цієї групи людей певне (позитивне чи негативне, схвальне чи таке, що засуджує) уявлення про дану інформацію. В цьому розумінні рекламу ще часто називають пропагандою. В межах нашого дослідженні ми будемо говорити про виборчу пропаганду - систематизований, цілеспрямований вплив, здійснюваний партією або групою підтримки кандидата на виборну посаду з метою поширити серед населення певну партійну ідеологію, переконати виборців віддати свої голоси за конкретну партію чи кандидата. Причому особливістю політичної реклами є необхідність приховування такого впливу, маскування його, і через це загальний алгоритм діяльності, у порівнянні з комерційною рекламою, міняється. Хоча основні етапи, і відповідно задачі, залишаються сталими:
1) привернути увагу виборців,
2) зацікавити їх,
3) змінити їхнє ставлення до політичного діяча,
4) примусити їх до голосування.
Політична рекламна кампанія, звичайно, все ще має на меті продати свій продукт - імідж політика, та особливість цієї мети - не тільки в досягненні ситуації, коли виборець просто купує товар, але і коли він "любить" кандидата і тому голосує за нього. А також можна зазначити ще одну - протилежну - ситуацію, коли виборець "ненавидить" чи "не любить" одного кандидата, і тому голосує за іншого. Цей другий варіант притаманний тільки політичній рекламі, оскільки традиційні етичні норми комерційної сфери забороняють схожу діяльність.
Також ознакою політичної реклами є те, що вона продає віртуальний продукт, той, якого фактично не існує, - імідж (політика чи ідеї). Імідж - це спеціально створюваний, навмисно сформований політичний образ для досягнення конкретних цілей. Імідж, який будується за допомогою політичної реклами та інших засобів для досягнення цих цілей в межах певної стратегії, політичні консультанти ще називають стратегічний образ. І сьогодні в світі складається ситуація, коли стратегічний образ фактично заступає собою справжню сутність людини - в результаті політики говорять, діють і живуть так, як їм вказують спеціалісти зі створення іміджу.
Звідси й відома сентенція, що політичний діяч в наш час - це скоріше штучний телевізійний образ, аніж жива істота,якщо ж підвести це формулювання під наукову основу, то воно звучатиме так, що в новочасних західних демократіях реклама перестає бути “дискурсом про речі”, і набуває все виразніших ознак “дискурсу-речі”.
В Україні ця ситуація поки що є скоріше винятком, аніж загальною практикою - вітчизняні політичні діячі продовжують частіше керуватися власними емоціями, ніж порадами політтехнологів (можна в цьому плані згадати численні бійки народних депутатів, особливо ті, які повністю суперечать вже створеному іміджу - наприклад, конфлікт між І.Г.Богословською і С.І.Хмарою 26 квітня 2001 року).
Проте ситуація міняється і вже наступні парламентські вибори стануть “полігоном” для професійного підходу до створення й підтримання політичного іміджу.
Ідея маніпуляції якраз і полягає в тому, щоби фактичне нав'язування думки виглядало зовні як власне бажання людей. Між іншим, на цьому ґрунтується один із закидів демократичним режимам - у створенні таких методів управління людьми, які набагато важче виявити і викорінити, ніж звичайний деспотизм. Ускладнює ситуацію ще й той факт, що маніпулятивних технологій є декілька: 1) створення позитивних установок виборців на “політичний товар”, 2) трансформація інформаційного потоку (брехня, замовчування, створення інформаційного шуму тощо), 3) в особливу групу виділяють використання підсвідомих і підпорогових інформаційних стимулів різних модальностей: аудиальних, візуальних, тактильних та інших. Саме до них ми відносимо НЛП. І якщо політична реклама загалом має декілька важливих функцій (інформаційна, функція переконання, приваблення, спонукання), то політичне НЛП має лише тільки одну - нав'язування цінностей і формування вибору індивіда.
Замовники політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які замовляють і фінансують розробку політичної реклами, визначають її зміст, а також засоби і форми розповсюдження.
Виробники політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які реалізують замовлення на розробку і виготовлення конкретних матеріально-комунікативних форм політичної реклами.
Носії політичної реклами - будь які засоби і комунікативні канали розповсюдження інформації (друковані і електронні засоби масової інформації, книжки, брошури, листівки, плакати, інша друкована продукція; щити, стенди, написи на транспортних засобах, товарах і т.д.; візуальні, звукові, світлові передатчики інформації; концерти, спектаклі, шоу-програми і будь-які інші можливі засоби розповсюдження політичної реклами).
Розповсюджувачі політичної реклами - фізичні або юридичні особи, які за допомогою будь-яких носіїв інформації розповсюджують політичну рекламу.
Споживачі політичної реклами - будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована політична реклама
Основними формами здійснення політичної реклами є такі:
- масові заходи - проведення зборів, зустрічей з громадянами, мітингів, демонстрацій, процесій, публічних дебатів, дискусій і т. ін.;
- поширення друкованих наочних рекламних матеріалів - плакатів, листівок, буклетів тощо;
- використання засобів масової інформації - преси, радіо, телебачення;
У період між виборами та референдумами політична реклама в позапартійних структурах та виданнях розповсюджується на платній основі відповідно до угод, де вказується вартість, обсяг, час і місце розміщення політичної реклами, відповідальність сторін за порушення угоди та законів України.
б) ЗМІ як суб'єкти політичної реклами
Засоби масової інформації не є самостійними суб'єктами політичного процесу.
Політична реклама в засобах масової інформації розміщується відповідно до цього Закону та Законів України "Про рекламу", "Про телебачення і радіомовлення", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".
Політична реклама:
- не повинна містити антиконституційних, дискримінаційних чи наклепницьких заяв, залякувати особу і суспільство;
- не може розповсюджуватись засобами і у спосіб, що містять тиск, шантаж, політичне вмонтовані погрози і моральні репресії;
- не може вміщувати зображення фізичної особи або її окремих фрагментів без згоди цієї особи;
- не повинна імітувати, копіювати або наслідувати загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі, іншого суб'єкту політичного процесу;
Політична реклама, яка містить заклики до силового захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; до насильства, жорстокості та розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, забороняється.
Політична реклама незареєстрованих політичних партій, їх об'єднань, які примусово ліквідовані чи діяльність яких заборонена відповідно до закону, забороняється.
Розповсюдження недобросовісної та прихованої політичної реклами забороняється у будь-якій формі.
Забороняється для замовлення, виготовлення, зберігання та поширення рекламних матеріалів використовувати кошти, не передбачені законодавством України, використовувати чужі знаки торгових зразків, назви чи загальне вирішення засобів масової інформації без відповідного дозволу.
У разі розповсюдження анонімних рекламних матеріалів або рекламних матеріалів під псевдонімом чи матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності держави, до національної, мовної, расової, релігійної нетерпимості органи внутрішніх справ (після отримання такої інформації) зобов'язані вжити необхідних заходів, передбачених законодавством України.
Забороняється без відповідного дозволу використовувати або імітувати зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством України.
2. Основні засоби політичної реклами
а) нейролінгвістичне програмування як засіб політичної реклами
Сферою застосування нейролінгвістичного програмування в політиці є переважно політична реклама, причому до неї відносимо не тільки продукцію рекламних фірм (постери, кліпи, листівки), але й будь-яку діяльність, спрямовану на популяризацію:
1) образу індивіда чи групи індивідів (організації), які прагнуть посісти певне становище у суспільстві (шляхом демократичних виборів, призначення на посаду, отримання пільг), зберегти таке становище або не допустити до нього своїх опонентів чи позбавити їх вже набутого статусу,
2) ідей, норм, цінностей, в яких зацікавлений замовник реклами (наприклад, заклики сплачувати податки, берегти навколишнє середовище, підтримати політику уряду, соціальні чи економічні програми, вираження протесту - як це було із російським каналом НТВ, та ін.).
Отже, елементи політичної реклами наявні також у промовах політиків, слоганах та програмах політичних партій, газетних статтях, іміджевих інтерв'ю та інших засобах поширення інформації про осіб, зацікавлених в такій рекламі, або ж проти конкурентів таких осіб. Надалі ми будемо розглядати політичну рекламу саме в такому її значенні - але насамперед варто звернутися до ширшого погляду на цей феномен комунікативних процесів у суспільстві.
Призначену спочатку для стимулювання торгівлі і згодом могутнє знаряддя конкурентної боротьби в комерції, рекламу в другій половині ХХ століття стали активно використовувати й у боротьбі суб'єктів політичної системи, власне кажучи, нав'язуючи тих чи інших кандидатів у політичних виборах.
Відомий американський фахівець з реклами Джордж Луїс зазначав з цього приводу: "Добре це чи погано, але факт у тім, що реклама - єдиний спосіб, за допомогою якого кандидат може розказати про свої чесноти. Без реклами будь-який кандидат, незважаючи на усі свої шляхетні якості, буде просто знищений, на нього просто ніхто не зверне уваги".
Але реклама - це не тільки цілеспрямована діяльність, що поширює яку-небудь інформацію, іміджеві характеристики чи ідеї політичного характеру з метою їхнього закріплення у свідомості мас. Така діяльність (на відміну від звичайних новин) також фактично коректує ставлення виборців до політика, по суті, впливає на суспільну свідомість.
Перед тим, як переходити до огляду використання нейролінгвістичного програмування в політиці варто ще раз коротко оглянути особливості політичної реклами - саме на них ми спиратимемося в нашому аналізові. По-перше, і найголовніше - це те, що політична реклама (і НЛП зокрема) є ознаками демократичного суспільства, в якому проводяться вибори до представницьких органів влади, існує мережа недержавних громадських організацій і засобів масової комунікації. За інших умов вона видається просто непотрібною, оскільки є засобом конкурентної боротьби, а в тоталітарному суспільстві конкуренція неможлива (звичайно, НЛП можна використовувати для впливу диктатора на натовп - як-то несвідомо робив А.Гітлер, але такий вплив є несуттєвим, якщо диктатор володіє іншими методами примушення - наглядовими та каральними органами тощо).
По-друге, політична реклама є комунікаційним процесом, який не просто надає інформацію, але й створює її, аби спонукати громадян до певних дій. Або, як влучно зазначив Пол Лайнбарджер: “Факт - це не пропаганда. Пропаганда - це інтерпретація факту”. Саме тому треба ставитися до політичної реклами як до самостійного й незалежного дискурсу, що використовує різноманітні техніки, аби непомітно нав'язати виборцю цінності, і потім маніпулювати його діяльністю. До таких технік ми й відносимо нейролінгвістичне програмування (НЛП).
б) застосування НЛП у політичній агітації
І якщо комунікація - це тло НЛП, то його основою, тим, з чого воно виникло, є встановлення раппорту (rapport) чи емпатії, особливого зв'язку між джерелом інформації та реципієнтом. Раппорт - це налагодження таких стосунків, коли комунікація проходить на ідеальному рівні, коли джерело інформації, політичний агент, не потребує докладати великих зусиль, щоби переконати реципієнта, маніпулювати ним - реципієнт не противиться впливові. Раппорт - це аналог наведення трансу, хоча адресат і залишається в повній свідомості, він просто не відчуває, що ним маніпулюють. В будь-якій сфері людської діяльності раппорт є важливим для встановлення атмосфери довіри, конфіденційності й порозуміння.
Елементами встановлення раппорту є приєднання і ведення. Приєднання (pacing) - це зміна власної поведінки для того, щоб налагодити підсвідомий контакт із реципієнтом. Фактично для приєднання важливо повторювати основні елементи поведінки іншої людини - займати таку саму позу (або віддзеркалювати її - повторювати не повністю, але деякими елементами - схрещувати, наприклад не руки, але долоні), дихати в такт, рухатися, рухати зіницями. Цим налагоджується зв'язок між джерелом і адресатом інформації. Через деякий час після приєднання адресата можна буде вести, тобто створювати в нього стан наближений до трансу. Ведення (leading) - це зміна власної поведінки, стану, що призводить до такої ж зміни в реципієнта. Фактично, процес є аналогічним приєднанню, тільки обернений, і тепер адресат є доволі керованим і підданим впливові. Ось чому важливо спочатку приєднатися - довести його до стану, коли інформація буде сприйматися ним беззаперечно, і вже потім нав'язувати йому конкретні судження про політика, його конкурентів, соціальну програму тощо.
Ведення можливе і без приєднання (якого багато сьогоднішніх політиків просто не в змозі провести) - для цього достатньо впливати на людей, які вже знаходяться в стані межового стану свідомості. Саме тому сучасна політична реклама широко послуговується масовими зібраннями людей - концертами, футбольними матчами, мітингами (ритм, нестача кисню, голосні звуки, як доведено медициною, створюють ефект ейфорії, трансу, коли людина є надзвичайно піддана впливам). Між іншим, попри досить часте звернення до концертів як методу пропаганди, вітчизняна політика досить непрофесійно використовує ці засоби, оскільки неправильними є шляхи донесення інформації. Зазвичай політичні лідери виходять із промовами до початку дійства, тоді як робити це необхідно під час, або опісля концерту чи матчу - причому необхідно дотримуватися в промові загальної ритміки видовища. Серед вітчизняних політиків найкраще цю техніку засвоїв В.Кононов, лідер партії Зелених України (тому в молодіжному середовищі склалося уявлення про нього як про “свого” - і ПЗУ прекрасно підтримує цей імідж, через що здається, що двозначність слогану “Прикольнись - присядь на траву” - не недолугість політтехнологів, а вдало продуманий хід).
Загалом же приєднання та ведення є найефективнішими техніками НЛП. Тільки професіонали можуть вводити виборців у стан, наближений до трансу, але позитивний результат доводить зручність методики встановлення раппорту. В політичній діяльності найкращими засобами для раппорту є промови, телевізійні шоу, теле- та радіотрансляції (за допомогою звуку, освітлення, ритму встановлюється певний настрій електорату, потім політичний агент приєднується до цього стану, і на останньому етапі нав'язує виборцям необхідні установки). Щоправда, ввижається, що існує певне часове обмеження - раппорт не може забезпечити тривалу установку, тому серйозні маніпуляції з підсвідомістю бажано проводити за короткий час до виборів (тиждень - два дні), або ж робити сеанси періодично (зокрема схожі технології описані в “1984” Дж.Оруелла в сценах “п'ятнадцяти хвилин злості”).
Висновки
Отже, обличчя політика сьогодні, і відповідно його шанси на перемогу у виборах у демократичних країнах визначають не ідеології, але більшою мірою політичні технології, і зокрема конкретна сфера їх застосування - політична реклама.
Серед засобів політичної реклами слід визначити один - найголовніший та найактуальніший на сьогодні - нейролінгвістичне програмування.
Визначають такі засоби політичної реклами :
- аудиальні: зміна темпу, тембру, інтонації, голосності мови, супутні звуки (постукування по столу, поплескування в долоні),
- візуальні: зміна положення тіла, жестикуляція руками, пальцями, пантоміміка,
- кінестетичні: простий дотик, поплескування по плечу, потиск руки (занадто довгий, наприклад),
- змішані: зміна дистанції до співрозмовника, рухи водночас зі звуками (“шумна жестикуляція”), аналогове маркування (analogue marking) - т.зв. “мова тіла”.
Пам'ятаючи про ці засоби, можна завжди діяти в одній системі почуттів з адресатом, тим самим полегшуючи контакт.
Ці ж елементи є необхідними в політичній телевізійній та радіорекламі, де ніщо не передасть нервове напруження краще, ніж перестукування пальцями по столу, а атмосферу довіри створить стишення голосу й уповільнення його темпу.
Проте, особливості людського сприйняття можна використовувати не тільки в спілкуванні. Так, текстове наповнення будь-якого документа (листівки, плаката) теж визначається відмінностями між репрезентативними системами різних людей.
Головним правилом при створенні такого політичного документа є вимога позитивних емоцій по кожному з каналів сприйняття інформації. Так, позитивні емоції створюють візуальні образи: ока, долара, архетипів (фалоса, землі), аудиальні: шелест купюр, гімн, романтична мелодія гітари, кінестетичні: тканина, оксамит, шкіра. Нарешті, форма подачі матеріалу може носити нестандартний характер, виходити за рамки нормального сприйняття, і цим викликати транс. Так, коли людина раптово натрапляє на інвективне слово (цим часто користується російський політик В.Жириновський), вона почувається дезорієнтованою і менш критично сприймає наступні за ним імперативи.
Отже, як бачимо, вдале використання засобів політичної реклами потребує від виконавця ґрунтовного знання людської психології, швидкого реагування і вміння налагоджувати контакт. Звичайно, не варто абсолютизувати поділ людства на три репрезентативні системи відповідно до світосприйняття, але з огляду на комунікаційні основи нейролінгвістичного програмування, ця методологія видається почасти дієвою - принаймні як передумова налагодження раппорту.
Список використаної літератури
1. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.-К,.1993.
2. Закон України „Про політичну рекламу” Із змінами та доповненнями // ВВР - 2001.
3. Білоус О.А. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник.- К.: 2002.
4. Бабкіна О.В., Горбатенко В.П. Політологія: Навчальний посібник. - К., 1998.
5. Гелей С.Д., Гутар С.М. Політологія.- К., 1999.
6. Гладий Ю.Н., Чистобаев А.П. Основы региональной политики. Учебник.- М.: 2000.
7. Короткий політологічний словник. - К., 1991.
8. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю.І.Римарен-ка.-К.,1996.
9. Основи політології: Курс лекцій для студентів вищих учбових закладів. 2-е вид. В 2-х ч. / Ред. кол.: Б.Л. Кухта та іню - К., 1992.
10. Основы политологии (Наука о политике): Учебник для вузов / Под ред. Артура Боднара. - К., 1999.
11. Основы политологии: Курс лекций / Под ред. В.Д. Пугачева. - М., 1992.
12. Политология: Энциклопедический словарь - М., 1993
13. Політологічний словник. - К., 1992.
14. Політологія: Навч. посібник для вузі/ Упорядн. Та ред. М.Сазонова.- Харків: Фоліо, 1998.- 735 с.
15. Політологія: Навчально-методичний посібник.- К.: КНЕУ, 2000.
16. Потульницький В.А. Історія української політології : Концепція державності в українській зарубіжній історико-політичній науці. - К., 1999.
17. Потульницький В.А. Теорія української політології - К., 1993.
18. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документ / Ю.К. Качуренко. - 2-вид. - К., 1992.
19. Становлення владних структур в Україні (1991-1996 рр.) Редкол.О.Гарань, В.Кулик, О.Майборода та ін. - К.:День, 1997. - 178 с.
20. Україна на зламі тисячоліть.- К.: МАУП, 2000.
21. Українська державність у XX столітті / Керівн. автор, кол. О.Дергачев.-К.,1996.
22. Українська політологія: витоки та еволюція : Навч. посібник / За ред. Ф.М. Кирилюка. - К., 1995.
23. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник/ За ред. О.М.Мироненка.- К.: Либідь, 1997.- 560 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Передумови виникнення, сутність та задачі реклами. Дослідження психологічної структури рекламної діяльності. Засоби масової інформації та соціальна комунікація. Особливості формування та коригування споживацької поведінки. Міфи політичної реклами.
реферат [40,0 K], добавлен 03.10.2014Сутність та специфічні особливості політичної реклами. Вплив друкованої продукції на електоральну поведінку. Політичний плакат і листівка як тип друкованої політичної реклами. Жанри друкованої реклами, що використовуються в інших політичних культурах.
курсовая работа [47,6 K], добавлен 24.11.2010Специфіка товару політичної реклами та інші її характерні особливості й засади. Основні види рекламної дії: веб-сторінки в Інтернеті, поштова розсилка, пропаганда атрибутики і гасел, спонсорство, прийом "свідоцтва", плакати і листівки (фолдери).
реферат [12,8 K], добавлен 28.01.2011Основи реклами. Психологічний аспект реклами. Основні види реклами, носії реклами і засоби її поширення. Засоби поширення та носії реклами. Планування рекламної діяльності на підприємстві. Правові аспекти рекламної діяльності.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 30.03.2007Місце реклами у системі маркетингових комунікацій. Критерії класифікації реклами, основні терміни та визначення. Етапи розробки носіїв поліграфічної реклами. Місце видавничих технологій в розробці реклами. Роль реклами в процесі збуту товарів та послуг.
реферат [29,3 K], добавлен 24.11.2010Поняття реклами і її місце в маркетинговій діяльності промислового підприємства. Класифікація реклами та характеристика її основних видів. Функції реклами як однієї з комунікативних форм. Економічна функція реклами. Позитивні та негативні ефекти реклами.
реферат [218,5 K], добавлен 23.05.2010Плакат - форма політичної реклами, в якій сполучені візуальний образ і невеликий текст, їх різновиди. Білборди сіті-формату. Правила розміщення плакатів. Політична афіша, книга, вкладиш та брошура. Пейпербек, інформаційний лист, їх характеристика.
презентация [236,5 K], добавлен 30.04.2014Вивчення поняття політичної реклами та її основних відмінностей від комерційної. Опис функціонального, контекстного та порівняльного різновидів іміджу політика. Особливості застосування візуального, аудіального та аудіо-візуального типів реклами.
реферат [32,4 K], добавлен 11.02.2011Виявлення причин виникнення і використання девіантної реклами. Етапи розвитку реклами, поняття девіантної реклами, теорія ризику гедонізму. Використання девіацій у соціальній рекламі: за і проти. Класифікація каналів поширення девіантної реклами.
курсовая работа [28,5 K], добавлен 07.05.2009Вивчення особливостей і ролі реклами в житті людини. З'ясування специфіки соціально-психологічних досліджень реклами. Огляд принципів створення ефективної реклами та основних методів виміру її ефекту. Комплекс засобів реклами, який впливає на споживачів.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 24.04.2013
