Торгівля та її види

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Торгівлю можна назвати барометром економічного розвитку держав. Вона забезпечує надходження до бюджету значної частини коштів, сприяє зміцненню фінансової системи, є необхідною умовою розвитку виробництва.

Торгівля -- процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні -- вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

Торговельна діяльність -- діяльність з купівлі-продажу товарів, у тому числі власного виробництва, або посередницька діяльність, у тому числі із надання агентських, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробників (постачальників) до кінцевого покупця.

Торгівля буває оптова і роздрібна:

Оптова торгівля - це діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов'язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

Господарюючі суб'єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через:

ь оптові бази - основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

ь товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

ь склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

Роздрібна торгівля-- тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини, або ж працівників фірми за рахунок споживання купленого товару.

На відміну від оптової торгівлі товар, куплений в системі роздрібної торгівлі, не підлягає подальшому перепродажу, а призначений для безпосереднього використання.

Комерційна робота в торгівлі - це діяльність підприємства, спрямована на рішення особливого комплексу задач. Вивчення процесів їхньої реалізації - важливий елемент оперативного дослідження на рівні торгового підприємства і регіону.

Основними учасниками комерційної діяльності є не тільки підприємницькі структури, але і споживачі (участь яких у лімітно-розподільчій економіці було незначним). Це твердження засноване на тім, що для підприємців найважливішим фактором при укладанні угод є доход (економічна вигода), а для споживачів вигодою є потрібний йому товар (послуга), якщо він задовольняє його потреби (споживчі інтереси). Споживач - не пасивний покупець, а повноправний учасник комерційної діяльності, її регулятор. Таким чином, найважливішим суб'єктом ділових відносин між постачальниками товарів і роздрібною ланкою є саме споживач.

Тому комплекс задач комерційної діяльності суб'єктів споживчого ринку ми розглядаємо через задоволення потреб населення. Споживач, реалізуючи свої інтереси, впливає на поводження підприємців на ринку при укладанні угод, виборі сегмента ринку, організації збуту і продажу товарів, формуванні асортиментної, цінової політики.

Демократизація торгівлі і воля підприємництва відродили підприємливість, індивідуальну і колективну ініціативу, матеріальну і моральну зацікавленість працівників торгівлі, що активізувало їхню діяльність на споживчому ринку. Зараз підприємства самі вирішують господарські питання, здійснюють більш вигідні угоди, що сприяє підвищенню їхньої прибутковості. Змінився характер господарських взаємин торгівлі з іншими суб'єктами інфраструктури ринку на основі сполучення інтересів підприємства і територій.

Для підвищення соціального рівня торгового обслуговування торгово-оперативні працівники магазинів повинні приділяти особливу увагу стійкості асортименту. З одного боку, цей показник істотно впливає на показник рівня обслуговування, а з іншого боку - свідчить про ритмічність постачань. Стійкість асортименту - орієнтир для покупця.

Тому, на мій погляд, на сьогодення вивчення всіх аспектів, пов'язаних з механізмом діяльності торгових підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів є однією з головних цілей для майбутнього працівника торгівлі.

1.Методи вивчення попиту торговим підприємством

Попит - є формою прояву потреби, забезпечених грошовими коштами.

Попит населення відображає рівень розвитку виробничої сили і виробничих відносин, формування і зміни під впливом багатьох чинників.

Вивчення попиту - це збір, обробка й аналізування інформації, необхідної для прийняття управлінських, комерційних рішень щодо закупівлі й продажу товарів народного споживання.

Основним завданням вивчення попиту є виявлення тенденції й закономірностей розвитку:

ь Загального обсягу попиту й обсягу попиту на окремі групи і види товарів;

ь Внутрішньо групової асортиментної структури попиту за об'ємами, кольорами, дизайном;

ь Структури попиту на однойменні товари різних підприємств;

ь Структури попиту на однойменні товари, що різняться за видом упаковки й розфасуванням;

ь Сезонних коливань попиту на окремі товари;

ь Ступеня задоволення попиту на окремі види товарів і їх різновиди, тобто виявлення товарів і їх різновидів, попит на які не задовольняється, і на які пропозиція перевищує попит;

Можливість збільшення по

ь питу на товари, запаси яких значно перевищують нормативи;

ь Вимоги покупців до якості і оформлення товару.

Робота з вивчення попиту повинна давати таку інформацію, що дозволяє робити правильні прогнози розвитку попиту.

У торгівельному підприємстві на основі матеріалів вивчення попиту і прогнозів його розвитку вирішуються три основні завдання:

1) Організовується поточне постачання магазину товарами відповідно з попитом;

2) Розробляються замовлення на постачання товарів;

3) Вносяться необхідні корективи в замовлення в ході їх виконання, проводяться рекламні та інші заходи щодо активізації продажу товарів.

Перше завдання потребує вивчення особливостей і обсягів попиту в магазині. Щоб правильно визначити кількість товарів, що замовляються, працівниками магазину треба знати залишки товарів на день складання замовлення, їх середньоденний продаж, частоту завезення товарів. Ці дані потрібно мати по широкій внутрішньо груповій структурі товарного асортименту. В окремих випадках при визначенні кількості товарів, що замовляються, треба враховувати і вплив чинників, що можуть викликати зміни в попиті на найближчі дні (свята, очікувана зміна контингенту населення, що обслуговується, тощо). Розв'язання другого і частково третього завдань потребує узагальнення матеріалів вивчення попиту в зоні діяльності оптової бази чи виробничого підприємства, а також прогнозування обсягу і структури попиту на перспективний період.

Методи вивчення попиту

Розрізняють поточний облік попиту і вивчення попиту з метою його короткострокового прогнозування. Взаємозв'язок обох аспектів вивчення попиту проявляється в тому, що матеріали поточного обліку попиту дозволяють виявити тенденції й закономірності в зміні попиту і, таким чином, знайти застосування в прогнозуванні попиту; з другого боку, висновки прогнозування попиту дають певні орієнтири для оцінки матеріалів поточного обліку.

Поточний облік попиту обов'язковий для магазину, бо від нього залежить організація регулярного завезення товарів. При цьому ставлять два практичні завдання:

· Необхідно, щоб у міру реалізації товарів їх запаси поповнювалися і таким чином попит задовольнявся безперебійно;

· Якщо покупці пред'являють попит на товари, що відсутні в магазині, ці товари повинні бути замовленні і завезені.

Нагромадженні матеріали поточного обліку дають можливість підійти в процесі їх аналізу до вивчення попиту, виявлення тенденції і напрямків розвитку його структури. Сам же поточний облік являє собою частину оперативної роботи з постачання магазину товарами. Наявність у магазині електронних контрольно-касових апаратів (чи товарно-касових книг) значно полегшує вивчення реалізованого попиту по кожному різновиду товарів і, відповідно, створює сприятливі умови для поточного задоволення попиту.

У звичайних умовах працівники магазину на основі даних реалізації і наявності товарних запасів складають заявки на поточне завезення товарів. Якщо який-небудь товар вибуває з продажу до моменту складання заявки, такий товар для пам'яті заносять в окремий список або журнал обліку товарів, що підлягають завезенню.

У цей самий журнал включаються товари, про які запитують покупці, але якого немає в продажу. Періодичні відвідування складів чи баз торгівельної організації або постачальників дозволяють з'ясувати можливості додаткового отримання товарів, що є в наявності на базі, але відсутні в магазині.

Ефективність контролю за станом асортименту і наявності товарів у магазині значно підвищується при використанні асортиментних переліків, які включають повний перелік товарів, які слід мати в магазині.

Завдання безперервного поповнення запасів товарів у міру їх реалізації на основі обліку поточного попиту може бути ефективно вирішено способом автоматизації управління процесами товаропостачання. Точні математичні співвідношення між реалізацією товарів і поповненням їх запасів значно спрощують розв'язання цього завдання і дозволяють широко застосовувати обчислювальну техніку.

Прогнозування структури попиту являє собою більш складний процес і базується на аналізі розвитку виробництва, тенденцій і закономірностей споживання і попиту, зміни естетичних смаків, спостережень за кон'юнктурою товарних ринків і використання інших матеріалів інформаційного забезпечення.

Сучасні досягнення обчислювальної техніки відкривають перспективи впровадження автоматизованих систем управління торгівлею і насамперед управління формуванням асортименту на основі безперервного всебічного обліку попиту населення і реалізації товарів.

2. Організація господарських зв'язків. Договори постачання, їх зміст

торгівля роздрібний оптовий попит постачання

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями - важлива функція комерційної діяльності. Такі зв'язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю - невід'ємна частина господарського механізму України, що становить сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки із споживачами продукції. Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покупцями.

У систему господарських зв'язків включається комплекс складових:

· Участь торгівлі у розробці промисловими підприємствами планів виробництва товарів шляхом представлення замовлень;

· Господарські договори;

· Контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

· Застосування економічних санкцій;

· Участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарок;

· Перевірка якості (експертиза) товарів, що постачаються;

· Встановлення оптимальних фінансових взаємовідносин;

· Застосування адміністративно-правових норм.

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійснені комерційної діяльності діяльності і визначається як згода сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов'язань. Договір виконує такі функції:

ь Юридично закріплює відносини між партнерами, що надає характер зобов'язань, виконання яких захищено законом;

ь Визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами;

ь Передбачає способи забезпечення і наслідки їх невиконання.

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарообіг підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати й витрати по зберіганню товару були мінімальними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару.

Основною силою кожного договору є згода сторін, узгоджене волевиявленням, що реалізуються через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною угодою вкладати договір за тим чи іншим змістом.

Фізичні особи вільні в укладенні договору. Дана норма включає в собі такі елементи:

1. Право учасників комерційної діяльності самостійно вирішувати, чи слід їм укладати договір , чи ні. Вони вільні у визначенні своїх прав і обов'язків. У зв'язку з цим не допускається примус до укладення договору.

2. Фізичні особи вільні у виборі контрагента майбутнього договору.

3. У процесі досягнення угоди сторони є юридично рівноправними.

4. У процесі укладення договору сторони самостійно визначають вид (різновид) договору. Це може бути договір поставки, купівлі-продажу, франчайзингу та ін..

5. Сторони мають право вести переговори з метою досягнення угоди будь-якими правомірними способами і без обмежень у часі, а також мають право вирішувати, чи продовжувати їм ці переговори.

6. Сторони вільні у визначенні умов договору, які в сукупності становлять його зміст. Визначаючи зміст договору, сторони керуються нормами Цивільного кодексу, нормативними актами, що стосуються даного виду договору. При цьому сторони мають право використовувати у своїй практиці для визначення умов договору типові (зразкові) форми договорів, вироблені практикою комерційної діяльності стосовно даного виду договору.

Отже, значення договірної свободи у кінцевому результаті зводиться до того, що учасникам комерційної діяльності надається можливість вирішувати, чи буде між ними укладений договір, а якщо буде, то яким буде його зміст.

Договір повинен складатися з урахуванням чинного законодавства. Він сприяє чіткої та раціональної організації господарсько-договірних зв'язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що забезпечує рівність партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекс України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

Умови господарювання, пов'язані з розвитком ринкової економіки, вимагають значного розширення самостійності і рівних прав партнерів по договору, усунення надмірної регламентації, підвищення ролі господарського договору, переходу від адміністративно-командних методів управління до економічних, а також до вільного продажу товарів, самостійного встановлення взаємовідносин між партнерами по договору на підставі чинного законодавства України.

Разом з тим слід відмітити, що сфера господарських взаємовідносин між постачальниками і покупцями товарів, включаючи комерційну діяльність, потребує певного рівня державного регулювання, в тому числі шляхом прийняття і введення у дію законів, указів, постанов в області ціноутворення, вимог до якості і послуг, усунення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від неякісної продукції іноземного виробництва.

Основні види договорів, що застосовуються в комерційній діяльності:

· Договори на передачу товару у власність:

> Договір купівлі-продажу-відповідно яких продавець забов*язується передати майно у власність покупцеві а покупець забов*язується прийняти цей товар і сплатити його вартість;

> Договір поставки-згідно якого постачальник-виробник, забов*язується у певні строки передати підприємствам покупцям у власність певну продукцію, а підприємство покупців має прийняти цей товар і сплатити його вартість;

> Договір роздрібного купівлі продажу-продавець який здійснює підприємницьку діяльність по продажу товарів у роздрібній торгівлі забов*язується передати покупцю товар, покупець сплачує його і використовує товар для сімейного або особистого споживання;

> Договір обміну або бартерний-сторонами проводиться обмін одного майна на інший.

· Договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат);

Договір (контракт) - це комерційний документ, у якому встановлюються права та обов'язки сторін. Він узгоджується і підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами. Якщо договором передбачене поставка товарів різного асортименту і характеристик, то як правило, вони вказуються у специфікації, що додається. Усі додатки до договору становлять його невід'ємну частину, про що робиться відповідне застереження. Перевагою у формуванні господарських зв'язків є те, що покупцю надається право вибору постачальника і форми доставки (безпосередньо виготівником або через оптове торговельне підприємство) з урахуванням встановлених схем руху вантажопотоків, а також мінімальних норм відвантаження. Договір на поставку товарів у кількості нижче мінімальної норми відвантаження укладається виготівником з торгівельним підприємством зі згоди виготівника.

Договори можуть укладатись на 5,3,2,1 рік або інший період. Зокрема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а також договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одноразова комерційна операція). Між виготівниками і покупцями можуть встановлюватись прямі тривалі та тривалі господарські зв'язки по поставкам товарів. Пропозиція про встановлення прямих тривалих і тривалих господарських зв'язків може бути запропонована від будь-якої із сторін.

У договорі повинні обов'язково визначатись розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, строки поставки і ціна, а в довготривалому договорі за прямими і тривалими господарськими зв'язками - найменування, груповий асортимент та кількість товарів, порядок і строки узгодження і представлення специфікацій. За відсутністю цих умов у договорі він вважається не укладеним.

Якщо обидві сторони виконують свої зобов'язання за договором, то вони зацікавлені у збереженні і подальшому розвитку господарських зв'язків з надійним партнером. Довготривалі договори допомагають підприємствам планувати свою діяльність, визначають перспективи розвитку. Договір або його окремі умови, що суперечать чинному законодавству, є недійсними.

Роль комерційної діяльності, як вид торгового підприємництва який лежить в основі цивілізованої ринкової економіки сягає сивої давнини і лежить в основі побудови першої української держави - Київської Русі. Завдяки торгівлі вона процвітала в 11-13 століттях. А також формування російської державності, коли виник клас купців і промисловців. В цей період мистецтво комерції досягло най більшого рівня.

За часів соціалізму до другої половини 60-х років відношення до комерції було негативним. тільки в другій половині 60-х років, у зв'язку намагань створити госпорську реформу і оживити товаро-грошові відносини, виникає підвищений інтерес до комерційної діяльності, до організації комерційних відносин.

I наостанок - визнання великої ролі і значення комерційної роботи в роки переходу до ринкових економічних відносин. Питання вмілої і грамотної комерційної діяльності в тогівлі в умовах переходу до ринкових відносин придбали вийняткову актуальність. Комерційні операції все більше стають об'єктом праці багатьох торгових працівників включаючи маркетингові та комерційні служби підприємств.

Перехід до ринкових відносин обумовив появу нового типу комерційного працівника - ініціативного, самостійного в прийнятті рішень, підприємливого. Без цих якостей в сучасних умовах неможливо успішно вести комерційну роботу. Комерсант повинен вміти знайти вільні товарні ресурси, закупити їх у виробників товарів, на гуртових ярмарках, у гуртових поставників товарів, на товарних біржах за максимально низькими цінами з урахуванням споживчого попиту, вміти швидко реалізувати ці товари використовуючи різноманітні сучасні методи продажу, добру переконливу рекламу товарів, при необідності йти на розумний ризик. Такі завдання може успішно виконати тільки високоосвічений комерсант-професіонал, який отримав відповідну теоретичну і практичну підготовку в цій сфері діяльності.

Організація комерційної діяльності в сучасних умовах будується на основі принципу рівноправності торгових партнерів, господарської самостійності поставників і покупців, матеріальної і фінансової відповідальності сторін за виконання своїх обов'язків. При переході підприємств на повну господарську самостійність, самофінансування і самоуправління, з розвитком підприємництва та ринкових відносин, докорінно змінюються принципи і методи комерційної роботи і формування товарних ресурсів. В основі фомування товарних ресурсів лежить перехід від централізованого їх перерозподілу до вільної продажі на біржах та ярмарках, розвиток прямих господарських зв'язків з виробниками товарів, підвищення ролі договорів постачання. Нові принципи формування товарних ресурсів кардинально міняють характер, значення та оцінку роботи комерційного апарату. Якщо в умовах централізованого адміністративного управління комерційні здібності торгового робітника оцінювалися в першу чергу вмінням "вибивати товарні фонди", тпри ринковій економіці якість комерційної роботи залежить перш за все від вміння активно вишукувати товари, які реалізуються у порядку вільної продажі, допомагати своєю діяльністю розвитку у промислових, сільськогосподарських підприємств різних форм власності, кооперативів, осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, матеріальних стимулів, інтересу до виготовлення необхідних для населення товарів.

Актуальною задачею комерційного апарату торгових організацій і підприємств яляється залучення в товарообіг продукції підприємств-виробників різних форм власності і різних організаційно-правових структур, постачальників-посередників, громадян, які займаються індивідуально-трудовою діяльністю, закордонних постачальників та інших джерел. У зв'язку з цим необхідно розширити сферу договірних відносин з постачальниками і виробниками товарів, підвищувати ефективність договорів постачання. Ці договори повинні активно впливати на виробництво для збільшення випуску товарів народоного споживання, виготовлення їх з дешевшої альтернативної сировини, формувати оптимальний асортимент товарів для роздрібної торгової мережі.

Важливими завданнями комерційної служби в торгівлі являється вивчення і прогнозування об'єму регіональних товарних ринків, розвиток і вдосконалення рекламно-інформаційної діяльності, координація постачальницької роботи серед постачальників та покупців. Для цього потрібно широко використовувати досвід закордонного маркетингу, який дозволяє успішно організовувати комерційну діяльність підприємств в умовах ринку.

На сучасному етапі комерційна робота торгових підприємств повинна сприяти розширенню сфери зовнішньо-економічної діяльності з використанням різних форм економіко-фінансових зв'язків (бартер, кліринг, розрахунки у ВКВ). Для виконання цих задач комерційним працівникам необхідно добре знати свій економічний район і його природні багатства, реально оцінювати стан промисловості, сільського господарства, виробничі можливості і асортимент виробів, які виробляють на промислових підприємствах. Для вивчення постачальників і їх можливостей працівники комерційних служб повинні приймати участь в роботі товарних бірж, гуртових ярмарок, виставок-продаж, виставок-переглядів взірців кращих та нових виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо і телебаченню, в газетах і журналах, б'юлетнях попиту і пропозицій, біржевими оголошеннями, за проспектами і каталогами. Бажано при цьому відвідувати виробничі підприємства-постачальники для ознайомлення з виробничими можливостями, об'ємом та якістю продукції, яка випускається, приймати участь в нарадах з працівниками промисловості. Успішно здійснювати комерційну діяльність у важких і багатосторонніх умовах ринкових відносин зможуть тільки добре підготовлені висококваліфіковані кадри працівників торгівлі, які пройшли глибоку підготовку або підвищення кваліфікації в області сучасного маркетингу, менеджменту, організації і технології комерційної роботи. Очолювати торгові підприємства повинні кваліфіковані спеціалісти: товарознавці- комерсанти, економісти-менеджери, фінансисти, які добре знають комерційну роботу. На торгових підприємствах слід створювати комерційні служби, які б очолювали перші заступники, або як їх називають - комерційні директори.

В склад комерційних служб включаються торгові, або товарні відділи по вивченю попиту, кон'юктури торгівлі, комерційні павільйони гуртових баз, зали товарних взірців та інші товарні підрозділи підприємств. Підвищення рівня комерційної роботи потребує постійного вдосконалення її технологій, особливо використання нової техніки управління, АСУ, автоматизованих робочих місць (АРМ) комерційних працівників, комп'ютеризації комерційних процесів.

Як бачимо, спожитий нами, покупцями, товар проходить великий шлях від товаровиробників до споживачів. в цьому процесі відіграє велику роль комерційна робота торгових підприємств. Комерційна діяльість посідає належне їй місце у відносинах виробників та споживачів.

Размещено на Allbest.ru