Дослідження ефективності збутової політики підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Метою даної роботи є дослідження ефективності збутової політики, її впливу на діяльність підприємства, розроблення рекомендацій по покращенню системи збуту на підприємстві.

Для досягнення мети у роботі поставлено такі завдання:

1. обґрунтування теоретичних засад збутової політики підприємства;

2. аналіз ефективності збуту продукції конкретного підприємства та визначення недоліків;

3. розробка рекомендації покращення збутової політики аналізованого підприємства.

Об'єктом цього дослідження виступає Укрпошта.

Предметом дослідження виступає система збуту підприємства, ефективність роботи відділів збуту та збутова політика в цілому

Важливим є урахування рівня розвитку системи збуту підприємства комплексу «4 П» - продукт, місце, ціна, просування, оскільки вони суттєво вливають на якість самої продукції та рівня сервісного обслуговування.

У першому розділі наведені теоретичні аспекти збутової політики підприємства, окреслено поняття каналів збуту та їх методів.

Другий розділ містить оцінку ефективності збутової політики Укрпошти, визначено основні цілі та перспективи розвитку, окреслено коло продукції та її загальна характеристика, наведений вплив обраної політики на фінансові результати фірми.

Третій розділ містить рекомендації по покращенню системи збуту на підприємстві, введення нових перспективних її форм, що дозволить зменшити витрати та підвищити ефективність фінансової діяльності.

Основними завданнями даної роботи є аналіз ефективності роботи відділу збуту Укрпошти, налагодженість роботи системи постачання, дослідження каналів збуту (довжини та ширини відповідно) та розроблення рекомендацій по покращенню збутової політики підприємства.

Актуальність обраної теми полягає кращому вивченні витрат збуту підприємства з метою пошуку шляхів більш ефективного розподілу ресурсів (при формуванні витрат на упаковку, транспорт, реклами) заради підвищення прибуткової діяльності.

Основними інформаційними джерелами слугували фінансові звіти про діяльність підприємства, баланс підприємства, офіційні сайти та газети фірми («Поштовий вісник»). Також підручники з економічного аналізу та економіки підприємства.

Вдало проведена маркетингова компанія дозволяє суттєво збільшити прибутковість фірми, розширити ринки збуту, вийти на нові сегменти ринку. Вона сигналізує про потреби споживачів, досліджує їх смаки, дозволяє розробити тактику та стратегію фірми на довгострокову перспективу.

Вибір конкретної маркетингової стратегії буде також залежити від обраної місії підприємства. Так, великі компанії, що зорієнтовані на розширення ринку збуту можуть застосовувати наступально-ризикову та наступальну стратегії. Вони спрямовані на розширення ринку, зростання обсягів та асортименту випуску продукції, зміцнення конкурентних переваг.

В умовах довготривалого та стабільного попиту на продукцію фірми можуть застосовувати стратегію стабільності, що націлена на збереження існуючих розмірів підприємства та частки ринку. Це дає змогу не тільки покращити якість існуючих послуг, а й накопичувати кошти на впровадження нової продукції.

Найменш бажаним є стан, коли фірма знаходиться на межі банкрутства, тобто має обмежені фінансові ресурси. Це змушує іі зменшувати всі витрати задля попередження банкрутства. Разом з тим спрямовує останню на пошук альтернативних оптимальних варіантів ведення бізнесу.

Закарпатське відділення УДППЗ «Укрпошта» націлене на збереження існуючої долі ринку, покращення якості продукції та водночас завоювання нових сегментів споживачів. Тому найбільш близькою є маркетингова стратегія стабільності.

1. Теоретичні аспекти збутової політики підприємства

1.1 Суть та значення збутової політики в діяльності підприємства

Збутова політика підприємства (фірми) - це комплекс заходів, спрямованих на організацію дієвої та результативної збутової мережі з метою підвищення ефективності продажу продукції.

Збутова політика має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: ціновою, товарною, та політикою просування. Але такі фактори, як постійне зростання витрат, що пов'язано з реалізацією продукції, посилення конкуренції на ринках збуту, підвищення вимог споживачів до якості сервісного обслуговування, значно посилюють значущість ефективного управління збутом у діяльності будь-якого підприємства.

На сучасному етапі розвитку теорії маркетингу діяльність щодо реалізації продукції розглядається у двох аспектах.

Перший передбачає створення системи заходів з раціонального розподілу і реалізації продукції, а саме:

¦ вибір стратегії збуту;

¦ побудова збутової мережі (що включає встановлення каналів розподілу, з визначенням кількості посередників та зазначенням їх якісних характеристик);

¦ розробка комунікаційних рішень щодо цінової і комунікаційної підтримки всередині збутової мережі.

Другий аспект розглядає збутову діяльність як систему заходів з ефективного фізичного переміщення продукції. До цих заходів відносять:

¦ вибір транспортних засобів для доставки продукції;

¦ встановлення раціональних маршрутів;

¦ визначення кількості та місця розташування складів;

¦ створення інформаційного забезпечення ланцюга «виробник - споживач».

Виходячи з вищезазначеного, у вітчизняній літературі термін «збут» став синонімом поняття «кінцева реалізація продукції», а діяльність, пов'язана з доставкою продукції, її складуванням, встановленням маршрутів та каналів збуту, дістала назву «розподіл».

Політика розподілу продукції - це діяльність конкретного підприємства з планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до споживача з метою задоволення попиту і одержання прибутку.

У свою чергу, поняття розподілу об'єднує регулюючу дію будь-яких заходів, що спрямовані на пересування продукції в просторі та в часі від місця виробництва до місця споживання. Весь процес розподілу відбувається з обов'язковим комунікаційним підкріпленням.

При розробці стратегії розподілу виділяють два підходи до прийняття управлінських рішень:

1) стратегічний, що передбачає вирішення питань щодо створення системи розподілу та принципів її функціонування;

2) тактичний, зміст якого полягає у виборі способів доставки, виконанні замовлень, розташуванні підприємства, виборі методів сортування та пакування.

Єдиною метою політики розподілу щодо обох підходів є організація збутової мережі для ефективного продажу виробленої продукції.

Планування розподілу - це систематичне прийняття рішень щодо фізичного переміщення та передачі власності на товар чи послуги від виробника до споживача, включаючи транспортування, зберігання та здійснення угод. Функції розподілу реалізують за допомогою каналів товароруху, які включають сукупність всіх організацій або будь-яких осіб, які пов'язані з пересуванням та обміном товарів чи послуг, і яких розглядають як посередників.

Планування діяльності в політиці розподілу відбувається за такими етапами, що показані на рис. 1.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Етапи планування діяльності в політиці розподілу

збут політика продукція

До факторів, що здійснюють вплив на вибір стратегії розподілу, належать:

* цілі розподілу (збільшення частки ринку; обсягів продажу; проникнення на нові ринки);

* особливі властивості початкових покупців (першої ланки збуту, до якої переходить право власності на товар);

* особливості кінцевих споживачів товарів або послуг;

* типи посередницьких організацій, що діють на ринку;

* умови навколишнього маркетингового середовища;

* ресурсні можливості підприємства.

Збутова політика фірми має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціонуванням на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Витрати на збут становлять часом до 50% роздрібної ціни товарів, тому питання розподілу своєї продукції виробники мають опрацьовувати дуже ретельно.

Планування збуту продукції зображено на рис. 1.2

Рис. 1.2 Алгоритм планування збуту продукції

На першому етапі на основі планових показників виробництва визначаються обсяги потреб в ресурсах і їх основні постачальники. При недостатності тих чи інших ресурсів необхідно узгодити план виробництва і збуту продукції з урахуванням фінансово-економічних і матеріально-технічних пріоритетів.

Другий етап розробки плану збуту передбачає розробку програми руху потоків виробів по всьому розподільчому ланцюгу: від виробничих підрозділів підприємства до торгових центрів кінцевого продажу чи навіть до окремих споживачів продукції.

На заключному етапі розробки плану збуту складається програма масових переміщень товарів, оптимізується схема розміщення складських приміщень і транспортних потоків, складаються календарні плани-графіки підготовки товарів для відвантаження і поставок.

Важливою характеристикою ефективності розроблених планів збуту можуть служити витрати збуту, які коливаються у зарубіжних фірмах в залежності від виду продукції і умов поставок в межах від 2 до 20% загального обсягу продажу товарів.

На вітчизняних підприємствах витрати, пов'язані зі збутом продукції, плануються і визначаються фактично за звітний період у статті «витрати на збут». Вони розраховуються на плановий період і включаються у кошторис витрат.

На конкретну продукцію витрати на збут відносяться по-різному, залежно від того, які це витрати: прямі чи непрямі. Прямі витрати можна віднести безпосередньо на окремі вироби (витрати на тару, рекламу, транспортування у зазначений район ринку). Непрямі витрати (комісійні виплати організаціям збуту, дослідження ринку та виявлення потреби у продукції, проведення ярмарків, презентація товару та інші маркетингові витрати) при калькулюванні собівартості окремих виробів розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості. Значну частину у непрямих витратах на збут займають комісійні виплати організаціям збуту, їхня величина залежить від каналів збуту продукції.

Із метою зниження цін на товари підприємства скорочують канали збуту, реалізують свою продукцію у фірмових магазинах підприємства.

Таким чином, збутова політика направлена на підвищення результативності у сфері продажу продукції. Основною метою її є скоріша реалізація товарів, аби уникнути їх старіння та списання.

1.2 Канали збуту продукції та їх функції

Збутову діяльність підприємств розглядають, як правило, у двох аспектах. Перший передбачає пошук відповідей на запитання: «Як побудувати ефективну систему розподілу, сформувати канали збуту. Скільки і яких представників залучити до цієї діяльності?» Після ознайомлення з матеріалом розділу можна:

* охарактеризувати різні види каналів розподілу, їх довжину і ширину;

* провести порівняльний аналіз характеристик оптових посередників різних типів;

* класифікувати підприємства роздрібної торгівлі; [11, ст. 52]

Довжину каналу збуту - визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Рівень каналу збуту - будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача.

Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, збутові філії, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо).

В однорівневому каналі діє один посередник. На споживчих ринках таким посередником виступає, як звичайно, роздрібний торговець. На ринку товарів промислового призначення посередниками можуть бути збутові агенти, брокери, дилери.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчому ринку такими посередниками бувають оптовий та роздрібний торгівці, на ринку ТПП - промисловий дистриб'ютор і дилери.

Існують канали з більшою кількістю рівнів, наприклад, трирівневий, в якому до вже згаданих посередників додаються ще підприємства дрібного гурту, що купують товари в потужних оптовиків і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, котрих великі оптовики, як звичайно, не обслуговують.

Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Існує три підходи до розв'язання цієї проблеми.

1) При ексклюзивному розподілі фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних торгівців у географічному регіоні, використовує один чи два роздрібні магазини у конкретному торговому регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар. Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні, свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма, як звичайно, вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів. Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими автомобілями, дорогими парфумами, престижним одягом.

2) При селективному розподілі фірма відбирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ із достатнім обсягом продажу і прибутком. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.

3) При інтенсивному розподілі фірма використовує численних оптових і роздрібних торгівців, її цілі - охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача. Такий підхід характерний для торгівлі тютюновими виробами, жувальними гумками. [5, ст. 125]

Таким чином, канали розподілу (збуту) - це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просування від виробника до споживача.

Незважаючи нате, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємців вважає вигідним залучення посередників. Це пояснюється багатьма причинами, зокрема:

* у значної частини виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого маркетингу;

* посередники можуть забезпечити покупцям необхідний асортимент товарів І високу якість обслуговування, використовуючи свої контакти, досвід та кваліфікацію;

* навіть якщо виробник потенціальне здатний створити власні канали розподілу, у багатьох випадках це для нього невигідно, оскільки ефективніше вкласти кошти у свій основний бізнес;

* значного зменшення витратна реалізацію товарів через посередників досягають за рахунок скорочення кількості прямих контактів із споживачами. Усі учасники каналів розподілу виконують принаймні одну з наведених далі функцій:

1) збирання інформації для маркетингових досліджень;

2) розповсюдження позитивної інформації про товар (участь у комуніка­ційному процесі);

3) встановлення і підтримання зв'язків із потенційними споживачами;

4) пристосування товару до вимог споживача, а саме - сортування, комплектування, монтаж, пакування;

5) формування товарного асортименту;

6) проведення ділових переговорів із споживачами стосовно рівня цін та інших умов перед укладанням угод на поставку;

7) організація товарного руху: транспортування і складування товару;

8) часткове чи повне фінансування витрат на функціонування каналу; кредитування; [8, ст. 322]

Незважаючи на те, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємств вважає вигідним залучення посередників.

Прямий канал товароруху вважається вигідним, якщо:

- кількість персонального товару досить велика і виправдовує чималі витрати на прямий збут;

- ринок споживачів - концентрований;

- товар вимагає високоспеціалізованого сервісу;

- обсяг кожної партії, що пропонують, достатній для заповнення контейнера чи вагона;

- наявна достатня мережа власних складів на ринках;

- товар є вузькоспеціалізованим чи його виготовляють за технічними умовами покупця;

- ринок вертикальний;

- часто коливається ціна;

- при встановленні товару на місці використання доведеться часто вносити зміни в конструкцію, правила експлуатації тощо.

Продаж товару через оптовика рекомендується, якщо:

- ринок горизонтальний і вимагає розгалуженої збутової

мережі;

- ринок розкидано географічно, внаслідок чого прямі

контакти із споживачем нерентабельні;

- часто виникає потреба у термінових поставках незначних

партій товару;

- невелика відмінність між ціною продажу та собівартістю

товарів;

- можна значно заощадити на транспортних витратах. Використання послуг агентів та брокерів виправдане, якщо:

- фірма-виробник недостатньо стабільна щодо фінансів і

не може створити власну збутову мережу;

- недостатньо вивчено ринок, що впливає на кількість та

якість встановлених контактів;

- сервіс після продажу товару незначний за обсягом та

складністю;

- товар можна відвантажувати покупцеві без попереднього «сервісу;

- ринок товару є вертикальним (одногалузевим);

- кількість сегментів незначна.

Незважаючи на те, що учасники каналу залежать один від одного, в своїх власних інтересах вони часто діють окремо, що призводить до конфліктів всередині каналу розподілу. Можливість конфлікту в одному збутовому ланцюгу обумовлена дією таких факторів:

- психологічна несумісність учасників каналу;

- посередник працює з товаром конкурента;

- існують розбіжності в цілях та функціях учасників каналу;

- посередник не задовольняє обсягом супровідних обов'язків (робота з документацією);

- конкуренція виникає між фірмами, які намагаються обслужити один цільовий ринок.

Конфлікт, що виникає між посередниками, які знаходяться на одному й тому самому рівні каналу розподілу, має назву горизонтального.

Вертикальні конфлікти трапляються частіше, і є конфліктами між різними рівнями одного і того самого каналу розподілу.

Деякі конфлікти, що виникають в каналі, набувають форми здорової конкуренції, а це призводить до появи нових форм розподілу товару. З метою попередження конфліктів необхідне чітке визначення ролі кожного учасника каналу розподілу.

При виборі того чи іншого каналу розподілу доцільно також порівняти різні варіанти побудови каналу та обрати той метод збуту, який є найбільш раціональним у кожному конкретному випадку.

Розробка структури каналів розподілу включає такі етапи:

1) проведення аналізу необхідних споживачеві видів обслуговування;

2) визначення цілей каналу та можливих обмежень у процесі їх досягнення;

3) виявлення основних варіантів побудови каналів розподілу;

4) оцінка обраних варіантів;

Таким чином, канали збуту продукції об'єднують способи збуту продукції, місця їх реалізації та фірми, підприємства, що безпосередньо зайняті виробленням, переміщенням та реалізацією продукції. Від оптимальної дожини залежить і прибутковість фірми, оскільки ціна на продукцію буде вищою з кожним новим посередником, а за допомогою ширини - визначають вид збуту продукції.

1.3 Роль комплексу маркетингових комунікацій в системі управління збутом продукції

«Паблик рілейшнз», спрямована на створення позитивного образу фірми в очах громадськості, доповнює рекламу і може бути дуже ефективною. Вона складається з двох відносно самостійних напрямів: паблісіті (пропаганди) і спонсорства.

* Паблісіті - це розмаїті неоплачувані, некомерційні форми розповсюдження позитивної інформації про підприємство та його продукцію через засоби масової інформації чи безпосередньо зі сцени. Розглянемо основні засоби паблісіті:

1) Встановлення і підтримання зв'язків із пресою може мати різні форми, зокрема:

- проведення фірмою прес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюють її досягнення, проблеми та перспективи;

- розсилання у засоби масової інформації прес-релізів (інформацій­них повідомлень);

- написання статей про фірму, її товари, діяльність у справі охорони довкілля тощо;

- організація інтерв'ю з керівництвом фірми в ЗМІ;

- публікація щорічних офіційних звітів про діяльність фірми тощо.

2) Участь представників фірми в роботі з'їздів, конференцій і семінарів професійних чи громадських організацій. Фірма і сама може виступити ініціатором проведення наукового симпозіуму чи семінару з проблем, пов'язаних зі сферою її діяльності

3) Організація фірмою різноманітних заходів, що мають характер події. Якщо у фірми не вистачає цікавої інформації, яку можна подати в ЗМІ, доцільно організувати спеціальні заходи, пов'язані з ювілеєм самої фірми або з певною знаменною подією у житті країни, святом (День Конституції). Це може бути і «День відчинених дверей» для представників громадськості чи екскурсії для журналістів.

4) Товарна пропаганда - діяльність, спрямована на популяризацію певного виду товару, який з різних причин ринок недостатньо визнає, незважаючи на його позитивні властивості (без вказівок на конкретні товарні марки).

5) Лобіювання - цілеспрямована діяльність фірми у справі впливу на органи державної влади для прийняття ними потрібних нормативних актів та створення сприятливих для неї умов функціонування. [1, ст. 125]

Спонсорство можна розглядати як систему взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною. Приміром, спонсор зобов'язується надати субсидованій стороні грошові кошти або свої товари, послуги, сировину тощо. Зі свого боку, субсидована сторона зобов'язується сприяти досягненню маркетингових цілей спонсора.

Для цілеспрямованої діяльності «публік рілейшнз» на великих підприємствах створюють відділи зв'язків із громадськістю. Ефективність цієї діяльності складно оцінювати, оскільки її позитивні результати можуть проявитися не відразу. [10, ст. 155]

* Персональний продаж виконує дві функції:

- з одного боку - це засіб комунікації, інформування споживачів про товар і фірму;

з іншого боку - це безпосереднє здійснення збутових операцій.

В організаційному плані персональний продаж можна здійснювати в таких формах:

- торговельний агент контактує з одним покупцем;

- торговельний агент проводить презентації для групи покупців;

- група збуту контактує з групою покупців (комерційні переговори);

- проведення торговельних семінарів для співробітників фірми-покупця з інформуванням їх про товари-новинки і демонструванням можливостей цих товарів та прогресивних прийомів їх експлуатації. [3, ст. 280]

Персональний продаж вважають найефективнішим засобом комунікації при реалізації товарів промислового призначення. Система оплати праці торговельного персоналу може бути різна:

* фіксована оплата у вигляді заробітної платні (застосовується доволі рідко);

* виплата комісійних від вартості реалізованої продукції;

* поєднання фіксованої оплати і комісійних;

До попереднього можуть додавати негрошові премії (товаром). Наймаючи торговельний персонал, керівництво фірми проводить його ретельний відбір, оскільки комівояжер повинен мати певні якості:

* бути контактним, викликати в потенційного споживача симпатію і довіру;

* уміти переконувати співрозмовника;

* бути наполегливим у досягненні своїх цілей;

* мати міцну нервову систему;

* уміти оцінювати ситуацію тощо.

Кандидатів відбирають у ході співбесіди, анкетування, тестування. Відібраний персонал надалі проходить навчання, що має на меті:

- ознайомити комівояжера з фірмою і навчити ідентифікувати себе з нею;

- ознайомити комівояжера з товарами фірми;

- ознайомити його з особливостями клієнтів і конкурентів;

- навчити комівояжера проведення ефективних торгових презентацій, ознайомити з етапами процесу персонального продажу;

При формуванні системи маркетингової комунікації фірми, крім характеристик складової цієї системи, необхідно враховувати багато чинників, що визначають її ефективність:

1) Тип товару або ринку. Ефективність засобів руху товарів на споживчих ринках і ринках товарів промислового призначення, різноманітна. Виробники товарів широкого вжитку, як звичайно, більше засобів витрачають на рекламу. Фірми, що роблять інвестиційні товари, значні гроші витрачають на організацію персональних продажів, особливо на ринках із невеличкою кількістю потужних споживачів.

2) Етап життєвого циклу товарів. На етапі розробки товарів комунікаційні зусилля спрямовані, в основному, на ознайомлення потенційних споживачів із корисними властивостями ще не зробленого товару.

На етапі виведення товару на ринок комунікаційні зусилля повинні бути максимальними. Формування системи знань про товар і фірму відбувається за допомогою реклами і «паблік рілейшнз». Методи стимулювання збуту корисні для «підштовхування» споживачів до апробації товару, а персональні продажі можна використовувати для примусу роздрібних торговців узятися за продаж товару.

На етапі росту інтенсивно застосовується реклама, «паблік рілейшнз», пропаганда. Методи стимулювання збуту можна скоротити.

На етапі зрілості рекламну кампанію проводять менш інтенсивно, тому що споживачам уже добре відомі товарні марки, але в цей момент активізуються методи стимулювання збуту, пропаганда, тому що хороший, професійний керівник завжди усвідомить, що за тимчасовим спокоєм завжди прямує спад. Для вигравання часу необхідно якомога довше продовжити цей період.

На етапі спаду різко активізуються тільки заходи стимулювання збуту.

Таким чином, маркетингові комунікації в системі стимулювання збуту мають суттєве значення, оскільки вони пришвидшують реалізації продукції, збільшують прибутковість та рентабельність виробництва та продажу продукції, а відтак і покращують фінансовий стан підприємства в цілому.

Головною умовою їх успішного впровадження є визначення оптимальної структури та складу застосовуваних комунікації, відповідно до виду діяльності, особливостей виробництва та продажу, специфіки сегментів ринку.

2. Аналіз збутової політики УДППЗ «Укрпошта»

2.1 Загальна характеристика підприємства УДППЗ «Укрпошта» та показники його діяльності

Поштову галузь України представляє Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (УДППЗ «Укрпошта»), яке є національним оператором поштового зв'язку держави, і несе на собі величезну відповідальність за належний рівень розвитку пошти, забезпечення зростаючих потреб суспільства в якісних сучасних послугах, дотримання високих стандартів роботи, захист національних інтересів на міжнародній арені. Підприємство має найбільшу в країні мережу поштових відділень, один з найчисельніших трудових колективів поштових працівників, надає широкий спектр поштових, фінансових, інформаційно-комунікаційних та інших послуг, втілює в життя соціально-орієнтовані державні проекти. Основними завданнями на 2009 рік залишаються розробка Концепції та Програми розвитку УДППЗ «Укрпошта», а також питання збільшення обсягів доходів підприємства, підвищення рівня його рентабельності, зростання заробітної плати тощо, що дасть змогу поліпшити фінансові результати та підвищити ефективність бізнесової діяльності Укрпошти.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року за №100 р та Законом України «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 року, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, є національним оператором поштового зв'язку України. Місією УДППЗ є задоволення потреб користувачів в отримані універсальних послуг поштового зв'язку визначеного рівня якості та інших загальнодоступних послуг. [22]

В Україні до універсальних послуг поштового зв'язку належать: пересилання простих і рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей, секограм, а також посилок без оголошеної цінності масою до 10 кг. Укрпошта забезпечує також розвиток державного інформаційного простору, доставляючи періодичні друковані видання в усі населені пункти країни. Послуги поштового зв'язку були і залишаються в Україні соціально значущими. Укрпошта сьогодні - це:* 31 філіал, зокрема: 25 обласних дирекцій; 2 міські дирекції - Київська та Севастопольська; Дирекція оброблення та перевезення пошти; Дирекція «Автотранспошта»; дирекція Видавництво «Марка України»; Головний навчальний центр «Зелена Буча»; * понад 15000 відділень поштового зв'язку (з них понад 10000 у сільській місцевості) надають послуги населенню на всій території України; * понад 115 тисяч ініціативних, кваліфікованих, сумлінних працівників завжди готові допомогти клієнтам; * безпосередня доставка пошти до 15 млн. абонентських поштових скриньок та в кожну домівку в сільській місцевості; * понад 50 видів послуг; * прямий поштовий обмін із 72 країнами світу; * для перевезення пошти та друкованих видань діють 37 магістральних автомобільних маршрутів протяжністю понад 29,4 тисячі кілометрів та три авіаційні маршрути; * щороку доставляється понад мільярдів примірників періодичних видань за передплатою, пересилаються сотні мільйонів одиниць письмової кореспонденції, здійснюються десятки мільйонів поштових переказів. Пошта користується довірою споживачів, оскільки забезпечує високу якість послуг, гарантує надійність та оперативність, відповідально ставиться до кожного клієнта. [25]

Українське державне підприємство поштового зв'язку надає понад 500 видів послуг, серед яких:

1) Послуги національної пошти: * пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень; * виплата та доставка пенсій, грошової допомоги; * передплата та доставка вітчизняних, зарубіжних періодичних друкованих видань; * кур'єрська доставка.

2) Фінансові послуги: * пересилання поштових переказів (простих, електронних, через Інтернет) як у межах, так і за межі України, а також грошових переказів за міжнародними платіжними системами; * приймання платежів; * оформлення кредитних договорів; * видача готівкових гривень.

3)Інші комерційні послуги: * послуги засобів зв'язку та Інтернет - пунктів;

Для оцінки фінансового стану підприємства розрахуємо показники оборотності активів:

1) Коефіцієнт оборотності запасів. Обертання в оборотах указує середнє число оборотів засобів, вкладених в активи даного виду, в аналізований період.

К об. з. = СРП / (З1 +З2) / 2, де (2.11)

СРП - Собівартість реалізованої продукції, грн.;

З1, З2 - Запаси на початок і кінець періоду, грн.; [23, 147]

К об. з. = 18053834 / (6634 +18762 + 369240 +449974) / 2 = 42,75 - у 2009 році.

Тобто, компанія продала (обернула) свої товарно - матеріальні запаси 42,75 разів за рік.

Обчислимо термін реалізації запасів згідно формули:

Т реал. з. = 365 / К об. з (2.12)

Т реал. з. = 365 / 42,75 = 8,54 днів - у 2009 році.

2) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. Показує як швидко може одержати кошти підприємство за реалізовану продукцію від своїх покупців. Він розраховується за формулою:

К об. д.з. = ЧД / (ДЗ1 + ДЗ2) /2, де (2.13)

ДЗ1, ДЗ2 - дебіторська заборгованість на початок і кінець звітного періоду, грн.;

К об. д.з. = 29301702 / (55382 = 99389) /2 = 94,66 - у 2009 році;

Тобто компанія отримує свої неоплачені рахунки і знову виставляє їх своїм дебіторам 94,66 рази на рік.

Обчислимо термін погашення дебіторської заборгованості:

Т пог. д.з = 365 / К об. д.з. (2.14)

Т пог. д.з. = 365 / 94,66 = 3,68 дні - у 2009 році. [23, ст. 149]

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Визначає скільки днів необхідно підприємству для розрахунку з кредиторами. Він обчислюється за формулою:

К об. к.з = СРП / (КЗ1 +КЗ2) / 2, де (2.15)

КЗ1, КЗ2 - кредиторська заборгованість на початок і кінець звітного періоду;

К об. к.з. = 18053834 /(103872 +53498) / 2 = 57,36 - у 2009 році;

Тобто підприємство 57,36 разів на рік розраховується з кредиторами.

Обчислимо термін погашення кредиторської заборгованості:

Т пог. к.з. = 365 / К об. к.з (2.16)

Т пог. к.з. = 365 / 57,36 = 6,36 днів. - у 2009 році.

4) Коефіцієнт оборотності активів. Він показує скільки гривень продажу за рік здійснило підприємство на кожну гривню в його активах. Він обчислюється за формулою:

К об. а. = ЧД / (А1 +А2) / 2, де (2.17)

К об. а. = 29301702 / (10432712 + 11817793) / 2 = 0,66

Тобто у 2009 році на кожну гривню активів Укрпошти припадало 0,66 грн. чистого доходу. [8, ст. 64]

5) Фондовіддача ОЗ. Показує ефективність використання ОЗ підприємства, тобто скільки грн. виручки від реалізації продукції припадає на 1 грн. необоротних ативів. Обчислюється за формулою:

Ф = ВР / ОВЗ (2.18)

ОВФ - середньорічна вартість основних виробничих засобів (по первісній вартості), грн.

Ф = 29301702 / (571948 + 873389) / 2 = 2,47

Тобто на 1 грн. необоротних активів припадає 2,47 грн. чистої виручки від реалізації продукції. [18, ст. 89]

Для аналізу ситуації у динаміці скористуємось табл. 2.1

Табл. 2.1 Динаміка показників ділової активності «Укрпошта» у 2007-2009 роках

Показники / роки	2007	2008	2009	2008/2007	2009/2008
К-т оборотності запасів	29,03	31,73	42,75	1,09	1,35
Тривалість реалізації запасів, дні	12,57	11,50	8,54	0,92	0,74
К-т об-ті дебіторської заб-ті	150,41	69,69	94,66	0,46	1,36
Термін погашення деб-ї з-ті, дні	2,43	5,24	3,86	2,16	0,74
К-т об-ті кредиторської заб-ті	11,83	15,24	57,36	1,29	3,76
Термін погашення кре-ї з-ті, дні	30,84	23,95	6,36	0,78	0,27
К-т об-ті активів	0,36	0,41	0,66	1,13	1,63
Фондовіддача ОЗ, грн.	1,19	1,61	2,47	1,35	1,53

Визначимо також показники рентабельності на підприємстві, зокрема:

1) Коефіцієнт чистого прибутку. Показує скільки грн. чистого доходу одержує підприємство від чистого прибутку.

К чп. = ЧП / ЧД, де (2.19)

ЧД - чистий дохід;

ЧП - чистий прибуток; [8, ст. 67]

К чп. = 10222885 / 29301702 = 0,35 - тобто з кожної грн. чистого доходу Укрпошта одержує 0,35 грн. чистого прибутку.

2) Рентабельність активів (ROA). Тобто це вимірювання чистого прибутку у кожній грн. активів компанії. Розраховується за формулою:

ROA = ЧП / (А1 +А2) / 2 *100% (2.21)

ROA = 10222885 / (10432712 + 11817793) / 2*100% = 22,97% - тобто, на кожну грн. активів підприємства припадає 0,23 грн. чистого прибутку;

3) Рентабельність продажу. Показник характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажу. Широкого застосовування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції. Розраховується за формулою:

R пр. = ЧП / ТР, де (2.22)

ТР - виручка від реалізації; [8, ст. 68]

R пр. = 10222885 / 29301702 * 100% =34,89% - тобто з 1 грн. продажу підприємство має 0,35 грн. прибутку.

Табл. 2.2 Показники рентабельності «Укрпошта» у 2007-2009 (на кінець року) роках, %

Показники / роки	2007	2008	2009	Темп приросту 2008/2007	Темп приросту 2009/2008
ROA	3,42	11,41	22,97	3,34	2,01
R пр.	9,50	28,16	34,89	2,96	1,24

Як видно з табл. 2.2 рентабельність активів у 2009 році склала 22,97%, тобто на кожну гривню активів припадає 0,23 грн. чистого прибутку. Крім того цей показник має позитивну динаміку, його рівень зріс у порівнянні з 2008 роком у 2,01 рази. Рентабельність продажів у 2009 році склала 34,89%, що у 1,24 рази вище ніж у 2008 році.

«Укрпошта» забезпечує стійке зростання чистого та валового прибутку, незважаючи на спадні процеси в економіці. Для кращого бачення ситуації в динаміці скористуємось даними рис. 2.1

Рис. 2.1 Динаміка валового, чистого прибутків та загальних витрат «Укрпошти» у 2007-2009 роках (грн.)

2.2 Оцінка ефективності збутової політики УДППЗ «Укрпошта»

збут політика продукція

Відділ продажу товарів здійснює замовлення товарів, їх розподіл, контроль за зберіганням, якістю продукції, укладає домовленості на постачання. Товарознавці - оцінюють обсяги необхідних поставок, однак у розмірах необхідних нормативів, затверджених Закарпатською Дирекцією УДППЗ «Укрпошта». Торговий агент - безпосередньо оформлює договір про постачання, вибирає постачальників, при необхідності укладає договір комісії (якщо обсяг необхідного замовлення вище встановленого нормативу). Маркетолог - оцінює ринок, проводить його сегментацію. Ревізори - контроль за рухом товарно-матеріальних цінностей та умови їх зберігання.

БАЗА - безпосереднє зберігання та видача товарної продукції (листівок, конвертів, зошитів, побутової хімії, книжок, канцтоварів, посуду). Продуктовий склад - зберігання та видача продукції харчового вжитку (круп, напоїв, кондитерських виробів, виробів з борошна). Склад власних потреб - забезпечення зберігання, видачі предметів внутрішнього споживання, тобто забезпечення власних потреб підприємства.

Технічний відділ займається розробленням та впровадженням, просуванням нових послуг (Електронні перекази, Кур'єрська доставка), відповідно за директивою Закарпатської Дирекції УДДППЗ «Укрпошта». Ревізори - здійснють перевірку термінів та якості впровадження послуг. Впроваджувач послуг - здійснює керівництво відділами зв'язку, безпосереднє впровадження нових послуг, контроль за їх виконанням, якісним сервісом. Інспектори - розробка інструкцій, планів, нагляд за терміном їх впровадження відносно плану.

Варто зазначити, що всі нормативи по обсяги продукції та послугам встановлює Закарпатська Дирекція УДППЗ «Укрпошта» за поданнями інструкцій, наказів та постанов Київської Дирекції, тобто має місце централізована схема управління.

Размещено на Allbest.ru