Мовні ігри в рекламі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Суть та поняття мовних норм

1.1 Поняття норми

1.2 Порушення орфографічних норм

1.3 Порушення стилістичних норм

РОЗДІЛ 2. Мовні ігри в рекламі

2.1 Мовні ігри в газеті та журналі

2.2 Реклама на телебачення та на радіо

2.3 Мовні конкурси

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У наш час високих технологій інформація стала чи не найдорожчою річчю. Люди платять гроші, щоб отримати інформацію, або ж навпаки - щоб надати її суспільству. Одним зі способів такого надання інформації є реклама. Причому реклама не у вузькому сенсі, як інформація про певний виріб, а у найширшому значенні цього поняття - як засіб інформування, переконання, впливу і маніпуляції.

Через рекламу її творці намагаються не тільки представити товар, а й нав'язати його, не тільки інформувати суспільство, а й керувати ним. Звісно ж, що там, де обертаються великі гроші (а виробництво реклами є над прибутковим), не має різниці у засобах досягнення мети. Але інколи безграмотна реклама може негативно впливати на психіку адресатів, а інколи і травмувати її. До того ж, мало враховується те, що ефекту можна досягнути не лише змістом і зовнішнім виглядом реклами, а й іншими засобами. Важливе значення відіграє положення реклами в матеріальному й інформаційному просторі, форма надання, супровід додатковими факторами, час пред'явлення та інше. Кожен зі способів презентації рекламної продукції має свої певні переваги в кожному з вище перелічених факторів.

Визначень слова "реклама" існує багато. От деякі з них, приведені в книзі Р. І. Мокшанцев:

Реклама - це процес інформування населення про товар, ознайомлення з ним, переконання в необхідності його покупки. Також це комплекс засобів нецінового стимулювання збуту продукції і формування попиту на неї. Визначення, поміщене в словнику Ожегова: "Реклама - це оповіщення різними способами для створення широкої популярності, залучення споживачів, глядачів".

Ми згодні з цими визначеннями, оскільки термін "реклама" багатобічний. Він може позначати й інформацію про продукт, і стимулювання його покупки (заклик: "Купуйте!"), і конкретний рекламний засіб (телевізійний ролик, плакат, буклет). Виділяють також поняття рекламної компанії. Це комплекс рекламних заходів, здійснюваних рекламодавцем із залученням одного чи декількох рекламних агентств, з використанням різних видів реклами і засобів поширення У найбільш примітивних формах реклама існувала протягом багатьох століть, а в пресу почала попадати тільки в середині ХІ століття. У наш час реклама в тому чи іншому її прояві зустрічається на кожному кроці.

За свою тривалу історію реклама якісно еволюціонувала. Як пише Мокшанцев: "Вона пройшла шлях від інформування до умовляння, від умовляння - до вироблення умовного рефлексу, від вироблення рефлексу - до підсвідомого навіювання, від підсвідомого навіювання - до проектування символічного зображення.". До того ж, можна чітко простежити взаємозв'язок розвитку реклами і психології впливу. Адже всі досягнення в області впливу привносилися в рекламу, просуваючи її на наступну ступінь розвитку.

Мокшанцев писав, що хоч і здається, що реклама переслідує лише одну мету, насправді це не так. Основні цілі реклами полягають в наступному:

- привернути увагу потенційного покупця;

- представити покупцю вигоди для нього від придбання товару;

- надати покупцю можливості для додаткового вивчення товару;

- формувати в споживача певний рівень знань про самий товар;

- створити сприятливий образ фірми-виробника;

- формувати потребу в даному товарі;

- формувати позитивну думку про фірму;

- спонукати потенційного покупця до придбання саме рекламованого товару;

- стимулювати збут товару;

- сприяти прискоренню товарообігу;

- зробити даного споживача постійним покупцем товару;

- формування в інших фірм образа надійного партнера;

- нагадувати споживачу про фірму і її товари.

З цим твердженням автора ми згодні лише частково. Він розглядає мету реклами дуже докладно, але в результаті усе зводиться до одного: загальна мета реклами - сприяти покупці товару і поліпшувати імідж фірми. Вище перелічені цілі ми назвали б підцілями, необхідними для досягнення головної мети.

Деякі дослідники, зокрема А. Ю. Вуйма, виділяють наступні функції реклами:

інформаційна - припускає поширення в масовому масштабі інформації про товар чи послугу, їхній характер, місця продажу і т.п.;

економічна - стимулювання збуту товарів, а також вкладання інвестицій;

просвітня - передбачає пропаганду різного роду нововведень;

соціальна - спрямована на формування суспільної свідомості, посилення комунікативних зв'язків у суспільстві і поліпшення умов існування;

естетична - націлена на формування смаку споживачів.

Звичайно, реклама повинна інформувати про ціну товару, його особливості і характеристики. Але насамперед вона повинна спонукати до покупки. Реклама є необхідною, коли з'являється нова фірма чи товар, коли падає об'єм продажів або планується розширення ринку. У залежності від цих причин звертання до рекламодавця і виставляється мета рекламної компанії.

РОЗДІЛ 1

СУТЬ ТА ПОНЯТТЯ МОВНИХ НОРМ

1.1 ПОНЯТТЯ НОРМИ

Поняття норми -- не лише мовної -- за своєю природою прагматичне і відносне, проте аж ніяк не довільне і не суб'єктивне. Норми створюються людьми, однак вони створюються на підставі реальних суспільних законів.

Історична залежність норми була завжди зрівноважена іншою її властивістю -- відносною стабільністю, необхідною для нормального функціонування мови.

У нормі відбувається відбір того, що вже або є в системі, або перебуває в ній у вигляді потенції. Вона вибирає те, що прямо чи посередньо є в самій системі (тому, власне кажучи, поняття норми і системи не протиставляються). Хоча норма, за висловленнями Р. О. Будагова, і виявляється у сфері “свідомого розвитку”, це не заважає їй бути по-свойому закономірною, спиратися на систему, взаємодіяти з нею. Мовна норма визначається як “певна сукупність колективних реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку, які усвідомлюються ним як правильні і зразкові”¹. Порівн. ще таке визначення: “Це сукупність найбільш придатних (“правильних”, “кращих”) для обслуговування суспільства засобів мови, яка складається як результат добору мовних елементів... з існуючих, наявних, утворюваних знову чи добутих з пасивного запасу минулого у процесі соціальної, в ширшому розумінні, оцінки цих елементів” ².

Для культури мови -- як галузі сучасного мовознавства -- поняття мовної норми конкретизується так: “норма -- це реальний, історично зумовлений і відносно стабільний мовний факт, який відповідає системі і являє собою єдину можливість чи найкращий для цього конкретного випадку варіант, відібраний суспільством на певному етапі його розвитку з співвіднесених фактів загальнонародної (національної) мови в процесі спілкування. Сукупність літературних норм з цієї точки зору -- “літературна норма” як збірне поняття -- дорівнює поняттю “літературна мова”³. Ці норми безпосередньо відображають факти системи мови і належать до найбільш обов'язкових. Порушення їх утруднює спілкування (такі грубі помилки для мови газет загалом не типові; якщо вони й трапляються, то переважно як наслідок недогляду, як випадковість).

Порушення орфографічних та стилістичних норм трапляється, на жаль, частіше, ніж цього хотілося б.[9.-301]

1.2 ПОРУШЕННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ НОРМ

Незважаючи на невпинний процес автоматизації комп'ютерного набору, зокрема на вдосконалення автоматизованих систем перевірки текстів, актуальною для пресолінгвістики залишається проблема неправильного написання слів. У колі цієї загальної проблематики досить важливим, на наш погляд, є питання про внесення певних коректив у трактування лінгвістичної сутності поняття "орфографічна помилка".

Не потребує доведення: теза про те, що орфографічна помилка виникає в результаті порушення орфографічної норми, тобто "порушення загальноприйнятих правил передачі звукової мови (слів і їх форм) на письмі" З поняттям орфографічної норми тісно пов'язане поняття орфограми. Орфограма - це правильне написання (що відповідає правилам або традиції), яке треба вибрати з ряду можливих" [2]. У мовознавстві існує думка про те, що немає орфограми у словах, якщо не виникають сумніви при їх написанні.

До цього часу в науковій літературі явища неправильного написання/набору слів (помилка досліджується нами як реалія процесів написання та набору тексту) трактувалися переважно як орфографічні помилки. Слід відзначити, що в лінгводидактиці при оцінюванні письмових робіт учнів звертається увага на можливість появи так званих механічних помилок, або описок, однак у літературі відсутнє достатнє обґрунтування цих явищ.

Науковий інтерес для розуміння природи помилок становить дослідження Ю. В. Красикова, в якому автор провів спостереження над помилками складача і типологізував їх, назвавши орфографічними такі відхилення: заміна букв або слів іншими буквами; пропуск букв, складів; зайві букви у слові; пропуск слів; антиципації; помилки при переносі; "чужий" шрифт; пропуск рядка; перестановка слів, що стоять поряд; поділ одного слова на окремі частини і написання двох слів разом.

Наведені у праці типи ненормативних одиниць засвідчують не зовсім адекватне тлумачення явища орфографічної помилки, оскільки за відсутності у слові орфограми неможливо констатувати факт порушення орфографічної норми. Тому з вищезазначених типів помилок орфографічними можна вважати лише окремі випадки неправильних написань останньої підгрупи, а саме ті, в яких порушується орфограма "написання слів разом та окремо". Наприклад: "життєво-важливі підприємства" " етнокторичне дослідження"; "найрадіснішим святом" .

Пропонуємо всі випадки неправильного написання/набору слів умовно поділити на два типи - власне орфографічні та невласне орфографічні. Таким чином, під власне орфографічними помилками слід розуміти такі неправильні варіанти написання/набору слів, що засвідчують порушення орфографічного правила і для яких альтернативно існує мовна одиниця, написання якої встановлено орфографічною нормою. До невласне орфографічних помилок належать, по-перше, перестановки та пропуски букв, складів, слів; заміни літер іншими літерами, антиципації, тобто всі випадки так званих "опечаток", які виникають під час комп'ютерного наберу текстів. По-друге, до невласне орфографічних помилок належать так звані "описки". Незважаючи на відмінні риси процесу письма і процесу набору, типи помилкових одиниць (при записі і наборі тексту) є досить подібними, адже рукописні варіанти нерідко свідчать про наявність у тексті перестановок, замін, пропусків літер, антиципацій і т.д. Тому неправильні написання ("описки"), що з'являються під час запису текстів і не пов'язані з орфографічною нормою та орфограмою, надалі називатимемо помилками процесу письма. Приклади таких помилок є аналогічними до помилок процесу набору.[1.-220]

Для детальнішого аналізу таких мовних фактів, як випадки неправильного написання/набору слів, важливо зупинитися на понятті "коректорська помилка", що її у видавничій справі нерідко плутають з орфографічною. Урахувавши специфіку коректорської правки, ми дійшли висновку, що під коректорською помилкою слід розуміти випадки пропуску авторських помилок, а також випадки пропуску помилок складача (власне орфографічних та помилок процесу набору).

Класифікацію коректорських помилок уперше представлено у статті М.Хойнацького [3], де автор пропонує поділяти типові, коректорські помилки на активні та пасивні. До активних рекомендується зараховувати помилки пам'яті, що виникають через нерозвиненість короткочасної або довгочасної пам'яті, і помилки тлумачення, зумовлені нерозумінням тексту, браком знань та досвіду. До пасивних коректорських помилок, на думку дослідника, належать пропуски помилок складача (оператора), серед яких М.Хойнацький виділяє помилки уваги та сприйняття. Автор переконливо доводить, що помилки, спричинені послабленням уваги, можуть виникати в таких випадках:

а) на початку тексту, коли працівник не встиг достатньо сконцентрувати увагу:

б) у рядку, на початку якого вже виявлено помилку, вичитувач заспокоюється, послаблює увагу і не помічає в ньому подальших помилок;

в) у словах, які порушують звичайний середній темп читання, ритм точок фіксації ока (багатолітерні та особливо складні слова).

Таким чином, ми встановили, що першою диференційною ознакою при класифікації випадків неправильного написання/набору слів є відповідність/невідповідність орфографічній нормі української літературної мови.

Специфіка диференційного підходу до трактування лінгвосутності поняття "орфографічна помилка" полягає також у визначенні сфер прояву помилкових одиниць. Так, порушивши орфографічну норму, власне орфографічну помилку може допустити: будь-який мовець, особа, що записує текст під диктовку чи самостійно, складач, коректор.

Помилки процесу набору проявляються лише під час роботи складача, а помилки процесу письма відповідно допускає тільки той, хто пише. Коректорські ж помилки виявляються через недогляд коректора. Отже, сфери прояву встановлених нами типів помилок є різними, що не дає змоги всі випадки неправильного написання/набору слів розглядати через призму вузького розуміння орфографічної помилки.

Помилки процесу набору з'являються лише на етапі роботи над комп'ютерним чи типографським набором тексту, а помилки процесу письма відповідно виникають лише на етапі запису мовних одиниць.

1.3 ПОРУШЕННЯ СТИЛІСТИЧНИХ НОРМ

Cтилістичні норми проявляються на всіх рівнях мови, проте найочевидніші вони на рівні лексики і фразеології, оскільки лексичні і фразеологічні одиниці мови досить чітко закріплюються за окремими стилями (хоча й вживаються за межами цих стилів). Вживання їх поза межами стилю може бути стилістично виправданим і базується саме на тому, що читач відчує і правильно зрозуміє причину відступу від норми (пошлемося тут на загальновідомі слова Л. В. Щерби: коли чуття норми виховане у людини, саме тоді вона починає відчувати усю чарівність обгрунтованих відступів від неї...), у художніх текстах такі відступи від норми -- одна з ознак стилю: для мови газети вони сприймаються як обгрунтовані й доречні лише в тих жанрах, які за усім комплексом своїх мовних параметрів наближаються до художнього мовлення (нарис, фейлетон, політичний памфлет та ін.).

При оцінці придатності лексичних одиниць для потреб газети звичайно орієнтуються на приналежність слова до книжно-писемних стилів, оскільки, як відомо, основу газетної лексики складають слова нейтральні та книжні; розмовні та просторічні елементи використовуються з метою надати текстові виразності або створити яскраву цінність. При цьому постійно слід мати на увазі, що лексичні одиниці першої і другої групи створюють лише “видимість контрасту” (за словами В. Г. Костомарова), це часто лише певний “сигнал” контрасту (цим, власне кажучи, й відрізняється мова газети від мови художнього тексту у галузі використання розмовної і просторічної лексики). Найпростішою ілюстрацією до цього положення може бути історія вживання у мові газети слів “тепер, сьогодні, нині, зараз”, які відрізняються як відтінками значення, так і сферою переважного застосування; проте в газеті вони нівелювалися не лише за своїм забарвленням, а й за значенням (те саме спостерігаємо і в мові російських газет зі словами сегодня, нынче, теперь, сейчас). Точність стилістичної оцінки слова ускладнюється і тим, що схема стилістичного розшарування лексики і система функціональних стилів не накладаються одна на одну, що теж слід постійно мати на увазі.

Про негативні риси мови газет писалося й говорилося вже багато. Найголовніші з них -- “штампований пафос”, зловживання іншомовними словами, засмічення лексики професіоналізмами і жаргонними словами, надто ускладнений синтаксис, погано мотивована образність, невиправдана строкатість лексики та ін.⁵ Мовна помилка -- завжди і скрізь риса індивідуального мовлення: адже у мові як системі помилок бути не може.

Порушення стилістичних норм як прийом створення експресії в газеті не належить до дуже поширених (за своєю природою він обмежений і неяскравий); тому при оцінці мовної практики наших газет звичайно говорять про помилку як про результат мовної невправності авторів статей, неуважності й поспішливості, незнання стилістичних норм (дещо інша картина у художньому стилі; проте і там відступи від норми як стилістичний прийом є, як відомо, об'єктом постійних дискусій).

Серед помилок у доборі слова частина не може бути віднесена до стилістичних; це скоріше помилки, які виникають внаслідок недостатньо повного знання і тонкого відчуття семантики слова, незнання позамовного об'єкта, що описується, невміння користуватися переносним значенням слова та ін. Про помилки цього типу дуже влучно свого часу сказав Л. М. Толстой: вживати слова плуг, погода, кінь та ін. значно важче, ніж слова біологія, антропоморфізм та ін., бо значення перших точно визначене, а других -- -- ні. Коли газетяр пише “дуель між шістьма спортсменами” або “діалог про етику ведуть чотири представники різних галузей науки”, то для нього підкреслені слова давно вже втратили свій первісний зміст (“озброєна сутичка або розмова двох осіб”). Можна лише домислюватися, яку кількість найрізноманітніших вживань пройшли ці слова, доки аж зовсім семантично “вивітрилися”. Зрозуміти появу таких відступів від лексичних норм можна, проте пробачити --не можна, бо, як відомо, навіть найважливіші, найцінніші думки, пропозиції, починання можуть залишитися незауваженими, якщо не запевнити для них найточнішого мовного втілення.[43.-186]

Явище синонімії дає невичерпні можливості уникнення стилістичних недоречностей у доборі лексики; проте може створювати й додаткові стилістичні недоречності. Так, часто в газетах механічно чергують вживання таких пар, як бавовна -- біле золото, газ -- голубе паливо, картопля -- другий хліб, цукрові буряки -- солодкі корені та ін. Недоречно, у незлагоді з загальнолітературними нормами мови звучить “відвантажено 50 тонн солодких коренів” або “створюється запас другого хлі ба” та ін. Краще вже одноманітне повторення, ніж таке “урізноманітнення” викладу.

РОЗДІЛ 2

МОВНІ ІГРИ В РЕКЛАМІ

2.1 МОВНІ ІГРИ В ГАЗЕТІ ТА ЖУРНАЛІ

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.

Великий уплив на формування мовленнєвої культури особистості мають засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема преса, яка, як прийнято вважати, є еталоном користування мовою. Мова преси віддзеркалює як стан української літературної мови, так і загальний розвиток культури українського мовлення нашого населення. Від професійної майстерності журналіста, його загальної культури мовлення залежить успішне розв'язання цілого ряду завдань, важливих з огляду на сучасний стан у державі.

На жаль, на сьогоднішній день у газетних публікаціях, до яких звертається широке коло читачів різного віку, трапляються численні відхилення від норм на всіх рівнях мови. Досить поширеними є мовленнєві огріхи, до яких зараховуються лексичні, орфографічні, фразеологічні та стилістичні порушення мовних норм.

Наукове дослідження виявляє непоодинокі випадки слововживань, що з'являються в лексико-семантичній системі мови внаслідок мовних контактів, зокрема впливу російської мови. Вони отримали назву «росіянізмів» - слів чи мовних зворотів, утворених за зразком російських мовних форм, що можуть зазнавати часткової адаптації до фонетичного складу чи словотворчих особливостей української мови. Наприклад: хорошо замість нормативного хороше або добре; другий замість інший; у недалекому часі, у найближчий час замість найближчим часом; на площадях замість на площах; кожноденне замість щоденне, приймання замість прийом та ін.

До граматичних анормативів, виявлених у мові ЗМІ, належать порушення морфологічного й синтаксичного рівнів.

Найбільше морфологічних помилок нами виявлено серед іменників. Це насамперед стосується порушення у вживанні категорії роду (наприклад: «Відкрито, з біллю в душі говорив про те, що сьогодні найбільш турбує його як міського голову»); категорії числа (як-от: «Зала від барвистих сукнів конкуренток майоріла всіма кольорами веселки, ніби художники-модельєри працювали над кожним вбранням»); категорії відмінка (зокрема: «Прощавай, Польська весна -2007»).

Серед синтаксичних порушень передусім проаналізовані утворення, що засвідчують ненормативне вживання прийменників у синтаксичних конструкціях.

Серед орфографічних порушень виявлені анормативи, які засвідчують помилкове вживання великої літери. Наприклад: Консул республіки Польща («З вітальним словом до сучасників фестивалю, членів польського товариства та гостей звернувся Генеральний Консул республіки Польща у Києві пан Биегож Опалінські»), де згідно з нормами правопису назви держав та автономно-територіальних одиниць пишуться з великої літери.[11.-407]

На сторінках ніжинських газет часто трапляються анормативи, пов'язані з правописом складних слів. Наприклад: написання хтозна_звідки («Приїздять люди хтозна звідки…») - суперечить орфографічному правилу, згідно з яким складні прислівники з частками будь-, небудь-, казна-, то-, хтозна- пишуться через дефіс (3, 40). Існує правильний варіант слова хтозна-звідки, написання якого диктує орфографічна норма. Складні прикметники з другою дієслівною частиною пишуться ж разом (3, 35), тому написання через дефіс прикметника «газо-розподільна» («газо-розподільна станція») є помилковим. Окремі порушення мовних норм пов'язані з уживанням голосних у ненаголошених складах (наприклад, помилкове написання «компанії» потребує розрізнення слів-паронімів компанія та кампанія, де відповідно до тексту («На сьогоднішній день можна підвести перші підсумки оздоровчої компанії 2007 року») повинна вживатися лексема «кампанія» зі значенням - «заходи для здійснення важливого суспільно-політичного, стратегічного або господарського завдання». . Аналіз матеріалу дослідження дозволяє розглядати три типи пунктуаційних помилок, яких зазвичай припускаються дописувачі місцевої преси. Перш за все, це помилки, що виявляють відсутність розділових знаків, які необхідні в контексті, а саме:

а) відсутність розділових знаків (коми, двокрапки, тире), необхідних для відокремлення однієї частини складносурядного речення від іншої: «Вже літо повернуло на зиму__ і зменшується щодня денний час»; «Все це коштує немалих грошей__ і ми поцікавились в господаря, де ж він їх взяв?»; б) відсутність розділових знаків (коми, тире), необхідних для відокремлення частин складнопідрядного речення (головної від залежної): в) відсутність розділових знаків (коми, двокрапки, тире), необхідних для відокремлення однорідних членів речення один від одного й від `асово тиражовані` слова: «Ними були В.Максименко учень 9 кл. (1 місце),

г) відсутність знаків при відокремленні;

ґ) відсутність необхідних знаків при прямій мові та діалозі;

д) відсутність одного із знаків при необхідності виділити речення, зворот, сполучення слів чи окремий член речення з обох боків: «Брати більше ніж можеш впоратись - не варто»;

е) відсутність знаків (тире) між підметом і присудком: «Нам ще здійснити отой перелом і чітко усвідомити - земля це товар»; «Для них суд це остання інстанція»; є) відсутність знака для виділення питального речення: «У тебе є бажання надалі збільшувати поголів'я ».

Слід зазначити, що пунктуаційні помилки на сторінках місцевих газет трапляються найчастіше.

Серед змістових недоліків нами виявлено випадки фактичного характеру, пов'язані з неправильним уживанням прізвищ (Баток, Ровенчина, Віки і Каті Бірин замість Батюк, Ровенчин, Віки й Каті `асово ), назв навчальних закладів міста Ніжина (НДУ `ас. М.Гоголя, школа-гімназія № 3, школа-гімназія № 16 замість НДУ імені Миколи Гоголя, гімназія № 3 та гімназія № 16).

`асово тиражовані мовні помилки знижують рівень культури мовлення, тому на творцях газетних видань лежить особлива відповідальність за чистоту літературної мови, орфографічну, пунктуаційну, лексичну, граматичну, стилістичну грамотність.

2.2 РЕКЛАМА НА ТЕЛЕБАЧЕННІ ТА НА РАДІО

реклама мовна гра норма

До аудиовізуальної реклами ми відносимо насамперед телевізійну рекламу. В даний час телебачення є могутнім інформаційним і маніпулятивним засобом. За допомогою телебачення в суспільство виливається величезна за своїм обсягом інформація, іноді чисто інформаційного характеру, але частіше - така, що намагається схилити глядача до визначеної думки.

Проте, не всякий телевізійний рекламний ролик буде успішним, а його ефективність буде залежати тільки від змісту. Велику роль грає і те, коли буде продемонстрована реклама. Насамперед, найбільша аудиторія збирається біля екранів увечері, тому ті ролики, що демонструються ранком і вдень, особливо в робочі дні, мають менше шансів бути побаченими. Хоча з цього не виходить, що ролики, що демонструються ввечері, не будуть повторюватися ранком. Запорука успіху телереклами - її повторюваність. Вона повинна повторюватися доти, поки не буде впізнаватися з першого кадру, і ще довше - поки не буде викликати деякого роздратування. Великою кількістю повторень установлюються міцні асоціативні зв'язки між, наприклад, здоров'ям і вітамінами Multitabs, чистотою і засобом Domestos, їжею і рестораном МсDоnаld's. У результаті людина у прагненні задовольнити яку-небудь потребу здобуває рекламований товар, тому що саме цей товар асоціюється в неї з задоволенням цієї потреби.

Так, у телерекламі, так само, як і в радіорекламі, найбільш ефективними (і найбільш дорогими) є перше й останнє місця ролика в рекламному блоці, а музичне оформлення створюється і підбирається за тим же принципами, що і на радіо. У той же час телебачення має одну особливість, що підвищує ефективність реклами. Дуже часто трансльовані фільми і передачі приводять глядачів у визначені емоційні стани (страх, жаль, лють) своїми сюжетами, тому трансльована відразу після фільму реклама, поки глядачі ще переживають емоції, буде сприйматися сильніше у декілька разів. З візуальної реклами телереклама придбала вплив кольором, формою і символами. Але що ще важливіше - це динаміка зображення. Із сучасними технологіями телебачення може представити будь-як картину не тільки з життя, але і з фантазії. Причому вона буде залучати ще і рухом, життям. А це - немаловажний факт. Дуже багато телевізійної рекламної продукції побудовано на динамічному сюжеті з елементами трюків чи спецефектів. Навіть сексуальна символіка значно підсилює свій вплив, коли отримує рух. Таким чином, ще одна перевага реклами - рух, динаміка, життєвість.

Отже, телереклама є, напевно, найбільш ефективною, оскільки увібрала в себе якості аудиореклами і візуальної реклами. Так само, як найбільш ефективною є реклама, що поєднує в собі способи переконання і способи навіювання. У цілому, телереклама будується за тими же принципами що й інші види реклами. Усе сказане про фонову музику, голос і час пред'явлення в аудиорекламі можна застосувати і на телебаченні. Що стосується зображення, то нам здається, що ефективним буде сполучення ай-стоппера в центрі екрана і різної інформації по його периметру. Таким чином, необхідна для сприйняття інформація буде зчитуватися більше бічним зором, а, отже - несвідомим.

Перевага радіореклами полягає в тім, що в даний час радіо супроводжує людину практично скрізь: у будинку, у транспорті, часто на роботі чи на навчанні. Причому те, що радіо сприймається, як би у фоновому режимі тільки підсилює ефективність радіореклами, оскільки, таким чином, вона діє в більшому ступені на несвідоме, чим на свідомість.

У випадку з радіорекламою важливе значення має час виходу ролика в ефір і його місце в рекламному блоці, різні характеристики голосу і фонової музики, форма подачі і, природно, змістовна сторона. Як і у випадку з візуальним сприйняттям, найбільш ефективною є реклама в ранковий і вечірній час, а також уночі. Ранком, коли люди зайняті збиранням на роботу чи навчання, на радіо звертають найменше уваги, проте, інформація не зникає безвісти. Те ж саме відбувається у вечірній час. До того ж ранком і ввечері радіо слухає найбільша аудиторія. Уночі ж, коли організм набудований на сон, мова може йти про легкий трансовий стан і тоді реклама діє як пряме навіювання. Потрібно також враховувати наявність “цільової” аудиторії, для якої призначена реклама, тому що в різний час доби радіо можуть слухати різної за віком і соціальним статусом групи. Наприклад, з ранку і ввечері радіо слухають робітники, службовці, студенти, школярі; удень - домогосподарки і пенсіонери. У залежності від цього може змінюватись не тільки зміст рекламного ролика, але і зміст рекламного блоку.

Досить важливим є стиль, яким оформлений радіоролик. Оскільки радіо є неформальним явищем, а його ведучі часто спілкуються зі слухачами в дружній формі, те і рекламу варто створювати в подібному стилі: у манері дружньої, ненав'язливої розмови зі слухачем чи забавного діалогу між вигаданими персонажами.

Що стосується рекламних широкомовних оголошень у громадських місцях, те це має свої переваги, що полягають у тім, що дана реклама може вплинути на дуже велику кількість людей. Крім того, мається можливість частого повтору. Варто також враховувати недосконалість використовуваної у нас у таких цілях апаратури, тому високі вимоги повинні пред'являтися до того, хто озвучує рекламу. У нього повинна бути гарна дикція, він повинний говорити чітко і не швидко. Саме повідомлення повинне бути коротким, але змістовним.

2.3 МОВНІ КОНКУРСИ

Мовні конкурси -- це змагання, під час яких виявляються найсильніші, найкраще підготовлені з мови учні. Різного типу мовні змагання -- досить популярна форма позакласної роботи, яка позитивно впливає на організацію навчально-виховного процесу взагалі й усієї позакласної мовної роботи зокрема.

Добре сплановані конкурси сприяють поглибленню і систематизації знань учнів з мови та повторенню окремих тем і розділів шкільного курсу. Вони розвивають мислення, пам"ять, увагу, виховують кмітливість, уміння вправно орієнтуватись у питаннях мови. Намагаючись довести свою озброєність знаннями з мови, вийти із змагань переможцями, учні наполегливо готуються до конкурсу, читають додаткову літературу, розв"язують мовні задачі й завдання. Інтерес, активність учнів посилюється при вдалому доборі завдань, особливо таких, що створюють проблемні ситуації. У зв"язку з цим мовні конкурси часто використовуються як заохочувальний захід, що допомагає залучити до мовної позакласної роботи в різних її формах якнайбільшу кількість учнів. Позитивною рисою конкурсів є й те, що порівняно з іншими формами позакласної роботи вони не вимагають трудомісткої попередньої праці вчителя з учнями. До конкурсів не проводяться репетиції, не готуються доповіді, повідомлення і т. ін.[5.-62]

Мовні конкурси тісно пов"язані з усіма позакласними заходами з мови. Однак ні за змістом, ні за формою організації вони не дублюють їх. Змагання з мови включаються в заняття гуртка, вечори, ранки, обов"язково проводяться під час тижня мови. Поряд з цим мовні конкурси досить часто практикуються і як самостійні заходи. Різноманітні за особливостями організації і методикою проведення, вони відзначаються масовістю, охоплюють велику кількість активних учасників.

Конкурси з мови повинні старанно плануватись. Кожний з них мусить мати мету, головну думку, що проходить через усе змагання. Щоб мовні конкурси були результативними, учні виносили з них цілісне враження, досвідчені вчителі часто проводять їх під девізами, які відповідають змісту дібраного мовного матеріалу. Використовуються, наприклад, девізи: «У мовах народів блищить один зміст» (П. Тичина), «Як парость виноградної .лози, плекайте мову» (М. Рильський), «Нове життя нового прагне слова» (М. Рильський), «Нема приповідки без правди» (нар. тв.) та ін.

ВИСНОВКИ

У наш час високих технологій інформація стала чи не найдорожчою річчю. Люди платять гроші, щоб отримати інформацію, або ж навпаки - щоб надати її суспільству. Одним зі способів такого надання інформації є реклама. Причому реклама не у вузькому сенсі, як інформація про певний виріб, а у найширшому значенні цього поняття - як засіб інформування, переконання, впливу і маніпуляції.

Великий уплив на формування мовленнєвої культури особистості мають засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема преса, яка, як прийнято вважати, є еталоном користування мовою. Мова преси віддзеркалює як стан української літературної мови, так і загальний розвиток культури українського мовлення нашого населення. Від професійної майстерності журналіста, його загальної культури мовлення залежить успішне розв'язання цілого ряду завдань, важливих з огляду на сучасний стан у державі.

На жаль, на сьогоднішній день у газетах, журналах, на телебаченні та на радіо, до яких звертається широке коло людей різного віку, трапляються численні відхилення від норм на всіх рівнях мови.

Размещено на Allbest.ru