Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕЛЕМЕНТИ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

1.1 Сутність та значення інфраструктури товарного ринку в економіці

1.2 Особливості діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку

1.3 Елементи інфраструктури товарного ринку

РОЗДІЛ 2 КАТЕГОРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

2.1 Функції інфраструктури

2.2 Маркетингові посередники як підґрунтя інфраструктури товарного ринку, типи їх

2.3 Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

3.1 Маркетингова концепція розвитку суб'єктів інфраструктури

3.2 Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми роботи. Результатом суспільного виробництва є продукти праці, які можуть мати матеріально-речову форму або надаватися у вигляді економічних благ.

Продукт праці, призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку), називають товаром.

У ст. 1 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» зазначено, що «товар -- продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації».

Суспільне виробництво, в якому створюється товар, називають товарним.

За товарного виробництва задоволення потреб людини та суб'єктів господарювання речовими чинниками (матеріальними благами) здійснюється через ринок (купівлю-продаж), а обмін продуктами праці набуває форми товарного обігу.

Сутність потреб досліджує низка дисциплін. Так, у політичній економії існує таке визначення: «потреба -- це природний потяг людини до певних умов життя, відсутність яких викликає хибне відчуття і породжує прагнення змінити такий стан речей. Потреби -- це спонукальні мотиви рушійних сил, що є об'єктивною основою ідеальних спонукань -- інтересів, бажань, цілей тощо».

У маркетингу потребу визначають як відчуття людиною браку чогось необхідного, що набуло специфічної форми відповідно до культурного рівня й індивідуальності людини. Це визначення стосується потреб головного суб'єкта суспільства -- людини, чиї потреби детально класифіковані й ранжовані. Разом із тим, слід наголосити, що категорія «потреби» характерна і для суспільного виробництва. Адже щоб продукувати відповідні товари, виробництво має бути забезпеченим необхідними речовинними чинниками.

Тому в загальному вигляді потребу можна визначити як усвідомлення споживачем (особистістю чи суб'єктом господарювання) браку чогось необхідного для його життєдіяльності.

Органічне поєднання матеріальної і духовної культури дозволяє кардинально підвищувати рівень торговельного обслуговування в цілому і її конкурентоспроможність зокрема, що зумовлює актуальність теми роботи, цільову спрямованість, завдання та напрямки дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування культури і якості торговельного обслуговування населення як критерію оцінки комерційної діяльності торгівлі.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення завдань:

- визначити соціально-економічне значення культури торгівлі в умовах ринкових відносин;

- охарактеризувати складові культури торгівлі та елементи культури обслуговування;

- проаналізувати показники рівня культури торговельного обслуговування;

- визначити оцінку культури та якості обслуговування в компанії «Епіцентр»;

- запропонувати заходи щодо підвищення культури і якості торговельного обслуговування населення.

Об'єктом дослідження є культура і якість торговельного обслуговування населення. Предметом дослідження є критерії оцінки комерційної діяльності торгівлі в культурі та якості торговельного обслуговування. Структура роботи обумовлена метою та завданнями, які розв'язуються в процесі дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, літератури.

РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕЛЕМЕНТИ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

1.1 Сутність та значення інфраструктури товарного ринку в економіці

Ефективне функціонування ринкової економіки зумовлює чітка взаємодія всіх її складових: виробництва, розподілу, обігу та споживання. Узгодження та поєднання інтересів суб'єктів ринкових відносин відбувається не лише за умов різкого зростання обсягів виробництва та споживання, ускладнення їхньої структури, а й у разі одночасного скорочення природних ресурсів та значного посилення конкуренції у глобальному масштабі. За цих обставин підвищується значення добре розвиненої ринкової інфраструктури.

Під інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності та відповідних суб'єктів, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Виникнення інфраструктури є результатом розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення суспільного поділу праці. Високий рівень розвитку інфраструктури дає змогу із максимальною повнотою, комплексно використати весь виробничий потенціал, скоротити час перебування речовинних чинників у процесі виробництва й прискорити надходження товарів до сфери обігу, довести матеріальні блага до споживача й задовольнити його попит.

Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Щодо сутності кожної із названих інфраструктур варто зазначити, що в економічній літературі трапляється багато різних визначень.

Так, у низці джерел виробничою інфраструктурою називають сукупність галузей, що забезпечують нормальний перебіг суспільного відтворення, надаючи послуги, пов'язані з обміном продукції між підприємствами у сфері матеріального виробництва, а також із наданням послуг інформаційного та ділового характеру.

Згідно з цим тлумаченням, до виробничої інфраструктури належать транспорт різних видів, оптова торгівля та матеріально-технічне забезпечення, заготівля й збут продукції, підприємства й організації інформаційного і ділового обслуговування.

Таке узагальнене визначення та різнорідне поєднання не відповідають сучасному рівню розвитку суспільного виробництва.

На наш погляд, конкретнішим і повнішим є розуміння виробничої інфраструктури як сукупності видів діяльності та матеріальних об'єктів, які створюють сприятливі умови для нормального перебігу процесу виробництва.

До соціальної інфраструктури в економічній теорії відносять суб'єктів сфери виробництва послуг і духовних благ: послуги у царині права, безпеки, виховання, освіти, культури, соціального забезпечення, охорони здоров'я, житлового будівництва тощо. Зважаючи на те, що головним суб'єктом, на який спрямована діяльність соціальної інфраструктури, є людина, ці сфери часто називають соціально-побутовою інфраструктурою.

Загальноприйнятого визначення інфраструктури ринку й досі немає. Відзначаючи, що інфраструктура є обов'язковим компонентом будь-якої цілісної системи, О. О. Бєляєв пише: «Щодо ринку як самостійної підсистеми, інфраструктура -- це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і виконують визначені функції із забезпечення нормального режиму його функціонування».

Інші автори вважають, що інфраструктура ринку -- це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Наведені визначення не суперечать одне одному. Втім, слід чіткіше окреслити склад та функції ринкової інфраструктури.

Ринкова інфраструктура -- це сукупність спеціальних суб'єктів господарювання, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперешкодного функціонування ринкового механізму та інтенсифікацію їх. Вона має забезпечити загальні умови та правила діяльності ринкових суб'єктів. Її елементи не нав'язано суб'єктам зовні, вони породжені самими ринковими відносинами. Суб'єкти ринкової інфраструктури організаційно і матеріально забезпечують головні ринкові процеси: взаємний пошук суб'єктами ринкових відносин одне одного, фізичне переміщення товарів, складування та збереження їх, обмін товарів на гроші, рух грошових та інших платіжних засобів, а також виробничо-збутову й фінансову діяльність ринкових структур.

До провідних функцій ринкової інфраструктури належать: правове й економічне консультування підприємців та захист їхніх інтересів у державних та приватних структурах, фінансова підтримка, кредитування, лізинг, страхування ризиків, регулювання руху робочої сили, маркетингове, рекламне та інформаційне обслуговування.

Інфраструктура формується в кожному конкретному виді ринку. У складі інфраструктури сфери обігу особливе місце посідає інфраструктура товарного ринку.

Інфраструктура товарного ринку (далі -- ІТР) -- це сукупність видів діяльності та суб'єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речовинних чинників виробництва і товарів кінцевого споживання й надають комплекс послуг із метою підвищення ефективності товарного обігу та раціонального споживання товарів, якомога повнішого задоволення потреб та попиту споживачів. Вона створює умови для прискоренішого обігу товарних ресурсів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації продуктів праці, оптимізації комерційних зв'язків, поліпшення матеріально-технічної бази обігу.

Завдяки діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку виробники мають можливість формувати ефективні канали розподілу, щоб представити свій товар на ринку. Суб'єкти ІТР забезпечують рух товарів від виробників до споживачів. Вони сприяють подоланню розбіжності в часі, місці та праві власності, що відділяють товари та послуги від споживачів, для яких вони призначені. Важливою є їхня роль у встановленні відповідності між попитом та пропозицією товарів. Більшість виробників у великій кількості випускає обмежений асортимент продукції, проте завдяки діяльності суб'єктів ІТР він трансформується в споживчий асортимент, необхідний конкретному споживачеві.

Від ефективної діяльності суб'єктів ІТР залежать загальний обсяг і рівень витрат обігу, стан і швидкість обертання товарних запасів на всіх стадіях кругообігу товарів.

Наголосимо, що сфера діяльності інфраструктури товарного ринку виходить далеко за його межі. Вона справляє безпосередній вплив на виробництво й раціональне використання товарних ресурсів, тісно співпрацює з іншими підсистемами інфраструктури сфери обігу.

1.2 Особливості діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку

маркетинговий інфраструктура торговельний комерційний

В економічній науці тривалий час точилася дискусія стосовно сутності, ролі та місця інфраструктури товарного ринку в системі національного господарства. Деякі автори висловлювали й обґрунтовували думку, що інфраструктура первинна, а виробництво вторинне. Інші -- навпаки стверджували, що інфраструктура товарного ринку є лише складовою суспільного виробництва, що не відіграє самостійної ролі. Хибність як першого, так і другого твердження зумовлена подвійним характером праці й особливістю її продукту в інфраструктурі товарного ринку.

Головною відмінністю праці в інфраструктурі товарного ринку від діяльності виробничих галузей є відсутність її продукту в матеріально-речовій формі.

Суб'єкти інфраструктури товарного ринку значною мірою беруть безпосередню або опосередковану участь у суспільному виробництві, але не створюють кінцевий продукт. Функціональне призначення їх полягає у тому, що вони продовжують процес виробництва в сфері обігу, а праця, що при цьому витрачається, збільшує вартість сукупного продукту, хоча й не змінює матеріально-речової форми товару. Тому діяльність більшості суб'єктів ІТР належить до продуктивної, а продуктом цієї діяльності є послуги.

Стосовно сутності послуг в економіці поки не існує загальноприйнятого визначення. Більшість фахівців послуговуються визначеннями й характеристиками К. Маркса: «Цей вислів означає взагалі не що інше, як ту особливу споживчу вартість, яку створює ця праця подібно до будь-якого іншого товару, але особлива споживча вартість цієї праці дістала тут специфічну назву «послуга», адже праця здійснює послуги не як речі, а як діяльність». У теорії К. Маркса вирізнено два види послуг: «послуги .... втілені в товарах, натомість інші послуги, навпаки, не залишають відчутних результатів, що існують окремо від виконавців цих послуг». В. Д. Маркова наводить визначення послуги американського фахівця Т. Хілла: «послуга -- це зміна образу або товару, що належить будь-якій економічній одиниці, й відбувається внаслідок діяльності іншої економічної одиниці за попередньої згоди першої». Таке визначення дає підстави розглядати послуги як конкретний результат економічно корисної діяльності, що виявляється у вигляді товару, або безпосередньо у вигляді діяльності. Економічна корисність робить послуги об'єктом торгівлі. Продуктом діяльності інфраструктури товарного ринку найчастіше є «інтегрований товар», продаж якого супроводжується наданням комплексу послуг. Головна відмінність послуг, пов'язаних із продажем і використанням товару в матеріально-речовій формі, від інших видів послуг полягає в тому, що вони невіддільні від цього товару, не існують окремо від нього. Товар може продаватись без надання послуг, але послуги без товару неможливі.

Основні властивості послуг інфраструктури товарного ринку демонструє рис. 1.1.



Рис. 1.1. Властивості послуг інфраструктури товарного ринку

Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що діяльність з надання послуг у процесі фізичного обігу товарів у матеріально-речовій формі є продуктивною, а суб'єкти, які їх надають, продовжують процес виробництва у сфері обігу. Продуктом цієї праці є послуга у вигляді корисної дії, або вигоди, яку може отримати споживач.

У теорії маркетингу послуги, які що їх надають під час продажу товару або пов'язані з його використанням, тобто спрямовані на реальний товар, називають матеріальними.

Другу обширну групу становлять нематеріальні послуги.

Властивості послуг інфраструктури товарного ринку зумовлюють потребу у формуванні її суб'єктів на різних рівнях господарської ієрархії -- регіональному, галузевому та окремого підприємства.

Суб'єкти ІТР обслуговують різних товаровиробників, адже продукт їхньої праці має загальний характер. Щоб товар став по-справжньому корисним, тобто реальною вартістю, його треба доставити в зазначене місце, у певний час і в потрібній кількості та якості, тобто у цілковитій відповідності із побажаннями споживача.

Особливу роль у цьому процесі відіграють нематеріальні послуги інфраструктури товарного ринку. До нематеріальних належать послуги, які не можна побачити, скуштувати, помацати, почути або понюхати перш ніж придбати. Це передовсім стосується інформаційного обслуговування, консультування тощо.

Детальніша характеристика діяльності суб'єктів ІТР з надання послуг, видового складу та стану розвитку їх висвітлюватиметься в наступних розділах посібника.

1.3 Елементи інфраструктури товарного ринку

Для глибшого розуміння ролі інфраструктури товарного ринку її функцій та характеристики діяльності варто розглянути елементний склад її.

В економічній теорії елементи ринкової інфраструктури, за допомогою яких реалізуються її функції, поділяють на три блоки (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Головні елементи ринкової інфраструктури

Значна частина елементів загальної інфраструктури належить до спеціалізованої інфраструктури товарного ринку (див. рис. 1.3).



Рис. 1.3. Елементний склад інфраструктури товарного ринку

Наведений перелік не вичерпує розмаїття наявних структур. До того ж він недостатньо впорядкований для поглибленого аналізу та вивчення.

Елементи інфраструктури доцільно розподілити на групи за ознакою спорідненості завдань і виконуваних функцій щодо забезпечення функціонування товарного ринку.

З огляду на це вирізняють такі групи або складові:

організаційна складова -- оптові й торговельно-посередницькі структури, товарні біржі, брокерські, дилерські, лізингові тощо посередницькі організації, власні комерційні структури великих промислових підприємств і галузевих господарських формувань, підприємства дрібнооптової та роздрібної торгівлі;

матеріальна складова -- складське господарство, таропакувальні системи, вантажно-розвантажувальні й транспортні системи;

інформаційна складова -- інформаційні й довідкові системи стосовно продукції, її виробників та споживачів, умов постачання та цін; маркетингові й консалтингові фірми;

кредитно-розрахункова складова -- фінансово-кредитні установи, страхові, юридичні, аудиторські фірми, банки, що забезпечують безперервність розрахунків під час купівлі-продажу товарів та послуг, фінансують створення необхідних товарних запасів і матеріальних резервів, а також інвестиції для розвитку матеріально-технічної бази;

кадрова складова -- фахівці, працівники різного рівня кваліфікації відповідного фахового спрямування, з яких формуються трудові колективи суб'єктів господарювання ринкової інфраструктури, спеціалізовані навчальні заклади з підготовки працівників і фахівців для сфери товарного обігу.

Найбільший обсяг робіт з формування та забезпечення обігу товарів та послуг, здійснення актів купівлі-продажу виконують суб'єкти організаційної складової. Їхня діяльність сприяє формуванню системи комерційних зв'язків, досягненню ринкової рівноваги між попитом і пропозицією, скороченню витрат обігу й раціональному використанню ресурсів.

Матеріальна складова відіграє важливу роль і в діяльності самих суб'єктів інфраструктури товарного ринку, і в забезпеченні руху товарів у процесі обігу. Транспорт здійснює фізичне переміщення товарів у матеріально-речовій формі. Складське господарство забезпечує умови для належного оброблення товарів та збереження їх, таропакувальна система сприяє збереженню якості й підвищенню конкурентоспроможності товарів. Розвиток матеріальної складової -- це одна з важливих передумов підвищення ефективності товарного обігу та його інтенсифікації.

Інформаційні структури сприяють прискоренню товарного обігу, надаючи суб'єктам товарного ринку повну і достовірну інформацію про його стан, обсяги й структуру попиту та пропозиції. Вони створюють умови для доброчесної конкуренції, якомога ефективнішого перебігу ринкових процесів.

Суб'єкти кредитно-розрахункової складової забезпечують ефективне функціонування товарного ринку завдяки своєчасному й безперебійному здійсненню фінансово-розрахункових операцій і пошуку та залученню інвестиційних ресурсів. Це дає змогу суб'єктам інфраструктури реалізовувати інноваційну політику, впроваджувати в свою діяльність досягнення науково-технічного прогресу.

Кадрова складова відіграє вагому роль у процесі формування й реалізації трудової політики на товарному ринку. Високопрофесійні кадри здатні не лише визначати його проблеми, а й успішно розв'язувати їх. Специфіка товарного ринку вимагає від працівників інфраструктури не тільки комерційного хисту, а й глибокого знання товарів, уміння налагоджувати ділові взаємини між суб'єктами ринку, підтримувати та розвивати їх.

РОЗДІЛ 2 КАТЕГОРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

2.1 Функції інфраструктури

Ринкова інфраструктура за допомогою своїх елементів виконує різноманітні функції. Їх можна класифікувати за спрямованістю діяльності на окремі складові процесу товарного обігу (див. рис. 2.1).

Рис. 2.1. Функції інфраструктури товарного ринку стосовно складових процесу товарного обігу

Суттєвою класифікаційною ознакою розподілу функцій є склад і характер послуг, які надають під час виконання їх. За цією ознакою можна виокремити такі групи функцій:

торговельно-посередницькі;

посередницькі;

інформаційні та організаційно-комерційні;

виробничо-технологічні;

транспортно-експедиторські (логістичні);

орендні (лізингові);

розрахунково-кредитні;

страхові, аудиторські тощо.

Кожна із цих груп функцій передбачає конкретні види робіт, що їх виконують суб'єкти інфраструктури товарного ринку.

За сучасних умов найбільша питома вага припадає на торговельно-посередницькі функції. До них зазвичай належать закупівля товарів у виробників та продаж їх споживачам; визначення попиту на товари й розміщення замовлень на їх виготовлення серед товаровиробників; закупівлю товарів на замовлення споживачів; дрібнооптова та роздрібна торгівля; продаж товарів споживачеві в формі спеціально скомплектованих партій товару; продаж товарів та забезпечення ними споживачів за погодженим графіком тощо.

Суттєві особливості має виконання посередницьких функцій. Стосовно сутності посередницької діяльності існують різні міркування, але більшість фахівців наголошують, що це діяльність господарських суб'єктів, які перебувають між двома іншими суб'єктами товарного ринку, з встановлення між ними взаємозв'язку стосовно обміну товарами або у вигляді інформаційно-комерційних послуг. Посередник здійснює зв'язок із товаровиробником необхідних споживачеві товарів та послуг, отримує інформацію про наявність, умови продажу їх, створює умови для проведення торговельних переговорів та укладання відповідних угод. Важливою функцією посередника є пошук вільних виробничих потужностей з виконання спеціальних високотехнологічних різновидів робіт і надання цієї інформації зацікавленим суб'єктам господарювання. Виконання посередницьких функцій безпосередньо не пов'язане зі здійсненням актів купівлі-продажу, але робить цей процес упорядкованим, надійним і взаємовигідним.

Інформаційні й організаційно-комерційні функції охоплюють діяльність з надання суб'єктам ринкових відносин комерційної інформації, яка містить відомості, необхідні для організації закупівель та збуту продукції і насамперед інформацію про потенційних виробників товару, ціну товару, способи доставки вантажів тощо.

Важливу роль в реалізації цих функцій відіграють рекламні фірми та виставкові центри. Реклама дає споживачеві змогу отримати широку й об'єктивну інформацію про якість, ціну, способи використання та інші деталі, які покупцям треба знати, щоб зробити правильний вибір. Аналогічні завдання виконують і виставкові центри. Вони інформують зацікавлених суб'єктів про наявність певного товару, певної марки, повідомляють, що товар характеризується певними якісними та споживчими показниками, демонструють його відмінності та переваги над аналогами в процесі використання. Великим попитом користується маркетингова інформація, що містить результати аналізів і прогнози кон'юнктури ринку певного виду товару, ціни, прогнозові обсяги попиту та пропозиції товару, його асортимент, рівень конкуренції та інші показники ринкового механізму. Виконання цих послуг пов'язане із необхідністю вдосконалення державного статистичного обліку, що має відображати не лише стан товарного ринку, а й діяльність суб'єктів ринкової інфраструктури. Без систематичного розроблення, нагромадження, аналізу й оприлюднення такої інформації неможливі ані державне регулювання сфери обігу товарів, ані дія механізмів ринкового саморегулювання.

Виробничо-технологічні функції пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Це функції з надання товарам підвищеної виробничої готовності, з попередньої підготовки матеріальних ресурсів до споживання, із запровадження ресурсозберігальних технологій тощо.

Ця група функцій тісно пов'язана із транспортно-експедиторськими, які мають на меті транспортування товарів до місць споживання, формування оптимальних маршрутів перевезення та вибір раціональних видів транспорту, укладання договорів на перевезення товарів згідно із узгодженими графіками тощо.

Лізингові функції зумовлені розвитком прокату технічних засобів, наданням у довгострокову оренду товарів виробничо-технічного призначення тривалого використання.

Розрахунково-кредитні та страхові функції передбачають такі види діяльності, як фінансові розрахунки, товарне кредитування, страхування комерційних ризиків.

Звісно обсяг і видовий склад послуг, які надають суб'єкти ринкової інфраструктури, залежать від багатьох чинників, передусім від рівня науково-технічного розвитку самих суб'єктів, адекватності їхньої матеріально-технічної бази вимогам сучасного ринку.

2.2 Маркетингові посередники як підґрунтя інфраструктури товарного ринку

Інфраструктура товарного ринку є конче важливою діючою силою в системі сучасного маркетингу.

Маркетинг передбачає управління ринком, спрямоване на здійснення обміну й встановлення відносин із метою надання споживчої цінності та задоволення потреб і попиту споживача. Маркетинг має також обслуговувати ринок кінцевих споживачів за умов конкуренції. Товаровиробники та їхні конкуренти направляють свою продукцію та інформацію про неї кінцевим споживачам прямо або через суб'єктів інфраструктури товарного ринку. У теорії маркетингу останні дістали назву «маркетингові проміжні ланки (посередники)». Місце їх у системі маркетингового середовища демонструє рис. 2.2.



Рис. 2.2. Головні діючі сили та суб'єкти в системі сучасного маркетингу

Кожна складова система маркетингу впливає на збільшення споживчої цінності товару. Успіх товаровиробника значною мірою залежить від того, наскільки повно його потреби та потреби кінцевого споживача задовольняються суб'єктами інфраструктури -- маркетинговими посередниками.

Маркетингові посередники -- це спеціалізовані ланки організаційної складової інфраструктури товарного ринку, які сприяють просуванню, продажу й розподілу товару серед кінцевих споживачів.

Маркетингових посередників сучасного товарного ринку можна розподілити на окремі типи за такими основними класифікаційними ознаками:

функціональне призначення;

обсяг операцій купівлі-продажу;

рівень обслуговування та спеціалізації;

організаційно-правові форми.

Типи маркетингових посередників унаочнює (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Класифікація маркетингових посередників

№	Класифікаційна ознака	Тип маркетингових посередників	Основні функції
1	Функціональне призначення	Торговельно-посередницькі підприємства та фірми	Оптово-посередницькі фірми, роздрібні підприємства, що купують товари у виробників, інших посередників та перепродають їх
		Торгові посередники	Суб'єкти товарного ринку, які спеціалізуються на торговому посередництві, зокрема, брокери, агенти тощо. Вони сприяють встановленню комерційних зв'язків та здійсненню актів купівлі-продажу
		Транспортно-експедиторські підприємства та складські структури	Здійснюють повний комплекс заходів із забезпечення руху товарів від виробника до споживача, надають комплекс матеріальних послуг
		Маркетингові, консультативні, рекламні фірми	Здійснюють маркетингові дослідження на замовлення фірм, надають консультації стосовно товару, ціни, кон'юнктури, конку- рентів
		Виставкові центри	Сприяють просуванню на ринок нових товарів, пошуку потенційних клієнтів, розширенню ділових контактів
		Фінансові посередники	Банки, кредитно-розрахункові та страхові компанії, аудиторські фірми, котрі допомагають фінансувати угоди і страхують від ризику, пов'язаного з купівлею та продажем товару
2	Обсяг операцій купівлі-продажу	Оптові підприємства, що обслуговують роздрібну торгівлю	Незалежні комерційні підприємства, які закуповують великі партії товару, здійснюють складське оброблення та продають роздрібним торговцям згідно з їхніми замовленнями
		Оптові підприємства (дистриб'ютори) з торгівлі товарами виробничо-технічного призначення	Оптова торгівля товарами виробничо-технічного призначення, закупівля і формування товарного асортименту, збереження товарних запасів, транспортування підготовлених до продажу товарів споживачам
		Роздрібні торговельні підприємства	Самостійні торговельні підприємства, які реалізують, як правило, споживчі товари кінцевим споживачам
3	Рівень обслуговування та спеціалізації	Торговельно-посередницькі підприємства та фірми із повним циклом обслуговування: спеціалізовані за асортиментом товарів, вузько-спеціалізовані, універсальні	Великі оптово-посередницькі підприємства з високомеханізованим складським господарством, фасувальними й таропакувальними підрозділами, транспортним господарством та вантажно-розвантажувальними системами виконують усі функції -- від закупівлі товарів до доставки їх споживачам
		Торговельно-посередницькі підприємства, фірми з обмеженим циклом обслуговування	Функції стосовно купівлі-продажу аналогічні до попередніх, але видовий склад виконуваних робіт і послуг бідніший
4	Організаційно-правові форми	Незалежні торговельно-посередницькі організації	Суб'єкти інфраструктури товарного ринку, засновані у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, товариств із обмеженою відповідальністю тощо
		Комерційні структури великих промислових підприємств та галузевих господарських формувань	Комерційні структури, створені у формі торгових будинків, магазинів фірмової торгівлі з метою просування на ринок продукції підприємств, що їх виробляють. Окрім продажу товарів надають інформаційні, рекламні, консультаційні послуги

Ефективна діяльність маркетингових посередників справляє позитивний вплив на сферу виробництва й споживання товарів. Виконуючи свої функції, маркетингові посередники допомагають своїм клієнтам знайти оптимальні способи збереження та перевезення товарів, оптимізувати споживання їх з урахуванням таких чинників, як ціна, обсяг і швидкість доставки, збереження якості й уникнення ризиків.

2.3 Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку

Формування сучасної інфраструктури товарного ринку, адекватної вимогам створення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу, потребує чіткого оцінювання стану та перспектив розвитку її. Для цього використовують систему економічних показників, які можна розподілити на дві великі групи (рис. 2.3):

макроекономічні показники товарного ринку;

показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку.

Рис. 2.3 Структура показників та характеристики інфраструктури товарного ринку

Найважливішим макроекономічним показником товарного ринку та його інфраструктури є товарооборот.

Товарооборот становить підґрунтя розрахунків цілої низки показників -- це й обсяг товарної маси; величина торговельного підприємства; фінансовий результат торговельної діяльності; обсяг витрат покупців на придбання товарів тощо. Окрім того, показники продажу окремих товарних груп використовують під час розрахунків структури товарного ринку, індексів цін тощо.

Усе це зумовлює особливу значимість товарообороту й вимагає надзвичайної обережності під час його розрахунків та тлумачення результатів.

Товарооборот вимірюють у вартісних одиницях і в натуральному обчисленні.

У вартісному обчисленні величина товарообороту залежить від кількості проданих (відпущених, відвантажених) товарів та продажної ціни одиниці товару і може бути представлена формулою:

,(2.1)

де Т -- товарооборот у вартісному обчисленні;

Оі -- обсяг і-го товару, у фізичних одиницях виміру відпущеного (відвантаженого) покупцям;

Ці -- ціна реалізації одиниці і-го товару;

і -- тип товарної одиниці, (і = 1, 2 ... n);

j -- суб'єкт інфраструктури, який здійснює продаж товарів, (j = 1, 2....m).

Таким чином, товарооборот -- це синтетичний показник, який відображає всю сукупність актів купівлі-продажу товарів на товарному ринку. В процесі аналізу його поділяють на окремі структурні складові для оцінювання обсягів обороту окремих підприємств, ринків і субринків. Так, зокрема, вирізняють і самостійно розглядають:

загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі;

роздрібний товарооборот торговельної мережі;

роздрібний товарооборот ресторанного господарства (громадського харчування) тощо.

Загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі, зведений на рівні регіону або держави, включає обсяг продажу товарів кожним торговим посередником, тому його називають валовим товарооборотом (Твал).

Продаж товарів оптово-торговельними посередниками одне одному для кожного з них слугуватиме чистим товарооборотом, але для всієї сукупності посередників він є внутрішнім товарооборотом. Тобто загальна сума такого продажу становитиме повторний рахунок, який під час аналізу слід відрахувати із загального товарообороту підприємств оптової торгівлі.

Валовий товарооборот залежить від обсягу проданих товарів кожним торговельним посередником і кількості посередників, тобто ланок товароруху. Це означає, що він не відображає реального обсягу проданих товарів, оскільки включає повторний рахунок.

Валовий товарооборот, звільнений від повторного рахунку, називають чистим товарооборотом. Таким чистим товарооборотом завжди є роздрібний товарооборот, що характеризує обсяг продажу товарів кінцевим споживачам.

Коефіцієнт ланковості, або показник числа перепродажів товару, обчислюють як відношення валового товарообороту до чистого за формулою:

,(2.2)

де Клан -- коефіцієнт ланковості;

Твал -- валовий товарооборот за звітний період, тис. грн;

Тчис -- чистий товарооборот за звітний період, тис. грн.

На практиці під час розрахунку коефіцієнта ланковості роблять поправку на зміну товарних запасів, яку визначають як різницю між запасами на кінець і початок звітного періоду. Розрахунок зміни товарних запасів ведуть за формулою:

,(2.3)

де ?З -- зміна (приріст зі знаком «+» або скорочення зі знаком

«-») запасів;

Зк -- запаси на кінець звітного періоду;

Зп -- запаси на початок звітного періоду.

Загальна формула розрахунку коефіцієнта ланковості з урахуванням зміни товарних запасів має вигляд:

.(2.4)

Під час обчислення коефіцієнта Клан в оптовій торгівлі поправку на зміну товарних запасів вводять лише в чисельник, а знаменник залишають без змін.

Окрім коефіцієнта ланковості, до відносних показників належать показники структури товарообороту за видами товарообороту, й за питомою вагою в ньому окремих товарів і товарних груп. Вони будуть розглянуті далі.

Основними показниками, які характеризують стан організаційної складової, є:

- вартість основних фондів (зокрема й їхніх складових елементів) загалом та за видами економічної діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо);

- питома вага основних фондів ринкової інфраструктури у загальному обсязі виробничих основних фондів;

- кількість підприємств оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, матеріально-технічного забезпечення тощо;

- розподіл торгових підприємств за типами та видами (продовольчі, непродовольчі, змішані, кіоски та палатки роздрібної мережі тощо).

Стан розвитку матеріальної складової оцінюють за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського, тарного й транспортного господарства. До них належать:

- площа складських будівель, споруд;

- площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер; місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;

- середня відстань перевезень однієї тонни вантажів за видами транспорту й продукції, обсяг вантажообороту окремих видів транспорту; рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт тощо.

Рівень механізації праці оцінюють за допомогою коефіцієнта механізації певних робіт:

,(2.5)

де Км -- коефіцієнт механізації певного виду робіт;

Qмех -- обсяг роботи, виконаної за допомогою механізмів;

Qзаг -- загальний обсяг робіт певного виду.

Інформаційна складова характеризується кількістю інформаційних, виставкових центрів, рекламних агенцій, обсягом послуг, що їх вони надають, кількістю та якістю наявної у них інформації про стан кон'юнктури товарного ринку, обсяги пропозиції та споживання товарів, виробників і споживачів, ціни, умови реалізації та постачання тощо.

З метою оцінювання стану й розвитку кредитно-розрахункової складової визначаються кількість, середній розмір і загальний обсяг кредитів, отриманих суб'єктами інфраструктури, обсяг інвестицій фінансово-кредитних установ в інфраструктуру, обсяг розрахункових операцій по товарному ринку окремих банківських установ і великих банківських організацій.

Для характеристики кадрової складової використовують показники:

середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку та на окремих підприємствах;

питома вага кількості працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку в загальному обсязі зайнятого населення;

продуктивність праці тощо.

Ці показники дають змогу оцінити загальний стан окремих елементів інфраструктури товарного обігу. Але для прогнозування її розвитку потрібна загальна оцінка рівня забезпеченості суб'єктів ринкових відносин інфраструктурним комплексом.

Концепція розвитку внутрішнього ринку України, схвалена постановою Кабінету Міністрів України № 1449 від 20 грудня 1997 року передбачає, що «потреба в торговельній мережі, яка складається з економічно мало привабливих, але соціально важливих об'єктів з реалізації товарів першої необхідності і масового попиту, повинна визначатися, виходячи із принципу «мінімально допустимої достатності», а розміщення об'єктів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність».

Для реалізації цього завдання має бути розроблена система норма-

тивів, які враховують регіональні й галузеві особливості функціонування сфери товарного обігу та відповідні ресурсні можливості.

Визначення основних показників розвитку та розміщення об'єктів товарної інфраструктури в конкретному регіоні передбачає кілька послідовних етапів:

- розрахунок диференційованих нормативів потреби у послугах суб'єктів інфраструктури;

- визначення загальної потреби населення у підприємствах торгівлі з розподілом за районами міста й населених пунктів залежно від функціонального призначення торговельного підприємства;

- вибір найефективніших типів торговельних підприємств;

- розподіл загальної кількості підприємств між різними торговельними системами із визначенням конкретної території обслуговування;

- обчислення необхідного обсягу інвестицій і джерел фінансування будівництва об'єктів інфраструктури.

Структурно-функціональний підхід до оцінювання рівня забезпеченості інфраструктурними послугами вимагає системного дослідження всіх головних чинників, що впливають на її формування. До них належать баланс доходів і витрат населення, обсяг і питома вага основних фондів товарної інфраструктури в загальному обсязі, співвідношення кількості зайнятих в інфраструктурному комплексі та народному господарстві тощо.

Необхідність таких розрахунків та обґрунтувань на сучасному етапі розвитку економіки не викликає сумнівів.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

3.1 Маркетингова концепція розвитку суб'єктів інфраструктури

З'ясувавши сутність та особливості діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку, треба визначити концепцію подальшого розвитку їх. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, дедалі більшою мірою залучають її до загальносвітових процесів глобальної конкуренції. Діяльності українських підприємств на внутрішньому ринку протистоїть відпрацьована десятиліттями маркетингова стратегія європейських, американських та азійських багатонаціональних корпорацій. Це призвело до зникнення з ринку багатьох асортиментних груп товарів вітчизняного виробництва, витіснення їх імпортними товарами, просування яких до споживача інтенсивно фінансується іноземним капіталом. Відбувається процес фактичної монополізації окремих сегментів внутрішнього ринку, особливо ринку споживчих товарів, іноземними виробниками.

Відсутність у вітчизняних товаровиробників можливостей фінансового забезпечення процесу переміщення товарів зумовлює їхню поразку в конкурентній боротьбі. З іншого боку, сюди додається недостатній розвиток інфраструктури товарного ринку.

Унаслідок зменшення інвестицій та власних джерел фінансування, надмірного зростання вартості виробничо-технологічного, торговельного й іншого устаткування знижується технічний і технологічний рівень підприємств інфраструктури. Технологічна політика більшості суб'єктів господарювання спрямована переважно на створення зовнішнього привабливого вигляду підприємства. Капіталовкладення спрямовуються здебільшого в об'єкти із невеликою капіталомісткістю або в роздрібну мережу з продажу дорогих імпортних товарів.

Це призвело до значного зниження ролі суб'єктів інфраструктури як організаторів товарного обігу, порушення зв'язків між виробниками і покупцями. Складські об'єкти багатьох оптово-посередницьких структур використовуються не за призначенням, здаються в оренду або взагалі пустують.

Усе це свідчить, що сучасний стан інфраструктури товарного ринку не відповідає вимогам створення ефективної конкурентоздатної вітчизняної економіки. Значною мірою це пояснюється відсутністю соціальних передумов підприємницької активності у сфері виробництва та обігу. Важливим чинником реалізації наявного виробничого потенціалу є приведення у відповідність інституціональної й індивідуальної поведінки керівників суб'єктів господарювання, впровадження принципово вищого рівня керування фірмами. Йдеться про створення ефективної системи маркетингу, органічне опанування стратегічного мислення і методів управління, розрахованими на перспективу, на постійне оновлення продукції, послуг і технологій.

Загалом ефективна система маркетингу на рівні окремих суб'єктів ІТР починається з визначення концепції маркетингу.

Концепція маркетингу передбачає, що досягнення суб'єктом інфраструктури товарного ринку своїх цілей залежить від знання потреб і запитів цільових ринків та більш ефективного, порівняно із конкурентами, задоволення споживача. Серцевиною її є потреби споживача, на задоволення яких спрямовуються всі види маркетингової діяльності. Створювані завдяки цьому довготривалі відносини зі споживачем уможливлюють досягнення успіху в конкурентній боротьбі й отримання прибутку.

Застосування концепції маркетингу дає змогу суб'єктам господарювання товарної інфраструктури створювати й надавати такі послуги, які потребує споживач, поєднуючи задоволення клієнтів із отриманням прибутку.

Сучасна концепція маркетингу суб'єктів інфраструктури товарного ринку передбачає виконання низки робіт:

1. Маркетингові дослідження й збирання необхідної інформації. Маркетингові дослідження проводять із метою визначення цільового ринку та позиціювання на ньому. При цьому важливо визначити й обрати найсуттєвіші ознаки, що характеризують цільову групу клієнтів, рівень їхньої зацікавленості у конкретній послузі. Дослідження можуть стосуватися кон'юнктури ринку, економічного становища, товарної й цінової політики товаровиробників, збутової й рекламної діяльності. Особливу увагу приділяють дослідженню конкурентів на товарному ринку.

2. Планування асортименту товарів та послуг, формування цін на них. Головне для суб'єктів інфраструктури -- сформувати асортимент товарів, який найповніше задовольнятиме потреби споживачів, запропонувати комплекс послуг, що сприятиме зміцненню відносин із покупцями. Ціноутворення також становить важливий чинник діяльності суб'єктів господарювання. Щоб залучити нових клієнтів, зберегти відносини із давніми партнерами, необхідно шукати нові, нетрадиційні методи ціноутворення.

3. Просування товару. Згідно із теорією маркетингу до складових комплексу просування належать: стимулювання збуту, реклама, персональний продаж, прямий маркетинг, зв'язки з громадськістю. Суб'єкти інфраструктури з метою розширення кола клієнтів, збільшення обсягів реалізації й отримання стабільних прибутків мають докласти неабияких зусиль з розв'язання проблем щодо торгової реклами, стимулювання збуту, персонального продажу й прямого маркетингу, зв'язків із громадськістю.

4. Місце розташування суб'єктів інфраструктури й організація товароруху. Зважаючи на особливості продукту діяльності цих суб'єктів, розміщення їх безпосередньо пов'язане із розташуванням споживачів. Суттєве значення має рівень розвитку транспортних мереж, обсяги споживання товарів, середній радіус доставки товарів тощо. Аби відповідати сучасним вимогам, суб'єкти інфраструктури створюють автоматизовані склади, формують розвинене тарно-пакувальне господарство, запроваджують комп'ютерні системи оперативного управління замовленнями, запасами й товарообігом. Маркетингова концепція передбачає, що суб'єкти інфраструктури цілеспрямовано працюють із цільовими споживачами для узгодження послуг, які вони їм надають, а також шукають можливі шляхи зниження витрат на здійснення своєї діяльності.

3.2 Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Формування товарного ринку, адекватного до вимог соціально-зорієнтованої ринкової економіки, вимагає подальшого вдосконалення його інфраструктури.

Для сучасного етапу розвитку інфраструктури характерні недостатній рівень культури ринкових відносин, великі транспортні витрати, відсутність надійної й повної інформації про функціонування товарного ринку, недостатній розвиток тарно-пакувальної бази, різке скорочення обсягу й асортименту виробничо-технологічних і транспортно-експедиторських послуг.

Недостатній розвиток інфраструктури перешкоджає зниженню рівня трансакційних витрат та підвищенню ефективності товарних ринків. Треба раціонально розташувати на території держави торговельних посередників і складське господарство, визначити оптимальні форми посередницького, складського, транспортного й інформаційного обслуговування товарного обігу, підвищити якість рекламного забезпечення.

Створення прогресивної інфраструктури товарного ринку вимагає розв'язання комплексу завдань, які стосуються всіх її елементів.

Перш за все слід сформувати оптимальну мережу торговельно-посередницьких організацій, складського господарства для здійснення ефективної оптової торгівлі, подрібнення партій поставок, надання послуг зі збереження, фасування, комплектування замовлень та доставки їх із найменшими втратами.

Актуальним є створення транснаціональних корпорацій з оптово-посередницької діяльності, а також мережі складів-готелів, консигнаційних і митних складів.

Наявне складське господарство підлягає реконструкції й оновленню, із одночасним удосконаленням технологій складського оброблення товарів, запровадженням нових видів обладнання, механізацією й автоматизацією складських робіт.

Важливим є розвиток інфраструктури виставково-ярмаркової діяльності.

Удосконалення складського господарства безпосередньо пов'язане із розвитком тарно-пакувального обслуговування. Для цього треба:

- створити науково-технічну базу виробництва нових видів тарно-пакувальних матеріалів та обладнання, а також перероблення використаної тари й упаковки;

- розвивати виробничу базу виготовлення конкурентоспроможних тарно-пакувальних матеріалів та обладнання;

- розширити виробництво конкурентоспроможної тари й упаковки;

- розвивати виробництво обладнання для збирання та перероблення використаної тари й упаковки та створення системи її збирання і перероблення.

Розвиток транспортно-експедиторського обслуговування товарного ринку передбачає:

- створення й розвиток транспортних потужностей і засобів, за допомогою яких забезпечується виконання вантажно-розвантажувальних операцій та безперервність торговельно-складських і збутових процесів;

- створення торговельно-транспортних фірм;

- створення та розвиток транспортних терміналів, здатних забезпечити комплексне обслуговування транспортом, складськими приміщеннями, вантажно-розвантажувальними засобами, розвантажувальними, фасувальними цехами, тарно-пакувальними засобами, торговельними площами тощо;

- скорочення строків доставки вантажів і забезпечення збереження товарів у процесі транспортування.

Інформаційне забезпечення товарних ринків передбачає:

- створення загальнодоступної системи забезпечення виробників, торговельних посередників і покупців оперативною інформацією;

- створення загальноукраїнського та мережі регіональних інформаційно-маркетингових центрів;

- розроблення й упровадження інформаційно-аналітичних мереж зі стратегічного маркетингу, використання геоінформаційних систем для передання й оброблення інформації;

- формування системи спостереження за станом товарних ринків і механізмів поширення інформації й реклами;

- розроблення методичного та програмного забезпечення, формування інформаційних банків даних.

Удосконалення кредитно-розрахункового страхового забезпечення товарних ринків передбачає:

- організацію раціонального товарного обігу на підставі безготівкових грошових розрахунків за товарні поставки, скорочення до мінімуму бартерних операцій між суб'єктами ринку;

- розроблення оптимальних схем лізингу, експортних поставок;

- розвиток різноманітних видів кредитування;

- створення методичної бази ціноутворення у суб'єктів інфраструктури товарного ринку;

- розвиток страхування фінансових ризиків під час торговельних операцій, діяльності інвесторів і кредиторів суб'єктів інфраструктури.

Кадрове забезпечення суб'єктів інфраструктури передбачає:

- організацію підготовки висококваліфікованих кадрів;

- об'єднання на добровільних засадах суб'єктів інфраструктури товарного ринку в асоціації для підготовки й перепідготовки персоналу, проведення наукових досліджень економічного та соціального спрямування, обміну інформацією, підготовку та видання професійної літератури, вироблення загальної стратегії розвитку на перспективу;

- розроблення нормативно-методичних документів з торгівельної та постачальницько-збутової діяльності.

Реалізація цих напрямів удосконалення інфраструктури товарного ринку сприятиме створенню організаційно-технічних, економічних, соціальних і нормативно-правових умов функціонування сучасного товарного ринку. Це, своєю чергою, становитиме підґрунтя для розбудови у вітчизняній економіці ефективної ринкової системи господарювання.

ВИСНОВКИ

Отже, ефективне функціонування ринкової економіки зумовлює чітка взаємодія всіх її складових: виробництва, розподілу, обігу та споживання. Узгодження та поєднання інтересів суб'єктів ринкових відносин відбувається не лише за умов різкого зростання обсягів виробництва та споживання, ускладнення їхньої структури, а й у разі одночасного скорочення природних ресурсів та значного посилення конкуренції у глобальному масштабі. За цих обставин підвищується значення добре розвиненої ринкової інфраструктури.

В економічній науці тривалий час точилася дискусія стосовно сутності, ролі та місця інфраструктури товарного ринку в системі національного господарства. Деякі автори висловлювали й обґрунтовували думку, що інфраструктура первинна, а виробництво вторинне. Інші -- навпаки стверджували, що інфраструктура товарного ринку є лише складовою суспільного виробництва, що не відіграє самостійної ролі. Хибність як першого, так і другого твердження зумовлена подвійним характером праці й особливістю її продукту в інфраструктурі товарного ринку.

Для глибшого розуміння ролі інфраструктури товарного ринку її функцій та характеристики діяльності варто розглянути елементний склад її.

Ринкова інфраструктура за допомогою своїх елементів виконує різноманітні функції. Їх можна класифікувати за спрямованістю діяльності на окремі складові процесу товарного обігу

Інфраструктура товарного ринку є конче важливою діючою силою в системі сучасного маркетингу.

Маркетинг передбачає управління ринком, спрямоване на здійснення обміну й встановлення відносин із метою надання споживчої цінності та задоволення потреб і попиту споживача. Маркетинг має також обслуговувати ринок кінцевих споживачів за умов конкуренції. Товаровиробники та їхні конкуренти направляють свою продукцію та інформацію про неї кінцевим споживачам прямо або через суб'єктів інфраструктури товарного ринку. У теорії маркетингу останні дістали назву «маркетингові проміжні ланки (посередники)».