Особливості використання PR
Public relations (PR) як засіб впливу на громадську думку, етапи його еволюції у США. Застосування PR у сфері управління та формуванні корпоративної культури. Ефективний зв'язок між державою та суспільством з метою оптимізації діяльності державної влади.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.07.2011 |
| Размер файла | 78,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Етапи еволюції ПР в США
- ПР у сфері управління
- Урядовий ПР
- Практичне завдання
- Список використаних джерел
Етапи еволюції ПР в США
Як сукупність засобів впливу на громадську думку та своєрідна соціальна практика паблік рілейшнз (public relations, або PR) існують із давніх часів. Інституювання їх як професійної діяльності відбулося внаслідок дії відповідних законів, під впливом традицій і потреб демократичного суспільства, якому притаманні ринкова система господарювання, активне функціонування громадських об'єднань, партій, незалежної преси й інші елементи демократичного середовища. Усе це вимагало налагодженої взаємодії, співпраці влади і держави з громадянами, соціальними групами і всією спільнотою, вивчення і врахування їх думок, очікувань, ймовірних реакцій при ухваленні політичних, управлінських рішень і в практичній роботі загалом. На основі цих процесів з часом сформувався цілісний комплекс аналітико-інформаційних і організаційно-психологічних засобів, методів роботи з громадською думкою, тобто паблік рілейшнз (ПР).
Зародження ПР як сфери професійної діяльності пов'язано із соціально-політичною практикою США, де принципи демократії, розвинутість громадянського суспільства традиційно передбачають обізнаність народу про події в країні, врахування думок і запитів громадськості в управлінні. Паблік рілейшнз як систему засобів переконання американців у законності певної точки зору почали використовувати у 70-ті роки XVIII ст. під час боротьби за незалежність від Англії. Її організатори Семюель Адамс та інші, намагаючись забезпечити якнайширшу суспільну підтримку ідеї незалежності, розсилали листи проти англійського правління і проводили відповідні зустрічі з громадськістю, друкували брошури з аргументами на користь державності.
Така діяльність відкрила в Америці шлях для розвитку індустрії паблік рілейшнз. Термін "паблік рілейшнз" було вперше використано в посланні президента США Томаса Джефферсона (1743-1826) до Конгресу "Про становище в країні" (1807 р.). У тому контексті він означав зусилля політичних інститутів, спрямовані на формування довіри в національному масштабі. У 30-ті роки XIX ст. термін "public relations" використовували як синонім словосполучення "relations for the general good" ("відносини для загального блага"). На ту пору припадає зародження у США нової професії - прес-агентів, обов'язком яких була організація роботи з пресою. Першим ПР-фахівцем вважають (з 1896 р.) співробітника газети "Вашингтон Стар" Вільяма Прайса. У 1902 р. в адміністрації президента США Теодора Рузвельта (1858-1919) було створено прес-службу.
Діяльність з ПР спрямовувалася не лише в політичну і державну сфери. Наприклад, П. Барнаум, керуючи пересувним цирком (середина XIX ст.), різними способами, в т. ч. обманом, заохочував публіку відвідувати його вистави, що забезпечувало йому економічний зиск.
З розвитком бізнесу почали використовувати термін "пабліситі" (англ. publicity - гласність, реклама, популярність) - поширення різноманітної, позбавленої комерційного характеру інформації про фірму (організацію), її продукцію, послуги. Спочатку цей термін стосувався не лише преси, реклами, але і будь-якої діяльності з інформування громадськості. При цьому бізнесмени побоювалися, що преса, яку вони називали "великим двигуном гласності" або "шарлатанством пабліситі", здатна суттєво зашкодити їх справі, оскільки та активно критикувала фінансові корпорації за їх утаємничені операції. Та налаштовані на реформи вчені і фахівці шукали способи ефективного контролю над корпораціями і вважали пабліситі своєю опорою. Вони активно використовували гласність у боротьбі з дискримінаційними тарифами на залізниці. У 1894 р. професор економіки Мічиганського університету Генрі Адамс заявив, що за відсутності конкуренції необхідний державний контроль, а це вимагало фінансових звітів від корпорацій. На його думку, такі заходи убезпечили б інвесторів від маніпуляцій, створили корпораціям кращу репутацію в інвестиційній сфері й громадських колах. Попри відчутний спротив, цей підхід здобував і багато прихильників. У 1904 р. керівник залізниць Чарльз Меллон стверджував, що корпорації повинні бути відкритішими перед громадськістю, оскільки "пабліситі, а не таємничість переможе в майбутньому". У 1906 p., виступаючи у Вищій школі фінансів Пенсильванського університету, банкір Генрі Клеус переконував, що пабліситі є пересторогою проти шахрайства. Через деякий час він писав, що корпорації, які стали об'єктом підозр, повинні "почистити" самі себе завдяки пабліситі.
Широкого розвитку ПР-діяльність в США набула на початку XX ст., коли в країні гостро критикували відомого підприємця, президента корпорації "Стандарт ойл" Джона-Дейвісона Рокфеллера (1839-1937) за ігнорування суспільних інтересів і утиск працівників. Спершу він не реагував на критику, і в пресі домінувала думка, що Рокфеллер і його компанії свої інтереси ставлять вище турботи про добробут людей. У країні на той час не було більш ненависної людини.
У вересні 1913 р. союз шахтарів оголосив страйк на підприємствах Рокфеллера в штаті Колорадо. Протестуючи, робітники жили у наметах усю зиму, а в квітні 1914 р. національні гвардійці спалили намети, убивши одинадцять жінок і двох дітей, пограбувавши багато будинків. Ці події викликали сильний осуд в суспільстві і широку критику в пресі. За таких обставин Рокфеллер змушений був вдатися до активних заходів щодо нейтралізації критики, інформування про історію і перебіг подій, заплановані справи і результати їх реалізації. Радники переконували його купити місце для реклами, газету або субсидіювати авторів публікацій. Але він відхилив ці пропозиції і шукав фахівця, який би міг допомогти в налагодженні зв'язків із пресою і громадськістю. Друг його батька, редактор нью-йоркського журналу Артур Брайсбейн рекомендував для цього свого колишнього співробітника Айві Лі. Рокфеллер прийняв рекомендацію, і з 1 червня 1914 року Айві Лі почав працювати на нового хазяїна.
Ретельно вивчивши настрої шахтарів, Айві Лі розробив план дій щодо розв'язання кризової ситуації. Для цього було залучено фахівців, які готували брошури, газетні виступи й бюлетені для преси, урядовців, громадськості. З часом ця детально продумана і вміло організована робота забезпечила потрібні результати, а в 1918 р. у корпорації Рокфеллерів "Стандарт ойл" було створено відділ суспільних відносин, завдання якого полягало в забезпеченні впливу на громадську думку. Відтоді у діловій сфері США почала формуватися система корпоративних ПР.
Активний розвиток практики стимулював наукове її осмислення, вироблення теоретичних і методичних засад функціонування ПР з урахуванням набутого досвіду, на основі аналізу різноманітних практичних прийомів формування громадської думки. Уперше ця проблематика системно була представлена в опублікованій у 1922 р. книзі відомого американського журналіста Волтера Ліппмана (1889-1974)"Public Opinion" ("Громадська думка").
Фундатором систематизованої теорії і практики ПР вважають Едварда Бернауза (1892-1995), який у 1915 р. супроводжував балет Сергія Дягілєва в Америці. Для подолання упередженого ставлення американців до чоловічого танцю він переконував у своїх публікаціях, що цей балет є новим поєднанням кількох видів мистецтва, застосовуючи для підсилення своїх аргументів висловлювання відомих у США людей. Крім того, Бернауз налагодив випуск інформаційного бюлетеня для газет, запропонував виробникам товарів використовувати кольори і дизайн костюмів артистів. Невдовзі цей стиль набув популярності і магазини фешенебельної Пґятої авеню Нью-Йорка успішно продавали такі вироби. Суттєво змінилося і ставлення до балету: в порту Нью-Йорка його зустрічав натовп людей, а квитки на вистави були розкуплені вже напередодні гастролей.
У 1923 p. E. Бернауз видав книгу "Crystallizing Public Opinion" ("Кристалізуючи громадську думку"), в якій виклав своє бачення суті, можливостей і завдань ПР, а також використав термін "консультації паблік рілейшнз" на означення сфери діяльності, яка стосувалася повсякденного життя населення. Особливо наголошувалося на відмінностях між ПР і пабліситі, пропагандою і рекламою. На підтвердження своїх міркувань Бернауз навів конкретні факти, які розкривають сутність ПР. Йшлося про те, що свого часу відчутно почали погіршуватися справи відомого готелю Нью-Йорка через чутки про його закриття і передавання його земельної ділянки універмагу. Чутки набули такого поширення, що простим їх спростуванням не можна було досягти бажаного результату. Тому ПР-консультанти порадили подати громадськості позитивний сигнал, який засвідчив би намір готелю залишатися в бізнесі. А оскільки в ті дні добігав кінця контракт з відомим метрдотелем готелю, було вирішено терміново поновити його і широко поінформувати про це громадськість.
Е. Бернауз наголошував на важливості етичних принципів у роботі з громадською думкою, підкреслюючи, що саме у формуванні громадської моралі полягає обовґязок ПР перед суспільством. Він започаткував і навчання фахівців з ПР, перший випуск яких ("Група Едварда Бернауза в Нью-Йорку") відбувся у 1923 р.
Активно використовували ПР президенти США Франклін Рузвельт ("Бесіди біля каміна"), Джон Кеннеді, Ліндон Джонсон, Рональд Рейган ("великий комунікатор") та ін.
З часом подібна практика поширилася на всі континенти, утвердилася у всіх сферах суспільного життя, набула інституційного оформлення. Участь фахівців ПР у ситуаціях, перебіг яких залежить від громадської думки, настрою або намірів партнерів, часто забезпечує прямий політичний або економічний ефект. Тому уряди, підприємства (організації) не можуть здійснювати успішну діяльність без співробітництва з громадськістю, що стимулює розширення масштабів ПР-індустрії. Професійно займаються цією діяльністю спеціалізовані фірми, агентства. Вони надають різноманітні комунікаційні послуги, спрямовані на владу, громадськість, бізнес-структури, комерційні асоціації.
Загалом ПР-індустрія динамічно набуває ознак професійної соціально-психологічної сфери діяльності, яка ґрунтується на загальновизнаних наукових і методичних засадах і нормах. Фахівці, структури, що займаються цією діяльністю, об'єднані в Міжнародну асоціацію паблік рілейшнз (IPRA), яку було засновано у 1955 р.
ПР у сфері управління
Сутність управління полягає в цілеспрямованому впливі на діяльність співробітників фірми (організації) для успішного досягнення своїх цілей завдяки високопродуктивному використанню наявних ресурсів.
Головним об'єктом менеджменту є персонал (лат. personalis - особистий) - особовий склад фірми (установи, організації); група об'єднаних за професійною ознакою осіб. До персоналу не належать керівники фірми (організації). Оскільки вплив на поведінку людей здійснюється на основі використання психологічних факторів, це надає неабиякої значущості комунікаціям. Важливу роль відіграють внутрішні комунікації, а також взаємозв'язок соціальних, економічних, політичних суб'єктів між собою і соціальним середовищем, що, як правило, здійснюється за такими напрямами:
1. Розроблення і реалізація стратегії (грец. strategia, від stratos - військо і ago - веду) фірми (організації) - узагальнена модель дій, спрямованих на досягнення успіху завдяки максимальному використанню ресурсів і можливостей. З цього погляду ПР є не просто рекламно-пропагандистською діяльністю, а елементом стратеги, від якої значною мірою залежить конкурентоспроможність фірми (організації), а всі ПР-програми, проекти, заходи підпорядковуються її головній меті і функціональним чи ситуативним цілям.
Ця роль ПР пов'язана також із сучасним переходом цивілізації до інформаційної фази свого розвитку, формуванням глобальної економіки, децентралізацією всіх сфер життя, що супроводжується підвищенням ролі безпосередньої участі працівників у розробленні і прийнятті рішень, заміною вертикальної ієрархії в управлінні більш складними схемами.
Ефективна стратегія орієнтує розвиток фірми (організації) приблизно на 15 років. Це особливо необхідне за відсутності у неї довгострокових цілей (орієнтування лише на поточні завдання має своїм наслідком неефективне використання ресурсів) або прогнозів розвитку ринку, втрати можливостей, які успішно використовують у своїх цілях конкуренти. Формулюванню стратегії передує дослідження конкурентних позицій фірми (організації) на ринку і її конкурентних переваг; визначення довгострокових пріоритетів і стратегічних цілей; створення образу майбутнього фірми (організації); розроблення перспективних планів виробництва, маркетингу, кадрової політики.
2. Формування корпоративної культури - сукупності правил, звичаїв, традицій, норм етики, сталої практики управління і взаємин, не закріплених законодавчо, але вкрай важливих для успішної діяльності фірми (організації). ПР-фахівці мають підтримувати і розвивати таку корпоративну культуру, яка відповідала б меті фірми (організації), сприяла утвердженню в ній соціальної гармонії, відповідала б суспільним уявленням про її соціальну роль.
Основою корпоративної культури є ціннісні установки, яких дотримуються всі співробітники фірми (організації). Особливе значення вони мають у період структурних перебудов, зміни форм власності, освоєння нової продукції, виходу на ринки. її складовими є принципи фірми (організації), корпоративні легенди, ритуали, обряди, свята.
Зміст корпоративної культури передають зовнішні ознаки (символи), які виявляються в структурі фірми (організації), дизайні приміщення, в системі забезпечення потреб працівників, організації і регламентації робочого часу, динаміці звільнень, наявності неформальних угрупувань, субкультури і характеру їх розвитку, внутріфірмового жаргону.
3. Здійснення внутріфірмових комунікацій. У процесі здійснення менеджменту керівник впливає на співробітників, використовуючи різні комунікативні засоби.
public relations громадськість вплив
Комунікація (лат. communico - спілкуюсь з кимось) - двосторонній потік інформації з використанням мовних і паралінгвальних (жести, міміка, рухи тіла, організація простору між учасниками тощо) засобів і зворотного звґязку, коли одна сторона одержує інформацію й одночасно реагує на неї.
Роль ПР-фахівців у цьому процесі полягає в налагодженні на фірмі (в організації) інформування в системі "керівник - підлеглий, або їх група". Для цього необхідно знати інтереси, потреби обох сторін взаємодії, використовувати комунікативні засоби, які забезпечували б узгодження цих інтересів, залучали б усіх співробітників до розроблення й реалізації управлінських рішень, посилювали позитивні і послаблювали негативні аспекти взаємин. Такими засобами можуть бути:
фірмовий журнал (орієнтується на розв'язання стратегічних завдань, публікує аналітичні матеріали);
багатотиражна газета (поширює оперативну інформацію);
листівки (доносять оперативну інформацію конкретній малій групі);
аудіо - і візуальні засоби: відеоролики, реклама на радіо і ТБ (крім розв'язання інформаційних завдань, створюють сприятливий соціально-психологічний настрій);
"гарячий телефон" (активізує пряму взаємодію керівника і підлеглих, сприяє оперативному передаванню сигналів "зворотного зв'язку");
дошка оголошень (поєднує потоки офіційної і неофіційної інформації);
скринька для внутрішньої кореспонденції (в ній працівники можуть залишати свої скарги, пропозиції, зауваження).
Сюжети новин ПР-фахівці знаходять у безпосередньому житті фірми (організації). Вони можуть стосуватися: процедур і перебігу розроблення змісту стратегії; результатів поточної кадрової діяльності (призначення на посади, відставки); розроблення бізнес-планів; впровадження нових технологій; змін в оплаті праці; укладання договорів про ділову співпрацю; формування нової маркетингової стратегії; розроблення й упровадження нових видів продукції та сервісних послуг; зміни цін і цінових стратегій; створення нових брендів; оновлення упаковки, дизайну, символіки тощо; проведення спонсорських заходів; підготовки і реалізації соціальних і природоохоронних програм; співробітництва з місцевою громадськістю та органами влади; відзначення пам'ятних дат тощо.
Загалом уся система ПР в менеджменті повинна забезпечити постійний обмін інформацією на всіх рівнях управління і бути спрямованою на формування єдиної команди. Особливість контактів у цій системі полягає в тому, що керівник, доводячи до свого співрозмовника важливу інформацію, розраховує на адекватне розуміння проблем фірми (організації), усвідомлення ним власної відповідальності за їх розв'язання (рис.1).
Рис.1. Особливості взаємодії у системі ПР
4. Робота з персоналом. Процес менеджменту реалізується в роботі менеджера з персоналом, суть якої полягає в укомплектуванні фірми (організації) працівниками, їх розвитку, оцінюванні і стимулюванні, формуванні високоефективних колективів, оперативному управлінні окремими працівниками і їх групами.
Важливим аспектом роботи з персоналом є добір і відбір необхідних фахівців, які можуть здійснюватися з метою виконання певного завдання або відповідно до уявлень про ідеального працівника. На їх основі формується комплекс універсальних і спеціальних вимог до певних професій і посадових обов'язків, заохочується одна поведінка й осуджується інша. Це сприяє тому, що люди, які приступають до роботи на фірмі (організації), мають ознайомитися з актуальними для неї вимогами до працівників, правилами внутріфірмової взаємодії і на основі прийняття їх включатися у різноманітні комунікаційні процеси. Цій меті підпорядковують систему (процедуру, обряд) прийняття персоналу на роботу і введення його у колектив, що полегшує пізнання особливостей життя фірми (організації) і внутріфірмову взаємодію.
Цими проблемами переймаються передусім служби персоналу (відділи кадрів), співпрацюючи з ПР-службами і фахівцями, які діагностують претендентів на рівень прагнення домагатися успіху, уміння спілкуватися, здатність до генерування ідей, готовність відстоювати свої переконання тощо. Часто з їх участю організовують публічні конкурси на заміщення вакансій, що дає змогу відшукати наділених необхідними якостями фахівців, а також цілеспрямовано діяти щодо формування громадської думки про фірму (організацію) і її кадрову політику. Про рівень корпоративної культури свідчать наявність і зміст основних положень контракту фірми (організації) з працівником.
Завдяки добре налагодженій комунікації в процесі менеджменту формується соціальна відповідальність корпорацій (СВК), що є вагомим фактором загальної корпоративної культури, довіри до неї. Як свідчить досвід, фірми (організації) з високою корпоративною культурою, ефективним управлінням персоналом швидше досягають успіху, ніж ті, що орієнтуються лише на фінансові показники.
Будь-яка соціальна система (людська спільнота) час від часу опиняється у стані конфлікту (лат. conf lictus - зіткнення) - зіткнення протилежних поглядів, інтересів, дій людей і груп. Тому ПР-фахівцю необхідно знати його джерела і причини виникнення, стадії розвитку, особливості індивідуальної і групової поведінки в конфліктних ситуаціях, принципи і методи їх нейтралізації. Без цих знань неможливе ефективне управління конфліктами - цілеспрямований вплив на думки, настрої, поведінку людей, які опинилися в стані протистояння; діяльність, спрямована на подолання причин, що породили конфлікт, пошук компромісу між сторонами.
У цій справі багато можна досягти завдяки раціональному використанню можливостей ПР, передусім щодо аналізу соціально-психологічного клімату, особливостей міжособистісних, міжгрупових відносин, цілеспрямованого впливу на цільові аудиторії.
Сучасний соціально-відповідальний бізнес ґрунтується на ціннісних орієнтаціях, що передбачають безумовну повагу до особистісних якостей співробітників й усвідомлення ними своєї відповідальності перед фірмою (організацією), дотримання корпоративних норм, традицій, дбайливе ставлення до її матеріальної та інтелектуальної власності, функціональних обов'язків, налагодження коректних ділових внутрішніх відносин. Завдяки системному використанню ПР можна забезпечити усвідомлення цих настанов керівництвом, менеджерами, персоналом фірми (організації), утвердити їх у повсякденній практиці.
Отже, ПР дають змогу менеджменту враховувати політичну ситуацію, економічні реалії, ставлення суспільства до фірми (організації), забезпечувати соціальну відповідальність, сприяють ефективному використанню потенціалу, особливо людського, цілеспрямованому впливу на громадськість. Все це розширює можливості досягнення очікуваного економічного, соціального, політичного результату, а також збільшує перспективи подальшого розвитку.
Урядовий ПР
Сьогодні органам державної влади й управління з метою оптимізації своєї діяльності необхідна підтримка громадськості, ефективний зворотний зв'язок між державою та суспільством. У межах вирішення цього генерального завдання особливої актуальності набуває використання засобів, методів, прийомів та процедур інноваційної для України соціально-культурної технології "паблік рілейшнз" - зв'язки з громадськістю, спрямованих на забезпечення діалогових відносин між державою та її громадянами, урахування та цілеспрямоване формування громадської думки, стимулювання громадянської активності, підвищення авторитету та довіри до органів державної влади й управління.
Паблік рилейшнз має непересічне суспільно-політичне значення. Нині ця сфера, без перебільшення, є наріжним каменем демократичного устрою. Як справедливо зазначав Е. Бернайс на прикладі США, "паблік рилейшнз відіграла визначну роль у збереженні плюралізму американського суспільства через відкриття каналів комунікації і надання можливості опозиційним групам зрозуміти один одного".
Паблік рилейшнз є одним із засобів повноцінного функціонування громадянського суспільства, завдяки якому громадяни висувають і популяризують громадянські ініціативи та об'єднуються, щоб спільними зусиллями розв'язувати суспільні проблеми без сприяння державних інститутів.
Чимало філософів (зокрема, К. Маркс) визначали державу як інструмент примусу, придушення з метою забезпечення існуючого суспільно-економічного устрою. Сучасна західна ліберальна думка так само ґрунтується на визначенні держави як узаконеного застосування фізичної сили на певній географічній території (М. Вебер). Такий вислів, як "застосування фізичної сили", сам по собі може викликати заперечення через удавану різкість. Це зазначає американський учений А. Бентлі, який пропонує замість слова "сила" вживати слово "примус".
Словосполучення "засоби примусу" вживає і Т. Скокпол у своєму визначенні держави як організації, що контролює ці засоби примусу, які відрізняються від засобів, що застосовуються іншими організаціями на цій території; ця організація автономна, централізована та офіційно координована.
Наголосити на силі як основній ознаці та головному чиннику держави потрібно ще й тому, щоб підкреслити постійну суперечність між правами особи та державою. Однак це не апелювання до абсолютної свободи абстрактної особи і поготів не анархістські заклики до знищення держави як організації. Немає потреби переконувати в необхідності не лише її існування, а й належного функціонування. Але треба свідомо визнати, що держава не лише забезпечує безпеку для особи, правам якої може загрожувати уявна абсолютна свобода іншої особи або групи індивідуумів; вона - держава - є джерелом загроз уже визнаним правам особи або групи осіб у межах держави або нації. Показово, що як марксисти (неомарксисти), так і прихильники ліберальної теорії одностайні в таких застереженнях. Триває постійний переговорний процес між державою та її громадянами щодо того, яким ступенем свободи готові поступитися ці громадяни в обмін на безпеку, гарантовану їм державою (ще Дж. Лок назвав такі угоди соціальним контрактом).
Отже, паблік рилейшнз є ще й засобом переговорів, завдяки чому ті, ким правлять, ставлять вимоги перед тими, хто править, які, у свою чергу, популяризують власні дії серед тих, ким правлять.
У 60-х роках Р. Фаген запропонував методику класифікації політичного устрою за рівнем урядової комунікації та обміну інформацією. За тоталітаризму, "коли не можна знайти й сліду критичного зауваження", інформаційний обмін у суспільстві суворо контролюють. Лише уряд вирішує, яку інформацію слід обнародувати. Мало того, цю інформацію обов'язково мусять знати громадяни. Доводять її через такі суспільні інститути, як школа, армія та ін. Інформація йде лише згори вниз, бо правлячий режим ігнорує думку "низів".
Авторитарний устрій характеризується правлінням певної еліти, досить замкнутої, усередині якої постійно точиться боротьба за першість. Лише правляча еліта приймає суспільно значущі рішення. Вона влаштовує та успішно проводить формально вільні вибори, які легітимізують її правління. Мас-медіа використовуються цією елітою для власної пропаганди, а не підзвітна властям преса зазнає репресій. Методи контролю, які застосовує правляча еліта, виглядають витонченішими, якщо порівнювати їх з відверто брутальними акціями, до яких вдається тоталітарна влада. Але оскільки правлячий режим змушений проводити вибори, перед ним постає завдання популяризувати свою діяльність. Для цього правляча еліта мусить знати настрої громадян і відповідно до них висувати певні обіцянки. Так виникають передумови для розвитку урядового паблік рилейшнз.
І лише в демократичному суспільстві паблік рилейшнз стає засобом звітності уряду перед виборцями.
|
Тоталітаризм |
Авторитаризм |
Демократія |
|
|
Тільки урядова інформація |
Санкціонована інформація |
Вільний обмін інформацією |
|
|
Репресії |
Репресії |
Заохочення |
|
|
Обов'язкова інформація |
Необов'язкова інформація |
Диверсифікована інформація |
|
|
Визначені джерела |
Альтернативні джерела |
Диверсифіковані джерела |
|
|
Відсутність зворотного зв'язку |
Потреба у зворотному зв'язку |
Потреба у зворотному зв'язку |
Основне завдання урядового паблік рилейшнз - забезпечувати підтримку громадськістю курсу уряду, передусім через позитивне інформування його діяльності. Досягнення цього так само вважають пріоритетним, як і виконання конкретної соціально-економічної програми.
Уряд відчув потребу в послугах паблік рилейшнз майже одночасно з представниками великого бізнесу. Репутація американського уряду в очах громадськості залишала бажати кращого. Невиконання обіцянок, корупція, непрофесійність тощо ще більше підривали довіру простих американців до своїх керівників. У 1887 р. у США почали втілювати ідею "чистого уряду" з метою позбутися згубного впливу політичної та бізнесової заангажованості урядовців у процесі прийняття рішень. Зміцнювалося переконання, що управляти мають професіонали, а не висуванці політичних партій або бізнесових кланів. Схожу концепцію розробили також теоретики Лондонської школи економіки - вона дістала назву "британська філософія управління". За американською концепцією, армія державних службовців - це не замкнена каста управлінців, пов'язаних вузько-партійними інтересами, а спеціалісти, які пройшли відкритий конкурс на вступ на державну службу, мають відповідні знання, професійний досвід роботи та незаплямовану репутацію.
Перша світова війна прискорила становлення урядового паблік рилейшнз. Відліком визнання його ваги в урядовому управлінні можна вважати лист американського піонера у цій галузі Дж. Кріла до президента США В. Вілсона у 1915 р. У своєму листі Дж. Кріл запропонував свої послуги в інформаційному забезпеченні воєнних завдань Америки у Першій світовій війні, передусім домогтися підтримки дій уряду американською громадськістю. Президент викликав журналіста до столиці. А через тиждень після вступу США у війну президентським указом було засновано Комітет громадської інформації на чолі з Дж. Крілем.
Дж. Кріл, як і А. Лі, застосовував вивірені методики для дослідження, організації та проведення кампанії. Зокрема, він поділяв загальну аудиторію на специфічні групи і виробляв звертання до них, зважаючи на їх особливості. Він використовував кожний наявний медіум (засіб інформування), а для досягнення пропагандистського ефекту застосовував повторюваність повідомлення.
Під час Першої світової війни, коли уряд Британії вкрай потребував міжнародної підтримки, лондонська газета "Вестмінстер газетт" порадила урядовцям "взяти книжку бізнесмена і вивчити, як вести рекламну кампанію". Ця порада виявилася пророчою. Вона актуальна і сьогодні.
У травні 1997 р. президент Росії Б. Єльцин додав до шести пунктів програми уряду (серед яких виплата боргів із зарплат працівникам бюджетної сфери, надання дешевих кредитів виробникам сільськогосподарської продукції, боротьба з корупцією у державному управлінні та ін.) ще й сьомий, а саме: "відкрито й чесно пояснювати громадянам дії уряду". Паблік рилейшнз забезпечує певну "прозорість" процесу прийняття рішень, коли громадськість обізнана з позиціями учасників і планами, які вони висувають.
Практичне завдання
Гіпотетично є фірма, яка функціонує у сфері ресторанного бізнесу. Які конкретні дії має здійснювати корпоративний ПР-менеджер фірми для збереження доброзичливих стосунків в середині організації між керівником і найманим персоналом.
Девіз PR - "паблік рилейшнз починаються з людини" - говорить про те, що PR починаються, з одного боку, з поінформованості й умотивованості співробітників, а з іншого - з обов'язкового й постійного контролю якості й корекції пропозиції підприємств, залежно від змін попиту. На практиці для поліпшення виробничих відносин (людський фактор) у колективі підприємства ресторанного бізнесу використовуються наступні PR засоби:
опитування співробітників, дослідження й оцінка їх думки про ресторан;
персональні характеристики;
інформація "із чорного ходу";
відрегульовані пропозиції;
орієнтири для нових співробітників;
день відкритих дверей для членів родини;
програма проведення вільного часу;
семінари по підвищенню кваліфікації й довідкова література;
проведення спільних колективних заходів (екскурсій, ювілеїв);
прилучення співробітників до планування й проведенню заходів щодо PR;
повідомлення в пресі зі згадуванням кращих працівників підприємства;
участь у кулінарних змаганнях.
Заходи щодо PR усередині підприємства переслідують дві мети:
створення позитивних РR відносин серед співробітників;
довіра й взаєморозуміння у відносинах менеджера й співробітників.
У процесі функціонування фірм нерідко виникають різноманітні конфлікти. Ідентифікація, управління ними та їх подолання є особливо важливими чинниками корпоративної культури. Розв'язання цих проблем є безпосереднім обов'язком менеджменту, але й ПР-фахівці своїми засобами можуть суттєво посприяти йому, аналізуючи соціально-психологічний клімат у колективі, виявляючи в ньому проблеми міжособистісних взаємин, розробляючи рекомендації щодо запобігання і подолання конфліктів.
Загалом удосконалення відносин керівництва й колективу передбачає знання співробітниками особливостей, структури і принципів управління, цільових аудиторій за інтересами, потребами, службовим становищем, соціально-психологічними настановами, вмотивоване визначення адресатів впливу служби ПР, оптимальний вибір та ефективне використання ПР-засобів.
Для оптимізації управління персоналом ПР-служби зосереджують свої зусилля передусім на з'ясуванні проблем фірми (організації), у переліку яких може бути різне бачення цілей. До таких проблем належать і недостатнє підтримання зусиль менеджменту, відсутність єдиних норм поведінки (підготовки документів, проведення нарад тощо) у різних ланках; порушення працівниками встановлених норм, застосування лише матеріального стимулювання, ігнорування думок співробітників тощо. Після визначення проблем приступають до їх розв'язання, що передбачає: розроблення декларації щодо політики фірми (організації); створення легенди як основи комунікаційної політики; формування стандартів інформування персоналу (яка інформація, в якій формі, з якою періодичністю, якими каналами і хто повинен доводити її до колективу); активізацію групового розв'язання проблем; застосування різних форм матеріального і морального стимулювання; аналіз причин конфліктів і неефективності праці; запровадження кодексу поведінки, що регламентує взаємодію менеджменту й персоналу.
Очікуваним результатом таких дій, як правило, буває запровадження ефективних систем інформування персоналу і зворотного зв'язку; підвищення мотивації персоналу; поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі; зростання довіри до менеджменту.
Байдужість менеджменту до співробітників, недостатнє їх залучення до загальних справ неминуче породжує пасивність персоналу, знижує ефективність функціонування ресторану.
Основні завдання ПР в системі управління рестораном:
· Поширення ПР-звернень всередині колективу. При цьому має послаблюватись негативна інформація за рахунок посилення позитивної.
· Інформування всіх працівників про досягнення, цілі і пріоритети у діяльності ресторану і про те, які вигоди це може принести особисто їм.
· Забезпечення умов, за яких керівники можуть ясно визначати завдання і обов'язки кожного із підлеглих та оцінювати ефективність їх роботи.
· Доведення до всіх працівників вимог до якості роботи і продукції.
· Стимулювання відкритих дискусій між керівниками і підлеглими.
· Залучення співробітників у розробку процедур діяльності ресторану.
· Заохочення працівників до висловлювань своїх рекомендації з удосконалення діяльності ресторану і своєчасне інформування їх про розгляд таких рекомендацій.
· Отримання інформації від працівників про їх плани кар'єрного зростання.
· Забезпечення працівників інформацією, яку вони можуть використати для прийняття рішень відносно особистої кар'єри.
· Інформування працівників про вакансії у ресторані.
· Заохочення працівників до висловлювання своїх проблем.
· Своєчасне рішення проблем працівників.
· Визначення необхідної для співробітників інформації.
· Регулярна оцінка ефективності комунікативних стосунків.
· Формування ділового та неофіційного спілкування на засадах основних принципів ПР.
ПР-менеджери повинні так організувати роботу, щоб керування взаємовідносинами у колективі ресторану сприймалося як певна взаємодія, заснована на загальних інтересах і цінностях. Зміст діяльності від цього не зміниться, проте необхідні функції будуть виконуватися. Цим самим можна уникнути психологічного дискомфорту, підозри працівників, що таке управління переслідує односторонні цілі.
Список використаних джерел
1. Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? - М., 1990. - 236 с.
2. Ганжин В.Т. Паблик рилейшнз. Что это значит? - М., 1998. - 176 с.
3. Доти Д. Паблисити и паблик рилейшнз. - М., 1996. - 288 с.
4. История PR // PR News. - 2000. - № 3-4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. pr-news. spb.ru.
5. Ковалевский С. Руководитель и подчиненный. - М., 2003. - 190 с.
6. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К., 1999. - 556 с.
7. Моисеев В. Паблик рилейшнз - средство социальной коммуникации (теория и практика). - К., 2002. - 506 с.
8. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса к политике. - М., 2000. - 230 с.
9. Почепцов Г.Г. Паблік рілейшнз. - 2-е вид., випр. і доп. - К., 2003. - 373 с.
10. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности. - М., 1998. - 287 с.
11. Шишкина М.А. Паблик рилейшнз в системе социального управления. - Спб., 1999. - 360 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз діяльності ресторану, виявлення його сильних і слабких сторін, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Етапи розробки його маркетингового плану з метою більш ефективного використання власних можливостей і збільшення величини фінансових показників.
курсовая работа [140,1 K], добавлен 24.06.2010Основные понятия и определения, види и функции рекламы, ее закат и второе дыхание. Изучение основ public relations, его подъём и преимущества; создание и продвижение бренда. Рассмотрение основных сходств и различий между public relations и рекламой.
курсовая работа [884,5 K], добавлен 17.09.2014Поняття Public Relations, основні принципи та необхідність в сучасному світі. Поняття іміджу та іміджмейкінгу. Реклама в системі Public Relations. Світовий досвід PR-технології в сучасному спорті. "Помаранчеві" події в Україні з позиції Public Relations.
научная работа [47,3 K], добавлен 10.05.2009Необхідність Public Relations (PR) в сучасному світі, його основні принципи, заходи, форми і методи. Реклама в системі Public Relations. PR-кампанія як форма діяльності в PR. PR-кампанія на прикладі Кам’янець-Подільського районного споживчого товариства.
курсовая работа [118,5 K], добавлен 23.05.2010Понятие и структура Public Relations (PR). Основные этапы PR-деятельности. Роль корпоративного имиджа организации. Связи с общественностью для разных сфер бизнеса. PR в банковской сфере, на рынке недвижимости, в гостиничном и в ресторанном бизнесе.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 03.06.2014Становление Public Relations. Основные средства организации связей с общественностью. Классификация PR-технологий. PR-технологии в информационно-психилогической войне. Public Relations - это искусство и наука анализа тенденций, предсказания последствий.
реферат [23,0 K], добавлен 25.05.2005История возникновения Public Relations (PR). Основоположник PR, его появление и использование в России. Определения термина "Public Relations". Направления деятельности и виды PR, его роль и значение в современном мире. Ключевые отличия PR от рекламы.
реферат [35,4 K], добавлен 13.04.2014Особенности и значение PR на современном этапе. История появления и развития связей с общественностью. Понятие и сущность Public Relations. Содержание PR-деятельности. Цели, функции, задачи и специфика социального посредничества. Виды и приемы PR.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 20.02.2012Визначення переваг та недоліків розміщення реклами на телебаченні і радіо, в газетах і журналах. Особливості взаємовідношення фахівців Public Relations із засобами масової інформації. Особливості проведення брифінгів, прес-конференцій, "круглих столів".
реферат [24,7 K], добавлен 16.11.2010Анализ отношений с общественностью в маркетинге организации. Определение роли и значения Public Relations (PR) в бизнесе. Основные методы PR, особенности процесса управления общественным мнением. Формирование имиджа фирмы. Смена канала восприятия.
курсовая работа [144,0 K], добавлен 07.12.2012
