Властивості сметани з вмістом жиру 20% різних виробників

Чистий, кисломолочний, без сторонніх присмаків і запахів.

Білий з кремовим відтінком, рівномірний за всією масою.

Оцінка

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Зразок №3

Однорідна маса з глянсуватою поверхнею, дуже густа

Не кисломолочний, з явним стороннім присмаком

Білий, рівномірний за всією масою.

Оцінка

Добре

Не задовільно

Добре

Зразок №4

Однорідна маса з глянсуватою поверхнею, густа

Переброджених дріжджів

Білий, рівномірний за всією масою.

Оцінка

Відмінно

Задовільно

Добре

Зразок №5

Виражена крупинчатість

Не виражений кисломолочний, кислий, з неприємним стороннім відтінком

Білий, рівномірний за всією масою.

Оцінка

Задовільно

Не задовільно

Добре

За органолептичними показниками (зовнішній вигляд, смак, запах та консистенція) не всі досліджувані зразки відповідають вимогам ДСТУ 4418:2005.

Зовнішній вигляд і консистенція зразків №2, №3, №4, - однорідна маса з глянсуватою поверхнею, доволі густа, зразок №1 має незначну крупинчатість, а зразок №5 - виражена крупинчатість (таблиця 2.2.). Смак і запах зразків №1, №3, №4 та №5 не відповідає вимогам ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови». Колір зразків №1, №2 - білий з кремовим відтінком, рівномірний за всією масою, а зразки №3, №4, №5 мають колір білий, рівномірний за всією масою.

В результаті дослідження з'ясували, що за органолептичними показниками тільки зразок №2 відповідає вимогам ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови» та отримав оцінку «Відмінно», зразки №1 і №4 - «Добре». За суттєві дефекти органолептичних показників сметани оцінку «Задовільно» отримали зразки №3 та №5.

Масову частку жиру визначали згідно з ГОСТ 5867 «Молоко и молочные продукты. Методы определения содержания жира»

Прилади та обладнання: жиромір для вершків (бутирометр), ваги аналітичні, прилад для вимірювання ізоамілового спирту, бюретка об'ємом 25 см³, центрифуга, водяна баня, термометр, годинник пісочний на 5 хв.

Реактиви: кислота сірчана густиною 1,5 г/см³, спирт ізоаміловий, вода дистильована.

Проведення дослідження. В чистий вершковий жиромір зважили 5 г продукту, потім додали 5 мл води і по стінці злегка нахиленого жироміра 10 мл сірчаної кислоти и 1 мл ізоамілового спирту.

Жиромір закрили сухою гумовою пробкою, потім жиромір зтрушують до повного розчинення білкових речовин, перевертаючи 4-5 раз так, щоб рідини в ньому повністю перемішались, після чого, жиромір становлять пробкою донизу на 5 хв. у водяну баню з температурою 65±2 ⁰С.

Витягнувши з бані, жироміри вставляють в патрони (стакани) центрифуги робочою частиною до центру, розташовуючи їх симетрично, один проти другого. При непарному числі жиромірів в центрифугу поміщують жиромір наповнений водою.

Закрив кришку центрифуги, жироміра центрифугують 5 хв зі швидкістю не менше 1000 об/хв. потім кожний жиромір виймають з центрифуги і рухом гумової пробки регулюють стовпчик жиру в жиромірі, так щоб він знаходився в трубці зі шкалою. Жироміри занурюють пробками донизу у водяну баню. Рівень води в бані повинен бути дещо вище рівня жиру в жироміра. Температура води в бані повинна бути 65±2 ⁰С. Через 5 хв жироміра виймають з водяної бані і швидко проводять підрахунок жиру. При підрахунку жиромір тримають вертикально, границя жиру повинна знаходитися на рівні очей. Рухом пробки верх і вниз встановлюють нижню границю стовпчика жиру на цілій поділці шкали жироміра і від нього відраховують число поділок до нижчої точки меніска стовпчика жиру. Границя поділу жиру і кислоти повинна бути чіткою, а стовпчик жиру прозорим.

При наявності кільця (пробки) буруватого або темно-жовтого кольору, а також різних домішок в жировому стовпчику аналіз проводять повторно.

Визначення вмісту жиру в гомогенізованій сметані, виготовленої з гомогенізованих вершків, проводять згідно з вищезазначених вимог, застосовуючи триразове центрифугування і нагрівання між кожним центрифугуванням в водяній бані при температурі 65±2 ⁰С на протязі 5 хвилин.

Жиромір показує вміст жиру в продукті у відсотках. Об'єм двох поділок шкали вершкового жироміра відповідає 1% жиру в продукті. Відрахунок жиру проводили з точністю до однієї маленької поділки жироміра.

Розходження між паралельними визначеннями не повинно перевищувати 0,5% жиру. За остаточний результат приймали середнє арифметичне двох паралельних визначень.

Титровану кислотність визначали згідно з ГОСТ 3624 «Молоко и молочные продукты. Метод определения кислотности».

Прилади та обладнання: вага лабораторна, колба конічна об'ємом 250 см³, циліндр об'ємом 50 см³, крапельниця, бюретка.

Реактиви: 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, 1% розчин гідроокису калію або натрію концентрації 0,1 моль /дм³, вода дистильована.

Проведення дослідження. У стакан місткістю від 100 до 150 мл відважили 5 г сметани. Ретельно перемішали продукт скляною паличкою, поступово додаючи до нього 30-40 мл води, три краплі розчину фенолфталеїну і титрували розчином гідроокисі натрію (калію) до появи слабо-рожевого кольору, який не зникав на протязі 1 хвилини.

Кислотність у градусах Тернера дорівнює кількості мілілітрів 0,1н розчину гідроокисі натрію (калію), витраченому на нейтралізацію 5г продукту, помноженому на 20.

Розходження між двома паралельними визначеннями повинно бути не вище 2 ⁰Т.

Активну кислотність (рН) визначали згідно з ГОСТ 26781 «Молоко и молочные продукты. Метод определения кислотности».

Для визначення рН використовували прилад рН-340 та іономір універсальний.

Близько 40 см³ продукту відбирали у склянку, занурювали у неї електроди і через 10-15с відлічували показання з приладу.

Результати вимірювання рН даються у вигляді середньоарифметичного значення з трьох замірювань. Відлік на приладі показань виконують після зупинки стрілки. Кожне вимірювання закінчується промиванням електродів датчика дистильованою водою.

Пероксидазу визначали згідно з ГОСТ 3623 «Молоко и молочные продукты. Методы определения пастеризации».

Метод визначення пероксидази по реакції з солянокислим парафенілендіаміном.

Пероксидаза інактивується при температурі пастеризації не нижче 80 ⁰С з витримкою 20-30 хв.

Проведення дослідження. Сметану перед проведенням аналізу необхідно розвести дистильованою водою. Для цього 2-3 г сметани поміщують в пробірку і ретельно переміщують з 2-3 см³ дистильованої води.

К 4-6 см³ підготовленого до аналізу продукту додавали 2,5 см³ беферного розчину, ретельно перемішували вміст пробірки скляною паличкою і становили у водяну баню, нагріту до 35±2 ⁰С, де витримували 3-5 хв для того, щоб вміст пробірки був цієї ж температури. У пробірку, витягнуту з водяної бані додавали 6 крапель 0,5%-го розчину перекису водню і 3 краплі розчину парафенілендіаміна солянокислого, перемішували обертальними рухами вміст пробірки після додавання кожного реактиву і знову поставили у водяну баню і спостерігали за зміною кольору рідини.

Витягнувши пробірку з бані, провели візуальне порівняння вмісту пробірки досліджувального продукту з контрольним дослідом.

Контрольним дослідом для всіх продуктів є контрольна реакція з кип'яченим молоком.

Оцінка результатів. При відсутності ферменту пероксидази в сметані колір вмісту продукту (розчину, який відділився від осадженого білку) безкольоровий, тобто аналогічний вмісту пробірок контрольного досліду. Отже, сметана піддавалась пастеризації при температурі не нижче 80 ⁰С.

При наявності в сметані пероксидази вміст пробірок набуває сіро-фіолетове, яке поступово переходе в темно-синій колір. Отже, сметана не піддавалась пастеризації або піддавалась пастеризації при температурі нижче 80 ⁰С або були змішані з не пастеризованими молочними продуктами.

Чутливість метода дозволяє виявити додавання не менш 5% не пастеризованих молочних продуктів до пастеризованих. При оцінці реакції оцінювали тільки колір, а не прозорість розчину.

Асортиментна фальсифікація сметани може проводитися здебільшого підміною більш жировмісних продуктів продуктами з меншою кількістю жиру. Наприклад, сметана з вмістом жиру 10% як сметана з вмістом жиру 15 і навіть 20 % (особливо це стосується реалізації вагової сметани).

Результати проведених фізико-хімічних аналізів наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Результати випробувань фізико-хімічних показників дослідних зразків сметани 20%

Показники	Масова частка жиру, %	Реакція на пероксидазу	Кислотність титрована, 0Т	рН
Вимоги НД	20	Відсутня	60	4,2-4,8
Зразок №1	20	Відсутня	60	4,5
Висновок	Відповідає	Відповідає	Відповідає	Відповідає
Зразок №2	20,3	Відсутня	60	4,5
Висновок	Відповідає	Відповідає	Відповідає	Відповідає
Зразок №3	19,8	Відсутня	70	4,9
Висновок	Відповідає	Відповідає	Не відповідає	Не відповідає
Зразок №4	20	Відсутня	60	4,6
Висновок	Відповідає	Відповідає	Відповідає	Відповідає
Зразок №5	20	Відсутня	65	4,9
Висновок	Відповідає	Відповідає	Не відповідає	Не відповідає

Отже, згідно отриманих результатів, за органолептичними та фізико-хімічними показниками не всі зразки сметани з вмістом жиру 20% відповідають вимогам ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні вимоги» та інформації зазначеної на упаковках. Найкращою виявилась сметана «President», яка за всіма показниками отримала оцінку «Відмінно». Сметана «Молокія» та «Щодня» отримали оцінку «Добре» і є достатньо хорошими при порівняно невисокій ціні. «Сметана домашня» і «Галичина селянська» за результатами досліджень отримали оцінку «Задовільно» через невідповідність органолептичних і фізико-хімічних показників.

РОЗДІЛ 3 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Продуктовий розрахунок

Режим роботи цеху по виробництву продукції з незбираного молока за даними норм проектування слідуючи:

ы Кількість умовної доби максимального навантаження протягом року - 300 діб;

ы Розрахункова кількість змін в добу максимального навантаження протягом року - 2 зміни;

ы За рік - 300Ч2=600 змін;

ы Кількість годин роботи за рік - 600Ч8=4800 год.

Молоко коров'яче незбиране, Ж=20%

v

На сепарування

v v

Сметана, Ж=20%		Молоко знежирене, Ж=0,05

v

Вершки, Ж=20%

Рис.2. Схема напрямку переробки сировини.

Розрахунок сметани 20%.

Визначаємо кількість вершків 20%, що потрібно для виробництва 5000 кг сметани 20% з урахуванням втрат при виробництві.

Згідно вимог наказу № 1025 від 31.12.87р. норма витрат становить 1004,8 кг.

З урахуванням витрат визначаємо кількість вершків за пропорцією:

1000 - 1004,8

5000 - Х



Визначаємо кількість молока коров'ячого незбираного з масовою часткою жиру 3,9%, що потрібно просепарувати, щоб отримати 5024 кг вершків 20% за формулою:

де:

К_м - кількість молока коров'ячого незбираного, кг;

К_в - кількість вершків, кг;

Ж_в - масова частка жиру вершків, %;

Ж_м - масова частка жиру молока, %;

Ж_м.зн. - масова частка жиру молока знежиреного, %;

П - витрати при сепаруванні, %.

Згідно вимог наказу №1025 від 31.12.87р. П=0,4%.

Визначаємо кількість молока знежиреного за формулою:

де:

_. - кількість молока знежиреного, кг.

Дані продуктового розрахунку зводимо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1.

Зведена таблиця продуктового розрахунку

Найменування	Кількість, кг	%, жиру	кг, жиру	Втрати
				%	кг	кг, жиру
Поступило: молоко коров'яче незбиране, ж=3,9%	38926	3,9	1518	-	-	-
Виробили: сметана, ж=20%	5000	20	1500	0,48	24	7,2

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ

В умовах науково-технічного прогресу у всіх галузях промислового комплексу, широкого впровадження нових технологічних засобів механізації й автоматизації виробничих процесів, індустріальних технологій виробництва молочної продукції, а також нових форм організації охорони праці, особливого значення набуває проблема охорони праці. Вирішення програмного завдання прискорення соціально-економічного розвитку країни в свою чергу вимагає докорінного поліпшення стану охорони праці в усіх галузях народного господарства.

Охорона праці - це наукова соціально-технічна дисципліна, що вивчає теоретичні і практичні питання безпеки праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам), пожежам і вибухам на виробництві.

Людина в процесі праці знаходиться в певному виробничому середовищі, яке впливає на неї сукупністю різноманітних факторів: технологічного, соціального та організаційного характеру.

До них належать:

§ технічний стан машин та механізмів, які експлуатуються на підприємстві;

§ технологія виробництва;

§ рівень механізації;

§ санітарно-гігієнічні умови;

§ культура виробництва;

§ дисципліна;

§ кваліфікація;

§ взаємовідносини в колективі тощо.

Для збереження працівникам здоров'я та працездатності необхідно, щоб небезпечні та шкідливі виробничі фактори були в стані, який би відповідав фізіології людини, її біологічній та соціальній суті. Тому організація виробництва потребує нормування та параметрів виробничих факторів, обмеження їх небезпечних та шкідливих дій.

Держава, надаючи роботу робітникам, службовцям, працівникам підприємств бере на себе зобов'язання про створення для них здорових і безпечних умов праці. Забезпечення цих умов, законом, полягає на адміністрацію підприємства. Тому, основним завданням керівних, інженерно-технічних робітників та спеціалістів, в області охорони праці, є забезпечення суворого дотримання правил та норм безпеки праці.

Необхідною умовою запобігання виробничим травмам і аваріям повинна стати на виробництві розробка спеціальних заходів на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів. Це дозволить об'єктивно оцінити можливі негативні наслідки, вжити невідкладних заходів щодо запобігання їм.

В Україні 14 жовтня 1992 році був прийнятий Верховною радою закон. „Про охорону праці”. Цей закон, а також „Кодекс законів про працю України” є основною законодавчою базою охорони праці.

Знання основ охорони праці, що зазначені в законі, дають можливість знизити виробничий травматизм та професійні захворювання на підприємстві, так як право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини.

Згідно з новим положенням про навчання, інструктажі, перевірку знань по охороні праці, з працюючими проводяться такі роботи:

§ для проведення навчання по охороні праці на підприємстві створюється комісія, яка в кінці навчання приймає іспит. Для провідних спеціалістів підприємства раз у три роки проводиться навчання по охороні праці в вищих учбових закладах;

§ за проведення всіх видів інструктажів та за ведення журналів по охороні праці відповідає інженер з охорони праці;

§ об'єм навчання з охорони праці складає не менше 20 годин, а при роботі в шкідливих умовах проводиться додаткове навчання, об'ємом 30 годин.

На підприємстві проводяться такі види інструктажів:

Вступний - проводиться з усіма працівниками, які поступають на роботу, а також з відрядженими, учнями і студентами, що направляються для проходження виробничої практики. Проводиться інженером по охороні праці за програмою, що розроблена службою охорони праці. робиться запис у спеціальному журналі.

Вступний інструктаж включає в себе такі питання, як:

O загальні відомості про підприємство;

O загальні правила поведінки працюючих на території, основні положення з охорони праці;

O основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що характерні для даного виробництва;

O основні вимоги виробничої санітарії;

O порядок розслідування та обліку нещасних випадків;

O пожежна та електрична безпека;

O перша допомога потерпілим.

Первинний - проводиться з щойно прийнятим працівником безпосередньо на робочому місці перед початком роботи. Проводиться керівником підрозділу, який безпосередньо знайомить працюючого з його робочим місцем, з небезпечними та шкідливими факторами та роз'яснює його обов'язки.

Повторний - проводиться на робочому місці з усіма працюючими. Проводиться керівником підрозділу за програмою первинного інструктажу на місцях з підвищеною небезпекою - раз на три місяці, на інших роботах раз у шість місяців. При проведенні повторного інструктажу, як і при проведенні первинного інструктажу, робиться запис у журнал по охороні праці.

Позаплановий - проводиться з працюючими при введенні в дію нових нормативних актів, при зміні технологічного процесу, при порушенні працівником вимог безпеки по охороні праці, при перерві в роботі 30 днів на роботах з підвищеною небезпекою і 60 днів - на інших роботах.

Цільовий - проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми обов'язками (ліквідації аварій, стихійних лих), при проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, при проведенні масових заходів.

Служба охорони праці на комбінаті виконує слідуючи задачі:

O забезпечує професійну підготовку та підвищує кваліфікацію робітників з питань охорони праці;

O створює безпечні умови праці;

O вибирає оптимальні умови роботи.

Охорона навколишнього середовища.

Оточуюче повітря є найважливішим фактором забезпечення життя людини. І лише відтоді як людина почала використовувати в своїй діяльності шкідливі речовини, з'явилася загроза її життю, так як при небезпечних кількостях отруйних речовин у повітрі організм людини не відповідає на це будь-якою захисною реакцією.

Отруйні речовини на харчовому підприємстві потрапляють у повітря у вигляді пилу, газу або пари і діють дуже негативно на організм людини.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяються на:

O нервові гази (спирт, аміак);

O подразнюючі яди (фосфоген, сірчані гази);

O кров'яні яди (фосфор);

O ферментні яди (синильна кислота).

У залежності від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких не припустиме.

Існує чотири класи небезпеки шкідливих речовин.

Основною речовиною з токсичними продуктами згоряння є природній газ, при горінні якого утворюється:

· оксид азоту (7,6 т / рік);

· аміак (0,94 т / рік);

· оксид вуглецю (0,394 т / рік);

· оксид заліза (0,0008 т / рік);

· оксид марганцю (0,0001 т / рік).

РОЗДІЛ 5 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Організація виконання цивільних заходів при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.

Висновки з оцінки можливої обстановки на об'єкті при виникненні виробничих аварій , катастроф і стихійних лих.

На Львівщині можливі наступні стихійні лиха:

Бурі (урагани) - остання мала місце 13-14, 15-16 червня 1991 року (вночі). Швидкість вітру досягала 24-25 м/сек (90 км/год) з поривами до 28 м/сек. Це викликало зливові дощі, град, грози. На території області були пошкоджені лінії і опори електричних мереж, мережі зв'язку і радіотрансляції. Знищені посіви, сінокоси (40600га), лісові площі 1.400 га. Було пошкоджено більше 300 промислових будівель та споруд і 1440 житлових будинків (в основному в сільській місцевості)

Повені - на Львівщині 1 раз на 9-10 років бувають повені. У червні 1980 року внаслідок зливових дощів піднявся рівень води в р. Дністер і її приток, були підтоплені будівлі, посіви, присадибні ділянки в 30 селах ( в руслі р. Дністер). Було пошкоджено ряд залізничних і автомобільних мостів, доріг.

7-8 травня 1989 року пройшли зливи, рівень води в р. Дністер піднявся на 1,5-3,5 м вище критичного, що визвало затоплення території, загинуло 5 чол. З 8-ми населених пунктів було евакуйоване населення і тварини.

Землетруси - Львівська область відноситься до сейсмічно активного району Карпат. В південній частині області можливі землетруси до 6 балів, в північній - до 5 балів (м. Львів - 5 балів). В 1976 році при землетрусі в Румунії, у Львівській області було зафіксовано до 4 балів, а в травні 1990 р ( 30.05. в 14 год. 41 хв.) біля 4 балів. При землетрусах 1976 р. та 1990 р. пошкоджень будівель та приміщень не було.

Пожежі - в приміщеннях вони виникають в основному при короткому замиканні електромереж і при неправильному користуванні електромережами, електричними та газовими приладами.

Аварії - при аваріях на ПП. «Гал-Ексім» з викидом аміаку може потрапити в зону дії вражаючої концентрації аміаку.

Радіоактивне зараження - забруднення території та приміщень може виникнути в результаті аварій на АЕС: Рівненській, Хмельницькій, а також Європейських країн.

Епідемії це масове розповсюдження інфекційних хвороб серед населення на значній території .

Особливості фізико-географічних умов, наявність промислової інфраструктури, великої кількості комунікацій, створюють складну техногенну та економічну обстановку, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій [58].

Виходячи з оцінки техногенно-екологічної обстановки особовий склад, приміщення, будівлі та обладнання можуть потерпати при :

· бурях - можливі пошкодження покрівель і вікон в будівлях ;

· зливових дощах - можливі підтоплення підвальних приміщень, обладнання і майна, яке в них знаходиться;

· землетрусах - землетрус 5-6 балів може викликати пошкодження будівель і ураження людей;

· пожежах - які призводять до значних матеріальних збитків і людських жертв;

· аваріях.

· радіоактивному зараженні - можливе захворювання і ураження працівників та забруднення об'єктів та території.

· епідеміях - суттєвий вплив на роботу, вводяться обмеження та режим «КАРАНТИН».

Приведення в готовність органів. Інформація про загрозу і виникнення значних аварій, катастроф, стихійних лих, які впливають на діяльність підприємства може надійти від начальника ЦЗ області (району) м. Львова.

Отримавши команду на збір оперативної групи, черговий підприємства зобов'язаний:

Ш оповістити керівний склад .

Ш після прибуття чергового водія вручити йому розпорядження на оповіщення керівного складу.

Посадові особи, які прибувають по оповіщенню збираються на 2-ому поверсі в кабінеті директора.

Отримавши сигнал про загрозу стихійного лиха начальник цивільного захисту організує оповіщення і збір керівного складу через чергового.

Оповіщення, збір керівного складу і доведення обстановки здійснюється:

у робочий час - до “ч” + 30 хв.

у неробочий час - до “ч” + 2 год.

По розпорядженню начальника цивільного захисту один з членів оперативної групи виїжджає на ПУ начальника цивільного захисту області (району) для з'ясування обстановки і отримання завдання.

Після отримання завдання та з'ясування ситуації начальник цивільної оборони ставить завдання керівному складу.

Дії начальника цивільного захисту

При загрозі виникнення стихійного лиха, виробничих аварій, катастроф, пожежі та інших надзвичайних ситуацій, які значною мірою являють собою небезпеку для роботи і проживання, начальник цивільної оборони зобов'язаний:

– до “ч” +5 хв. у робочий час і “ч” + 30 хв. - неробочий час через чергового оповістити керівний склад;

– до “ч” + 30 хв. у робочий час і “ч” + 2 год. неробочий час - зібрати керівний склад довести обстановку і поставити завдання;

– до “ч” + 30 хв. - привести до роботи ПУ (приймальна директора) , систему оповіщення , зв'язку і управління;

– до “ч” + 40 хв. - організувати розвідку і спостереження на території об'єкту, привести у готовність і виставити пост РХС в районі аварії;

– до “ч” + 1 год. - організувати цілодобове чергування керівного складу на об'єкті, а при необхідності і в структурних підрозділах;

– до “ч”+ 1 год. підготувати до видачі засоби індивідуального захисту;

– до “ч” + 1,5 год. - перевірити готовність до дій сили і засоби ЦЗ (укомплектованість особовим складом, технікою, приладами РХР, ЗІЗ і ін.)

– до “ч” + 45 хв. - привести у готовність оперативну групу і поставити їй завдання;

– до “ч” + 1 год. - перевірити наявність медичних засобів, при необхідності розгорнути і організувати роботу санітарного поста;

– до “ч” + 3 год. - привести у готовність захисні споруди для використання по призначенню, посилити охорону громадського порядку;

– до “ч” + 3 год. - провести профілактичні протипожежні заходи;

– до “ч” + 30 хв. - організувати взаємодію зі штабом ЦЗ району, службами ЦЗ по питаннях всебічного забезпечення, обміном інформацією про наявну обстановку, слідкувати за повідомленнями місцевого радіо та телебачення;

– організувати і провести попереджуючі інженерно-технічні заходи щодо зниження збитків, втрат від можливих надзвичайних ситуацій;

– у разі отримання окремого розпорядження зі штабу ЦЗ району вивести із небезпечної зони робочих і службовців, при необхідності вивезти матеріальні цінності та документи;

– створити запас антибіотиків, антидотів;

– провести герметизацію виробничих і підсобних приміщень.

Доповісти в штаб ЦЗ району про обстановку, яка склалася та заходи які проводяться щодо зниження (попередження) негативних наслідків стихійного лиха, аварій або катастроф.

При отриманні інформації про загрозу виникнення виробничих аварій, катастроф і стихійних лих - негайно, наступні - через кожні 2 години, підсумкові за добу - о 19 год.

Сили і засоби ЦЗ і організація взаємодії

Для захисту працівників і майна об'єкту від наслідків надзвичайних ситуацій створені сили і засоби ЦЗ з розрахунку:

- оперативна група - 13 чол.

- ланка зв'язку - 3 чол.

- пост РХС - 3 чол.

- санітарна дружина - 10 чол.

Взаємодія при загрозі і виникненні стихійного лиха організується:

§ з розвідформуваннями по визначенню характеру, ступеню і обсягу руйнувань /пошкоджень/ будинків, споруд, зон зараження /виду і концентрації СДОР, рівню радіації, площі затоплення і т. Ін./;

§ з протипожежними невоєнізованими формуваннями по ліквідації пожежі;

§ медичними бригадами по наданню медичної допомоги ураженим, пораненим, обмороженим і т. Інше;

§ з аварійно-відновлюючими бригадами по локалізації аварій на комунально-енергетичних мережах і т. інше.

Організація і забезпечення заходів і дій цивільної оборони

Розвідка. Розвідку організувати і вести з метою своєчасного надходження інформації про обстановку, яка склалася на території, для прийняття рішення по захисту робітників, службовців, решти населення, тварин і рослин, а також для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Для ведення розвідки залучити:

- ланку розвідки;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

Основними завданнями розвідки вважати:

§ безпосереднє спостереження за зовнішнім середовищем;

§ виявлення радіоактивного, хімічного та біологічного зараження, визначення рівня радіації, типу концентрації сильнодіючих отруйних речовин і виду збудника захворювання;

§ взяття проб в осередку зараження і доставка їх в лабораторію;

§ уточнення характеру руйнувань і пожеж;

§ пошук захисних споруд і визначення стану людей, які в них знаходяться;

§ виявлення обстановки в осередках зараження, безперервне спостереження за зміною обстановки на території, в місцях проведення рятувальних робіт.

Розвідка ведеться силами поста РХС, розвідників-дозиметристів і розвідників-хіміків формувань ЦЗ із завданням визначити характер, ступінь, обсяг руйнувань /пошкоджень/ будинків, споруд, тип і кількість СДОР, напрямок розповсюдження зараженої хмари, концентрацію СДОР. Визначається рівень радіації - при аварії на радіаційно-небезпеченому об'єкті.

Матеріально-технічне забезпечення

Організація матеріально-технічного забезпечення ставить на меті:

§ організацію харчування;

§ створення запасів засобів індивідуального захисту, спецтехніки, приладів і іншого майна;

§ організація і здійснення своєчасного і в повному обсязі забезпечення майном, технікою, озброєнням, інструментом.

Для евакуації працюючих, населення, що проживає поблизу об'єкту з зон /осередку/ хімічного ураження, значної пожежі, хімічного ураження в місця тимчасового розташування виділяється необхідний транспорт.

Медичний захист. Основним завданням медичного захисту вважати:

§ організацію проведення профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів на всій території /прибирання території, знищення гризунів та інше/;

§ видачу працюючим засобів медичного захисту: медичних аптечок, ІПП-8, індивідуальних перев'язочних пакетів;

§ надання першої медичної допомоги в медичному пункті;

§ дотримування правил особистої гігієни і встановлення жорсткого санітарного контролю;

§ проведення щеплень /імунізація/.

§ забезпечення постійної готовності медичних формувань;

§ профілактику санітарно-гігієнічного стану на території об'єкту.

Радіаційний і хімічний захист. Радіаційне і хімічне забезпечення заходів цивільної оборони здійснювати шляхом:

- організації спостереження за зовнішнім середовищем;

- отриманням даних в штабі цивільного захисту району про гідрометеорологічну обстановку, про характер можливого радіоактивного /хімічного, біологічного/ зараження території;

- установлення режимів радіаційного /хімічного/ захисту людей з врахуванням конкретної обстановки;

- забезпечення працюючих, засобами індивідуального захисту /фільтруючими протигазами/ респіраторами, засобами захисту шкіри, приладами;

- дозиметричного і хімічного контролю формувань цивільного захисту, працюючих, систематичний контроль рівней радіації, облік отриманих доз опромінення;

- періодичного контролю за зараженістю продуктів;

- організації санітарної обробки працюючих, обеззаражування їх одягу, спеціальна обробка транспорту.

Протипожежне забезпечення. Протипожежне забезпечення включає:

- приведення в належний порядок протипожежного стану приміщень;

- забезпечення будівель табельними засобами пожежегасіння;

- обладнання під'їзних шляхів до водоймищ, гідрантів;

- організацію гасіння пожеж силами невоєнізованих протипожежних формувань цивільного захисту;

- профілактику і проведення заходів щодо попередження виникнення пожеж;

- підтримання у готовності до дій протипожежних формувань;

- контроль за станом протипожежних засобів /техніки, щитів, рукавів, в т. ін/.

Охорона громадського порядку. Охорона громадського порядку здійснюється шляхом посилення охорони об'єкта /віварію, гаражів і т.д./ постами охорони та забезпеченням підтримання належного громадського порядку на території об'єкту.

Патрулювання організується по встановлених маршрутах.

Організація управління, оповіщення і зв'язку. Управління заходами ЦЗ здійснювати з постійних робочих місць, користуючись технічними засобами зв'язку (телефон, рухомі засоби). Для керівництва силами і засобами ЦЗ безпосередньо в районі аварії чи катастрофи начальник ЦЗ /штаб ЦЗ/ користується пересувним ПУ, обладнаним необхідними засобами зв'язку.

Чергування керівного складу організувати при штабі ЦО об'єкту. Роботу штабу і робочої /оперативної/ групи на ПУ розгорнути при загрозі стихійного лиха через Ч+1.00. Підтримувати в постійній готовності захищений ПУ. Зв'язок організувати відповідно до схеми управління, оповіщення і зв'язку.

Для оповіщення використовувати: телефонний зв'язок, селекторний зв'язок, звукову сигналізацію, посильних.

Строки оповіщення і збору:

- у робочий час - Ч+0.05;

- у неробочий час - Ч+2.00.

Донесення про обстановку і дії сил і засобів ЦЗ надавати в штаб ЦЗ району: перше - негайно, наступні - через 2 години, підсумкові - кожної доби о 19 год. по стану на 18⁰⁰ по завершенню робіт.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Сметана - кисломолочний продукт, який виробляють з нормалізованих пастеризованих вершків сквашуванням закваскою, яку готують на чистих культурах молочнокислих бактерій Lactococcus sp. з додаванням чи без додавання термофільного молочнокислого стрептокока Streptococcus salivarius subsp. thermophslus. Вона не тільки високопоживна, але й достатньо корисна, її рекомендують для харчування хворих, які страждають поганим апетитом і травленням. В сметані містяться такі вітаміни: А, D, Е, В₁, В₂, РР, С та лецитин, який має важливе значення для профілактики атеросклерозу.

2. Сметану виготовляють резервуарним та термостатним способом.

3. Нормативним документом, що нормує органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники та показники безпечності сметани є ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови».

4. Недостатня якість сировини, недотримання технологічного процесу виробництва, порушення умов зберігання впливає на зниження якісних показників сметани.

5. Показники якості у кисломолочних сирах визначають: органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні та санітарно-гігієнічні.

Органолептичні: зовнішній вигляд, консистенція, запах, смак і колір.

Фізико-хімічні: масова частка жиру, кислотність, температура при випуску з підприємства, фосфатаза.

Мікробіологічні та санітарно-гігієнічні: титр бактерій групи кишкової палички, патогенні мікроорганізми, в тому числі бактерії групи Сальмонела, Staphylococcus aureus, масова частка важких металів: свинцю, кадмію, ртуті, міді, цинку, масова частка миш'яку.

6. Отже, згідно отриманих результатів, за органолептичними та фізико-хімічними показниками не всі зразки сметани з вмістом жиру 20% відповідають вимогам ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні вимоги» та інформації зазначеної на упаковках. Найкращою виявилась сметана «President», яка за всіма показниками отримала оцінку «Відмінно». Сметана «Молокія» та «Щодня» отримали оцінку «Добре» і є достатньо хорошими при порівняно невисокій ціні. «Сметана домашня» і «Галичина селянська» за результатами досліджень отримали оцінку «Задовільно» через невідповідність органолептичних і фізико-хімічних показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства - К.: Каравела, 2007 - 298 с.

2. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Смоляр В. І., Циганенко О. І. Екологічні проблеми харчування людини. - Черкаси, 2002. - 92с.

3. Бредихин С. А., Космодемьянский Ю. В., Юрин В. Н. Технология и техника переработки молока. - М.: Колос, 2001. - 400 с.

4. Бурмистор В.Г. Организация торговли непродовольственными товарами. - М.: Экономика, 2007. - 304 с.

5. Вахмар О. Л. Організація торгових процесів. - К.: Знання, 2005. - 436 с.

6. Власенко В. В., Машкін М. І., Бігун П.П. Технологія виробництва і переробки молока та молочних продуктів. - Вінниця: ГІПАНІС, 2000 - 306 с.

7. Вовк П. Д. Торгівля непродовольчими товарами. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

8. Галас В. К. Організація торгівлі. - К.: знання, 2005. - 376 с.

9. Голуб А. М. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Вища школа, 2006. - 556 с.

10. ГОСТ 26781 Молоко та молочні продукти. Метод визначання рН.

11. ГОСТ 3622-68 Молоко та молочні продукти. Відбирання проб і готування їх до випробовування.

12. ГОСТ 3623-73 Молоко та молочні продукти. Методи визначання пастеризації.

13. ГОСТ 3624-92 Молоко та молочні продукти. Титрометричні методи визначання кислотності.

14. ГОСТ 5867-90 Молоко та молочні продукти. Методи визначання жиру.

15. Данилова Л.Л. Оптимізація асортиментної політики вітчизняних торговельних підприємств // Вісник ДонДУЕТ. №4, 2001. - С. 192-196.

16. Дейниченко Г. В. Наукове обґрунтування та розробка технологій продуктів харчування підвищеної харчової цінності на основі нежирної молочної сировини: Автореф. дис... д-ра техн. наук: 05.18.16 / Харківська держ. академія технології та організації харчування. - Х., 1997. - 34с.

17. ДСТУ 3662-97. Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі.

18. ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови».

19. Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 360 с.

20. Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".

21. Закон України "Про Єдиний митний тариф".

22. Закон України "Про податок на додану вартість".

23. Інструкція про порядок визначення країни походження товарів, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затверджена рішенням Президії ТПП України.

24. Калінчик М. В., Ільчук М. М. Еластичність попиту на продукти харчування: проблеми, аналіз, прогнозування / Кабінет міністрів України; Національний аграрний ун-т. - К. : Нічлава, 2005. - 74с.

25. Коломієць Т.М. Експертиза товарів. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 60 с.

26. Кравців Р.Й. та ін. Молочна справа // К.: вища школа, 1998. - 279 с.

27. Кравців Р.Й. та ін. Правила відбору проб продукції тваринного та рослинного походження для проведення. - ЛКТ ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького. 2005 - 81 с.

28. Кравців Р.Й., Остап'юк Ю.І., Куциняк І.В., Дашковський О.О., Васерук Н.Я., Фоміна М.В. Навчальний посібник „Товарознавство (Теоретичний курс)”. - ЛКТ ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького. 2008 - 201 с.

29. Крус Г.Н., Тиняков В.Г., Фофанов Ю.Ф. Технология молока и оборудование предприятий молочной промышленности. - М.: Агропромиздат, 1986. - 280 с.

30. Малигіна В.Д. Основи сенсорного аналізу. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - 256 с.

31. Ніконенко В.М. Обладнання та технологія молочного виробництва. - К.: Урожай, 1995. - 296 с.

32. Орлова Н.Я. Фізіологія та біохімія харчування. - К.: КНТЕУ, 2001. -248 с.

33. Павлова В.А. Класифікація та кодування товарів. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2004. - 44 с.

34. Порядок заповнення вантажної митної декларації / За ред. П.В.Пашка. - К.: Знання, 2005. - 399 с.

35. Постанова КМУ "Про перелік виробничих та технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення та застосування при визначені країни походження товару".

36. Приданников И.В. Закваски прямого внесения и ингридиенты для производства кисломолочных продуктов // Мол. пром. - 2004. - №2. - С. 32-33.

37. Рудавський Г.Б., Тищенко Є.В. Молочні та яєчні товари: Підручник. / - К.: Книга, 2004. - 392 с.

38. Сирохман І.В., Задороржний І.М., Пономарьов П.Х. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник. 4-е вид., перероблене і доп. - Київ: Лібра, 2007. - 600 с.

39. Системный подход к решению проблем качества молочной продукции / Е. В. Шепелева // Мол. пром. - 2002. - №12. - с.34-36.

40. Системы управления качеством в молочной промышленности / С. Зайка, А. Тарчинска // Мол. пром. - 2004. - №6. - с. 21-22.

41. Скорчено Т.А., Поліщук Г.Є., Грек О.В., Кочубей О.В./ Технологія незбираномолочних продуктів/ За ред. скорчено Т.А. Навч.посібник, - Вінниця: Нова книга, 2005 - 246с.

42. Технология молока и молочных продуктов / Твердохлеб Г.В., Диланян З.Х., Чекулаева Л.В., Шилер Г.Г. - М.: Агропромиздат, 1991. - 463 с.

43. Технология оборудования предприятий молочной промышленности (2-е изд.), Сурков В.Д., Липатов Н.Н., Барановський Н.В. 1970. - 551 с.

44. Титаренко Л.Д., Павлова В.А., Малигіна В.Д. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 192 с.

45. Тихомирова Н.А. Технология и организация производства молока и молочных продуктов. - М.: ДеЛипринт, 2007. - 560с.

46. Шидловская В.П. Органолептические свойства молока и молочных продуктов. Справочник. - М.: Колос, 2000. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru