Аналіз цінової політики банківської організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського славістичного університету

Факультету міжнародних економічних відносин та бізнесу спеціальності банківська справа

Індивідуальна контрольна робота №3

з дисципліни «Маркетинг в банку»

на тему:

«Аналіз цінової політики банківської організації»

Студентки 5 курсу групи БС-061

Охремчук Лізи Юріївни

Перевірив: Дейнега І.О.

Рівне - 2010

ПЛАН

1 Методика формування цін, тарифів на банківські продукти. Визначення методики ціноутворення

2 Стратегія ціноутворення, що застосовується в поточному періоді банківської організації

3 Аналіз еластичності попиту за ціною на кредит

1 МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЦІН, ТАРИФІВ НА БАНКІВСЬКІ ПРОДУКТИ. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДИКИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Існує кілька основних методів визначення цін на банківські послуги в практиці країн з розвитий ринковою економікою. Серед них можна виділити встановлення ціни шляхом підсумовування витрат на надання даної послуги і необхідного прибутку; розрахунок ціни на основі розрахунку беззбитковості і забезпечення цільового прибутку; визначення ціни на підставі оцінок споживчих якостей даного банківського продукту і інше.

Розглянемо деякі методи, що частіше зустрічаються.

1. Метод. Банки використовують при створенні стартових тарифів на нову послугу формулу «середні витрати плюс прибуток».

Для її застосування КБ повинен чітко й оперативно визначати структуру своїх витрат, що в більшості випадків викликає чималі труднощі, особливо із визначенням оплати банківського працівника, який за своїми функціональними обов'язками може надавати не один спектр послуг. Для цього пропонується використовувати методику, яка полягає ось у чому: розраховують нормативні витрати часу по кожній операції та на їх основі заробітну платню персоналу в складі собівартості послуги за формулою :

- погодинна оплата працівників;

- нормативні витрати часу;

- кількість операцій .

До собівартості послуг також включають як прямі, так і непрямі витрати. Деякі банки при формуванні системи стартових тарифів на нові послуги віддають перевагу формулі «беззбитковість плюс цільовий прибуток», коли тарифі включають перекриття собівартості з додаванням запланованого прибутку.

2. Метод «собівартість + необхідний прибуток або цільовий». Є одним із самими широко використовуваних і простих для визначення ціни і прибутку на нову чи послугу в процесі входження на новий ринок. Відомо, що виробнича собівартість будь-якого товару, у тому числі і банківській послуги, складається із суми умовно-постійних і змінних витрат. Змінні виробничі і збутові витрати змінюються в залежності від кількості наданих (продажних) послуг, тобто реалізації продукції. У них включають прямі матеріальні і трудові витрати, інші прямі витрати (витрати на охорону, адміністративні витрати). З деякими застереженнями можна прийняти, що між змінними виробничими витратами й обсягом наданих послуг існує лінійна залежність, тобто змінні витрати пропорційні обсягу проданого. Просте рівняння, що показує залежність прибутків і витрат і визначальний прибуток має вигляд формули .

- прибуток;

- обсяг);

- матеріали та інше);

- постійні витрати (обладнання та інше).

Банк орієнтується на бажаний для нього рівень рентабельності послуг і фіксованого прибутку. Слабкою стороною подібної практики є невпевненість реакції клієнтури на подібні тарифи. На механізм створення тарифів у деяких банків впливає характер їхніх взаємовідносин із клієнтурою.

Найбільше перспективні клієнти можуть одержати переваги в обслуговуванні в порівнянні з іншими. В окремих випадках банки можуть будувати тарифну політику, не приймаючи до уваги рівень своїх витрат, а спираючись на сприйняття послуги. Таким чином, при встановленні стартової ціни на банківські послуги звичайно не рекомендується точно розрахувати ні витрати по залученню грошових ресурсів, ні витрати по здійсненню операцій. Оскільки нижня границя ціни, що прямує до витрат, не піддається точному визначенню, банки повинні бути спрямовані в кожному конкретному випадку до максимізації виручки з тим розрахунком, щоб сумарна виручка щонайбільше покривала сумарні витрати на оплату праці, купівлю матеріальних ресурсів і залучення коштів. Отже, першою особливістю є вибір найбільш ефективного методу ціноутворення.

Іноді характер окремих видів витрат, обумовлений правилами їхнього споживання, може відрізнятися від принципу пропорційної зміни їхнього обсягу. Вони можуть випереджати зростання надання послуг і їхню реалізацію, але можуть і знижуватися при уповільненому їхньому росту.

Головним фактором цих відхилень найчастіше є договірні умови і націнки на споживані матеріальні, паливно-енергетичні чи трудові ресурси. Визначити вплив цих відхилень на рівень витрат можна лише при детальному розкладанні виробничих і збутових витрат на елементи і за допомогою аналізу таких економіко-математичних методів, як метод головних компонентів (МГК), регресійний аналіз (РА) або дисперсійний аналіз (ТАК). Але одним з основних недоліків останнього методу є його деяка обмеженість, що звужує можливість його широкого застосування.

Використовуючи його, важко проводити аналіз таких факторів, як рівень потенційного і реального попиту, пропозиції, еластичності ринкового сегмента («ніші», «вікна»), рівень і ступінь конкуренції.

3. Методи «контрольної точки». Їхня основна ідея полягає в проведенні аналізу рівня реалізації кінцевого продукту (товару) виробника у взаємозв'язку з прибутком, собівартістю, обсягом виробництва, попитом, пропозицією й іншими елементами ринку. Класичною моделлю проведення такого аналізу є функція Кобба-Дугласа. Іншими словами, необхідно знайти крапку ДО, досягши якої, виробник зможе дістати необхідний прибуток. Визначення критичної межі ДО - критична межа, у якій відбувається подолання збитковості і перехід до прибуткової роботи, поріг рентабельності (де осі: Обсяг продажу, кошти, що ілюструють зміну валового дохіда, прибутку, сумарних витрат в залежності від обсягу продажу.

Зворотне завдання визначає рівень собівартості або рівень деяких з її складових як незалежну змінну, а отриманий прибуток, обсяг випуску продукції і накладних виробничих і комерційних витрат як залежні змінні.

4. Метод «споживчої вартості». За допомогою цього методу кожен банк може аналізувати результати своєї діяльності і рівень прибутку в основному як фактор собівартості і досягнення необхідного рівня ділової активності. Основним компонентом цього методу є оцінка споживчих якостей товару.

Продукція (послуга) може бути продана дорожче аналогічної послуги банків-конкурентів, якщо клієнт упевнений не тільки в більш високих якостях самої послуги, але і сервісі, зв'язаному з її придбанням.

Іншими словами, аналіз виробляється за допомогою багатомірних соціальних моделей. Методологія аналізу за допомогою експертних оцінок являє собою вибір оптимального методу в кожній конкретній ситуації для перетворення в кількісні чи порядкові оцінки факторів і процесів, що не піддаються безпосередньому виміру. Експертні оцінки ґрунтуються на судженнях фахівців, висловлюються чи індивідуально колективно і підрозділяються на дві основні групи.

До першої групи відносяться методи послідовного поліпшення індивідуальних оцінок кожного експерта (метод Дельфі). Інша група методів спрямована на колективне узгодження позицій фахівців з метою вироблення колективної експертної оцінки. До цієї групи відносяться такі методи, як метод переваги, метод рангу, методи часткового попарного порівняння і повного попарного порівняння. Не можна окремо не виділити методики розрахунку показників ефективності витрат на збутову діяльність, що належать до змінних витрат. Якщо аналізуючи, вибраний мною банк «Надра», вона використовує такий метод ціноутворення як орієнтування на конкуренцію.

ціновий політика банківський продукт

2 СТРАТЕГІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ В ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ БАНКІВСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Основними стратегіями, що застосовують на теперішній період є:

- зняття вершків.

- проникнення на ринок

- цінового асортименту

- з урахуванням призначення послуг

Обраний мною банк використовує стратегію - проникнення на ринок, до введення Тимчасової адміністрації від 10.02.2009 року, вона використовувала стратегію - цінового асортименту, але дивлячись на сьогоднішній фінансовий стан банку, вона була змушена відмовитись від дуже низької, за прибутковістю, стратегією.

3 АНАЛІЗ ЕЛАСТИЧНОСТІ ПОПИТУ ЗА ЦІНОЮ НА КРЕДИТ

Аналіз еластичності (2007) = 198 543 628 * 028 / 5867 = 53606779 / 5867 = 9137

Аналіз еластичності (2008) = 187378567 * 0,25 / 5645 = 46844641 / 5645 = 8298,4307

Аналіз еластичності (2009) = 174554993 * 0,25 / 5423 = 43618748,25 / 5423 = 8046,975

Отже визначені мною дані показують ціну за кредит, яка характеризується. Ціна кредиту визначається попитом і пропозицією на ринку позикових капіталів і залежить від наступних чинників:

- циклічності розвитку виробництва (при спаді позиковий відсоток, як правило, зростає, а при підйомі знижується);

- інфляційного процесу;

- ефективності державного кредитного регулювання, здійснюваного через національний банк при кредитуванні комерційних банків;

- динаміки грошових накопичень фізичними і юридичними особами;

- сезонного виробництва (в нас, наприклад, ставку позикового відсотка традиційно підвищується ближче до осені при необхідності кредитування сільського господарства);

- розмірів державного боргу.

На ринку позикових капіталів через механізм конкуренції визначається норма позикового відсотка, яка є відношенням суми річного доходу, отриманого на позиковий капітал, до загальної суми позикового капіталу:

Нпв = Дпк / ПК,

де Нпв - норма позикового відсотка;

Дпк - річний капітал;

ПК - загальна сума позикового капіталу.

Норма відсотку залежить від попиту і пропозиції на ринку позикового капіталу в кожен момент часу, а також державного регулювання. Суть кредиту знаходить свій прояв в елементах кредиту, в основних принципах кредиту, у функціях і його ролі.

Размещено на Allbest.ru