Сутність маркетингу, його визначення. Основні поняття маркетингу

Сутність маркетингу, його визначення. Основні поняття маркетингу

ЗМІСТ

1 Сутність, цілі та задачі маркетингу

2 Принципи та функції маркетингу

3 Основні поняття маркетингу

1 СУТНІСТЬ, ЦІЛІ ТА ЗАДАЧІ МАРКЕТИНГУ

Трансформація вітчизняної економіки від командитно-адміністративної до ринкової спричинила безпрецедентні зміни у всіх сферах діяльності. Необхідність суттєвого підвищення рівня життя народу, відродження економіки потребують знання та розумного застосування надбань світової економічної теорії і практики стосовно виробничо-господарської і комерційної сфер діяльності, вивчення ринку, його структури, формування та функціонування. Поняття «маркетинг» походить від слова англійського походження «marketing», що означає продаж, збут, ринкова діяльність. Його появу пов'язують з американськими фермерами, які, шукаючи ринок збуту продукції, ввели поняття «Market Getting», що означало оволодіння ринком.

Основні підходи до вивчення маркетингу:

- загально-концептуальний, тобто спрямування ділового мислення і ділової активності на задоволення потреб споживачів в умовах конкуренції, врахування специфіки вимог, реагування на управлінські особливості у процесі побудови ефективної системи управління виробництвом і збутом тощо;

- функціонально-товарний підхід, який є більш конкретним у сферах використання основних ресурсів фірми, її ринкових можливостей у виробничо-збутовій діяльності, вивчення умов товарного продажу через торговельну мережу та просування на ринку; виявлення зацікавленості до товару, його ціни, витрат і прибутків;

- системно-комплексний підхід є узагальнюючим способом виявлення можливостей збутової діяльності. Він охоплює систему виходу на ринок, стан конкуренції між фірмами, комунікативні зв'язки, умови адаптації до внутрішніх і зовнішніх змін на ринку, розподіл окремих операцій з переміщенням товарів від виробників до споживачів за окремими організаціями або службами та врахування національних традицій, історично сформованих методів і форм торгівлі товарами і послугами.

Економічна сторона маркетингу полягає у застосуванні формою наступних умов:

- наявність фізичних і юридичних осіб;

- можливості комунікативних зв'язків, які базуються на порядності, чесності і добросовісності партнерів;

- вільний вибір альтернативних рішень і, відповідно, прийняття або відхилення пропозицій;

- можливості реально впливати на покращення економічного становища власної фірми, партнерів і конкурентів на ринку товарів.

В класичному розумінні «маркетинг» - це підприємницька діяльність, яка здійснює управління рухом товарів і послуг від виробника до споживача або користувача.

В сучасному розумінні «маркетинг» - це процес планування, втілення задуму, ціноутворення, товаропросування і реалізація ідей, товарів і послуг шляхом обміну, задоволення мети осіб і організацій.

В узагальненому виді маркетинг - це система організації і збуту товарів, спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів і користувачів та на одержання прибутку фірмою на основі дослідження і прогнозування ринку.

Застосування маркетингу фірмами здійснюється з врахуванням принципів, цілей і специфічних функцій, які ним виконуються у виробничо-збутовій діяльності.

В загальному цілі маркетингу Ф. Котлер зводить до таких чотирьох напрямів: досягнення максимально можливого високого споживання; досягнення максимальної споживчої задоволеності; надання максимально широкого вибору; максимальне підвищення рівня життя.

З точки зору конкретної фірми її цілі поділяють на загальні та конкретні. До загальних цілей маркетингу зараховують:

- досягнення максимально можливого високого споживання, що сприяє максимальному зростанню виробництва, зайнятості і збагачення;

- досягнення максимального споживчого задоволення;

- надання широкого виробу товарів і послуг;

- підвищення якості життя (якість товарів, фізичне, духовне, культурне задоволення тощо).

До конкретних цілей маркетингу зараховують:

- задоволення вимог споживачів і покупців;

- завоювання частки ринку;

- забезпечення росту обсягів збуту;

- досягнення переваг над конкурентами;

- вдосконалення маркетингових структур управління збутом;

- активізація стимулювання збуту і рекламної діяльності;

- застосування нових методів дослідження ринку.

Основні завдання маркетингу:

- виявлення існуючих і потенційних бажань та попиту на товари та послуги;

- організація науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт для створення конкурентоспроможної продукції;

- планування і координація виробничої, збутової та фінансової діяльності фірми;

- організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;

- реалізація політики ціноутворення;

- комунікація маркетингу;

- аналіз маркетингової діяльності та контроль її здійснення.

2 ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ МАРКЕТИНГУ

Основні принципи маркетингу є:

- вільний вибір мети і стратегії функціонування та розвитку;

- концентрація зусиль на досягненні кінцевих результатів виробничо-збутової діяльності та оволодіння часткою ринку;

- відкритість до споживачів, їх потреб і побажань та активне пристосування і вплив на них;

- комплексний підхід до вирішення проблем відповідно до наявних ресурсів і можливостей фірми;

- постійний пошук та реалізація резервів для оптимального та ефективного використання управлінських кадрів збутової сфери;

- науковий підхід до вирішення маркетингових проблем, випередження конкурентів, систематичне проведення маркетингових досліджень;

- гнучкість у досягненні поставленої мети через реакцію на постійні зміни у макросередовищі ринку;

- активність, наступальність та підприємництво, що дозволяють швидко і ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища фірми.

Завдяки перерахованим принципам підприємства та фірми мають можливість обрати цілі своєї діяльності.

Основними функціями маркетингу є:

- аналіз навколишнього середовища;

- дослідження ринку і його середовища;

- виявлення і детальний аналіз потреб споживачів;

- довго і короткотермінове планування товарної номенклатури і її реалізація;

- організація товаропросування і розподіл продукції;

- організація механізму ціноутворення;

- забезпечення соціальної відповідальності перед суспільством;

- організація стимулювання збуту, реклами і після продажного обслуговування;

- управління і контроль маркетингу.

Функції маркетингу, які виконують окремі суб'єкти (підприємства та особи), взаємо пов'язують їх у процесі ринкових та комунікативних зв'язків.

Суб'єктами маркетингу виступають: споживачі (користувачі), товаровиробники і обслуговуючі організації, підприємства гуртової і роздрібної торгівлі, організації-споживачі та служби маркетингу.

маркетинг товар ринок

3 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МАРКЕТИНГУ

Нужда - це почуття, яке відчуває людина при нестачі чого-небудь. Це почуття: фізіологічні (потреба в одязі, житлі, безпеці, їжі); соціальні (в духовній близькості, впливовості, прихильності); особисті (в знаннях і самовираженні).

Другою початковою ідеєю маркетингу є ідея людських потреб.

Потреба - необхідність, яка приймає специфічну форму відповідно до культурного рівня і особи індивідуума.

Потреби людей практично безмежні, але ресурси для їх задоволення обмежені. Тому людина вибере тільки ті товари, які найкраще задовольняють її в рамках фінансових можливостей.

Попит - це потреба, підкріплена купівельними спроможностями покупця.

Товар - це те, що може задовольнити потребу і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання або споживання.

Ідеальний товар - це товар, який повністю задовольняє певну потребу. Тому надзвичайно важливо знати потреби людини і вміти пристосувати до них вироблений товар. Товаром можуть бути не тільки вироби, послуги, але й особи, місця, організації, види діяльності, ідеї.

Маркетинг має місце в тих випадках, коли люди вирішують задовольнити свої потреби за допомогою обміну.

Обмін - це акт отримання від кого-небудь бажаного об'єкта із пропозицією чогось натомість.

Обмін - один з чотирьох способів, за допомогою яких окремі особи можуть отримувати бажаний об'єкт. Наприклад, зголодніла людина може роздобути їжу наступними способами: забезпечити себе їжею сам за допомогою полювання, рибного лову або збору плодів (самозабезпечення), у когось вкрасти їжу (від'їм), випросити її (жебрацтво) і, нарешті запропонувати за надання йому їжі який-небудь засіб відшкодування, скажемо гроші, інший товар або яку-небудь послугу (обмін).

Для здійснення добровільного обміну необхідне дотримання п'яти умов:

- сторін повинно бути як мінімум дві;

- кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось, що могло б представити цінність для іншої сторони;

- кожна сторона повинна бути здатна здійснювати комунікацію і доставку свого товару;

- кожна сторона повинна бути абсолютно вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони;

- кожна сторона повинна бути упевнена в доцільності або бажаності мати справу з іншою стороною.

Ці п'ять умов створюють лише потенційну можливість обміну. А ось чи відбудеться він залежить від угоди між сторонами про його умови. Якщо угода досягнута, можна зробити вивід, що в результаті обміну всі його учасники отримують вигоду ( або принаймні не несуть збитку), оскільки кожен з них був вольний відхилити, або прийняти пропозицію.

Угода - комерційний обмін цінностями між двома сторонами.

Буває грошова угода: з одного боку - товар, з другого - гроші. А ще існує бартерна угода - без грошей, коли один товар безпосередньо обмінюється на інший товар або коли одна послуга обмінюється на іншу послугу.

Угода припускає наявність декількох умов:

1) щонайменше двох ціннісних значущих об'єктів

2) узгоджених умов її здійснення

3) узгодженого часу здійснення

4) узгодженого місця проведення.

Як правило, умови угоди підтримуються і охороняються законодавством.

Поняття «угода» безпосередньо підводить до поняття «ринок».

Ринок - сукупність існуючих і потенційних покупців товару.

Щоб розібратися в природі ринку, уявимо собі примітивне економічне співтовариство з чотирьох чоловік: рибалка, мисливця, гончаря і фермера. На малюнку представлені три різноманітних способів задоволення цими людьми своїх потреб. Перший спосіб - самозабезпечення, коли кожен з них може самостійно добути для себе все необхідне. Так, рибак, проводячи велику частину часу за ловом риби, в решту часу і полює, і гончарює, і займається сільським господарством, щоб забезпечити себе всім, що йому потрібне. При цьому ефективність його занять рибним ловом знижується так само, як і ефективність занять своєю основною справою у інших.

Становлення централізованого обміну

Другий спосіб - децентрализованный обмін, коли кожен розглядає трьох інших як своїх потенційних «покупців», що складають його ринок. Рибак може відвідувати мисливця, гончаря і фермера (кожного окремо), щоб обміняти свою рибу на їх товари.

Третій спосіб - централізований обмін, при якому на сцені з'являється нова особа, що іменується купцем і що знаходиться в центрі між ними, в місці під умовною назвою «Ринкова площа». Кожен з них везе свої конкретні товари купцеві і там обмінює їх на все, що йому необхідне.

Таким чином, для придбання товарів, пропонованих іншими, рибак має справу з одним «ринком», а не з трьома окремими особами. Поява купця різко знижує загальне число операцій, необхідних для здійснення обміну в якихось заданих об'ємах. Іншими словами, купець і центральний ринок підвищують торгово-операційну ефективність економіки.

Размещено на Allbest.ru