Удосконалення споживчих тенденцій на вітчизняному ринку взуття

НТУ “Київський політехнічний інститут”

Удосконалення споживчих тенденціЙ на вітчизняному ринку взуття

О.О. Мехед, наук. співроб.

Для підвищення конкурентоспроможності підприємств з випуску взуття необхідно оцінювати ступінь відповідності товарів вимогам споживачів, виявляти основні їх властивості, які відповідають їх потребам, а особливо ті, які частково, або зовсім не відповідають вимогам споживачів, та на цій основі вдосконалювати якість продукції, що виробляється.

Необхідно зазначити, що вивчення поведінки споживача, його потреб та бажань, спонукань і мотивів та дослідницька діяльність з їх виявлення та вивчення, викликає у вітчизняного виробника певні запитання та ускладнення.

Фактично споживчі оцінки застосовуються в окремих випадках. Це пояснюється недостатньою розробленістю відповідних методів, значними витратами, недосконалістю інструментарію. Існуюча в Україні система "виробник-продавець-споживач" характеризується наявністю відриву виробника від кінцевого споживача продукції та потреб останнього.

З урахуванням вищезазначеного розроблено методику та проведено очне анкетування на базі взуттєвих магазинів м. Києва для того, щоб відповісти на запитання: чи можливо досягти збільшення обсягу задоволення потреб споживачів шляхом або збільшення кількості продукції, або підвищенням якості продукції, або завдяки двом цим показникам.

Аналіз дослідження попиту на взуттєву продукцію

Було опитано 1300 респондентів, серед них 462 чоловіки та 838 жінок, що склало відповідно 35,5% та 64,5%. Серед покупців переважають робітники, службовці та учні (особливо серед жінок). Найменший відсоток склали пенсіонери обох статей - 5,6 та 6,5% відповідно.

Виробнича діяльність вітчизняних взуттєвих підприємств та зарубіжних фірм, треба зазначити, що тепер як і раніше, орієнтована на продукцію з натуральної шкіри. На другому місці, хоча й із суттєвим відставанням, перебувають текстильні матеріали, які є перспективною сировиною для виробництва взуття широкого асортименту (повсякденного, домашнього, модельного, спортивного та спеціального).

Значна частка (понад 50%) виробленого текстильного взуття має підкладку з тканини, нетканого полотна або трикотажу, а близько 25% річного випуску складає взуття, в якому всі деталі верху виробу виготовлені з текстильних матеріалів.

Як свідчать анкетні дані, респонденти-чоловіки віддають перевагу таким матеріалам для взуття: натуральна шкіра - 80% опитаних; текстильні матеріали - 13%; штучні та синтетичні матеріали - 5%; полімерні матеріали - 2%. Жінки також віддають перевагу, перш за все, взуттю з натуральної шкіри -74% опитаних; з текстильних матеріалів - 21%; штучних та синтетичних - 4% і полімерних матеріалів лише 1%.

На питання анкети щодо місця купівлі взуття респонденти-чоловіки відповідали таким чином: надають перевагу придбанню взуттєвої продукції на ринках - 48,5%; у взуттєвих магазинах або ж у секціях універмагів - 26,8%; у фірмових взуттєвих магазинах - 16,3%; 8,4% респондентів віддають перевагу покупці взуття в інших місцях.

Респонденти-жінки надають перевагу придбанню взуття у таких місцях: на ринках - 53,9%; у взуттєвих магазинах або спеціалізованих секціях універмагів - 28,8%; у фірмових взуттєвих магазинах - 13,0% та 4,3% віддають перевагу купівлі взуття у інших місцях.

Проведене опитання респондентів, як чоловіків, так і жінок, свідчить про надання ними переваг придбанню взуття на речових ринках, а не у взуттєвих магазинах. Цей аспект пов'язаний з декількома факторами, одним з яких є нестабільне економічне становище опитаних.

Анкетуванням встановлено, що під час покупки чоловіки та жінки, перш за все, керуються такими мотивами: особистим досвідом відповідно -38,1% та 33,3%; репутацією виробника: 22,0% - 12,8%; рекламою: 2,3% - 6,6%; репутацією магазину: 4,2% - 6,1%; ціною: 21,3% - 22,9%. І лише 0,8% - 0,6% покупців мають інші мотиви.

Щодо нових моделей взуття респонденти проінформовані з традиційних джерел (окремі респонденти вказали декілька джерел інформації) відповідно: реклама на радіо - 22,4% та 12,2%; реклама на телебаченні - 34,9% та 40,2%; рекомендації журналів - 7,4% та 36,3%; повідомлення про виробничу діяльність підприємства - 9,6% та 9,8%; повідомлення про знижки та сезонні розпродажі - 24,5% та 29,2%; інформація про розіграші призів - 9,3% та 7,5% респондентів.

Важливим фактором у процесі придбання товару є мода. Спеціально до початку нового сезону відповідну покупку роблять 18,3% опитаних чоловіків та 27,8% жінок. Придбання нового взуття відбувається і за обставин, якщо потенційному покупцю сподобалась вдала модель. Анкетування показало, що таким чином роблять покупку 17,7% чоловіків та 33,8% жінок. За умов необхідності, за даними анкети, купують взуття 73,3% чоловіків та 53,5% жінок. Впливає на придбання взуття цінова політика підприємств і торгівельних закладів, - керуючись знижками, роблять покупку відповідно 25% та 28,9%.

За результатами анкетування, в середньому кожний потенційний покупець-чоловік купує 1,6 пари взуття на рік, а покупець-жінка - 2,6 пари взуття.

Серед питань анкети були й такі, які враховували суто фізичні параметри людини та приділення уваги яким допомагає підприємствам при вирішенні питань щодо впровадження нових, більш досконалих моделей у виробництво. Наприклад, на запитання "Які складності виникають у Вас при купівлі взуття?" на меншу повноту поскаржились 60,0% чоловіків та 52,6% жінок; на велику повноту взуття скаржились 10,6% чоловіків та 29,4% жінок відповідно; на розміри, які рідко зустрічаються - 28,0% та 16,1% респондентів відповідно (табл. 1, 2).

На основі отриманих даних визначається коефіцієнт вагомості таких важливих показників для взуття, як повнота та розмір, який розраховується за формулою (1):

,(1)

де М_і - коефіцієнт вагомості і-ї властивості взуття;

n_i - кількість опитаних, що вказали на вагомість і-ї властивості;

N - загальна кількість опитаних.

Таблиця 1 - Розподіл складності у розмірному асортименті чоловічого взуття

Таблиця 2 - Розподіл складності у розмірному асортименті жіночого взуття

Згідно з проведеними розрахунками коефіцієнт вагомості властивостей для чоловіків становить: мала повнота - 0,6; велика повнота - 0,1; рідкісний розмір - 0,3, а для жінок відповідно складає 0,5; 0,3; 0,1 (респонденти давали декілька відповідей із запропонованих у анкеті).

Слід зазначити, що показник повноти є й однією з перешкод при купівлі взуття. Виходячи з отриманих даних, цей показник становить 50-60% незадоволених потреб споживачів, тобто необхідно підвищити обсяг задоволення вимог на 60%. На прикладі ТОВ “Риф-1” розрахуємо цей показник, якщо існує можливість підвищити рівень якості продукції на 13% (?К=0,13), а обсяг задоволення потреб на 30% (q=1,3) (2) [1]:

,(2)

де n - необхідна кількість продукції;

q - показник необхідного підвищення якості продукції;

?К - відносний показник якості продукції.

Необхідне збільшення кількості випуску взуття з потрібною повнотою становитиме n=(1,3-1,0)-0,13=0,17, тобто буде потрібно збільшити кількість випуску продукції на 17%.

Розрахунок кількісного ступенЯ раціональності асортиментної структури підприємства

Кількість продукції та її якість лише в сукупності визначають можливість задоволення потреб. Для кожного конкретного виду продукції важливо знати, наскільки взаємопов'язані ці показники; при збільшенні яких властивостей продукції задоволення одних і тих самих потреб досягається зменшенням її кількості.

Оскільки структура асортименту визначається питомою вагою кожного виду продукції в загальному обсязі виробництва (продаж) та його рентабельністю, пропонується провести ранговий аналіз та виставити бальну оцінку в даному випадку у розмірності від 1 до 20 (1 - найкраще значення показника, 20 - найгірше). Результати оцінки за матеріалами ТОВ “Риф-1” наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 - Ранговий аналіз асортименту взуття

Так, політика відносно асортиментних груп LP 2-28, CR 14-16, LI 2-4 та IR 3-12 повинна полягати в тому, щоб підтримати високу питому вагу вигідної для підприємства продукції та високу рентабельність. Політика щодо асортиментних груп CI 7-9, CI 7-9, ML 2-26 та CI 7-9 повинна бути спрямована на припинення випуску виробів цієї групи.

Оскільки розглядалась система якісних показників взуття, то можна зробити висновок, що конкурентоспроможність цієї продукції утворюють такі: широта асортименту, відповідність моді, зовнішній вигляд, сучасність використовуваних матеріалів, зручність використання, довговічність.

Кількісно ступінь раціональності структури асортименту оцінюється за допомогою коефіцієнта кореляції рангу випуску та рангу рентабельності за такою формулою [1]:

,(3)

де Р_в - ранг конкурентної позиції;

P_р - ранг рентабельності;

n - кількість позицій асортименту.

Коефіцієнт кореляції рангів змінюється від -1,0 до +1,0 (з підвищенням рангу одного з параметрів ранг іншого параметру має тенденцію до зниження). При раціональній структурі асортименту має місце сильний позитивний зв'язок між обсягом виробництва продукції та рентабельністю, тобто Кр?0,6-0,7.

У нашому випадку отримано негативний зв'язок між цими параметрами (значення коефіцієнта кореляції дорівнює 0,3), що свідчить про нераціональну структуру асортименту підприємства (з підвищенням рентабельності виробів обсяги їх випуску мають тенденцію до зменшення), і, як наслідок, нездатність певною мірою задовольнити потреби потенційних споживачів.

Для вирішення питання удосконалення структури асортименту взуття у відповідності до споживчих тенденцій необхідно:

маркетингове дослідження динаміки попиту покупців;

аналіз асортиментної структури підприємства та своєчасне її корегування;

аналіз внутрішніх ресурсів підприємства (можливість зниження собівартості продукції);

постійний контроль за рівнем якості (конкурентоспроможності) продукції;

гнучкість технологій;

забезпеченість сировиною та напівфабрикатами.

Аналіз проведених розрахунків свідчить, що дослідження сегментації ринку та постійне зіставлення цих результатів безпосередньо з асортиментною політикою сприятимуть покращанню структури асортименту підприємства, підвищенню його конкурентоспроможності (і, як наслідок, посилення механізму самофінансування), розвитку його виробничої діяльності, що дасть можливість більш повно задовольнити вимоги споживачів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Русская деловая литература, 1998. - 768с.