Сутність маркетингу та його визначення

Зміст

Сутність маркетингу та його визначення

Виробничий, товарний, збутовий, ринковий та сучасний маркетинг

Процес прийняття рішення про покупку споживчих і промислових товарів

Методика розрахунку цін

Програми пропаганди

Функції каналів розподілу товарів і основні проблеми їх формування

Сутність маркетингу та його визначення

Останнім часом маркетинг упевнено завойовує ринкові позиції як джерело, що дає змогу створювати й підтримувати певні стандарти людського життя. Докорінна трансформація світової економіки внаслідок упровадження таких нових засобів зв'язку й сполучення, як глобальні телефонні та комп'ютерні мережі, супутникове телебачення, факсимільні апарати, уможливлює значне скорочення географічних відстаней. Завдяки новим комп'ютерним і телекомунікаційним технологіям істотно змінилися методи виробництва і маркетингу.

Нині не обов'язково витрачати особистий час на пошук необхідних товарів. Достатньо скористатись одним із каналів повідомлень, щоб зробити замовлення, і менеджери з маркетингу за допомогою комп'ютера вивчать потреби, що виникли, розроблять і доставлять товар, проведуть у разі необхідності відеоконференцію в реальному часі тощо.

В умовах переходу до ринку розвиток маркетингу залежить від прибутковості підприємств. Річ у тім, що на початкових етапах діяльності маркетингових служб потрібні додаткові кошти, а істотний ефект від них у вигляді доходу від розширення асортименту, відновлення випуску продукції (послуг), підвищення якості можна отримати лише на наступних етапах. Тому суттєвою перешкодою на шляху розвитку маркетингу є збитковість багатьох підприємств.

Маркетинг передбачає широке використання найвигідніших ринкових можливостей. Він залежить від виробництва і забезпечує випуск виробниками лише тих товарів, які можуть бути реалізовані. Звідси випливає важливість маркетингу як процесу, що пов'язує виробника зі споживачем через торгівлю і забезпечує зворотні зв'язки між ними. Маркетинг -- це управлінська діяльність, що вивчає всі види діяльності, пов'язані із спрямуванням потоку товарів і послуг від виробника через систему реалізації (у визначених умовах) до кінцевого споживача.

Погляди вчених-маркетологів у визначенні маркетингу дуже різняться. Нині у світі існує понад тисячу таких визначень. Так, у 1960 р. Американська асоціація маркетингу (ААМ) розглядала маркетинг як підприємницьку діяльність, пов'язану зі спрямуванням потоку товарів і послуг від виробника до споживача. У 1985 р. ААМ на підставі багаторічного досвіду впровадження маркетингу дала нове його визначення: маркетинг -- це процес планування й втілення задуму, ціноутворення, просування й реалізації ідей, товарів і послуг за допомогою обміну, що задовольняє цілі окремих осіб і організацій.

Британський інститут управління визначає маркетинг як один із видів творчої управлінської діяльності, спрямованої на розширення виробництва і торгівлі шляхом виявлення потреб споживачів, а також розробок для задоволення цих потреб.

У. Файнберг визначає маркетинг як “систему автоматичного регулювання попиту і пропозиції” [24]. М. Кезі вважає, що “маркетинг -- це діяльність підприємства, яка спрямовує потік товарів і послуг від виробника до кінцевого споживача або до промислового покупця з метою задоволення потреб споживача і досягнення цілей підприємств” .

За Ф. Котлером концепція маркетингу -- це одна з філософій управління, що має на меті визначення й задоволення потреб покупця за допомогою інтегрованих програм маркетингу для досягнення організаційних цілей. Маркетинг є соціальним і творчим процесом, спрямованим на задоволення потреб як індивідів, так і груп шляхом створення, пропозиції й обміну товарів [14].

Розбіжність наведених визначень здебільшого залежить від неоднакових принципів управління маркетингом, на яких ґрунтується в різних авторів його концепція.

Виробничий, товарний, збутовий, ринковий та сучасний маркетинг

Звичайно виділяють п'ять концепцій маркетингу:

1) виробнича (концепція удосконалювання виробництва). Орієнтується на ріст об'єктів виробленої продукції і зниження витрат на виробництво. Приваблива для покупця доступними цінами, але не передбачає відновлення товарного асортименту;

2) товарна (концепція удосконалювання товару) також приділяє основну увагу виробництву продукції, але акцент переноситься з кількісних параметрів виробництва на якісні характеристики товару: поліпшення споживчих властивостей товарів, дизайн, упакування, реклама, а головне - постійне відновлення асортименту. Ціна товарів тут звичайно буває високою;

3) збутова (концепція інтенсифікації комерційних зусиль продавця): зусилля зосереджуються на стадії збуту. Головна задача - удосконалювати канали просування товару від виробника до споживача, стимулювати збут, формувати попит. Використовується при малорухомому поточному попиті, на стадії відмирання конкретного товару, а також на етапі зародження товару.

4) ринкова (концепція власне маркетингу) вивчає конкретний ринок даного покупця. Головне в ній - орієнтація на споживача. Це сама розповсюджена в розвитих країнах маркетингова концепція; концепція соціально-етичного маркетингу. Орієнтована на гармонізацію не тільки інтересів підприємця і споживача, але і суспільних інтересів. Наприклад, велика увага повинна приділятися екологічній чистоті продукції. Це маркетинг майбутнього.

Концепція маркетингу з'явилася в США в 10-і -- 20-роки ХХ століття. Маркетинг виник як реакція на негативні прояви бурхливо розвивається «дикого» ринку: надмірну стихійність, непередбачуваність розвитку, неупорядковану конкуренцію з тягою до вседозволеності, тенденціями до росту монополізації і т.п., що грозили серйозними економічними і соціальними потрясіннями. Але, керівники підприємств усерйоз звернулися до цього напрямку тільки на початку 50-х років у зв'язку зі значним насиченням ринку (насамперед мається на увазі США) і жорсткістю конкуренції. Дана обставина викликала значний науковий інтерес, що у свою чергу бути поштовхом до появи за рубежем великої кількості публікацій на дану тему. З'явилися такі публікації й у нашій країні. Багато хто з них ґрунтувалися на чистому копіюванні західних підходів і концепцій. Однак зустрічалися і публікації з деякими оригінальними ідеями і трактуваннями. Унаслідок бурхливого еволюціонування маркетингу до дійсного моменту в цій області нагромадилася велика кількість визначень, термінів, концепцій і т.д. Це привело до мішанини, коли поряд із сучасними положеннями існують і пропагуються вже застарілі.

Термін «маркетинг» (від англ. «market» -- ринок), буквально означаючу ринкову діяльність, роботу з ринком, з'явився в економічній літературі США на початку ХХ сторіччя. За цей час була розроблена безліч визначень маркетингу: від самих коротких до розгорнутих і деталізованих, що охоплюють мети, принципи, функції і методи маркетингу.

Суть сучасного маркетингу розкривається в принципах, правилах дій, що охоплюють як пізнавальний (вивчення ринків), так і операційний (проникнення на ринки) аспектів діяльності організації, підприємства, фірми. У публікаціях по маркетингу, особливо вітчизняних авторів, досить часто можна зустріти великі переліки так званих принципів. При цьому до принципів маркетингу відносять часом несуттєві аспекти і правила активних чи аналітичних дій організації. Видимо, з метою більшої наочності й оригінальності формулюють їх образно, витіювато, іноді з визначеною часткою гумору. Наприклад, «у гостях добре, а будинку краще». Чи, «любите не свій товар, а свого покупця», «споживач -- король», «ми не відчуємо задоволення, поки його не випробуєте Ви» (турбота про споживачів), «не важливо, що ви думаєте про свій товар, важливо -- що думає споживач про свою покупку, як він оцінює своє придбання» (задача позиціонування товару) і т.д. Такі моменти відбивають, на наш погляд, скоріше функції, організаційні прийоми ринкової діяльності, чим принципи маркетингу.

Маркетинг є однієї з найважливіших функцій керування підприємством, поряд з такими, як фінанси, облік господарських операцій, підбор і розміщення кадрів (керування персоналом). У той же час спроби зробити з маркетингу економічну теорію ми вважаємо неправомірними. Він не може претендувати, принаймні сьогодні, на роль самостійної науки, оскільки не має специфічного, властивого тільки йому предмета і методу. Але це не принижує ролі маркетингу в керуванні підприємством.

Більш того, маркетинг одержує усе більш широке визнання. Історично розвиваючись, він переріс функцію керування збутом. На визначеному етапі підприємці стали відмовлятися від збутового маркетингу, усвідомлюючи, що неможливо ефективно керувати збутом без внесення своєчасних змін у виробництво. У результаті не тільки збутова діяльність, але і сфера виробництва стала об'єктом додатка маркетингу. При цьому його сталі називати інтегрованим маркетингом. Поширивши свій вплив на інші сфери економічного життя підприємства (ціноутворення, фінанси, кадри), повноцінний сучасний маркетинг стає системним. У такий спосіб з функції керування збутом маркетинг перетворився у функцію «керування виробничою, збутовою і торговою діяльністю фірми», тобто в одну з найважливіших функцій керування підприємством. Претензії маркетингу на пріоритет у сфері керування цілком об'єктивні, тому що він забезпечує підприємству рішення найважливішої проблеми -- виживання на ринку. Сьогодні визнання цього на практиці виражається в наділенні маркетингової служби широкими повноваженнями і великою відповідальністю, підпорядкованістю її прямо одному з перших (а іноді і першому) обличчя в керуванні підприємством. Маркетинг не відразу знайшов своє втілення в системі керування підприємством. Цьому передувало кілька історичних етапів становлення управлінської теорії. На думку багатьох дослідників, кожному етапу відповідає своя чи методологія концепція менеджменту.

Процес прийняття рішення про покупку споживчих і промислових товарів

Процес прийняття споживачем рішення про покупку здійснюється п'ятьма етапами, через які проходить споживач: усвідомлення проблеми, пошук інформації, оцінка варіантів, рішення про покупку, реакція на покупку.

Процес покупки починається з того, що покупець усвідомлює свою проблему чи потребу придбання товару. Він почуває різницю між реальним і бажаним станом. Нестаток чи потреба може бути порушена внутрішніми (один зі звичайних людських нестатків - голод, спрага і т.ін.) і зовнішніми (пов'язаними з рекламою і т.ін.) подразниками.

На цьому етапі діячу ринку необхідно виявити обставини, що підштовхують людину до усвідомлення проблеми: які саме відчутні нестатки чи проблеми виникли; чим викликане їхнє виникнення; яким чином вивели вони людину на конкретний товар.

Якщо товар, потрібний споживачеві, легкодоступний, то для його покупки немає необхідності в пошуку інформації про товар. У протилежному випадку можливий пасивний і активний пошук інформації. При пасивному пошуку потреба у чомусь відкладається у пам'яті споживача і при зіткненні з потрібною інформацією вона активізується. При активному пошуку використовуються наступні джерела інформації: особисті джерела (родина, друзі, сусіди і т.ін.); комерційні джерела (реклама, продавці, дилери, упакування, виставки); загальнодоступні джерела (засоби масової інформації, громадські організації споживачів і т.ін.). Працівники ринку повинні знати визначення наступних понять. Повний комплекс - це перелік усіх доступних споживачу токарів. Комплекс поінформованості - це перелік товарів з повного комплексу знайомих вже споживачу товарів. Комплекс вибору -це перелік товарів, що відповідають купівельним критеріям.

У зв'язку з цим підприємство повинно розробити такий комплекс маркетингу, який би вводив товарний знак у комплекс поінформованості і комплекс вибору. Крім цього, завданням діяча ринку є виявлення джерел інформації, порівняльну їхню інформаційну оцінку і встановлення напрямків підвищення інформаційного забезпечення просування товару.

Оцінка варіантів веде до ранжирування об'єктів у комплексі вибору. В основі оцінки варіантів товару покладено о властивості. Однак ці властивості мають різну значимість для споживача. Виходячи зі своїх переконань про марки товарів, споживач приписує властивостям деяку функцію корисності. Це в сукупності і визначає оцінку кожного товару. Однак при придбанні товару необхідно враховувати ще два фактори: відношення до покупки інших людей і непередбачені фактори обстановки.

Рис. 1 Модель ухвалення рішення про покупку

Діяч ринку повинен знати реакцію покупця на куплений товар. Якщо властивості товару відповідають очікуванням покупця, то він задоволений покупкою. Незадоволеність покупкою може бути викликана тим, що продавець перебільшив експлуатаційні характеристики товару, або у споживача склалися занадто високі вимоги. Тому продавець повинен давати правдиву оцінку експлуатаційним властивостям товару.

Якщо покупець задоволений придбаним, він буде рекламувати цей товар і надалі купить його знову.

У випадку незадоволеності покупкою споживач може повернути продавцю товар, поміняти його на інший, продати чи перепродати. В усіх цих випадках продавець несе втрати, що виражаються у зниженні обсягу продажів, в антирекламі товару і т.ін.

Методика розрахунку ціни

Ціни на товар формуються під впливом певних обмежень. З одного боку, ціна виробленого фірмою продукту має принести прибуток, тобто не повинна бути нижчою за певний припустимий рівень. З іншого боку, надто висока ціна також може негативно позначитися на попиті, як наслідок -- товар не купуватимуть. Отже, правильний розрахунок ціни на товар є дуже важливим чинником успішної діяльності фірми. Існує багато методів встановлення ціни. Розглянемо найпоширеніші з них.

Метод середніх витрат плюс прибуток. Використовується при виконанні державних замовлень (військово-промислового комплексу, космічних програм, науково-дослідних розробок, будівництві, створенні унікального устаткування тощо), коли необхідні витрати передбачити дуже важко. Ціна на товар визначається за формулою

Ц = С + Р(С + А), (5.1)

де С -- фактичні витрати виробництва; Р -- середня норма прибутку на ринку, що встановлюється у відсотковому співвідношенні до загальної суми витрат; А -- адміністративні витрати й витрати, пов'язані з реалізацією товару.

У разі використання цього методу виробники, встановлюючи ціну, зважають переважно на витрати, а не на попит на товар. Крім того, спрощується процес визначення ціни. Метод зручний, якщо не доводиться коригувати ціни. Проте при застосуванні цього методу конкуренція в галузі зводиться до мінімуму. Це, у свою чергу, має як позитивні, так і негативні сторони.

Метод встановлення ціни на підставі аналізу беззбитковості. Сутність цього методу полягає у визначенні взаємозв'язку між постійними й змінними витратами виробництва, а також валовими надходженнями.

Припустимо, що постійні річні витрати компанії (рис. 5.1) становлять 10 тис. гр. од. Наприкінці року обсяг реалізації товарів має досягти 5000 шт. Протягом року валові витрати (Св) постійно збільшуються і складаються з витрат постійних (Спост) і змінних (Сзм). Наприкінці року валові витрати становили 10 * 5000 = 50 тис. гр. од. Обсяг валових надходжень (Вп) постійно збільшується і наприкінці року має становити 75 тис. гр. од. Точка беззбитковості (Т6) показує, що з досягненням обсягу продажу ЗО тис. гр. од. фірма окупить свої витрати. Зі збільшенням обсягу продажу вона починає отримувати прибуток. Тобто для отримання фірмою прибутку 25 тис. гр. од. обсяг реалізації товарів має досягти 5000 шт.

Метод максимізацїі прибутку. Мета цього методу -- одержати короткостроковий максимальний прибуток. Таку модель використовують тоді, коли відомі функції попиту та пропозиції. Функція попиту описує прогнозний обсяг збуту в певний період за різними цінами. Припустимо, що за допомогою статистичного дослідження попиту фірма отримує таку залежність:

Q=1000-4Ц,

де Q-- обсяг попиту на товар;

Ц -- ціна за одиницю продукції.

Функція витрат визначає сукупні витрати Св на виробництво будь-якої кількості товару (попиту на товар) за певний проміжок часу. У найпростішому вигляді функція сукупних витрат буде такою:

Cв=Спост +СзмQ

Метод встановлення ціни на основі торгів. Сутність цього методу полягає в тому, що замовник (покупець) оголошує конкурс на виробництво товару з певними техніко-економічними показниками. Отримавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт з виробником, який пропонує найвигідніші умови. Метод застосовують при спорудженні великих об'єктів (підприємств, сховищ, електростанцій тощо).

Метод урахування ступеня залежності від потужності чи продуктивності аналогічного товару . Ціну визначають за формулою

Цн/Цб=Nн/Nб

де Цн, Цб -- ціна устаткування відповідно нового та базового;

Nб,н -- потужність, або продуктивність, устаткування відповідно нового та базового.

Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності. Ціну обчислюють за формулою

Цн = Ц6 (Iт.п(lg B/F lg Q) - Iе.п(1 - F)/F,

де Iт.п , Iе.п. -- групові параметричні показники (технічна та економічна групи показників конкурентоспроможності); В -- частка ринку базисного товару;F -- коефіцієнт участі на паях (одиничний показник ціни продажу виробу); Q-- показник, що відображає співвідношення попиту й пропозиції на базисний товар з урахуванням престижності фірми.

Метод визначення ціни за комерційними умовами. Ціну комерційну обчислюють у відсотках за формулою

Цк = 8,3*100,5Сб

де Цк -- величина зміни в ціні; Сб -- середній банківський відсоток при кредитуванні операції;

Сутність, цілі, форми і програми пропаганди

Стан ринку в Україні вимагає від підприємств для формування попиту на свою продукцію не тільки встановлювати конструктивні зв'язки з клієнтами, дилерами та постачальниками, а й тісно співпрацювати з громадськістю, тобто створювати коло заінтересованих потенційних споживачів, поширюючи позитивну інформацію про себе та виправляючи через засоби масової інформації думку про події, які не є виграшними для них або їх товару. Для досягнення цієї мети застосовують такі складові комплексу маркетингових комунікацій, як паблік рилейшнз та пропаганда.

У маркетингу пропаганда не посідає значного місця в рейтингу засобів маркетингових комунікацій щодо охоплення аудиторії та передбачає добровільне, безоплатне інформування суспільства індивідуумом через коло його власних знайомих. Йдеться про те, що, з одного боку, споживач, який купив товар, обов'язково поділиться новиною зі своїми знайомими та родичами. Якщо покупка була вдалою, він порадить їм також придбати цей товар, виходячи з міркування: "Якщо мені добре, треба, щоб і вам було добре". Якщо куплений товар не сподобається, то споживач повідомить про це з метою порадити близьким не купувати його.

Пропаганда (public relations -- англ. громадські зв'язки; publicity -- публічність, гласність) -- організація громадської думки з метою забезпечення успішного функціонування підприємства, поліпшення його репутації. Здійснюється, як правило, через засоби масової інформації. Є однією з функцій маркетингу, яка сприяє встановленню й підтримуванню спілкування, взаєморозуміння та співпраці між підприємством і громадськістю. Вона включає розв'язання різних проблем, а саме: забезпечує керівництво підприємства інформацією про громадську думку і підтримує його в стані готовності до постійних змін; забезпечує діяльність керівництва підприємства в інтересах громадськості; утверджує дослідження громадської думки та відкрите спілкування з громадськістю як основний спосіб діяльності фірми.

З іншого боку, працівник підприємства, який добре знає технологію виготовлення продукту чи особливі властивості товару власного підприємства, без будь-яких корисливих мотивів запропонує своїм близьким скористатися (або не скористатися) ним (на відміну від планових заходів комунікаційної політики, у тому числі й паблік ри-лейшнз, а також персонального продажу, де ставиться мета продажу якомога більшої кількості товару).

Крім того, пропаганда використовується в політиці та релігії, коли йдеться про фанатичне пропагування будь-якої ідеї.

Зіставлення пропаганди та паблік рилейшнз свідчить, що вони є мистецтвом переконання людей і впливу на їхню думку. Але пропаганда здійснюється особою, яка прямо не зацікавлена у поліпшенні показників діяльності підприємства, тобто вона не передбачає кризових ситуацій і не запобігає їм, а також не підтримує готовність у потенційного споживача до необхідних змін. У паблік рилейшнз і пропаганді передбачається двобічне спілкування, тобто діалог. Логіка пропаганди більшою мірою спрямована на досягнення консенсусу в процесі купівлі-продажу, а не на досягнення конкретного результату.

Напрями зусиль пропаганди у маркетингу схематично показано на рис. 6.1.

У родині або в невеликому колі друзів, знайомих немає серйозних перешкод для спілкування і вільного обміну думками, але навіть тут цілком можливе недостатнє розуміння. У суспільному або комерційному житті "члени родини" віддалені один від одного, і відсутність особистого контакту заважає налагодженню співробітництва і досягненню взаєморозуміння. Важливі складові більшості програм пропаганди щодо завоювання надійної репутації -- створення атмосфери довіри і здійснення єдиної стратегії.

Функції каналів розподілу товарів і основні проблеми їх формування

Просування кінцевого продукту інформаційного виробництва суттєво різниться від просування інших товарів, оскільки для нього не потрібні спеціальні складські приміщення (за винятком апаратних засобів і комплектування), під'їзні шляхи та транспорт, оптові бази і т. ін., на що припадає майже половина всіх витрат на просування товару. Чим менше каналів просування інформаційних продуктів, тим швидше та дешевше воно відбувається. Більшість виробників пропонують свої товари ринку через посередників. Кожний з них прагне сформувати свій канал розподілу.

Інституційний аналіз інформаційного ринку продавців визначить усіх його суб'єктів: виробників, дистриб'юторів, дилерів, брокерів, роздрібних продавців, схему їх відносин, структуру каналів розповсюдження інформаційних товарів і послуг.

Канал розповсюдження -- це сукупність фірм чи окремих осіб, які взяли на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача. При цьому виробник втрачає контроль над подальшим збутом цього товару. Проте не всі фірми-виробники мають власні канали розподілу, якщо капітальні вкладення в основний бізнес приносять більший прибуток. Використання посередників пояснюється ефективним забезпеченням ними досяжності товару і доведення його до цільових ринків завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації діяльності і тим, що посередник пропонує фірмі більше, ніж та в змозі зробити сама.

Канали розповсюдження -- це той шлях, який вироблений товар проходить від виробника до кінцевого споживача, з урахуванням усіх посередників.

Функції каналу збуту полягають у такому:

Дослідна робота: збирання інформації, необхідної для планування та організації збутового маркетингу.

Стимулювання збуту: створення і розповсюдження комунікацій інформування про товар.

Установлення контактів: налагодження і підтримування зв'язків з потенційними покупцями.

Пристосування товару: припасовування товару до вимог споживача. Особливо це стосується таких видів діяльності, як виробництво, монтаж і збут комп'ютерної техніки.

Проведення переговорів: спроби узгодити ціни та інші умови для наступного акту передачі власності чи володіння.

Організація руху товарів: транспортування та складування товарів.

Фінансування: пошук і використання коштів для покриття витрат на функціонування каналу.

Прийняття ризику: узяття на себе відповідальності за функціонування каналу.

Виконання перших п'яти функцій сприяє укладанню угод, а останні три -- завершенню вже укладених.

Реалізація кожної з цих функцій потребує певних ресурсів і може виконуватися різними членами каналу. Якщо вони виконуються виробником, то зростають його витрати, а отже, і ціни; якщо посередником, то він має отримувати додаткові кошти для покриття власних витрат на організацію робіт. Питання про те, кому виконувати функції, є питанням про відносну ефективність і результативність каналу. Перерозподіл функцій потребує його перебудови.

Нині, в час масового вторгнення Internet у бізнес-процеси, автоматично виникають нові проблеми щодо організації їх, структури, взаємовідносин тощо.

Конфлікт каналів виникає в тому разі, коли новий канал продажу товарів або послуг (наприклад Internet) загрожує поглинути інший, уже налагоджений канал тієї самої організації (наприклад, мережу її дилерів або мережу прямої роздрібної торгівлі). Проте можна мати прекрасну групу фахівців, провести глибокий аналіз можливостей Web, але без ефективного каналу продажу і всі зусилля виявляться марними просто через небажання вищого керівництва щось міняти. Подібного роду конфлікти зустрічалися й раніше, але пильну увагу ця проблема привернула до себе в останні роки у зв'язку з поширенням електронної комерції. Виникла загроза використання прямого продажу кінцевим покупцям. Переважна більшість виробників (80%), що використовують Internet у торгівлі, вважають, що всі інші канали мирно співіснують з ним, 10% виробників упевнені, що Internet зменшив потребу в інших каналах збуту і спровокував конфлікт каналів.

Список використаної літератури

Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2004. - 645 с.

Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 560 с.

Котлер Ф.Основы маркетинга: Пер. с англ. - К.,М.,СПб.: Вильяме, 1998.-1055с

Примак Т. О. Маркетинг: Навч. посіб. - К.: МАУП, 204 - 228 с.: іл.. Бібліограф.

Шинкаренко В. Г., Дмитрієв І. А., Криворучко О. М. Маркетинг: Навч. посібник. - Харків: ХНАДУ, 2002. - 307с.