Можливості маркетингу в ресурсозбереженні

Сумський державний університет

Можливості маркетингу в ресурсозбереженні

О.С. Тєлєтов, канд. екон. наук, доц.

Як відомо, основа економічного зростання і забезпечення економічної безпеки будь-якої країни - виробництво товарів промислового призначення - один із найскладніших і найрозгалуженіших напрямів промисловості. Ще декілька років тому Україна була експортером прокату труб, хімічної продукції, важкого, середнього і точного машинобудування, до якого відносять вироби космічного та авіаційного призначення, приладобудування, суднобудування, вагонобудування, гірничошахтне устаткування, виробництво електродвигунів, вантажних та легкових автомобілів тощо, а за споживанням електроенергії на душу населення перебувала на другій позиції у світі.

Власними природними паливно-енергетичними ресурсами Україна забезпечена менш ніж на 50%. Через відпрацювання запасів нафти і газу, погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля та його недостатню конкурентоспроможність у порівнянні з іншими джерелами енергії, цей показник ще знижуватиметься, якщо процес енергозбереження не стане основною частиною стратегічного розвитку як окремих підприємств, фірм, установ, так і держави в цілому.

Як підтверджено в [1], обсяги споживання електроенергії залежать в основному від темпів і рівнів економічного розвитку країни. Нині Держкомстат України під певну політичну кон'юнктурну ситуацію використовує то вартісні, то натуральні показники, які не дають можливості простежити реальний стан справ та часто-густо збивають з пантелику не тільки населення, а й економістів, виробничників, науковців та інших фахівців [2]. Наприклад, за даними Держкомстату України, при збільшенні обсягів виробництва в 2000 році в середньому в 1,2 разу в порівнянні з 1999 роком обсяги споживання основних енергоресурсів (електроенергії та газу) скоротилися відповідно на десять та вісім відсотків. Це може бути лише у разі стрімкого зниження енергоємності порівнюваних галузей в середньому на 25-40%, що проблематично для будь-якої країни, а для України на даному етапі розвитку просто неможливо. Результат такого подання даних не дає якісних змін ні в економічному стані держави, ні в добробуті населення. Традиційно потужні галузі - гірничодобувна промисловість та металургія - не дають в бюджет бажаної частки.

В умовах поступового подорожчання більшості ресурсів, які Україні доводиться експортувати в значних обсягах, заощадженні електроенергії та переходу на енергозбережні технології немає альтернативи. І якщо при сталому виробництві вдається щорічно заощаджувати на ресурсах, це показник покращання загальноекономічної ситуації в нашій державі. Для економії енергоресурсів необхідно застосовувати ресурсозбережні технології, які можуть дозволити собі лише підприємства, що успішно працюють в ринкових умовах у результаті переорієнтації з виробничої до маркетингової концепції. З іншого боку, ресурсоутворюючі галузі ще досі не використовують маркетингову концепцію виробництва - створення споживачеві найсприятливіших умов використання їх продукції. На відміну від поняття класичного маркетингу [3], що попит на товари промислового призначення зумовлюється попитом на продукцію широкого вжитку, можна сказати, що попит на ресурсоутворюючі галузі є завжди. Різниця між ситуацією у вітчизняній промисловості та інших країнах в тому, що там ресурсоутворюючі підприємства залежать від кінцевого товаровиробника, а в Україні навпаки - кінцевий товаровиробник від них.

Розглянемо маркетингові можливості провідних українських підприємств деяких галузей промисловості, що в недалекому минулому характеризували економічний потенціал України. Машинобудування хоч і залишається одним із лідерів серед інших галузей за зростанням промислового виробництва (близько 10%, табл.1), збільшує виробничі показники за рахунок експорту (переважно в Росію), а підприємства, чия продукція зорієнтована на внутрішній ринок здебільшого, збиткові і змушені скорочувати обсяги виробництва. Це, головним чином, зумовлено заборгованістю споживачів за одержану продукцію (у тому числі Міністерства оборони України). Наприклад, збитки гіганта вітчизняного машинобудування Харківського заводу ім. Малишева за 2002 рік склали 15.5 млн. грн. [4].

Таблиця 1

Рейтинги доходів підприємств машинобудування

Тепер розглянемо автомобілебудування, результатами діяльності якого користуються приблизно в рівних частках як підприємство-виробник, так і кінцевий споживач. Сумарний обсяг виробництва та збирання цієї галузі склав у 2002 році 55 тис. одиниць, з яких автобусів та вантажівок лише близько 5 тисяч, що значно менше, ніж у попередньому році. На відміну від виробників легковиків СП «АвтоЗАЗ-Daewoo”, “ЛуАЗ”, “Єврокар”, “КримавтоГАЗ”, ЗАО “АнтоРус”, що збільшили виробництво, випуск автобусів зменшився на 35% і склав усього 1800 одиниць. Кількість підприємств, які збирали автобуси у 2001 році, зменшилася з одинадцяти до семи. У 2002 році Львівський автобусний завод, що випустив лише 307 машин, втратив лідерство у галузі. Це пояснюється модернізацією технічної бази та підготовкою нового модельного ряду. У 2001 році ЛАЗ почав реанімацію підприємства з випуску найстарішої та масової моделі ЛАЗ-695. Цей несподіваний маневр було проведено з двох причин. Перша - техніка славнозвісного виробника до нинішнього часу користується попитом на ринках країн СНД та азіатських держав. Друга - за час, поки апробовані автобуси закриватимуть ринкову „нішу” ЛАЗу та приноситимуть прибуток (пікова потужність становить 270 автобусів на місяць), завод встигне оптимізувати виробництво та перейти до випуску принципово нового модельного ряду. Нові машини збиратимуться на базі кузова ЛАЗ-42078. Вже активно ведуться конструкторські роботи, і невдовзі буде підготовлена документація на нову машину, а потім відбудеться її презентація. Під середньострокову програму зміни модельного ряду проводиться переоснащення заводу, 90-95% обладнання якого вже відпрацювало більше п'яти років. Змінилися і підходи до розроблення нової техніки. Конструктори і технологи працюватимуть на новій техніці, якої до цього часу не було на території України, оновлюються технологічні ланки, що дозволяє підвищувати якість продукції та знизити собівартість тощо. В подальшому підприємство планує випуск приміського та туристичного автобусів, а також тролейбуса [5]. Як відомо, загальний обсяг інвестицій в 2002 році склав 3,5 млн. доларів.

Виробництво вантажівок скорочується ще істотніше. У 2002 році воно зменшилося на 66,7%. Деякі заводи “УкрВолгатехсервіс”, “Чернігів-Автодеталь”, ”Автоагрегат” взагалі припинили виробництво вантажівок через нерентабельність, а “КримавтоГАЗ” та “КрАЗ” знизили обсяги виробництва. За словами президента ХК “АвтоКрАЗу” Олексія Юрійовича Кучеренка, покращання роботи холдінга з 2003 року вбачається в двох напрямках - активізації маркетингової політики і реструктуризації управлінського апарату (створення ефективного менеджменту). Це рішення прийняте за підсумками минулого року через недоробки у збутовій політиці (“чекали, поки споживач сам зацікавиться продукцією”), політику протекціонізму до своїх товарів на деяких зовнішніх ринках, зокрема російському, де реалізується близько двох третин вироблюваної продукції (для порівняння на внутрішньому лише 15%), та непомірно “роздутий” керівний персонал. Разом з цим необхідно знайти резерви для зниження собівартості продукції на 15-20% за рахунок зниження невиробничих витрат та поступово збільшити випуск автомобілів (потужності підприємства дозволяють випускати 30 тис. автомобілів на рік, а в 2002 році випущено лише 1,5 тис.). Вдосконалення каналів розподілу передбачається шляхом створення довготривалих зв'язків із провідними російськими нафтовими компаніями, розширення представництва на ринках Казахстану, Узбекистану, Туркменістану та Азербайджану, а також Єгипту, В'єтнаму, Аргентини, Чилі, Еквадору.

Таблиця 2

Рейтинги доходів автомобілебудівних підприємств

Однією з найпотужніших галузей вітчизняної промисловості, що випускає матеріали, є трубна промисловість. У 2002 році виробництво труб в Україні скоротилося в порівнянні з 2001 роком майже на 10 %, що характеризується загальним спадом обсягів споживання, погіршенням кон'юнктури світового ринку, квотуванням Росією, яка є найбільшим споживачем вітчизняних підприємств, обсягів поставок. Експорт труб у Росію знизився на 48%, а частка останньої у структурі експорту - зменшилася вдвічі У недалекому минулому Росія була головним споживачем труб. В окремі роки обсяги поставок на російський ринок наближалися до 1 млн. тон на рік (дані Держкомстату СРСР та України).. Враховуючи, що споживання на внутрішньому ринку досі незначне (втричі менше за обсяги виробництва) і це за умов нагальних потреб у водогазопроводних та інших видах зварюваних труб, можна поставити питання, за рахунок чого обсяги виробництва не зменшуються (табл. 3)? По-перше, це переорієнтація на поставку до Російської Федерації високоліквідної продукції, що частково дозволило зберегти валютні надходження, а по-друге, збільшення експортних поставок майже вдвічі (з 25,7% до 50%). За даними експертів, кількість країн-споживачів труб українських виробників досягла 89, причому значне зростання відбулося за рахунок країн Північної та Латинської Америки, Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Африки. Необхідність диверсифікації експорту position позитивно вплинула на інтенсифікацію маркетингових чинників організації виробничої діяльності, зокрема product - підвищення частки продукції за світовими стандартами та проведення заходів з технічного переозброєння підприємств, promotion - вдосконалення стратегії збуту і сервісного супроводження та ін.

Таблиця 3

Рейтинги доходів підприємств трубної промисловості

На жаль, на підприємствах, що випускають товари виробничо-технічного призначення, стан гірший. Різко зменшилася кількість створених і освоєних зразків нових типів техніки (табл. 4).

Таблиця 4

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Гудима О.М. Деякі пропозиції щодо формування основних положень енергетичної політики в Україні на межі тисячоліть // Маркетинг в Україні.- 2000.- №2. - С. 8-10.

Тєлєтов О.С. Маркетинг продукції виробничо-технічного призначення. - Суми: Вид-во Сумського державного університету. - 2002. - 231 с.

Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990. - 736 c.

Технічний фальстарт // Рейтинг. - 2003. - №1. - С. 58.

ЛАЗ взяв курс на новий модельний ряд // Галицькі контракти (Український діловий щотижневик.). - 2002.- №10. - С.21.

Леонов В. “Серп и молот” в осаде // Коммунист.-2003.- № 92- С.2.

Тєлєтов О.С., Зобова С.Є. Механізми стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві //Механізм регулювання економіки. - 2003.- №1.- С. 63-69.

Ивченко В. «Сумыхимпром» ожидает крупных инвестиций // Данкор. - 2003.- №47.- С. 3.