1. Роль, задачі і особливості торгівлі в Україні в ринкових умовах

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах -- більше ніж 450 млрд. грн. щороку, формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу, кон'юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Функціональна структура являє собою склад елементів, що виражають основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі канали: «Матеріально-технічне забезпечення», «Заготівля сільськогосподарської продукції» і «Торгівля товарами народного споживання». Усі вони в різних формах опосередковували обмін і формували сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво трансформується.

«Матеріально-технічне забезпечення» і «Заготівлі сільськогосподарської продукції», для яких характерно усуспільнення, лімітація матеріально-технічного потенціалу, ресурсів, централізація їх розподілу, не вписуються в ринкову систему і гальмують широке використання товарно-грошових відносин.

Оскільки ці канали займають 3/4 економічного обороту, то закономірно постає проблема їх адаптації до нових масштабів товарно-грошових відносин і відповідної інтеграції в єдину систему торгівлі, як це практикується в більшості країн.

Таким чином, «Матеріально-технічне забезпечення» перетворюється на оптову торгівлю засобами виробництва, а «Заготівля сільгосппродукції» -- на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі «Торгівлі», як це практикується в країнах ринкової орієнтації.

Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше наявні організаційні форми в одну групу.

2. Особливості функціонування господарських товариств в умовах конкуренції

В умовах сучасної ринкової економіки поняття конкуренція загострилося настільки, що майже не існує жодного товару, котрий би не виготовлявся, як мінімум, двома виробниками. А це вже і є конкуренція. Кожний виробник продукції намагається зробити свій навіть звичайний буденний товар в чомусь неповторним, і це в свою чергу (якщо виробник вгадає щодо зміни) підвищить конкурентноздатність продукції, а отже і самого підприємства. Тому зараз питання про підвищення конкурентоспроможності продукції є досить актуальним і менеджери підприємства постійно повинні займатися цим питанням.

Конкурентні переваги організації поділяються на два типи:

* Переваги високого рангу, пов'язані з наявністю в підприємства високої репутації, кваліфікованого персоналу, патентів, розвиненого маркетингу, заснованого на використанні сучасних технологій, сучасного менеджменту, довготривалих зв'язків з покупцями. Вони довше зберігаються і дають змогу досягати вищої прибутковості організації.

* Переваги низького рангу, що базуються на використанні дешевої робочої сили, доступності джерел сировини, не такі стійкі, оскільки можуть бути скопійовані конкурентами.

Конкурентні переваги не є вічними, вони завойовуються та утримуються тільки завдяки постійному вдосконаленню сфер діяльності. Основними напрямами захисту конкурентних переваг можуть бути монополія на ринку, патенти, ноу-хау, доступ до джерел сировини або до комунікацій. При визначенні конкурентних переваг організація має орієнтуватися на запити споживачів і пересвідчитися в тому, що ці переваги є цінними для них.

Конкуренція є визначальною рушійною силою підприємства. Конкуренція -- це боротьба між суб'єктами господарювання економічної сфери за більш вигідні умови виробництва та продажу товарів, послуг. Термін «конкуренція» на сучасному етапі широко вживається не тільки у виробничій чи торговельній сфері, а й в інших сферах людської діяльності, зокрема у некомерційних. Це одна з економічних форм розвитку продуктивних сил в умовах товарного виробництва, є по суті комерційне суперництво з метою виготовляти і продавати більше, ніж хтось інший.

Конкуренція є неприкритою формою поширення економічної влади, а тому потребує всілякого регулювання та обмеження можливостей зловживання нею. Дослідження конкуренції та рішення, прийняті на їх підставі, варті чого-небудь за умов перевищення пропонування товарів над попитом, тобто коли купівля-продаж товарів здійснюються за наявності ринку покупця. Саме через намагання надати товарам фірми більш привабливих характеристик, створення кращих сервісних умов продажу та експлуатації товарів і виявляється конкуренція. Переваги отримує та фірма, яка пропонує не просто досконаліший товар, а кращий спосіб задоволення потреби. У разі зіткнення інтересів окремих виробників або продавців товарів і послуг кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше і стабільніше положення, в тому числі за рахунок послаблення або навіть банкрутства конкуруючих підприємств. Існують різноманітні форми та методи конкурентної боротьби, які по-різному впливають на підприємницьку діяльність і конкурентоспроможність фірми.

Конкуренція відіграє важливу роль як рушійна сила розвитку економічних систем, змушує підприємців мобілізувати всю енергію і здібності для підвищення конкурентоспроможності своїх підприємств. На ринку завжди існує видима і невидима конкуренція. Передусім представником видимої конкуренції є товар.

Товар -- це продукт людської діяльності, який через обмін здатний задовольняти потребу. Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен відповідати двом основним вимогам, мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку і відзначатися конкурентоспроможністю, щоб придбання саме цього товару було для покупця вигіднішим і зручним порівняно з іншими товарами. Між споживчими властивостями товару та його конкурентоспроможністю існує закономірність, і кожний конкурентоспроможний товар наділений споживчими властивостями, але не кожен товар конкурентоспроможний. Конкурентоспроможність -- це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.

Конкурентоспроможність товару -- поняття складне і комплексне. Воно залежить від продуктивності праці, системи оподаткування, технічних, технологічних та інших нововведень. Конкурентоспроможність -- це передусім відповідність товару технологічним, комерційним та іншим характеристикам.

Предметом конкуренції є товар. Останній виготовляють і продають для того, щоб задовольнити певну потребу споживача та обміняти на гроші покупця. З огляду на те, що одна й та ж потреба може бути задоволена різними товарами за принципово різними способами, то і предмет конкуренції розглядають у вузькому та широкому значенні. Предметом конкуренції у вузькому значенні цього слова є товари однієї групи, вони і конкурують між собою. В межах різновидів кожної товарної групи теж має місце конкуренція. У багатьох випадках підприємство, орієнтуючись у конкурентній боротьбі на предмет конкуренції у широкому значенні цього слова, досягає результату. Дискусії з оцінки вагомості складових конкурентоспроможності товарів є стимулом більших можливостей зміни одних складників конкурентоспроможності іншими. Необхідно відзначити, що рівень якості виробу, умови його придбання та експлуатації або споживання мають у забезпеченні конкурентоспроможності товару рівні можливості. Не має перспектив діяльності те підприємство, яке тільки акцентує увагу на виробничо-технічних процесах, забезпечуючи досить високий рівень якості виробу, і не докладає зусиль до продажу й експлуатації товару.

Розв'язання проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції підприємств безперечно вимагає вирішення комплексу техніко-організаційних питань. Разом з тим, ця проблема має і важливий методичний аспект, суть якого полягає в тому, що підвищення рівня конкурентоспроможності товару суттєво ускладнюється через відсутність конкретної, відносно простої та зручної для практичного використання, методики оцінювання даного рівня.

3. Сучасні етапи торгівлі Чернігівської області

Глибина, сутність організації торгівлі може бути розкрита через її зміст, який виявляється в єдності структури й організаційних процесів.

Структура торгівлі містить елементи, організаційні відносини, зв'язки і взаємодію. Крім того, структура торгівлі як соціально-економічна система багатогранна і включає господарську, функціональну, управлінську, технологічну, соціальну, територіальну та інші види структур. При цьому модель системи формують три структури: господарська, функціональна й управлінська. Зовнішньо така модель виражається в організаційній побудові, точніше, в організаційній структурі торгівлі.

Основними елементами організаційної структури слід вважати:

- торговельні об'єкти, торговельні підприємства, (їх підрозділи), об'єднання, організації;

- підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та ін.;

- управлінські органи, підрозділи, служби.

Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають також сукупність відносин і зв'язків. Найбільш характерними для торгівлі є:

- організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини;

- господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні зв'язки;

Система відносин й зв'язків підтримує постійну взаємодію елементів структури торгівлі. При цьому взаємодія елементів може бути пряма і опосередкована.

До організаційної структури слід віднести також об'єкти інфраструктурного обслуговування, які належать безпосередньо торгівлі. Усі елементи організаційної структури взаємопов'язані і взаємодіють між собою.

Організаційна структура виступає важливою, але не єдиною складовою організації торгівлі. До її змісту належать також організаційні процеси, або організаційна діяльність. Під організаційною діяльністю слід розуміти сукупність форм, методів, прийомів та засобів організаційного характеру, які використовуються для організаційного забезпечення функціонування та розвитку торгівлі.

Жодна функція торгівлі не може бути ефективно реалізована без належної організації. Тому за своїм змістом організаційна діяльність в торгівлі складна і багатоаспектна. Вона охоплює як прості торгівельні операції, так і складні процеси оперативного, торгово-технологічного, комерційного, економічного, управлінського характеру.

Сукупність організаційних дій на всіх ієрархічних рівнях у торгівлі може бути зведена до такого переліку укрупнених напрямків:

створення нової організаційної структури;

перебудова, реформування, вдосконалення існуючої організаційної структури;

організаційне забезпечення успішного функціонування організаційної структури та її гармонійного розвитку;

вдосконалення організаційних відносин і зв'язків;

підвищення ефективності взаємодії елементів організаційної структури;

організація операцій, процесів, робіт та їх оптимізація;

диверсифікація торговельної діяльності;

організаційний аналіз і організаційне проектування;

організація взаємодії елементів організаційної структури з суб'єктами поза межами системи;

інтеграція організаційної структури торгівлі на різних рівнях у зовнішнє середовище.

Відкрите акціонерне товариство „Базис” (ВАТ „Базис”) є юридичною особою і здійснює свою діяльність на підставі Статуту.

Знаходиться ВАТ „Базис” за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 70. Телефон: 2-30-87.

Керівництво ВАТ „Базис” здійснюється генеральним директором Склярець Віктором Степановичем.

Підприємство включене до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, має Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Торгівельну діяльність ВАТ „Базис” здійснює на підставі дозволу на право торгівлі і торгового патенту, а також ліцензій на право здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

ВАТ „Базис” має в своєму підпорядкуванні три магазини:

1. Магазин № 10 (м. Чернігів, вул. Любецька, 70);

2. Магазин № 11 (м. Чернігів, вул. Глебова, 31);

3. Магазин № 14 (м. Чернігів. вул. Одинцова, 16).

Загальна площа території, яку займає ВАТ „Базис” - 3000 м 2, кількість приміщень - 24.

За штатним розписом на ВАТ „Базис” працює 250 чоловік. Всі вони здійснюють свою діяльність у відповідності із своїми функціональними обов'язками.

Організаційна структура ВАТ „Базис” являє собою сукупність структурних підрозділів, ділянок і служб, що є функціонально взаємопов'язаними між собою і забезпечують різні напрями комерційно-господарської діяльності підприємства.

Організаційна побудова ВАТ „Базис” базується, виходячи із його реальних потреб і можливостей та оперативно коригується відповідно до поточних змін у напрямах і обсягах його діяльності.

В організаційну структуру ВАТ „Базис” включений комерційний відділ, на який покладається організація і проведення комерційної роботи. Даний відділ очолюється заступником директора і є самостійним оперативно-функціональним елементом організаційної побудови ВАТ „Базис”. Він організує безпосередньо роботу із товарними масами, що закуповуються і реалізовуються товариством, очолює виконання суто технологічних операцій - складування і переміщення товарних потоків. В структурі ВАТ „Базис” працюють головний товарознавець і менеджер з закупівлі товарів, які координують оптові закупівлю і продаж; товарознавці, що працюють з окремими товарними групами за секційним поділом.

ВАТ „Базис” самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Товариство функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат; самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності - ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Діяльність товариства орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевого товарного ринку. Метою ВАТ „Базис” є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у його зоні впливу (зоні обслуговування).

Основною діяльністю ВАТ „Базис” є оптова торгівля з продажу товарів продовольчого асортименту.

ВАТ „Базис” максимально наближений до споживчого ринку і має на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування.

1. Аналіз активу та пасиву баланса підприємства

Таблиця 1

Структура активів підприємства

Таблиця 2

Структура пасивів підприємства

Проведений аналіз активі та пасивів підприємства свідчить про наступне. В цілому за звітний період відбулося зростання вартості майна підприємства на 409,5 тис. грн. . Це було пов'язано зів зростання вартості оборотних активів за рахунок зростання дебіторської заборгованості на 372,0 тис. грн. Відповідно це вплинуло на зростання суми джерел фінансування активів, які зросли на 409,5 тис. грн. Це пов'язано в першу чергу, з негативним ростом кредиторської заборгованості на 438,6 тис. грн. Таким чином можна зробити висновок, що в цілому за звітний період стан майна не покращився, тому значно зросли борги підприємства перед кредиторами та у дебіторів перед підприємством. Все свідчить про незадовільний фінансовий стан даного підприємства. Також негативною тенденцією є зменшення на кінець року суми грошових коштів, основних фондів, інших необоротних активів та запасів. А структурі капіталу значне місце займає позиковий капітал, майже 73%, що свідчить про низьку фінансову незалежність підприємства та загрозу банкрутства.

2. Оцінка ліквідності підприємства

Таблиця 3

Розрахунок показників ліквідності підприємства

При аналізі показників ліквідності можна зробити наступні висновки. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт критичної оцінки, коефіцієнт покриття не відповідають нормативному значенню, оскільки підприємство має значну дебіторську заборгованість та значні борги перед кредиторами. Отже дане підприємство є неліквідним, і не може на даний момент часу погасити свої зобов'язання.

3. Оцінка фінансової стійкості та прибутковості підприємства

Таблиця 4

Розрахунок показників фінансової стійкості

При аналізі показників фінансової стійкості слід зазначити, що всі показники не відповідають нормативним значенням. В зв'язку з відсутністю власних оборотних коштів на даному підприємстві розрахувати деякі показники неможливо. Але розраховані показники свідчать, що дане підприємство є фінансово нестійким.

Таблиця 5

Розрахунок показників рентабельності

Як видно з проведених розрахунків, по всіх видах рентабельності відбулося зменшення показників. Це відбулося за рахунок зменшення суми валового та чистого прибутку. Насамперед зменшилася рентабельність продукції по чистому прибутку на 2,24 %, що свідчить про зниження ефективності використання виробничих фондів. Зменшилася також рентабельність власного на 2,87% та авансованого на 0,79% капіталу, що говорить про неефективне в порівнянні з минулим роком використання наявного капіталу. В цілому головною причиною такого різкого зменшення рентабельності є значне зменшення суми чистого та валового прибутку в порівнянні з попереднім роком.

Висновки та пропозиції

В цілому за звітний період стан майна не покращився, тому значно зросли борги підприємства перед кредиторами та у дебіторів перед підприємством. Все свідчить про незадовільний фінансовий стан даного підприємства. Також негативною тенденцією є зменшення на кінець року суми грошових коштів, основних фондів, інших необоротних активів та запасів. А в структурі капіталу значне місце займає позиковий капітал, майже 73%, що свідчить про низьку фінансову незалежність підприємства та загрозу банкрутства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт критичної оцінки, коефіцієнт покриття не відповідають нормативному значенню, оскільки підприємство має значну дебіторську заборгованість та значні борги перед кредиторами. Отже дане підприємство є неліквідним, і не може на даний момент часу погасити свої зобов'язання.

По всіх видах рентабельності відбулося зменшення показників. Це відбулося за рахунок зменшення суми валового та чистого прибутку. Насамперед зменшилася рентабельність продукції по чистому прибутку на 2,24 %, що свідчить про зниження ефективності використання виробничих фондів. Зменшилася також рентабельність власного на 2,87% та авансованого на 0,79% капіталу, що говорить про неефективне в порівнянні з минулим роком використання наявного капіталу. В цілому головною причиною такого різкого зменшення рентабельності є значне зменшення суми чистого та валового прибутку в порівнянні з попереднім роком.

Отже все вищесказане дає підстави говорити про нестійкий фінансовий стан підприємства.

Література

Бандурка О. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

Буряковский В. Финанси предприятий. Учебное пособие. - Днеп.: Пороги, 1998. - 246 с.

Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1995

Крутик О.Б. Основи финансовой деятельности. - СПб, 1996.

Павлова Л.Н. Финанси предприятия - М.: Финанси, ЮНИТИ, 1998.

Финанси. / Под ред.В.М. Родионовой.- М.: Финанси и статистика , 1995.

Финансовий менеджмент / Авт. Кол. Под рук. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.

Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна.- К.: КНЕУ, 2000.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финанси предприятий: Учебное пособие. - М.: ИНФРА, 1997. - 343 с.

Підприємство ТОВ “Базис”

Баланс за 2006 р.

Керівник

Головний бухгалтер

Підприємство ТОВ “Базис”

Баланс за 2007р.

Керівник

Головний бухгалтер

Підприємство ТОВ “Базис”

Звіт про фінансові результати за 2006 р.

Форма N 2

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Підприємство ТОВ “Базис”

Звіт про фінансові результати за 2007 р.

Форма N 2

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ