У практиці господарювання набули поширення різноманітні форми морального стимулювання і заохочування. Використовуються різні методи визнання результатів творчості, ентузіазму, ініціативи. Це індивідуальні та колективні нагороди, присвоєння почесних звань і титулів, знаків пошани, публічне вручення грамот, сертифікатів, значків, проведення конкурсів і публікацій їх результатів у внутрішньофірмових газетах, бюлетенях [12,73].

До форм негативного стимулювання належить право керівника звільнити або перевести співробітника на нижчу посаду; змінити заробітну плату. Проте найефективнішими методами стимулювання спеціалістів у сфері інноваційної діяльності є самомотивація, тобто стан, коли прагнення до творчої праці виходить від самого працівника за певних умов, які створює організація. Посилена система матеріального і морального стимулювання значно підвищує їх зацікавленість у результатах своєї праці.

З метою заохочення творчості будь-якої людини від ученого до робітника, світова практика накопичила і застосовує широкий спектр організаційних інструментів як на макро- так і на мікрорівнях. Серед них важливими є:

правовий захист інтелектуальної власності;

розвиток патентної системи;

удосконалення системи управління новими знаннями;

послаблення формалізації організаційної структури і розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;

раціональна організація праці та гнучкі режими роботи;

організація проведення загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства;

модифікація поведінки персоналу, створення відповідного соціально- психологічного клімату в колективі, державі.

Стимулювання винахідницької активності здійснюється на всіх рівнях управління - від уряду до підприємства. На першому рівні формується державна політика сприяння розвитку новаторства і винахідництва в країні. З цією метою приймаються відповідні закони, розробляються комплексні програми, різнобічні форми й методи державного механізму, які стимулюють винахідницьку діяльність.

Центральне місце в правовому полі регулювання винахідництва посідають правові аспекти охорони інтелектуальної власності - конституційні та федеральні закони, укази, постанови міністерств і відомств, різні цивільно-правові договори та ін. [6, 32].

У наш час більшість країн визнають три основні типи захисту інтелектуальної власності: патенти, що закріплюють за автором право на винахід; авторське право, яке поширюється на твори у сфері науки, літератури і мистецтва; товарний знак на вироби компанії [10, 235].

Патент - це документ, що засвідчує авторство і надає його власнику виключне право на винахід. Він підкріплений промисловим зразком або реєстрацією товарного знаку. Згода на використання винаходів виражається шляхом видачі (продажу) ліцензії на часткове чи повне використання патентних прав. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, технічних, художніх і інших винаходів розмножувати їх і продавати. Авторське право діє протягом всього життя творця.

Успішне проведення науково-технічної й інноваційної політики в Україні неможливе без активізації творчої індивідуальності і винахідництва, що безпосередньо пов'язано з розвитком як вищої, так і професійної освіти. Матеріально-технічна база багатьох (особливо технічних) вищих навчальних закладів сьогодні є застарілою, потребує оновлення, як і методи навчання. Зруйнована також система галузевих інститутів підвищення кваліфікації, у підприємств відсутні кошти для внутрішньофірмової підготовки кадрів, знизилась мотивація до винахідницької діяльності [9, 105].

Для розгортання винахідництва та інноваційної творчості в державі, на думку спеціалістів, необхідно підготувати відповідне підґрунтя. Це передусім створення всеохоплюючої стратегічної концепції і програми розвитку народного господарства на основі інноваційної моделі, запровадження економіко-правового механізму, стимулюючого інноваційну діяльність на всіх рівнях; подальше вдосконалення патентного законодавства та його виконання; регулювання торгівлі ліцензіями; захист прав і інтересів вітчизняних новаторів, створення сприятливих соціально-економічних умов для активізації творчої молоді. Необхідно визнати недопустимим скорочення питомої ваги бюджетного фінансування науки і освіти у ВВП . Слід створити умови, використовуючи іноземний досвід, для посилення зацікавленості навчальних закладів, студентів, викладачів, усіх верств населення в активізації творчості.

Розділ 2. Аналіз ефективності інноваційної діяльності СП ЗАТ "Теріхем-Луцьк"

Проведемо оцінку інноваційної діяльності підприємства СП ЗАТ "Теріхем- Луцьк" за 2001-2003 роки. В період з 2001-2002 років підприємство не розробляло і не впроваджувало в дію ніяких інноваційних проектів. Уся продукція СП ЗАТ "Теріхем-Луцьк" вироблялася на одній лінії по виробництву поліпропіленової плівки, яка була введена в дію словацьким підприємством АО Хемосвіт.

В 2003 році СП ЗАТ "Теріхем-Луцьк" придбало нову лінію для виробництва поліпропіленової плівки господарського призначення. Так як, ця лінія не нова, тобто використовувалася раніше на словацькому підприємстві по виробництву поліпропіленової плівки, то СП ЗАТ "Теріхем-Луцьк" закупило деяке обладнання, щоб удосконалити лінію. Підприємством було придбано такі частини устаткування, як:

екструдер за 298 тис. євро;

два кристалізатора - 6 тис. євро;

дозуючий насос - 4,5 тис. євро;

охолоджуючий радіатор - 40 тис. євро;

компресор - 5 тис. євро;

кондиціонер - 3,5 тис. євро.

Після заміни деяких частин обладнання, тобто часткової реконструкції, лінія стала давати ефективніші результати. Але, з огляду на те, що лінія була у вжитку, часто спостерігається брак у виробництві плівки. Тому СП ЗАТ "Теріхем-Луцьк" запланувало протягом 2005-2007 років, ввести в дію нове обладнання по переробці не якісної, тобто бракованої плівки.

Після проведення переговорів з словацьким підприємством АО Хемосвіт, була узгоджена ціна обладнання по переробці плівки. Вона складає 15 тис. євро. У цю ціну були включені витрати на транспортування і введення лінії в дію.

Особливістю інноваційного проекту є його спрямованість на перспективу, передбачення якої пов'язано з невизначеністю, а отже, з комерційним (підприємницьким) ризиком. З урахуванням рівня ризику інвестиційні проекти можуть бути класифіковані на надійні, що характеризуються високою вірогідністю отримання гарантованих результатів, і ризикові, для яких характерний високій ступінь невизначеності витрат і економічних результатів. Науково-технічні інноваційні проекти, як правило, відносяться до категорії ризикованих. Щоб оцінити ефективність впровадження інновацій на підприємстві, необхідно буде розрахувати такі показники:

індекс рентабельності, що характеризує відношення доходів до наведених на цю ж дату інноваційних витрат. Він визначається, як величина доходів, наведених до моменту початку реалізації інновації - до величини інвестицій в інновації. Іншими словами, тут порівнюються дві частини потоку платежів: дохідна і інвестиційна;

інтегральний ефект, що дозволить нам оцінити величину різниці результатів й інноваційних витрат за розрахунковий рік, доведених до одного, початкового року. Визначення інтегрального ефекту допомагає вибрати напрями вкладення засобів в інновації;

чистий дисконтований дохід (ЧДД) - визначається при зіставленні величини виробничих інвестицій і загальною сумою грошового потоку протягом прогнозованого періоду часу й характеризує перевищення сумарних грошових надходжень над сумарними витратами для відповідного проекту. Якщо ЧДД інноваційного проекту позитивний, проект є ефективним і може розглядатися як прийнятий для реалізації. Чим більше ЧДД, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект має негативний ЧДД, інвестор буде нести збитки, тобто проект не ефективний;

індекс дохідності (ІД) - при розрахунку індекса порівнюються дві частини платежів: дохідна і інвестиційна. ІД показує, скільки доходу отримає інвестор у результаті здійснення цього проекту на кожну вкладену гривню.

Індекс дохідності тісно пов'язаний з ЧДД. Він складається з тих же елементів, і його значення пов'язане із значенням ЧДД. Якщо ЧДД позитивний, ІД>1, і навпаки. Якщо ІД>1, проект ефективний, якщо ІД<1 - неефективний;

період окупності - час за який окупиться вартість обладнання.

Також, підприємством було проведено розрахунок техніко - економічного обґрунтування для впровадження інноваційного проекту.

Передбачається:

використання площі цеху по переробці поліетиленової плівки 15Ч18 = 270 кв. м., у тому числі виробнича 90 кв. м.;

чисельність працюючих (у двох змінах) -25 чоловік;

середня місячна зарплата робітника -350 грн.;

кількість основного устаткування -1 од.

Ефективність інновацій має бути оцінена за кінцевими результатами виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємств, що займаються інноваціями (інноваційно-активних підприємств). Найважливішим результатом цієї діяльності, що фіксуються органами державної статистики, є величина і структура інноваційної продукції, яка виділяється із загального обсягу виробленої та реалізованої продукції підприємств. Проте показники частки і якісних характеристик інноваційної продукції далеко не в повній мірі характеризують ефективність інноваційних процесів. У зв'язку з цим доцільно додатково визначити показники частки витрат у виробництві одиниці інноваційної продукції з урахуванням змін продуктивності праці у процесі реалізації всього обсягу набутих (або розроблених) технологічних досягнень.

Отже, в період з 2005-2008 років планується повністю ввести в дію обладнання по переробці бракованої продукції, здійснити експертизу інноваційного проекту на ступінь його реалізованості. Це означає оцінити соціально - економічну ефективність проекту.

Отже, інноваційні процеси охоплюють усі зміни, що відбуваються на землі внаслідок людської діяльності. Інновації - це інструмент впливу на соціально-економічний процес розвитку суспільства. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна. Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновацій, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку.

Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією. Таким чином, інноваційний процес полягає в одержанні комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень організаційно-технічного, економічного, соціального та інших результатів інноваційної діяльності.

Важливим етапом вивчення нововведень є їх класифікація за низкою певних ознак. Світ інновацій дуже різноманітний. Їх комплексний характер і багатогранність використання потребують розроблення класифікатора інновацій, який дасть змогу усвідомити їх роль у розвитку людства. Можна зазначити, що класифікація інновацій дає можливість конкретизувати напрями інноваційного процесу, комплексно оцінити його результативність, визначити засоби реалізації інновацій на ринку. У наш час, управляючи нововведеннями на будь-якому рівні, важливо розглядати всі зазначені типи інновацій як комплекс заходів, що забезпечує стратегічний розвиток суспільства.

Оновлення виробництва нерозривно пов'язане з його моделюванням, яке в свою чергу являється невід'ємною частиною аналітичного апарату сучасної організації. Найбільшу цікавість (з точки зору управління інноваціями) викликають організаційні моделі, розраховані для дослідження організаційних систем і явищ. Моделювання організаційних систем виходить з того, що метою підприємства є впорядкування, перетворення, покращення структури і взаємозв'язку системи, що сприяє її функціонуванню. Інноваційна діяльність підприємства, як правило, здійснюється на основі розроблених програм чи проектів.

Однією з основних проблем роботи з інноваційною програмою є її фінансування. Найважливішим фінансовим джерелом, що забезпечує вирішення великомасштабних науково-технічних проблем, є засоби державного бюджету. Держава надає кошти на безповоротній основі і ставить своїм головним завданням сприяння розвитку фундаментальних наукових досліджень і підвищення наукової кваліфікації вчених.

На великих підприємствах впровадження конструктивних і технологічних новинок часто здійснюється за рахунок власних коштів (фонду розвитку виробництва і фонду амортизаційних відрахувань). Як правило, статутом підприємства передбачається відрахування у фонд розвитку виробництва частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, інших обов'язкових платежів і формування резервного фонду. Дуже важливе місце у фінансовому забезпеченні роботи підприємства виділяється сьогодні комерційному кредиту. Цей вид економічних відносин постійно розвивається й усе ширше використовує нові, нетрадиційні форми. Мова в даному випадку йде про порядок видачі кредиту, способах його погашення, організації банківського контролю над дотриманням договірних умов.

При управлінні інноваційним процесом на підприємстві, важливе значення приділяється організаційній структурі інноваційної організації. Вона повинна бути орієнтована на її мету, служити засобом все більш ефективного її досягнення. Організаційні структури динамічні за своєю природою. Вони піддані впливу зовнішніх факторів, впливу осіб, що входять в організацію, і міняються зі зміною цілей. Коли загальне призначення підрозділу полягає в практичній розробці інновацій і їхній підготовці до реалізації на ринку, необхідні працівники багатьох спеціальностей, тісно пов'язані з інженерно-технологічними роботами. Раціональним варіантом у цьому випадку є організаційна структура з орієнтацією на програму, у якій кожна група виконує одне із завдань, необхідне для здійснення програми в рамках всієї організації .

Програмна організаційна структура має ряд переваг. Вона полегшує планування, оцінку і визначення витрат на програми як на основі наукових, так і комерційних критеріїв і надає можливість кожному досліднику працювати у творчій обстановці, орієнтованій на конкретне завдання. Така структура дозволяє здійснювати єдність менеджменту з досягненням кінцевої мети. При цьому накопичується запас знань про проблеми, пов'язані з визначеним типом процесів. Вона ж забезпечує прямий зв'язок досліджень та інженерно-технічних робіт.

Великий стимулюючий вплив на творчу діяльність новаторів відіграє виробниче середовище, що забезпечує працівника всіма необхідними ресурсами і необхідними організаційними умовами. До них належать як безпосередні знаряддя праці - техніка, експериментальні установки, засоби зв'язку, комп'ютери, лабораторне обладнання, так і умови праці, що забезпеч-чують задоволення непередбачених потреб учених і інженерів, наприклад, звільнення від монотонної, одноманітної роботи, шляхом передавання її допоміжному персоналу, або зручні офісні меблі тощо. Ще одним важливим моментом у створенні сприятливих умов творчості є організація неформального спілкування (неформальні наукові комунікації під час роботи). Це види спілкування, під час яких відбувається обмін інформацією, що підвищує можливість прискорення результативності інноваційного процесу. Неформальні контакти сприяють вирішенню цілого ряду питань технічного, економічного, організаційного, виробничого і наукового порядку.

Як відомо, інноваційна діяльність пов'язана з високим рівнем ризику зазнати невдач. Менеджери всіх рівнів виявляють терпимість до невдач і разом з іншими співробітниками беруть участь у ризикових інноваційних проектах, а не обмежуються їх контролем. Коли інновація провалюється, менеджери стають партнерами по ризику. Вони визнають поразку, аналізують проведену роботу і вчаться на помилках.

Інноваційна активність - необхідна умова економічного росту і підвищення якості життя, а тому займає центральне місце в реалізації інноваційної політики держави.

На мою думку доцільно було б впровадити ще одну лінію по виробництву конденсаторної плівки. При введенні в дію лінії важливо, щоб вона була новою. Необхідність введення ще однієї лінії обумовлюється тим, що кількість замовників (споживачів) збільшується з кожним роком. Адже, продукт світового рівня, яким є конденсаторна плівка має визнання в цілому світі.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення управління інноваційною діяльністю підприємства

На даному етапі розвитку СП ЗАТ "ТЕРІХЕМ-ЛУЦЬК" відсутні передумови подальшого зростання економічних показників. Тому визріла гостра потреба оновленні основних засобів, а саме у придбанні термопластавтомату, підвищення обсягів виробництва та реалізації ливарних виробів.

З метою придбання обладнання доцільно оголосити тендер, в якому візьмуть участь фірми "LG Machinery" (Південна Корея), "Gefit" (Італія) та ВАТ "Пресмаш" з м. Одеси. На розгляд будуть запропоновані три варіанти обладнання з різними техніко - економічними показниками та умовами договорів (табл. 3.1)

Таблиця 3. 1