ВСТУП

Особливості функціонування даного ринку в цілому визначаються специфікою самого продукту - консалтингової послуги.

Консалтингова послуга - інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Специфіка консалтингової послуги полягає в її удаваній невідчутності, непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми. Тому ідентичні консалтингові продукти, виконані двома консалтинговими фірмами, можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологій розробки та зміст. Клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу.

Сьогодні запорукою успіху є поєднання консультаційного професіоналізму та маркетингової кваліфікації. Ці поняття утворюють конкурентний статус консультаційної фірми. Одним з основних маркетингових завдань консалтингових фірм є пошук нового продукту, який міг би зацікавити клієнта. Такий продукт користуватиметься попитом, якщо він міститиме нові оригінальні ідеї, які сприятимуть корпоративному відтворенню.

Ринок фінансового консалтингу в Україні розвивається і росте. Щорічно консалтингові компанії, що мають на ринку статус надійних і стабільних, збільшують свої портфелі замовлень і регулярно рапортують про вдало реалізовані проекти.



Алгоритм надання консалтингових послуг

Консультаційний процес включає значну кількість робіт, які можна об'єднати у наступні етапи: підготовка та укладання угоди; діагноз проблеми клієнта; розробка плану вирішення проблеми; впровадження необхідних змін; завершення консультування (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Етапи консультаційного процесу

Підготовка є початковою фазою будь-якого процесу консультування. На цій фазі консультант і клієнт зустрічаються, намагаються дізнатися якнайбільше одне про одного, обговорити і визначити проблему і на цій основі домовитися про обсяг завдання та методологію його виконання. Результати перших контактів, обговорень, досліджень і досвіду планування потім відбиваються в угоді на консультування, підписання якої може вважатися завершенням цієї початкової стадії.

На етапі підготовки відбуваються початкові контакти з керівництвом клієнта, перші зустрічі і обговорення з вищою ланкою менеджменту та, у разі позитивної зацікавленості, консультантом починається попередній діагноз.

Попередній діагноз проблеми обмежується швидким збиранням і аналізом суттєвої інформації, яка необхідна для правильного розуміння проблеми, бачення її у більш широкому контексті діяльності клієнта, його досягнень та інших існуючих чи потенційних проблем.

Джерела інформації, яку вивчає консультант під час попереднього діагнозу, можуть бути як зовнішнього походження (надруковані у спеціальних виданнях фінансові і виробничі звіти, звіти державним органам, каталоги, рекламні проспекти та ін.), так і внутрішнього (статистична звітність та внутрішня інформація клієнта про його ресурси, цілі, плани та показники ефективності функціонування). Інформація, яку консультант збирає під час попереднього діагнозу, має бути достатньою для того, щоб скласти план виконання завдання і оформити його у вигляді консультаційних пропозицій.

Консультаційні пропозиції - це документ, який супроводжує первинний контакт та передує остаточній угоді про співробітництво консультанта і клієнта (рис. 2.2). Консультаційні пропозиції є важливим компонентом процесу продажу та маркетингової діяльності консалтингу. Пропозиції відображають власне бачення консультантом поточної проблематики організації клієнта та попередні шляхи вирішення окремих завдань зі вказанням приблизної імовірності позитивного ефекту.



Рисунок 2.2 Зміст консультаційних пропозицій

Клієнти часто вивчають ці пропозиції та використовують їх для підтвердження наявної або формування нової думки про консультанта і можливості співробітництва з ним.

Зміст консультаційних пропозицій традиційно має бути структурований за наступними розділами, які містять таку інформацію:

Назву проблеми.

Стислий план вирішення проблеми.

Досвід консультантів у вирішенні проблеми аналогічного масштабу.

Визначення ролей та повноважень консультантів і персоналу клієнтської фірми згідно з обраною моделлю консультування.

Систему контролю виконання запланованих робіт.

Попередню оцінку вартості консультування та організацію здійснення оплати.

Після обговорення консультаційних пропозицій і досягнення взаєморозуміння консультант та клієнт укладають угоду про консультування.

Угода (контракт) - документ, що юридично регулює службові взаємини сторін під час виконання консультаційного завдання та містить перелік обов'язків і функцій консультанта і клієнта. Угода може укладатися як усно, так і письмово.

Усна угода не дає змоги відтворити первинні умови співробітництва за відсутністю свідків або неможливістю визначення ефективності роботи.

Письмова угода відображає формальним або неформальним шляхом характер умови консультанта і клієнта. Таким чином, якщо консультант відправляє клієнтові макет контракту і клієнт підтверджує свою згоду з його умовами, то угода вважається укладеною у формі простого неофіційного контракту. У цьому випадку документ повинен містити п'ять необхідних елементів: пропозиції, прийняття, винагорода, компетенція, правомочність.

Частіше регулювання стосунків співробітництва консультанта і клієнта здійснюється за допомогою офіційного письмового контракту. Його форма може бути визначена діючим порядком оформлення документів. Але базовий офіційний контракт на консультування повинен охоплювати коло традиційних для цієї продукції питань та деяких специфічних нюансів.

Консультаційні угоди бувають різними за складністю та обсягом, залежно від особливостей та значення консультаційного проекту та характеру клієнта, який обслуговується. [19]

Загальну структуру офіційного контракту, яку використовують у практиці розвиненого консалтингу (див. Додаток А). Наголошую, що склад статей та їх зміст можуть змінюватись залежно від специфіки консультаційного завдання.

Діагноз - друга фаза процесу консультування, по суті є першою дійсно операційною фазою. Її мета - детально і поглиблено вивчити проблему клієнта, виявити фактори й сили, які впливають на цю проблему, підготувати всю необхідну інформацію для прийняття рішення, а також старанно вивчити важливі аспекти взаємозв'язку поміж проблемою, загальними цілями і результатами діяльності організації клієнта та визначити, наскільки клієнт здатний здійснити запропоновані зміни.

Діагностуючи проблему і тісно співпрацюючи з клієнтом, консультант уже впливає на відношення організації до змін і може навіть мимоволі щось змінити на краще.

Введення консультанта в організацію без достатньої підготовки з боку клієнта примушує працівників в організації пристосовуватись до нової ситуації, дотримуватися нової поведінки. Можливі передчасні зміни, заплутування проблеми чи замаскування дійсної причини запрошення консультанта. Таке може трапитися на стадії діагнозу, коли консультант рухається крізь декілька рівнів організації, залучаючи багатьох людей.

Якщо ціль консультації невідома, він може очікувати лише обмеженого співробітництва з боку окремих членів організації. Тому я вважаю клієнт повинен підготувати організацію до появи консультанта.

Консультант має бути відкритим до спілкування, щоб уникнути дезінформації стосовно його роботи. Діагностувати делікатні ситуації треба з великим тактом, не порушуючи прав клієнта на службову та комерційну таємниці.

Клієнт та його колектив повинні знати, як ведеться робота: які факти встановлені, які проблеми потребують подальшого виявлення фактів та перевірки, яку інформацію буде взято за основу для дій.

Характер зібраних фактів залежить від сфери діяльності, виявлення проблеми і цілей завдання. Факти повинні дозволяти вивчати процеси, відносини, причини і взаємозв'язки, сигналізувати про потенційні можливості, полегшувати шляхи їх використання.

При плануванні процесу збирання даних також потрібно вирішити, для яких саме аспектів проблеми і взаємозв'язків детальної інформації не потрібно. Ідентичні на перший погляд типи даних мають різне значення чи зміст у різних організаціях. У старих фірмах може бути своя термінологія, іноді зовсім відмінна від тієї, що зараз вживається у даній сфері промисловості. Треба взяти до уваги, що дані, які використовуються у системі, де існує централізоване планування і контроль, а фінансові і статистичні звіти відповідають державним вимогам, більш уніфіковані.

Ступінь деталізації фактів має бути вищим, ніж ступінь даних попередньої діагностики. Може бути потрібною інформація про окрему особу, про її відношення до даної проблеми. Чим більше деталізовані факти, тим більше часу треба для їх збирання. Дані можуть бути зібрані у кілька етапів, доки не вималюється докладна картина становища організації.

Багато залежить від Консультант має вирішити збирати всю інформацію чи її окремі елементи. Як правило, потрібно вибрати декілька життєво важливих пунктів, котрі пов'язані з поточною господарською діяльністю і можуть стати дуже важливими у майбутньому.

Розробка заходів, що дозволять поліпшити стан організації клієнта, є третім етапом консультаційного процесу. Його метою є подання клієнту рекомендацій та підготовка їх до реалізації. Цей етап включає розробку одного чи декількох рішень проблеми, яку було діагностовано, вибір одного з альтернативних варіантів рішення, презентацію рекомендацій клієнту та підготовку до впровадження схваленого клієнтом рішення. У розробці консультаційних рекомендацій активну участь беруть співробітники клієнта. Це дозволяє:

залучити до розробки рекомендацій талановитих працівників організації клієнта;

зацікавити працівників до відкритого спілкування та обміну інформацією;

подолати опір персоналу запропонованим змінам;

переконати клієнта у позитивних результатах запланованих інновацій;

виробити у клієнта почуття відповідальності, що необхідне на стадії впровадження;

навчити персонал організації клієнта методології розробки рішення поставленої проблеми.

Етап розробки рекомендацій пов'язаний із попередніми етапами консультаційного процесу.

Розробка консультаційних рекомендацій здійснюється у декілька етапів (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 Етапи розробки консультаційних рекомендацій

Під час розробки консультаційних рекомендацій використовують два методологічних підходи.

Перший отримав у практиці управлінського консультування назву «усунення вузьких місць». Згідно з цим підходом під час розробки рекомендацій головним завданням консультанта є розробка рішення, яке дозволяло б скасувати або зменшити вплив виявлених негативних факторів чи ситуації взагалі на окремі підрозділи або організацію в цілому.

Другим методологічним підходом є проектування нового стану організації на основі концепції ідеальної системи. ЇЇ сутність полягає у визначенні сфери допустимих рішень, яка має бути розташована між рівнем функціонування організації, спроектованим на основі технічного ідеалу, та рівнем, спроектованим, виходячи з існуючого стану системи клієнта.

При розробці управлінських рішень важливо правильно оцінити поточну ситуацію, альтернативні варіанти рішень та визначити ознаки ефективного вирішення, відповідного цілям організації.

Правильна оцінка сприяє досягненню поставлених цілей, у той час як помилкова оцінка і невірно прийняте рішення ускладнюють досягнення бажаного результату.

Для отримання більш достовірної експертної інформації найбільшого значення набувають багатокритеріальні оцінки об'єктів експертизи.

Після аналізу порівняння і оцінки альтернативних варіантів рішення проблем необхідно обрати той, який з погляду можливості його здійснення, відповідності ресурсним можливостям клієнта, ризику виникнення побічних реакцій та узгодження коротко- і довгострокових цілей організації є найкращим. Процес відбору альтернативи обов'язково узгоджується з клієнтом. Подання рекомендацій клієнту є найважливішим і найвідповідальнішим етапом консультаційного процесу.

Найбільш ефективною формою презентації консультаційних рекомендацій є усне подання матеріалів у супроводі письмових документів та наочних засобів. Така комбінація дозволяє активізувати обговорення запропонованих змін. Іноді консультанти віддають перевагу попередньому поданню клієнтові письмових матеріалів для ознайомлення, а потім здійснюють їх презентацію.

Метою подання консультаційних рекомендацій є відкрите обговорення та отримання згоди клієнта на здійснення запропонованих змін. Рекомендації повинні містити не лише опис заходів, які необхідно здійснити для поліпшення роботи клієнтської організації, але й методику їх здійснення. Тому план роботи з впровадження змін є найважливішою частиною рекомендації.

Успішність проведення презентації залежить від:

вдало побудованого плану;

відповідно підготовленого пакета візуальної інформації;

практичного досвіду консультантів;

динамічності її проведення.

Доповідання консультанта має бути структуроване таким чином, щоб надати інформацію клієнту про зміст і причини виникнення його проблеми, обґрунтування запропонованого рішення з точки зору інтересів і потреб клієнта, а також доказ переваг обраного варіанта рішення з прогнозуванням можливих наслідків його реалізації (рис. 2.4).

Рисунок 2.4. Схема проведення презентації

Така структура пропонує клієнту кінцевий продукт консультаційної діяльності і фокусує його увагу на логічних висновках, зроблених з наявної інформації.

Впровадження змін є четвертою фазою комплексного процесу консультування. Головною метою спільних зусиль консультанта і клієнта на цьому етапі мають бути забезпечення життєздатності запланованих реорганізаційних заходів в організації клієнта та формування системи їх підтримки у довгостроковому періоді.

Впровадження запропонованих та схвалених змін свідчить про плідність спільної роботи консультанта і клієнта, але в цілому за результат інноваційного процесу відповідає клієнт. Навіть якщо консультаційною угодою передбачено процесне консультування з безпосередньою участю консультанта у впровадженні змін, приймати остаточне управлінське рішення і відстежувати його реалізацію належить клієнтові.

Детальна програма підготовки до впровадження змін охоплює наступні заходи:

Розподіл обов'язків консультанта та персоналу клієнта

На етапі впровадження у всіх учасників інноваційного процесу виникають нові функції і взаємовідносини. Мотивування активної участі персоналу у впровадженні нововведення має починатися з уточнення ролі кожного суб'єкта та узгодження спільної програми дій.

Визначення темпу і термінів здійснення змін

Консультанту і клієнту належить визначити оптимальний темп впровадження змін, беручи до уваги технічні та організаційні особливості організації, а також час, необхідний для активізації інноваційного потенціалу персоналу та позитивного сприйняття новини пасивними працівниками.

Спостереження за ходом впровадження

Протягом здійснення запланованих змін консультант покликаний сприяти їх адаптації до системи клієнта. Завданням консультанта є допомога як у розумінні нововведень, так і під час прийняття певних управлінських рішень.

Спостерігаючи за ходом впровадження, консультант протягом деякого часу присутній в організації клієнта та відповідає на питання керівництва і персоналу, а також вирішує будь-які інноваційні проблеми.

Створення систем підтримки і контролю результатів впровадження

Підтримка впровадження організаційних змін (методик, систем, стандартів) покликана запобігати «відкочуванню назад» системи в цілому, поверненню її до початкового стану, зворотному розвитку інноваційного процесу. Звісно, що протягом часу контроль може здійснювати клієнт, періодично інформуючи консультанта про стан справ та підтримуючи таким чином зворотний зв'язок.

Існують різні тактики подолання опору змінам. Їх вибір, в першу чергу, залежить від різноманітних чинників, які властиві тій чи іншій ситуації. Основними тактиками подолання опору є навчання і спілкування консультантів з клієнтським персоналом, залучення тих, хто потенційно налаштований на опір, до участі у змінах, ведення компромісних переговорів, маніпулювання і кооптація, а також примус.

Навчання і спілкування. Ініціатори змін часто володіють информацією про ситуацію, що недоступна іншим робітникам підприємства. Шляхом оприлюднення своїх знань про ситуацію можна уникнути або протистояти опозиції змінам.

Участь. Ефективним шляхом зниження протистояння і появи зобов'язань стосовно змін є залучення потенційно опірних працівників до процесу планування і реалізації змін. Участь дає робітникам можливість висловити свої побоювання з приводу нововведення та використати свої спеціальні знання у процесі планування.

Переговори. Переговори являють собою тактику протистояння опору шляхом проведення нарад і укладання угод для досягнення взаєморозуміння з приводу запропонованих змін. Переговори і угоди застосовуються у ситуації, коли індивід або група «загубилися» у змінах і мають достатню силу для опору.

Маніпулювання і кооптація. Маніпулювання передбачає переконання опозиційно настроєних людей або груп без сприяння їх популярності і без їхнього усвідомлення необхідності здійснення процесу змін.

Примус. Використовуючи методи примусу, можна прийти до незгоди. Тоді лідируючі групи залучаються до процесу лише завдяки фінансованим очікуванням. Тактика заснована на відмові від консенсусу та використанні сили чи погроз, або і того і іншого для сприйняття змін. Це може викликати організаційний конфлікт. З достатньо зрозумілих причин примус використовується дуже обережно.

Вибір тактики подолання опору залежить від специфіки системи клієнта та інноваційної активності її елементів.

І нарешті п'ята і кінцева фаза процесу консультування - завершення. Кожне завдання або проект повинні бути завершені, коли мети досягнуто і допомога консультанта більше не потрібна.

Недостатньо виконати завдання професійно. Завершення роботи і залишення клієнта також повинні бути цілком професійними, а їх час і форма обрані відповідним чином і все влагоджено до загального задоволення клієнта і консультанта. Саме консультантові належить визначити, коли і як він залишить організацію клієнта.

По-перше, залишення консультантом клієнтської організації означає, що роботу, у якій він брав участь, завершено, буде припинено або буде продовжено, але без допомоги консультанта.

По-друге, при залишенні консультантом клієнта завершуються взаємовідносини «консультант - клієнт». Атмосфера і те, яким чином припиняються ці взаємовідносини, будуть впливати на бажання клієнта продовжувати даний проект і знову звернутися до даної консультуючої організації в разі потреби.

Не варто завершувати завдання з невизначеними і змішаними почуттями. В ідеалі обидві сторони повинні бути задоволені стосунками, що існували між ними при виконанні завдання. Клієнт повинен бути переконаний, що в нього працював гарний консультант, до якого він, може, звернеться знову. Консультант повинен відчувати, що йому довіряли і його шанували, що робота з цим же клієнтом і надалі буде цікавою. Ці взаємовідносини мають також фінансовий підтекст: обидві сторони повинні вважати, що за зроблені фахові послуги сплачено справедливу ціну.

Обрати відповідний момент для завершення співробітництва досить важко, але, якщо прийняти помилкове рішення, гарні взаємовідносини можуть зіпсуватися й успіх проекту потрапить під удар. На необхідність закінчення консультаційної роботи можуть вказувати як технологічно об'єктивні (виконання роботи), так і суб'єктивні сигнали з боку клієнта (рис. 2.5).



Рисунок 2.5 Сигнали до закінчення консультування

Заключним документом консультування є підсумковий звіт консультанта, що готується до моменту завершення роботи. Метою написання звіту є підсумок співпраці консультанта та клієнта та визначення підстав для визнання консультування ефективним.

Професійний консалтинг висуває певні вимоги до підсумкового звіту.

Інформація звіту не повинна повторювати матеріали попередніх проміжних звітів. Зміст звіту повинен охоплювати нещодавно виявлені факти, або встановлені нові зв'язки відомих фактів, рішення проблем, аргументи.

Підсумковий звіт має бути структурований наступним чином:

вступ (мета консультування та викладення початкової проблематики);

стислий звіт робіт із вказанням наданих проміжних звітів, результатів роботи, описанням ходу впровадження змін та рекомендацій щодо підтримки нового стану організації;

додатки.

Організації-клієнти, запрошуючи консультантів для надання їм консультаційної допомоги, несуть певні матеріальні витрати і тому зацікавлені в окупності засобів. Консультанти‚ в свою чергу‚ також хочуть знати про результати своєї діяльності.

Результативність консультаційної діяльності необхідно визначати‚ виходячи з кількох аспектів. Консультаційна діяльність, як процес, складається з кількох логічних етапів, які мають послідовність у часі. Після виконання пунктів консультаційного договору необхідно визначити його результативність, проаналізувати весь процес, кожен його етап.

Наступним ключовим питанням при визначенні економічної ефективності консультування є вибір показників, на підставі яких можна її оцінити.

Практика консультування показує, що в результаті консультування щось збільшується (наприклад, обсяг продукції‚ прибуток) або зменшується (собівартість). Тому в тексті договору доцільно вказувати напрямки‚ в яких управлінське консультування може дати позитивні результати, тобто обговорити перелік показників. Після проведення етапу діагностики консультанти повідомляють замовника про результати, і сторони обговорюють конкретний показник‚ за яким визначається ефект.

У загальному вигляді економічний ефект, приріст прибутку, вплив на роботу по зниженню умовно-змінних витрат та деефективність за конкретним показником може визначатися за формулами (див. Додаток Б).

Замовник повинен знати при укладанні угоди, що кошти, витрачені ним на угоду, окупляться, і окупляться з високою ефективністю. У тому‚ що обумовлений ефект справді отриманий, замовник може переконатися по закінченні встановленого угодою терміну. Для цього в договорі неодмінно потрібно обговорити умови, зобов'язання обох сторін, при яких цей ефект може бути отриманий, а також потрібно визначити відповідальність замовника і виконавця договору в разі недоотримання ефекту.



Додаток

«Додаток А»

Угода

про надання консалтингових послуг та представництва

м. _______ «__» ________ 2010 р

Товариство з обмеженою відповідальністю «Y», в особі Генерального директора ПІБ, що діє на підставі Статуту Товариства (надалі “Замовник”) з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю „X”, в особі директора Тохана ПІБ, що діє на підставі Статуту товариства (надалі “Виконавець”), з другого боку, приймаючи до уваги, що:

Замовник разом з іншими зацікавленими особами веде активну господарську діяльність і потребує регулярних консалтингових та представницьких послуг з організації та регулювання цієї діяльності в Україні та за її межами, реалізації угод із запобігання подвійного оподаткування, виконання рішень іноземних судів на території України, так само як і судових рішень за межами України, легалізації діяльності нерезидентів на території України; з метою забезпечення нормальної діяльності Замовника у вищезазначеній області, учасники даної Угоди про надання консалтингових послуг та представництва (надалі іменується „Угода”), домовилися про наступне:

Стаття 1. ВИЗНАЧЕННЯ І ТЛУМАЧЕННЯ

1.1. У даній Угоді, якщо контекст не припускає іншого:

посилання на будь-який закон або нормативний акт означають посилання на цей закон або нормативний акт у зміненій чи доповненій формі, а також (або) на знов прийняті закони або нормативні акти, що замінюють попередній закон або нормативнимй акт;

посилання не мають номер статей і/або пунктів і/або додатки є посиланнями на відповідні статті і /або додатки до неї.

1.2. Назви статей і додатки використовуються тільки для зручності і не стосуються тлумачення їх змісту.

В даній Угоді нижчезазначені слова і вирази будуть мати наступні значення:

«Чинне законодавство» - чинне законодавство України.

«Додаток» - додаткові угоди, що підписуються Сторонами, які є невід'ємною частиною Угоди, в яких конкретизують обсяг робіт прийнятих Виконавцем до виконання за заявкою Замовника, а також розмір належної за це Винагороди.

«Результат роботи» - складений Виконавцем у письмовій формі необхідний документ, в тому числі висновок і/або рекомендація і/або звіт про виконану роботу відповідно до Додатків.

«Винагорода» - кошти в гривнях України, включаючи податок на додану вартість (ПДВ) по ставці 20 (двадцять) %, що Замовник особисто або за його вказівкою через третю особу, зобов'язується виплатити Виконавцю за переданий Замовнику Результат роботи відповідно до Додатків і умов даної Угоди.

«Витрати» - понесені Виконавцем за розпорядженням Замовника додаткові витрати в гривнях, зроблені їм від свого імені або від імені Замовника, але в будь-якому випадку за рахунок Замовника, що включають у себе державні, нотаріальні, митні й інші державні мита і збори, транспортні та витрати на відрядження, зв'язані і/або не зв'язані прямо з виконанням зобов'язань за цим Договором, що Замовник особисто, або за його вказівкою через третю особу, зобов'язується компенсувати Виконавцю відповідно до Додатків та умов цієї Угоди.



Стаття 2. ПРЕДМЕТ УГОДИ

2.1 Виконавець на оплатній основі за Винагороду, за заявкою Замовника, зобов'язується виконати разову роботу на прийнятних для Сторін умовах, обумовлених Додатками, і передати Результат роботи Замовнику, Замовник у свою чергу приймає на себе зобов'язання прийняти Результат роботи й виплатити Виконавцю Винагороду і оплатити можливі Витрати.

2.2 До компетенції Виконавця, за даною Угодою відноситься надання і виконання наступних робіт і послуг (без виключення) для Замовника:

надання необхідних юридичних та інших консультацій;

підготовка необхідних договорів, контрактів, угод та інших цивільно-правових та цивільно-процесуальних документів;

здійснення представницьких повноважень, захист прав і законних інтересів Замовника в органах державної влади, комерційних, некомерційних та інших організаціях, в господарських судах, судах загальної юрисдикції, касаційних та апеляційних інстанціях, в тому числі за межами України;

представництво інтересів Замовника в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої приналежності при вирішенні будь-яких питань, стосовно подання необхідної звітності юридичної особи;

звернення від імені Замовника та представництво його інтересів у відповідних уповноважених органах, зокрема державній податковій інспекції, податковій міліції, нотаріату, державної реєстрації, державної статистики, будь-яких фондах, банківських установах;

забезпечення необхідною правовою інформацією про зміни і доповнення до діючого законодавства з погодженої із Замовником тематики;

розробка установчих документів і організація реєстрації компаній, фондів, банків, представництв, філій, підприємств будь-яких організаційно-правових форм;

проведення необхідних переговорів із закордонними банками про відкриття рахунків, а також про умови проведення фінансових операцій;

сплата в разі необхідності платежів, отримання та підписання документів, а також вчинення всіх інших юридично значимих дій в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України.

2.3. Усі конкретні обсяги робіт, умови їхнього виконання і розмір Винагороди обумовлюються Сторонами в кожному окремому випадку й оформлюються Додатками до даної Угоди.

Стаття 3. ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ВИКОНАВЦЯ

3.1 Виконавець у необхідних межах надає право представляти інтереси Замовника, і виступати від його імені для виконання взятих на себе за даною Угодою зобов'язань, а також, у разі потреби, за дорученням, від його імені вести переговори і виконувати інші дії в його інтересах відповідно до даної Угоди, з правом підписання при цьому від його імені процедурних паперів, з видачею доручення третім особам на здійснення вищевказаних дій.

3.2 Виконавець діє відповідно до чинного законодавства і наданих повноважень, обумовлених даною Угодою і Додатками до неї.

3.3 Виконавець у будь-який момент може вчинити ту чи іншу дію без відома Замовника, якщо це необхідно для виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до вимог діючого законодавства, при цьому Виконавець несе відповідальність за вчинення будь-якої дії відповідно до чинного законодавства.

3.4 Виконавець вправі утриматися від вчинення будь-якої дії, якщо ця дія суперечить чинному законодавству.

3.5 Виконавець вправі залучати третіх осіб для виконання прийнятих на себе зобов'язань за цією Угодою.

3.6 Виконавець зобов'язаний утриматися від дії відповідно до пункту 3.3. до узгодження своїх дій із Замовником, якщо ці дії, на його думку, можуть принести збиток останньому.

3.7 В межах цієї Угоди Замовник наділяє Виконавця всіма правами, передбаченими цивільним, господарським та процесуальним законодавством України, в тому числі правом подавати позовні заяви, скарги, зокрема апеляційні та касаційні, клопотання, укладати мирові угоди, визнавати позов, відмовлятися повністю або частково від позовних вимог, змінювати предмет позову, оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду, отримувати виконавчі листи (накази) та пред'являти їх до органів державної виконавчої служби, правом одержувати майно та кошти з метою передачі їх Замовнику в ході виконання рішення суду.

Стаття 4. ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ЗАМОВНИКА

4.1 Замовник приймає на себе зобов'язання:

оплатити державне мито та судові витрати згідно діючого законодавства України;

оплатити Виконавцю Витрати і виплатити Винагороду;

надати Виконавцю необхідну документацію і достовірну інформацію для забезпечення виконання зобов'язань, прийнятих на себе Виконавцем за цією Угодою.

4.2 Замовник зобов'язується повідомляти Виконавця про всі істотні деталі, що стосуються предмету даної Угоди для ефективного і належного виконання своїх зобов'язань Виконавцем за цією Угодою.

4.3 Замовник має право в кожну (робочу) годину одержувати інформацію від Виконавця про стан справ по виконанню даної Угоди.

Стаття 5. ПОРЯДОК ОПЛАТИ

5.1 Винагорода в гривнях України, включаючи ПДВ по ставці 20 (двадцять) %, визначається й обумовлюється Сторонами в кожному конкретному випадку й оформлюється Додатками до даної Угоди. Сума ПДВ виділяється в платіжних документах окремим рядком.

5.2 Винагорода виплачується Замовником у гривнях у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця або готівкою у касу Виконавця в наступному порядку:

30 (п'ятдесят) % від Винагороди складає передоплата й оплачується Замовником не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Додатків;

решта 70 (п'ятдесят) % від Винагороди оплачується Замовником не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після одержання ним від Виконавця Повідомлення в письмовій формі про завершення робіт згідно Додатків і про готовність передати йому Результати роботи.

5.3 Можливі Витрати оплачуються Замовником за його бажанням на поточний рахунок Виконавця в безготівковій формі або готівкою в касу Виконавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту пред'явлення Виконавцем Замовнику (не виключаючи) транспортних квитків, квитанцій, чеків, рахунків, рахунків-фактур, накладних, актів та інших документів, які підтверджують зроблені Витрати.

5.4 При досягненні позитивного результату по справі та вступу відповідного рішення суду в силу, Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю іншу частину гонорару в разі, коли позитивного результату у справі не вдається досягнути, з об'єктивних причин, на які не міг би вплинути Представник, сума передоплати залишається в розпорядженні Виконавця в розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.

5.6 Плата за ведення справи перераховується Замовником на поточний рахунок або вноситься в касу обслуговуючої Виконавця установи банку.

Стаття 6. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ

6.1 При виконанні взятих на себе зобов'язань Сторони зобов'язуються брати до уваги рекомендації, оформлені в письмовому виді, пропоновані один одному за предметом даної Угоди.

6.2 Сторони зобов'язуються негайно інформувати один одного про ускладнення, що перешкоджають виконанню взятих на себе зобов'язань за цією Угодою для своєчасного прийняття необхідних погоджених мір для їх усунення.

6.3 У випадку неможливості виконати взяті не себе зобов'язання за цією Угодою у повному обсязі або частково та/або у встановлений термін, Сторони сповіщають про це одна одну в письмовій формі із зазначенням і по можливості документальним підтвердженням причин, які потягли за собою невиконання цих зобов'язань.

6.4 За дорученням Замовника, на час дії цієї Угоди, Виконавець може робити інші дії не пов'язані з виконанням зобов'язань за цією Угодою. Ці доручення Замовник пропонує виконати Виконавцю в письмовій формі (рекомендованим листом, факсимільним повідомленням, телеграмою), а Виконавець або приймає їх до виконання, або відмовляється від виконання з обов'язковим письмовим підтвердженням по прийнятому ним рішенню. При цьому сторони беруть до уваги, що прийняті Виконавцем до виконання такі доручення можуть виконуватися ним на безоплатній основі з компенсацією Замовником можливих Витрат.

Стаття 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ

7.1 Сторони гарантують дотримання конфіденційності в рамках діючого законодавства по відношенню до інформації і документації, що були отримані однією від одної за даною Угодою, а також застосують необхідних заходів по недопущенню її витоку до осіб, що не мають прямого і/або непрямого відношення до предмету даної Угоди.

7.2 З переданою документацією та інформацією, що мають конфіденційний характер, можуть бути ознайомлені лише ті особи від Виконавця і Замовника, що безпосередньо пов'язані з проведенням робіт за даною Угодою.

7.3 Сторони приймуть усі необхідні міри для запобігання розголошення інформації, що стосується предмету й умов даної Угоди.

Стаття 8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

8.1 За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даною Угодою, Замовник та Виконавець несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства й умов даної Угоди.

8.2 Сторони можуть бути звільнені від відповідальності у визначених випадках, що наступили незалежно від волі Сторін (форс-мажор), після укладення даної Угоди і перешкоджали повному або частковому виконанню ними своїх зобов'язань.

8.3 У випадку необґрунтованого припинення Замовником даної Угоди, він відшкодовує Виконавцю понесені ним Витрати.

8.4 У випадку, якщо в результаті несвоєчасного надання Замовником інформації і документації або надання ним недостовірної інформації або документації, згідно з якою Замовник або треті особи понесуть збитки, Виконавець відповідальності перед Замовником, так само як і перед третіми особами, не несе.

8.5 Усі спори, що пов'язані з цією Угодою, її укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цієї Угоди, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.

Стаття 9. ТЕРМІН ДІЇ УГОДИ

9.1 Угода вступає в дію з моменту її підписання і строк її дії поширюється на невизначений термін.

9.2 Угода може бути розірвана за згодою Сторін або в судовому порядку.

9.3 В однобічному порядку Угода може бути розірвана тільки у випадку, якщо одна із Сторін у своїй діяльності неодноразово допускала грубі порушення діючого законодавства і/або умови даної Угоди, що унеможливлювало подальше дотримання умов його виконання. Сторона, що ініціює розірвання, повинна належним чином, у письмовій формі повідомити іншу сторону, вказавши при цьому, умотивовану причину розірвання даної Угоди.

Стаття 10. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

10.1 Питання, неурегульовані даною Угодою, вирішуються Сторонами відповідно до чинного законодавства.

10.2 В процесі реалізації даної Угоди Сторони можуть складати протоколи узгодження, акти, що є невід'ємною частиною даної Угоди.

10.3 У випадку виникнення спорів, з питань, передбачених даною Угодою або у зв'язку з нею, Сторони приймуть всі міри до вирішення їх шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення зазначених спорів шляхом переговорів, вони будуть вирішуватися відповідно до чинного законодавства в Господарському суді.

10.4 Будь-які зміни і доповнення до даної Угоди дійсні тільки в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі за відповідними підписами обох Сторін.

10.5 Жодна з Сторін не має права передавати свої права й обов'язки за даною Угодою третім особам без письмової на те згоди іншої Сторони.

10.6 Зміни та доповнення, додаткові угоди та Додатки до цієї Угоди є її невід'ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.



Стаття 11 РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Замовник ТОВ «Y» Генеральний Директор ПІБ	Виконавець ТОВ “X” Директор ПІБ



Додаток

«Додаток Б»

Визначення економічного ефекту, ефекту приросту прибутку, вплив на роботу по зниженню умовних витрат та деефективність за конкретним показником

Економічний ефект може визначатися за формулою:

де Е_і - економічний ефект від управлінського консультування за
і-м показником;

П_і - зміни (приріст, зменшення) за і-м показником;

К_1і - частка управлінського консультування у результатах робіт за і-м показником;

К₂ - частка консультантів в отриманні ефекту (участь).

Коефіцієнти К₁ и К₂ консультанти і клієнт визначають після впровадження рекомендацій консультантів.

Приріст прибутку - один з основних показників оцінки управлінського консультування у виробництві. Це пояснюється тим, що приріст прибутку синтезує зменшення витрат, зростання обсягів продукції, яка реалізується‚ і оцінює зміну обсягу прибутку. Розрахунок цього показника рекомендується проводити за формулою:

де Е_п - економічний ефект завдяки прибутку;

А1, А2 - обсяг реалізованої продукції до та після раціоналізації робіт в управлінні;

С₁, С₂ - витрати на 1 грн реалізованої продукції до та після раціоналізації робіт в управлінні, коп.;

П₁ - прибуток від реалізації продукції до впровадження робіт по раціоналізації управління;

К₁, К₂ - частка управлінського консультування та участі консультантів.

У деяких випадках управлінське консультування виявляє особливий вплив на роботу по зниженню умовно-змінних витрат, тому цей результат можна оцінити окремо, використовуючи формулу:

(13.3)

де Є_у-з - економічний ефект завдяки зниженню умовно-змінних витрат в собівартості;

Е_у-з - економія умовно-змінних витрат.

Під впливом низки об'єктивних чинників інколи можуть спостерігатися від'ємні темпи зростання основних показників. У таких випадках згідно з раніше наведеними формулами економічну ефективність розрахувати неможливо. За експертними оцінками можна визначити коло показників, темпи зростання яких могли б бути ще нижчими за очікуваний результат, якби б консультанти не працювали на підприємстві. Деефективність можна визначити за формулою (13.6):

Д_е = (В₁ - В₂) К, (13.6)

де Д_е - деефективність за конкретним показником;

В₁, В₂ - очікуваний і фактичний результати за конкретним показником;

К - частка консультантів у зменшенні в деефективності.

Ефективність консультування можна практикувати значно ширше, ніж це показано вище. Але при ширшому підході складність та умовність визначення ефективності суттєво підвищується. Разом із тим є багато прикладів, коли визначити ефективність практично неможливо.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бисвас С., Твитчелл Д., Руководство по управленческому консалтингу, 2006 г., М., «Диалектика», c.15

2. Верба В. А., Решетняк Т. І. Організація консалтингової дяльності: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 228 с.

3. Коростельов В.А. Управлінське консультування. Навч. Посіб. МАУП, Київ. - 2003. - 104с.

4. Алдакушина Е.С. Сучасна міжнародна торгівля послугами // Зовнішня торгівля. - К.: Либідь, 2000. - № 5. - С. 21-27.

5. Бірюков Л.В., Маргуліс В.Г. та ін. Консалтинг в Україні - К., 1997.- 62с.

6. Кацал І. Влучний удар // Консалтинг. - 2006. - №5 (22). - С. 12 -16