Аналіз і створення вартості нового товару

Аналіз і створення вартості нового товару

Введення

Стратегія розробки виробничої програми, включаючи виробництво нових товарів

Центральним пунктом маркетинговому діяльності є стратегія розробок виробничої програми, зокрема програм виробництва нових товарів. Успіх будь-якого підприємства залежить від своєчасної відмови від виробництва малоефективних, морально зношених товарів і технологій і переходу на так називані новинки, що забезпечують більші можливості в задоволенні потреб, запитів і смаків споживачів, а також більше раціональне й економічне їхнє виробництво.

Пішло в минуле як застаріле положення К. Маркса, що єдиною "метою введення машин є, у самій загальній формі, зменшення вартості (тобто зменшення витрат), а стало бути, і ціни товару, здешевлення його, тобто скорочення робітника необхідного для виробництва одиниці товару..." Вся історія маркетингу й менеджменту переконливо показала, що метою введення машин як одного із засобів удосконалювання виробництва є не тільки й не стільки зниження робочого часу, скільки головним чином більше повне задоволення особистих і суспільних потреб людини.

Щоб перейти на виробництво нових, більше прогресивних й ефективних товарів і послуг, щоб забезпечити великомасштабний вихід на світовий товарний ринок, необхідне використання результатів фундаментальних науково-дослідних розробок, відкриттів, винаходів й іншої інноваційної діяльності в області створення принципово нових і модернізованих поколінь готової продукції або сировинних товарів, матеріалів і послуг у виробничих програмах маркетингу. Ці результати, створюються в наукових центрах і реалізуються у формі ліцензій, патентів, ноу-хау. Вони розробляються також власними науково-дослідними й дослідно-конструкторськими підрозділами великі корпорацій, що дозволяють створити в себе новий або модернізований вид продукції, нове його покоління.

Що ж варто розуміти під новими видами продукції?

Принципово нові вироби - результати винаходів, відкриттів і розробок в області фундаментальних наук. Це вироби, що не мають собі аналогів по своєму основному призначенню або принципу дії, Тобто виробу першого покоління.

До числа нових виробів ставляться вироби того ж призначення, але створені на базі більше прогресивної конструкції або на більше прогресивному принципі дії.

І нарешті, у виробництво можуть бути прийняті модернізовані вироби, тобто виробу ще більш удосконалені, котрим поки немає замінників (субститутів).

Найважливішим питанням вибору виробничої програми маркетингу є комплексне дослідження альтернативних видів виробництва з метою вибору тільки тих товарів (послуг), які найбільшою мірою відповідають потребам сучасного ринку й відповідають прогнозам розвитку кон'юнктури на багато років уперед. Однак дуже важливо також домогтися мінімальної собівартості виробу, і це можна зробити за допомогою системного аналізу або, за допомогою його "антипода" - функціонального аналізу виробництва цього виробу, про що буде мова нижче.

ФВА - метод системного дослідження функцій, працездатності різних об'єктів і витрат на їхню реалізацію. Найбільше широко ФВА в цей час застосовується для технічних об'єктів-виробів, їхніх частин і деталей, устаткування, технологічних процесів виробництва. Основна мета аналізу при цьому - виявлення резервів зниження витрат на дослідження й розробки, виробництво й експлуатацію розглянутих об'єктів. Крім конструювання й технології технічних об'єктів а поле діяльності ФВА в цей час включаються організаційні й управлінські процеси, виробничі структури підприємств, об'єднань і науково-дослідних організацій. Якщо виходити із загальної передумови системного аналізу, то об'єктом ФВА може бути будь-який елемент складної виробничо-економічної системи народного господарства, що відповідає вимогам виділених вище ознак.

Розвиток теорії ФВА, як уже вказувалося, знайшло широке застосування в галузях машинобудування, електротехнічної й електронної промисловості. Це пов'язане із системністю методу, що ставить своїм завданням у кожному конкретному випадку виявити структуру розглянутого об'єкта, розкласти його на найпростіші елементи, дати їм двоїсту оцінку (з боку споживчої вартості - інтегральної якості й з боку вартості витрат на дослідження, виробництво й експлуатацію). У силу своєї системності ФВА дозволяє виявити в кожному досліджуваному об'єкті причинно-наслідкові зв'язки між, якістю - експлуатаційно-технічними характеристиками й витратами. На основі цього створюються підстави для виключення механічних методів планування витрат від досягнутого рівня, установлення нормативів на основі сформованого рівня трудомісткості собівартості й витрати матеріалів.

Достоїнством ФВА є наявність простих розрахункових і графічних методів, що дозволяють дати двоїсту кількісну оцінку виявлених причинно-наслідкових зв'язків. Це достоїнство ставить ФВА в ряд найбільш ефективних методів аналізу не тільки технічних, але й виробничо-економічних систем, структур, методів організації й планування, керування виробництвом і науковими дослідженнями. Однак роботи з ФВА проводяться у відриві від економічних розрахунків на підприємствах й в об'єднаннях. Тому економічні нормативи діючого виробництва не охоплені функціональним підходом, базуються на предметному економічному аналізі, плануванні від досягнутого рівня.

Методичні положення ФВА виробів і технології пророблені досить глибоко, базуються на єдиних принципах подібних прийомах й однакових кількісних оцінках. Розглянемо зміст й основні етапи ФВА виробів і технологічних процесів, можливості їхнього застосування н коректування для використання а економічних розрахунків.

ФВА визначається як метод комплексного техніко-економічного дослідження функцій об'єкта, спрямований на оптимізацію співвідношення між якістю виконання заданих функцій і витратами на їхнє здійснення. Іноді цей метод називають аналізом витрат на основі споживчої вартості. ФВА базується на припущенні про те, що в кожному об'єкті, системі, що підлягають аналізу, зосереджені як необхідні відповідно до існуючого розвитку виробництва, так і зайві витрати. Ці зайві витрати і є об'єктом аналізу, вивчення, і знаходження шляхів усунення. Зайві витрати звичайно пов'язані з підвищеної, що не вимагається споживачеві функціональністю виробів, або з недостатньо економічною конструктивно-технологічною або організаційною реалізацією виробництва. Поняття необхідних і зайвих витрат істотні й важливі не тільки для технічних, але й будь-яких виробничо-економічних систем.

В основі ФВА лежить функціональний підхід на відміну від найпоширенішого в цей час при аналізі витрат предметного підходу. При предметному підході вирішується питання, як знизити витрати на елемент, вузол, прилад або систему в цілому. При функціональному підході насамперед розглядається склад необхідних при експлуатації встаткування або інших об'єктом функцій, завдань, цілей. Тільки після цього виявляються можливі способи конструктивної, технологічної або організаційної реалізації елементів - вузлів і блоків устаткування, операцій технологічного або виробничого процесу, підрозділів підприємств й об'єднань. Це дозволяє або виявити в розглянутій системі не несучого функціонального навантаження елементи, або сполучити в одному елементі виконання різних функцій, рішення декількох завдань.

Функціонально-вузловий метод проектування вже тривалий час застосовується в радіоелектронній промисловості й ряді інших галузей машинобудування. Функціональний підхід при вдосконалюванні організації й керування виробництвом використається недостатньо. У сучасних умовах удосконалювання господарського розрахунку й інтенсифікації він повинен бути основним, що дозволить спростити виробничу структуру галузей і підприємств, виключити з- зайве з погляду їхньої працездатності й цільової спрямованості ланки як у промисловості в цілому, так званих окремих виробничих і наукових об'єднаннях.

Функціональний підхід дозволяє проводити економічний аналіз конструкцій і технології виготовлення приладів й устаткування з погляду інтересів споживача. Споживача, у свою чергу, цікавлять не предмети й вироби як якісь, а виконувані ними функції. За допомогою функціонального підходу можна більш систематизоване й логічно оцінити, підвищення ефективності виробництва, впровадження нової техніки й технології, спеціалізація й кооперування підприємств, технічне переозброєння виробництва й ін.

Центральне поняття ФВА - поняття функцій: зовнішній прояв властивостей об'єкта в розглянутій системі відносин, тобто в певній, конкретній передбачуваній або сформованій обстановці. Як відомо, сукупність корисних властивостей виробу. визначає його споживчу вартість. Тільки на ці корисні властивості звертається увага споживача. Звідси й зв'язок функціонально-вартісного аналізу із споживчою вартістю.

Споживча вартість може визначатися одним або декількома властивостями. Наприклад, головна споживча властивість точкового зварювання - тверде з'єднання. Зварений шов трубопроводу повинен мати дві важливих споживчих властивості: задану твердість з'єднання і його герметичність. Складне сучасне встаткування, радіоелектронні апаратури (РЕА) можуть мати десятки й сотні різноманітних споживчих властивостей. Крім робочих властивостей, що безпосередньо цікавлять споживача, кожен виріб має естетичні (форма, фарбування), фізіологічні (гучність, температура, захід, вібрація й т.д.) та інші об'єктивні властивості До інших звичайно ставляться властивості виробів, що не вимагаються конкретному споживачеві в розглянутих умовах. Наприклад, стійкість електронного приладу до впливу комах не цікавить розроблювачів РЕА, передбачуваної до використання тільки на території нашої країни. Однак виробництво апаратури для тропічних країн робить ця властивість одним з чинників. Або, наприклад, стійкість електронних елементів до низьких негативних температур стає робочою властивістю тільки при використанні РЕА поза приміщеннями в північних і високогірних районах. Відповідно до поділу споживчих властивостей виробів на робочі, естетичні, фізіологічні та інші виділяються головні й другорядні функції розглянутих об'єктів. Серед другорядних функцій, пов'язаних з естетичними, фізіологічними й іншими властивостями виробів, і зосереджена основна частина зайвих витрат, які потрібно ви виявити й усунути. Однак серед інших властивостей можна знайти такі, які за певних умов дозволяють задовольняти відповідні потреби без додаткових витрат. Для складних виробничо-економічних систем економічно доцільно замість усунення зайвих функцій знаходити шляхи їхнього раціонального використання за допомогою спеціалізації виробництва. Це питання вимагає для рішення обґрунтованої економічної оцінки. У ряді робіт, присвячених ФВА, споживча вартість визначається більш широко, з урахуванням умов функціонування систем. При цьому виділяються такі фактори споживчої вартості, як зовнішні умови функціонування, параметри призначення, функціональні й параметричні резерви, режим функціонування. Такий підхід дозволяє підвищити рівень системності при проведенні ФВА, звернути особливу увагу на третю групу системних ознак об'єкта - ознаки поводження, функціонування.

Розширювальне розуміння споживчої вартості дозволяє в більшій мері врахувати при аналізі вплив зовнішнього середовища на розглянуту систему. Об'єктивне дослідження виробничо-економічних систем і складних економічних процесів можливо лише при глибокому аналізі зовнішніх умов функціонування.

Функція - якісний аспект споживчої властивості. Кількісна оцінка функцій можлива за допомогою однієї або декількох тісно зв'язаних експлуатаційних характеристик. Наприклад, процес транспортування або механообробки кількісно визначається продуктивністю транспортного або металообробного встаткування й залежить, крім того, від типу переміщуваного вантажу, характеристик оброблюваних деталей, умов роботи. Функціонування електронних елементів визначається параметрами системи, у яку вони включені. Так, електричний конденсатор виділяє сигнал певної частоти при заданих кількісних характеристиках номінальної ємності й напруги, температурного коефіцієнта ємності, тангенса кута втрат, рівня вологозахисту. Кількісне визначення функцій дозволяє зіставляти однакові в якісному відношенні споживчі властивості і їхня сукупність - споживчої вартості.

Легко порівнювати вироби, споживча вартість яких визначається однією властивістю. При наявності декількох властивостей поліпшення одного з них, наприклад, в два рази, не спричиняє пропорційного підвищення всієї споживчої вартості розглянутого виробу. Виникає необхідність в оцінці значимості споживчих властивостей і функцій. Тоді споживча вартість виробу (F), його функціональність може бути кількісно визначена вираженням, застосовуваним для оцінки інтегральної якості (коефіцієнт якості):

F=рi*ni,

де рi, - експлуатаційно-технічна характеристика i-характеристика споживчої властивості, що розраховує у відносних величинах; ni, -коефіцієнт значимості i-го споживчої властивості в загальній експлуатаційно-технічній характеристиці виробу (тобто в загальній функціональній корисності або споживчої вартості).

Зв'язок між споживчої вартістю виробів у цілому й окремих споживчих властивостях досить складна в силу різного призначення схожих по функціях приладів і пристроїв. Наприклад, різну вартість мають микро ЕОМ загального й спеціального призначення, незважаючи на однаковість якісної характеристики головної функції: проводити розрахунки, виконувати обчислення. Не можна сказати, що споживча вартість автобуса з 60 пасажирськими місцями в 12 разів вище, ніж 5-місцевого автомобіля, тому що призначення цих транспортних засобів різне. Звідси виникає необхідність при ФВА, так само як при розрахунках порівняльної економічної ефективності нової техніки. при оцінці технічного рівня виробів і розрахунках коефіцієнта якості, правильно вибирати виробу, прилади для аналізу й зіставлення. Для ФВА необхідно вибирати вироби, об'єкти однакового призначення, що мають близькі області застосування. Функціональний підхід до рішення виробничо-технічних завдань створює передумови саме такого вибору.

Виробничі системи (галузь, об'єднання, підприємство і їхні підрозділи) як головна функція мають випуск продукції заданого технічного рівня (якості). Кількісний вимір обсягів виробництва в машинобудуванні здійснюється в натуральному й вартісному вираженні. На практиці інтегральна оцінка функціональності такої системи виробляється за допомогою розрахунку вартісних показників обсягу виробництва: валова, товарна, реалізована продукція або інші. Відомі й розглянуті вище недоліки вартісних показників виробництва вимагають для об'єктивною інтегральною оцінкою діяльності підприємств їхнього доповнення -“супроводу” натуральними характеристиками лімітами по ресурсах, показниками ефективності виробництва й ін. Питання інтегральної оцінки господарської діяльності виробничих систем залишаються найбільш складною проблемою економічних досліджень і практики керування й планування народного господарства.

ФВА відповідно до основних принципів системного підходу припускає крім оцінки специфічних системних властивостей розглянутого об'єкта й ознак його поводження функціонування дослідження характеристик внутрішньої будови. При цьому переслідується мета розчленовування розглянутого об'єкта на найпростіші елементи, виявлення внутрішніх зв'язків властиво між ними, а також між цими елементами й системою в цілому. Рішення цього завдання здійснюється шляхом виявлення: 1) внутрішніх, внутрісистемних функцій, що забезпечують реалізацію зовнішніх; 2) конструктивно - технологічних або організаційних елементів, що визначають працездатність системи.

Аналіз внутрішніх функцій різних об'єктів виробляється шляхом побудови функціональної моделі (ФМ). Відпрацьована ФМ являє собою ідеальну структуру розглянутої системи без прив'язки до яких-небудь матеріальних носіїв (вузлам, блокам, деталям виробів, операціям технологічних або виробничих процесів, підрозділам підприємств й об'єднань). Саме при розробці ФМ визначаються зайві функції, виявляються основні причинно-наслідкові зв'язки розглянутих об'єктів ФВА. Тому аналіз функцій, побудова ФМ є однієї з найважливіших завдань вивчення складних економіко-організаційних процесів і виробничо-економічних систем.

Виявлення конструктивно-технологічних або організаційних елементів розглянутої системи, тобто її реальної структури, здійснюється шляхом побудови структурної моделі (СМ). Тут саме встановлюються блоки, вузли, Деталі, технологічні операції або виробничі під поділи, що визначають реальну працездатність досліджуваного об'єкта. Зіставлення, аналіз ідеальної й реальної структури об'єкта (тобто ФМ і СМ) дозволяє виявити резерви й шляхи його вдосконалювання.

При побудові ФМ виділяються внутрішні функції виробів і процесів, які підрозділяються на основні й допоміжні. Основна функція підлегла головної, забезпечує її реалізацію й відповідно працездатність об'єкта в цілому. Основні функції визначають принцип дії об'єкта й включають функції уведення енергії, інформації, їхнього перетворення й висновку. Наприклад, до основних функцій магнітофона належать: прийняти електроенергію й носій інформації, створити змінний магнітний потік, преобразовати його а електричний сигнал, підсилити сигнал, перетворити посилений електричний сигналів електромагнітний, електромагнітний в акустичний і вивести його. Допоміжна функція забезпечує реалізацію однієї або декількох основних, а також другорядних зовнішніх функцій виробу. До допоміжного ставляться функції з'єднання, ізолювання, кріплення, фіксації, гарантування й ін. Виявлення функцій виробів, процесів й інших об'єктів має на меті побудова логічної функціональної моделі, її аналізу й визначення для конкретних умов виробництва й застосування корисних, нейтральних і марних функцій. Ця робота є першим етапом по оцінці зайвих витрат, зосереджених у нейтральні й марні (шкідливих) функціях розглянутого об'єкта.

На її першому рівні вказуються найменування й шифр зовнішніх головних другорядних функцій, на другому - основні функції й на третьому - допоміжні. При описі й графічному зображенні зв'язків між функціями виявляються марні (шкідливі) і нейтральні функції. При цьому застосовується метод систематизованого аналізу функцій.

Структурна модель виробу, процесу або іншого об'єкта будується також по рівнях ієрархії. Ця модель дає подання про склад матеріальних носіїв функцій - складальних одиницях, деталях, операціях технологічного процесу по рівнях ієрархії і їхніх взаємозв'язків. Однак СМ на відміну від ФМ не дає повного подання про зв'язки відносинах між структурними елементами в процесі роботи, функціонування об'єкта. При її аналізі виявляється ступінь прогресивності конструктивно-технологічних й організаційних рішень у реалізації матеріальних носите лею функцій. Побудова СМ має на меті оцінити зайві витрати, пов'язані з конструктивно-технологічною реалізацією корисних функцій, і виявити найбільш економічні технічні рішення.

Кількісна оцінка зв'язків у ФМ виробляється за допомогою визначення значимості внутрішніх функцій у реалізації зовнішніх - головних і другорядних. Оцінка значимості функцій здійснюється експертним методом послідовно по рівнях ФМ, починаючи з першого:

- головних і другорядних функцій у задоволенні вимог споживача;

- основних функцій у реалізації головних;

-допоміжних функцій i-го рівня ФМ у задоволенні функцій вищестоящого (i-1) рівня.

При оцінці значимості внутрішніх функцій виробничих, технічних, транспортних й інших систем, головною функцією яких є виконання заданого обсягу робіт, необхідно орієнтуватися на аналогічні характеристики основних і допоміжних функцій (пропускну здатність).

Двоїстий характер системної оцінки елементів при ФВА крім установлення значимості функцій вимагає визначення їхніх витратних характеристик. Витрати на функції можуть бути розраховані тільки на підставі даних по матеріальних носіях-блоках, вузлам, деталям, операціям технологічного процесу, виробничим підрозділам. Для рішення цього завдання й застосовується структурна модель об'єкта. Розрахунок витрат на функції виробляється на основі сполучення структурної й функціональної моделей і побудови узагальнюючої функціонально-структурної моделі (ФСМ).

При сполученні функцій й їхніх матеріальних носіїв виникають наступні три варіанти: одна деталь (операція тих- процесу й т.д.) .працює на одну функцію, одна деталь працює на кілька функцій кілька деталей реалізують одну функцію. У зв'язку із цим з'являється необхідність визначення значимості вже деталей у реалізації внутрішніх функцій розглянутого об'єкта.

На основі розробки ФСМ кожна функція досліджуваної системи одержує вартісну оцінку. Зіставлення відносної важливості функції й витрат на їхню реалізацію дозволяє виявити диспропорцію в структурі, знайти функції, відносні витрати на які істотно перевищують їхню відносну важливість. Ця, диспропорція служить підставою для пошуку резервів удосконалювання об'єктів, знаходження більше економічних конструктивно-технологічних й організаційних рішень.

Аналіз диспропорцій у структурі витрат і відносної важливості функцій у цілому по об'єкті виробляється за допомогою побудови графіка - функціонально-вартісної діаграми (ФСД).

На основі аналізу ідеальної (відпрацьована ФМ) і реальної (СМ) структур розглянутого об'єкта, виявлення диспропорцій у значимості й витратах на функції може бути поставлене завдання вдосконалювання розглянутої системи. Для її рішення методологія ФВА залучає цілий ряд самостійних методів активізації творчого мислення: морфологічний аналіз, теорію рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ), мозковий штурм, метод контрольних питань й ін. Ціль використання цих методів - знаходження ефективних конструктивно-технологічних й організаційних рішень,, які дозволять максимально наблизити реальну структуру досліджуваного об'єкта до його ідеальної структури. Істотними питаннями при проведенні ФВА є вибір й обґрунтування критеріїв: ідеальності ФМ, об'єктивності оцінки значимості функцій й їхньої відносної важливості, вибору організаційно-технічних рішень. Таким чином, методологія ФВА передбачає проведення наступних робіт:

-логічного аналізу структури розглянутої системи, виявлення причинно-наслідкових зв'язків шляхом визначення й кількісної оцінки споживчих властивостей і функцій, побудови ідеальної моделі у вигляді ФМ;

- техніко-економічного аналізу структури розглянутої системи шляхом розкладання її на відносно прості елементи (деталі, технологічні операції, виробничі підрозділи й т.д.), розрахунку по них показників витрат і побудови реальної моделі - СМ;

- порівняльного аналізу ідеальної й (реальної моделі системи шляхом визначення витрат на функції за допомогою ФСМ і виявлення диспропорцій між витратами й значимістю за допомогою ФСД, постановки завдання вдосконалювання досліджуваного об'єкта;

-визначення ефективних організаційно-технічних варіантів удосконалювання розглянутого об'єкта шляхом застосування спеціальних методів активізації творчого мислення.

Для проведення цих робіт розроблені методики ФВА виробів і технологічних процесів. Розглянемо питання оцінки витрат й основні етапи аналізу.

Розрахунок витрат і порядок проведення ФВА

Головна мета проведення ФВА, як ми вже відзначали, - виявлення можливостей зниження витрат на одиницю головного параметра виробу (або іншого об'єкта ФВА) або на одиницю узагальненої якісної характеристики--коефіцієнта якості. Ці можливості визначаються наявністю “зайвих” витрат, які встановлюються шляхом функціонального пророблення виробу, аналізу конструктивно-технологічного виконання й фактичних витрат.

Питання виявлення функцій виробів, їхньої класифікації оцінки якості - споживчої вартості й функціональності різних об'єктів - пророблені досить детально. Загальновизнаними є питання формулювання функцій: “дієслово - іменник”, оцінки їхньої вагомості в загальній працездатності об'єкта. Для оптимізації складу функцій, виявлення й усунення з них зайвих при заданих умовах роботи, знаходження раціональних конструктивно-технологічних рішень застосовуються численні (понад 30) методи активізації творчого процесу. З оцінкою витрат на функції -другою найважливішою частиною положення трохи інше. У більшості робіт застосовуються відомі показники витрат: собівартість й її складові, трудомісткість, наведені витрати, ціна й інші. При цьому відсутні адекватна класифікації функцій і конструктивно-технологічних методів для різних об'єктів й умов угруповання витратних показників і методів їхнього розрахунку. У ряді теоретичних і методологічних робіт із ФВА питань класифікації, розрахунку й залежності витрат від експлуатаційно-технічні характеристики і якості виробів приділяється істотна увага. У роботах для вартісної оцінки функцій виділяються часткові, умовні й автономні витрати. Уводиться поняття припустимих витрат на функцію - як частина витрат на виріб, що відповідає її значимості й складності виконання. В інші зі згаданих робіт витрати і їхній розрахунок по функціях зв'язуються з організаційно-технічним рівнем виробництва, характеристиками технології, конструктивним виконанням. Однак у загальному питання оцінки витрат при ФВА; розроблений недостатньо. Найбільш слабким моментом є відсутність: а) зв'язку з діючим на підприємствах порядком обліку витрат і застосовуваних для цього документів; б) до обґрунтованості застосування конкретних показників (собівартість, наведені витрати, ціна й т.д.) для різних форм й об'єктів ФВА. Це наклало свій відбиток і на організацію робіт з ФВА в галузях. Так, в електротехнічній промисловості, де цей метод найбільш розвинений і ввійшов у галузеву програму підвищення ефективності виробництва, у схемі керування роботами по ФВА не задіяні планово-економічні підрозділи міністерства й об'єднань.

Недостатньо також у методології ФВА розроблене питання интегративности властивостей об'єктів, що піддають аналізу. Системний підхід припускає, що властивості системи не просто є сумою властивостей складових її окремих елементів, а визначаються, крім того, і характеристикою зв'язку між цими елементами. Це положення ставиться й до витратних показників. Так, сума собівартості виготовлення деталей буде менше, ніж собівартість машини або приладу в цілому. Різниця - витрати на зборку, регулювання, настройку й інші види робіт, що ставляться до системи в цілому. При такому положенні витрати виробництва на функцію, будуть непорівнянні з показником, розрахованим на основі собівартості реалізуючих її деталей. Здавалося б, при ФВА технології це питання може бути снять, тому що трудомісткість виробу буде дорівнює сумі всіх операцій по його виготовленню. Однак тут вступають у дію інші фактори - розрахункові складності визначення непрямих витрат по операціях в умовах котлового методу обліку собівартості на більшості підприємств, а також вартісний облік зміни незавершеного виробництва й інших складових промислово-виробничих фондів підприємств при вдосконалюванні окремих операцій процесу.

При вдосконалюванні розрахунку витрат у процесі ФВА не обходжено враховувати різноманіття цих показників і способів їхнього розрахунку, об'єктивний н суб'єктивний характер зв'язку між ними. Так, по виробі, приладу, що перебувають у серійному виробництві, можуть бути розраховані показники собівартості виготовлення - Спр (або її окремих складових - матеріальних витрат, трудомісткості, витрат, пов'язаних із із триманням устаткування, інших видів непрямих витрат) і собівартості використання - Сэ експлуатаційних витрат (у цілому або теж по складових). Так само може бути розрахований і показник наведених витрат для сфери виробництва:

Зпр = СПР + (н Кпр ,

де (н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень; Кпр - капітальні вкладення в основні й оборотні фонди підприємства виготовлювача з обліком суміжних і супутніх вкладень і витрат на проектування й НР, або для сфери експлуатації:

Зэ = Сэ + (н Кэ ,

де Кэ - капітальні вкладення в сфері експлуатації (вартість придбання, доставки й монтажу, вартість площ, що супроводжують і суміжні вкладення).

Виробу з однаковими експлуатаційними характеристиками й собівартістю виготовлення можуть використатися в різних умовах і про відповідність із цим мати експлуатаційні витрати, що істотно розрізняються. Особливо це характерно для машинобудівної продукції, приладів, вузлів і деталей широкого застосування. Таким чином, зменшення виробничих витрат на функцію при збереженні головних якісних характеристик виробу незмінними може для одних споживачів виявитися нейтральним, для інших - позитивним, для третіх - негативним. Загальні сумарні народногосподарські витрати при цьому можуть знизитися, а можуть і зрости. Якщо ФВА проводиться на стадії проектування виробів, то з'являється можливість розрахунку додаткових показників витрат, а прямі й зворотні зв'язки всієї системи вартісних характеристик ускладнюються. Узагальнюючі показники розраховуються економічними й іншими службами підприємств тільки по одному з можливих об'єктів ФВА - виробу.

При проведенні ФВА більше складних об'єктів - систем керування й організації виробництва, науково-дослідної діяльності, виробничих ділянок або цехів, основних й оборотних фондів - склад показників витрат збільшується, а їхні зв'язки ускладнюються. Виникає завдання в цьому випадку проводити спеціальну роботу з обґрунтування показників витрат для оцінки функцій. Не менші складності виникають іноді й з розрахунком витрат по відносно простих об'єктах: деталь, вузол, операція технологічного процесу. По цих елементах різних систем досить просто рас уважати тільки прямі витрати - трудомісткість і матеріальні витрати. Розрахунок же повної собівартості утруднений сформованою системою обліку витрат. При цьому варто розрізняти нормативні, планові й фактичні витрати.

Для систематизації показників витрат, що вимагають розрахунку при ФВА, необхідно в першу чергу уточнити мети аналізу, зв'язати його з економічною діяльністю підприємств. В умовах дії витратного механізму, економічні інтереси підприємства, обумовлені плановим ростом вартісних обсягів виробництва, пов'язані з підвищенням цін на нові вироби, а в основу розрахунку цін на нову машинобудівну продукцію до кінця 1987 р. заставлялася планова собівартість. Мети про ведення ФВА в таких умовах були нечітко обкреслені. Адже історично цей метод виник для забезпечення конкурентноздатності фірм, зниження виробничих витрат при збереженні або навіть підвищенні рівня якості й ліміті ринкових цін. Перехід на реальний господарський розрахунок і самооплатність, впровадження на цій базі діючого противовитратного механізму створюють на підприємствах вітчизняного машинобудування й приладобудування аналогічні умови й більше чіт до визначають мети ФВА. Проте питання пророблення й уточнення витратних показників для різних форм й об'єктів ФВА на рівні, що відповідає розробці проблеми оцінки функціональності й працездатності, залишається. Так, при коригувальній формі ФВА (на стадії виробництва) треба, очевидно, крім розрахунку нормативних витрат по функціях виготовлених виробів урахувати зміни у використанні основних фондів й оборотних коштів підприємства, виявити джерела фінансування робіт і порядок розподілу економії між різними службами підприємств.

Складніше е справа із ФВА на стадії проектування. Тут основною економічною характеристикою нових виробів є розрахункова собівартість, рівень якої визначається лімітною ціною. Величина цих витрат, розрахована на стадії проектування, носить надзвичайно орієнтовний і наближений характер. Тому при аналізі має сенс ураховувати тільки істотні зміни, зв'язані зі зниженням витрат на матеріали, комплектуючі вироби в новому обладнанні, а також з корінними перетвореннями технології, що забезпечують значне зниження трудомісткості. Крім того, переклад науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій на господарський розрахунок створює умови для застосування ФВА й додаткових витрат на нього тільки в тому випадку, якщо його результати вдасться зв'язати із цінами на науково-технічну продукцію й додаткове фінансування проектно-конструкторських розробок, тобто якщо при встановленні цін на науково-технічну продукцію (Цнт) вони будуть погоджуватися з рівнем лімітної ціни розроблювальних виробів:

Цнт = ((Цл).

Складність у забезпечення такого вв'язування вносять слабкі можливості контролю відповідності розрахункової собівартості на стадії проектування й лімітної ціни виробу майбутнім реальним виробничим витратам заводу-виготовлювача. На стадії проектування більше широке застосування в умовах госпрозрахунку може знайти ФВА організації й керування НИР. Витратними характеристиками тут будуть витрати по проведенню НИОКР. Результат ФВА відіб'ється на економії фондів розвитку виробництва, науки й техніки. У зазначених вище методичних положеннях по проведенню ФВА термінологічно визначаються чотири показники витрат: 1) функціонально необхідні (ФНВ) - мінімально можливі витрати на реалізацію необхідні функції; 2) зайві - різниця між фактичними й ФНВ; 3) виробничі витрати на функцію - на створення носія функції; 4) експлуатаційні витрати на функцію - на використання (експлуатацію) носія функції в сфері споживання.

Стосовно до розрахунків й аналізу цих характеристик розроблений порядок проведення ФВА, у методиках для різних об'єктів. Високий рівень відпрацьовування прийомів логічного аналізу й виявлення причинно-наслідкових відношенні між найпростішими елементами й поводженням, функціональністю всього розглянутого об'єкта в цих методиках створює передумову розширення області застосувань ФВА від виробів до технології, організації й керуванню, а також для ще більш складних систем на народногосподарському рівні й в економічних розрахунках.

У цей час у вітчизняній і закордонній практиці застосовуються три основні форми ФВА:

1) у сфері виробництва (коригувальна форма), що має метою виявити, диспропорції між значимістю функцій для споживача й витратами на їхнє забезпечення, визначити й усунути зайві витрати при виготовленні продукції;

2)у сфері проектування (творча форма), що на ряді з пошуком оптимальних технічних рішень орієнтована на встановлення граничних нормативів витрат (розрахункової собівартості, лімітної ціни) по виготовленню розроблювальних приладів і пристроїв;

3) у сфері застосування (інверсна форма), що має метою знаходження найбільш ефективних умов використання розглянутих виробів.

При проведенні робіт з будь-якої форми ФВА традиційне зложилися наступні етапи:

-інформаційно-підготовчий - формулювання мети й завдання роботи, підготовка, збір і систематизація вихідної інформації, визначення специфічних особливостей розглянутого об'єкта, оцінка можливих результатів;

-аналітичний - виявлення й формулювання функцій виробів, побудова функціональної моделі, оцінка значимості й витрат на функції, визначення диспропорцій у витратах;

-творчий - пошук ідей і рішень по реалізації основних і допоміжних функцій, їхня оцінка;

-дослідницький - укрупнена оцінка варіантів рішень відповідно до обираного на даному етапі критеріями;

-рекомендаційний - обговорення й остаточний вибір варіанта побудови виробу, оформлення рекомендацій з його застосування;

-впровадження результатів.

На інформаційно-підготовчому етапі найбільш важливою роботою є систематизація даних про реальні умови функціонування розглянутого об'єкта, його конструктивних і технологічних особливостях, турботах по вдосконалюванню виробництва н досліджень, про склад і структуру виробничих витрат. На цьому етапі уточнюються мети вдосконалювання об'єкта ФВА, необхідні для їхнього рішення завдання. Кількісна оцінка досліджуваного об'єкта на інформаційно-підготовчому етапі здійснюється за допомогою побудови дерева цілей і завдань, які повинні бути вирішені в процесі ФВА, побудови структурної моделі СМ й уточнення витрат по її елементах, виявлення найбільш трудомістких елементів досліджуваної системи, а так само елементів. визначальний рівень якості, працездатності системи в цілому. На аналітичному етапі формулюються зовнішні н внутрішні функції об'єкта, будується функціональна модель (ФМ), проводиться оцінка значимості й витрат на функції на основі сполученого аналізу за допомогою ФСМ і ФСД, ставиться завдання вдосконалювання розглянутої системи. Важливість побудови ФМ, а також складність об'єктивного логічного подання навіть щодо простих об'єктів вимагає дотримання певних принципів, правил і послідовності виконання цієї роботи.

У першу чергу виявляються й формулюються функції виробу в цілому (зовнішні) і його складових частин, елементів (внутрішні). Істотним моментом при формулюванні функцій є абстрагування від конструктивно-технологічної реалізації. Формулювання функції саме повинна направляти конструктора, технолога на пошук можливих технічних рішень, активізувати творчий процес, створювати умови для перебору варіантів реалізації, їхнього аналізу й виявлення економічних. Цей принцип повинен зберігатися й для складних систем, де сформулювати зовнішні функції досить важко. Функцій значно менше, ніж виробів і процесів, їх реалізуючих. Наприклад, функція “з'єднати елементи” може здійснюватися клеєнням, пайкою, зварюванням, безліччю видів нарізних сполучень. Одне з найважливіших достоїнств ФВА полягає в створенні передумов й умов для постановки й рішення різноманітних організаційно-технічних завдань, і це достоїнство повинне реалізовуватися вже при формулюванні функцій.

Функціональні й сполучені моделі, які розробляються на аналітичному етапі ФВА, дозволяють виявити всі істотні зв'язки й відносини в розглянутому виробі, процесі, що забезпечують їхня працездатність. Витрати на функції можливо визначити тільки на основі їхніх матеріальних носіїв (МН) - деталей, складальних одиниць, технологічних операцій, що реалізують ці функції. При цьому найбільше просто визначаються нормативні витрати, розрахунок яких здійснюється по що випускають або передбачуваним до випуску виробам, забезпеченим технічною документацією. У цьому випадку розрахунок витрат виробляється за даними сполученої моделі (ФСМ), у якій СМ побудована на основі діючої на розглянутий об'єкт технічної документації. Сполучені моделі в графічному виді через їхню складність звичайно не будуються. Для них більше прийнятна матрична форма. Більш складно визначити функціонально необхідні за витрати (ФНВ) як на окремі функції, так і на виріб у цілому. ФНВ - це той мінімальний рівень витрат, що може бути досягнуть при використанні найбільш прогресивних схемних і конструктивно-технологічних рішень, а також забезпеченні найвищого рівня продуктивності праці, використання матеріальних й енергетичних ресурсів. Визначення ФНВ й організаційно-технічних рішень, що забезпечують їхнє досягнення, є головною метою проведення ФВА. Для рішення цього питання необхідно в першу чергу відповідно до відпрацьованого ФМ підібрати найбільш економічні й прогресивні матеріальні носії функцій - блоки, вузли, деталі, операції технологічного процесу. На другому етапі необхідно визначити по них прогресивні нормативи витрат (праці, матеріалів, енергії, устаткування, капітальних вкладень і т.д.).

Визначення ФНВ по об'єктах ФВА найбільше близько по своїм цілям до різних видів економічних розрахунків. Саме при розробці системи нормативів виробничих витрат і проектування можуть бути в першу чергу використані прийоми ФВА. Конкретні завдання вдосконалювання виробів і технологічних процесів, що піддають ФВА, ставляться на основі оцінки диспропорції у витратах і значимості функції в процесі розробки функціонально-вартісної діаграми ФСД.

Слід зазначити, що необхідність відповідності значимості функцій для споживача й витрат на їхню реалізацію значною мірою залежить від методики опису розглянутої системи, розрахунку витрат, проведення експертних оцінок і не завжди може бути практично досягнута. Проте підхід на основі такого припущення дозволяє більш чітко організувати процедуру ФВА шляхом виявлення на аналітичному етапі зон зосередження зайвих витрат, організації пошуку нових ідей і рішень на творчому етапі в першу чергу в цих зонах. Після знаходження нових конструктивно-технологічних рішень їхнього відпрацьовування на творчому й дослідницькому етапах ФВА виникає необхідність повернення до побудови моделей аналітичного ця па й діагностики нової конструкції за допомогою ФСД. Цей процес може повторюватися кілька разів.

На творчому етапі ФВА встановлюються способи рішення завдання вдосконалювання розглянутих виробів і технологічних процесів у двох напрямках: 1) усунення, ліквідації зайвих функцій: 2) знаходження ефективних конструктивно-технологічних рішень по необхідних функціях. Результатом творчого етапу ФВА є перелік варіантів виконання виробів і процесів.

Дослідницький етап має на меті виявити конструктивно-технологічні організаційні рішення, що відповідають обраному критерію.

На рекомендаційному етапі необхідно провести обговорення пропозицій по вдосконалюванню об'єктів ФВА на науково-технічній раді підприємства, затвердити план заходів щодо впровадження. Впровадження здійснюється відповідно до діючого порядку виконання робіт із плану науково-технічного прогресу.

Зміст й етапи проведення ФВА виробів і технологічних процесів показують, що ця системна методологія знаходження й вибору ефективних організаційно-технічних рішень значною мірою зв'язана й базується на розрахунках трудомісткості й матеріальних витрат, собівартості, капітальних вкладень по варіантах виробництва або нової техніки. Виникає питання про реалізації зворотного процесу: чи можна збагатити зміст, підсилити обґрунтованість і глибину численних видів економічних розрахунків, проведених на підприємствах й об'єднаннях, за допомогою введення прийомів системного функціонального аналізу.

Обґрунтованість будь-яких техніко-економічних розрахунків завжди залежить від ступеня відповідності методики виконання роботи об'єктивним закономірностям формування витрат і результатів у розглянутій системі або процесі. Методологія ФВА саме й дозволяє за допомогою певної послідовності побудови різних моделей виявити ці закономірності, визначити їхні причинно-наслідкові зв'язки.

На основі аналізу сформованої методики ФВА виробів і технологічних процесів, застосування його в керуванні й організації був складений укрупнений порядок функціонального аналізу для розробки методик різних економічних розрахунків. Цей алгоритм охопив наступні види робіт: виявлення головних й основних функцій складних виробничо-економічних систем, оцінку функцій і витрат, установлення основних закономірностей їхнього формування, побудова методики.

На першому етапі (інформаційно-підготовчому) визначаються мети й завдання роботи. Тут необхідно чітко визначити об'єкт ФВА - розглянуту систему і її елементи. При розробці методик економічних розрахунків виникає необхідність аналізу двох, а іноді й більше, систем. З одного боку, це сама методика, її мети й завдання, ступінь обґрунтованості й зв'язку з іншими видами розрахунків і виробничо-господарської діяльності, з іншого боку - це процес або група продукції, по якій необхідно вести розрахунки. Наприклад, методика розрахунку економічної ефективності впровадження нових елементів електронної техніки вимагає як виявлення зовнішніх і внутрішніх функцій самого методичного матеріалу, так і функціонального аналізу процесу розробки, виробництва й застосування лівих елементів. Аналогічний підхід необхідний, наприклад, при розробці методики техніко-економічного обґрунтування технічного пері озброєння виробництва підприємств приладобудування: з одного боку, мети методики, елементи й засоби розрахунків, з іншого боку - процес відновлення основних виробничих фондів підприємства шляхом його технічного переозброєння. На цьому етапі застосовується побудова дерева цілей, структурної моделі, ієрархічної структури.

На другому (аналітичному) етапі проводиться логічний аналіз причинно-наслідкових зв'язків між витратами й результатом, функцією, ефектом розглянутого процесу досліджень, виробництва, організації або керування. Робота тут виробляється на основі розробки укрупнених функціональних і сполучених моделей. При цьому уточнюються зовнішні й внутрішні функції, прості й провідні елементи розглянутої системи.

Третій (творчий) етап має на меті розробку обґрунтованих кількісних характеристик як результатів, функцій, так і витрат. Тут на основі результатів аналітичного етапу розробляються системи показників, порядок їхнього розрахунку, визначається залежність витрат від експлуатаційно-технічних характеристик процесу, вибирається метод розрахунку й т.д.

Четвертий етап-розробка методики, її випробування й впровадження.

Залежно від об'єкта аналізу й рівня, на якому він виробляється (народногосподарського, галузевий, підприємства), етапи можуть деталізуватися або укрупнюватися.

Висновок

Отже, Функціонально-Вартісний Аналіз - досить складний процес, це нововведення. У відмінності від предметного підходу (у тому числі бухгалтерського обліку), ФВА припускає використання й такі невизначені фактори як суб'єктивне сприйняття й розуміння проблеми. Однак, незважаючи на порівняно недавню появу ФВА ця область уже досить добре вивчена в основному завдяки математикам. ФВА - це новий крок в економіці - аналіз корисності речі. Т.ч. він вивчає річ, а дорівнює й нові послуги, ідеї й ін., з погляду її функціональності, де вся річ розбивається на багато функцій які вона в собі несе. Ці функції можуть бути корисними й марними, і навіть шкідливими. Мистецтво ФВА полягає в тому, щоб розділити ці функції одну від іншої, уміти їх систематизувати й вивчати вже як єдину, також і у взаємозв'язку із сусідніми функціями, і як на зміну однієї з них відреагує система в цілому. Знаючи кожні функції можна запросто, у межах можливого поміняти одну, корисну, або забрати шкідливу, і все це в сукупності направить як на споживача, з погляду зниження ціни, так і на виробника, з погляду зниження собівартості а значить і збільшення обсягу випуску.

Однак все це пов'язане з певного роду труднощами, зв'язаними в першу чергу із самою природою функціонального підходу.

Список літератури

1.Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. - М., 2001.

2.Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М., 2003. .

3.Сучасний маркетинг / Під ред. В.Е.Хруцького. - К., 1991

4.Крилов И.В. Маркетинг. - К., 1998

5.Маркетинг / Під ред. проф. Э.А.Уткіна. - К., 1998