Конкурентоспроможність торгівельної фірми та її продукції

Конкурентоспроможність торгівельної фірми та її продукції

Сутність і значення конкурентоспроможності роздрібного

торгівельного підприємства

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентоздатність торгового підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.

Конкурентоздатність торгівельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентоздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:

- конкурентоздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентоздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентоздатність регіону і країни.

Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентоздатності підприємства.

Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цього положення.

1. Конкурентоздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга зв'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.

2. Покупець -- головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентоздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентоздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентоздатністю.

Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентоздатність товару -- це все рівно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентоздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Конкурентоздатність -- не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед -- це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на продажі окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, - не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту - радість на ґрунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти, перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі вимоги до тієї або іншої продукції.

З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон'юнктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність торгівельних фірм, включаються:

частка на внутрішньому і світовому ринках;

чистий доход на одного зайнятого;

чисельність зайнятих;

кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність торгових підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

Конкурентоспроможність продукції - важливий інтегральний

показник ринкового потенціалу підприємства

Сутність конкурентоспроможності продукції

В умовах ринку задоволеність конкретного споживача сукупністю пропонуємих йому властивостей та характеристик товару знаходить своє вираження в процесі купівлі - продажу. Таке співпадіння властивостей, характеристик товару та вимог споживачів, при якому дотримуються інтереси виробника та споживача, що означає повну відповідність товару умовам ринку, називається його конкурентоспроможністю.

Товари, таким чином, повинні мати відповідний набір технічних, естетичних, ергономічних та інших властивостей, але й відповідати умовам їх реалізації (ціна, строки поставки, престиж фірми, сервісне обслуговування, реклама). Конкурентоспроможність продукції визначається комплексом споживацьких (якісних та кількісних) характеристик, що дозволяють задовольнити особливі умови ринку [15, 291]. Конкурентоспроможна продукція легко та швидко реалізується на ринку по найменш витратним каналам збуту. Фактично товар проходить перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб. Вони диктуються смаками та перевагами окремої групи споживачів (сегментом ринку), тому поняття конкурентоспроможності завжди конкретно. Комерційно вигідний збут товару можливий лише на конкретному ринку в окремих умовах конкуренції.

Кожний споживач придбає той товар, який максимально задовольняє особисті потреби. В цілому споживачі придбають той товар, який більш повністю відповідає суспільним потребам порівняно з іншими. Тому ступінь задоволення споживача товарами також складається із сукупності поглядів окремих покупців і формується напередодні з`явлення їх на ринку, на любому етапі життєвого циклу виробів до моменту утилізації. В цей час і здійснюється гостра конкурентна боротьба за споживача.

Конкурентноспроможність - це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару - конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і по витратах на її задоволення.

Показник, що виражає таку відмінність, визначає конкурентноспроможність аналізованого товару стосовно товару - конкуренту.

Базою оцінки конкурентноспроможності є дослідження потреб покупця, вимог ринку. При вчиненні покупки споживач здійснює процес вибору необхідного йому виробу серед цілого ряду аналогічних, запропонованих на ринку, і одержує той з них, що найбільшою мірою задовольняє його потребу. При цьому покупець враховує їх споживчі властивості, з'ясовує ступінь відповідності власної потреби. Кожна потреба має властивості і параметри, що характеризують, визначають її сутність, необхідний споживачу корисний ефект і конкретні умови процесу споживання. При збігу параметрів потреби з параметрами, що характеризують сам виріб і відбувається покупка.

Для того, щоб товар був придбаний конкретним покупцем, він повинен відповідати потребам по технічним параметрам і фінансовим можливостям споживача (ціна споживання товару), при цьому споживач прагне витратити мінімум коштів на придбання і споживання товару, тобто оптимізувати свої витрати.

Оскільки потреби кожної людини формуються під впливом великого комплексу чинників і носять індивідуальний характер, оцінки того самого товару різними споживачами можуть не збігатися. Відповідно неоднаковими і будуть їх переваги, вибір із маси аналогічних товарів, запропонованих на ринку. Отже, стосовно конкретного споживача конкурентноспроможність даного товару також буде індивідуальною.

Найбільше визнання серед товарів, призначених для задоволення даної суспільної потреби, одержує той, що більш повно їй відповідає [8, 104]. Це і виділяє його з загальної товарної маси, забезпечує успіх у конкурентній боротьбі.

Таким чином, конкурентноспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару - конкурента за ступенем задоволення конкурентної суспільної потреби.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, що важливі для споживача, які визначають витрати споживача на придбання, споживання (експлуатацію) і утилізацію продукції.

Основні показники конкурентоспроможності продукції

Номенклатура параметрів, використовуваних при оцінці конкурентноспроможності, включає дві групи: параметри якості (технічні) та економічні параметри.

До групи технічних відносяться параметри призначення, ергономічні параметри, естетичні параметри, нормативні параметри. Параметри призначення характеризують області застосування продукції і функції, які вона призначена виконувати. По ним можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовах споживання. Параметри призначення підрозділяються: на класифікаційні параметри, що характеризують приналежність продукції до визначеного класу і використовувані при оцінці тільки на етапу вибору області застосування продукції і товарів - конкурентів, вони служать базою для наступного аналізу й у подальших розрахунках не беруть участь (приклад: пасажировмісність, швидкість обертання); параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень, використовуваних при розробці і виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальних приладів, обсяг пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути й одночасно і класифікаційними; конструктивні параметри, що характеризують основні конструкторські рішення, використані при розробці і виробництві виробу (склад виробу, його структура, розміри, вага), окремі параметри також можуть служити цілям класифікації.

Ергономічні параметри характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (антропометричні, фізіологічні, властивості людини, що виявляються у виробничих і побутових процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну промовистість (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції і стабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції і відображають саме такі її зовнішні властивості, що є для споживача найбільше важливими, вони зростають за ступенем значимості для конкретного виду продукції.

Нормативні параметри характеризують властивості продукції, що регламентуються обов'язковими нормами, стандартами і законодавством на ринку, де цю продукцію передбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують ступінь втілення в продукції технічних рішень і патентів, що підпадають не під дію, виданих у країнах гаданого збуту, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові чинні вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

До групи економічних параметрів відносяться [14, 163] повні витрати споживача (ціна споживання) на придбання і споживання продукції, а також умови її придбання і використання на конкретному ринку.

Повні витрати споживача в загальному випадку включають початкові і поточні витрати. Початкові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні збори і витрати, витрати на наладку, спробний пуск, якщо вони не включені до ціни продукції. Іноді це витрати на спорудження, необхідність у якому обумовлена вимогами експлуатації або споживання продукції. Витрати на транспортування складаються з витрат на навантаження і розвантаження, доставку, страхування в шляху, розконсервацію, збереження, обслуговування продукції при доставці. Витрати на придбання продукції визначаються ціною, що сплачується покупцем відповідно з договором купівлі - продажу або іншим договірним документом. При зіставленні цін на оцінювану продукцію і товари - конкуренти враховуються розходження в комерційних умовах відповідних угод. До складу початкових витрат в умовах світової торгівлі слід також віднести значні митні витрати.

Поточні витрати включають: витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, що визначаються нормами і місцевими тарифами в конкретних умовах використання (експлуатації) продукції; витрати на паливо й енергію, що включають їх вартість відповідно до норм і цін, що діють на конкретному ринку, а також додаткові витрати, пов'язані з доставкою, навантаженням і розвантаженням палива; витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, споживані при використанні продукції, обумовлені відповідно до норм їх витрати для експлуатації або споживання оцінюваної продукції і цінами конкретного ринку; витрати на ремонт, запасні частини та інші статті витрат для конкретного покупця, обумовлені умовами експлуатації (споживання) продукції, а також нормами, ставками і цінами на послуги та запчастини на конкретному ринку (у випадку відсутності конкретної інформації для конкретного покупця, зазначені витрати визначаються з використанням даних, середніх для галузі або країни, до яких відноситься споживач продукції.

Остаточне вирішення про вибір номенклатури параметрів, використовуваних при оцінці конкурентноспроможності продукції, приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умов використання цієї продукції і цілей оцінки.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення цілі дослідження :

1 якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то достатньо провести їх пряме порівняння по найважливіших параметрах;

2 якщо ціллю дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, що включає зведення про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі, а також зведення про зміну чинних у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

Загальна методологія оцінки конкурентоспроможності продукції

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що повинна проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає у виділенні тієї групи чинників, що впливають на формування попиту у визначеному секторі ринку: розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції; аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок; розглядаються сфери можливого використання продукції; аналізується коло постійних покупців. Це і є інформація не забезпечення дослідження конкурентоспроможності товару.

Вищевикладене підрозуміває “комплексне дослідження ринку”. Особливе місце у вивченні ринку займає довгострокове прогнозування його розвитку. На основі вивчення ринку і вимог покупців вибирається продукція, по якій буде проводитися аналіз або формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці. При аналізі повинні використовуватися ті ж критерії, який оперує споживач, обираючи товар.

Методичне забезпечення полягає у виборі кокретної методики отримання показників конкурентоспроможності. Окреслимо основні етапи.

По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметра потреби.

1. Аналіз конкурентноспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, що продиктований чинними нормами і стандартами, то подальша оцінка конкурентноспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння по інших параметрах. В той же час, перевищення норм і стандартів і законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з погляду споживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує. Виняток можуть скласти випадки, коли покупець зацікавлений в деякому перевищенні чинних норм і стандартів у розрахунку на жорсткість їх у майбутньому.

2. Провадиться підрахунок групових показників, що у кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією і потребою по даній групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

3. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінки конкурентноспроможності аналізованої продукції по всіх аналізованих групах параметрів у цілому.

4. Результати оцінки конкурентноспроможності використовуються для висновка про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентноспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Проте, факт високої конкурентноспроможності самого виробу є лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах. Потрібно також враховувати форми і методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відношення між країнами і т.д.

Принципи і методи оцінки конкурентноспроможності можуть бути використані для обгрунтування прийнятих рішень при [10, 95]:

комплексному вивченні ринку і виборі напрямків комерційної діяльності підприємства;

розробці заходів щодо підвищення конкурентноспроможності продукції;

оцінці перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажу;

розробці пропозицій по розвитку виробничого потенціалу підприємства;

контролі якості продукції;

встановленні цін на продукцію;

доборі продукції при покупці через тендери і торги;

атестації продукції;

підготовці технічних завдань по створенню нових зразків продукції;

вирішенні питання про включення до експортної програми і знятті продукції з експорту, або її модернізації;

підготовці інформації для реклами продукції;

вирішенні питання про доцільність патентування і підтримки патенту в дії;

розробці заходів щодо стимулювання розроблювачів і постачальників.

Таким чином, оцінка конкурентноспроможності грунтується на порівнянні характеристик аналізованої продукції з конкретною потребою і виявленні їх відповідності одна одній. Для об'єктивної оцінки необхідно використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач, обираючи товар на ринку. Отже, повинне бути вирішене завдання визначення номенклатури параметрів, істотних із погляду споживача.

Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить слушність результату оцінки конкурентноспроможності і прийняті надалі рішення. Вибір бази порівняння включає:

встановлення цілі оцінки конкурентноспроможності продукції;

вибір гаданих ринків збуту продукції;

аналіз стану ринків, обсягів і структури попиту і пропозиції, динаміки їх зміни на відповідний період оцінки.

Оцінка провадиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентноспроможності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння і їхнього зіставлення.

Результат оцінки: чи досягнутий рівень в цілому; по яких параметрах він не досягнутий;

які з параметрів найбільш сильно відрізняються від базових.

Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентноспроможності провадиться за формулою:

(i = 1, 2, 3,... ,n),(1.1.)

де qi - одиничний параметричний показник конкурентноспроможності по i-му параметру;

Pi - розмір i-го параметру для аналізованої продукції;

Piо - розмір i-го параметру, при якому потреба задовольняється цілком;

n - кількість параметрів.

Аналіз результатів оцінки: при оцінці по нормативних параметрах одиничний показник може приймати тільки два значення - 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;

при оцінці по технічних і економічних параметрах одиничний показник може бути більше або дорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами;

якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, обумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальними умовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник по даному параметру не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальний з двох показників - 100% або фактичне значення цього показника.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентноспроможності проводиться за формулою:

(i = 1, 2, 3,... ,n),(1.2.)

,

де qi', qi - одиничний показник конкурентноспроможності по i-му технічному параметрі;

Pi - розмір i-го параметру для аналізованої продукції;

Pi 0 - розмір i-го параметру для виробу, прийнятого за зразок.

Аналіз результатів оцінки:

із формул вибирають ту, у якій зростання одиничного показника відповідає підвищенню конкурентноспроможності (наприклад, для оцінки продуктивності - перша формула, а для питомої витрати палива - друга, якщо технічні параметри продукції не мають фізичної міри (наприклад: комфортність, зовнішній вигляд, відповідність моді), для надання цим параметрам кількісних характеристик необхідно використовувати експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє [14, 103] лише констатувати факт конкурентноспроможності аналізованої продукції або наявності в неї хиб в порівнянні з товаром - аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.

Комплексний метод оцінки конкурентноспроможності. Грунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених і інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразку.

Розрахунок групового показника по нормативних параметрах провадиться по формулі:

,(1.3.)

де Iнп - груповий показник конкурентноспроможності по нормативних параметрах;

qнi - одиничний показник конкурентноспроможності по i-му нормативному параметрі;

n - число нормативних параметрів.

Аналіз результатів: якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція по якомусь параметру не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентноспромість даного товару на аналізованому ринку.

Розрахунок групового показника по технічних параметрах (крім нормативних) провадиться по формулі:

,

де Iтп - груповий показник конкурентноспроможності по технічних параметрах;

qi - одиничний показник конкурентноспроможності по i-му технічному параметру;

ai - вагомість i-го параметру в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу;

n - число параметрів, що беруть участь в оцінці.

Аналіз результатів:

а) отриманий груповий показник Iтп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі по всьому наборі технічних параметрів, чим він вище, тим в цілому повніше задовольняються запити споживачів;

б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставках зразків;

в) у випадку труднощів, які виникають при проведенні ринкових досліджень, а також із метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосований комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його розмір екологічних параметрів).

Розрахунок групового показника по економічних параметрах провадиться на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.

Повні витрати споживача визначаються за формулою:

,

де З - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

Зс - витрати на апридбання;

Сі - витрати на експлуатацію в і-му періоді.

Розрахунок групового показника по економічних параметрах провадиться по формулі:

,

де Iэп - груповий показник по економічних параметрах;

У чисельнику та знаменнику - повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і зразку.

Розрахунок інтегрального показника конкурентноспроможності провадиться по формулі:

Аналіз результатів. За змістом цей показник відображає розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця на придбання і споживання виробу.

Якщо К<1, то аналізований товар поступається зразку по конкурентноспроможності, а якщо К>1, то перевершує, при рівній конкурентноспроможності К=1.

Література

1. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.

2. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, ефективність. К., 1995 р., 268 с.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент : Учебник .- М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1994. 685 с. : ил.

4. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48

5. Економіка підприємств : Підручник .- В 2т. \ За ред. С.Ф. Покропивного, - К.: Вод-во “Хвиля - Прес” , Донецьк : Мале підприємство “Поиск” . Т-во Кноголюбів, 1995 - 400 с.

6. Кулагина Н.А. Способы оценки конкурентноспособности продукции (работы услуги) как фактор роста эффективности производства. Проблемы статистики и рыночных отношений. М., 1992 г. с, 50-57

7. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари ? ( Про економіку України) \\ Політика і час. - 1994- №8- с. 37-41

8. Львов Н.А. Маркетинг - ключ к решению проблемы "Конкурентноспособность"." Стандарты и качество", 1990 г., №9, с 21-25.

9. Маштабет В. и др. Пути повышения конкурентноспособности экспортной продукции. К., "Наукова думка" , 1988

10. Уотармен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентноспособность лучшие компании. М., "Преса", 1988, 368 с.

11. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.П. Половцева. М.: «Инфра-М», 2000 г.

12. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серегина. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000 г.

13. Торговое дело: экономика и организация. Учебник под общ. Ред. Л.А. Брагиной и Т.П. Данько. М.: «Инфра-М», 1997 г.