Стабілізатор напруги імпульсний
Імпульсні стабілізатори постійної напруги. Визначення вимог до елементів силового блоку стабілізатора та параметрів дроселя і конденсатора. Коефіцієнт корисної дії стабілізатора. Параметри тороідальних сердечників з фериту, параметри обмоточних проводів.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.07.2017 |
| Размер файла | 550,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
, (4.13)
де Uвих діл - напруга на виході дільника, яка визначена в попередньому розділі;
Uжив - напруга живлення мікросхем генератора.
При виборі номіналів опору резисторів необхідно забезпечити, щоб струм дільника значно перевершував вхідний струм ОП, а потужності, що ними повинні бути розсіяні, не перевершували 0,125 Вт.
Опори резисторів, які підключені до виходу компаратора, з одного боку, є його навантаженням, з іншого боку - визначають тривалість часу перезаряда ємності. Мінімальна величина опору буде визначатися опором R6, коли потенціометр R5 буде виведений на нуль.
R6 Rнав ОП, (4.14)
де Rнав ОП - мінімальний опір навантаження обраного типу ОП (довідкове значення).
Введемо коефіцієнт
= Uамп / U, (4.15)
де U - зміна напруги на виході компаратора, яка звичайно на декілька вольт менша, ніж напруга, що використана для його живлення.
Введений коефіцієнт визначає відношення резисторів у ланцюзі зворотного зв'язку, що охоплює операційні підсилювачі:
= R7 / (R3 + R4), (4.16)
а тому на його основі визначають номінальні опори резисторів. Причому ці опори повинні бути досить великими, щоб не створювати додаткового навантаження на ОП
Тривалість періоду проходження трикутних імпульсів генератора:
Т = 1 / f. (4.17)
Вона визначається обраними номіналами резисторів R5 та R6, а також ємністю конденсатора С. Опір R5 візьмемо рівним приблизно 0,2 R6, що дозволить змінювати частоту проходження імпульсів в межах 10%. Якщо вважати, що задане в ТЗ значення частоти повинне бути отримане при середньому опорі змінного резистора R5, то:
С = Т / [2 (R6 + 0,5 R5)]. (4.18)
Вибираємо конденсатор [9]. При обраних номіналах струм перезаряда ємності
IС = U / (R5 + R6) (4.18)
повинний бути значно більшій вхідних струмів ОП.
4.4 Компаратор
В якості компаратора може бути використана спеціалізована інтегральна мікросхема [12] або його можна сформувати на основі інтегрального ОП. Краще використовувати спеціалізований компаратор з відкритим колектором, що дозволяє здійснити його живлення від декількох джерел, причому діапазон допустимих значень напруги дуже великий.
Елементи з відкритим колектором мають вихідний ланцюг, що закінчується одиночним транзистором, колектор якого не з'єднаний з будь-якими ланцюгами в середині мікросхеми, (рис. 4.4). Транзистор VТком керується від попередньої частини схеми елемента так, що може знаходитися або в насиченому стані, або у відключці. Насичений стан трактується як відображення логічного нуля, відключка - одиниці.
Рис. 4.4
Насичення транзистора забезпечує на виході напругу U0, яка дорівнює незначній напрузі насичення "колектор-емітер" UКЕ нас. При відключці транзистора, що відбувається відповідно до вхідних сигналів, напруга на виході елемента стає невизначеною, тому що його колектор не підключений до будь-яких ланцюгів схеми. Тому для формування високого рівня напруги вихід елемента з відкритим колектором необхідно підключати через зовнішні резистори (чи інші навантаження) до джерела живлення. На рис. 4.4 таке підключення здійснюється через зовнішній ланцюг, утворений емітерним переходом зовнішнього транзистора VТзов і резистором R. Приклад такого ланцюга -емітерний перехід транзистора VT2 (рис. 3.1), і ланцюг його бази, в який необхідно ввести резистор, що обмежить струм на рівні розрахованого струму насичення бази.
На входи компаратора подаються сигнали: один з підсилювача неузгодженості, другий - з генератора. Відкритий стан вихідного транзистора компаратора залежить від співвідношення вхідних сигналів та того, на які входи вони подаються. Для рис. 4.4 він буде відкритий, коли UПН Uген. При цьому по вихідному ланцюгу компаратора піде струм, що забезпечить відкритий і насичений стан ключа на транзисторі VTзов . Якщо насичений стан необхідно забезпечити при Uген UПН, то вхідні сигнали необхідно поміняти місцями. Приєднання управляючих сигналів визначається для кожного конкретного випадку.
Для зменшення імовірності пробою між джерелами живлення по внутрішніх ланцюгах компаратора в ланцюг низьковольтного джерела введений діод.
5. ККД СТАБІЛІЗАТОРА
Струм споживання елементами схемі управління визначаються сумою струмів, що використані мікросхемами, дільниками і ІОН:
Iп = IІМС + Iділ + IІОН (5.1)
Втрати потужності в схемі управління:
Рс у.= Uн Iп. (5.2)
Коефіцієнт корисної дії стабілізатора:
h = Uн Iн max / (Uн Iн max + Pтр + Pд + PL + Рс.у). (5.3)
Його величина повинна відповідати вимогам технічного завдання.
6. РОЗРОБКА ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ
Принципова схема утворюється як результат об'єднання схем, що були розраховані і розроблені в попередніх розділах. Якщо в них не були розглянуті рішення, що пов'язані з з'єднанням окремих блоків та необхідністю використання одного джерела живлення для всіх елементів пристрою, то відповідні розрахунки виконуються в цьому розділі. Подача вхідної та вихідної напруги повинні здійснюватись через роз'єднувачі.
Креслення принципової схеми виконують на окремому аркуші, форматом не менш ніж А4, який вносять в додаток до пояснювальної записки. Креслення всієї схеми та її окремих елементів повинно відповідати вимогам стандартів ЕСКД.
Кожен елемент схеми повинен мати позначення, яке складається з ознаки його типу (буквені індекси) та позиційного позначення (цифрові індекси). Порядковий номер відповідає переліку елемента при скануванні площини креслення починаючи з лівого верхнього кута в напрямку вниз. А потім праворуч. Для позначення резисторів використовується літера R для конденсаторів - С, дроселя - L, діодів - VD, транзисторів - VT, інтегральних підсилювачів - DA, цифрових та дискретних мікросхем - DD.
Біля графічних позначень елементів можна розмістити номінальні позначення їх параметрів, а на вільному полі схеми - таблиці, діаграми, текстові вказівки, параметри в характерних точках, і т.п.. Текстові дані приводять на схемі тільки в тих випадках, коли повідомлення, що вміщені в них, неможливо відобразити графічними або умовними позначеннями.
Креслення має основний напис по формі 1 (див. додаток 4). Позначення документу та позначення інших документів повинно виконуватись згідно вимог, що викладені в [15, 16].
Креслення принципової схеми повинно мати перелік елементів, який оформлюється у вигляді таблиці, основні розміри якої визначені на рис. 6.1. Приклади креслення принципової схеми та переліку елементів, які взяти з [15] приведені в додатках 5 та 6.
|
Зона Поз. позначення |
Найменування |
Кільк. |
Примітки |
|
Рис. 6.1.
Таблиця розміщується або на аркуші з кресленням принципової схеми, або на окремому листі формату А4 з основним надписом по формі 2, як самостійний документ. В останньому разі її розміщають в як додаток пояснювальної записки.
В графах переліку вказують:
в графі “Зона” - позиційне позначення зони принципової схеми. Якщо на кресленні немає зон, ця графа може бути опущена;
в графі “Поз. позначення” - позиційне позначення елементу згідно принципової схеми;
в графі “Найменування” - найменування елементу, на основі якого цей елемент вжито (державний стандарт, стандарт підприємства, технічні умови і т.п.). Перелік елементів кожного типу починають з окремого заголовку. Заголовок підкреслюють;
в графі “Кільк.” - загальну кількість однакових елементів;
в графі “ Примітки” - технічні данні, які не входять в найменування елемента, пояснюючі надписи та інше.
Приклад креслення принципової схеми можна знайти в [15].
7. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
7.1 Текст пояснювальної записки
Пояснювальна записка курсового проекту виконується на окремих аркушах друкарського паперу формату А4. Листи формату АЗ складають до формату А4.
Запис тексту на аркуші може проводитись одним з нижченаведених способів:
рукописним - креслярським шрифтом згідно з ГОСТ 2.304, висота літер та цифр не менше 2,5 мм;
машинописним - на одній стороні аркуша через 2 інтервали, стрічка тільки чорного кольору.
Рукописний текст пишеться чорнилом або пастою одного кольору (чорного, синього або фіолетового). Він повинен бути написаний розбірливим почерком без граматичних помилок. Описки, графічні та інші неточності повинні бути виправлені акуратною підчисткою та написанням на цьому місці виправленого тексту від руки тими ж чорнилами або пастою, які використовують при написанні всього тексту. Допускається не більше двох виправлень на сторінку. Пошкодження листів, помарки та сліди тексту, що вилучається, не допускаються.
Текст розміщають на одній стороні листка, залишаючи поля: ліве - не менше 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 15 мм та нижнє -20 мм. Можна на листках олівцем нанести обмежувальну рамку, або використовувати листи із спеціальними рамками для текстової документації. Окремі листки нумерують.
Викладення, як правило, ведеться від третьої особи. Вживаються, також, неозначено-особові речення і речення в пасивному стані, наприклад, "В [33] розроблено таку методику: ...". Необхідно слідкувати за тим, щоб викладення було зроблено в одному часі.
Позначення розмірності, що ставиться після цифр, повинне відповідати загальноприйнятому (А, мА, В, % і т.п.). Якщо наводиться декілька цифр, то позначення одиниці вимірювання ставлять після останньої цифри, наприклад: 10, 14 та 24 мкА; 5,6 і 12 МГц.
Математичні знаки >, <, <<, >>, = ставлять лише тільки перед і (або) між цифрами та в формулах. Не допустимо використовувати їх у тексті замість відповідних слів - менше (більше), дорівнює, не дорівнює, приблизно, від, до і т.п.. Математичний знак мінус (-) у тексті перед від'ємними значеннями величини замінюють словом "мінус".
Текст основної частини записки розподіляють на розділи, підрозділи і пункти. Розділи та підрозділи пояснювальної записки повинні мати змістовні заголовки (назви). Заголовки розділів пишуть симетрично прописними літерами. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу малими літерами (крім першої прописної). Переноси слів в заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з декількох речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки не підкреслюють.
Відстань між заголовками і текстом може дорівнювати 3 ... 4 міжрядковим інтервалам (15...20 мм). Відстань між текстом одного підрозділу і заголовком наступного, якщо вони знаходяться на одній сторінці, приймається рівною 3 ... 4 міжрядковим інтервалам. Заголовок підрозділу не допустимо розміщувати на даній сторінці, якщо після нього при дотримуванні встановлених інтервалів і полів не можна розмістити одного рядка тексту.
Розділи повинні бути пронумеровані арабськими цифрами в межах всієї пояснювальної записки Підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатись з номера розділу та номера підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу повинна бути крапка, наприклад, "3.2." (другий підрозділ третього розділу).
Пункти нумеруються арабськими цифрами в рамках кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками. В кінці номера повинна бути крапка, наприклад, "3.2.1." (перший пункт другого підрозділу третього розділу).
Текст складається з абзаців. Абзаци складаються з одного або декількох речень, які об'єднані загальною темою. Абзаци в тексті починають відступом.
Сторінки записки повинні мати тотальну нумерацію арабськими цифрами. На титульному листі, який вважається за перший лист пояснювальної записки, номер не ставиться. Нумерація сторінок починається з наступного аркуша. На ньому ставлять номер два (див. підрозділ 7.4).
Приклад оформлення титульного листа наведено в додатку 8. Більш детальні вимоги по його оформленню див. [16].
7.2 Оформлення ілюстрацій і таблиць
Текст пояснювальної записки ілюструється схемами, характеристиками елементів, графіками, таблицями, номограмами. Кількість ілюстрацій визначається змістом курсового проекту та повинна бути достатньою для того, щоб надати пояснювальній записці ясність та конкретність.
Рисунки повинні розміщуватись після посилання на них в тексті записки. Бажано розміщувати їх одразу після посилання, якщо це дозволяють розміри ілюстрації та вільного міста на аркуші. Рисунки розташовують так, щоб їх можна було розглядати без повороту записки. Якщо неможливо виконати цю умову, то їх розташовують так, щоб для розгляду пояснювальну записку потрібно було повернути за годинниковою стрілкою на 90 градусів.
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно арабськими цифрами в рамках розділу. Номер ілюстрації повинен складатись з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, "Рис. 1.2." (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації розміщують нижче пояснювального надпису. Якщо в записці наведена одна ілюстрація, то її не нумерують і слово "Рис." не пишуть. Допускається крізна нумерація рисунків в пояснювальній записці без визначення номерів розділів.
При необхідності рисунки можуть мати назву, яка розміщається над рисунком, і текст пояснення, який розміщується після ілюстрації, Номер рисунка в останньому випадку розміщують нижче даних пояснення.
Не допускається посилання на рисунок, не розміщений в записці, наприклад, на рисунок цих методичних вказівок. Якщо рисунок необхідний для певних доведень (обгрунтування і т.п.), то його потрібно перемалювати в записку.
Рисунки, як правило, виконують на тому ж самому папері, що і текст. Допускається виконання рисунків на кальці або міліметрівці, або на креслярському папері. В цьому разі їх наклеюють на папір, на якому виконується записка, або скріплюють разом з іншими листками. Можна також застосовувати фотографії або ксерокопії.
Креслення виконують олівцем або ручкою, за допомогою якої пишуть текст. Зображення електронних елементів на кресленнях повинні відповідати вимогам державних стандартів.
Ілюстрації можна надрукувати засобами обчислювальної техніки. Тоді вони виконується з врахуванням можливостей обчислювальних машин та програмного забезпечення, що використовують.
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації зі скороченням, наприклад, "Рис. 5.7". Не дозволяється в якості ілюстрації розділу використовувати ілюстрації додатків, наприклад, робити розрахунок схеми окремого електронного вузла, посилаючись при цьому на принципову електричну схему приладу, яка надана в додатку. В такому разі схема вузла повинна бути зображена в розділі, де його розробляють (розраховують), як самостійна ілюстрація.
Графіки необхідно будувати з координатною сіткою, з відповідною масштабною шкалою (рівномірною або логарифмічною) по осям абсцис та ординат При цьому осі координат викреслюють суцільними лініями, без стрілок на їх кінцях. Однак в випадку відсутності координатної сітки осі координат закінчують стрілками. Якщо на осях координат наведені числові значення відкладених на них величин, то повинні бути вказані умовні позначення цих величин. Числові значення масштабу шкал осей координат пишуть ліворуч осі ординат і нижче осі абсцис.
Цифровий матеріал, розміщений в розрахункове пояснювальній записці, рекомендується оформлювати у вигляді таблиць.
Таблиці повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують надпис "Таблиця" з вказівкою порядкового номера таблиці. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою (наприклад: “Таблиця 2.4” - четверта таблиця другого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово "Таблиця" пишуть в скороченому вигляді ( наприклад, табл. 2.4 ). Якщо в записці є тільки одна таблиця, то її не нумерують.
7.3 Обчислення
При виконанні обчислень спочатку пишуть формулу, потім проставляють чисельні значення символів, що входять у формулу, а потім результат. Приклад тексту з розрахунковою формулою:
"Визначимо номінал резистора у колі колектора Rк:
де Еж - напруга джерела живлення;
Uке - напруга колектор-емитер транзистора;
Iк - струм колектора.
Вибираємо найближчий номінал ряду Е12: Rк = 5,6 кОм."
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів подають безпосередньо перед або під формулами в тій же послідовності, в якій вони приведені в формулі. Значення кожного символу необхідно подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двох крапок.
Якщо формула або послідовність обчислень не вміщується на один рядок, вони повинні бути перенесені після знаку рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) або ділення (/).
Результати обчислень округлюють. Кількість значущих цифр повинна бути достатньою для наступних дій. Як правило, досить 2 - З значущих цифр.
Необхідно підкреслити, що коли після обчислень проводять вибір номіналу будь якого елементу, то у наступних розрахунках використовують вже вибране значення, а не те, яке було отримане в результаті обчислень. Наприклад, у попередньому прикладі при наступних розрахунках потрібно використовувати значення 5,6 кОм, а не 5,3 кОм.
У записці нумерують лише формули, на які далі передбачається посилання. Нумерація формул - крізна, або в межах розділу. Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад, "в виразі (2.1)".
7.4 Оформлення “Змісту” пояснювальної записки
На першому, після титульного листа, аркуші розміщується зміст записки з номерами і найменуваннями розділів і підрозділів з вказівками на номер сторінок. В “Зміст” вводять також бібліографічний список використаної літератури. Якщо “Зміст” не вміщується на одному аркуші, його продовжують на наступних. “Зміст” враховують в загальній кількості аркушів записки.
“Зміст” вміщує назви всіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають назви) з номерами сторінок, на яких розташований початок матеріалів розділу (підрозділу, пункту).
Всі заголовки в змісті починають з прописної літери. В кінці заголовка крапку не ставлять. Кожний залежний заголовок доцільно розміщувати з відступом вправо від попереднього основного заголовку (таке розміщення найбільш вигідне для ознайомлення зі змістом рукопису). Список використаних джерел інформації вміщують в нумерацію сторінок.
На аркуші зі “Змістом” записки вздовж нижньої короткої сторони розміщують основний надпис по формі 2 (див. додаток 4). Текст, що розміщується на цьому листі беруть в рамку з ліній. Бокові лінії утворюють продовженням основного надпису, верхня - розташовується на відстані 5 … 10 мм від верхнього краю листа.
Як було вказано раніше (див. підрозділ 6.1) перший лист “Змісту” є другим листом в переліку всіх листів пояснювальної записки. Цифра 2 ставиться в відповідній графі основного надпису, який повинен бути на цьому листі.
ПРИМІТКА: допускається, що наступні аркуші можуть:
не мати рамку з ліній;
мати рамку з ліній, які проводяться олівцем на відстані 1 см від верхнього, лівого і нижнього краю аркуша та 2…3 см - від лівого;
мати рамку з ліній та основний надпис по формі 3.
7.5 Оформлення списку літератури
В список літератури включають всі використані джерела в порядку появи посилань на них в тексті пояснювальної записки. В списку літератури джерело вказується:
для книг: прізвище та ініціали автора (авторів), назва книга, видавництво, рік видання, кількість сторінок;
для журнальних статей: прізвище, ініціали автора (авторів), назва статті, назва журналу, рік видання, том, номер, сторінки;
для методичних і учбово-методичних документів: прізвище, ініціали автора (авторів, укладача/укладачів), назва документа, місто, ВУЗ, рік видання, кількість сторінок.
Приклад їх виконання можна знайти в розділі "Література" даних методичних вказівок.
При посиланнях в тексті на джерела інформації вказують порядковий номер згідно списку літератури, що виділений квадратними дужками, наприклад, "[5]".
7.6 Оформлення додатків
Додатки оформлюються як продовження записки (після списку використаних джерел).
Кожен додаток потрібно починати з нового аркуша з вказівкою в правому верхньому куті слова "ДОДАТОК", надрукованого прописними літерами, і нижче, в центрі - заголовок. Якщо в записці більше одного додатку, їх нумерують послідовно арабськими цифрами без знаку “№”, наприклад, “ДОДАТОК 1”.
Якщо додатком є креслення або його специфікація, то слово “ДОДАТОК” пишеться над лінією рамки, яка їх окреслює, на полі 5 мм. Якщо специфікація розміщена на двох або більше аркушах, то на всіх наступних листах пишеться “Продовження додатку” (маленькими літерами, крім “П”) і вказується його номер арабськими цифрами, наприклад, “Продовження додатку 5.” На останньому аркуші додатку однієї теми пишеться “Закінчення додатку”, наприклад, “Закінчення додатку 5.”
ЛIТЕРАТУРА
Источники электропитания РЭА: Справочник. /Под ред. Г. С. Найвельта. - М.: Радио и связь, 1985. -576 с.
Источники вторичного электропитания. /Под ред. Ю. И. Конева. - М.: Радио и связь, 1983.- 280 с.
Векслер Г.С., Пилинский В.В. Электопитающие устройства электроакустической и кинотехнической аппаратуры. - Киев: Вища школа, 1986.- 383 с.
Микроэлектронные устройства автоматики. /Под ред. А. А. Сазонова. - М.: Энергоатомиздат, 1991. - 384 с.
Транзисторы для аппаратуры широкого применения: Справочник. /Под ред. Е.И. Перельмана. -М.: Радио и связь, 1981.- 656 с.
Полупроводниковые приборы: Диоды, тиристоры, оптоэлектронные приборы. Справочник /Под ред. Н.Н. Горюнова.- М.: Энергоиздат, 1982. - 744 с.
Програма, контрольні завдання та методичні вказівки по вивченню дисципліни “Електроніка і мікросхемотехніка” /Укладач Є.С. Купкін.- Житомир: ЖІТІ, 1998. -75 с.
Резисторы (справочник) /Под ред. И.И. Четверткова. -М.: Энергоиздат, 1981. - 352 с.
Справочник по электрическим конденсаторам /Под ред. И.И. Четверткова и В.Ф. Смирнова. - М.: Радио и связь, 1983. - 576 с.
Пейтон А. Дж., Волш В. Аналоговая электроника на операционных усилителях. -М.: БИНОМ, 1994. -352 с.
Щербаков В.И. Электронные схемы на операционных усилителях: Справочник. -Киев: Техника, 1983. -213 с.
Аналоговые и цифровые интегральные микросхемы: справочное пособие /Под ред. С.В. Якубовского. -М.: Радио и связь, 1984. - 432 с.
Аналоговые интегральные микросхемы для бытовой радиоаппаратуры: Справочник. /В.А. Атаев, В.А. Болотников, 2-е изд..- М.: МЭИ, 1992. - 240 с.
Интегральные микросхемы: Микросхемы для импульсных источников питания и их применение. - М.: ДОДЄКА, 1997. - 224 с.
Методичні вказівки до курсового проекту “Підсилювач двоканальний” з дисципліни “Електроніка і мікросхемотехніка” /Укладач Є.С. Купкін. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 72 с.
Железна А.О. Дипломні (курсові) проекти. Вимоги до оформлення документації. - Житомир, ЖІТІ, 2000 - 244 с.
ДОДАТОК 1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ВАРИАНТІВ ТЕХНІЧНОГО ЗАВДАННЯ
|
Параметри |
Варіант |
||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
||
|
Uвх, В |
15 |
27 |
18 |
24 |
15 |
17 |
12 |
22 |
20 |
35 |
|
|
Uвих, В |
6 |
12 |
10 |
12 |
20 |
7 |
15 |
27 |
9 |
24 |
|
|
Uпульс, мВ |
20 |
30 |
30 |
40 |
70 |
25 |
40 |
30 |
30 |
80 |
|
|
Iн мин, А |
5 |
3 |
3 |
2,5 |
0,1 |
6 |
0,15 |
0,05 |
3,5 |
0,5 |
|
|
Iн мах, А |
8 |
6 |
5 |
4 |
0,2 |
8 |
0,25 |
0,15 |
5 |
1,5 |
|
|
f , кГц |
75 |
50 |
40 |
60 |
40 |
70 |
40 |
30 |
60 |
30 |
|
|
Кст |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
|
|
Параметри |
Варіант |
||||||||||
|
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
||
|
Uвх, В |
12 |
40 |
27 |
9 |
18 |
27 |
40 |
11 |
15 |
35 |
|
|
Uвих, В |
15 |
27 |
12 |
12 |
9 |
15 |
27 |
15 |
7 |
20 |
|
|
Uпульс, мВ |
50 |
100 |
30 |
40 |
30 |
50 |
90 |
60 |
20 |
80 |
|
|
Iн мин, А |
0,1 |
1 |
2 |
0,1 |
3 |
2,5 |
1 |
0,1 |
3 |
1,5 |
|
|
Iн мах, А |
0,25 |
2 |
4 |
0,2 |
5 |
4 |
1,5 |
0,2 |
6 |
2 |
|
|
f , кГц |
30 |
40 |
60 |
50 |
30 |
40 |
25 |
15 |
40 |
10 |
|
|
Кст |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
|
|
Параметри |
Варіант |
||||||||||
|
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
||
|
Uвх, В |
16 |
30 |
40 |
18 |
18 |
9 |
27 |
15 |
18 |
30 |
|
|
Uвих, В |
20 |
15 |
24 |
24 |
9 |
12 |
15 |
6 |
24 |
15 |
|
|
Uпульс, мВ |
100 |
30 |
80 |
120 |
30 |
50 |
50 |
30 |
70 |
80 |
|
|
Iн мин, А |
0,1 |
2 |
1 |
0,1 |
3 |
0,1 |
1,5 |
4 |
0,1 |
1,2 |
|
|
Iн мах, А |
0,2 |
3 |
1,8 |
0,2 |
4 |
0,2 |
2,5 |
6 |
0,2 |
2,5 |
|
|
f , кГц |
50 |
60 |
30 |
20 |
50 |
40 |
40 |
50 |
25 |
50 |
|
|
Кст |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
50 |
40 |
30 |
Примітки: 1. Вхідна напруга - не стабілізована (Uвх 10 %).
2. Повинно бути забезпечено регулювання Uвих. в межах 10%.
3. Uпульс. - амплітуда пульсацій вихідної напруги.
4. Коефіцієнт корисної дії (КПД) -не менш 0,85.
ДОДАТОК 2. ПАРАМЕТРИ ТОРОІДАЛЬНИХ СЕРДЕЧНІКІВ З ФЕРИТУ
Таблиця Д.2.
|
Тип сердечника |
SC , см2 |
LC, см |
S0, см2 |
J, А/мм2 |
Рг, Вт |
|
|
K42,52 |
0,015 |
1,02 |
0,049 |
14 |
2,2 |
|
|
К5З1,5 |
0,015 |
1,26 |
0,07 |
14 |
0,62 |
|
|
К741,5 |
0,0225 |
1,73 |
0,125 |
14 |
1,8 |
|
|
К74х2 |
0,03 |
1,73 |
0,125 |
17,5 |
2,5 |
|
|
К10х6х2 |
0,04 |
2,51 |
0,282 |
13 |
5,9 |
|
|
К10хбхЗ |
0,06 |
2,51 |
0,282 |
13 |
8,2 |
|
|
К10х6х4,5 |
0,09 |
2,51 |
0,282 |
11 |
14 |
|
|
К12х5х5,5 |
0,192 |
2,67 |
0,196 |
10 |
18,5 |
|
|
К12х8хЗ |
0,06 |
3,14 |
0,502 |
11 |
13 |
|
|
К16х8х6 |
0,24 |
3,77 |
0,502 |
10 |
45,8 |
|
|
К1бх10х4,5 |
0,135 |
4,08 |
0,785 |
8,5 |
38,8 |
|
|
К17,5х8,2х5 |
0,232 |
4,04 |
0,528 |
8,5 |
49 |
|
|
К20х10х5 |
0,25 |
4,71 |
0,785 |
8 |
71 |
|
|
К20х12х6 |
0,24 |
5,03 |
1,13 |
9,5 |
85,9 |
|
|
К28х16х9 |
0,54 |
6,91 |
2,01 |
7,5 |
260 |
|
|
К31х18,5х7 |
0,438 |
7,78 |
2,69 |
7,5 |
291 |
|
|
К32х16х8 |
0,64 |
7,54 |
2,01 |
7,5 |
313 |
Примітки: 1. В таблиці використані позначення:
Sc - площа перетину магнитопровода,
So - площа перетину вікна;
lср - середня довжина сердечника;
J - щільність струму в обмотці;
Рг - габаритна потужність.
2. В позначеннях типорозміру сердечника перше число відповідає зовнішньому діаметру кільця, друге - внутрішньому, третє - товщині кільця (в міліметрах).
ДОДАТОК 3. ПАРАМЕТРИ ОБМОТОЧНИХ ПРОВОДІВ
Таблиця Д.3
|
Діаметр проводу, мм |
Перетин проводу, Sc, мм2 |
Питомий опір, , Ом /м |
|
|
0,1 |
0,00785 |
2,291 |
|
|
0,11 |
0,0095 |
1,895 |
|
|
0,2 |
0,01131 |
0,572 |
|
|
0,21 |
0,03464 |
0,52 |
|
|
0,23 |
0,04155 |
0,433 |
|
|
0,25 |
0,04909 |
0,366 |
|
|
0,33 |
0,08553 |
0,21 |
|
|
0,35 |
0,09621 |
0,187 |
|
|
0,41 |
0,132 |
0,13 |
|
|
0,44 |
0,1521 |
0,113 |
|
|
0,59 |
0,2734 |
0,063 |
|
|
0,62 |
0,3019 |
0,0571 |
|
|
0,64 |
0,3217 |
0,0538 |
|
|
0,67 |
0,3526 |
0,0488 |
|
|
0,69 |
0,3739 |
0,0461 |
|
|
0,72 |
0,4072 |
0,0423 |
|
|
0,74 |
0,4301 |
0,04 |
|
|
0,77 |
0,4657 |
0,037 |
|
|
0,8 |
0,5027 |
0,0342 |
|
|
0,83 |
0,5411 |
0,0318 |
|
|
0,86 |
0,5809 |
0,0297 |
|
|
0,9 |
0,6362 |
0,027 |
Примітка: 1. Діаметри обмотувальних проводів у діапазоні від 0,1 до 0,21 мм зміняються через 0,1мм; у діапазоні від 0,23 до 0,0,35 мм зміняються через 0,3 мм. Діапазон діаметрів - від 0,05 до 2,41 мм [1].
ДОДАТОК 4. ОСНОВНІ НАДПИСИ
Форма 1
Форма 2
Форма 3
ДОДАТОК 5. ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ
ДОДАТОК 6. ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ЕЛЕМЕНТІВ
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Обґрунтування мікросхеми стабілізатора напруги DD1. Електричні параметри. Функціональна схема таймера. Проектування печатної плати. Інтенсивність відмов конденсаторів. Аналіз технологічності конструкції. Коефіцієнт повторення електрорадіоелементів.
курсовая работа [5,7 M], добавлен 01.09.2014Принципова схема об’ємного гідропривода поступального руху. Розрахунок і вибір параметрів гідроустаткування. Вибір гідро розподільника, дроселя, фільтра. Гідравлічний розрахунок системи привода. Параметри насоса, гідроклапана тиску і потужності.
курсовая работа [89,1 K], добавлен 21.03.2009Технологічні параметри та режим роботи обертових печей для випалювання вапняку. Розрахунок процесу горіння вугілля та необхідної кількості повітря для підтримання заданої температури. Параметри матеріального і теплового балансу. Визначення розмірів печі.
курсовая работа [260,6 K], добавлен 20.11.2012Розрахунки турбокомпресора та компресора: обґрунтування вибору та параметрів роботи прилада. Визначення показників вхідного пристрою, обертового прямуючого апарата, робочого колеса компресора, лопаточного та безлопаточного дифузора, збірного равлика.
курсовая работа [126,2 K], добавлен 06.01.2011Параметри плоскопасової передачі. Тертя з гнучким зв'язком. Призначення та конструкції пружин. Розрахунок гвинтових циліндричних пружин розтягу, стиску, скручення. Основні схеми та параметри кулачкових механізмів. Виведення формули для кута тиску.
курсовая работа [762,7 K], добавлен 24.03.2009Проектування і реалізація окремих елементів САУ процесу очистки води у другому контурі блоку №3 Рівненської АЕС. Розробка ФСА дослідженого технологічного процесу і складання карти технологічних параметрів. Проектування основних заходів з охорони праці.
дипломная работа [4,0 M], добавлен 25.08.2010Об’ємний гідропривід: поняття та внутрішня структура, головні елементи та функції, правила регулювання. Послідовне включення дроселя: гідропередача із дроселем на вході та виході. Визначення та оцінка втрат в гідроприводі при дросельному регулюванні.
курсовая работа [974,9 K], добавлен 26.08.2013Параметри режиму електродугового наплавлення. Хімічний склад сталі. Вибір схеми розрахунку. Потужне швидкодіюче джерело тепла. Параметри зварювальної ванни. Обчислення температур в період неусталеного теплового режиму. Термічний цикл точки нагріву.
курсовая работа [85,2 K], добавлен 05.08.2011Аналіз важільного механізму. Визначення положень ланок механізму для заданого положення кривошипа. Визначення зрівноважувального моменту на вхідній ланці методом М.Є. Жуковського. Синтез зубчастого і кулачкового механізмів. Параметри руху штовхача.
курсовая работа [474,1 K], добавлен 05.04.2015Опис конструкції, основні параметри, призначення та область застосування шпонкованої фрези. Поняття, класифікація та конструкторський розрахунок параметрів калібрів. Принцип і точність базування заготовки, точнісний та силовий розрахунок пристрою.
курсовая работа [124,6 K], добавлен 26.04.2009
