Механізована лінія розбраковки і намотування тканин

регулярне змащення деталей, що труться (вживання примусового змащення);

своєчасне проведення регулярних, поточних і капітальних ремонтів устаткування.

Якщо заходи, направлені на зменшення шуму в джерелі, недостатні або здійснення їх пов'язане з великими технічними труднощами, застосовують методи звукопоглинання і звукоізоляції.

Звукопоглинальні матеріали і конструкції розташовують на внутрішніх поверхнях огорож і на поверхні стін і стель. Ефект досягається зменшенням кількості відбитої від захищаючих конструкцій звукової енергії в приміщенні, де розташоване джерело шуму. Звукопоглинальними матеріалами є рихлі, волоконні і пористі матеріали (пори повинні бути відкриті з боку джерела шуму.)

Практично застосовують в основному два види звукопоглинальних облицьовувань: акустичні плити і перфоровані конструкції з пористим наповнювачем [14].

Захист від виробничого пилу засобами вентиляції

Пил є основною виробничою шкідливістю багатьох галузей промисловості, у тому числі текстильної. Боротьба з пилом (у тому числі текстильним) має величезне значення з погляду техніки безпеки і протипожежної техніки, оскільки деякі види пилу володіють здатністю до займання, тобто є вогненебезпечними речовинами.

Осідаючи на склі і світильниках, пил зменшує їх світлопроникність. Потрапляючи в різні частини машин і устаткування, що рухаються, пил сприяє їх швидкому зносу. Потрапляючи в готову продукцію, пил знижує її якість і може бути причиною браку [25].

Враховуючи все викладене вище, можна сказати, що боротьба з пилом має економічне значення.

При бракуванні утворюється текстильний пил, що являє собою тверді частинки різного походження, що здатні літати в повітрі.

Гранично допустима концентрація пилу (ГДК) - ця максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму повітря, яка при щоденній дії протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі яких-небудь паталогічних відхилень, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

Відповідно до СН 245-71 і ГОСТ 12.1.005-76 гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в робочій зоні є максимально разовими.

Гранично допустима концентрація пилу, мг/м3, в повітрі робочої зони встановлюється залежно від процентного вмісту в його складі двоокису кремнію (SiO2). Так, для пилу з домішками двоокису кремнію більше 10% (бавовняна, бавовняно-паперова, льняна, шерстяна і ін.) ГДК не повинна перевищувати 2 мг/м3; з домішками двоокису кремнію від 2 до 10% ГДК - 4 мг/м3; з домішками двоокису кремнію менш 2% (бавовняна, деревна і ін.) - 6 мг/м3.

Гранично допустима концентрація нетоксичного пилу в атмосферному повітрі не повинна перевищувати 0,5 мг/м3, а середньодобова - 0,15 мг/м3 [25].

Для запобігання росповсюдженню пилу по преміщенню цеху, цех оснащено припливно-витяжною вентиляцією. Робота системи припливно-витяжної вентиляції зводиться до нагнітання і відбору повітря в цеху.

Системи повітрообміну (приплив і витяжка) повинні працювати в розрахунковому режимі. При цьому необхідно чітко виконувати певні умови:

пилоприймачі встановлювати в зонах найбільшого пиловиділення з урахуванням розповсюдження повітряних потоків, що порушуються робочими органами машин;

межі ефективної дії пилоприймача визначати формою і розміром всмоктуючих отворів, а також величиною витрати повітря через пилоприймач і відстанню від всмоктуючого отвору;

встановлювати таку витрату повітря через пилоприймач, щоб забезпечити ефективне вловлювання пилу, що виділяється, на необхідній відстані і його надійне транспортування по всіх елементах аспіраційної системи;

встановлювати такі умови, при яких витрата повітря, форми і розміри пилоприймача і всіх елементів системи забезпечували ефективну і економічну роботу аспіраційної системи в цілому, при цьому повинні враховуватися санітарно-гігієнічні, технологічні і енергетичні вимоги, а також надійність роботи і зручність обслуговування [25].

Незалежно від наявності вінтеляційних пристроїв і відсутності шкідливих виділень виробничі приміщення повинні мати природну вентиляцію. Природна вентиляція відбувається внаслідок теплового та вітрового напорів. Тепловий напір обумовлений різницею температур внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної - розрідження.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надхродження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки - дефлектори. Дія дефлектора базується на тому, що при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга [11].

Освітлення і його значення в створенні безпечних умов праці на браковочних машинах.

Нормована величина освітленості на браковочних машинах складає 2000 лк. Досягти її можливо тільки при установці люмінесцентних ламп потужністю більше 80 Вт, оскільки необхідна освітленість від загального освітлення 750 лк забезпечується шляхом установки над лінією машин смуги, що складається з чотирьох світильників ПВЛМ-ДР-2x80. Питома витрата потужності при цьому рівна 70 Вт/м2. Смуга світильників встановлюється вздовж лінії, по якій розташовані машини.

Вбудовані в машину або два світильники типу ОДО, що поставляються в комплекті з нею, з лампами по 40 Вт забезпечують освітленість на робочому місці 500 лк, тобто сумарна освітленість складає 1250-1300 лк. Недостатні 700 лк можуть бути одержані за умови заміни ламп типу ЛДЦ у вбудованих світильниках потужністю 40 Вт (світловий потік 2100 лм) на лампи типу ЛДЦ потужністю 125 Вт (орієнтовний світловий потік 4500 лм).

Оскільки в даний час такі лампи не випускаються, досягти нормованої освітленості неможливо [16].

4.3 Заходи щодо охорони навколишнього середовища

Повітря, що видаляється вентиляціями і мстить пил, перед викиданням в атмосферу підлягає очищенню з врахуванням вимог санітарних норм.

Гранично допустима концентрація нетоксичного пилу в атмосферному повітрі не повинна перевищувати , а середньодобова - [25].

Викиди в атмосферу повітря, що видаляється загальнообмінною вентиляцією, і розрахунок розсіювання пилу повинні проводитись так, щоб концентрація їх не перевищувала:

в атмосферному повітрі населених пунктів ГДК максимальних разових;

в повітрі, що поступає всередину будівель і споруд через прийомні отвори систем вентиляції і кондиціонування - ГДК пилу для робочої зони приміщень.

Для очищення повітря на підприємствах легкої промисловості використовуються масляні фільтри з різними заповнювачами, тканинні, рулонні та сітчасті фільтри, циклони сухі та мокрі.

В даному випадку для очищення повітря, що викидається в атмосферу системами вентиляції, застосуємо тканинний рукавний фільтр. Він використовується для середньої очистки повітря від пилу при його запиленості більше [25].

В якості тканин в цьому фільтрі можуть використовуватись: сукно (арт. 21), бавовняно-паперова фланель сувора (арт. 323), капронова сітка (арт. 1515), нітрон, лавсан.

При проходженні повітря через тканину основна маса пилу вловлюється її лицевою стороною. Частково пил проникає в товщу тканини і затримується на волокнах в її порах.

Пилозатримання тканини збільшується по мірі осідання на ній пилу, але одночасно зростає і аеродинамічний опір фільтра. При досягненні опору тканину слід очищати струшуванням рукавів, або автоматично з продуванням повітря.

4.4 Розрахункова частина

Розрахунок амортизаційних прокладок

Завдання: визначити товщину амортизаційних прокладок, якщо сила ваги браковочної машини ; жорсткість амортизатора .

Статична усадка пружної прокладки

(4.1)

Частота власних коливань браковочної машини

(4.2)

Одержана величина власних коливань браковочної машини не представляє небезпеку людини, так як не співпадає з величиною її власних коливань (6-9 Гц ) [16].

Товщину прокладки визначаєм в залежності від її статичної усадки

(4.3)

Розрахунок захисного заземлення

Завдання: розрахувати систему заземлення, виконану вертикальними стрижнями , , грунт - чернозем [16]. Заземляючий пристрій передбачається виконати в вигляді прямокутника . Стрижні з'єднані між собою стальною смужкою і закопані на глибину . Коефіцієнт сезонності .

Рис. 4.1. Схема заземлювача

Опір розтіканню струму для одного вертикального стрижневого заземлювача

(4.4)

де

.(4.5)

Відстань між стрижнями приймають рівним 5м.

Довжина з'єднуючої смужки рівна периметру прямокутника:

.(4.6)

Попереднє число стрижнів

(4.7)

Коефіцієнт використання заземлювачів [16]

Необхідна кількість труб для системи заземлення при .

(4.8)

Опір розтіканню з'єднуючої стальної полоси, Ом

(4.9)

де - еквівалентний діаметр [16]

.(4.10)

Потрібний опір системи заземлення

(4.11)

Відстань від системи заземлення до будинку

(4.12)

Так як необхідний опір менший допустимого опору , то розрахунок даної системи захисного заземлення проведений правильно.

Розрахунок дефлектора

Завдання: підібрати дефлектор для видалення з цеху повітря в об'ємі при розрахунковій швидкості вітру .

Швидкість руху повітря в шахті при [16].

Діаметр шахти для встановлення дефлектора

(4.13)

За величиною приймаєм дефлектор T 28 [16].

4.5 Протипожежні заходи при експлуатації електричних машин

Пожежі і загоряння, пов'язані з експлуатацією браковочної машини можуть виникнути в результаті тривалих перевантажень, перегріву і займання ізоляції обмоток, коротких замикань і пробоїв обмоток на корпус, великих перехідних опорів в місцях під'єднування дротів до електричних машин, іскріння щіток колектора і обгоряння контактних кілець і перегріву підшипників [12].

Перегрів браковочної машин може виникнути в результаті її перевантаження при засміченні вентиляційних шляхів, а також у випадках, коли активна сталь і обмотки покриваються теплоізолюючим шаром волокон, пилом. В цих випадках машина перегрівається рівномірно, оскільки тепловий режим погіршується, температура зовнішніх поверхонь зростає і, якщо своєчасно не провести її очищення від пилу, може початися тління. Крім того, в результаті постійного запилення і погіршення теплообміну ушкоджуються обмотки. Захист тепловими реле, вбудованими в пускачі, неефективний, оскільки перегріви, що виникають в результаті запилення, не викликають збільшення струму до значення спрацьовування захисту.

Перегрів браковочної машин може бути викликаний роботою на двох фазах. Така робота є найчастішою причиною виходу з ладу трифазних асинхронних електродвигунів, що приводить до різного роду загоряння.

Втрата однієї з фаз можлива через обрив дроту, порушення контактів, пошкодження апаратів (поломки, порушення регулювання, вигоряння контакту в магнітному пускачі), але частіше за все вона відбувається через перегорання однієї з плавких вставок запобіжників. При включенні електродвигуна на дві фази останній не може запуститися (при цьому чується характерне гудіння).

Перегрів обмоток браковочної машини може викликати загоряння ізоляції дротів, що нерідко приводить до пожежі, особливо в тих випадках, коли поблизу електричної машини знаходяться легкозаймисті матеріали або на їх поверхні є відкладення пилу [12].

Поширеною причиною аварій і виникнення пожеж є пробій ізоляції обмоток на корпус машини. В процесі експлуатації браковочної машини виробничий пил, потрапляючи на обмотку, може утворити провідні містки, які викличуть "перекриття" або пробій ізоляції на корпус. Тривалий перегрів браковочної машини робить ізоляцію обмоток крихкою і гігроскопічною, що може привести до короткого замикання і пробою на корпус електричної машини [12].

Особливу пожежну небезпеку представляють різного роду іскріння, оскільки іскри, що утворюються, можуть викликати загоряння легкозаймистих матеріалів.

Іскроутворення електродвигунів нерідко відбувається в місцях під'єднування дротів на коробках виводів внаслідок обриву дротів або порушення контактів.

Причиною пожежі може бути також перегрів підшипників браковочної машини внаслідок недостатнього їх змащення, перекосу валу і т.п. Перегрів підшипників може викликати настільки великі сили тертя, що ротор машини зупиняється. При цьому електрична енергія, що поступає в обмотки машини, перетворюється на тепло, яке може стати джерелом загоряння ізоляції, пилу і інших легкозаймистих матеріалів.

Важливе значення в профілактичній роботі має своєчасне проведення вимірювань опору ізоляції електроустаткування. В умовах текстильних підприємств така робота повинна проводитися щорічно [12].

При експлуатації браковочної машин велику увагу необхідно приділяти догляду за підшипниками: вони повинні знаходитися в чистоті і оберігатися від пилу і бруду. Кришки підшипників і спускові отвори для мастила повинні бути щільно закриті. В підшипниках ковзання необхідно стежити за нормальним рівнем мастила, а також за тим, щоб воно не потрапляло всередину машини.

Мастило слід доливати один раз в декаду, а один раз в 3-6 місяців його необхідно замінювати.

Як первинні засоби гасіння загорянь і пожеж в цеху використовуються внутрішні пожежні крани, різні вогнегасники, а також пісок, покривала і т.п. Первинні засоби розраховані на те, що їх може правильно застосовувати будь-яка людина, що виявилася на місці пожежі у момент її виникнення.

Серед вогнегасників найбільше розповсюдження отримав пінний вогнегасник ОП-5 місткістю 5 л. Використовується також вогнегасник ОХП-10 місткістю 10 л. Тривалість дії ручних пінних вогнегасників близько 1 хв, дальність подачі пінного струменя - 6-8 м [14].

Для захисту пожежонебезпечних приміщень застосовують спринклерні установки.

Спринклерна установка діє автоматично, складається з мережі трубопроводів, укріплених під стелею або під перекриттям будівлі, зрошувачів (спринклерів), вкручених в трубопроводи, водоживильників і контрольно-сигнальної апаратури.

Найважливішою частиною установки є спринклерні головки. Кожна спринклерна головка має металеву діафрагму, в центрі якої є отвір, що закривається скляним клапаном, який запобігає виходу води з труби. Клапан утримується в закритому положенні замком, що складається з трьох металевих пластин спаяних між собою легкоплавким припоєм з певною температурою плавлення.

При підвищенні температури навколишнього повітря до того, на який розрахований припій замка, замок вилітає, одночасно під дією тиску води в трубопроводі вилітає клапан і вода починає розбризкуватись. Кожна спринклерна головка зрошує водою від 9 до 12 м2 площі підлоги.

Тиск в трубопроводі створюється водонапірним або пневматичним баком, а також водопроводом або спеціальним насосом, який включається автоматично при падінні тиску в мережі.

Розкриття хоча б однієї спринклерної головки приводить до переміщення води в системі. В результаті цього спрацьовує клапан в контрольно-сигнальному апараті і вода проходить до сигнальної турбіни для повідомлення про пожежу [11].

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

5.1 Комплексний аналіз раціональності способів і засобів, що використовувалися при проектуванні. Значення економічного аналізу

Комплексний аналіз включає розгляд технічної, організаційної, економічної і соціальної раціональності використання засобів і способів, що використовувались при проектуванні. В разі необхідності здійснюється також аналіз, що дозволяє виявити рівень задоволення якісно нових і підвищених вимог населення. Поряд з цим комплексний аналіз повинен включати характеристику естетичного оформлення продукції і засобів її виготовлення. Аналіз технічної доцільності містить встановлення можливості виготовлення продукції і виконання робіт в повній відповідності з технічними вимогами (забезпечення потрібної твердості, зносостійкості і інших механічних властивостей), виявлення переваг і недоліків розглянутих варіантів з точки зору відповідності їх прогресивним тенденціям розвитку в даній області техніки. В тих випадках, коли виготовлення продукції розглянутим способом забезпечує покращення якості, яке не досягається при використанні інших способів і методів, аналіз технічної доцільності включає також виявлення відповідних переваг при експлуатації продукції підвищеної якості.

Технічну доцільність проектованих засобів і способів визначають на основі розрахунку і порівняння технічних показників, номенклатура яких широка і обумовлена специфічним співставленням засобів і способів. Так, в машинобудуванні до їх числа відносяться показники, що характеризують експлуатаційні властивості і якість засобів. Технічні показники виражають в натуральних одиницях окремі конструктивні, технологічні і експлуатаційні параметри і властивості продукції, а також засобів і способів її виготовлення.

Аналіз організаційної доцільності способів і засобів, що використовуються при проектуванні полягає: у встановленні можливості виготовлення потрібної продукції в об'ємі, що вимагається, і в задані терміни при існуючій або запланованій організаційній структурі цехів і ділянок виробництва; в виявлення переваг і недоліків способів і засобів виготовлення виробу, що порівнюються, з точки зору прискорення підготовки виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу і ритмічності виробництва.

Організаційну доцільність варіантів визначають на основі розрахунку і порівняння показників, що характеризують: організацію виробництва, виробничу структуру цеху, ділянки (кількість, питому вагу основних і допоміжних підрозділів виробництва). Поряд з технічними організаційні показники служать вихідними показниками для розрахунку економічного ефекту і ефективності варіантів, що порівнюються.

При певній раціональності техніки необхідно виявити її соціальну значимість. Для аналізу соціальної значимості впровадження і використання техніки, коли це необхідно, можуть бути розраховані показники, що характеризують зміну професійного рівня робочої сили, підвищення механізації і автоматизації праці, покращення умов праці і інші. Розрахунок таких показників має різноманітне значення для характеристики раціональності способів і засобів, що використовуються при проектуванні. В деяких випадках, коли нові засоби і способи спеціально створюються для досягнення необхідних соціальних результатів, розрахунок і порівняння відповідних показників мають вирішує значення при виборі варіанту.

Комплексний аналіз доцільності варіантів повинен передбачати характеристику засобів виготовлення продукції.

Аналіз технічних, організаційних, соціальних і інших засобів виявляє порівняльну ефективність варіантів і засобів. В окремих випадках такі показники дозволяють безпосередньо оцінити ефективність варіантів виробництва продукції. Це можливо, коли використання даного способу або засобу викликає покращення одного або декількох показників при незмінності інших.

Об'єктивно узагальнюючу характеристику переваг і недоліків технічного, організаційного і соціального порядку дає тільки економічних аналіз доцільності порівнюваних способів і засобів, який полягає у встановлення їх переваг і недоліків в області економії суспільної праці. Він зводиться до визначення виробничих ресурсів (матеріальних, трудових і т.д.), що затрачуються по варіантам, витрат суспільної праці по окремих елементам і вцілому, обумовлених здійсненням кожного варіанту, економічного ефекту, що отримується в результаті використання того чи іншого варіанту і економічної ефективності додаткових капітальних вкладень.

5.2 Розрахунок економічної ефективності впровадження

Формула сумарного економічного ефекту від виробництва і використання нового спеціального обладнання має наступний вигляд:

(5.1)

де - вартість обладнання базового варіанту, грн. ;

- вартість нового обладнання, грн.. ;

- частка амортизаційних витрат від балансової вартості базового і нового варіанту відповідно на його повне відновлення. Для нового варіанту приймаємо , а для базового варіанту доля амортизаційних витрат, як правило, приймається в такому ж розмірі;

- нормативний коефіцієнт ефективності. ;

- річні експлуатаційні витрати споживачів при використанні ними базового і нового варіанту обладнання з розрахунку на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється одиницею нового обладнання, без амортизаційних відрахувань на повне відновлення базового і нового варіанту, грн.;

- супутні капітальні вкладення споживача (без вартості самого обладнання) при використанні базового і нового варіанту обладнання з розрахунку на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється одиницею нового обладнання, грн.;

На етапі проектування і запровадження виробництва спеціального обладнання визначають термін окупності додаткових капітальних вкладень:

(5.2)

де - капітальні вкладення споживачів при використанні базового обладнання, розраховані на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється на новому обладнанні, грн.;

- капітальні вкладення споживачів при використанні нового обладнання, розраховані на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється на новому обладнанні, грн.;

- собівартість розбраковки при використанні базового обладнання, розрахована на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється на новому обладнанні, грн.;

- собівартість обробки при використанні нового обладнання, розрахована на річний об'єм випуску продукції, що здійснюється на новому обладнанні, грн.

Капітальні витрати і собівартість розбраковки розраховуються на одиницю нового і еквівалентну кількість одиниць базового обладнання за формулами:

(5.3)

де -річні амортизаційні витрати від вартості обладнання на його повне відновлення (без витрат на доставку і установку), грн., що обчислюються по формулі:

(5.4)

Для нового варіанту відповідно:

(5.5)

Кількість наладчиків, необхідних для налагоджування обладнання, визначаємо по формулі:

(5.6)

де - число змін. Приймаємо ;

- коефіцієнт, що враховує збільшення фонду часу роботи обладнання в порівнянні з фондом часу роботи контролерів, ;

- число машин цеху, що обслуговуються наладчиком в зміну. Приймаємо .

- кількість браковочних машин.

Тоді кількість наладчиків:

(5.7)

Приймаємо .

Супутні капітальні вкладення є сумою одночасних затрат споживачів в основні і оборотні фонди (без вартості самої техніки):

(5.8)

де - витрати на доставку і встановлення обладнання, грн.:

(5.9)

де - коефіцієнт, що враховує витрати на доставку і встановлення обладнання. Для браковочної машини .

Тоді

(5.10)

Вартість приміщення, що займає обладнання, розраховується по формулі:

(5.11)

де - вартість 1 м2 площі підготовчого цеху, грн. Приймаємо .

- площа, що займається одиницею обладнання по габаритним розмірам, м2. Для нового обладнання ; для базового .

- площа, що займається виносними допоміжними пристроями (приймається 40-45% від основної), м2. Для нового обладнання ; для базового ;

- коефіцієнт, що враховує додаткову площу. ;

- для базового обладнання .

Тоді

(5.12)

Вартість службово-допоміжних приміщень розраховується по формулі:

(5.13)

де - вартість 1 м2 площі службово-допоміжних приміщень, грн. Приймаємо .

- площа службово-допоміжних приміщень, що припадає на одного працівника, м2. .

Тоді

(5.14)

Тоді, супутні капітальні вкладення згідно формули (5.8):

(5.15)

Капітальні витрати згідно формули (5.3):

(5.16)

Річні експлуатаційні витрати споживачів є сумою змінних прямих витрат і витрат на утримання і експлуатацію обладнання:

(5.17)

де - річна заробітна плата робітників (зі всіма нарахуваннями) в розрахунку на одиницю обладнання, грн.:

(5.18)

де - середньорічна заробітна плата мірильниці, контролера, наладчика зі всіма нарахуваннями, грн.:

(5.19)

Тоді, згідно (5.18)

(5.20)

Річні витрати на амортизацію і утриман

ня приміщень обраховуються за формулою:

(5.21)

де - вартість амортизації і утримання 1 м2 площі підготовчого цеху, грн. Для браковочної машини

Отже, по формулі (5.24):

(5.22)

Річні витрати на амортизацію і утримання службово-побутових приміщень :

(5.23)

Тоді:

(5.24)

Річні амортизаційні витрати на повне відновлення обладнання від витрат на доставку і установку, грн.:

(5.25)

Річні витрати на ремонт (включаючи капітальний) і технічне обслуговування обладнання, грн.:

(5.26)

де - річні витрати на одиницю ремонтопридатності механічної і електричної частини в залежності від тривалості ремонтного циклу, грн.:

(5.27)

- ремонтопридатність електричної і механічної частин:

(5.28)

- коефіцієнт, що враховує клас точності обладнання, .

Отже, з формули (5.26), враховуючи (5.27) і (5.28), отримаємо:

(5.29)

Витрати на силову електроенергію, споживану обладнанням за рік роботи, обчислюються по формулі:

(5.30)

де - вартість одного кВт/год електроенергії:

- встановлена потужність електродвигуна, кВ

т.:

- коефіцієнт, що враховує використання електродвигуна по потужності. .

- коефіцієнт, що враховує використання електродвигуна по часу:

- коефіцієнт, що враховує матеріал.

- коефіцієнт корисної дії двигуна.

- ефективний річний фонд часу роботи обладнання, год. .

Тоді, згідно (5.30):

(5.31)

Експлуатаційні витрати споживачів, згідно формули (5.17):

(5.32)

Тоді собівартість обробки, згідно формули (5.3):

(5.33)

Термін окупності додаткових капітальних вкладень, згідно формули (5.2):

(5.34)

Економічна ефективність варіантів здійснюється шляхом визначення приведених витрат для кожного і них:

(5.35)

Сумарний економічний ефект від виробництва і використання нового спеціального обладнання, згідно формули (5.1):

(5.36)

Продуктивність обладнання визначаємо по формулі:

(5.37)

де - швидкість руху тканини, м/хв. Для нового обладнання ; для базового .

Тоді продуктивність обладнання, згідно формули (5.37):

(5.38)

Час бракування одного рулону визначаємо по формулі:

(5.39)

де - довжина рулону матеріалу.

Тоді час бракування одного рулону, згідно формули (5.39):

(5.40)

Таблиця 5.1.

Капітальні втрати виробників і собівартість обробки

Стаття витрат	Проектний варіант, грн.	Базовий варіант, грн.
1. Капітальні вкладення споживача	25004	-
1.1. Вартість обладнання	14586	4960
1.2. Супутні капітальні вкладення споживачів	10418	-
- витрати на доставку і встановлення обладнання	1458	-
- вартість виробничих приміщень	6160	-
- вартість службово-допоміжних приміщень	2800	-
2. Собівартість розбраковки річного обсягу	26771,726	32702
2.1. Амортизаційні витрати на повне відновлення обладнання	3646,5	1240
2.2. Річні експлуатаційні витрати споживачів	23125,226	31462
- заробітна плата	13300	17700
- витрати на амортизацію і утримання виробничих приміщень	6168	10152
- витрати на амортизацію і утримання службово-допоміжних приміщень	2240	3360
- річні амортизаційні витрати на доставку і встановлення обладнання	364,5	124
- витрати на ремонт	522,5	126
- витрати на електроенергію	530,226	-
3. Приведенні витрати	30522,326	32702

5.3 Порівняння техніко-економічних показників

Таблиця 5.2.

Техніко-економічні показники

Показники	Од. Виміру	Варіанти
		Проектний	Базовий
1. Час бракування одного рулону	с	180	187,5
2. Ріст продуктивності праці	%	40%	-
3. Ціна обладнання	грн.	14586	4960
4. Капітальні вкладення споживачів	грн.	25004	-
5. Кількість обладнання	шт.	1	1
6. Кількість робітників, необхідних для виконання річної програми	чол.	2	3
7. Собівартість розбраковки	грн.	26771,726	32702
8. Приведенні затрати	грн.	30522,326	32702
9. Економічний ефект від виробництва і використання одиниці нового спеціального обладнання	грн.	1839,435

Висновки

В результаті впровадження браковочної машини зростає продуктивність праці, скорочується кількість робітників, знижується собівартість розбраковки, покращуються умови праці. Сумарний економічний ефект від впровадження нового обладнання складає 1839,45 грн., що свідчить про доцільність впровадження браковочної машини. Термін окупності даної браковочної машини 4 роки.

Список використаних джерел

1. Анурьев В.И. Справочник Конструктора машиностроителя. - М.: Машиностроение, 1979. - 367 с., ил.

2. Ванін В.В., Бліок А.В., Гнітецька Г.О. Оформлення конструкторської документації. Навчальний посібник. - К.: ”Каравелла”, 2003. - 160 с.

3. Галынкер И.И., Сафронова И.В. Механическая технология производства одежды. М. “Легкая индустрия”, 1977. - 304 с. с ил.

4. Голубков В.С., Пирогов К.М., Смушкович Б.Л. Испытательные машины в текстильном материаловедении. - М.: Легкопромбытиздат, 1988. - 208 с.

5. Грязнов П.И., Шуб Л.С. Контроль качества готовых хлопчатобумажных тканей. - М.: Легкопромбытиздат, 1969.

6. Дементьев С.А., Клац Ф.С., Клебанов Б.Л.,Сафонов Л.М. Опыт внедрения новых видов оборудования в швейной промышленности. - М.: Легкопромбытиздат, 1987. - 120 с.

7. Детали машин: Атлас конструкций. Уч. Пособие для машиностроительных вузов / В.Н. Беляев, И.С. Богатырев, А.В. Буланже и др.; Под ред. д-ра техн. наук проф. Д.Н. Решетова. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1979. - 367 с., ил.

8. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Конструирование узлов и деталей машин: Учеб. пособие для машиностроит. спец. вузов. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1985 - 416 с., ил.

9. Економічне обгрунтування технологічних рішень. Методичні вказівки до практичних занять. / Притула О.В.: ЛДТУ, 2004. - 36 с.

10. Желєзна А.М., Кирилович В.А. Основи взаємозамінності, стандартизації та технічних вимірювань: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2004. - 796 с.

11. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Вид. 4-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

12. Загоровский Л. В., Смирнов К. А. Пожарная профилактика в текстильной промышленности. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1982. - 200 с.

13. Ігнатов М.І., Гуровець О.Г. Економіка, органіцзація і планування технічної підготовки виробництва: Навч. посібник. М. 1987. - 236 с.

14. Йоффе В. М. Охрана труда в промышленности искусственных кож и пленочных материалов. - М.: Легкая индустрия, 1978.

15. Кельберт Д. Л. Безопасность труда при механизации тяжелых работ в текстильной и легкой промышленности. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984. - 200 с.

16. Кельберт Д. Л. Проектирование и расчет средств охраны труда в текстильной и легкой промышленности. Учеб. Пособие для студентов вузов текстильной и легкой промышленности. - М.: Легкая индустрия, 1979. - 280 с.

17. Коновалюк Д.М., Ковальчук Р.М. Деталі машин. Підручник. - Луцьк: ЛДТУ, 2001. - 564 с.

18. Отделка и крашение шерстяных тканей: Справочник/ Под общ. ред. В.Л. Молокова. - М.: Легкопромбытиздат, 1985. - 264 с.

19. Ободовский Б.А., Ханин С.Е. Сопротивление материалов в примерах и задачах. Изд-тво Харьковского университета, 1971. - 382 с.

20. Організація, управління і планування підприємством машинобудування: Підручник для студентів машинобудівних спеціальностей вузів. / І.М. Разумова, І.А. Глаголєва і інші. - М.: 1982. - 136с.

21. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. / Под ред. Бухало С.М. - К.: Вища школа, 1978. - 172 с.

22. Панин Б. Г., Семенов В. С. Вентиляция на предприятиях легкой промышленности. - М.: Легпромбытиздат, 1987. - 232 с.

Романов М.Я. Сборник задач по деталям машин.- М.: Высшая школа, 1984. - 240с., ил.

23. Расчет и проектирование деталей машин, ч.1 Киркач Н.Ф., Баласанян Р.А. - 2-е изд., перераб. и доп. - Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1987. - 136 с.

24. Симон Я., Квапиль М. Отделка трикотажных изделий: Пер. с чеш. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. -352 с., ил.

3. Устюгов И.И. Детали машин. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высшая школа, 1981. - 399с., ил.

25. Халезов Л. С., Шиков Ю. А., Чесноков А. Г. Очистка запыленного воздуха на текстильных предприятиях. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1981. - 136 с.

26. Цехнович Л.И., Петриченко И.П. Атлас конструкций редукторов: Учеб. пособие. - 2е изд., перераб. и доп. - К: Вища шк., 1990 - 151 с.: ил.

27. Чернавский С.А., Ицкович Г.М., Киселев В.А. (и др.). Проектирование механических передач. Изд. 4-е, перераб. М., “Машиностроение”, 1976. - 608 с. с ил.

Размещено на Allbest.ru