Загальна технологія виробництва цукру-піску та цукру рафінаду

Уварений утфель одразу центрифугується в центрифугах під дією центробіжної сили. При центрифугуванні на поверхні кристалів утворюється жовтувата плівочка. Для її видалення в центрифугу подають артезіанську воду. Після центрифугування цукор-пісок має вологість 0,8-1,2%.

Для сушіння цукру-піску використовують апарат з двома барабанами, що обертаються. При обертанні барабану цукор перемішується вздовж нього. До першого сушильного барабану вентилятором подається гаряче повітря. До другого - очищене холодне повітря для охолодження цукру-піску. Охолоджений цукор-пісок направляють на останній етап технологічної переробки - фасування.

Фасування проводиться на автоматизованих фасувальних машинах, які розфасовують цукор в мішки (паперові, поліетиленові) різної маси (0,5; 1,0; 50,0; та 1000,0 кг). Після чого цукор направляється на зберігання.

Розгорнуту, детальну апаратурно-технологічну схему представлено в додатку А.

ВИСНОВКИ

В даному курсовому проекті я намагався обґрунтувати доцільність вибраної теми, оскільки вона займає одне з перших місць у харчовій промисловості України. На весь процес виробництва впливає дуже багато факторів, починаючи від селекції зерна, посіву, вирощування до отримання готового продукту на енергомісткому, водозберігаючому, сучасному обладнанні.

Взагалі, бурякоцукрова галузь України - одна з найпотужніших у світі. Заснована ще в 1824 р. вона стала важливим важелем розвитку агропромислового комплексу, досягнувши у 70 - 80 pp. минулого століття найбільших у світі площ посіву цукрових буряків і насінників, обсягів виробництва буряків, насіння й цукру [5].

Виробничі потужності цукрових заводів України і потенціал аграрного сектора дозволяють виробляти 5,4 млн т цукру з цукрових буряків, що втричі перевищує внутрішню потребу (1,8 млн т) [6].

У 90-их роках XX століття різко змінився підхід до цієї однієї з найважливіших галузей господарства, що негативно вплинуло на економічний стан бурякоцукрового виробництва в країні.

На сьогодні становище в галузі залишається складним і напруженим. Скоротилася кількість бурякосіючих господарств. Зросла кількість дрібнотоварних приватних підприємств. В останні роки простежується негативна практика списання посівних площ - щорічно списується 120 - 130 тис. га. Як результат, площі під цукровими буряками зменшились удвічі. Недостатньо застосовуються органічні й мінеральні добрива та засоби захисту рослин. Гербіцидами обробляється лише 45 - 50 % засіяних площ. Внесення мінеральних добрив складає 20 - 30 % до потреби, практично не вносяться органічні добрива (4 - 7 т на 1 га при потребі 50 - 70 т) [2].

Перехід на давальницький спосіб розрахунків довершив справу, що довело бурякоцукровий комплекс до критичного стану, коли Україна з могутньої бурякоцукрової держави перетворилась на імпортера цукру.

Хоча цукровий буряк займає всього 4% посівної площі, його реалізація забезпечує 16% доходу, який надходить від продажу усієї продукції рослинництва. Вирощування цукрового буряку з якісного насіння при дотриманні технології виробництва дозволяє отримати прибуток на рівні 10%.

Вирішенням цієї проблеми і виведення цукрової промисловості з кризи можливе при комплексному вирішенні всіх проблем, які хоча б якось стосуються цукрової промисловості, на державному рівні. Запропоновані в даному курсовому проекті інноваційні технології допоможуть вирішити десятирічну проблему, зробити цукор конкурентноспроможним і вивести всю галузь на світову арену.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Белік В. Стан та проблеми цукрової промисловості // №9-10. Техніка АПК.-2003, с. 34-36.

2. Борисюк П.Г. Стан і завдання бурякоцукрової галузі України // Цукор України, 2003. - № 4 - 5 (34). - С. 2 - 4.

3. Домарецький В.А., Остапчук М.В., Українець А.І. Технологія харчових продуктів. - К.: НУХТ, 2003.- 569 с.

4. Павлова В.А., Титаренко Л.Д., Залигіна В.Д. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів. - К.: 2006, 189 с.

5. Парубок О.Н., Куянов В.В., Мацебера А.Г. Куди дівається український цукор? // Цукор України. - 2003. - №. З (33). - С. 2 - 4.

6. Петриченко О.Б., Мінко В.П., Штангєєв В.О. Проблеми ринку українського цукру // Цукор України. - 2003. - № 1 (31). - С. 2 - 4.

7. Сапронов А.Р. Технология сахарного производства. - М.: Колос, 1998. - 495 с.

8. Технология пищевых производств / Л.П. Ковальская, Г.М. Мелькина, Н.Н. Шебершнева и др..: Под ред.. Л.П. Коваль ской. - М.: Агропромиздат, 1988. - 286 с. - (Ученики и учеб. Пособие для учащихся техникумов).

9. Хомічак Л. Передові технології виробництва цукру // Харчова і переробна промисловість: Щомісячний науково-виробничий журнал Держпрому, Нац. Університету харчових технологій та ТОВ «Украгропак». - К., 2007. - №4. - с. 20-23.

НОРМАТИВНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

10. ГОСТ 12571-86 «Сахар. Метод определения сахарозы».

11. ДСТУ 2075-92 (ГОСТ 12572-93) Цукор-пісок і цукор-рафінад. Метод визначення кольоровості

12. ДСТУ 2317-93 (ГОСТ 12574-93) «Цукор-пісок та цукор-рафінад. Методи визначення золи».

13. ГОСТ 21-94 «Сахар-песок».

14. ДСТУ 3659-97 (ГОСТ 12570-98) Цукор. Метод визначення вологи та сухих речовин

15. ДСТУ 4245:2003 Цукор. Умови тривалого зберігання

16. ДСТУ 4245:2003 Цукор. Умови тривалого зберігання

17. ДСТУ 4323:2004 Цукор. Методи визначення мікробіологічних показників

18. ДСТУ 4327:2004 Коренеплоди цукрових буряків для промислового перероблення. Технічні умови

Размещено на Allbest.ru