Організаційно-правове забезпечення управлінської діяльності менеджерів

Розуміння та ефективне застосування правового регулювання в управлінському процесі не лише забезпечує дотримання норм та вимог, але й створює умови для розвитку інновацій та підвищення конкурентоспроможності підприємства в сучасному бізнес- середовищі.

Розуміння свого правового статусу та можливостей дає змогу менеджеру приймати обґрунтовані рішення стосовно роботи компанії задля підвищення її конкурентоспроможність на ринку. У своїй роботі він повинен керуватись нормами та вимогами чинного законодавства.

Розглядаючи адміністративно-правовий статус менеджера на підприємстві варто виділити такі ознаки:

1. Становище менеджера у системі управління підприємством. Характеристикою є організаційно-правові способи заміщення посади, підпорядкування, способи реалізації менеджером принципу єдиноначальності з якого випливає наступний принцип такий, як спів відношення єдиноначальності менеджера з принципом самоуправління трудового колективу.

2. Компетенція менеджера. Вона відображає функції шляхом закріплення у відповідному правовому акті завдань керівника підприємства, а також повноважень, спрямованих на досягнення цих завдань. Тобто компетенція - не що інше, як юридичне вираження функцій їх носія.

3. Третьою ознакою можна виділити - Обов'язок нести юридичну відповідальність за неналежне використання компетенції чи перевищення її обсягу.

Отже, адміністративно-правовий статус менеджера підприємства - це закріплене нормами адміністративного права його місце і роль, характер і зміст діяльності у системі управління підприємством [1].

Розглянемо ключові принципи правового забезпечення управлінської діяльності. Застосування принципів спричиняють створення високоефективного та відповідального підходу до управління, спрямованого на досягнення стратегічних цілей та забезпечення сталого розвитку підприємства. До таких принципів можна віднести: принципи законності та відповідальності, принципи прозорості та етичності та внутрішнє та зовнішнє правове регулювання. Розглянемо ці принципи більш детально.

1. Принципи законності та відповідальності

Керувати організацією неможливо без урахування і дотримання основних принципів та вимог чинного законодавства. Такі принципи, як законність та відповідальність, становлять основний фундамент для ефективності управлінської діяльності.

Законність управлінської діяльності передбачає дотримання менеджерами всіх чинних законодавчих актів та вимог, які стосуються функціонування та управління організацією. Це включає в себе не лише знання та розуміння відповідних правових норм, але й їх систематичне впровадження в управлінські практики. Забезпечення законності дає змогу уникати правових конфліктів та забезпечує довіру споживачів.

Принцип відповідальності є невід'ємною частиною правового забезпечення управлінської діяльності, тому що менеджери несуть відповідальність за свої рішення та дії як перед підприємством так і співробітниками, клієнтами та іншими стейкхолдерами. Це включає відповідальність за фінансові результати, дотримання етичних стандартів, виконання законних вимог тощо [2].

2. Принципи прозорості та етичності

В Україні принципи прозорості та етики є не лише фундаментальними для сучасного управління, але й чітко відображені в правових нормах. Забезпечення внутрішньої та зовнішньої прозорості, а також дотримання етичних стандартів є ключовим викликом для компаній та їх керівників.

Прозорість як правовий принцип управлінської діяльності визначається розкриттям інформації про стратегії, рішення та дії підприємства. Згідно з українським законодавством компанії повинні регулярно розкривати фінансову звітність, звіти про стан внутрішнього контролю та іншу важливу інформацію, що стосується їх діяльності. Крім того, правила прозорості є обов'язковими для публічних компаній і тих, хто займається певними видами діяльності, такими як фінансові послуги чи державні закупівлі.

Етичні стандарти в менеджменті визначаються як система цінностей і правил, яких повинні дотримуватися менеджери. Українське законодавство містить норми стосовно конфлікту інтересів, корупції та інших аспектів, які визначають етичну відповідальність керівників та управлінського персоналу. Дотримання цих стандартів є не лише юридичним обов'язком, але й створює довіру між зацікавленими сторонами та сприяє створенню морального іміджу підприємства.

Враховуючи правовий контекст, ефективне дотримання стандартів прозорості та етики стає стратегічно важливим для успішної та сталої практики управління на рівні підприємства [3].

3. Внутрішнє та зовнішнє правове регулювання

Правове регулювання в управлінському процесі відіграє ключову роль у створенні стабільного та прозорого середовища для функціонування організації. Це охоплює не лише внутрішні аспекти управління, але й зовнішні відносини з партнерами, клієнтами та державними органами.

Механізми внутрішнього правового регулювання включають в себе розроблення та впровадження внутрішньої політики, яка визначає права та обов'язки співробітників, процедури прийняття рішень та механізми контролю за їх виконанням. Це сприяє підвищенню внутрішньої дисципліни та запобіганню конфліктам.

До внутрішньої частини правової бази належать положення, посадові інструкції, постанови, накази та інші нормативні акти, що розробляються у межах компетенції керівником установи або за його дорученням і визначають конкретні методи та прийоми управління.

Управлінський процес також піддається впливу зовнішнього правового регулювання, яке включає в себе дотримання податкових, трудових, екологічних та інших вимог чинного законодавства. Менеджерам необхідно постійно оновлювати свої навички та адаптувати стратегії до відповідних змін в законодавстві для запобігання можливим ризикам та негативним наслідкам для підприємства.

Основою правової бази організації роботи керівника підприємства є саме зовнішня частина бази нормативно-правових актів, що визначає статус, завдання та компетенцію, відповідно до конкретних напрямів та цілей діяльності загалом, так і стосовно діяльності окремих підсистем та рівнів управління.

Зовнішню частину бази нормативно-правових актів, що забезпечують діяльність менеджера можна поділити на дві групи: загальне та спеціальне законодавство.

До першої групи (загальне законодавство) належать: Конституція України, Закони України, Господарський, Цивільний, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди України, а також спільні накази та накази міністерств і відомств, що мають міжвідомчий характер (про охорону праці, пожежну безпеку, охорону навколишнього середовища, бухгалтерський облік і статистику тощо) та інші нормативно-правові акти [4].

Друга група нормативно-правових актів (спеціальне законодавство) охоплює: законодавство України, що регулює діяльність відповідної галузі, нормативні акти, що регулюють систему оплати праці, соціального захисту працівників [5].

В Україні правове забезпечення управлінської діяльності визначається комплексом законів, нормативних актів та нормативних вимог. До основних аспектів правового забезпечення управлінської діяльності належать:

1. Корпоративне законодавство. В Україні діє законодавство, яке регулює корпоративні відносини, зокрема Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закон України «Про акціонерні товариства» тощо. Ці закони визначають права та обов'язки менеджерів, порядок прийняття стратегічних рішень.

2. Трудове законодавство. Правове регулювання трудових відносин визначає права та обов'язки керівників. До них відносяться умови праці, право на оплату праці, право на відпочинок та інші аспекти, що впливають ефективність управлінської діяльності.

3. Податкове законодавство. Дотримання податкового законодавства, зокрема стосовно податку на прибуток підприємства та податку на прибуток керівників, важливі елементи для належного фінансового планування та дотримання податкових зобов'язань.

4. Законодавство про захист інтелектуальної власності. Для підприємств, що залежать від інновацій та технологій, правовий захист у цій галузі має ключове значення.

5. Антимонопольне законодавство. Нормативно- правові акти, які регулюють конкуренцію на ринку, важливі для управління конкурентоспроможністю підприємства та взаємодії між учасниками ринку.

6. Антикорупційне законодавство. Закони та нормативні акти, спрямовані на запобігання корупції та дотримання етичних норм ділової поведінки.

7. Законодавство про захист прав споживачів. Підприємство має неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, щодо гарантій та прав споживачів [6].

ВИСНОВКИ