Теоретичні та практичні сегменти моделювання управління збалансованого розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзбкова

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ СЕГМЕНТИ МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Віталій Едуардович Кудельський

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри менеджменту, економіки,

статистики та цифрових технологій

Анотація

управління динамічний підприємство рівновага

Стаття розглядає підприємство як складну систему, яка залучена у процеси одержання ресурсів, їх перетворення у продукт та передачі на зовнішнє середовище. Ця система вимагає системного підходу до управління для забезпечення сталого розвитку. Стаття розглядає різні аспекти системного управління підприємством, включаючи складові системи управління, напрями управління та їхню роль у підтримці ефективного функціонування підприємства. Також звертається увага на динамічний характер розвитку підприємства та важливість забезпечення динамічної рівноваги для ефективності його функціонування. Автори аналізують різні аспекти динамічної теорії розвитку підприємства і висувають рекомендації щодо підтримки його сталого розвитку.

Ключові слова: підприємство, підприємницька діяльність, сегменти моделювання, сталий розвиток, збалансована система, об'єкт управління, суб'єкт управління, менеджмент, потенціал, цілі, ресурси.

Постановка проблеми

У підприємницькій діяльності України все більшу важливість набирають системи збалансованого управління. Об'єктивна необхідність впровадження збалансованої системи управління процесом функціонування підприємств підтверджується тим, що цей аспект діяльності дуже актуальний, необхідний крок для успішної ринкової діяльності промислових підприємств будь якого сектору. Необхідно дослідити трактування механізму управління підприємством. Вивчити і систематизувати різні точки зору дослідників щодо комплексного підходу до процесу взаємодії різних підсистем, які приймають участь в управлінських процесах. Не менш важливим є визначення основних завдань підприємств в сучасних умовах, які сприяють їх розвитку, необхідність змін соціальної орієнтації системи управління відповідно до адаптації підприємства до нестабільного середовища. Важливим аспектом в ефективній реалізації економічної складової в системі управління підприємством є підтримка динамічної рівноваги розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Поняття розвитку підприємства та управління розвитком в сучасних економічних дослідженнях знайшло певне відображення в низці наукових праць вітчизняних та закордонних вчених.

Зокрема, достатньо докладно розглянуті питання інноваційного розвитку підприємства, моделювання управління розвитком, управління розвитком на стратегічному рівні. Проблемам сталого розвитку присвячені наукові дослідження В. Гейця, В. Герасимчука, Б. Карпінського, С. Божко, Раєвнєвої, Б. Данилишина, О. Єфремової, Л. Корнійчука, Н. Кирич, Л. Мельника, О. Шубравської, В. Пономаренка та інших вчених. Вирішенню проблеми формування стратегії і механізмів сталого розвитку на рівні національної економіки та різних її галузей присвячені наукові праці українських вчених О. Загорулькіна, О. Сизоненко, А. Глинської, А. Садовенко, Л. Масловської, В. Середи, Т. Тимочко [3, 4, 7]. У цих працях докладно викладено проблемно - орієнтований механізм сталого розвитку підприємств в ринковій невизначеності та інструменти його реалізації.

Метою дослідження є розгляд теоретичних та практичних сегментів моделювання управління та висвітлення необхідності переходу до збалансованого розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Підприємство є цілісною одиницею лише у тому випадку, коли воно розглядається як система, тобто з погляду сукупності багаторівневих підсистем, що перебувають у неперервному взаємозв'язку один з одним. Таким чином, необхідно підходити до підприємства як до складного утворення, розглядаючи його з погляду системного підходу. Одночасно підприємство є частиною великої системи (галузі, економіки регіону, країни в цілому). Розглядаючи підприємство з позиції системного підходу, слід визначити, що підприємство залучене у три процеси: одержання ресурсів із зовнішнього середовища (вхід); перетворення ресурсів у продукт (процес); передача продукту в зовнішнє середовище (вихід). Це є основні, базові процеси життєдіяльності будь -якої системи, однак знання і вміння здійснювати процеси управління крізь призму декомпозиції системи на підсистеми при аналізі системного об'єкта дозволяє визначати всю систему зв'язків - деякої «структурно-функціональної одиниці» досліджуваної системи, це в загальному підсумку дозволяє вибудовувати процеси, що призводять до сталого розвитку підприємства. В основі процесу управління сталим розвитком підприємства лежить система управління, що дозволяє цілісно, комплексно підходити до процесу взаємодії різних підсистем, які приймають участь в управлінських процесах. В сучасних наукових дослідженнях система управління підприємством розглядається за окремими функціональними сферами діяльності, у вирішенні проблем підвищення економічної ефективності діяльності, вдосконалення конкретних функцій і т.д.

Досить часто під системою управління підприємством розуміють сукупність напрямів управління (маркетинг, фінанси, управління персоналом і т.д.) або функцій управління (планування, організація, мотивація та контроль). На практиці, іноді багатогранність системи управління ототожнюють з автоматизованими системами управління, розглядаючи її лише як технічний інструмент вирішення управлінських завдань, але таке трактування системи управління є обмеженим і не відповідає сучасним вимогам. Проглядається дискусія відносно елементного складу, так в ряді робіт [2, 6]. У складі системи управління виділяють два елементи - суб'єкт і об'єкт управління, зазначається на застосуванні інструментарію, основу якого складають: методи, прийоми і моделі, стимули, санкції і так далі. У свою чергу методологія і процес управління формують управлінську діяльність, а структура і техніка - механізм управління. Стан системи елементів управління організації безпосередньо відображується на ефективності її функціонування в цілому. Ряд авторів [1; 5] ототожнюють систему управління з поняттям «механізм управління».

Важливим аспектом в ефективній реалізації економічної складової в системі управління підприємством є підтримка динамічної рівноваги розвитку. Економічна дійсність динамічна по своїй суті, що підтверджується мінливістю і швидкістю господарських явищ. Явища господарського життя можуть бути іноді більш менш сталими і як би наближатися до статичного стану, але вони ніколи не бувають в такому стані. Динамічна теорія розвитку підприємства розвивається в напрямах дослідження природи стану динамічної рівноваги підприємства або природи динамічних умов розвитку підприємства. Перша динамічна умова розвитку підприємства полягає в створенні такого підприємства, потенціал розвитку якого буде максимальний і перевищуватиме минулий потенціал його розвитку. Можливість виконання цієї умови залежить, з одного боку, від знання природи побудови і функціонування економіки підприємства, з іншої - від знання стану його зовнішнього середовища. Економіка підприємства визначатиметься, в першу чергу, механізмом функціонування його фінансової, організаційної і інтелектуальної систем. Можливість отримання знання про природу зовнішнього середовища залежить від рівня маркетингових досліджень, що проводяться на підприємстві.

Друга динамічна умова полягає у будівництві економіки підприємства з максимально можливою (оптимальною) швидкістю.

Третя динамічна умова розвитку підприємства зводиться до забезпечення, з одного боку, максимально економного виробництва його продукції, з іншої - до виробництва кожного наступного об'єкту цієї продукції зі швидкістю, що перевищує виробництво кожного попереднього її об'єкту.

Четверта динамічна умова розвитку підприємства спрямована на мінімізацію запасів ресурсів і готової продукції підприємства. Вимога мінімізації рівня запасів ресурсів і готової продукції підприємства є, по суті, вимога управління цими ресурсами і продукцією як потоком вартості, а не як її запасами. У вдосконаленні методів цього управління, а саме у вдосконаленні організації своєчасних постачань ресурсів, своєчасного виробництва продукції, а також її своєчасного відвантаження споживачам може полягати напрям вдосконалення динамічної теорії розвитку підприємства.

П'ята динамічна умова розвитку підприємства полягає в забезпеченні можливості формування підприємством потрібних йому інтенсифікаційних і стабілізаційних фондів. Для підприємства не має значення в чиїй власності знаходяться використовувані ним ресурси, для нього має значення рівень ефективності управління використанням цих ресурсів, тобто управління розвитком підприємства [1, c. 297].

Процеси управління сталим розвитком підприємства повинні адекватно враховувати особливості певної фази розвитку макроекономічних процесів, узгодженості в роботі ринків, внутрішнього середовища та керуватися однією основною потребою - підтримки безперервності процесу розвитку. Тому в концепціях систем управління необхідно враховувати перспективи (їх прогноз) та використовувати знання про особливості попередніх фаз розвитку/спаду, економічних фаз зовнішнього середовища (врахування досвіду), динамічних змін внутрішнього середовища.

Внаслідок того, що з поступовим переходом до інформаційного суспільства соціально-економічні системи втягуються в зону турбулентності, це потребує принципово нових підходів до управління такими системами. Це є не простий процес, тому потребує синергетичного підходу до існуючих здобутків науковців в питаннях управління розвитком підприємства. Вивчення підприємства як соціально-економічної системи дозволяє розглядати його розвиток в широкому спектральному діапазоні суміжних наук: теорії фізіології, кібернетиці, синергетиці, теорії організації, теорії інформатики, з метою знаходження наукової гіпотези щодо побудови процесів управління сталим розвитком підприємства.

Як відомо, розвиток будь-якої відкритої стаціонарної системи здійснюється за допомогою механізмів зворотного зв'язку двох типів: негативних і позитивних. Завдяки механізму негативного зв'язку відбувається підтримання існуючої рівноваги системи, що забезпечує сталий матеріально-енергетично-інформаційний обмін системи із зовнішнім середовищем [4, с. 56].

При ефективному функціонуванні будь-якої матеріальної системи, в ній накопичується енергетичний і інформаційний потенціали і створюються передумови для її прогресивного перетворення. За допомогою механізмів позитивного зворотного зв'язку здійснюються ускладнення і підвищення рівня системи та ускладнення структури і характеру обмінних процесів. При зменшенні обсягу вільної енергії система змушена знижувати рівень і спрощувати свою структуру [5, с. 56].

Інформаційна епоха поступово і наполегливо впливає на характер процесів розвитку таких систем, тому трансформаційні процеси змін стають практично безперервними, що докорінно змінює завдання людини, як активного елемента й основного координатора діяльності відповідних систем різного рівня ієрархії. За цих умов на перший план виходить вміння приймати рішення в практично безперервному трансформаційному процесі, вміло використовувати інструментарій механізмів позитивного зворотного зв'язку.

Аналіз досліджень по сталому розвитку підприємства дозволив з'ясувати, що в його основі закладено потенціал, однак потенціал з його великою кількістю складових має свою певну структуру за якою він розвивається на підприємстві. (Рис. 1) Тому була висунута гіпотеза, що управління потенціалом розвитку відбувається в ієрархічному порядку за трьома рівнями реалізації і взаємо узгодженості цілей: соціальний, екологічний і економічний потенціал, в результаті вдалої побудови такого процесу підприємство може підтримувати сталість свого розвитку, з напрацюванням певних результатів всіх задіяних складових.

Рис. 1 Структура ресурсного забезпечення сталого розвитку промислового підприємства

*розроблено автором

Для підприємства базовими є цілі розвитку в довгостроковій перспективі, оскільки розвиток є умовою збереження життєдіяльності підприємства. Відхід від механістичного розуміння підприємства, який відбувається у міру усвідомлення основної мети його існування [6, c. 178].

Інституціональність сукупного економічного потенціалу підприємства виражається в тому, що потенціал формується, використовується та розвивається з урахуванням правил, які розроблені інститутами, а склад і структура сукупного потенціалу кожного підприємства визначається його особливостями як соціального, правового й ринкового інституту та функціонує, доти, поки знаходиться в правовому полі, орієнтується на використання потенційних можливостей, що відкриваються ринковою економікою, і керується у своїй діяльності принципами соціальної корисності.

Проведені узагальнення дають змогу стверджувати (рис. 2.), що основа потенціалу розвитку промислового підприємства ґрунтується на складових стратегічного потенціалу шляхом використання можливостей щодо нарощування ресурсів, компетенцій, результатів.

Взаємозалежність виробничого, підприємницького, економічного потенціалів прослідковується в ієрархічному порядку на відповідних матеріальному, енергетичному, інформаційному рівнях через прямий і зворотний зв'язки. Базовим рівнем є виробничий потенціал, в основі успішної побудови якого визначається та формується результат діяльності підприємства. На рівні ринкового потенціалу задіюються групи ресурсів, які поєднують матеріальні та нематеріальні складові, шляхом формування енергетичних взаємозв'язків і результуються в прояві певних ринкових результатів і відповідного рівня компетенцій. Реалізація економічного (сукупного) потенціалу підприємства здійснюється в широкому інформаційному просторі, основна орієнтація якого націлена на довгострокове майбутнє, через вміння напрацьовувати нові і використовувати ключові можливості й компетенції, що виникли в процесі становлення та розвитку підприємства на попередніх рівнях, трансформувати їх до вимог змінного зовнішнього середовища

Рис. 2 Система управління сталим розвитком промислового підприємства

*розроблено автором

Висновки

Отже, можна зробити висновки, що сталий розвиток підприємства є напрямом, який проходить процес становлення в економічній науці на мікро - рівні, що підтверджує різнонаправленістю думок, міркувань, економічних доведень, щодо особливостей його сутності та формування. Однак підтримки довготривалого розвитку сьогодні потребує кожне підприємство, що можливо шляхом вивчення, систематизації тих складових, чинників впливу, які створять конструктивний погляд на вирішення зазначених питань в ключових аспектах, які відповідатимуть вимогам сучасних швидкозмінних, трансформаційних умовах економіки, тому у системі менеджменту повинна проглядатися чіткість та згрупованість, що дозволить дотримуватися курсу який було започатковано.

Список використаних джерел

1. Васюткіна Н. В. Управління сталим розвитком підприємств: теоретико-методологічний аспект / Н. В. Васюткіна. Київ: Ліра-К, 2014. 334 с.

2. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність / В. Г. Герасимчук. Київ: Вища школа, 1995. 167 с.

3. Карпінський Б.А., Божко С.М. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель. Монографія. Львів: Логос, 2005. 256 с.

4. Масловьска Л.Ц. Сталий розвиток продуктивних сил регіонів: теорія, методологія, практика: Моног. К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2003. 366 с.

5. Раєвнєва О. В. Механізми управління розвитком підприємства в умовах трансформаційної економіки: автореф. дис.... докт. екон. наук: спец. 08.00.04 / О. В. Раєвнєва. Хакрів, 2007. 36 с.

6. Смачило І. І. Механізм управління сталим розвитком підприємств харчової промисловості: дис.... канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / І. І. Смачило. Тернопіль, 2012. 235 с.

7. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / [А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко]. К.; 2011. 392 с.

Размещено на Allbest.ru