Маркетингова стратегія інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маркетингова стратегія інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства

Вовк M.О., Батюк Б.Б., Лебедєва Н.А., Кислюк Л.В.

Актуальність теми дослідження. Дослідження питання маркетингової стратегії інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства обумовлюється відсутністю актуального підходу до реалізації даного процесу.

Постановка проблеми. В умовах прискорення процесів світової глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технології стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, а також рівень конкурентоспроможності підприємства. Саме тому дедалі більше технологічне відставання значної частини вітчизняних підприємств не залишає жодних сумнівів в актуальності вирішення економічних і організаційних проблем їх технологічного розвитку, адекватного та безперервного вдосконалення механізмів оцінювання, управління, регулювання і стимулювання цих складних, багатоаспектних процесів.

Постановка мети і завдань дослідження - дослідити маркетингову стратегію інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства.

Метод або методологія дослідження. В статті використано наступні методи: монографічний, графічний, аналізу і синтезу, систематизації.

Презентація основного матеріалу (результати дослідження]. В реалізації технологічного менеджменту та впровадженні системи управління ресурсозбереженням вагоме значення має технологічний розвиток суб'єкту господарювання та його інноваційна політика. Технічний розвиток як елемент організаційно-економічного управління, безпеки та маркетнгу проявляється у різноманітних формах, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу, як результат і забезпечувати просте та розширене відтворення необоротних активів підприємства.

Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності конкурентоспроможних підприємств для вдосконалення маркетингових стратегй інноваційного безпекового розвитку.

Висновки за статтею. Розроблено механізм маркетингової стратегії інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства. Впровадження еко-інновацій при виробництві продукції покращить сталий розвиток територій та забезпечить екологічну безпеку країни. Реалізація еко-інновацій зменшить вплив на довкілля впродовж усього життєвого циклу товару чи послуг, що в реаліях сьогодення є надзвичайно важливо з урахуванням екологічної кризи в світі. Це все в свою чергу зменшить антропогенний вплив на природне середовище та покращить його стан. Отже, врахування пропонованих стратегій технологічного розвитку підприємств, яка містить положення щодо ресурсозбереження, енергозбереження, екологізації виробництва, дозволить суттєво підвищити економічну безпеку.

Ключові слова: маркетингова стратегія, інновації, безпековий розвиток, управління ресурсозбереженням, технологічна реструктуризація, конкурентоспроможність, підприємство.

Marketing strategy of innovative safety development in the context of resource conservation management and technological restructuring of a competitive enterprise

Vovk M.O., Batyuk B.B, Lebedieva N.A., Kysliuk L.V.

Relevance of the research topic. The study of the issue of the marketing strategy of innovative safety development in the context of resource conservation management and technological restructuring of a competitive enterprise is conditioned by the lack of an actual approach to the implementation of this process.

Formulation of the problem. In the conditions of accelerating processes of world globalization and intellectualization of production, the latest technologies are becoming the material basis that determines the technical level of modern production, the forms of its organization and management, as well as the level of competitiveness of the enterprise. That is why the growing technological backwardness of a significant part of domestic enterprises leaves no doubt about the urgency of solving the economic and organizational problems of their technological development, adequate and continuous improvement of the mechanisms of evaluation, management, regulation and stimulation of these complex, multifaceted processes.

Setting the purpose and objectives of the study - to investigate the marketing strategy of innovative safety development in the context of resource conservation management and technological restructuring of a competitive enterprise.

Research method or methodology. The article uses the following methods: monographic, graphic, analysis and synthesis, systematization.

Presentation of the main material (research results). In the implementation of technological management and the implementation of the resource conservation management system, the technological development of the business entity and its innovation policy are of great importance. Technical development as an element of organizational and economic management, security and marketing is manifested in various forms, which should reflect the relevant stages of the process of development of production potential, as a result and ensure a simple and extended reproduction of the non-current assets of the enterprise.

Field of application of results. The results of the study can be used in the practical activities of competitive enterprises to improve the marketing strategies of innovative security development.

Conclusions on the article. A marketing strategy mechanism for innovative safety development in the context of resource conservation management and technological restructuring of a competitive enterprise has been developed. The introduction of eco-innovations in the production of products will improve the sustainable development of territories and ensure the country's environmental safety. The implementation of eco-innovations will reduce the impact on the environment during the entire life cycle of goods or services, which is extremely important in today's realities, taking into account the environmental crisis in the world. All this, in turn, will reduce anthropogenic impact on the natural environment and improve its condition. Therefore, taking into account the proposed strategies for the technological development of enterprises, which contains provisions on resource conservation, energy conservation, and greening of production, will allow to significantly increase economic security.

Keywords: marketing strategy, innovations, security development, resource conservation management, technological restructuring, competitiveness, enterprise.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

В умовах прискорення процесів світової глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технології стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, а також рівень конкурентоспроможності підприємства. Саме тому дедалі більше технологічне відставання значної частини вітчизняних підприємств не залишає жодних сумнівів в актуальності вирішення економічних і організаційних проблем 'їх технологічного розвитку, адекватного та безперервного вдосконалення механізмів оцінювання, управління, регулювання і стимулювання цих складних, багатоаспектних процесів. Однією із основних маркетингових складових для стратегічного безпекового управління виробничими потужностями підприємств - підвищення якості та безпечності продукції. Дане питання в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства обумовлює актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

В реалізації технологічного менеджменту та впровадженні системи управління ресурсозбереженням вагоме значення має технологічний розвиток суб'єкту господарювання та його інноваційна політика [3; 11]. Технічний розвиток як елемент організаційно-економічного управління проявляється у різноманітних формах, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу, як результат і забезпечувати просте та розширене відтворення необоротних активів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримку техні- ко-технологічної бази підприємств, а з іншого її безпосередній розвиток через вдосконалення й нарощування виробництва [2; 7], задля забезпечення економічної безпеки конкурентоспроможних підприємств. Дослідники зазначають, що техніко-технологічний розвиток спрямований, з одного боку, на підтримку в належному стані та розвиток техніко-технологічної бази промислового підприємства, а з іншого - на стабільне використання нових прогресивних технологій.

Формулювання цілей статті - дослідити маркетингову стратегію інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Маркетингову стратегію інноваційного розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства наведено на рис. 1.

Для розроблення комплексної стратегії технологічного розвитку підприємств, визначення пріоритетних для окремого підприємства напрямів та способів підтримки інноваційного розвитку, формування комплексної програми заходів з підвищення його ефективності пропонується виокремити основні складові технологічної бази підприємства. Вони включають:

• по-перше, основні виробничі технологічні процеси створення профільної продукції;

• по-друге, технологічну інфраструктуру (матеріально-технічне забезпечення процесу виробництва, операції транспортування, складування, енергозабезпечення і контролю, інформатизація та автоматизація адміністративних робочих місць технологічних відділів);

• по-третє, об'єкти інтелектуальної власності (ліцензії, патенти, науково-дослідну діяльність і власні інноваційні та науково-технічні розробки);

Рисунок 1. Стратегія інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічного менеджменту конкурентоспроможних підприємств

• по-четверте, технологічну культуру (кваліфікація технологічного персоналу, екологічність і соціальність технологій, система управління якістю продукції та конкурентоспроможністю підприємства) [11].

Відповідно до рівня радикальності інноваційних перетворень можливими є такі напрями розвитку технологічної бази: зміна типу технології робочого потоку (типу виробництва); впровадження нових технологій та технологічних процесів; ре- інжиніринг технологічних процесів (перебудова з метою оптимізації та раціоналізації виробничого процесу без істотних змін самої технології виробництва за допомогою раціональнішого розміщення окремих ланок технологічного процесу, усунення їх зайвих складових тощо); реінжиніринг бізнес-процесів формує нові можливості для забезпечення виробництва якісної та безпечної продукції конкурентоспроможних підприємств; заміна окремого технологічного процесу або його елементів (процес удосконалення існуючої технології); оновлення та перепроектування технологічного оснащення (заходи щодо оптимізації та поліпшення забезпеченості основних технологічних процесів через застосування технологічного оснащення належної якості відповідно до конструктивно-технологічних умов виробу, типу й обсягів виробництва) [9; 11].

Для ефективного здійснення управління технологічними процесами, які здійснюються на підприємствах необхідно здійснювати послідовні та дієві заходи. Так, науковці зазначають наступні дієві заходи, які необхідно здійснювати керівництву конкурентоспроможного підприємства для успішного техніко-технологічного розвитку [8]:

• заміна застарілого обладнання, машин та інших основних засобів на прогресивні технології;

• перехід до використання прогресивних технологій і новітньої техніки: енерго- та паливнозберігаючої, маловідходної або безвідходної;

• перехід до інноваційних моделей ведення бізнесу, таких як зелені бізнес-моделі;

• підвищення кваліфікаційного рівня працівників: від адміністративного персоналу до обслуговуючого;

• придбання виключно якісних та провідних основних засобів;

• використання у виробництві лише якісної сировини та матеріалів;

• застосування інноваційних методів організації виробництва та робочого процесу для максимально ефективної роботи.

Організаційно-технічний розвиток конкурентоспроможного підприємства необхідно здійснювати за допомогою ефективних методів здійснення процесу технологічного управління підприємств із місією забезпечення економічної безпеки.

Так, Дейнека О. та Культенко В. зазначають, що планування організаційно-технічного розвитку здійснюється за допомогою таких методів: науково-технічне програмування; продуктово-тематичне планування інновацій; об'єктивно-календарне планування; виробниче планування інновацій [4].

Технічний розвиток як суб'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення необоротних активів конкурентоспроможного підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємств, а з іншого - 'її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва. Основні показники технологічного рівня підприємства групуються за такими ознаками:

• ступінь технічної оснащеності праці (фондоозброєність праці, енергоозброєність праці);

• рівень прогресивності технології (структура технологічних процесів за трудомісткістю, частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції, середній вік застосовуваних технологічних процесів, коефіцієнт використання сировини і матеріалів);

• технічний рівень устаткування (продуктивність, надійність, довговічність, питома металомісткість, середній строк експлуатації, частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості, частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку);

• рівень механізації та автоматизації виробництва (ступінь охоплення робіт механізованою працею, частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці) [4].

Розробка ефективної системи управління ресурсозберігаючим розвитком сьогодні вкрай важлива як на мікро-, так і на макрорівні. Ресурсозберігаючий розвиток конкурентоспроможного підприємства є одним із напрямів інноваційного розвитку підприємства і являє собою засіб збільшення ефективності та раціональності діяльності суб'єкту господарювання. Ефективно сформована та реалізована техніко-технологічна реструктуризація підприємства відкриває нові пріоритетні можливості для виробництва, зберігання та транспортування продукції. Управління процесом ресурсозбереження та технологічного менеджменту формує інноваційний розвиток підприємства [12].

Глобальні проблеми сучасності, пов'язані з погіршенням екологічної ситуації, є надзвичайно актуальними, оскільки загрожують життєдіяльності людства. Світові тенденції інтенсифікації виробництва, зростання його обсягів, збільшення кількості відходів виробництва, значно погіршують екологічну ситуацію. Крім того, зазначене ускладнюється наслідками негативного впливу погіршення екологічної ситуації на здоров'я та життя людей. Саме тому, екологічні та енергетичні проблеми вимагають термінового вирішення, особливо на сучасному етапі розвитку суспільства [10].

В енергетичній стратегії України до 2030 р. зазначається, що складові системи менеджменту енергозбереження залежать від міжгалузевих та внутрішньогалузевих зрушень в економіці країни. Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 р., прогнозований потенціал енергозбереження країни становитиме в 2030 р. 318,4 млн. т у. п., що майже у півтора рази перевищує наявний рівень споживання первинної енергії. Впровадження заходів технологічного та структурного енергозабезпечення дасть змогу на 51,3 % зменшити рівень енергоспоживання у 2030 р. - з 621 млн. т у. п. за наявного рівня енергоефективності до 302,7 млн. т у. п. за прогнозованого рівня [5]. Результат технологічного менеджменту в сфері енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії зображено на рис. 2.

Рисунок 2. Оптимістичний прогнозований результат технологічного менеджменту в сфері енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії

Ефективно реалізований технологічний менеджмент конкурентоспроможних підприємств відкриє нові можливості в сфері енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії, що на сьогоднішній день в умовах екологічної кризи та нестачі енергоресурсів є надзвичайно важливим [13; 14].

Для того, щоб зменшити кількість першопричин екологічних проблем України необхідно, щоб керівники виробничих підприємств розробили та реалізували стратегію еко-інновацій. До комплексу стратегії еко-інновації входять [1; 6]:

• технологічні (процесні) інновації: розроблення, створення та впровадження ощадних технологічних процесів на засадах парадигм промислової екології, замкнутих виробничих циклів і каскадних технологій використання ресурсів, а також довкільних технологій;

• технічні інновації - розроблення і використання ресурсозберігаючої, багатофункціональної і ремонтопридатної техніки, використання якої створює мінімальні навантаження на довкілля;

• продуктові інновації - розроблення і виробництво дружніх для довкілля товарів і послуг. Еко-інноваційними вважають вироби (послуги), які зменшують вплив на довкілля впродовж усього життєвого циклу;

• маркетингові інновації - освоєння нового джерела постачання екологічно безпечних сировини і напівфабрикатів та маркетинг інновацій;

• впровадження нових організаційних форм та управлінських структур як застосування нових методів у практиці бізнесу, організації робочого простору або в зовнішніх зв'язках організацій, а також навчання та перепідготовки персоналу;

• регулятивні інновації - формування системи альтернативних інструментів, механізмів та інституцій регулювання, стимулювання та дестимулювання діяльності економічних агентів відповідно до принципів сталого розвитку;

* освітні та інформаційні інновації - формування проактивного мислення всіх учасників процесу природокористування через інститути формальної, неформальної та інформальної освіти для сталого розвитку, інформування та нові знання.

Висновки

Розроблено механізм маркетингової стратегії інноваційного безпекового розвитку в контексті управління ресурсозбереженням та технологічної реструктуризації конкурентоспроможного підприємства. Впровадження еко-інновацій при виробництві продукції покращить сталий розвиток територій та забезпечить екологічну безпеку країни. Реалізація еко-інновацій зменшить вплив на довкілля впродовж усього життєвого циклу товару чи послуг, що в реаліях сьогодення є надзвичайно важливо з урахуванням екологічної кризи в світі. Це все в свою чергу зменшить антропогенний вплив на природне середовище та покращить його стан. Отже, врахування пропонованих стратегій технологічного розвитку підприємств України, яка містить положення щодо ресурсозбереження, енергозбереження, екологізації виробництва, дозволить суттєво підвищити економічну безпеку.

еко-інновація безпековий конкурентоспроможний

Список використаних джерел

1. Вовк М. О. Технологічне оновлення виробництва як елемент комплексної стратегії підприємства. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Становлення нової економіки в сучасних умовах: особливості, напрями та пріоритети». 29 лютого, 2020 р. Київ: Аналітичний центр «Нова економіка», 2020. С. 49-51.

2. Глізнуца М.Ю., Кучинський В.А. Визначення сучасних тенденцій розвитку науково-технічної бази виробничого підприємства. Вісник нац. техн. ун-ту «ХПІ». Темат. вип.: Технічний прогрес та ефективність виробництва. № 34. С. 90-95.

3. Данилюк В.О., Технологічна стратегія, політика, місія: дефініції, зміст, взаємозв'язок. Стратегічні імперативи сучасного менеджменту: зб. матеріалів V Між- нар. наук.-практ. конф. (23-24 квіт. 2020 р.). Київ: КНЕУ, 2020. С. 41-44.

4. Дейнека О.Г., Культенко В.В. Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві. Збірник наукових праць Української державної академії залізничного транспорту. 2013. Вип. 140. С. 121-124.

5. Єдина комплексна стратегія та план дій розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на 2015-2020 роки.

6. Загвойська Л.Д. Концептуалізація еко-інновацій у контексті сучасного еколого-економічного дискурсу. Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. 2014. Т. 19, вип. 2/5. С. 17-20.

7. Олефіренко О.М., Шевлюга О.Г. Техніко-технологічний розвиток як необхідна умова розвитку сучасних підприємств. Економічні проблеми сталого розвитку: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті проф. Балацького О.Ф., м. Суми, 24-26 квітня 2013 р. Суми: СумДУ, 2013. Т.2. С. 164-166.

8. Омельченко А.І. Технологічний розвиток як складова інноваційного розвитку промислового підприємства. Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2016. № 13. С. 514-521.

9. Омельяненко В.А. Управління портфелем технологій високотехнологічних підприємств в умовах глобалізації інновацій. Менеджмент суб'єктів господарювання: теорія та практика: монографія. Житомир: ЖДТУ, 2013. С. 120-127.

10. Передерій Н.О. Використання біомаси як альтернативного джерела енергії: актуальність для аграрного сектора України. Вісн. Житомир. держ. технол. ун. 2007. № 4 (42). С. 239-243.

11. Рачинська Г.В. Оцінювання рівня технологічного розвитку підприємств. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми економіки та управління. 2011. № 698. С. 277-281.

12. Томілін О.О., Вовк М.О. Формування стратегії управління виробничими потужностями агропродовольчого підприємства в умовах глобалізації. Агросвіт. 2020. № 10. С. 29-36.

13. Фалович В.А. Реструктуризація ланцюга поставок у контексті розвитку його емерджентних властивостей. БІЗНЕС ІНФОРМ. 2017. № 2. С. 196-202.

14. Vovk M., Voronina V., Mamedova Z. Implementation of energy-saving technologies as an integral part of technological restructuring of production. Stcurity management of the ХХІ: national and geopolitical aspects. Issue 2 / in edition I. Markina. Nemoros s.r.o. Prague. 2020. Czech Republic. Р. 342-347.

References

1. Vovk M.O. (2020). Technological renewal of production as an element of the enterprise's comprehensive strategy. Stanovlennya novoyi ekonomiky v suchasnykh umovakh: osoblyvosti, napryamy ta priorytety [Formation of a new economy in modern conditions: features, directions and priorities]: collection of materials of the International Scientific and Practical Conference, Analytical Center «New Economy», Kyiv, Ukraine, Feb. 29, 49-51.

2. Gliznutsa M.Y., Kuchynskyi V.A. (2021). Definition of modern trends in the development of the scientific and technical base of the industrial enterprise. Vis- nyk nats. tekhn. un-tu «KHPI». Temat. vyp.: Tekhnichnyy prohres ta efektyvnist' vyrobnytstva [Herald of the National technical KhPI University. Subject. issue: Technical progress and production efficiency], 34, 90-95.

3. Danyliuk V.O. (2020). Technological strategy, policy, mission: definitions, content, relationship. Stratehichni imperatyvy suchasnoho menedzhmentu [Strategic imperatives of modern management]: collection of materials of the V International Scientific and Practical Conference, KNEU, Kyiv, Ukraine, April 23-24, 41-44.

4. Deineka O.G., Kultenko V.V. (2013). Planning system of organizational and technical development at the enterprise. Zbirnyk naukovykh prats' Ukrayins'koyi derzhavnoyi akademiyi zaliznychnoho transportu [Collection of scientific works of the Ukrainian State Academy of Railway Transport], 140, 121-124.

5. Ministry of Agrarian Policy (2015). A unified comprehensive strategy and action plan for the development of agriculture and rural areas in Ukraine for 2015-2020.

6. Zagvoyska L.D. (2014). Conceptualization of ecoinnovations in the context of modern ecological and economic discourse. Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu im. I.I. Mechnykova [Bulletin of the Odesa National University named after I.I. Mechnikova], 19(2/5), 17-20.

7. Olefirenko O.M., Shevlyuga O.G. (2013). Technical and technological development as a necessary condition for the development of modern enterprises. Ekonomichni problemy staloho rozvytku [Economic problems of sustainable development]: collection of materials of the International Scientific and Practical Conference. Sumy State University, Sumy, Ukraine, Apr. 24-26, 164-166.

8. Omelchenko A.I. (2016). Technological development as a component of innovative development of an industrial enterprise. Ekonomichnyy visnyk Natsional'noho tekhnichnoho universytetu Ukrayiny «Kyyivs'kyy poli- tekhnichnyy instytut» [Economic Bulletin of the National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute»], 13, 514-521.

9. Omelyanenko V.A. (2013). Management of the portfolio of technologies of high-tech enterprises in the conditions of globalization of innovations. Menedzhment sub'iektiv hospodariuvannia: teoriia ta praktyka [Management of business entities: theory and practice]: collection of materials of the International Scientific and Practical Conference, ZHTU, Zhytomyr, Ukraine, 120-127.

10. Perederii N.O. (2007). Using biomass as an alternative source of energy: relevance for the agricultural sector of Ukraine. Visn. Zhytomyr. derzh. tekhnol. un. [Visn. Zhytomyr. state technology Univ.], 4 (42) , 239-243.

11. Rachynska G.V. (2011). Evaluation of the level of technological development of enterprises. Visnyk Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika. Problemy ekonomiky ta upravlinnya [Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Problems of economics and management], 698, 277-281.

12. Tomilin O.O., Vovk M.O. (2020). Formation of a strategy for managing production facilities of an agrifood enterprise in the conditions of globalization. Ahrosvit [Agroworld], 10, 29-36.

13. Falovich V.A. (2017). Restructuring of the supply chain in the context of the development of its emergent properties. Biznes inform [business information], 2, 196-202.

14. Vovk M., Voronina V., Mamedova Z. (2020). Implementation of energy-saving technologies as an integral part of technological restructuring of production. Stcurity management of the ХХІ century: national and geopolitical aspects: collection of materials of the International Scientific and Practical Conference, Nemoros s.r.o., Prague, Czech Republic, 2, 342-347.

Размещено на Allbest.ru