Характерні типи організаційних структур управління для стартап-підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Характерні типи організаційних структур управління для стартап підприємств

Вільгуцька Р.Б.

Вступ

Усі без винятку підприємства як зарубіжні, так і вітчизняні, не залежно від їх розміру та форми власності мають досвід у побудові організаційних структур управління, яка є невід'ємною складовою менеджменту. Незважаючи на це, часто деякі організаційні структури управління функціонують не ефективно через роздутий штат працівників, нераціональну будову, дублювання функцій структурних підрозділів і окремих посадових осіб, порушення зворотних зв'язків від підлеглих до керівників тощо. У науковій літературі значну увагу приділено особливостям реалізації організаційних змін на підприємствах у процесі започаткування нових видів діяльності, а також активізування науково-дослідної роботи і посилення конструкторської підготовки виробничих технологічних процесів. У цьому напрямку відомими є праці В. Герасимчука, С. Ілляшенка, O. Соковатого. Типологізацією організаційних структур управління займались такі вчені, як Н. Бондар, В. Гриньова, P. Гріфін, О. Кузьмін, Ф. Хміль, Л. Чорна, А. Шегда та інші. Дослідженням розвитку стартап проєктів та їх менеджментом займаються такі науковці, як О. Гавриш, К. Копішинська, К. Бояринова, А. Касич. Мінливі ринкові умови функціонування змушують підприємства шукати нові можливості для ведення бізнесу у різних сферах. Все частіше нові інноваційні проєкти у новоствореній компанії отримують назву стартап. Вони поєднують у собі ті характеристики, які притаманні сучасному світу і бізнесу, так як враховують їхні потреби і створюють необхідний продукт. Саме тому, доцільно розглянути типи організаційних структур управління, які характерні для стартап-підприємств.

Виклад основного матеріалу

Значна кількість відомих компаній у всьому світі на етапі свого створення була представлена, як стартап підприємство, проте вплив багатьох чинників дав змогу стати їм всесвітньовідомими підприємствами. Однією із особливостей розвитку стартапів є вперш за все їхня масштабність та можливість реалізації проєкту в короткий період. Адже у своїй діяльності вони застосовують креативні підходи, створюють продукти, які є необхідними та інноваційними, підвищуючи їх конкурентоспроможність. Стартап (від англ. Start up - запуск) - це особлива організаційна структура (проєкт, новостворена компанія, або компанія, яка знаходиться в процесі створення) з високим інтелектуальним потенціалом, спрямована на розроблення та впровадження інноваційного продукту або технології, яка знаходиться на стадії пошуку оптимальної масштабованої бізнес моделі та потребує капіталізації [1]. Стартап підприємства -- це підприємства зі змішаною формою власності, в межах яких державно-наукова організація може здійснити свій інтелектуальний внесок, а приватна -- інвестиційний та управлінський [2]. Також розглядають стартап, як нове, нещодавно створене підприємство, яке формує свою бізнес ідею через інновації або інноваційні технології, проте має обмежену кількістю ресурсів і прагне вийти на ринок. Впроваджувані нею інноваційні технології можуть бути як глобальними так і локальними. [3, с. 123].

Не всі стартапи стають успішними та можуть стати великими відомими підприємствами. Часто стартапи не знаходять необхідні інвестиції та інвесторів у свої проєкти, також їх можуть купити на початковій стадії глобальні компанії. Згідно із статистичних даних 91% стартап підприємств не реалізовують свої проєкти на посівній та стадії запуску проєкту через низький рівень підготовки команди та неефективний менеджмент, а лише 9% через помилки НДДКР.

Для розвитку стартап підприємства слід враховувати вплив як внутрішніх так і зовнішніх факторів, здійснити SWOT-аналіз, який відобразить як сильні та слабкі сторони, можливості та загрози, що сприятиме розвитку стартапу, адже дасть змогу підсилити позитивний вплив і нівелювати негативний. Також один із важливих елементів менеджменту є організаційні структури управління, їх правильна побудова буде забезпечувати ефективний розвиток стартап підприємств.

Організаційна структура управління (ОСУ) - це результат реалізації такої функції менеджменту, як організування. Вона здійснюється тоді, коли цілі трансформуються у функції, відносини підпорядкованості забезпечуються декомпозицією структурних підрозділів за рівнями управління і закріплюються відповідними правилами і процедурами, що вводяться в дію управлінськими документами розпорядницького характеру. Після проведених досліджень можна стверджувати, що відсутній уніфікований підхід до класифікації організаційних структур управління підприємством (ОСУП). На основі здійснених досліджень та узагальненні думок різних авторів, можна розвинути класифікацію організаційних структур управління, зокрема для стартап підприємств, шляхом введення нових класифікаційних ознак і уточнення їх типів (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація організаційних структур управління підприємств

Примітки: розвинуто автором на основі проведеного експертного дослідження

Проаналізуємо лише ті типи структур, які будуть характерними для стартап підприємств. Так, за способом побудови доцільно виділити лінійну структуру, так як вона характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємовідносин між управлінцями. Вона заснована на зосередженні всіх виробничих і управлінських функцій у керівника. Побудова даної структури відбувається шляхом вертикальної ієрархії знизу і доверху, при цьому кожен виконавець має лише одного безпосереднього керівника. Отже, таку структуру управління можуть використовувати стартап підприємства, тоді коли система організації є простою та має сталі умови функціонування під час їх створення. [4;5;6;7]

Згідно досліджень Н. Бондар до переваг лінійної організаційної структури управління належать [8;9]: 1) чіткість і простота взаємозв'язків, отримання підлеглими несуперечливих, узгоджених між собою завдань та розпоряджень; 2) оперативність підготовки та впровадження управлінських рішень; 3) повна відповідальність керівника за результати діяльності; 4) забезпечення єдності керівництва зверху донизу, тобто дотримання принципу єдності розпорядництва, відсутність дублювання в роботі; 5) надійний контроль. Проте, дана структура має і ряд недоліків, а саме: 1) обмеження ініціативи виконавців та менеджерів нижчих рівнів управління; 2) персонал, що задіяний у певній сфері діяльності також повинен, виконувати додаткові функції, а саме облік, контроль за якістю, розрахункові операції тощо. У даній структурі, керівники - є універсальні фахівці, які здатні охопити всі функції управління; 3) великий обсяг інформації, який передається з вищого на нижчий рівень ієрархії [4;8].

Зростання стартап підприємства буде супроводжуватись формуванням лінійної управлінської ієрархії, в якій домінують вертикальні інформаційні потоки. Кожен працівник має тільки одного безпосереднього керівника. Менеджери нижчих рівнів управління повинні узгодити свої дії з вищим, що при зростанні кількості рівнів ієрархії призводить до уповільнення процесу прийняття необхідних рішень. При збільшенні обсягів інформаційних потоків керівникам для вирішенні поточних завдань необхідна більша концентрація уваги та часу. Саме тому, для здійснення прогнозу майбутнього стану зовнішнього середовища, вивчення можливих перспектив для підприємства, а також розробку стратегії розвитку, часу залишається дуже мало. Отже, в умовах зростання масштабів діяльності підприємства дана структура стає неефективною [8]. Враховуючи це, слід розглянути комбіновану структуру, яка формується шляхом поєднання, як лінійних, так і функціональних організаційних структур, або створення принципово нових її видів. Комбінована ОСУП має різні види, а саме: лінійно-функціональна, лінійно-штабна, адаптивна, конгломератна, бюрократична. Кожний із цих видів має свої переваги та недоліки. Застосовуючи комбіновану організаційну структуру управління, перевагою є те, що має місце лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Так як лінійному керівнику у виробленні програм, підготовці відповідних рішень, планів, допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів -- відділів, груп, бюро. Функціональні служби звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків і здійснюють усю технічну підготовку виробництва. Незважаючи на переваги комбінованої структури управління, їй притаманні також недоліки: структура не завжди є гнучкою під час вирішення нових завдань; надто ускладнена міжфункціональна координація діяльності з упровадження нових програм; утруднена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських, технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки тощо.

За тривалість функціонування структури виділяють два види, тому доцільно розглянути відмінність тимчасової і постійної ОСУН (рис. 1).

Рис. 1. Прямі, які характеризують відмінність між тимчасовими і постійними організаційними структурами управління.

Примітки: розроблено автором. Умовні позначення: Rs - кількість структурних підрозділів підприємства, Op - постійні організаційні структури управління; Ot - тимчасові організаційні структури управління.

У свою чергу, тимчасова організаційна структура формується на визначений період часу, створюється за потребою підприємства для розв'язання конкретного питання та функціонує на період існування проєкту чи поставленого завдання. Для стартап підприємства характерний буде саме даний тип. Пряма Ot вказує на те, що у тимчасових організаційних структурах управління з часом може як збільшуватись, так і зменшуватись кількість підрозділів, що залежить від реалізації встановлених цілей, виконання започаткованих проєктів та інших факторів. Також зміни в структурі управління можуть торкатися і зв'язків між посадовими особами усіх рівнів управління, а саме інституційного, управлінського та технічного. Тимчасові організаційні структури управління бувають постійно змінними (в яких зміни відбуваються протягом року) і рідко змінними (в яких частота організаційних змін може бути раз або декілька разів протягом усього періоду існування підприємства) (див. рис. 2).

Рис. 2. Прямі, які характеризують відмінність між постійно змінними, рідко змінними і незмінними організаційними структурами управління.

Примітки: розроблено автором. Умовні позначення: R_s - кількість структурних підрозділів підприємства, Op - постійно змінні організаційні структури управління; Or - рідко змінні організаційні структури управління.

За рівнем пристосування до змін середовища функціонування стартап підприємства можна виділити гнучку структуру. Вона здатна адаптуватися до ситуацій, які швидко змінюються і здійснювати цей процес із мінімальними витратами. Наприклад, може пристосуватись до мінливих потреб споживачів та швидко удосконалюватись. До гнучких належать усі види тимчасових структур управління. У стартап підприємствах можуть виникати такі обставини, за яких необхідно створити тимчасово діючий структурний підрозділ. У даному випадку слід сформувати робочу групу з реалізації інноваційного проєкта, яка лінійними і функціональними зв'язками буде пов'язана з усіма іншими підрозділами підприємства.

Наступною ознакою, яка відображає стадії функціонування організаційної структури управління, є її життєвий цикл, етапами якого виступають створення, реорганізація та її ліквідація. (рис. 3).

Рис. 3. Стадії життєвого циклу ОСУП

Примітки: розроблено автором

організаційний управління стартап підприємство

У відповідності до цього, можна виділяти організаційну структуру на кожному з етапів життєвого циклу. Створення полягає у виборі підприємством раціональної організаційної структури управління, яка буде відповідати його цілям, стратегії розвитку, кількості працівників, виду діяльності, після чого відбувається процес формування відповідної організаційної структури управління. Наступним етапом є реструктуризація - це процес трансформації існуючої організаційної структури управління в результаті впливу ринкових факторів, не конкурентоспроможності, змін середовища функціонування тощо. Під впливом даних факторів стартап підприємство прагне змінити свою існуючу структуру. Для цього йому необхідно підготувати персонал, визначити групу працівників, яка буде займатись даним питанням, зібрати необхідну інформацію, а також визначити проблеми підприємства і розробити моделі їх вирішення. Лише після проведених заходів слід обрати структуру, яка буде оптимальною і повідомити про це виконавцям. В залежності від виявлених проблем, структура управління може зменшитись або збільшитись. Це може бути за своїм розміром, за розгалуженістю тощо. Останнім етапом життєвого циклу структури є її ліквідація, яка здійснюється, коли підприємство припиняє свою діяльність.

За рівнем інтегрування структури для стартап підприємств доцільно розглянути високоінтегровану організаційну структуру управління, так як рівень співпраці з міжнародними підприємствами є значним. Висоінтегрована ОСУ забезпечена функціональною взаємодією структурних підрозділів, спільними правилами і процедурами управління, а також відкритим для усіх підрозділів організації доступом до використання баз даних, комунікаційних каналів і програмного забезпечення, яке призначене для акумулювання, зберігання, оброблення, використання і передавання управлінської інформації, в тому числі інженерно- технологічної.

За рівнем ефективності організаційних структур для стартап підприємств актуальний - ефективний тип. Він дозволить реалізовувати цілі, стратегію стартап підприємства і забезпечить раціональність процесу управління, а також його розвиток, конкурентоспроможність і підвищить продуктивність праці. Для здійснення ідентифікування ОСУП за рівнем ефективності необхідно: встановити критерії ефективності, сформувати систему показників, здійснити побудову інтегрального показника та встановити допустимі межі його значень, здійснити збір та обробку інформації про чинну структуру, сформувати відповідні висновки.

Остання класифікаційна ознака структур управління, яку розглянемо - особливість господарської діяльності підприємства. За нею доцільно виділити лише ті типи, які актуальні для стартап підприємств, а саме територіальну та інноваційну. Територіальна будується з врахування географічного розташуванням підрозділів підприємства, що дозволяє досягнути успіхів у здійсненні комплексної та диференційованої ринкової політики, чіткому координуванню ринкової стратегії підприємства. Даний тип часто застосовують українські стартап підприємства, коли функціонують у двох країнах США та в Україні.

Інноваційна організаційна структура управління стартап підприємства впливає на ефективність НДДКР, адже її побудова здійснюється для забезпечення розвитку інноваційних процесів. Даний тип ОСУ є ефективним лише тоді, коли дає можливість одночасно раціонально використовувати ресурси та забезпечувати систематичний пошук можливостей подальшого інноваційного розвитку підприємства [10]. Незважаючи на різні моделі формування інноваційної інфраструктури, спільним для більшості країн є те, що ця структура формується лише за таких умов:

1) макросередовище характеризується сприятливістю інвестиційного клімату;

2) венчурні організації мають урядові гарантії на довготривале користування податковими преференціями;

3) трансферні мережі є достатньо розвинутими та інтегрованими у глобальний комунікаційний простір.

Висновки

Отже, для стартап підприємств розглянуті ті типи організаційних структур, які забезпечать їх розвиток, досягнення встановлених цілей та мети. Класифікування організаційних структур за різними ознаками важливе з позиції поглиблення інформаційно-аналітичних можливостей керівників підприємств щодо ідентифікування напрямків удосконалення організаційних структур, встановлення факторів, які впливають на чинні структури, обґрунтування управлінських рішень, пов'язаних із реорганізуванням організаційних структур управління.

Список використаних джерел

1. А. О. Касич, А.М. Джура Стартапи як форма підприємницької діяльності: поняття, значення, зарубіжний досвід. Інвестиції: практика та досвід № 2/2019 - с. 24-31.

2. Менеджмент стартап проєктів: підручник для студентів технічних спеціальностей другого (магістерського) рівня вищої освіти / О. А. Гавриш, В. В. Дергачова, М. О. Кравченко та ін.; Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Видавництво «Політехніка», 2019. 337 с.

3. Чазов Є. Стартап як нова форма ведення бізнесу. Наукові праці Національного університету харчових технологій. 2013. № 52. С. 122-128.

4. Дідковська Л.Г. Менеджмент: навч. посіб./ Л.Г. Дідковська, П.Л. Г ордієнко - К.: Алерта, КНТ, 2007. - 516с.

5. Кузьмін О.Є. Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур: Монографія / О.Є.Кузьмін, І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник та ін. / за заг ред. О.Є. Кузьміна, І.В. Алєксєєва. - Львів: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2007. - 152 с.

6. Лапіцька С.Ю. Управління підприємством в умовах інновацій: Монографія/ С.Ю. Лапіцька. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - 236с.

7. Чухрай Н.І. Управління інноваційними процесами в межах екосистеми Монографія / Н.І. Чухрай, Р. Патора, А.Г. Загородній, Г.М. Захарчин, Є.В. Крикавський, Й.М. Петрович та ін./ за наук. ред. Н.І. Чухрай. - Львів: Видавництво Львівеької політехніки, 2011. 216 с.

8. Бондар Н.М. Організаційні структури управління підприємством [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://business-consultant.com.ua

9. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко, Н.М. Ушакова; за заг. ред.: Н.М. Ушакова. - К.: Хрещатик, 1999. - 798 c.

10. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / П.П. Микитюк. - К.: Центр навч.літератури, 2007. 400с.

Размещено на Allbest.ru